Наказ: Про затвердження Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів

Подiлитися

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

НАКАЗ
27.01.2010 N 11

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
19 квітня 2010 р. за N 292/17587

Про затвердження Правил безпечної
експлуатації магістральних газопроводів

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) наказую:

1. Затвердити Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів (далі - Правила), що додаються.

2. Скасувати наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 02.03.2004 N 69 "Про затвердження Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів".

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Начальнику управління організації державного нагляду за промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки Морозову В.М. протягом п'яти днів забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Калиновській І.Г. унести зміни до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити цей наказ на веб-сторінці Держгірпромнагляду.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.

Голова Держгірпромнагляду С.О.Сторчак

Затверджено
Наказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
27.01.2010 N 11

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
19 квітня 2010 р. за N 292/17587

Правила
безпечної експлуатації
магістральних газопроводів

I. Сфера застосування

1.1. Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних газопроводів або які здійснюють науково-дослідні, проектно-конструкторські, будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та діагностичні роботи на цих об'єктах.

1.2. Газопроводи з робочим тиском до 1,2 МПа (12 кгс/кв.см), призначені для газопостачання будинків лінійних обхідників (ремонтерів), операторів газорозподільних станцій, а також газопроводи в межах проммайданчиків компресорних станцій, підземних сховищ газу та газорозподільних станцій, що призначені для постачання газу на власні потреби (опалювальне, водогрійне обладнання, газові плити тощо), експлуатуються згідно з вимогами Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98), та Державних будівельних норм ДІнженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання" (далі - ДБН В.2.5-20-2001).

II. Визначення термінів

У цих Правилах застосовуються такі визначення:

Бандажі ППС - композитні бандажі призначені для посилення несучої здатності лінійної частини магістральних газопроводів.

Газопровід - споруда зі щільно з'єднаних між собою труб, призначена для переміщування газу.

Газопровід-відвід - газопровід, призначений транспортувати частину газу від магістрального газопроводу до газорозподільної станції.

Газопровід-перемичка - газопровід, що з'єднує між собою окремі газопроводи.

Газорозподільна станція - об'єкт газотранспортної системи, призначений редукувати, одоризувати та подавати газ визначеного тиску споживачам у межах установлених об'ємів, обліковувати кількість спожитого газу та захищати споживачів від недопустимого відхилення тиску від норми.

Газотранспортне підприємство - суб'єкт господарювання, який виконує функції з обслуговування та ремонту об'єктів магістральних газопроводів з метою забезпечення транспортування природного газу у визначених обсягах.

Захисне покриття - штучно створений шар (сукупність шарів) на поверхні металу, призначений для захисту його від корозії.

Лінійна частина газопроводу - частина магістрального газопроводу (без компресорних станцій), якою транспортують газ.

Лупінг - нитка газопроводу, яку прокладено на певних ділянках паралельно основній нитці, щоб збільшити продуктивність газопроводу.

Надземний перехід газопроводу - перехід газопроводу, споруджений над природною чи штучною перешкодою.

Нижня концентраційна границя вибуховості (спалахування) - мінімальна концентрація горючих і (або) вибухонебезпечних речовин у повітрі, при якій може виникнути спалахування або вибух цієї суміші від джерела запалювання, в %.

Підводний перехід газопроводу - перехід газопроводу через водні перешкоди, споруджений нижче рівня води.

Підземний перехід газопроводу - перехід, що споруджений під природними або штучними перешкодами.

Технічні засоби обстеження - внутрішньотрубні дефектоскопи, прилади і засоби зовнішньої діагностики.

III. Позначення та скорочення

АПО - апарат повітряного охолодження

ВТД - внутрішньотрубне діагностування

ВУПЗГ - виробниче управління підземного зберігання газу

ГВП - газовимірювальний пункт

ГВС - газовимірювальна станція

ГДВ - граничнодопустимі викиди

ГДК - граничнодопустима концентрація

ГДС - граничнодопустимі скиди

ГЗП - газозбірний пункт

ГКС - газокомпресорна служба

ГМК - Газомотокомпресор

ГПА - газоперекачувальний агрегат

ГРС - газорозподільна станція

ДУ - діаметр умовний

ДКС - дотискувальна компресорна станція

ЕХЗ - електрохімічний захист

ЗІЗ - засоби індивідуального захисту

ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання

ЗКЗ - засоби колективного захисту

ЗРУ - закрите розподільне устаткування

ІТП - інженерно-технічний працівник

КВПіА - контрольно-вимірювальні прилади і автоматика

КС - компресорна станція

КЦ - компресорний цех

ЛВУМГ - лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів

ЛЗР - легкозаймиста рідина

ЛЕП - лінія електропередачі

ЛЕС - лінійно-експлуатаційна служба

ЛЧМГ - лінійна частина магістрального газопроводу

МГ - магістральний газопровід

МНС - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

НКГВ (НКГС) - нижня концентраційна границя вибуховості (спалахування)

ОПН - об'єкт підвищеної небезпеки

ПВВГ - пункт вимірювання витрати газу

ПЛАС - план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій

ППР - планово-попереджувальний ремонт

ППС - поліпромсинтез

ПСГ - підземне сховище газу

ПУЕ - правила улаштування електроустановок

ПНО - потенційно небезпечний об'єкт

ПТЕЕС - правила технічної експлуатації електроустановок споживачів

ПТЕСВК - правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України

Рроб - робочий тиск

УДЗ - установка дренажного захисту

УКЗ - установка катодного захисту

УКПГ - установка комплексної підготовки газу

УМГ - управління магістральних газопроводів

УОГ - установка очищення газу

УПГ - установка підготовки газу.

IV. Загальні положення

1. Загальні організаційні вимоги

1.1. До складу МГ входять:

а) газопроводи із відводами та лупінгами від місця видобутку чи підземного зберігання газу (вихід з УПГ на газовому промислі чи ПСГ) до місця його розподілення зі зниженням тиску до 1,2 МПа (вихід із ГРС) з перекривною арматурою, переходами через природні і штучні перешкоди (автомобільні дороги, залізниці, канали тощо), вузлами запускання та приймання очисних засобів, вузлами збирання і зберігання газового конденсату, засобами введення в газопровід метанолу;

б) головні та проміжні КС;

в) ПСГ;

г) ГРС;

ґ) УПГ;

д) установки ЕХЗ від корозії;

е) лінії і споруди систем технологічного зв'язку і телемеханіки;

є) ЛЕП і обладнання для електроживлення електроустановок МГ, систем телемеханіки та установок ЕХЗ;

ж) ГВС, ГВП і газовимірювальні блоки на ЛЧМГ, КС, ГРС, ПСГ;

з) міжгазопровідні пункти редукування газу;

и) протипожежні засоби, протиерозійні і захисні споруди газопроводів;

і) ємності для зберігання і розгазування конденсату, земляні амбари для аварійного зливання конденсату;

ї) будівлі та споруди на ЛЧМГ;

й) дороги і вертолітні майданчики, розміщені вздовж траси газопроводу, під'їзди до них;

к) розпізнавальні і сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів.

1.2. Регламентні, діагностичні та ремонтні роботи на об'єктах МГ здійснюються згідно з графіками, затвердженими газотранспортним підприємством (УМГ). Обсяги та терміни виконання цих робіт встановлюються газотранспортним підприємством виходячи з фактичного технічного стану обладнання або вимог підприємств-виробників технологічного обладнання МГ.

Результати виконаних робіт за графіком ППР разом з переліком робіт, датою виконання робіт, складом бригади, посадою та прізвищем особи відповідальної за їх виконання фіксуються у журналі обліку виконаних ремонтних робіт. Крім того, результати ремонтів обладнання фіксуються в ремонтних формулярах (паспортах) обладнання, якщо це передбачено їх формою.

1.3. За безпечне проектне рішення, якість будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, безпечні конструкції обладнання, якість технічного діагностування тощо відповідає суб'єкт господарювання, що виконує відповідні роботи.

1.4. Розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах проводяться відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112. Розслідування некатегорійних аварій та відмов обладнання на об'єктах МГ здійснюється у порядку, визначеному стандартом газотранспортного підприємства.

1.5. Суб'єкт господарювання, який має намір розпочати (продовжити) виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки за переліками, визначеними у додатках 1 і 2 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (далі - Порядок видачі дозволів), повинен одержати відповідний дозвіл Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (далі - Держгірпромнагляд) або його територіального органу.

1.6. Об'єкти МГ підлягають ідентифікації, обліку та декларуванню безпеки згідно з вимогами Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 ) та постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки".

1.7. До об'єктів МГ, які можуть ідентифікуватися як ОПН, відносяться:

а) ділянки однойменних МГ та газопроводів-відгалужень в межах одного ЛВУМГ чи ВУПЗГ (включаючи ГРС, лупінги, резервні нитки, переходи через природні та штучні перешкоди тощо);

б) ділянки багатониточних МГ чи різнойменні МГ, що проходять в межах одного технічного коридору на відстані менш ніж 500 м між їх осями, які можуть вважатися одним об'єктом;

в) головні та проміжні КС з вузлом підключення (від вхідного охоронного крана до вихідного);

г) ПСГ (від охоронних кранів, включаючи активний об'єм газу при максимальній проектній закачці, ДКС та УКПГ).

1.8. Не допускається віднесення до ПНО об'єктів, які ідентифіковані як ОПН та внесені до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки відповідно до вимог Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956 (далі - Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956).

Зміна класифікації об'єкта з ПНО на ОПН чи навпаки здійснюється на підставі результатів повторної ідентифікації, за результатом якої об'єкт вноситься до відповідного реєстру (до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, який веде Держгірпромнагляд згідно з вимогами Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956, або до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів, який веде Державний департамент страхового фонду документації відповідно до вимог Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 N 1288) з обов'язковим зняттям з обліку за результатами попередньої ідентифікації.

Внесення об'єктів до відповідних реєстрів без їх попередньої ідентифікації не допускається. Така реєстрація не є чинною та скасовується.

На об'єкти, які ідентифіковані як ОПН та внесені у Державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки, не поширюються вимоги, що регулюють діяльність ПНО, та навпаки.

1.9. На об'єктах МГ, які віднесені до ПНО або ОПН, повинні бути розроблені ПЛАС відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

Працівники, які займаються експлуатацією, ремонтом і обслуговуванням ПНО та ОПН, до початку самостійної роботи повинні пройти навчання щодо дій у випадку виникнення аварійних ситуацій.

У процесі роботи, один раз у квартал, повинні проводитись навчально-тренувальні заняття і навчальні тривоги з можливих аварійних ситуацій, передбачених ПЛАС.

1.10. Інструкції з охорони праці складаються відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), та Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229.

1.11. На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009 N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12.05.2009 за N 424/16440 (НПАОП 0.00-3.07-09), "Типовых отраслевых норм бесплатной выдачи специальной одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты работникам предприятий нефтяной и газовой промышленности (бурение скважин, добыча нефти, газа, газового конденсата, озокерита, переработка природного и нефтяного газа, газового конденсата, транспортирование и хранение нефти, нефтепродуктов и газа; подземная газификация угля, нефтебазы)", затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 18.08.80 N 241/П-9 (далі - НПАОП 11.1-3.24-80), Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

Властивості та вплив на організм працівників шкідливих речовин, що застосовуються під час транспортування газу (метан, газоконденсат, одоранти, сірководень, сірчистий газ, окис вуглецю, метанол тощо), визначені відповідними санітарними нормами і правилами.

1.12. Для захисту органів дихання працівники забезпечуються ЗІЗОД згідно з вимогами Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28.12.2007 N 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.04.2008 за N 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07).

1.13. Працівники, які виконують роботи на висоті, а також верхолазні роботи, забезпечуються запобіжними поясами відповідно до вимог ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия" (далі - ГОСТ 12.4.089-86), поясами безпеки згідно з відповідними технічними умовами або ременями безпеки відповідно до вимог ДСТУ EN 361-2001 "Індивідуальне спорядження для захисту від падіння з висоти. Ремені безпеки".

Роботи на висоті повинні виконуватись згідно з вимогами Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за N 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).

1.14. Під час перевірки міцності запобіжних поясів необхідно дотримуватись норм і термінів випробування, що передбачені ГОСТ 12.4.089-86.

1.15. Працівники, які працюють із радіоактивними речовинами, повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ згідно з "Типовыми отраслевыми нормами бесплатной выдачи специальной одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим, занятым на работах с радиоактивными веществами и источниками ионизирующих излучений", затвердженими постановою Держкомпраці СРСР від 23.09.80 N 296/П-10.

1.16. До робіт на об'єктах МГ допускаються особи, які пройшли медичний огляд відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113, і не мають протипоказань за станом здоров'я для роботи за спеціальністю.

Профілактичний наркологічний огляд, у разі потреби, проводиться відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.97 N 1238 "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення".

1.17. Організація і порядок проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з питань охорони праці, пожежної та техногенної безпеки й допуску працівників до самостійної роботи здійснюються відповідно до вимог:

Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05);

Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003);

Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (НАПБ Б.06.001-2003);

Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 15.08.2007 N 557, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.09.2007 за N 1006/14273;

нормативних документів із зазначених питань.

На газотранспортних підприємствах на основі Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням специфіки виробництва роботодавцем розробляються і затверджуються відповідні переліки робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

Не дозволяється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, пожежної та техногенної безпеки.

1.18. До керівництва роботами з експлуатації та ремонту об'єктів МГ допускаються особи, що мають освіту за фахом, пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 та з питань пожежної безпеки відповідно до вимог НАПБ Б.02.005-2003.

1.19. Під час укладання трудового договору працівник повинен бути проінформований роботодавцем під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих чинників, можливі наслідки їх впливу на здоров'я, про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

1.20. Керівники та посадові особи газотранспортних підприємств зобов'язані в межах своїх повноважень визначених у посадових інструкціях контролювати дотримання вимог безпечної експлуатації обладнання МГ, вживати заходи щодо запобігання виникнення аварійних ситуацій та відповідають за виконання вимог цих Правил згідно з чинним законодавством.

1.21. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на ОПН здійснюється згідно з вимогами Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1788.

2. Вимоги до території, проммайданчиків, будівель, споруд та приміщень

2.1. Територія виробничого об'єкта повинна бути огороджена згідно з проектом будівництва (реконструкції) і мати не менше двох виїздів на шляхи загального призначення. Огорожа повинна постійно підтримуватися у справному стані. Біля входу (в'їзду) на територію об'єкта і по периметру огорожі повинні бути знаки безпеки. З зовнішньої або внутрішньої сторони огорожі повинна бути влаштована захисна смуга (вільна від сухої рослинності) шириною не менше ніж 4 м.

2.2. В'їзні ворота на територію виробничого об'єкта повинні бути зачинені.

2.3. На території вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктів, а також у місцях зберігання та переробки горючих матеріалів застосування відкритого вогню не дозволяється.

2.4. На дільницях території виробничого об'єкта, де можливі скупчення горючих парів та газів, проїзд транспорту не дозволяється. Про це повинні сповіщати встановлені на відповідних місцях інформаційні таблички.

2.5. Доступ сторонніх осіб на територію виробничого об'єкта допускається лише за наявності пропуску за розпорядженням керівника підрозділу (філії) і тільки у супроводі працівника виробничого підрозділу.

2.6. Територія проммайданчиків повинна бути рівною, з твердим покриттям, мати необхідні ухили і пристрої для відведення атмосферних і поливальних вод. Вільні ділянки території повинні бути озеленені.

Територія виробничого об'єкта повинна освітлюватися згідно з проектом. Електроосвітлення повинно забезпечувати освітленість не нижче норм, встановлених Державними будівельними нормами "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення" (далі - ДБН В.2.5-28-2006).

2.7. На території виробничого об'єкта повинні бути проїзди для руху автотранспорту і пішохідні доріжки з твердим покриттям, які взимку необхідно очищати від снігу і льоду.

2.8. Горловини заглиблених резервуарів та колодязів різного призначення повинні бути закриті кришками, а під час проведення в них ремонтних робіт - огороджені.

2.9. Водопровідні, каналізаційні та інші колодязі, підземні споруди (далі - колодязі), що розташовані на відстані до 15 м від осі газопроводів, є газонебезпечними. Контроль за станом газоповітряного середовища в колодязях на вміст токсичних речовин здійснюється перед кожним спуском працівників, щоквартально, а в перший рік їх експлуатації - щомісячно.

2.10. У кришці колодязя повинен бути отвір діаметром від 20 мм до 30 мм для відбору проб газоповітряного середовища.

2.11. Колодязі повинні бути захищені від потрапляння поверхневих та ґрунтових вод. У разі необхідності обладнується дренаж з відведенням стоків у промислову каналізацію через гідравлічний затвор. Працездатність затворів необхідно періодично перевіряти.

2.12. Кришки люків колодязів необхідно періодично очищати від бруду, льоду і снігу. Пожежні гідранти повинні бути захищені від замерзання води, а в місцях їх розташування повинні встановлюватись покажчики згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

2.13. Працівники, які обслуговують газонебезпечні колодязі згідно з вимогами "Типовой инструкции по организации безопасного проведения газоопасных работ", затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 20.02.85 (далі - НПАОП 0.00-5.11-85), повинні знати:

схему відповідних комунікацій;

методи виявлення загазованості;

ознаки отруєння токсичними речовинами та правила надання першої медичної допомоги потерпілим;

правила безпечного виконання робіт у загазованому середовищі.

2.14. Роботу в колодязях повинна виконувати бригада у складі не менше трьох працівників, які до початку роботи повинні пройти цільовий інструктаж з питань охорони праці про порядок проведення роботи та можливу небезпеку під час її виконання згідно з положенням газотранспортного підприємства про навчання з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05. Один з працівників повинен виконувати роботи в колодязі, другий - страхувати першого за допомогою рятувальної мотузки, а третій - стежити за роботою першого працівника і надавати йому допомогу під час передавання необхідного інструмента та матеріалів.

2.15. Перед спуском у колодязь необхідно оглянути його зовні та перевірити колодязь на наявність загазованості. У разі виявлення загазованості необхідно ретельно провентилювати колодязь і провести повторний аналіз газоповітряного середовища.

У випадку загазованості вище ГДК, але нижче ніж 20% від НКГВ, спуск у колодязь дозволяється лише у шланговому або ізолюючому протигазі.

2.16. Для роботи у колодязях дозволяється застосовувати лише вибухобезпечні акумуляторні світильники з електричною напругою не вище 12 В. Світильники необхідно вмикати і вимикати поза вибухонебезпечною зоною перед спуском в колодязь та після підйому із нього.

2.17. Не допускається розміщення у межах проммайданчиків виробничих об'єктів закладів соціально-побутового призначення та будь-яких виробництв і організацій, що не мають безпосереднього відношення до функціонування газотранспортного підприємства.

2.18. Не допускається розміщення побутових та адміністративних приміщень з масовим скупченням людей (їдальні, тренажерні зали, конференц-зали, селекторні студії тощо) у будівлях, прибудованих чи безпосередньо прилеглих до будівель та споруд з вибухопожежонебезпечними виробництвами.

2.19. Внутрішньооб'єктові автодороги повинні відповідати вимогам Державних будівельних норм "Споруди транспорту. Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво" (ДБН В.2.3-4-2007) та будівельних норм і правил "Промышленный транспорт" (СНиП 2.05.07-91*).

2.20. Рух автотранспорту на території виробничого об'єкта повинен здійснюватися за схемою маршрутів руху транспортних та пішохідних потоків з вказаними на ній поворотами, зупинками, виїздами, переходами тощо. Схема маршрутів руху повинна бути вивішена в місцях стоянки автотранспорту та перед в'їздами на територію об'єкта.

2.21. Територія виробничого об'єкта повинна бути обладнана дорожніми знаками, покажчиками швидкості руху транспорту згідно з вимогами ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування", а також знаками безпеки відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров'я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 N 1262 (далі - Технічний регламент, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 N 1262).

2.22. Газотранспортним підприємством (структурним підрозділом) повинні бути встановлені обов'язки посадових осіб, відповідальних за стан транспортних комунікацій на території об'єкта.

2.23. Влаштування виробничих будівель і споруд повинно відповідати проекту на їх будівництво, вимогам цих Правил, а також будівельних норм і правил "Производственные здания" (СНиП 2.09.02-85*), "Сооружения промышленных предприятий" (СНиП 2.09.03-85), "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87) та інших нормативних документів.

2.24. На проммайданчиках повинні бути масштабні плани всіх комунікацій з точними прив'язками до існуючих будівель. У разі реконструкції комунікацій чи спорудження нових зміни і доповнення у плани повинні вноситися у 10-денний термін.

2.25. Відстані між спорудами повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил "Генеральные планы промышленных предприятий" (СНиП II-89-80), "Магистральные газопроводы" (СНиП 2.05.06-85), санітарних і протипожежних норм.

2.26. Виробничі будівлі і споруди за наказом керівника структурного підрозділу газотранспортного підприємства закріплюються за відповідними цехами і службами підрозділу. Керівники структурних підрозділів відповідають за технічний стан закріплених за ними будівель та споруд.

2.27. Усі виробничі будівлі та споруди повинні мати технічні паспорти, проектну та виконавчу документацію, а також акти обстеження технічного стану, що складені службами спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд.

2.28. Не допускається проводити перепланування, реконструкцію та капітальний ремонт виробничих приміщень без проекту, розробленого спеціалізованою організацією.

2.29. Фарбування елементів конструкцій споруд, комунікацій, виробничого устатковання, засобів пожежогасіння повинно здійснюватись з дотриманням вимог нормативних документів, а оформлення знаків безпеки як в приміщеннях, так і на території газотранспортного підприємства - вимог Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 N 1262.

2.30. Виробничі приміщення повинні мати не менше двох виходів, розташованих в протилежних кінцях приміщення. Вікна і двері повинні відкриватися назовні. Підлога повинна бути із вогнестійких матеріалів.

2.31. Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення, лабораторій, у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, повинні бути визначені категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки та клас зони, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення або на межі зони.

2.32. Основні входи до виробничих приміщень ззовні повинні бути облаштовані тамбурами або повітряно-тепловими завісами.

2.33. Кожне виробниче приміщення повинно мати не менше одного основного проходу шириною не менше ніж 1,5 м.

2.34. Куріння на території газотранспортного підприємства дозволяється лише у спеціально відведених місцях, обладнаних урнами з негорючих матеріалів, а також написами "Місце для паління".

2.35. Розміщення обладнання на виробничому об'єкті повинно забезпечувати зручне і безпечне його обслуговування і ремонт. Відстань між обладнанням та відстань від обладнання до стін будівлі повинна бути не менше ніж 1 м, а ширина робочого проходу не менше ніж 0,75 м.

2.36. Майданчики і переходи, що розташовані на висоті вище ніж 0,75 м, повинні обладнуватися сходами з перилами.

2.37. Обладнання, перекривна, регулююча та запобіжна арматура повинні мати технологічну нумерацію згідно з технологічними схемами.

2.38. Температура поверхонь нагрітого обладнання не повинна перевищувати 43 град.С, тому ці поверхні необхідно теплоізолювати згідно з вимогами ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температур гарячих поверхонь" (EN 563:1994, ІDТ).

Теплова ізоляція обладнання та трубопроводів має відповідати вимогам будівельних норм і правил СНиП 2.04.14-88 "Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов".

Гаряча поверхня в місцях, де можливе потрапляння на неї горючих матеріалів, повинна мати захисний кожух.

2.39. Рухомі частини обладнання та частини обладнання, що обертаються, повинні бути надійно огороджені.

2.40. Допускається тимчасове зняття огорожі рухомих частин обладнання та термоізоляції поверхонь обладнання, що нагріваються (охолоджуються), у період огляду і ремонту.

2.41. Випробовування на герметичність перекривної, регулюючої та запобіжної арматури після її ремонту повинно виконуватись та оформлятися актом згідно із затвердженою на газотранспортному підприємстві виробничою інструкцією.

2.42. Постійні і тимчасові заглушки, що приварюються на технологічних трубопроводах, повинні бути сталевими та сферичними. Товщина стінки заглушки повинна бути розрахована на робочий тиск в трубопроводі.

2.43. Заглушки, що встановлюються між фланцями, повинні мати хвостовики, що виступають за межі фланців, а також прокладки з матеріалів, що відповідають умовам робочого середовища. На хвостовику заглушки повинен бути вибитий її інвентарний номер, діаметр, товщина, робочий тиск, марка сталі.

2.44. Витоки газу із зварних та інших з'єднань обладнання, трубопроводів і арматури виявляють за допомогою мильного розчину, спеціальними приладами або іншим методом без застосування відкритого вогню.

2.45. У виробничому підрозділі, а також у цехах (установках тощо) повинна бути призначена особа, відповідальна за контроль повітря робочої зони проммайданчиків, будівель, споруд і колодязів. Результати перевірок реєструються в журналі контролю повітряного середовища.

2.46. Виробничий об'єкт МГ повинен бути забезпечений надійним зв'язком.

2.47. Прямий телефонний зв'язок повинен бути між керівником газотранспортного підприємства (структурного підрозділу) і керівниками цехів і служб.

2.48. Відходи, сміття, непридатні деталі, вузли і агрегати повинні своєчасно прибиратись і накопичуватись на спеціально відведених майданчиках. Видалення відходів повинно проводитись спеціальним транспортом у встановлений термін.

2.49. Штатні системи протиаварійного захисту та інші системи виявлення небезпек технологічних процесів, якими обладнуються компресорні станції газотранспортного підприємства згідно з вимогами чинних нормативних документів, разом з системами оповіщення повинні забезпечувати функції систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій і оповіщення населення у разі їх виникнення відповідно до вимог Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.05.2006 N 288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.07.2006 за N 785/12659.

V. Лінійна частина магістральних газопроводів

1. Загальні вимоги до лінійної частини

1.1. Якість газу, що подається в МГ, повинна відповідати вимогам нормативних документів.

1.2 Газотранспортні підприємства здійснюють надійне та безпечне газопостачання споживачів у проектних режимах згідно із укладеними угодами.

1.3. У разі неможливості виконання вимог п. 1.2 глави 1 розділу V цих Правил внаслідок виникнення аварійних ситуацій чи інших форс-мажорних обставин газотранспортне підприємство зобов'язане задіяти резервну схему газопостачання, а коли і це неможливо - тимчасово припинити газопостачання у встановленому порядку на термін, необхідний для усунення аварійної ситуації чи інших форс-мажорних обставин.

1.4. Лінійні крани на ЛЧМГ з Ду понад 500 мм, окрім системи місцевого пневмогідрокерування, повинні мати ручний дублюючий гідропривід.

1.5. Не дозволяється спорудження будівель та споруд в межах охоронних зон МГ (за винятком об'єктів МГ згідно з Правилами охорони магістральних трубопроводів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1747).

1.6. Для забезпечення надійної і безпечної роботи ЛЧМГ газотранспортні підприємства та їх підрозділи повинні:

а) забезпечувати будівництво, реконструкцію та ремонт ЛЧМГ спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями чи підрозділами згідно з проектом, що отримав позитивний експертний висновок відповідно до Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431;

б) здійснювати ефективний технічний нагляд за ходом спорудження, ремонту чи реконструкції ЛЧМГ;

в) забезпечувати прийняття об'єктів ЛЧМГ в експлуатацію згідно з вимогами чинних нормативних документів;

г) здійснювати систематичні візуальні обстеження ЛЧМГ;

ґ) виконувати періодичні приладні обстеження ЛЧМГ;

д) виконувати технічне обслуговування ЛЧМГ у встановлених обсягах та термінах;

е) своєчасно виконувати необхідні ремонтно-профілактичні роботи;

є) періодично інформувати землекористувачів та органи місцевого самоврядування про місцезнаходження ЛЧМГ та здійснювати контроль за безпекою виконання робіт в охоронних зонах;

ж) забезпечувати ефективну та надійну роботу засобів активного захисту ЛЧМГ від корозії;

з) забезпечувати своєчасне попередження, локалізацію та ліквідацію аварій і надзвичайних ситуацій на ЛЧМГ та їх наслідків.

1.7. Комплекси робіт з візуального огляду та обстеження ЛЧМГ із застосуванням технічних засобів, технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти повинні виконуватись згідно з вимогами нормативних документів.

1.8. Періодичність та обсяги візуальних обстежень ЛЧМГ встановлюються стандартами газотранспортних підприємств залежно від особливості місцевих умов експлуатації ЛЧМГ.

1.9. Обстеження ЛЧМГ із застосуванням технічних засобів здійснюються згідно з програмами обстеження, затвердженими керівником газотранспортного підприємства.

1.10. Періодичність обстеження ЛЧМГ із застосуванням технічних засобів визначається газотранспортним підприємством згідно з вимогами цих Правил та вимог нормативних документів.

1.11. На потенційно небезпечних ділянках ЛЧМГ повинно виконуватися контрольне шурфування не рідше одного разу на 3 роки для візуальної та інструментальної оцінки стану ізоляційного покриття та металу труб.

До потенційно небезпечних відносяться:

а) "гарячі" ділянки ЛЧМГ на виході КС (до першого лінійного крана);

б) ділянки в зонах можливих зсувів ґрунту;

в) ділянки із наднормативним напруженим станом металу труб;

г) ділянки з підвищеною корозійною активністю ґрунтів (кислі ґрунти, солончаки тощо);

ґ) ділянки з порушенням охоронної зони, що загрожують безпечній життєдіяльності населення;

д) ділянки, де виявлена ерозія ґрунту, що прогресує.

е) ділянки з наявністю анодних та знакозмінних зон від дії блукаючих струмів;

є) ділянки, де не забезпечується мінімальний захисний потенціал.

1.12. Позачергові обстеження ЛЧМГ із застосуванням технічних засобів повинні проводитися:

а) якщо в процесі експлуатації виявлена розгерметизація зварних стиків чи їх розриви;

б) у разі виникнення наскрізних корозійних дефектів.

1.13. Діяльність ЛЕС газотранспортного підприємства (структурного підрозділу) та спеціалізованих організацій, що виконують ремонтні та будівельно-монтажні роботи на ЛЧМГ, повинна здійснюватись згідно з вимогами Закону України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ) та стандартів газотранспортних підприємств.

1.14. ЛЧМГ згідно з графіком у процесі експлуатації підлягає огляду шляхом обходу, обльоту чи об'їзду.

1.15. Позачерговий огляд ділянок ЛЧМГ повинен здійснюватися після стихійного лиха чи інших форс-мажорних обставин, які могли призвести до пошкодження газопроводу і окремих його споруд.

1.16. Результати огляду траси заносяться в спеціальний журнал. Про виявлені розгерметизації чи пошкодження ЛЧМГ, інші порушення негайно інформується начальник ЛЕС, диспетчер та керівник структурного підрозділу, який приймає рішення щодо термінів та способу ліквідації виявлених порушень.

1.17. ЛЕС і диспетчерська служба повинні мати затверджений уповноваженою особою газотранспортного підприємства (структурного підрозділу) порядок повідомлення про аварію, порядок збору аварійної бригади та її виїзду до місця аварії. ЛЕС повинна бути укомплектована автотранспортом, спеціальною технікою, інструментами, приладами, засобами зв'язку та витратними матеріалами за затвердженими нормами.

В газотранспортних підприємствах створюється матеріальний резерв об'єктового рівня, що використовується для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків відповідно до вимог Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 N 308. Номенклатура, обсяги та норми накопичення резерву об'єктового рівня визначаються уповноваженими особами газотранспортних підприємств.

1.18. У разі виявлення розгерметизації ЛЧМГ небезпечна зона повинна бути негайно відгороджена та позначена знаками безпеки.

1.19. Після отримання повідомлення про виявлення аварійної ситуації диспетчер організовує її локалізацію та ліквідацію згідно з ПЛАС, що розроблений відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.

1.20. Не допускається ліквідація наскрізних дефектів ЛЧМГ шляхом їх підчеканення.

В окремих випадках, на термін, необхідний для підготовки ремонтних робіт з усунення наскрізного дефекту, допускається його тимчасова герметизація шляхом встановлення тимчасових бандажів.

2. Переходи через природні та штучні перешкоди

2.1. Балочні та вантові переходи МГ через штучні та природні перешкоди повинні бути обладнані загорожами, що виключають можливість доступу людей до трубопроводу, та захищені від розмивання і пошкодження.

2.2. Переходи МГ через залізниці і автомобільні дороги усіх категорій підлягають обстеженню не рідше одного разу на квартал із проведенням аналізу проб повітря з витяжної свічки.

2.3. На зсувонебезпечних, заплавних та болотистих ділянках МГ та на ділянках, де опори переходів МГ розташовані в русловій частині рік з сильною течією (зокрема гірських річок), повинно здійснюватися періодичне спостереження за станом ґрунтів, опор і просторовим положенням газопроводу. Вимірювання просторового положення газопроводу та контроль стану його опор повинні виконуватись за графіком щорічно після весняної повені та інших випадків різкого підвищення рівня води у ріках.

2.4. У разі заміни або ремонту окремої опори газопроводу повинна бути встановлена тимчасова опора на відстані не більше ніж 2 м від тієї, яка підлягає заміні (ремонту).

2.5. Важкодоступні ділянки МГ в болотистій та гірській місцевості повинні обстежуватися за графіком з періодичністю, встановленою газотранспортним підприємством, із застосуванням гелікоптерів чи інших літальних апаратів (у разі потреби), приладних методів контролю герметичності газопроводу та його корозійного стану.

2.6. Ділянки МГ, прокладені на опорах, підлягають обстеженню за графіком з періодичністю, що встановлюється газотранспортним підприємством.

2.7. У разі виявлення деформацій опор і підвісок необхідно проконтролювати приладним методом напружений стан газопроводу і у разі виявлення недопустимих напруг - здійснити заходи щодо приведення їх до нормативних значень. До здійснення контролю напружено-деформованого стану МГ повинні залучатися спеціалізовані організації, які мають дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки, отриманий згідно з Порядком видачі дозволів ( 1631-2003 ).

2.8. Не дозволяється проїзд транспортних засобів і спецтехніки вздовж траси газопроводу на відстані менше ніж 10 м від опор газопроводу.

2.9. Переїжджати через наземні МГ дозволяється через спеціально влаштовані переїзди, що конструктивно не пов'язані з газопроводом. Допустиме навантаження на конструкцію переїзду повинно бути вказано на спеціальному дорожньому знаку, що встановлюється на переїзді.

2.10. Не дозволяється під час завірюхи або туману і видимості менше ніж 10 м проїзд транспортних засобів і спецтехніки вздовж траси газопроводів (за винятком аварійної техніки ЛЕС в аварійних ситуаціях).

2.11. Дюкерні переходи МГ через судноплавні ріки, озера та інші водні перешкоди з глибиною понад 1,5 м від верхньої твірної труби та шириною водного дзеркала понад 50 м, руслова частина яких забаластована, повинні обстежуватися спеціалізованими організаціями, які отримали дозвіл Держгірпромнагляду на цей вид робіт відповідно до вимог Порядку видачі дозволів ( 1631-2003 ). Періодичність обстеження технічного стану таких переходів встановлюється газотранспортним підприємством. Дюкерні переходи через судноплавні ріки обстежуються щорічно.

2.13. Не допускається експлуатація дюкерних переходів із пошкодженням ізоляції, в розмитій траншеї з провисанням газопроводу, із зруйнованою футеровкою та без проектного баластування.

VI. Компресорні станції

1. Загальні вимоги до компресорних станцій

1.1. Основне та допоміжне технологічне обладнання КС повинно відповідати вимогам цих Правил, проектної документації, інших нормативних документів та інструкцій заводів-виробників технологічного обладнання.

1.2. Подальша експлуатація ГПА, їх елементів та технологічних обв'язок КС, що відпрацювали встановлений ресурс, допускається після надання уповноваженою спеціалізованою організацією висновку експертизи щодо продовження експлуатації устатковання з установленими в експлуатаційних документах параметрами або щодо продовження експлуатації устатковання з обмеженням її параметрів та/або на визначений строк згідно з вимогами Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 (далі - Порядок проведення огляду).

1.3. Технологічне обладнання і системи КС повинні періодично проходити технічний огляд, технічне діагностування, випробування та технічне обслуговування відповідно до вимог Порядку проведення огляду ( 687-2004 ) та чинних стандартів газотранспортного підприємства. Відповідні висновки експертизи додаються до експлуатаційної документації (формуляра, паспорта) технологічного обладнання.

1.4. Компресорне обладнання та технологічні трубопроводи КЦ фарбуються згідно з вимогами ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" та Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 N 1262.

1.5. ГПА, компресорні та силові циліндри газомотокомпресорів повинні мати нумерацію. Номер агрегату наноситься на силовій і привідній частинах, а також на стінах будівель з боку технологічної обв'язки та фасаду ГПА.

1.6. Труби відведення продуктів згоряння газотурбінних ГПА, газомотокомпресорів та свічки технологічної обв'язки ГПА повинні бути виведені не менше ніж на 2 м вище верху покрівлі будівлі КЦ і на 1 м вище дефлектора вентиляції. Відстань по горизонталі між вихлопними трубопроводами і дефлекторами повинна бути не менше ніж 6 м.

1.7. На території КЦ, в межах зони обслуговування, поверхні, що мають температуру вище 43 град.С, повинні бути теплоізольовані.

1.8. Особи, безпосередньо не зайняті експлуатацією або ремонтом обладнання КС, можуть знаходитися в приміщеннях (укриттях) ГПА, на проммайданчиках КС, станційних комунікаціях та вузлах підключення КС тільки за розпорядженням керівника КС або головного інженера.

1.9. Працівники КС повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ згідно з пунктом 1.11 глави 1 розділу IV цих Правил.

1.10. Пуск ГПА в роботу дозволяється за умови відсутності у машинному залі і галереї нагнітачів (укритті ГПА) сторонніх осіб. Не дозволяється перебування людей в камерах повітряних фільтрів під час пуску і роботи ГПА. Повітрозабірні камери ГПА повинні бути зачинені на замок та опломбовані.

1.11. Пуск в роботу ГПА після ремонту і тривалої (понад 30 діб) зупинки (крім знаходження в резерві) є газонебезпечною роботою та виконується згідно з вимогами глави 3 розділу XIII цих Правил.

1.12. Під час грози не дозволяються пуски і планові зупинки ГПА, переключення на технологічних комунікаціях та на силовому електрообладнанні.

1.13. Не допускається залишати працюючі ГПА, крім повністю автоматизованих, без нагляду працівників КС.

1.14. У разі виявлення витоку газу в КЦ (укритті ГПА) необхідно здійснити аварійну зупинку КЦ (ГПА в укритті), негайно попередити про це працівників, проконтролювати автоматичне включення аварійної вентиляції, вивести з цеху людей та вжити заходів щодо ліквідації витоку.

1.15. Не допускається усунення пропусків на фланцевих з'єднаннях, що знаходяться під тиском.

1.16. Не допускається усунення несправностей на працюючому ГПА, крім випадків, передбачених інструкцією з його експлуатації. У випадку виникнення несправності, що загрожує безпеці працівників чи може призвести до аварійної ситуації, ГПА необхідно негайно зупинити.

1.17. У разі виникнення аварійної ситуації працівники КС зобов'язані діяти згідно з ПЛАС, який розроблено відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.

2. Проммайданчики, будівлі, споруди та приміщення компресорних станцій

2.1. Виробничі майданчики, будівлі, споруди, обладнання і системи КС повинні відповідати проекту. Зміни та відхилення від проектних рішень повинні погоджуватись у встановленому порядку з авторами проекту і вноситись до відповідної проектної та експлуатаційної документації.

2.2. На території КС, де експлуатуються ГПА з газотурбінним приводом, на відстані до 200 м від повітрозабірних камер ГПА не повинно бути джерел пилоутворення (ґрунтових доріг, складування сипучих матеріалів тощо). Територія КС повинна бути озеленена, а відкриті ділянки поблизу повітрозабірних камер повинні бути засіяні газонною травою або заасфальтовані.

2.3. Додатковий контроль повітря робочої зони КС (КЦ) на вміст метану повинен здійснюватися переносними газоаналізаторами згідно з планом-графіком, яким передбачені періодичність та місця відбору проб.

2.4. У приміщеннях КЦ та блочних ГПА не дозволяється установка обладнання, що технологічно не пов'язане з ГПА, та не допускається зберігання витратних матеріалів.

2.5. Під час роботи КЦ не повинен створювати рівні шуму, що перевищують граничнодопустимі норми, встановлені ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83).

2.6. Не дозволяється у будівлі КЦ влаштовувати підвальні та напівпідвальні приміщення.

3. Технологічна обв'язка компресорної станції та вузла підключення компресорної станції до магістральних газопроводів

3.1. На трубопроводах КС повинні бути нанесені стрілки, що вказують напрям руху газу, повітря тощо.

3.2. КС повинні відключатися від МГ на вхідному та вихідному шлейфах запірною арматурою з дистанційним та місцевим управлінням та з ручним дублюючим приводом.

3.3. На вхідному трубопроводі відцентрових нагнітачів протягом початкового періоду експлуатації повинні встановлюватись захисні решітки. Зняття захисних решіток допускається лише з відома УМГ.

3.4. На нагнітальному шлейфі КС повинен бути встановлений зворотний клапан.

3.5. Перекривна та регулююча арматура технологічної обв'язки ГПА, обв'язки паливного та пускового газу ГПА, що виведені в ремонт, повинні бути заблоковані, а саме:

а) відключене живлення імпульсним газом електропневматичних вузлів керування арматурою;

б) відключене силове електроживлення електропривідної арматури;

в) забезпечений технічними засобами видимий розрив у трубних проводках від загальностанційного колектора імпульсного газу до пневмогідроциліндрів приводу;

г) заблоковане ручне керування арматурою;

ґ) встановлені відповідні знаки безпеки і плакати: "Не відкривати!", "Не закривати!";

д) встановлені силові заглушки на трубопроводах паливного і пускового газу ГПА.

3.6. Не дозволяється застосування на технологічних трубопроводах КС перекривної та регулюючої арматури, що не передбачена проектом.

3.7. Перекривна та регулююча арматура, встановлена на технологічних газопроводах, повинна мати:

а) нумерацію згідно із технологічною схемою;

б) чіткі покажчики відкриття і закриття;

в) покажчик напрямку руху потоку газу.

3.8. Перекривну арматуру (за винятком арматури на байпасах) дозволяється відкривати тільки після вирівнювання тиску газу в прилеглих ділянках газопроводу або за наявності перепаду тиску, що не перевищує величини, вказаної в інструкції з експлуатації заводу-виготовлювача.

3.9. Штурвали (маховики) кранів необхідно повертати плавно, без застосування додаткових важелів. Зусилля під час відкривання (закривання) кранів за допомогою маховиків або ручних насосів не повинно перевищувати величин, вказаних в інструкції з експлуатації заводу-виготовлювача арматури.

3.10. На КС повинні бути плани станційних технологічних комунікацій з точними прив'язками до будівель і споруд проммайданчика КС.

3.11. Товщинометрія ерозійно небезпечних ділянок технологічних комунікацій та вузла підключення КС повинна здійснюватися з періодичністю, встановленою УМГ.

3.12. Після завершення ремонту газопроводів КС необхідно здійснити повний радіографічний контроль зварних з'єднань та провести їх гідравлічне випробування. Якщо гідравлічне випробування неможливе, то якість зварних з'єднань повинна відповідати вимогам до "гарантійних" стиків, зазначеним у пункті 1.31 глави 1 розділу XIII цих Правил.

4. Технологічні установки очищення газу

4.1. Експертне обстеження технологічного обладнання УОГ (пилоуловлювачів, фільтрів-сепараторів, дренажних ємностей, тощо) повинно виконуватися згідно з вимогами Порядку проведення огляду ( 687-2004 ) та інших чинних нормативно-правових актів з охорони праці.

4.2. УОГ обладнуються системами автоматичного дренування рідини та контролю рівня рідини в апаратах.

Допускається експлуатація ємнісних технологічних апаратів УОГ з незадіяною проектною системою автоматичного дренування рідини у разі, якщо рідина в МГ постійно відсутня.

Контроль рівня рідини в апараті здійснюється щозмінно візуальним контролем по рівнемірному склу або шляхом ручної продувки рівнемірних пристроїв з відповідним записом в оперативному журналі змінного інженера КС.

4.3. Допускається скидання газу з конденсатозбірника в атмосферу через свічку. Свічка повинна бути обладнана вогнеперегороджаючим клапаном та захищена від атмосферних опадів.

4.4. Електроустатковання для відкачування газоконденсату з дренажних ємностей повинно бути у вибухозахищеному виконанні.

4.5. Для наливання газоконденсату в автоцистерни повинні бути виділені спеціальні стоянки на безпечній відстані від місць, які є джерелами відкритого вогню, або місць проведення вогневих робіт.

4.6. Зливання газоконденсату з дренажної ємності здійснюється у спеціальні автоцистерни для легких нафтопродуктів, які обладнані заземлювальними пристроями, засобами пожежогасіння (вогнегасники, пісочниці з сухим піском) та іскрогасниками.

4.7. Не допускається наливання газоконденсату в автоцистерни з несправним електрообладнанням, що іскрить.

4.8. Під час наливання газоконденсату двигун автомобіля повинен бути заглушений. Корпус цистерни, рукав для газоконденсату і його металевий наконечник повинні бути заземлені. Наконечник рукава повинен бути опущений до дна цистерни на відстань не більше ніж 200 мм.

4.9. Не дозволяється паління поблизу автоцистерни або в її кабіні.

4.10. У разі розливання газоконденсату на землю необхідно запобігати його спалахуванню. Забруднений конденсатом ґрунт необхідно обробити нейтралізатором і вивезти з території КС.

5. Технологічні установки охолодження газу

5.1. Не допускається експлуатація АПО газу з негерметичними трубними пучками та лобовими кришками.

5.2. Температура газу на виході з УОГ не повинна перевищувати допустиму проектну.

5.3. Майданчики для обслуговування трубних пучків АПО повинні обладнуватися перильною огорожею та стаціонарними драбинами.

5.4. Вентилятори АПО повинні обладнуватися захисними решітками.

6. Технологічні установки підготовки паливного, пускового та імпульсного газу

6.1. Основне та допоміжне технологічне обладнання установок підготовки паливного, пускового та імпульсного газу повинно відповідати вимогам цих Правил, проектної документації, нормативних документів та інструкцій заводів-виробників технологічного обладнання.

6.2. Колектор пускового газу до ГПА в період між пусками агрегату повинен бути відключений.

6.3. Якість імпульсного газу повинна відповідати встановленим вимогам та контролюватись не рідше 1 разу на три доби на виході із установки осушення газу. Результати контролю фіксуються в оперативному журналі змінного інженера КС, форма якого затверджена відповідним стандартом газотранспортного підприємства.

6.4. На час ремонту газотурбінних ГПА на трубопроводи паливного та пускового газу на вході в агрегати повинні бути встановлені силові заглушки. Встановлення заглушок фіксується в оперативному журналі змінного інженера КС.

7. Системи безпеки компресорних станцій та газоперекачувальних агрегатів

7.1. КС можуть бути обладнані такими системами та засобами безпеки:

а) системою автоматичного газовиявлення;

б) системою автоматичного пожежогасіння;

в) системою антипомпажного захисту (регулювання);

г) системою аварійної зупинки КС;

ґ) системою захисту від перевищення температури газу на виході КС;

д) системою захисту від перевищення тиску газу в нагнітальному шлейфі КС;

е) системою захисту від зниження тиску газу на вході КС;

є) системою автоматичного захисту КЦ від зниження тиску паливного газу;

ж) аварійним енергозабезпеченням;

з) аварійним освітленням;

и) світловою та звуковою аварійною сигналізацією;

і) системою протипожежного водопостачання (зовнішнього і внутрішнього);

ї) системою пожежної сигналізації.

7.2. КС повинні обладнуватися лише тими системами та засобами безпеки, які передбачені проектом.

7.3. Не допускається експлуатація технологічного обладнання КС з незадіяними чи непрацездатними системами та засобами безпеки, що передбачені проектом.

7.4. Працездатність систем та засобів безпеки КС перевіряється згідно з інструкцією заводу-виробника та інструкціями з їх обслуговування у терміни, встановлені УМГ.

7.5. Система автоматичного газовиявлення повинна забезпечувати:

а) виявлення загазованості в КЦ та в блочних укриттях ГПА;

б) подачу звукового та світлового сигналу на диспетчерський пульт;

в) автоматичний пуск аварійної витяжної вентиляції при досягненні концентрації газоповітряної суміші 10% від НКГВ;

г) аварійну зупинку КЦ або ГПА в окремому укритті, якщо концентрація газоповітряної суміші перевищує 20% НКГВ.

7.6. Система автоматичного пожежогасіння повинна забезпечувати:

а) виявлення ознак пожежі в КЦ чи блочних укриттях ГПА;

б) видачу команди (сигналів) для аварійної зупинки ГПА (КЦ) з відключенням від газопроводу і випусканням газу з технологічних комунікацій КС;

в) видачу команди (сигналів) для аварійної зупинки ГПА (КЦ) без відключення від газопроводу і без випускання газу з технологічних комунікацій КС;

г) видачу команди (сигналів) для відключення електротехнічного обладнання, аварійної витяжної вентиляції, системи кондиціювання;

ґ) автоматичний та ручний пуск системи автоматичного пожежогасіння (подачу вогнегасної речовини до місця пожежі);

д) подачу звукового та світлового сигналів про спрацювання системи автоматичного пожежогасіння на диспетчерський пункт;

е) автоматичне переключення ланцюгів живлення пунктів керування і сигналізації з робочого вводу електропостачання на резервний у разі зникнення напруги на робочому вводі, а також зворотне переключення при відновленні на ньому напруги.

7.7. У разі виявлення ознак пожежі працівники КС зобов'язані діяти відповідно до інструкції про заходи пожежної безпеки КС, розробленої згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004 та ПЛАС, розробленого відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.

7.8. У разі виникнення пожежі в КЦ (укритті ГПА) необхідно аварійно зупинити КЦ, стравити газ з відповідного обладнання та комунікацій.

7.9. Система аварійної зупинки КС повинна забезпечувати:

а) аварійну зупинку всіх ГПА;

б) стравлювання газу з технологічного обладнання і технологічних газопроводів КС (якщо це передбачено проектом);

в) автоматичне відключенням КС (КЦ) від МГ.

7.10. КЦ повинен бути аварійно зупинений з відключенням від газопроводу і випуском газу з технологічних комунікацій у разі:

а) пожежі в приміщенні КЦ (укритті) і неможливості її ліквідації наявними засобами пожежогасіння;

б) пожежі на установках очищення і охолодження газу, блочному пункті редукування газу для власних потреб та на технологічних комунікаціях КС;

в) розриву технологічних газопроводів КС або аварійних викидів газу;

г) стихійного лиха, що створює загрозу безпеці працівників, технологічного обладнання, будівель та споруд.

7.11. Про аварійну зупинку ГПА і КЦ негайно інформуються керівник (старший зміни) КС, диспетчери сусідніх КС, диспетчери ЛВУМГ, УМГ та об'єднаного диспетчерського управління.

7.12. КС з відцентровими нагнітачами повинна обладнуватися системою аварійної зупинки КС від аварійного ключа (кнопки).

7.13. ГПА повинні обладнуватися засобами аварійного захисту в обсязі, що дозволяє автоматично подавати команди на аварійну зупинку агрегату у разі аварійного режиму його роботи чи відмови допоміжних механізмів.

7.14. Аварійна зупинка ГПА без відключення від газопроводів і без випускання газу з технологічних комунікацій здійснюється у разі виникнення і розвитку передаварійної ситуації із загрозою безпеці працівників та технологічного обладнання КС згідно з вимогами нормативних документів.

7.15. Не допускається у разі аварійної зупинки (відключення) обладнання повторний пуск його в роботу до виявлення і усунення причини аварійної зупинки.

7.16. Система захисту від перевищення температури газу на виході КС повинна забезпечувати:

а) безперервний контроль температури газу на виході з АПО;

б) видачу попереджувального сигналу у разі підвищення температури газу і подальший автоматичний пуск резервних АПО;

в) аварійну зупинку КС (КЦ) у разі підвищення температури газу на виході з АПО понад допустиму.

7.17. Система захисту від перевищення тиску газу в нагнітальному шлейфі КС повинна забезпечувати:

а) безперервний контроль тиску на виході КС;

б) видачу попереджувального сигналу у разі зростання тиску до критичних параметрів;

в) автоматичне відкриття регулюючих кранів на байпасі КС у разі перевищення допустимого проектного тиску.

7.18. Система антипомпажного захисту (регулювання) повинна забезпечувати:

а) безперервний контроль тиску на вході в нагнітач ГПА та об'ємного розходу газу;

б) видачу попереджувального сигналу про наближення помпажного режиму;

в) автоматичний або ручний пуск штатних антипомпажних засобів, передбачених проектом.

7.19. Система захисту від зниження тиску на вході КС повинна забезпечувати:

а) безперервний контроль тиску на вході КС;

б) видачу попереджувального сигналу диспетчеру.

7.20. Аварійне енергозабезпечення повинно здійснювати автоматичний пуск агрегатів аварійного енергопостачання у разі зникнення напруги на основному та резервному вводах КС.

7.21. Якщо ГПА обладнані системами дистанційного пуску, вони повинні бути оснащені сигнальними пристроями попереднього оповіщення.

8. Пусконалагоджувальні та ремонтні роботи

8.1. Монтаж і ремонт ГПА у діючому цеху допускаються тільки за виробничою інструкцією та згідно з планом виконання робіт, що затверджені уповноваженими особами газотранспортного підприємства.

8.2. Зона виконання будівельно-монтажних робіт у діючому цеху повинна бути відокремлена від діючих ГПА огорожею (перегородкою). У зоні не повинні перебувати сторонні особи.

8.3. Пусконалагоджувальні роботи і виведення КС на технологічний режим після завершення ремонту чи монтажу ГПА здійснюються згідно з інструкцією, що затверджується головним інженером газотранспортного підприємства або особою, що його замінює.

8.4. Щити місцевого керування і панелі центральних щитів агрегатів, що зупинені на ремонт, повинні бути відключені від електромережі. На щитах керування потрібно вивішувати знак безпеки і плакат: "Не вмикати! Працюють люди". Відключення від електромережі повинні фіксуватись в оперативному журналі змінного інженера КС.

8.5. На ГПА, який виведено в ремонт з розкриттям проточної частини нагнітача, необхідно виконати такі операції:

а) з корпусу нагнітача та з газопроводів на вході та на виході нагнітача необхідно видалити газ і газоконденсат;

б) розкрити люк-лази на вхідних та вихідних газопроводах нагнітача;

в) провентилювати або продути через люк-лази інертним газом внутрішню порожнину нагнітача і прилеглих газопроводів;

г) встановити зі сторони ГПА гумові кулі так, щоб виключити можливість перекриття люк-лазу, надути їх повітрям або інертним газом до тиску від 4000 Па до 5000 Па (від 400 мм.вод.ст. до 500 мм.вод.ст.);

ґ) встановити контроль за станом гумових куль.

8.6. Працівникам, які беруть участь у ремонтних роботах, перед початком роботи необхідно провести цільовий інструктаж з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

8.7. Ремонтні роботи у машинному залі і галереї відцентрових нагнітачів виконуються з дозволу начальника КС і погоджуються зі змінним інженером (диспетчером).

8.8. Роботи з розкриття нагнітача повинні виконуватися за нарядом-допуском за розпорядженням начальника КС.

8.9. Перед розкриттям нагнітачів необхідно пересвідчитися в надійній роботі припливно-витяжної вентиляції.

8.10. Не допускається на час розкриття нагнітача проведення будь-яких інших робіт в галереї нагнітачів чи укритті ГПА, що не пов'язані з розкриттям.

8.11. Під час розкриття нагнітача у приміщенні можуть знаходитися тільки працівники, що безпосередньо здійснюють розкриття та обслуговують працюючі ГПА.

8.12. Під час розкриття і ремонту нагнітача аналіз газоповітряного середовища робочої зони повинен здійснюватися не рідше одного разу на 30 хвилин з записом результатів у наряді - допуску.

8.13. Закриття відремонтованого ГПА здійснюється після перевірки відсутності в ньому та у прилеглих технологічних трубопроводах сторонніх предметів. Після перевірки повинен бути складений відповідний акт.

8.14. Для миття і знежирення устатковання, виробів, кріпильних та інших деталей тощо повинні застосовуватись, як правило, негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки чи способи.

9. Газоперекачувальні агрегати з газотурбінним приводом

9.1. На КС з роздільними приміщеннями нагнітача і двигуна прохід валу приводу нагнітача через газонепроникну стінку між приміщеннями двигуна і нагнітача повинен бути герметичним.

9.2. Аварійна зупинка ГПА з газотурбінним приводом повинна проводитись відповідно до вимог інструкції з експлуатації ГПА та цих Правил.

9.3. Розкриття турбіни, камери згоряння, турбодетандера, блоку регулювального і стопорного клапанів, відцентрового нагнітача та його елементів допускається здійснювати після:

а) надійного закриття кранів і вентилів;

б) відкриття свічки для скидання газу;

в) установки силових заглушок на лініях паливного та пускового газу.

У випадку розкриття нагнітача повинні бути відкриті люк-лази і встановлені кулі на вхідному та вихідному трубопроводах нагнітача, а також виключена можливість попадання газу до місця робіт.

9.4. Промивання проточної частини осьових компресорів газових турбін проводиться під керівництвом уповноважених осіб відповідно до виробничих інструкцій, затверджених наказом керівника газотранспортного підприємства.

Необхідно виключити можливість потрапляння сторонніх предметів у проточну частину осьового компресора.

Працівники, які беруть участь у цій роботі, повинні пройти цільовий інструктаж з питань охорони праці згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.

9.5. Повітрозабірні камери газотурбінних агрегатів повинні замикатись на замок та пломбуватися із записом в оперативному журналі змінного інженера КС. Не допускається під час роботи агрегату присутність у них людей і наявність сторонніх предметів.

10. Газоперекачувальні агрегати з електроприводом

10.1. На КС з електроприводними ГПА струмоведучі частини устатковання повинні бути надійно обгороджені ізолюючими щитками та ширмами, забезпечені знаками безпеки і написами: "Стій! Небезпечно для життя", "Стій! Напруга". Металеві неструмопровідні частини електродвигунів повинні бути заземлені згідно з вимогами "Правил устройства електроустановок", затверджених наказом Міненерго СРСР від 01.01.85 (далі - ПУЕ).

10.2. З метою попередження загазованості у приміщенні електродвигунів ГПА під час експлуатації необхідно щозмінно вести спостереження з фіксацією результатів в оперативному журналі за сальниковим ущільненням в отворах стіни, що відділяє приміщення електродвигунів від галереї нагнітачів.

10.3. У приміщенні електродвигунів повинен здійснюватись контроль повітряного середовища згідно з вимогами цих Правил.

10.4. У період підготовчих робіт до ремонту необхідно виконати таке:

а) викотити з комірки масляний вимикач, накласти стаціонарне заземлення в ЗРУ напругою 10 кВ у комірці масляного вимикача агрегату;

б) вивісити знак безпеки і плакат "Не вмикати! Працюють люди";

в) в оперативному журналі записати причину ремонту і прізвище працівника, що розпорядився зупинити електродвигун;

г) вимкнути з-під напруги місцевий щит агрегату, на якому необхідно провести ремонт нагнітача, і вивісити на ньому знак безпеки та плакат "Не вмикати! Працюють люди".

10.5. Знімати знак безпеки і плакат "Не вмикати! Працюють люди" і вмикати електродвигун необхідно після запису в журналі про закінчення роботи із зазначенням відповідальної особи, що повідомила про це.

10.6. Роботи на електрообладнанні ГПА повинні виконуватись згідно з вимогами Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 N 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1143/13017 (далі - ПТЕЕС), та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

11. Газомотокомпресори

11.1. Електроустатковання ГМК, система його запалювання та пускова апаратура повинні відповідати рівню вибухозахисту відповідно до вимог чинних нормативних документів.

11.2. Вихлопні труби ГМК повинні мати водяне охолодження. Вихлопні трубопроводи в межах КС, що не охолоджуються водою, повинні мати теплову ізоляцію і не контактувати з горючими матеріалами.

11.3. Свічки для скидання газу через запобіжні клапани, а також продувні патрубки не дозволяється встановлювати поблизу місць викиду відпрацьованих газів двигунів.

11.4. Під час пуску ГМК для запобігання хлопкам та вибухам у вихлопній системі вмикати систему запалювання і подавання паливного газу необхідно після продування системи вихлопу стиснутим повітрям.

11.5. Не допускається робота ГМК із несправними вибуховими клапанами глушників.

11.6. Маховики засувок і вентилів на лініях подавання оливи в оливоохолоджувач та зливання з бака для оливи повинні бути опломбовані. На них повинні бути вивішені знаки безпеки і попереджувальні написи: "Не відкривати", "Не закривати".

11.7. Не допускається робота ГМК з іскрінням на контакті електропроводу високої напруги, що приєднаний до запальної свічки.

11.8. Запальні свічки необхідно очищати від нагару для запобігання короткому замиканню з періодичністю, встановленою інструкцією з експлуатації ГМК.

11.9. Не допускається під час роботи ГМК відкривати індикаторні крани для продування циліндрів, а також від'єднувати електропроводи високої напруги від свічок двигуна або перевіряти роботу свічок "на іскру".

11.10. Вихлопний трубопровід і глушник необхідно оглядати і у разі необхідності очищати від сажі з періодичністю, встановленою інструкцією з експлуатації ГМК.

11.11. Якщо у разі зупинки ГМК через перевантаження або несправність свічки запалювання не був закритий паливний кран, необхідно перед пуском продути двигун для видалення газу, що скупчився у двигуні і вихлопному колекторі.

11.12. Люки картера ГМК дозволяється відкривати тільки після зупинки і охолодження компресора.

11.13. У разі виконання робіт у картері маховик ГМК повинен бути застопорений від випадкового його обертання.

11.14. Не допускається під час ремонту у картері поршневого компресора провертання колінчатого вала за допомогою буксування. На огороджені маховика вивішується знак безпеки і плакат: "Не буксувати!". У разі необхідності допускається тільки ручне буксування із вживанням необхідних заходів безпеки та проведенням технологічної підготовки.

11.15. Відкриті силові циліндри необхідно закривати та захищати, щоб уникнути попадання у них сторонніх предметів.

11.16. Не допускається експлуатація ГМК:

а) з несправною чи незадіяною сигналізацією;

б) у разі відхилення параметрів роботи ГМК від граничних, передбачених інструкцією з експлуатації;

в) з несправною чи незадіяною системою автоматичної зупинки ГМК у разі перевищення тиску і температури компримованого газу;

г) у разі припинення подавання води в систему охолодження та падіння тиску в системі змащування;

ґ) з незадіяною чи несправною системою очищення компримованого газу від оливи.

12. Допоміжні системи та обладнання компресорних станцій

12.1. Оливо господарство:

12.1.1. У разі розливу мастильних матеріалів на відкритих майданчиках місце розливу необхідно засипати піском або іншим матеріалом, що поглинає вологу, а забруднений пісок вивезти у місця захоронення, що визначені територіальними органами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

12.1.2. Розлиті мастильні матеріали збирають у спеціально виділену тару та передають їх на регенерацію або використовують згідно з вимогами чинних нормативних документів.

12.1.3. Під час виконання робіт із мастильними матеріалами необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.

12.1.4. У приміщеннях для регенерації оливи та на складах мастильних матеріалів КС не допускаються роботи з відкритим вогнем. Під час відкривання тари з мастильними матеріалами не дозволяється користуватися іскронебезпечними інструментами.

12.1.5. У разі витоку оливи із системи змащування ГПА в місцях витоку повинні бути тимчасово встановлені металеві піддони для збирання оливи і вжиті заходи для ліквідації витоків. Не допускається наявність оливи на підлозі цеху або на фундаменті устатковання.

12.1.6. Оливи повинні зберігатись у спеціально відведених місцях в ємностях, що щільно закриваються та мають написи, що відповідають сорту оливи.

12.2. Системи водопостачання та каналізації

12.2.1. Система водопостачання повинна забезпечувати потребу КС у воді на господарсько-побутові і протипожежні потреби, а також підживлення систем теплопостачання і оборотного водопостачання.

12.2.2. Не рекомендується об'єднання в одну систему побутово-господарського і пожежного водопостачання.

12.2.3. Приймальні колодязі і резервуари для господарсько-побутових потреб повинні бути надійно захищені від доступу до них сторонніх осіб.

12.2.4. Арматура, трубопроводи, ємності з водою артезіанських свердловин, водонапірних веж тощо повинні бути захищені від замерзання в зимових умовах.

12.2.5. Резервуари для зберігання питної води повинні очищуватись відповідно до вимог Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.95 N 30, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.07.95 за N 231/767 (далі - ПТЕСВК).

12.2.6. На циркуляційних насосах, що знаходяться в резерві, засувки повинні бути постійно відкриті, оскільки у разі падіння тиску води в системі насоси повинні включатися автоматично.

12.2.7. На насосних агрегатах водогосподарства частини, що обертаються, повинні бути огороджені. На агрегатах, якщо вони включаються автоматично, повинні бути вивішені попереджувальні написи "Включається автоматично".

12.2.8. Пожежні насоси повинні запускатися вручну не рідше одного разу на тиждень з метою перевірки їх працездатності. Після пробних пусків насосів робиться відповідний запис в оперативному журналі.

12.2.9. Нові ділянки водопроводів і нові насоси, що використовуються для питної води, перед включенням їх у діючі комунікації повинні бути заздалегідь продезінфіковані відповідно до вимог ПТЕСВК.

12.2.10. Огляд і усунення пошкоджень резервуарів градирень і бризкальних басейнів з повним їх випорожненням повинні проводитись у терміни, встановлені керівництвом КС.

12.2.11. Системи господарсько-побутової та зливної каналізації повинні забезпечувати відведення стоків з території КС.

12.3. Системи електропостачання

12.3.1. Електрообладнання у вибухозахищеному виконанні встановлюється:

а) у машинних залах КЦ з газомотокомпресорами;

б) у приміщеннях для нагнітачів;

в) у приміщеннях, де привід і нагнітач розміщені в одній будівлі без перегородки, що їх відокремлює;

г) в інших вибухонебезпечних приміщеннях та у вибухонебезпечних зонах.

12.3.2. Електропостачання КС повинно здійснюватись від двох незалежних джерел живлення за першою категорією надійності.

12.3.3. Для забезпечення електроживлення обладнання власних потреб на проммайданчику КС (крім головних двигунів електроприводних ГПА) повинні передбачатись агрегати аварійного електропостачання, які працюють на дизельному чи газовому паливі. Терміни перевірки стану агрегатів аварійного електропостачання встановлюються головним інженером ЛВУМГ (ВУПЗГ).

VII. Газорозподільні станції

1. Загальні вимоги до газорозподільних станцій

1.1. Основне та допоміжне технологічне обладнання ГРС повинно відповідати вимогам цих Правил, проектної документації, нормативних документів та інструкцій заводів-виробників технологічного обладнання.

1.2. Зміни проектних рішень повинні погоджуватися з авторами проекту і своєчасно вноситись до технічної документації ГРС відповідно до вимог Державних будівельних норм "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (ДБН А.2.2-3-2004).

1.3. Не допускається приймання в експлуатацію ГРС:

а) без оформлених та підписаних у встановленому порядку актів Державної приймальної комісії;

б) з непрацездатним блоком одоризації газу;

в) без проектної та виконавчої документації;

г) без виконання пусконалагоджувальних робіт;

ґ) у разі відсутності зв'язку з диспетчером підрозділу та споживачем газу.

1.4. Не допускається зупинка ГРС (з припиненням газопостачання споживачів) та здійснення оперативних переключень на технологічному обладнанні та комунікаціях ГРС без розпорядження диспетчера виробничого підрозділу за винятком випадків штатних технологічних переключень, ліквідації неполадок та форс-мажорних обставин, регламентованих посадовою інструкцією оператора ГРС.

1.5. На кожній ГРС повинна бути аптечка з набором медикаментів та засобів надання першої медичної допомоги.

1.6. Арматура та обладнання ГРС повинні мати нумерацію, що відповідає технологічній схемі ГРС.

1.7. Не допускається доступ сторонніх осіб на територію ГРС без дозволу керівника або головного інженера виробничого підрозділу.

1.8. В операторній ГРС повинні бути технологічна схема ГРС та інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт.

1.9. Не допускається паління та застосування відкритого вогню на території ГРС.

1.10. Зупинене на ремонт технологічне обладнання повинно бути відключене від технологічної обв'язки за допомогою силових заглушок та перекривної арматури.

1.11. Не допускається здавання зміни оператором ГРС у разі виникнення аварійних ситуацій та під час здійснення переключень.

1.12. Зупинка ГРС для проведення ремонту обладнання повинна здійснюватися щорічно після узгодження із споживачами газу часу та тривалості зупинки ГРС.

1.13. У випадках понадлімітного відбору газу споживачами за відсутності ресурсів газу в ГТС допускається примусове обмеження подачі газу споживачам до встановлених лімітів.

2. Проммайданчики, будівлі, споруди та технологічні трубопроводи газорозподільних станцій

2.1. На кожну ГРС після введення її в експлуатацію повинна бути оформлена документація, передбачена вимогами нормативних документів. Оригінали документів повинні знаходитись у керівника служби, відповідального за експлуатацію ГРС.

2.2. Територія проммайданчика ГРС повинна бути огороджена. Ворота повинні бути постійно зачиненими на замок. По периметру огорожі і на вхідних воротах повинні встановлюватися знаки безпеки згідно з вимогами нормативних документів і плакати із написом "Газ! Вхід стороннім заборонений".

2.3. На вихідному газопроводі ГРС повинне встановлюватися ізолююче фланцеве з'єднання (ізолюючі муфти). Допускається експлуатація ГРС без ізолюючих фланців, якщо вони не передбачені проектом, та у випадках, передбачених нормативними документами, за умови забезпечення нормативного значення захисного потенціалу.

2.4. Проммайданчик ГРС (пиловловлювачі, вузол перемикання, свічки тощо) повинен обладнуватися блискавкозахистом. Засоби зв'язку, обліку та КВПіА повинні бути захищені від вторинних проявів блискавки.

2.5. Температура у приміщеннях ГРС, що експлуатуються без постійного перебування працівників, повинна бути не нижче ніж 5 град.С, а у витратомірних приміщеннях - 20 град.С +- 5 град.С.

2.6. Електрообладнання вибухонебезпечних приміщень ГРС повинно бути у вибухозахищеному виконанні відповідно до вимог ПУЕ, ВСН 332-74 "Инструкция по монтажу электрооборудования, силовых и осветительных сетей взрывоопасных зон", затверджених Монтажспецбудом СРСР 24.06.74, та нормативних документів.

2.7. ГРС повинна бути забезпечена технічною водою або мати водопостачання.

2.8. ГРС повинна мати оперативний технологічний зв'язок із диспетчером структурного підрозділу і споживачем газу. Будівництво лінії системи зв'язку із споживачем газу здійснює споживач і він несе витрати на її утримання у працездатному стані та оплачує послуги власника лінії (системи зв'язку).

2.9. Вогневі і газонебезпечні роботи у приміщеннях ГРС і на блоках ГРС виконуються за нарядом-допуском бригадою у складі не менше трьох працівників після відключення відповідного обладнання і стравлення із нього газу з дотриманням вимог цих Правил та нормативних документів.

2.10. Місця витоків газу допускається виявляти за допомогою мильного розчину, переносного газоаналізатора, індикатора чи індикаторного паперу.

2.11. На блочних автоматизованих ГРС повинно бути окреме приміщення, яке опалюється.

2.12. У приміщеннях ГРС періодично повинен виконуватись контроль загазованості повітря за вмістом метану:

а) на ГРС із вахтовим обслуговуванням - один раз на зміну;

б) на ГРС із періодичним (надомним) обслуговуванням - один раз на добу (у денний час);

в) на ГРС із централізованим (об'їзним) обслуговуванням - під час відвідування ГРС, але не рідше одного разу на місяць.

3. Блоки редукування та перемикання

3.1. Редукування газу на ГРС повинно бути автоматичним. Допускається редукування газу в ручному режимі на байпасі блока перемикання на час виконання ремонтних робіт, заміни обладнання і у разі виникнення аварійних ситуацій за умови постійного контролю тиску газу працівниками ГРС. Перекривна арматура на байпасі блока перемикання ГРС повинна бути опломбована.

3.2. Величина вихідного тиску газу (після блока редукування) повинна відповідати проектним параметрам або умовам договору на надання послуг з газопостачання.

3.3. Не допускається випуск газу із імпульсної системи і задавальних пристроїв регуляторів тиску в приміщення. Випуск газу повинен виконуватись на свічку, що виведена за межі блока редукування.

3.4. Регулюючі нитки блока редукування повинні мати шумознижувальне покриття (у разі перевищення рівня шуму 80 дБА).

3.5. Електрообладнання блока редукування повинно бути у вибухозахищеному виконанні.

3.6. Вимикачі освітлення блока редукування повинні розташовуватися назовні.

3.7. Двері приміщення блока редукування повинні відчинятися назовні.

3.8. Налагодження та пуск в роботу блока редукування повинні виконуватись під керівництвом посадової особи структурного підрозділу, відповідальної за експлуатацію ГРС.

4. Одоризаційні установки

4.1. Не допускається експлуатація ГРС з незадіяними одоризаційними установками, крім випадків:

а) коли угодою на газопостачання передбачена подача споживачам неодорованого газу;

б) подачі споживачам природного газу, що містить природні сірчисті сполуки і має інтенсивність запаху не нижче нормативної;

в) періодичної одоризації газу крапельним методом при надмалому добовому газоспоживанні (до 1000 куб.м/добу).

4.2. Газотранспортне підприємство є відповідальним за забезпечення оптимального режиму одоризації газу, що подається промисловим та побутовим споживачам.

4.3. Оптимальний режим одоризації повинен забезпечувати нормативну інтенсивність запаху газу відповідно до вимог ГОСТ 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и комунально-бытового назначения. Технические условия" (далі - ГОСТ 5542-87). Розрахункова норма витрати одоранту, залежно від його типу, встановлюється інструкцією з експлуатації одоризаційної установки, затвердженою керівником структурного підрозділу, на балансі якого знаходиться ГРС. Інтенсивність запаху газу відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.20-98 повинна перевірятись спеціалізованими підприємствами газового господарства.

4.4. Під час заправлення витратної ємності одоризаційної установки скидання в атмосферу парів одоранту без їх нейтралізації не допускається.

4.5. Для одоризації газу можуть застосовуватися одоранти етилмеркаптан (С₂Н₅SH), суміш природних меркаптанів, кротоновий альдегід (2-бутеналь, С₄Н₆О), тетрагідротіофен (С₄Н₈S) та інші речовини, допущені до застосування як одоранти.

4.6. Блоки одоризації та склади одорантів повинні обладнуватися з дотриманням вимог вибухобезпеки та пожежної безпеки.

4.7. Не допускається перебування працівників у приміщеннях блоків одоризації та складів одоранту без відповідних ЗІЗОД, визначених інструкцією з експлуатації одоризаційної установки.

Вхід працівників до цих приміщень допускається лише після пуску витяжної вентиляції не менше ніж за 15 хвилин до входу. Вентиляція повинна безперервно працювати протягом всього часу перебування працівників у приміщеннях.

4.8. Робота з одорантом є газонебезпечною і повинна виконуватись із застосуванням відповідних ЗІЗ (протигазів, гумових чобіт, гумових рукавиць, прогумованих фартухів тощо).

4.9. Відкривати бочки з одорантом необхідно іскробезпечним інструментом. Не допускається відкривати бочки з одорантом та зливати його у закритому приміщенні.

З метою запобігання самоспалахам пірофорних сполук після відкриття зовнішньої пробки на бочці з одорантом внутрішню пробку слід обкласти вологою тканиною.

4.10. Зливання одоранту з бочок необхідно проводити закритим способом не менше ніж 3 працівниками. Категорично забороняється злив одоранту відкритим струменем.

4.11. Одорант, що пролився на підлогу або на землю, необхідно негайно нейтралізувати розчином хлорного вапна, гіпохлориду натрію або марганцевокислого калію. Після цього землю необхідно перекопати і вдруге полити нейтралізуючим розчином. Для попередження спалаху одоранту розчин хлорного вапна повинен бути рідким (без грудок).

4.12. Тару, звільнену від одоранту, необхідно зберігати і перевозити герметично закритою.

4.13. Електрообладнання одоризаційних установок повинно бути у вибухозахищеному виконанні (крім приміщень, у яких відсутня категорійність за вибухозахистом).

4.14. Ремонт технологічного обладнання та внутрішній огляд ємностей одоризаційних установок можна виконувати після повного їх звільнення від одоранту, промивання або пропарювання.

4.15. З метою запобігання самоспалахам пірофорних сполук необхідно проводити зовнішній огляд з'єднань обладнання та технологічної обв'язки одоризаційних установок та ретельно їх протирати.

5. Блок підігрівання газу

5.1. Трубопроводи і арматура блока підігрівання газу, температура яких у зоні обслуговування під час експлуатації перевищує 43 град.С, повинні бути захищені тепловою ізоляцією.

5.2. Не дозволяться експлуатація блоків підігрівання газу з несправними чи незадіяними штатними засобами автоматики безпеки.

5.3. Експлуатація блока підігрівання газу повинна здійснюватись згідно з вимогами експлуатаційної документації заводу-виготовлювача та інструкції, затвердженої уповноваженою особою структурного підрозділу.

6. Блок очищення газу

6.1. На ГРС повинні застосовуватись пиловловлювачі згідно з проектом, конструкція яких забезпечує очищення газу згідно з вимогами ГОСТ 5542-87.

6.2. Якщо газ, що подається на ГРС, містить сірководень, з метою запобігання самоспалахам пірофорних сполук розкриття технологічних апаратів блока очищення газу повинно здійснюватися після їх заповнення водою або пропарювання.

Впродовж терміну розкриття технологічних апаратів їх внутрішні стінки необхідно постійно змочувати водою.

6.3. Вилучені пірофорні сполуки необхідно накопичувати в металевій тарі, заповненій водою, та після закінчення робіт негайно вивезти з території ГРС та утилізувати чи нейтралізувати у порядку.

6.4. Пиловловлювачі повинні оснащуватися засобами дренажу рідини згідно з проектом.

VIII. Газовимірювальні станції
і пункти вимірювання витрати газу

1. Основне та допоміжне технологічне обладнання ГВС (ПВВГ) повинно відповідати вимогам цих Правил, проектної документації, нормативних документів та інструкцій заводів-виробників технологічного обладнання.

2. Вогневі і газонебезпечні роботи на ГВС (ПВВГ) повинні виконуватись відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.11-85, Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01), нормативних документів.

3. Система опалення витратомірних приміщень на ГВС (ПВВГ) та система вентиляції чи кондиціювання (за наявності) повинна відповідати вимогам будівельних норм і правил СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха" (далі - СНиП 2.04.05-91).

4. Електрообладнання, електроосвітлення, КВПіА ГВС та ПВВГ повинні бути у вибухозахищеному виконанні.

5. На ГВС та ПВВГ повинна знаходитись така документація:

а) затверджені технологічні схеми ГВС та ПВВГ;

б) затверджена інструкція з безпечної експлуатації технологічного обладнання, системи КВПіА, системи електроживлення;

в) посадові інструкції для чергового персоналу ГВС та ПВВГ;

г) нормативно-правові акти з охорони праці та промислової безпеки;

ґ) ПЛАС;

д) вахтовий журнал змінного персоналу ГВС та ПВВГ;

е) інша документація, що визначена газотранспортним підприємством.

6. Усі з'єднувальні трубопроводи, що не підключені до вторинних приладів, повинні бути заглушені.

IX. Підземні сховища газу

1. Вимоги даного розділу розповсюджуються на такі об'єкти ПСГ:

а) геологічну структуру з штучним газовим покладом та контрольними горизонтами;

б) експлуатаційний фонд свердловин (експлуатаційно-нагнітальні, спостережні, контрольні, геофізичні, поглинальні, розвантажувальні, дегазаційні);

в) шлейфи свердловин і газозбірні колектори, технологічні трубопроводи;

г) ГЗП;

ґ) УПГ;

д) виробничо-господарські та адміністративні будівлі, допоміжні споруди та об'єкти (санітарно-технічні, енергозабезпечення тощо);

е) газопроводи-підключення;

є) під'їзні дороги до ПСГ, ГСП та огороджених свердловин експлуатаційного фонду.

2. Експлуатація та ремонт свердловин здійснюються відповідно до вимог Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 06.05.2008 N 95, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.06.2008 за N 497/15188 (далі - НПАОП 11.1-1.01-08), нормативних документів.

3. Свердловини експлуатаційного фонду ПСГ повинні бути обладнані наземним та підземним обладнанням згідно з вимогами цих Правил, проектної документації та нормативних документів.

4. Свердловини повинні бути огороджені згідно з проектом.

5. Територія навколо свердловин ПСГ у межах відведення землі повинна бути звільнена від кущів і лісу. По периметру цієї площі повинна бути влаштована та періодично поновлюватися (боронуванням чи іншим методом) мінералізована смуга завширшки не менше ніж 4 м, що звільнена від будь-якої рослинності.

6. Територія, на поверхні якої виявлені грифони, повинна бути терміново огороджена. По периметру огородження та біля доріг необхідно встановити знаки безпеки "Газ. З вогнем не наближатися".

7. У разі виникнення відкритого газового фонтана, персонал ПСГ повинен діяти згідно з вимогами ПЛАС, розробленого відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.

8. Експлуатація газопроводу-підключення ПСГ, шлейфів свердловин, газозбірних колекторів, технологічних газопроводів із робочим тиском понад 1,2 МПа здійснюється згідно з вимогами розділу V цих Правил та відповідних нормативних документів.

9. Газопроводи з робочим тиском нижче ніж 1,2 МПа повинні експлуатуватися згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.20-98.

10. ДКС на ПСГ повинні експлуатуватися відповідно до вимог цих Правил та нормативних документів.

11. Експлуатація технологічного обладнання ГЗП, УПГ здійснюється згідно з вимогами НПАОП 11.1-1.01-08, цих Правил та затверджених регламентів з експлуатації установок ПСГ.

12. На ПСГ повинна бути така документація:

а) проектна та виконавча документація на об'єкти ПСГ;

б) інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт, з якими експлуатаційний персонал ПСГ ознайомлений під розпис;

в) протоколи перевірки знань працівників ПСГ з питань охорони праці та фонтанної безпеки;

г) технологічний регламент експлуатації об'єктів ПСГ;

ґ) порядок пуску та зупинки об'єктів ПСГ при нормальному режимі роботи;

д) порядок аварійної зупинки об'єктів ПСГ;

е) ПЛАС;

є) графік перевірки запобіжних клапанів;

ж) журнал контролю якості газу, що подається в МГ;

з) паспорти на посудини, що працюють під тиском;

и) масштабні плани комунікацій об'єктів ПСГ (шлейфи, газозбірні колектори, технологічні трубопроводи тощо) з точною прив'язкою до місцевості;

і) перелік ерозійно небезпечних місць та корозійнонебезпечних ділянок технологічної обв'язки основного обладнання та технологічних трубопроводів об'єктів ПСГ;

ї) акти товщинометрії в ерозійно небезпечних та корозійнонебезпечних місцях технологічних комунікацій;

й) акти контролю стану антикорозійного покриття технологічних трубопроводів;

к) графіки ППР технологічних трубопроводів;

л) технологічна схема об'єктів ПСГ;

м) нормативні документи з охорони праці та фонтанної безпеки.

13. Товщинометрія технологічних комунікацій об'єктів ПСГ повинна здійснюватись з періодичністю, встановленою газотранспортним підприємством, але не рідше ніж один раз на 5 років.

14. Якість газу, що подається з ПСГ в МГ, повинна відповідати вимогам чинних нормативних документів.

15. Випробування та регулювання запобіжних клапанів повинні здійснюватися у встановлені строки згідно з графіком на спеціальному стенді.

16. Усунення пропусків газу здійснюється після зупинки та стравлювання газу з технологічного обладнання.

17. Скидання газу із технологічних апаратів і трубопроводів, обладнаних запобіжними клапанами, здійснюється відповідно до проектних рішень.

18. Стан повітряного середовища вибухонебезпечних приміщень повинен контролюватися стаціонарними газосигналізаторами, які при досягненні загазованості 10% НКГВ повинні подавати звуковий та світловий сигнали з автоматичним включенням аварійної вентиляції (якщо це передбачено проектом).

19. Не допускається експлуатація технологічного обладнання у вибухонебезпечних приміщеннях з незадіяною системою контролю загазованості чи незадіяною системою аварійної вентиляції.

20. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинен перевищувати ГДК, що встановлені ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88) та санітарними правилами і нормами "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны", затвердженими постановою головного державного санітарного лікаря СРСР від 26.05.88 N 4617-88 (СанПіН 4617-88).

21. Об'єкти ПСГ повинні бути забезпечені справними засобами пожежогасіння в обсягах, передбачених проектом.

22. Не допускається експлуатація технологічного обладнання в приміщеннях, обладнаних системами автоматичного пожежогасіння, у разі несправності останніх (відсутність піноутворювача, несправність пожежних насосів, піногенераторів тощо).

23. Системи стиснутого повітря КВПіА повинні мати буферну ємність, що забезпечує запас стиснутого повітря, достатній для роботи приладів. Повітря, що подається в системи КВПіА, повинно бути очищеним та осушеним.

24. Працівники, які експлуатують технологічне обладнання об'єктів ПСГ, зобов'язані знати технологічну схему об'єктів ПСГ та призначення всього технологічного обладнання.

25. Не допускається експлуатація технологічних апаратів об'єктів ПСГ:

а) у разі їх експлуатації понад встановлений заводом-виготовлювачем термін;

б) у випадках розгерметизації технологічного апарата;

в) у випадках несправних запобіжних клапанів і запобіжних клапанів, що не пройшли випробування;

г) із несправними чи незадіяними засобами КВПіА, що задіяні у схемі аварійної зупинки ПСГ або технологічного обладнання;

ґ) без заземлення технологічних апаратів згідно з проектом;

д) у разі експлуатації газосепараційного обладнання в режимах можливого гідратоутворення (у тому числі з незадіяною системою подачі та регенерації інгібітора гідратоутворення);

е) із незадіяною проектною схемою контролю температури газу на теплообмінному обладнанні.

26. Допускається експлуатація ємнісних технологічних апаратів УПГ (ГЗП) (газові сепаратори, пиловловлювачі тощо) з незадіяною проектною системою автоматичного дренування рідини у разі, якщо рідина в них постійно відсутня.

У разі надходження на УПГ (ГЗП) незначної кількості рідини (до 10% від максимального проектного чи паспортного об'єму) допускається періодичне ручне дренування рідини з технологічних апаратів за графіком з відповідним записом у змінному журналі.

27. Вузли ємнісних технологічних апаратів УПГ (ГЗП), в яких може накопичуватись рідина (рівнемірні пристрої пиловловлювачів, сепараторів тощо), повинні бути обладнані засобами продувки у дренажну систему або в приставну тару.

28. При аварійній ситуації об'єкти ПСГ повинні бути зупинені згідно з ПЛАС.

29. Технологічна схема ПСГ, технологічні схеми об'єктів ПСГ та масштабні плани комунікацій об'єктів ПСГ повинні переглядатися, корегуватися та перезатверджуватися не рідше одного разу на 3 роки. Корегування технологічних схем та масштабних планів комунікацій виконуються впродовж трьох діб після завершення робіт з реконструкції.

Технологічна схема ПСГ повинна знаходитися в приміщеннях диспетчерської та операторної. Пооб'єктні технологічні схеми повинні знаходитись у приміщеннях відповідних об'єктів, а масштабні плани комунікацій - у приміщеннях відповідних служб.

30. Не допускається установлення перекривної арматури між запобіжними клапанами та технологічними апаратами (трубопроводами), окрім таких випадків:

а) застосування системи запобіжних клапанів "робочий та резервний", що блокує одночасне відключення робочого та резервного клапанів;

б) опломбування перекривної арматури у відкритому положенні.

31. Не допускається застосування перекривної арматури як регулюючої.

32. З метою проведення профілактичних робіт із запобігання виникненню відкритих газових фонтанів та аварійних ситуацій і проведення робіт з ліквідації аварій на об'єктах ПСГ повинно здійснюватися обслуговування об'єктів ПСГ спеціалізованими аварійно-рятувальними службами.

X. Захист від корозії

1. Вимоги цього розділу поширюються на ЛЧМГ, трубопроводи технологічної обв'язки КС, ГРС, ПСГ, ГВС, обсадні колони свердловин і обладнання ПСГ, силові кабелі і кабелі технологічного зв'язку.

2. При всіх способах прокладання, крім надземного, газопроводи підлягають комплексному захисту від корозії захисними діелектричними покриттями та засобами ЕХЗ.

При надземному прокладанні трубопроводи та обладнання захищаються від атмосферної корозії неметалевими та металевими покриттями відповідно до вимог нормативних документів.

3. Тип та конструкція захисних покриттів, що застосовуються на магістральних трубопроводах, визначаються відповідно до вимог ДСТУ 4219-2003 "Трубопроводи сталеві магістральні. Загальні вимоги до захисту від корозії" (далі - ДСТУ 4219-2003).

4. Система ЕХЗ повинна бути споруджена та задіяна до здачі об'єкта в експлуатацію.

5. УКЗ і УДЗ на територіях, що не охороняються, повинні бути розміщені в укриттях, що унеможливлюють доступ до них сторонніх осіб.

6. Електрохімічний захист повинен забезпечувати захищеність газопроводів по протяжності з потенціалами за абсолютним значенням не менше мінімального і не більше максимального згідно з вимогами ДСТУ 4219-2003.

7. Перерва в роботі УКЗ згідно з вимогами ДСТУ 4219-2003 під час проведення регламентних і ремонтних робіт допускається не більше ніж 72 години на квартал, а під час проведення дослідних робіт, за умови комплексного контролю, допускається відключення УКЗ на термін до 10 діб на рік. Перерва у роботі засобу ЕХЗ повинна бути усунена протягом не більше 24 годин.

8. Працівники, які зайняті на електромонтажних, електровимірювальних і електроналагоджувальних роботах, зобов'язані мати відповідну групу з електробезпеки, знати та виконувати вимоги ПТЕЕС, ПУЕ.

9. Перетворювачі установок катодного захисту проммайданчиків необхідно розташовувати за межами вибухо- та пожежонебезпечних зон.

10. На ділянках перетину або паралельного розташування газопроводу і ЛЕП напругою 110 кВ і більше, де у випадках, передбачених ДСТУ 4219-2003, імовірне наведення на газопровід небезпечної для працівників напруги, газопровід повинен обладнуватися заземленням з оцинкованої сталі або установкою протекторного захисту.

При цьому напруга на газопроводі, наведена струмом промислової частоти при нормальному режимі роботи ЛЕП, не повинна перевищувати 65 В.

11. Приєднання кабелів системи ЕХЗ до газопроводу виконується:

а) термітним чи електродуговим зварюванням до поверхні трубопроводу - для труб з нормативним тимчасовим опором розриву менше ніж 539 МПа;

б) лише термітним зварюванням із застосуванням мідного терміту до поверхні трубопроводу або електродуговим зварюванням до подовжніх або кільцевих швів - для труб з нормативним тимчасовим опором розриву 539 МПа і більше.

Допускається застосування інших видів приєднання до труби, що унеможливлюють понаднормове підвищення температури поверхні труб, що узгоджені та затверджені газотранспортним підприємством.

12. Не дозволяється приварювання кабелів системи ЕХЗ за допомогою електро- і газозварювання до газопроводу, який знаходиться під тиском.

13. Термітне приварювання кабелів до діючого газопроводу повинен виконувати кваліфікований працівник, який пройшов спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.

14. Допускаються інші технології приварювання катодних виводів до діючого газопроводу під тиском, які отримали дозвіл Держгірпромнагляду згідно з Порядком видачі дозволів ( 1631-2003 ).

15. Система протикорозійного захисту газопроводів підлягає систематичному контролю: експлуатаційному, комплексному та вибірковому. Періодичність контролю та комплекс робіт визначаються відомчими нормативними документами.

16. Роботи на перетинах з автомобільними дорогами та залізницями необхідно виконувати у складі бригади не менше двох працівників, один з яких спостерігає за безпекою робіт і за рухом транспорту.

17. Забороняється проводити будь-які вимірювання на трасі трубопроводу під час грози.

18. Якщо паралельно трубопроводу проходить ЛЕП напругою 110 кВ і більше, проводити вимірювання з проводом довжиною понад 500 м забороняється через небезпеку індукції напруги у вимірювальному проводі.

19. Підключення до кабелів або шин підстанцій залізниць повинні виконувати лише працівники підстанцій.

20. До роботи з дослідними установками катодного захисту і пересувними електрометричними лабораторіями допускаються особи, які володіють безпечними методами роботи і пройшли інструктаж з питань охорони праці згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.

Роботи виконуються під керівництвом посадових осіб, які мають досвід роботи з генераторною групою і електрометричними лабораторіями та кваліфікаційну групу з електробезпеки на електроустановках до 1000 В не нижче III.

21. Застосування інгібіторів корозії здійснюється згідно з вимогами інструкції з охорони праці за даним видом робіт, розробленої згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.15-98 та затвердженої наказом керівника газотранспортного підприємства.

22. Працівники, зайняті на роботах, пов'язаних з приготуванням та застосуванням інгібіторів корозії, повинні пройти спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.

23. Роботи з інгібіторами корозії повинні виконуватись із застосуванням ЗІЗ та з дотриманням вимог пожежної безпеки.

XI. Електробезпека

1. Електропостачання

1.1. Основне та допоміжне технологічне обладнання електроустановок МГ повинно відповідати вимогам цих Правил, проектної документації, нормативних документів та інструкцій заводів-виробників.

1.2. Проектування, монтаж, налагодження, випробування і експлуатація електрообладнання об'єктів МГ повинні проводитись відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98, ПТЕЕС, ПУЕ, НАПБ А.01.001-2004 та Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 209.

1.3. На кожному газотранспортному підприємстві повинна знаходитись технічна документація, згідно з якою електроустановки були допущені до експлуатації, а саме:

а) акт приймання прихованих робіт;

б) генеральний план ділянки, на якій нанесені споруди та підземні електротехнічні комунікації;

в) затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;

г) акти випробувань та налагодження устатковання;

ґ) акт приймання електроустановок до експлуатації;

д) виконавчі робочі схеми первинних та вторинних електричних з'єднань;

е) технічні паспорти основного устатковання;

є) інструкції з обслуговування електроустановок, розроблені на основі ПУЕ, ПТЕЕС, НПАОП 40.1.-1.21-98, нормативних документів та експлуатаційної документації;

ж) посадові інструкції, розроблені згідно з вимогами Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N 336;

з) робочі інструкції до кожного робочого місця, розроблені на основі експлуатаційної документації відповідного обладнання;

и) інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт, розроблені згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.15-98.

1.4. Корегування схем та планів електротехнічних комунікацій, завірене підписом особи, відповідальної за електрогосподарство, виконується негайно після змін в електроустановках та комунікаціях, що виникають в процесі їх експлуатації.

1.5. Наказом (розпорядженням) керівника виробничого підрозділу із числа спеціально підготовленого електротехнічного персоналу згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98 повинна бути призначена особа, відповідальна за електрогосподарство.

1.6. Вимоги до електротехнічного персоналу, який обслуговує електроустановки, і його кваліфікаційні групи встановлюються відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

1.7. Оперативну документацію не рідше одного разу на місяць повинен переглядати електротехнічний персонал і вживати заходів з усунення виявлених недоліків.

1.8. Електротехнологічний персонал, що вмикає та вимикає електрифіковані агрегати, повинен пройти відповідний інструктаж і навчання з електробезпеки із наступним наданням їм другої кваліфікаційної групи з електробезпеки згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98. Обсяг знань для цих осіб визначається особою, відповідальною за електрогосподарство, згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98 з урахуванням специфіки підприємства і затверджується головним інженером структурного підрозділу.

1.9. На дверях трансформаторних підстанцій (пунктів) розподільних пристроїв, опорах повітряних ЛЕП та на інших електроустановках повинні бути знаки безпеки і плакати згідно з вимогами нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1.2 глави 1 розділу XI цих Правил.

1.10. Роботи на діючих електричних установках та електричних мережах, керування електричним приводом і електричними апаратами (у тому числі електрозварюванням), роботи з переносними електролампами, електроінструментом тощо повинні виконуватися з використанням захисних засобів.

1.11. На підлозі перед пусковим пристроєм (окрім дистанційного управління) електродвигунів та іншої електричної апаратури у приміщеннях з підвищеною небезпекою і з особливою небезпекою повинні знаходитись діелектричні килимки або ізолюючі підставки.

Вимикати та вмикати електродвигуни пусковою апаратурою з ручним приводом необхідно в діелектричних рукавичках.

1.12. Перед застосуванням захисних засобів вони повинні бути ретельно оглянуті, очищені і перевірені на відсутність зовнішніх пошкоджень. По клейму необхідно переконатися у відповідності їх напрузі електроустановки та у дотриманні термінів їх випробування.

Не дозволяється застосовувати невипробувані та пошкоджені захисні діелектричні засоби, а також захисні засоби, термін випробування яких закінчився.

1.13. Двері приміщень електроустановок (щитів, зборок тощо), розподільних пристроїв повинні бути постійно зачинені на замок, ключі від якого повинні бути в оперативного персоналу і видаватися під розпис в оперативному журналі.

1.14. Роботи в електроустановках до 1000 В і понад 1000 В повинні виконуватися із дотриманням вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).

1.15. Обслуговування діючих електроустановок, перемикання в них та ремонт повинні виконуватись згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

1.16. Для забезпечення належного рівня безпечної експлуатації обладнання воно повинно бути закріплене за відповідними службами та підрозділами газотранспортного підприємства. Межі зон обслуговування повинні бути визначені наказом керівника газотранспортного підприємства (структурного підрозділу).

1.17. Зовнішнє і внутрішнє освітлення повинен обслуговувати спеціально закріплений за ним електротехнічний персонал.

1.18. У разі спільної підвіски на опорах повітряних ЛЕП напругою 380/220 В ліній зв'язку, телемеханіки, КВПіА, ЕХЗ відповідальними є:

а) за безпечну експлуатацію електроліній 380/220 В, їхніх ізоляторів та опор - особа, відповідальна за електрогосподарство;

б) за безпечну експлуатацію ліній зв'язку і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію засобів зв'язку;

в) за безпечну експлуатацію ліній телемеханіки і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію засобів телемеханіки;

г) за безпечну експлуатацію ліній КВПіА і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію КВПіА;

ґ) за безпечну експлуатацію ліній ЕХЗ і їхніх ізоляторів - особа, відповідальна за експлуатацію засобів ЕХЗ.

1.19. Роботи на повітряних лініях зі спільною підвіскою виконують відповідно до вимог ПТЕЕС, НПАОП 40.1-1.01-97, "Правил безопасности при эксплуатации средств и систем автоматизации и управления в газовой промышленности", затверджених Газпромом СРСР 28.03.90 (далі - НПАОП 11.1-1.07-90),та інших нормативно-правових актів.

1.20. Установка і експлуатація стаціонарних акумуляторних батарей здійснюються згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

1.21. Електрообладнання (машини, апарати, пристрої), контрольно-вимірювальні прилади, електричні світильники, засоби блокування, телефонні апарати і сигнальні пристрої до них, що встановлюються у вибухонебезпечних зонах класів 0, 1, 2 усередині та поза приміщеннями, повинні мати відповідний рівень вибухозахисту та відповідати категорії і групі вибухонебезпечної суміші згідно з вимогами нормативних документів.

1.22. Не допускається установлення у вибухонебезпечних зонах класів 0, 1, 2 вибухозахищеного електрообладнання, яке не має маркування за вибухозахистом, виготовленого неспеціалізованими підприємствами або відремонтованого зі зміною вузлів і деталей, які забезпечують вибухозахист, без сертифіката на відповідність.

1.23. Не дозволяється експлуатація електрообладнання при несправних засобах вибухозахисту, блокуваннях, порушеннях схем керування і захисту.

1.24. Заміну пускової апаратури, запобіжників, електроламп у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах повинен виконувати електротехнічний персонал відповідної кваліфікаційної групи з електробезпеки після повного зняття напруги з відповідних дільниць мережі.

1.25. Пошкоджене вибухозахищене електрообладнання повинно бути замінене обладнанням, рівень вибухозахисту якого відповідає класу вибухонебезпечної зони та групі вибухонебезпечної суміші, що може в ній утворюватись.

1.26. Проведення електричних випробувань, вимірів параметрів електрообладнання, встановленого у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах, повинні виконуватись з вибухобезпечної зони без порушення вибухозахисту. У разі неможливості виконання цієї вимоги необхідно вжити додаткові заходи безпеки, передбачені планом виконання робіт і нарядом-допуском.

1.27. Не дозволяється застосування у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах переносного електроінструменту і переносних світильників у невибухо-захищеному виконанні.

1.28. Допускається для тимчасового освітлення у вибухонебезпечних приміщеннях і зонах застосування акумуляторних світильників у вибухозахищеному виконанні.

2. Контрольно-вимірювальні прилади і автоматика, телемеханіка та обчислювальна техніка

2.1. Контрольно-вимірювальні прилади, системи автоматики, телемеханіки та обчислювальної техніки повинні відповідати вимогам цих Правил, проектної документації, нормативних документів та інструкцій заводів-виробників.

2.2. Діючі об'єкти МГ повинні бути оснащені КВПіА, телемеханікою та обчислювальною технікою в обсязі, який передбачений проектом та нормативними документами.

2.3. Роботи з будівництва, реконструкції та ремонту ліній телемеханіки повинні виконуватись за затвердженим проектом з урахуванням вимог Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1747, та НПАОП 11.1-1.07-90.

2.4. Особи, відповідальні за стан і безпечну експлуатацію засобів КВПіА, телемеханіки та обчислювальної техніки, призначаються наказом керівника газотранспортного підприємства або структурного підрозділу, на балансі яких вони знаходяться (або знаходяться на обслуговуванні).

2.5. На усіх об'єктах газотранспортного підприємства та структурних підрозділів повинні бути затверджені списки осіб, яким присвоєна певна кваліфікаційна група з електробезпеки згідно з НПАОП 40.1-1.21-98 та ПТЕЕС і які мають право виконувати оперативні переключення у схемах автоматизації і телемеханіки. Перед допуском до самостійної роботи ці особи повинні попередньо пройти перевірку знань і практичного вміння виконувати роботи з обслуговування засобів КВПіА, телемеханіки та обчислювальної техніки.

Допуск інших осіб до обслуговування засобів КВПіА, телемеханіки, обчислювальної техніки та систем захисту не дозволяється.

2.6. Відключення і переключення в схемах КВПіА, захисту та телемеханіки повинні виконуватись тільки за розпорядженням посадової особи структурного підрозділу або об'єкта (диспетчера, змінного інженера), якому підпорядковане автоматизоване технологічне обладнання (КС, ГРС, ПСГ, УПГ тощо), із записом в оперативному журналі змінного інженера КС (журналі розпоряджень на КС), форма якого затверджена наказом газотранспортного підприємства.

2.7. У разі виникнення надзвичайних ситуацій та під час ліквідації аварій дозволяється виконувати необхідні переключення без відома персоналу (диспетчера, змінного інженера), якому підпорядковане автоматизоване технологічне обладнання, але із подальшим його інформуванням та записом в оперативному журналі змінного інженера КС.

2.8. Не дозволяється пуск обладнання із несправними або незадіяними засобами КВПіА, системами захисту та іншими технічними засобами, необхідними для експлуатації обладнання в режимі автоматичного або ручного керування.

2.9. Електрообладнання, яке входить до складу засобів автоматизації, телемеханіки та обчислювальної техніки, повинно бути заземлено згідно з вимогами ПУЕ.

2.10. Електрична частина КВПіА, засобів телемеханіки та обчислювальної техніки, яка встановлюється у вибухонебезпечних приміщеннях (зонах), повинна бути у вибухозахищеному виконанні. Експлуатація і ремонт електроапаратури повинні виконуватись згідно з вимогами нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1.2 глави 1 розділу XI цих Правил.

2.11. Допускається розкриття будь-якого вибухозахищеного апарата або приладу, встановленого у вибухонебезпечному приміщенні (зоні), після зняття напруги із його струмоведучих частин, а в апаратах і приладах із елементами, які нагріваються у процесі роботи, після зменшення їх температури нижче безпечної для спалахування газоповітряної суміші. Не допускається перевірка електричних частин КВПіА, засобів телемеханіки та обчислювальної техніки у вибухонебезпечних зонах тестером, мегомметром та іншими приладами у звичайному виконанні за умов, якщо вибухонебезпечне середовище не можливо усунути. У разі, якщо вибухонебезпечне середовище усунуто, необхідно контролювати повітря робочої зони на вміст метану кожні 30 хвилин переносним газоаналізатором. У цих випадках дозволяється робота приладами у звичайному виконанні.

2.12. За герметичністю вибухозахищених оболонок і ущільнень ввідних пристроїв, апаратури, приладів повинен бути організований періодичний нагляд згідно з вимогами ПУЕ, ПТЕЕС та нормативних документів. Не дозволяється експлуатація вибухозахищених апаратів, приладів та апаратури із ослабленими елементами ущільнень.

Не допускається установлення додаткових прокладок в ущільненнях, якщо це не передбачено їх конструкцією або інструкцією з експлуатації.

Не допускається змінювати параметри вибухозахисту, кріпильний і прокладковий матеріал іншим матеріалом, який не відповідає кресленням та інструкціям заводу-виготовлювача.

2.13. На об'єктах, що будуються або реконструюються, не допускається сумісна установка в щитах місцевої автоматики приладів, до яких підводиться горюче або вибухонебезпечне середовище, параметри якого вимірюються (навіть через розділювальну рідину), та електричних засобів КВПіА (з їх живленням) у невибухозахищеному виконанні.

2.14. Не допускається введення імпульсних трубок із горючими газами і рідинами у приміщення операторних КВПіА, які експлуатуються як вибухобезпечні. При цьому імпульс, параметри якого вимірюються, повинен подаватись по імпульсній трубці, що заповнена негорючими та незамерзаючими рідинами, через розділювальні посудини. Для контролю за рівнем рідини у розділювальних посудинах, герметичністю автоматичних відсічних пристроїв та продування імпульсних трубок повинен бути організований технічний огляд, що проводиться один раз на 3 місяця. Не допускається експлуатація розділювальних посудин із рівнем рідини в них, зниженим порівняно із нормальним. Після демонтажу вимірювального приладу на вільному кінці імпульсної трубки повинна бути встановлена заглушка (пробка), розрахована на максимальний робочий тиск.

2.15. Експлуатація посудин, що працюють під тиском і входять до системи пневмогідроавтоматики, здійснюється згідно з вимогами нормативно-правових актів.

При цьому повинна бути передбачена сигналізація допустимих границь (верхньої і нижньої) тиску повітря (газу).

2.16. Застосування КВПіА із ртутним заповненням повинно бути максимально обмежено.

2.17. Продування імпульсних трубок на діючих установках (агрегатах, об'єктах тощо) необхідно виконувати тільки за розпорядженням особи, відповідальної за безпечну експлуатацію установки (агрегату, об'єкта тощо), із попереднім виконанням відповідних заходів безпеки. Горючі рідини необхідно зливати у спеціальні ємності для продування.

2.18. КВПіА, які розміщені на щитах керування, повинні мати маркування, яке вказує на їх призначення. Манометри та інші аналогічні прилади повинні бути встановлені так, щоб їх показання були добре видимі з робочих місць, а також мати червону відмітку, яка відповідає робочому тиску у посудині.

2.19. Кузов і обладнання пересувної лабораторії КВПіА, а також обладнання, яке випробовується, повинні бути заземлені дротом із мідного гнучкого провідника із перерізом не менше ніж 10 кв.мм.

Не допускається використання для заземлення лабораторії жили заземлення силового кабелю живлення.

3. Технологічний зв'язок

3.1. Експлуатацію, налагодження, монтаж, технічне діагностування і ремонт лінійних, станційних, радіорелейних споруд зв'язку та засобів радіозв'язку вздовж МГ, відгалужень, місцевих телефонних мереж необхідно здійснювати згідно з вимогами "Правил техники безопасности при эксплуатации радиорелейных линий передач", затверджених Міністерством зв'язку СРСР 30.06.87 (НПАОП 64.2-1.02-87), та інших нормативно-правових актів.

3.2. Роботи з обслуговування електроустановок, що живлять обладнання зв'язку, повинні виконуватись згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

3.3. Технічний персонал, який обслуговує лінії зв'язку МГ, повинен пройти відповідну підготовку і мати необхідну кваліфікаційну групу з електробезпеки.

3.4. Роботи з будівництва, реконструкції і ремонту ліній зв'язку МГ повинні виконуватись з дотриманням вимог Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1747, та нормативних документів.

3.5. У разі виявлення на проводах ліній зв'язку сторонньої напруги необхідно повідомити про це керівництво цеху (служби) зв'язку, терміново заборонити всі роботи, пов'язані з обслуговуванням споруд зв'язку, вжити заходів щодо вимкнення джерела сторонньої напруги згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98, на час ліквідування пошкодження на лінії зв'язку вивісити плакат "Стій! Напруга".

3.6. Для запобігання попаданню працівників і обладнання зв'язку під високу напругу, що виникає від грозових розрядів або від індуктивного впливу ЛЕП, повітряні лінії зв'язку повинні бути обладнані захисними пристроями згідно з вимогами відповідних норм і правил. Вказані захисні пристрої підлягають перевірці з періодичністю, встановленою інструкцією з експлуатації цих пристроїв.

3.7. Не допускається під час грози або у разі її наближення проведення будь-яких робіт на повітряних лініях зв'язку і проводового мовлення, а також електричні вимірювання на кабельних лініях зв'язку.

3.8. Не допускається (за винятком ліквідації аварійних ситуацій) виконання робіт на повітряних лініях зв'язку при швидкості вітру більше ніж 15 м/с, під час снігових буранів, а також при температурі повітря нижче граничних норм. У разі низьких температур роботи повинні виконуватись не менше ніж двома працівниками з перервами на їх обігрівання.

3.9. У вибухонебезпечних приміщеннях установка обладнання зв'язку допускається тільки у вибухозахищеному виконанні.

3.10. Засоби диспетчерського зв'язку повинні бути постійно діючими, а у випадку пошкодження - негайно ремонтуватися. Працездатність засобів зв'язку повинна перевірятися з періодичністю, встановленою інструкцією з експлуатації цих засобів.

XII. Виробнича санітарія

1. Загальні вимоги до об'єктів транспортування газу

1.1. На об'єктах МГ з можливим негативним впливом на довкілля повинні передбачатися регламентація ГДВ та ГДС відповідно до вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ( 2707-12 ), Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 N 465, ГОСТ 17.2.3.02-78 "Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями".

1.2. Для об'єктів МГ встановлюються санітарно-захисні зони відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (ДСП 173-96).

1.3. В санітарно-захисній зоні між житловими районами і виробничими об'єктами допускається розміщувати об'єкти з меншим класом шкідливості за умови, що між об'єктами, які розміщуються, і житловими районами буде збережена необхідна санітарно-захисна зона.

Територія санітарно-захисної зони повинна бути упорядкована і озеленена.

1.4. Рівні забруднення приземного шару атмосфери на кордоні санітарно-захисних зон не повинні перевищувати ГДК населених місць за кожною шкідливою речовиною, яка застосовується в технологічному процесі на даному об'єкті.

1.5. Рівні виробничого шуму в населених пунктах на кордоні санітарно-захисних зон не повинні перевищувати значень, встановлених Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), ГОСТ 12.1.003-83 та нормативними документами.

2. Утримання виробничих і санітарно-побутових приміщень

2.1. Виробничі приміщення об'єктів МГ повинні відповідати вимогам, що передбачені проектом споруди, а також вимогам будівельних норм СН 433-79 "Инструкция по строительному проектированию предприятий, зданий и сооружений нефтяной и газовой промышленности" (далі - СН 433-79), ДБН В.2.5-28-2006, будівельних норм і правил СНиП II-12-77 "Защита от шума" (далі - СНиП II-12-77), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), ДСН 3.3.6.037-99 та нормативних документів.

2.2. Санітарно-побутові приміщення та їх обладнання повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 і відповідних санітарних норм. Керівництво газотранспортного підприємства (структурного підрозділу) зобов'язано забезпечити відповідність кількості санітарно-побутових приміщень і їх оснащеності умовам роботи та кількості працівників.

2.3. Режим праці і відпочинку працівників за наявності шкідливих виробничих чинників повинен відповідати вимогам колективного договору та нормативних документів.

2.4. Не дозволяється розвішувати для сушіння одяг та класти горючі матеріали на гарячі поверхні трубопроводів або технологічного обладнання. Для сушіння одягу і взуття повинні бути обладнані відповідні місця.

2.5. Працівник до початку роботи зобов'язаний перевірити стан свого робочого місця, справність обладнання, інструменту, матеріалів, ЗІЗ і ЗКЗ. У разі виявлення несправностей вжити заходів до їх усунення.

2.6. Проходи, виходи, сходові клітки, тамбури, коридори, запасні виходи, засоби пожежогасіння і аварійні склади не повинні захаращуватися. Не допускається влаштування комор, майстерень під маршами сходових кліток. Резервне обладнання, матеріали та інші цінності повинні складуватись у спеціально відведених приміщеннях або місцях.

2.7. Двері у приміщеннях повинні відкриватися в напрямку найближчих виходів назовні.

2.8. Входи до приміщень повинні мати двері, які щільно зачиняються та замикаються, засоби для економії тепла і попередження протягів і різких коливань температури у приміщенні.

2.9. Виробничі і побутові приміщення, території основних і допоміжних цехів і служб повинні постійно утримуватися в чистоті. Розлиті горючі продукти слід своєчасно прибирати, а забруднену ними територію - зачищати, видаляючи забруднений ґрунт. Не дозволяється очищення підлог та конструкцій за допомогою ЛЗР.

2.10. Вікна повинні мати пристрої для легкого і швидкого відкриття і закриття. Вікна, що розташовані під дахом виробничих приміщень, повинні бути обладнані дистанційним управлінням або майданчиками зі сходами для обслуговування віконних фрамуг.

2.11. Рівні звуку (шуму) і еквівалентні рівні звуку у виробничих приміщеннях і на території об'єктів не повинні перевищувати рівні шуму, встановлені ДСН 3.3.6.037-99 та ГОСТ 12.1.003-83.

2.12. Технологічне обладнання об'єктів МГ за своїми характеристиками повинно відповідати вимогам чинних санітарних норм.

2.13. Розташування обладнання та комунікацій у виробничих приміщеннях повинно забезпечувати безпеку їх обслуговування, ремонту і огляду.

2.14. Зони із рівнем звуку вище 85 дБА повинні бути позначені знаками безпеки. Працюючих в цих зонах адміністрація газотранспортного підприємства зобов'язана забезпечувати ЗІЗ. Не дозволяється перебування в зоні з рівнями звукового тиску, що перевищують 135 дБ в будь-якій з октавних смуг частот, що нормуються.

2.15. До приймання в експлуатацію об'єктів МГ у процесі їх пусконалагоджування повинні бути перевірені шумові характеристики встановленого обладнання і рівні звуку у приміщеннях об'єктів, на території проммайданчиків і на кордоні сельбищної (житлової) зони.

2.16. Методи вимірювання шуму на робочих місцях і шумових характеристик обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.028-80 "ССБТ. Шум. Определение шумовых характеристик источников шума. Ориентировочный метод" та ГОСТ 12.1.050-86 "ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах".

2.17. Якщо рівні звукового тиску на робочих місцях, у зонах обслуговування технологічного обладнання і на кордоні житлової зони перевищують значення, встановлені ДСН 3.3.6.037-99 та ГОСТ 12.1.003-83, необхідно провести експертне обстеження обладнання згідно з вимогами Порядку проведення огляду і вжити заходів для зниження шуму в умовах експлуатації, які передбачені СНиП II-12-77.

2.18. Рівень звуку у виробничих приміщеннях необхідно контролювати в плановому порядку, а також після капітального ремонту і реконструкції технологічного обладнання, зокрема систем вентиляції.

2.19. Рівні загальної технологічної вібрації, транспортної вібрації, локальної вібрації, що передається на руки працюючих у разі використання віброінструменту, не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів, встановлених ДСН 3.3.6.039-99 та ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования".

2.20. Вібробезпечні умови праці повинні бути забезпечені:

а) застосуванням вібробезпечного обладнання та інструменту;

б) застосуванням засобів віброзахисту, що знижують вплив на працівників вібрації, на шляхах її поширення;

в) організаційно-технічними заходами (підтримка в умовах експлуатації технічного стану машин і механізмів на рівні, передбаченому технічною документацією на них; введення режимів праці, що регулюють тривалість впливу вібрації на працівників; вивільнення працівників з робочих місць із перевищенням допустимих рівнів вібрації тощо).

2.21. Рівні звукового тиску і вібрації підлягають перевірці із занесенням отриманих даних до паспорта санітарно-технічного стану умов праці.

2.22. У виробничих приміщеннях вміст шкідливих газів і пари у повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК робочої зони.

2.23. Надходженню шкідливих речовин у приміщення і їх поширенню в робочій зоні необхідно запобігати шляхом раціонального розміщення об'єктів і організації виробничого процесу (герметизація, теплоізоляція, виведення ліній, що продуваються, за межі приміщення, виключення можливості розливу продуктів, якісна робота вентиляції і каналізації, контроль повітряного середовища тощо).

2.24. Виробничі приміщення повинні мати пристрої для провітрювання (кватирки, що відкриваються, у віконних рамах або ліхтарях). Площа і кількість кватирок, що відкриваються, визначаються проектом.

2.25. Освітленість робочих місць, проходів між обладнанням, містків, сходів, переходів, щитів управління і контрольно-вимірювальних приладів, улаштування робочого, у тому числі місцевого аварійного, евакуаційного освітлення, а також території проммайданчиків повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006. Прилади для освітлення та світильники, що встановлюються в робочих приміщеннях, повинні відповідати категорії пожежо-, вибухонебезпеки приміщення, підтримуватися у технічно справному стані і мати дистанційне керування.

2.26. У приміщеннях повинні бути вжиті заходи щодо максимального використання природного освітлення. Вікна в них повинні бути повністю засклені і утримуватися у чистоті.

2.27. Заходи з поліпшення умов праці і зниження впливу шкідливих виробничих чинників повинні бути включені у відповідні розділи комплексних заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних або підвищення існуючого рівня охорони праці.

2.28. Санітарно-побутові приміщення необхідно щодня прибирати і провітрювати. Роздягальні, душові та інші санітарно-побутові приміщення необхідно періодично дезінфікувати. Умивальники повинні бути забезпечені милом.

3. Промислово-санітарна лабораторія

3.1. У структурі газотранспортних підприємств може створюватись промислово-санітарна лабораторія.

3.2. Методи обстеження умов праці, що використовуються лабораторією, повинні відповідати чинним нормативним документам.

3.3. Лабораторія визначає санітарно-гігієнічні умови праці і охорони довкілля, видає практичні рекомендації з нормалізації і виключення впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників, населення і довкілля.

3.4. Лабораторія виконує плановий і аварійний контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони приміщень, проммайданчиків, території об'єктів, у санітарно-захисній зоні, а також за рівнем шуму, вібрації, освітлення, загазованості, стічними водами і очисними спорудами, за чистотою ґрунту, водоймищ, атмосферного повітря.

3.5. Лабораторія проводить санітарно-технічну паспортизацію умов праці.

4. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря

4.1. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря повинні забезпечувати у виробничих приміщеннях умови, які відповідають вимогам ДБН В.2.5-20-2001, СНиП 2.04.05-91, СН 433-79, ДСН 3.3.6.042-99 та інших нормативних документів.

4.2. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря приміщень будуються і реконструюються згідно з проектом.

4.3. Котельні установки, теплоутилізатори, теплові мережі повинні експлуатуватись згідно з вимогами "Правил техники безопасности при эксплуатации теплоиспользующих установок и тепловых сетей", затверджених Держенергонаглядом СРСР 15.06.72 (НПАОП 40.1-1.04-72), та інших нормативно-правових актів.

4.4. Приміщення із технологічними тепловиділеннями повинні бути обладнані черговими опалювальними пристроями для підтримання у приміщеннях температури не нижче ніж 5 град.С під час зупинки на ремонт апаратури та обладнання.

4.5. У приміщеннях категорії А, Б і В за вибухопожежною та пожежною небезпекою опалювальні прилади систем водяного та парового опалення для забезпечення їх очищення повинні мати гладкі поверхні згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.

4.6. Системи вентиляції та кондиціювання повітря повинні обслуговуватись працівниками, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05, НАПБ Б.02.005-2003 та нормативних документів.

4.7. Відповідальним за безпечну експлуатацію систем вентиляції та кондиціювання повинен бути працівник із числа посадових осіб, призначений наказом уповноваженої особи газотранспортного підприємства (структурного підрозділу).

4.8. Не дозволяється вхід у вентиляційні камери особам, які не мають права обслуговування установок вентиляції та кондиціювання повітря, а також використання вказаних приміщень не за їх призначенням.

4.9. На обладнання з вентиляції та кондиціювання повітря повинні бути паспорт і журнал з їх експлуатації та ремонту.

4.10. Вентиляційні системи вибухонебезпечних приміщень, крім аварійних систем, повинні працювати безперервно, незалежно від перебування там працівників.

4.11. Не дозволяється об'єднання декількох вибухонебезпечних приміщень загальними повітроводами.

4.12. Для приміщення, де проводяться роботи із шкідливими речовинами першого і другого класів небезпеки (наприклад із ртуттю), вентиляційна система повинна бути окрема і не пов'язана з вентиляцією інших приміщень.

4.13. Аварійна витяжна вентиляція повинна автоматично включатись за умови вмісту вибухонебезпечних речовин у повітрі приміщення, який перевищує 10% від НКГВ газоповітряної суміші, а також у разі утворення в повітрі робочої зони приміщення концентрації токсичних речовин, що перевищують ГДК. Ззовні приміщення, біля основного входу в нього, повинен бути пристрій для пуску аварійної витяжної вентиляції вручну.

4.14. Для зменшення шуму і вібрації вентиляційне обладнання повинно бути встановлено на шумо- та вібропоглинальну основу.

4.15. Взаємне розташування викидних та повітрозабірних шахт та об'єднання систем вентиляції для різних приміщень повинно виконуватись згідно з чинними нормами з урахуванням існуючих умов.

5. Водопостачання, виробнича та господарська каналізація

5.1. Питне і господарче водопостачання і каналізація об'єктів МГ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85* "Внутренний водопровод и канализация зданий", СНиП 2.04.02-84* "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения", СН 433-79 та інших нормативних документів.

5.2. Норми витрат води на питні та господарчі потреби повинні відповідати санітарним нормам.

5.3. Не допускається об'єднання мереж господарчо-питного водопостачання з водопроводом, який подає воду не питної якості.

5.4. Адміністрація об'єкта зобов'язана забезпечити працівників питною водою згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН 383). Для тимчасового зберігання питної води повинні застосовуватись бачки з матеріалів, які відповідають санітарним вимогам (емальовані, алюмінієві, які легко очищуються і дезінфікуються), оснащені кранами типу фонтанчик з огородженням, яке перешкоджає дотику до крана ротом. Кришка бачка повинна зачинятись на замок та закриватись чохлом.

5.5. Працівники, які обслуговують питне водопостачання, повинні щорічно проходити медичний огляд.

5.6. Для відведення виробничих, дощових і побутових вод з території об'єктів МГ проектами повинні бути передбачені побудовані і задіяні системи каналізації згідно з чинними нормами.

5.7. На мережах виробничо-дощової каналізації повинні бути передбачені колодязі і гідравлічні затвори згідно з вимогами нормативних документів. Колодязі виробничої каналізації повинні бути постійно зачинені і промарковані.

5.8. Не дозволяється експлуатація каналізації з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами і колодязями, а також без гідрозатворів.

5.9. Не дозволяється скидання у каналізацію токсичних речовин в концентрації і кількості, які перевищують відповідні санітарні норми. Для зливання токсичних речовин повинні бути встановлені спеціальні ємності і розроблена інструкція з їх нейтралізації і утилізації.

6. Заходи безпеки під час робіт із метанолом

6.1. Метанол є речовиною третього класу небезпеки згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88.

6.2. На об'єктах МГ метанол дозволяється використовувати:

а) для попередження або ліквідації кристалогідратних пробок;

б) для оброблення привибійних зон газових і газоконденсатних свердловин;

в) у складі інгібітора корозії.

6.3. Під час робіт з метанолом необхідно керуватися вимогами цих Правил та санітарних правил СП 4132-86 "Общие санитарные правила при работе с метанолом", затверджених наказом заступника головного державного санітарного лікаря СРСР від 18.07.86 N 4132-86.

6.4. Відповідальними за безпечне використання метанолу є керівники газотранспортних підприємств і їх структурних підрозділів.

6.5. У газотранспортних підприємствах і структурних підрозділах повинні бути призначені посадові особи, відповідальні за безпечне виконання робіт з метанолом, проведення інструктажу з питань охорони праці працівникам, що працюють з метанолом, відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

6.6. Роботи з метанолом повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом керівника газотранспортного підприємства (структурного підрозділу).

6.7. Зливо-наливні операції з метанолом повинні виконуватись за закритою схемою.

6.8. З метою запобігання випадковому вживанню метанол повинен бути змішаний із одорантом у відношенні 1:1000 і гасом у відношенні 1:100 на 1000 л метанолу або одорантом у відношенні 1:1000 і барвником темного кольору, який добре розчиняється у метанолі, з розрахунку 2-3 л на 1000 л метанолу. Не дозволяється відпуск зі складу метанолу без змішання його із вказаними речовинами.

6.9. Працівники, які працюють з метанолом, повинні проходити щоквартальний повторний інструктаж з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, стандартів газотранспортного підприємства та повинні бути ознайомлені під розписку з небезпечними властивостями метанолу.

6.10. Працівники, які працюють із метанолом, повинні забезпечуватися протигазом із фільтруючою коробкою марки А, прогумованим фартухом, гумовими чоботами, рукавицями і окулярами.

6.11. Не дозволяється отримувати, відпускати, транспортувати, використовувати і зберігати метанол разом із етиловим (винним) спиртом.

6.12. Не дозволяється використовувати трубопроводи, ємності, насоси, шланги та інші засоби, що застосовувались під час перекачування, зберігання або транспортування метанолу, для інших рідин.

6.13. Ємності для перевезення, зливання і зберігання метанолу та метанольні установки повинні бути зачинені на замок, опломбовані та мати знаки безпеки з зображенням черепа, схрещених кісток та написом: "Метанол-отрута", "Небезпечно для життя".

6.14. Під зберігання метанолу повинна бути забезпечена його цілодобова охорона.

6.15. Метанол зливають із цистерн у ємності за допомогою насоса або самопливом через герметичні шланги і трубопроводи. Трубопровід для зливання метанолу монтують із нахилом, що забезпечує повне його спорожнення.

Не дозволяється зливати метанол із цистерни відкритим способом або сифоном.

6.16. Після повного зливання метанолу із цистерни вона повинна бути промита водою об'ємом не менше ніж 2 куб.м до повного видалення запаху метанолу. Вода після промивання повинна бути видалена з цистерни повністю, а цистерна опломбована і передана представнику залізниці. Також повинні бути промиті насоси і зливні шланги.

6.17. Перед закачуванням метанолу у метанольну установку необхідно перевірити справність усіх її вузлів, фланцевих з'єднань, вентилів, запобіжних клапанів, манометрів тощо.

6.18. Пошкодження і несправності у метанольній установці повинні бути негайно ліквідовані (до закачування метанолу).

6.19. Ємність метанольної установки необхідно заливати повільно, не допускаючи її переповнення.

Метанол, залитий у ємність метанольної установки, повинен бути повністю злитий у газопровід.

Не дозволяється залишати метанол у ємності метанольної установки, крім метанольниць безперервної дії.

6.20. Після випорожнення і перекриття перекривної арматури метанольна установка (у неробочому стані) повинна бути під атмосферним тиском.

6.21. Обслуговування та охорона метанольних установок безперервної дії повинні виконуватись за спеціальними інструкціями.

6.22. У разі зливання метанолу двигун автомобіля повинен працювати на малих обертах. Не дозволяється застосовувати автомобілі із несправними іскрогасниками і системами електроживлення.

6.23. Після зливання метанолу із пересувної ємності вона повинна бути опломбована.

6.24. Не дозволяється продування метанолу із пересувної ємності в атмосферу.

6.25. Пересувна ємність, шланги, насоси, які повністю звільнені від метанолу, промиваються водою у кількості, що дорівнює подвійному об'єму їх порожнин.

6.26. На робочому майданчику метанольниці і на складі метанолу необхідно виконувати контроль повітря згідно з графіком. ГДК метанолу у повітрі робочої зони - 5 мг/куб.м.

6.27. Заливання метанолу у ємність і наступне зливання його у газопровід, стаціонарну або пересувну ємність виконується за розпорядженням головного інженера (заступника начальника) або диспетчера підрозділу і під контролем спеціально призначеного працівника із числа посадових осіб виробничого підрозділу.

Розпорядження про заливання метанолу може бути передано по телефону, але при цьому воно повинно бути зареєстровано у спеціальному журналі у диспетчера. У розпорядженні повинно бути вказано: кількість метанолу, яку потрібно залити; місце і спосіб його заливання; керівника робіт по заливанню.

6.28. Не дозволяється вхід на склад метанолу і виконання там робіт у разі відсутності охоронця або завідуючого складом (матеріально-відповідальної особи).

6.29. Склад метанолу з централізованим або періодичним обслуговуванням повинен бути огородженим, мати знаки безпеки по периметру та постійну охорону або охоронну сигналізацію.

6.30. У випадку утворення льодяних пробок у трубопроводі або метанольній ємності відігрівання їх допускається виключно парою або гарячою водою.

6.31. Метанол на об'єктах ЛЧМГ, свердловинах, шлейфах, технологічних трубопроводах ПСГ необхідно заливати через стаціонарні або пересувні метанольні установки або за допомогою спеціальних насосних агрегатів.

6.32. Пересувна ємність із невикористаним залишком метанолу після завершення заливу його у газопровід (свердловину, шлейф) повинна бути опломбована та забезпечена охороною до здавання цього залишку на склад за актом.

6.33. Експлуатація і ремонт метанолопроводів, установок регенерації метанолу на ПСГ здійснюються за спеціальними інструкціями, розробленими структурним підрозділом з врахуванням вимог інструкцій заводів-виробників та цих Правил.

7. Заходи безпеки під час робіт із ртуттю

7.1. Під час виконання робіт із ртуттю необхідно дотримуватись вимог "Санитарных правил при работе со ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением" (СП 4607-88), затверджених наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.04.88 N 4607-88, та "Основных правил безопасной работы в химических лабораториях", затверджених Мінхімпромом СРСР 27.07.77 (НПАОП 73.1-1.06-77).

7.2. Працівники, які допускаються до роботи із ртуттю, повинні пройти попередній та періодичні медичні огляди, навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

7.3. Не дозволяється брати ртуть у руки або створювати штучні перепади тиску у приладах за допомогою відсмоктування або нагнітання повітря ротом.

7.4. У приміщеннях ртуть необхідно зберігати під шаром гліцерину у товстостінних скляних посудинах (із притертими пробками) об'ємом не більш ніж 0,001 куб.м або в гумових колбах із гумовими пробками.

7.5. У приміщеннях, у яких знаходяться ртутні прилади або ведуться роботи із застосуванням ртуті, стіни повинні бути заштукатурені цементним розчином і пофарбовані олійною фарбою на натуральній оліфі; підлогу накривають вініпластом, піднімають його на 0,1 м по стіні і закріплюють урівень з нею; підлога повинна мати схил до приямку (пастки) для збирання ртуті; у кінці схилу повинен бути жолобок для стікання ртуті; кути стін і стелі повинні бути закруглені.

7.6. Робочі меблі повинні бути простої конструкції, мати гладкі поверхні, пофарбовані нітроемалевою фарбою або нітролаком і встановлені на ніжках, які забезпечують вільний простір висотою не менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.

7.7. Столи і витяжні шафи повинні мати по краях підвищені борти і дірки для стікання ртуті. Під дірками до їх країв необхідно щільно закріпляти пристрій (відросток) для стікання ртуті, який повинен бути прошпакльований та пофарбований із обох боків. Під відростком необхідно передбачити місце установки товстостінної посудини для ртуті, що стікає. Ця посудина (приймач) повинна мати шар води, в яку занурюється відросток.

7.8. Отвори для стікання ртуті необхідно закривати каучуковими пробками, а приймач щоденно звільняти від зібраної ртуті.

7.9. Крани апаратури, що містить ртуть, повинні мати спеціальні кріплення, що виключають вискакування кранів під тиском ртуті. Місця приєднання каучукових трубок до апаратури повинні бути надійно закріплені.

7.10. Періодично, не рідше 1 разу на місяць, необхідно виконувати повне прибирання приміщень. При цьому підлогу, стіни і поверхню апаратури необхідно промивати мильною водою і протерти 0,1%-ним розчином марганцевокислого калію із добавкою концентрованої соляної кислоти (5·10^-6 куб.м на 1·10^-3 куб.м розчину).

7.11. Щоденно, до початку робочого дня і після його закінчення, необхідно проводити провітрювання і вологе прибирання приміщення, столів і меблів.

7.12. Ртуть необхідно зберігати і транспортувати у герметично закритих балонах із сталі. Невелику кількість ртуті (не більше ніж 0,001 куб.м або 1 л) можна зберігати у витяжній шафі у товстостінній скляній посудині із притертою пробкою, встановленій на металевому емальованому піддоні.

7.13. Переносити посудини із ртуттю необхідно у спеціальних металевих футлярах із ручками.

7.14. Прилади та установки із ртутним заповненням встановлюються в емальованих піддонах, як правило, всередині витяжної шафи і не повинні бути розташовані поблизу нагрівальних поверхонь.

7.15. Скляні ртутні дифманометри необхідно перевозити у металевих чохлах, а їх трубки закривати гумовими пробками.

7.16. Ртутні прилади необхідно включати і виключати з роботи із дотриманням заходів безпеки для запобігання викиданню ртуті із приладів під тиском газу.

7.17. Зливання ртуті із приладів і апаратів необхідно проводити у спеціально виділеному приміщенні, а в аварійному випадку - у виробничому цеху в посудини, що заповнені водою. Для попередження розливання ртуті на підлогу посудини із ртуттю необхідно встановлювати на емальовані піддони із чорного металу. Не дозволяється зливання залишків ртуті у каналізацію.

7.18. Розлиту ртуть необхідно негайно і старанно зібрати у герметичний балон, емальовану або фарфорову посудину. Під час збирання розлитої ртуті необхідно користуватись гумовою грушею. Повнота збирання розлитої ртуті перевіряється за допомогою лупи. Після цього повинні бути проведені демеркуризація приміщення, а також оброблення забруднених ртуттю місць 0,2% підкисленим розчином перманганату калію або 20% розчином хлорного заліза.

XIII. Ремонтні роботи

1. Загальні вимоги до ремонтних робіт

1.1. Цей розділ визначає загальні вимоги безпеки під час виконання ремонтних робіт на ЛЧМГ, на обладнанні та технологічних комунікаціях на КС, ПСГ і ГРС.

1.2. Перед початком ремонтних робіт з числа ІТП призначаються особи, відповідальні за виконання підготовчих і ремонтних робіт та обкатку обладнання після ремонту.

1.3. У разі якщо ремонтні роботи виконуються власними силами, допускається виконання однією особою обов'язків відповідального за підготовчі роботи і керівника робіт. Таке поєднання не дозволяється у разі виконання робіт підрядною організацією.

1.4. Якщо ремонт виконується підрядною організацією, то керівником роботи призначається ІТП цієї організації, який повинен надати допуск підрядної організації до виконання даної роботи. У цьому випадку після виконання підготовчих робіт обладнання здається за актом керівнику робіт підрядної організації.

1.5. Підготовчі роботи повинні забезпечувати безпечне проведення газонебезпечних та вогневих робіт під час ремонту обладнання. Газонебезпечні та вогневі роботи дозволяється проводити лише після проведення всіх підготовчих робіт, що передбачені нарядом-допуском.

1.6. За наявності в охоронній зоні МГ, що ремонтується, інших діючих трубопроводів (паралельне проходження, перетин тощо) власники цих трубопроводів повинні обстежити їх технічний стан (з метою виявлення можливих витоків газу) на ділянках зближення діючого трубопроводу з газопроводом, що ремонтується, на відстань, меншу за мінімальну згідно з таблицею 1.

     Таблиця 1

------------------------------------------------------------------
|       Мінімальне збиження МГ, що ремонтується, та діючих       |
|    трубопроводів в охоронній зоні, що підлягають обстеженню    |
|----------------------------------------------------------------|
|    1     |     2     |   3   |   4   |   5   |   6    |   7    |
|----------+-----------+-------+-------+-------+--------+--------|
|  Умовний |300 і менше|від 300|від 600|від 800|від 1000| Більше |
|діметр МГ,|           |до 600 |до 800 |до 1000|до 1200 |  1200  |
|    мм    |           |       |       |       |        |        |
|----------+-----------+-------+-------+-------+--------+--------|
|Відстань, |   100     |  150  |  200  |  250  |  300   |  350   |
|мм        |           |       |       |       |        |        |
------------------------------------------------------------------

1.7. Виконання підготовчих та ремонтних робіт на МГ у смузі відведення або охоронній зоні автомобільних доріг і залізниць, ЛЕП, на переходах МГ через судноплавні ріки і канали, а також на перетинах із високовольтними лініями і підземними комунікаціями повинно бути письмово узгоджено із організаціями, які експлуатують ці об'єкти і комунікації, з указанням часу і місця роботи.

1.8. У разі виникнення аварійної ситуації на ЛЧМГ аварійно-відновлювальні роботи в межах охоронних зон (смуг відведення) діючих об'єктів і споруд (трубопроводів, залізниць, ЛЕП, автошляхів тощо) допускається виконувати без попереднього узгодження з їх власниками за умови:

а) своєчасного інформування власників комунікацій (споруд) про початок аварійно-відновлювальних робіт та про необхідність присутності їх представника;

б) до прибуття представника власника комунікації (споруди) земляні роботи повинні виконуватись вручну;

в) постійного знаходження на місці аварії керівника робіт;

г) визначення представником організації, що експлуатує комунікацію (споруду), точного її розташування та його присутності на місці аварії до завершення робіт в охоронній зоні (смузі відчуження).

1.9. ЛЕС повинна бути оснащеною транспортними засобами, спецтехнікою, витратними матеріалами, інструментами та інвентарем згідно з нормативними документами.

1.10. У разі виконання робіт на висоті необхідно до їх початку обладнати робоче місце підмостками з огородженнями і драбинами. На приставних драбинах дозволяється працювати на висоті не більше ніж 3 м. Не дозволяється використання підмостків, виготовлених із порушеннями чинних норм, а також використовувати випадкові предмети як підмостки.

1.11. Допускається застосування механізмів, що опираються на газопровід, для очищення його поверхні або для нанесення ізоляційного покриття після стравлювання з нього газу.

1.12. Засоби освітлення місця роботи на діючих газопроводах і технологічних установках (світильники, вимикачі, електропровід) повинні бути у вибухозахищеному виконанні.

1.13. Переносні лампи (світильники) дозволяється використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні, заводського виготовлення, напругою не вище ніж 36 В, а в місцях особливо небезпечних (траншеї, колодязі, ємності тощо) - не вище ніж 12 В. Вилки переносних ламп повинні виключати можливість їх включення в мережу більш високої напруги.

1.14. Кабель для електропостачання світильників і електроінструментів повинен бути захищений від механічних пошкоджень.

1.15. Дозволяється застосування прожекторів у нормальному виконанні у разі розміщення їх на відстані від вибухонебезпечних об'єктів згідно з ПУЕ (по можливості з навітряного боку):

а) не менше ніж за 60 м від вибухонебезпечних приміщень (споруд);

б) не менше ніж за 100 м від резервуарів із зрідженим газом (газовим конденсатом). Для підземних резервуарів вказана відстань може бути зменшена у 2 рази.

1.16. Роботи з ремонту нагнітачів, редукторів, систем ущільнення "газ-олива", а також з відкривання газової порожнини нагнітача або компресорного циліндра ГПА відносяться до газонебезпечних робіт і повинні проводитись згідно з вимогами цих Правил.

1.17. До початку ремонтних робіт керівником робіт повинна бути опрацьована наявна проектна, експлуатаційна та виконавча документація та виконана перевірка герметичності газопроводу.

1.18. Ремонтні роботи на МГ з припиненням транспортування газу (відключення ділянки ЛЧМГ із стравлюванням газу) виконуються в таких випадках:

а) виявлення витоків газу із газопроводу (незалежно від інтенсивності витоків);

б) ремонт небезпечних корозійних дефектів поверхонь труб (згідно з інструкцією з вибраковки) з подальшим ремонтом ізоляційного покриття;

в) ремонт дефектних зварних з'єднань;

г) засипання газопроводу із застосуванням машин;

ґ) наявність критичних параметрів напружено-деформованого стану ділянки газопроводу згідно з вимогами будівельних норм і правил СНиП 2.05.06-85 "Магистральные трубопроводы", які можуть сприяти розвитку стрес-корозійних дефектів труб.

1.19. Ремонтні роботи на МГ без припинення транспортування газу та без зниження прохідного тиску допускається виконувати в таких випадках:

а) розкриття газопроводу (відкриття шурфів) вручну та звільнення від ізоляції за умови відсутності недопустимих корозійних та інших пошкоджень, виявлених методом ВТД чи іншими методами;

б) ремонт ізоляційного покриття і засипання вручну розкритої ділянки газопроводу, яка не має пошкоджень металу труб.

1.20. Ремонтні роботи на МГ з пониженням прохідного тиску газу не менше ніж на 10% від максимального прохідного тиску, зареєстрованого на даній ділянці ЛЧМГ протягом останнього року експлуатації, допускається виконувати у таких випадках:

а) розкриття ділянки газопроводу з корозійними, механічними та іншими дефектами, які можуть спричинити зменшення його конструктивної міцності відповідно до вимог відомчих будівельних норм "Розрахунки на міцність діючих магістральних трубопроводів з дефектами" (ВБН В.2.3-00018201.04-2000);

б) піскоструменеве очищення труб.

1.21. Без припинення транспортування газу зі зниженням прохідного тиску до значення не вище 0,7 Рроб. допускається виконання таких спеціальних ремонтних робіт на МГ:

а) посилення несучої здатності ЛЧМГ композитними бандажами типу ППС;

б) підйом МГ над опорами балочних переходів;

в) приєднання газопроводів-відгалужень до діючих МГ;

г) ремонт дефектів ЛЧМГ під тиском із застосуванням зварювальних технологій.

1.22. У разі відсутності витоків газу необхідно перевірити стан ізоляційного покриття ділянки газопроводу, що обстежується, приладами-шукачами пошкоджень ізоляції.

1.23. У разі розкриття протяжних ділянок необхідно запобігати провисанню газопроводу і виникненню додаткових напружень.

1.24. Не дозволяється підвищення тиску у паралельних МГ під час обстеження і виконання ремонтних робіт на ділянках із корозійним пошкодженням труб.

1.25. Оцінку придатності труб під час капітального ремонту МГ повинна здійснювати комісія, призначена газотранспортним підприємством, з представників експлуатаційного підрозділу, спеціалізованої організації з діагностики і підрядної організації.

1.26. Критерії відбракування труб встановлюються згідно з вимогами нормативних документів.

1.27. Під час стравлювання газу на свічку в радіусі 200 м від неї не дозволяється виконання вогневих робіт, а також знаходження машин і механізмів із працюючими двигунами.

1.28. Поопераційний контроль за якістю виконання ремонтних робіт здійснюється відповідальним виконавцем цих робіт і його керівником. На виконані роботи повинен бути складений акт.

1.29. У разі неможливості випробування зварних з'єднань тиском, що перевищує робочий, такі з'єднання відносяться до "гарантійних" зварних з'єднань (стиків) і їх кількість повинна бути мінімальною.

1.30. Необхідність, місцезнаходження і кількість "гарантійних" зварних з'єднань визначаються планом організації вогневої роботи і нарядом-допуском.

1.31. До "гарантійних" зварних з'єднань (стиків) ставляться такі додаткові вимоги:

а) монтаж і зварювання "гарантійних" зварних стиків виконуються під керівництвом посадової особи, відповідальної за поопераційний контроль, яка має досвід виконання зварювальномонтажних робіт не менше 3 років;

б) до зварювання "гарантійних" стиків допускаються кваліфіковані зварники не нижче 6 розряду, атестовані у встановленому порядку;

в) "гарантійний" зварний стик підлягає подвійному контролю: радіографічним та ультразвуковим методами (у разі негативної температури - подвійному радіографічному контролю) згідно з вимогами чинних стандартів;

г) "гарантійний" зварний стик необхідно випробувати на герметичність прохідним тиском газу протягом не менше ніж 2 години відповідно до вимог ВСН 011-88 "Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Очистка полости и испытание" (далі - ВСН 011-88) та інших нормативних документів;

ґ) на "гарантійний" зварний стик складається акт, що підписується відповідальною за поопераційний контроль посадовою особою, працівником лабораторії з контролю якості зварювання та виконавцями зварювально-монтажної роботи;

д) акти на "гарантійні" зварні стики повинні зберігатись разом із виконавчою технічною документацією.

1.32. Після закінчення ремонту внутрішня порожнина трубопроводу, посудини чи апарата повинна бути очищена від сторонніх предметів, сміття, залишків мастила тощо.

1.33. Не допускається миття деталей в бензині та інших ЛЗР.

2. Земляні роботи

2.1. Не дозволяється виконання земляних робіт в охоронній зоні підземної кабельної ЛЕП (1 м від крайніх кабелів з кожної сторони).

2.2. Не дозволяється підводна земляна робота в охоронній зоні підводних кабельних ЛЕП (100 м від крайніх кабелів з кожної сторони).

2.3. Земляні роботи для обстеження газопроводів, копання шурфів для катодних виводів та врізання вузлів відгалужень повинні виконуватись під керівництвом посадової особи служби ЛЕС виробничого підрозділу.

2.4. Під час виконання земляних робіт в охоронній зоні МГ повинен здійснюватися контроль повітря робочої зони на вміст метану.

2.5. Не дозволяється розпочинати земляні роботи на територіях КС, ГРС, ПСГ та поблизу діючих підземних комунікацій:

а) за відсутності плану розташування підземних комунікацій з точним прив'язками на місцевості;

б) без погодження з відповідними службами і організаціями, у віданні яких знаходяться підземні комунікації і споруди, розміщені поблизу місця роботи.

2.6. Траншея може бути вирита із вертикальними стінками без кріплення у нескельних і незамерзлих ґрунтах вище рівня ґрунтових вод глибиною:

а) не більше ніж 1,0 м - у насипних, піщаних та гравелистих ґрунтах;

б) не більше ніж 1,25 м - у супісках;

в) не більше ніж 1,5 м - у суглинках;

г) не більше ніж 2,0 м - у особливо щільних нескельних ґрунтах.

2.7. У разі більшої глибини траншеї крутизна схилів визначається залежно від глибини траншеї, виду ґрунту та його стану згідно з таблицею 2.

     Таблиця 2

------------------------------------------------------------------
|            Допустима крутизна схилу (укосу) траншей            |
|----------------------------------------------------------------|
|    Тип ґрунту    |              Глибина виїмки, м              |
|                  |---------------------------------------------|
|                  | до 1,5 м |   від 1,5 м    |    від 3,0 м    |
|                  |          |   до 3,0 м     |     до 5,0      |
|------------------+----------+----------------+-----------------|
|       1          |    2     |       3        |        4        |
|------------------+----------+----------------+-----------------|
|Насипні неущілені | 01:00,7  |     1:01       |      01:01,3    |
|------------------+----------+----------------+-----------------|
|Піщані і гравійні | 01:00,5  |     1:01       |       1:01      |
|------------------+----------+----------------+-----------------|
|Супісок           | 01:00,3  |    01:00,7     |      01:00,8    |
|------------------+----------+----------------+-----------------|
|Суглинок          |   1:00   |    01:00,5     |      01:00,7    |
|------------------+----------+----------------+-----------------|
|Глина             |   1:00   |    01:00,3     |      01:00,5    |
|------------------+----------+----------------+-----------------|
|Леси і лесовидні  |   1:00   |    01:00,5     |      01:00,5    |
------------------------------------------------------------------

     Примітка. У разі нашарування різних  видів  ґрунту,  крутизну
схилів необхідно визначити за найбільш слабим видом ґрунту.

2.8. Не дозволяється розробка без кріплення перезволожених піщаних, лесових і насипних (неущільнених) ґрунтів. Не дозволяється допуск людей у траншею до установлення кріплень у таких ґрунтах.

2.9. Керівник роботи зобов'язаний систематично спостерігати за станом схилів і кріплень і своєчасно запобігати обваленням ґрунту, особливо після його зволоження (зменшення крутизни схилів, відведення ґрунтових і поверхневих вод, підсилення кріплень тощо).

У разі виникнення небезпеки обвалів ґрунту люди повинні бути виведені за межі небезпечних зон.

2.10. Під час виконання земляних робіт у просадочних ґрунтах та ґрунтах, що легко розмиваються, необхідно запобігати надходженню поверхневих вод у траншею газопроводу.

2.11. У разі проведення робіт на трубопроводі діаметром до 800 мм котлован повинен мати не менше 2 протилежних виходів. У разі виконання робіт на трубопроводі діаметром 800 мм і більше котлован повинен мати не менш 4 виходів, розміщених по 2 із кожного боку трубопроводу. Виходи повинні бути виконані у вигляді східців або похилого спуску (підйому).

2.12. Під час перебування працівників у траншеї (котловані) без кріплення стінок на поверхні поруч із траншеєю (котлованом) не дозволяється виконувати будь-які роботи, а важкі механізми повинні знаходитися за межами призми можливого обвалу ґрунту.

2.13. Інструменти та матеріали, необхідні для роботи, повинні бути розташовані не ближче 0,5 м від зовнішнього краю траншеї (котловану).

2.14. Земляні роботи з використанням механізмів допускається виконувати тільки після контролю повітря робочої зони на вміст метану.

2.15. Копання землерийною технікою шурфів і траншей на трасі МГ, що знаходиться під тиском, дозволяється, якщо відоме точне розміщення газопроводу в плані і на глибині. При цьому не допускається наближення кромок різального механізму ближче 0,5 м до трубопроводу. Ківш і опірні конструкції землерийної техніки не повинні знаходитися безпосередньо над трубопроводом. Земляні роботи необхідно виконувати вручну, без застосування ударних інструментів на відстані менше ніж 0,5 м від трубопроводу.

2.16. Якщо точне місцезнаходження газопроводу невідоме, виконання земляних робіт за допомогою землерийної техніки дозволяється після встановлення точного положення МГ шурфуванням або зондуванням вручну.

2.17. Виконання земляних робіт, які не пов'язані із експлуатацією і ремонтом МГ і кабельних ліній, може виконувати стороння організація на відстані не менше ніж 2 м від газопроводу і кабельної лінії в присутності відповідального представника ЛЕС і служби зв'язку.

2.18. У разі виконання земляних робіт поблизу трас діючих комунікацій не дозволяється відвалювання ґрунту на ці траси.

2.19. Траншеї необхідно захищати від затоплення і розмивання поверхневими водами шляхом розміщення відвалів ґрунту із нагірної сторони.

2.20. У разі виявлення ознак витоку газу з газопроводу земляні роботи повинні бути негайно припинені, а люди виведені з траншеї (шурфу). Земляні роботи можуть бути відновлені після ліквідації витоку газу і за відсутності загазованості.

2.21. Працівники, які виконують роботи з ліквідації витоків газу, повинні мати запобіжні пояси і шлангові протигази. Повітрозабірні патрубки повинні розташовуватися з навітряного боку поза межами загазованої зони. Страхувальні кінці запобіжних поясів повинні тримати працівники на бровці траншеї.

2.22. Відкриті траншеї (котловани) на території діючого об'єкта (КС, ПСГ, ГРС, тощо) у місцях руху транспорту і пішоходів повинні бути надійно огороджені, оснащені знаками безпеки, а в нічний час - освітлені.

3. Газонебезпечні і вогневі роботи

3.1. До газонебезпечних робіт відносяться роботи, які пов'язані з розгерметизацією технологічного обладнання, що працює під тиском, у тому числі розкриття нагнітачів ГПА, заміна клапанів ГМК, роботи на ГРС та газопроводах, роботи в ємностях (апарати, резервуари, цистерни, сепаратори, пиловловлювачі та інше аналогічне обладнання, а також колектори, колодязі, тунелі, трубопроводи, приямки тощо), під час виконання яких є або може бути виділення в робочу зону вибухо- і пожежонебезпечної або шкідливої пари, газів та інших речовин, здатних викликати вибух, загорання, в кількостях, що перевищує ГДК, встановлені ГОСТ 12.1.005-88, а також роботи при недостатньому вмісті кисню (об'ємна частка нижче ніж 20% у повітрі).

3.2. На газотранспортних підприємствах на підставі вимог цих Правил та НПАОП 0.00-4.15-98 повинні бути розроблені інструкції з охорони праці, які уточнюють підготовку і безпечне виконання газонебезпечних і вогневих робіт в конкретних умовах. Інструкції повинні бути затверджені роботодавцем.

3.3. На газотранспортних підприємствах у кожному виробничому підрозділі (цеху, службі, дільниці) повинен бути складений перелік газонебезпечних робіт, що виконуються за нарядом-допуском та без наряду-допуску. Перелік повинен бути затверджений головним інженером виробничого підрозділу. Посадові особи даного виробничого підрозділу повинні бути ознайомлені із затвердженим переліком під розпис. До переліку газонебезпечних робіт додаються копії наказу про призначення посадових осіб, які мають право складати, узгоджувати та затверджувати наряди-допуски, наказу про призначення особи, відповідальної за підготовку до газонебезпечних робіт, і особи, відповідальної за виконання газонебезпечних робіт, а також наказу про призначення виконавців газонебезпечних робіт із числа працівників.

3.4. Керівництво газонебезпечною роботою згідно з нарядом-допуском повинно покладатись на посадових осіб, які мають досвід їх виконання і пройшли перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.

3.5. Розпорядження про підготовку (виконання) газонебезпечної роботи передаються їх виконавцям через особу, відповідальну за підготовку (виконання) газонебезпечної роботи, після отримання підтвердження диспетчера (змінного інженера) структурного підрозділу.

3.6. Виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути працівники, які пройшли спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, отримали допуск до самостійної роботи, підготовлені і допущені за станом здоров'я до роботи у шлангових і (або) ізолювальних протигазах (апаратах), навчені методам надання першої медичної допомоги потерпілим (зокрема у разі отруєння і опіку) та мають досвід роботи з обслуговування і ремонту обладнання відповідних газонебезпечних об'єктів.

3.7. Цільовий інструктаж з питань охорони праці виконавців газонебезпечної роботи відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 проводить особа відповідальна за виконання газонебезпечної роботи до початку її виконання з урахуванням конкретних умов, порядку і способу їх виконання, заходів безпеки, правил користування засобами захисту і надання першої медичної допомоги потерпілим. Після інструктажу усі виконавці робіт повинні розписатися у наряді-допуску на виконання газонебезпечної роботи або в журналі обліку газонебезпечних робіт, що виконуються без наряду-допуску.

3.8. Не дозволяється перебування в небезпечній зоні сторонніх осіб і працівників, які не беруть участі у виконанні газонебезпечної (вогневої) роботи.

3.9. Не дозволяється виконання газонебезпечної роботи у вибухонебезпечному приміщенні одночасно із іншою ремонтною або налагоджувальною роботою (ремонт електропровідних ліній, перевірка або налагоджування ланцюгів КВПіА, розбирання електрообладнання з метою ревізії, ремонтно-будівельні роботи тощо), а також із такими механічними роботами, як свердління, різання, обпилювання, піскоструйне оброблення матеріалів, роботи із відбійним молотком тощо.

У виняткових випадках дозволяється поєднувати газонебезпечну та окремі види робіт (крім вогневої) за нарядом-допуском, затвердженим головним інженером підрозділу, за умови розробки і виконанням додаткових заходів безпеки. У цьому випадку роботи відносяться до газонебезпечних і для їх виконання призначається одна особа, відповідальна за їх виконання.

3.10. Роботи в ємності повинні виконуватись у шланговому або ізолювальному протигазі. Застосування фільтрувальних протигазів не дозволяється. Шланг від протигаза працівника, який знаходиться в ємності, повинен бути розташований на поверхні з навітряного боку, позначений сигнальним прапорцем, а патрубок шланга - надійно закріплений на висоті від 0,2 м до 0,25 м над поверхнею землі.

3.11. Для освітлення місця роботи дозволяється користуватись переносними світильниками напругою не вище 12 В, що відповідає категорії і групі вибухонебезпечної суміші. Вмикати і вимикати світильники дозволяється поза зоною небезпечної загазованості.

3.12. Газонебезпечну роботу залежно від її складності повинні виконувати не менше 2 працівників, а у разі її виконання у колодязі, тунелі, траншеї і в ємності - бригадою у складі не менше 3 працівників, у тому числі не менше 2 дублерів (спостерігачів).

3.13. У разі виконання робіт у шланговому протигазі із примусовою подачею повітря, крім дублерів, які спостерігають за роботою усередині ємності, повинен бути окремий працівник, який спостерігає за роботою повітродувки. Шланг від протигаза і рятівна мотузка не повинні перехрещуватись.

3.14. Працівник, який виконує роботи в ємності, повинен одягти запобіжний пояс із перехрещеними шлейками і прикріпленою до нього сигнально-рятівною мотузкою, вільний кінець якої довжиною не менше ніж 3 м виводиться зовні і постійно знаходиться в руках дублера.

3.15. До спускання у ємність працівники повинні в наперед визначеному місці поза зоною загазованості одягнути протигаз (апарат) та інші ЗІЗ, що вказані у наряді-допуску.

3.16. У разі роботи в ємності двох і більше працівників повітряні шланги і рятівні мотузки повинні бути розміщені у діаметрально протилежних напрямках. У цьому випадку необхідно виключити взаємне перехрещування і перегинання шлангів зовні і усередині ємності.

3.17. Під час роботи працівника в ємності дублер зобов'язаний кожні 2-3 хвилини довідуватись про його самопочуття за допомогою коду і сигнально-рятівної мотузки.

У випадку поганого самопочуття працівника або неотримання від нього відповіді дублери зобов'язані негайно витягнути його з ємності. Зміну працівника в ємності необхідно виконувати через 15-20 хвилин.

3.18. ЗІЗ і ЗКЗ, а також запобіжні пристрої повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.

3.19. У разі виконання газонебезпечної роботи необхідно застосовувати іскробезпечний інструмент, світильники, акумуляторні ліхтарі і прилади у вибухозахищеному виконанні.

3.20. У разі виконання газонебезпечної або вогневої роботи на ЛЧМГ повинен бути забезпечений телефонний або радіозв'язок місця робіт із диспетчером газотранспортного підприємства.

3.21. Вогневі і газонебезпечні роботи на системах газопостачання (Рроб <= 1,2 МПа) будинків лінійних обхідників і операторів ГРС, проммайданчиках КС, ГРС, ПСГ тощо повинні виконуватись відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.20-98.

3.22. Вогневі роботи можуть бути плановими і аварійними. Планові роботи виконуються в терміни, намічені планом або графіком (ремонтних) робіт. Аварійні роботи виконуються негайно після виникнення аварії.

3.23. На виконання вогневої роботи керівник підрозділу видає наказ, а в особливих випадках - наказ видає керівник газотранспортного підприємства.

Призначення осіб, відповідальних за підготовку до вогневих робіт, та осіб, відповідальних за виконання вогневих робіт, а також виконавців вогневих робіт здійснюється згідно з наказами керівника структурного підрозділу, якими чітко визначається, до виконання яких робіт (підготовка, безпосереднє виконання) ці особи допускаються. Накази оновлюються щорічно, зміни до них уносяться у разі необхідності.

3.24. Керівниками вогневих робіт залежно від їх складності можуть бути призначені керівники або заступники керівників філій, керівники або заступники керівників виробничих підрозділів, начальники ГКС, ЛЕС, начальники служб ГРС тощо.

3.25. Особа, відповідальна за виконання вогневої роботи, повинна особисто керувати її виконанням. Вона відповідає за безпеку виконання вогневої роботи, при цьому керується вимогами інструкції з охорони праці під час виконання вогневих робіт на об'єктах газотранспортного підприємства, розробленої відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98, цих Правил, затвердженими нарядом-допуском на виконання вогневої роботи і планом організації вогневої роботи.

3.26. Під час виконання вогневої роботи на об'єкті МГ відкривати і закривати перекривну арматуру дозволяється тільки за розпорядженням особи, відповідальної за виконання вогневої роботи, погодженим із диспетчерською службою.

3.27. До початку вогневої роботи всі працівники, включаючи і працівників залучених організацій, повинні пройти цільовий інструктаж з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

3.28. До початку вогневої роботи повинен бути розроблений план організації вогневої роботи на діючому об'єкті МГ у її організаційно-технічній послідовності.

3.29. Перед початком планової вогневої роботи її керівнику під розпис видається наряд-допуск.

Наряд-допуск оформлюється у 2 примірниках, із яких один повинен зберігатись у диспетчера підрозділу, на об'єкті якого виконується робота, другий - у відповідального за виконання вогневої роботи.

Наряд-допуск видається на термін, необхідний для виконання даної роботи.

3.30. Вогневу роботу дозволяється виконувати за умови вмісту газу у повітрі робочої зони не вище 20% від НКГВ. У разі підвищення концентрації газу понад 20% від НКГВ вогневу роботу необхідно негайно припинити. Періодичність проведення контролю повітря робочої зони - не рідше ніж через 30 хвилин із записом результатів у наряді-допуску.

3.31. Технічні, транспортні засоби і працівники, які не беруть участі у виконанні вогневої роботи, а також засоби для відпочинку, обігрівання і приймання їжі (пересувні вагончики, палатки тощо) повинні знаходитись поза межами небезпечної зони на відстані не меншій ніж відстань, що наведена в таблиці 3.

     Таблиця 3

------------------------------------------------------------------
|                     Межі небезпечної зони                      |
|----------------------------------------------------------------|
|     1      |   2    |   3    |   4   |   5   |   6    |   7    |
|------------+--------+--------+-------+-------+--------+--------|
|Умовний     | до 300 |від 300 |від 600|від 800|від 1000|понад   |
|діаметр МГ, |        |до 600  |до 800 |до 1000|до 1200 |1200    |
|мм          |        |        |       |       |        |        |
|------------+--------+--------+-------+-------+--------+--------|
|Відстань, м |  100   |  150   |  200  |  250  |   300  |  350   |
------------------------------------------------------------------

3.32. Вогневі роботи на газопроводі необхідно виконувати за умови надлишкового тиску газу на ділянці газопроводу, що ремонтується, від 100 Па до 500 Па (від 10 мм вод.ст. до 50 мм вод.ст.). При цьому потрапляння атмосферного повітря у газопровід не допускається.

3.33. Під час стравлювання газу в атмосферу працівники, які безпосередньо не виконують цю операцію, а також технічні засоби повинні бути на відстані не менше ніж 200 м від свічки з навітряного боку.

3.34. Якщо стравлювання газу на свічку супроводжується викидом газового конденсату, стравлювання газу слід негайно припинити. Стравлювання газу можна відновити після попередження викидів конденсату.

3.35. Ділянка газопроводу, на якій виконується вогнева робота, повинна бути відключена надувними гумовими кулями. До установки гумової кулі необхідно провести її зовнішній огляд, перевірити на герметичність та термін придатності.

3.36. Гумові кулі встановлюють у газопроводі на відстані від 8 м до 10 м в обидва боки від місця виконання вогневої роботи між технологічними отворами та місцем робіт.

3.37. Для встановлення гумових куль у газопроводі повинні бути вирізані два отвори овальної форми у верхній четвертині труби розміром не більше ніж 250 х 300 мм і не менше ніж 100 х 150 мм, при цьому ширина отвору (менша вісь) не повинна перевищувати половини діаметра труби. Різниця між довжиною і шириною отвору повинна бути не менше ніж 50 мм.

Велика вісь отвору повинна розміщуватись вздовж осі газопроводу. Отвори можна вирізати на відстані не менше ніж 0,5 м від поперечного зварювального шва і не менше ніж 0,2 м від повздовжнього шва.

3.38. Розташована в газопроводі гумова куля накачується повітрям або інертним газом до тиску, встановленого виготовлювачем кулі та позначеного на кулі (максимальний випробувальний тиск), що забезпечує її щільне прилягання до внутрішньої поверхні труби.

За тиском усередині кулі необхідно здійснювати регулярний контроль із записом у відомості замірів тиску в гумовій кулі, яка є додатком до наряду-допуску. Періодичність і порядок реєстрації тиску визначає особа, відповідальна за виконання вогневих робіт. Працівники, на яких покладено контроль за станом і тиском у кулі, до виконання інших видів робіт не залучаються.

У разі зниження тиску в будь-якій кулі необхідно негайно припинити вогневі роботи, підкачати кулю, перевірити подальшу зміну в ній тиску. Якщо тиск знижується повільно, через визначений інтервал часу виконують підкачку кулі до заданого тиску. У випадку швидкого зниження тиску дефектна гумова куля підлягає заміні.

Контроль за тиском усередині кулі здійснюється за U-подібним манометром або іншим приладом для вимірювання тиску.

3.39. На газопроводах діаметром до 300 мм включно під час виконання вогневої роботи допускається відключати місце роботи тимчасовими глиняними пробками без встановлення гумових куль.

3.40. У разі розриву газопроводу, коли ділянка повністю звільнена від газу, перед вирізкою отворів під гумові кулі відключену ділянку газопроводу необхідно продути газом для витіснення газоповітряної суміші тиском не вище ніж 0,1 МПа (1 кгс/кв.см) із двох боків до місця розриву. Після продування вміст кисню у газоповітряній суміші не повинен перевищувати 2% за об'ємом (згідно з показаннями газоаналізатора).

3.41. З метою підвищення безпеки виконання вогневої роботи допускається заповнення ділянки газопроводу (технологічних апаратів) інертним газом або димовими газами.

3.42. Вогневі роботи, як правило, необхідно виконувати у денний час. Допускається у виняткових випадках (у разі ліквідації наслідків аварійних ситуацій та аварій) виконання вогневих робіт у нічний час, вихідні і святкові дні за умови, що керівництво ними виконують керівники (або їх заступники) виробничих підрозділів.

3.43. Не дозволяється виконувати вогневі роботи під час грози та у разі перебування працівників, що не беруть участь у вогневих роботах, біля лінійних кранів і в радіусі 200 м від продувальних свічок і розкритого газопроводу.

Зварювальні роботи під час дощу, снігопаду, сильного вітру (понад 15 м/с) повинні виконуватись під спеціальним укриттям.

3.44. Вогнева робота повинна бути негайно припинена у випадках:

а) підвищення вмісту горючих газів у повітрі робочої зони вище 20% від НКГВ;

б) підвищення або зниження тиску газу в газопроводі вище ніж 500 Па (50 мм вод.ст.) і нижче ніж 100 Па (10 мм вод.ст.);

в) затухання полум'я в технологічних отворах (вікнах) газопроводу або проскакування полум'я в порожнину газопроводу;

г) порушення герметичності гумових куль або глиняних пробок;

ґ) виявлення витоку газу;

д) виникнення аварійної ситуації у небезпечній зоні.

Керівник робіт зобов'язаний негайно інформувати диспетчера про ускладнення, що виникли, припинення роботи та вжиті заходи.

3.45. Кільцеві зварні з'єднання на ЛЧМГ і технологічних комунікаціях КС, ГРС, ПСГ, ГВС підлягають контролю радіографічним методом, а кутові зварні шви - ультразвуковим методом.

3.46. На ділянках газопроводів III і IV категорій допускається монтаж і зварювання захльостів, а також вварювання патрубків (котушок) із застосуванням підкладного кільця зі стальної стрічки шириною від 40 мм до 50 мм і товщиною від 3 мм до 4 мм.

3.47. Метод усунення дефекту труб МГ обирається залежно від характеру та величини дефекту згідно з вимогами технологічних інструкцій (методик).

3.48. Труби аварійного запасу, що використовуються для ремонту пошкоджених ділянок МГ, не повинні мати дефектів і не підлягають ремонту.

3.49. Технологічні отвори (вікна) для гумових куль повинні заварюватись за допомогою латок (для труб із нормативною границею міцності до 55 кгс/кв.см і товщиною стінки до 12 мм) або патрубка із еліптичною заглушкою (для труб із нормативною границею міцності 55 кгс/кв.см і вище та товщиною стінки 12 мм і більше).

3.50. Після заварювання технологічних отворів (вікон) для гумових куль складається відповідний акт.

3.51. Після завершення вогневих, ізоляційних та земляних робіт з відключеної ділянки газопроводу витісняється газоповітряна суміш.

3.52. Після витіснення газоповітряної суміші відремонтовану ділянку газопроводу випробовують прохідним (фактичним після закінчення робіт) тиском протягом не менше ніж 2 години у процесі роботи газопроводу. Випробування відремонтованих ділянок газопроводів на проммайданчиках КС, ГРС та ПСГ виконується згідно з вимогами ВСН 011-88 та інших нормативних документів.

3.53. Під час завершення випробування складається акт приймання в експлуатацію відремонтованої ділянки газопроводу, в якому вказуються: марка сталі і сортамент укладених труб, якість зварювання та ізоляції, результати випробувань, прізвище, ініціали, номери клейма зварників, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка дала розпорядження на введення в роботу газопроводу після ремонту та випробування.

3.54. Вогневі роботи на КС, ГРС, ПСГ повинні виконуватись після надійного відключення технологічних трубопроводів та звільнення їх від газу і конденсату.

3.55. Не дозволяється суміщати вогневу і газонебезпечну роботи в одній небезпечній зоні.

3.56. Вогневу роботу на фонтанній арматурі свердловин ПСГ дозволяється виконувати за умови попереднього повного глушіння свердловини, відсутності затрубних газопроявлень і закриття корінної засувки.

3.57. Допускається виконувати вогневу роботу на газопроводі поблизу газової свердловини без її глушіння на віддалі не ближче ніж 30 м від гирла свердловини за умови її відключення і відсутності витоків газу з фонтанної арматури та міжколонних газопроявлень.

3.58. Вогневу роботу в газонебезпечній зоні приміщення можна виконувати після повного відключення ззовні газових комунікацій, що входять до приміщення, та стравлювання газу з обладнання і трубопроводів в приміщенні.

3.59. На час виконання вогневої роботи на ГРС подачу газу споживачам можна здійснювати через байпас ГРС за умови постійного перебування оператора на вузлі редукування (байпасній лінії).

4. Експлуатація будівельних машин і механізмів

4.1. Експлуатація будівельних машин і механізмів повинна здійснюватись відповідно до вимог Державних будівельних норм "Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення" (ДБН А.3.2-2-2009), "Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Технічна експлуатація будівельних машин" (ДБН В.2.8-3-95), "Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Система технічного обслуговування та ремонту будівельних машин. Загальні вимоги" (ДБН В.2.8-4-96), Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), та інструкцій заводів-виробників машин і механізмів.

4.2. Керівники організацій, які виконують ремонтні та будівельно-монтажні роботи із використанням будівельних машин і механізмів, призначають осіб, відповідальних за безпечне проведення цих робіт із числа ІТП, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05 та нормативних документів.

4.3. Особи, відповідальні за стан будівельних машин і механізмів, зобов'язані забезпечувати виконання їх технічного обслуговування і ремонт згідно з вимогами інструкцій заводіввиготовлювачів.

4.4. До початку роботи із використанням машин і механізмів керівник роботи повинен визначити схему руху і місця їх установки, способи заземлення (занулення) машин, що мають електропривід, вказати способи взаємодії і сигналізації машиніста (оператора) із працівником-сигнальником, який обслуговує машини (механізми), визначити (за необхідності) місцезнаходження сигнальника, а також забезпечити належне освітлення робочої зони.

4.5. На місці роботи машин і механізмів повинна бути забезпечена повна оглядовість робочої зони і зони маневрування. Якщо машиніст (оператор), який управляє машиною, не має достатньої оглядовості робочої зони або не бачить сигнальника, між машиністом і сигнальником необхідно встановити двосторонній радіо- або телефонний зв'язок. Не допускається проміжний сигнальник для передавання сигналів машиністу.

4.6. Значення сигналів, що подаються у процесі роботи, або пересування машини, механізму, крана повинно бути роз'яснене усім особам, які беруть участь у роботі.

У зоні роботи машин (механізмів, крана тощо) повинні бути встановлені знаки безпеки і попереджувальні написи. Не дозволяється залишати без нагляду машину (обладнання, механізм) із працюючим (включеним) двигуном.

5. Навантажувально-розвантажувальні і транспортні роботи

5.1. Під час виконання навантажувально-розвантажувальних і транспортних робіт необхідно керуватись вимогами НПАОП 0.00-1.01-07, Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 371/907 (НПАОП 0.00-5.03-95), Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25.09.95 N 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 372/908 (НПАОП 0.00-5.04-95), Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94), Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20.10.94 N 107, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 59/595 (НПАОП 0.00-5.07-94), ГОСТ 12.3.002-75* "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.3.020-80* "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568.

Транспортні та вантажопідіймальні засоби та механізми повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".

5.2. Стропування вантажів необхідно виконувати інвентарними стропами або спеціальними вантажозахоплювальними пристроями, виготовленими за затвердженим проектом (кресленням). Способи стропування повинні унеможливлювати падіння або сповзання вантажу, який стропується.

5.3. Укладання (установка) вантажів на транспортні засоби повинні забезпечувати стійке положення транспортного засобу і вантажу під час навантажування, транспортування і розвантажування.

У разі виконання навантажувально-розвантажувальних робіт не дозволяється стропування вантажу, що знаходиться в нестійкому положенні, а також зміщення стропувальних пристроїв на підійнятому вантажі.

5.4. Такелажні пристрої (канати, троси, стропи, ланцюги) та вантажопідіймальні механізми (талі, лебідки, крани тощо), які використовуються під час експлуатації і ремонту, повинні бути перевірені і забезпечені клеймами або бирками, які вказують допустиме навантаження, дати проведеного випробування і наступного випробування.

5.5. Під час підіймання або переміщення вантажів повинно бути забезпечене освітлення місця робіт не нижче ніж 5 лк у разі виконання роботи вручну і не нижче ніж 10 лк у разі виконання роботи за допомогою машин і механізмів.

5.6. Під час навантажування і розвантажування труб повинні бути вжиті заходи проти самовільного їх скатування із штабелів або транспортних засобів.

5.7. Під час навантажування, транспортування і розвантажування балонів і посудин, що знаходяться під тиском, матеріалів у скляній тарі, горючих і вибухонебезпечних вантажів слід уникати ударів і поштовхів.

5.8. Під час ремонтних робіт у КЦ підіймання деталей і вузлів вантажопідіймальними засобами повинно виконуватись під керівництвом старшого машиніста (машиніста) КС з ремонту. Кранівники і стропальники повинні мати відповідні посвідчення та призначатися наказом керівника виробничого підрозділу.

5.9. Граничні норми вантажів під час переміщення вантажів по горизонтальній поверхні вручну встановлені "Граничными нормами подъема и перемещения грузов мужчинами", затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Президією Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 27.01.82 N 22/11-1, та Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей жінками, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.

5.10. Балони із стиснутим і зрідженим газом необхідно перевозити спеціально обладнаними машинами. Балони повинні бути відокремлені один від одного м'якими прокладками і направлені головками в один бік. Вентилі на головках балонів повинні бути закриті запобіжними ковпаками.

5.11. Вибухові, радіоактивні, отруйні та інші небезпечні вантажі, а також незнешкоджена тара з-під них повинні перевозитися відповідно до вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 N 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за N 1040/9639, та нормативних документів з перевезення небезпечних вантажів.

6. Зварювально-монтажні роботи

6.1. Зварювально-монтажні роботи на об'єктах МГ необхідно виконувати згідно з вимогами чинних будівельних норм і правил, проектів виконання робіт, технологічних карт, цих Правил та нормативно-правових актів, що регламентують вимоги безпеки під час виконання електрозварювальних робіт.

Електрозварювальне обладнання повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98, ДСТУ 2456-94 "Зварювання дугове і електрошлакове. Вимоги безпеки", ГОСТ 12.2.007.8-75* "ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности" та нормативно-правових актів.

До зварювальних робіт на газопроводі і газонебезпечному обладнанні допускаються зварники, які пройшли спеціальне навчання, перевірку знань (атестацію) відповідно до вимог Правил атестації зварників, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19.04.96 N 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.05.96 за N 262/1287 (НПАОП 0.00-1.16-96), та отримали посвідчення зварника про атестацію, де вказані умови всіх випробувань, атестаційні категорії та область поширення допуску на конкретні умови зварювання.

Зварювальні роботи дозволяється виконувати за наявності технологічних карт, розроблених головним зварником або відповідальною особою за зварювальне виробництво і затверджених керівником газотранспортного підприємства.

6.2. Зварники та їх помічники (лінійні трубопровідники, монтажники тощо) зобов'язані під час виконання робіт застосовувати ЗІЗ, передбачені НПАОП 11.1-3.24-80 та нормативними документами, зокрема одягати спеціальний одяг і спеціальне взуття, користуватися захисною маскою зварника. У разі стельового зварювання необхідно користуватися подовженими рукавицями зварника (крагами).

6.3. Газорізальники під час виконання робіт зобов'язані застосовувати окуляри зі спеціальними світлофільтрами.

6.4. Під час зачищення зварних швів від шлаку та крапель металу працівники повинні користуватися відповідними ЗІЗ (спеціальний одяг, рукавиці, окуляри тощо).

6.5. Стаціонарні електрозварювальні роботи повинні виконуватись у спеціально споруджених чи в спеціально пристосованих будівлях (приміщеннях), оснащених згідно з проектом. Не дозволяється зберігати в цих приміщеннях легкозаймисті речовини.

6.6. Під час виконання електрозварювальних робіт у вибухонебезпечних приміщеннях не дозволяється використовувати дріт для заземлення, металоконструкції, корпуси обладнання та трубопроводи як приєднувальний зворотний струмопровід.

6.7. Підмостки для виконання зварювальних робіт на риштуваннях повинні бути покриті листами заліза або азбесту, щоб краплі розплавленого металу не спричинили пожежі чи травмування людей.

6.8. Для підводу струму до електродотримача повинні застосовуватись гнучкі, цілі або з'єднані із декількох фрагментів за допомогою спеціальних з'єднувачів ізольовані кабелі, захищені від пошкоджень. Не дозволяється застосовувати кабелі, що з'єднані методом скрутки та з пошкодженою ізоляцією.

6.9. Зварювальний апарат, допоміжні пристрої і механізми, що не задіяні в технологічному процесі зварювання, повинні бути на відстані не ближче ніж 20 м від місця вогневої роботи.

6.10. Після закінчення роботи чи під час перерви джерело живлення зварювальної дуги повинно бути вимкнене.

6.11. Ремонтувати зварювальне коло (кабелі, електродотримачі тощо) дозволяється при вимкненому джерелі живлення.

6.12. Температура нагріву окремих складових зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга тощо) не повинна перевищувати 75 град.С. У разі підвищення температури вище допустимої агрегат необхідно вимкнути.

6.13. У разі виявлення під час роботи пробою напруги на корпус зварювального апарата необхідно негайно зупинити зварювання і вимкнути апарат.

6.14. Ацетиленовий генератор повинен бути встановлений не ближче ніж 10 м від місця проведення робіт або іншого відкритого джерела вогню з навітряного боку.

6.15. Балони з киснем (не більше двох) необхідно розташовувати з навітряного боку не ближче ніж 10 м від місця проведення вогневих робіт з розривом між ними не менше ніж 5 м.

Під час експлуатації балонів не дозволяється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не нижче ніж 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см).

Не дозволяється безпосередній контакт кисню (негерметичного балона з киснем) з мастильними матеріалами та іншими вуглеводневими легкозаймистими рідинами.

6.16. Газорізальник, при розрізанні криволінійного фрагмента трубопроводу, наприкінці різання повинен перебувати з внутрішньої сторони кривої трубопроводу.

6.17. Балони із стисненими і скрапленими газами під час транспортування і зберігання повинні бути захищеними від нагріву сонячним промінням або джерелами опалювання.

Не дозволяється транспортування і зберігання балонів із стисненим і скрапленим газами без заглушок на штуцерах вентилів і без захисних ковпаків. Під час транспортування і зберігання балонів необхідно запобігати їх падінню та ударам між собою.

6.18. Не дозволяється сумісне транспортування і зберігання балонів з киснем, ацетиленом, зрідженим вуглеводневим газом, паливно-мастильними матеріалами та жирами.

У виняткових випадках допускається сумісне транспортування кисневих балонів та балонів з ацетиленом та зрідженим вуглеводневим газом за умови:

а) одночасного транспортування не більше десяти балонів;

б) ретельного очищення балонів і кузова автомобіля від слідів жиру і мастила;

в) наявності на корпусі балонів амортизаційних гумових кілець;

г) розміщення балонів в один ряд на дерев'яній підставці;

ґ) розділення і максимального віддалення в кузові автомобіля балонів з киснем і паливним газом.

6.19. У разі використання для розрізання металів ЛЗР (гасу, бензину тощо) необхідно дотримуватись таких вимог:

а) ємність з паливом повинна бути встановлена з навітряного боку не ближче ніж 5 м від балонів з киснем і від місця роботи, а також від будь-якого джерела вогню;

б) ємність повинна бути заповнена паливом не більше ніж на 3/4 об'єму, тиск в ємності не повинен перевищувати 0,3 МПа (3 кгс/кв.см);

в) після закінчення роботи не допускається випуск повітря із ємності з паливом до повного згасання полум'я різака.

6.20. Не дозволяється взаємне замінювання шланга для ацетилену та шланга для кисню.

6.21. Під час виконання робіт необхідно слідкувати за тим, щоб шланги не перекручувались, не переламувались та не торкалися провідників зі струмом, нагрітих поверхонь і не забруднювались мастилом і жировими речовинами. На шланги не повинні попадати розплавлені краплі металу і шлак.

У разі прокладання шлангів через проїзди і проходи їх необхідно захистити від механічного руйнування.

6.22. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання для неруйнівного методу контролю якості зварних з'єднань має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів ДНорми радіаційної безпеки України" (НРБУ-97), уведених у дію постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (ДГН 6.6.1.-6.5.001-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02).

6.23. Особи, які здійснюють дефектоскопію зварних з'єднань, повинні пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, нормативних документів та мати посвідчення на право проведення відповідного виду контролю зварювальних робіт.

6.24. У разі застосування магнітографічного контролю зварних з'єднань прилади відтворення і джерело живлення потрібно заземляти згідно з вимогами заводських інструкцій.

6.25. Транспортування закритих джерел іонізуючого випромінювання дозволяється за наявності відповідної ліцензії на провадження діяльності з перевезення радіоактивних матеріалів з дотриманням вимог Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ-2006), затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 30.08.2006 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.09.2006 за N 1056/12930.

7. Ізоляційно-укладальні роботи

7.1. Ізоляційно-укладальні роботи на об'єктах МГ повинні виконуватись згідно з вимогами цих Правил, технологічних карт та інших нормативних документів.

7.2. Усі ізоляційні матеріали повинні відповідати вимогам нормативних документів.

7.3. Усі роботи, пов'язані з нанесенням ізоляції (укладання труб на лежаки та в траншею, очищення, покриття ґрунтовкою та ізоляцією), повинні виконуватися під керівництвом майстра, бригадира або іншої відповідальної особи.

7.4. Робоча ділянка траси газопроводу повинна бути підготовлена так, щоб очисні та ізоляційні машини мали можливість без перешкод просуватися вздовж трубопроводу.

7.5. Не дозволяється одночасне проведення робіт у котловані по зварюванню та ізоляції газопроводу.

7.6. Працівники, які зайняті на роботі з гарячими ізоляційними матеріалами, повинні бути у відповідних ЗІЗ:

а) у брезентових куртках та брюках (брюки повинні бути широкими та одягненими на випуск), а в зимовий час - у ватяних костюмах;

б) у шкіряних напівчоботах або чоботах (під брюки);

в) в окулярах та брезентових рукавицях з підкладкою та крагами під час приготування, перенесення, розливання гарячої бітумної мастики, огортання трубопроводів обгорткою по незастиглому покриттю;

г) у брезентових шоломах зі склом для захисту очей.

7.7. Під час механізованого очищення та ізоляції трубопровід слід підтримувати кранами-трубоукладачами на висоті, достатній для проходу очисних та ізоляційних машин, але не вище ніж 0,8 м над лежаками (від низу труби). Взаємне розміщення трубоукладачів повинно відповідати вимогам безпеки, встановленим відомчими будівельними нормами Міністерства палива та енергетики України "Магістральні газопроводи. Лінійна частина. Капітальний ремонт" (ВБН В.3.1-00013741-08:2008) та "Строительство магистральных и промысловых трубопроводов. Противокоррозионная и тепловая изоляция" (ВСН 008-88).

7.8. Не дозволяється перебувати між траншеєю та трубопроводом напроти трубоукладачів, очисних та ізоляційних машин.

7.9. Піскоструменеве очищення труб виконується з дотриманням таких вимог:

а) робочі місця повинні мати огорожу та знаки безпеки;

б) апарати піскоструменевого очищення повинні бути обладнані засобами пожежогасіння;

в) між працівником, що займається очищенням труби, та працівником, який обслуговує піскоструменевий апарат, повинна бути встановлена сигналізація;

г) необхідно постійно контролювати якість піску;

ґ) після закінчення роботи подавання повітря в колектор необхідно припинити і тиск в ньому знизити до атмосферного;

д) працівники повинні бути забезпечені відповідними ЗІЗ (навушники, шолом);

е) повинна бути автономна система подавання повітря для дихання.

7.10. Гідроструменеве очищення труб виконується з дотриманням таких вимог:

а) в радіусі 10 м не повинні перебувати працівники;

б) не дозволяється направляти пістолет гідроочищення в бік від труби;

в) повинен здійснюватись постійний контроль герметичності шлангів високого тиску;

г) працівники повинні бути забезпечені спеціальними ЗІЗ.

7.11. При роботі з ґрунтовкою необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Не дозволяється користуватися відкритим вогнем, а приготування ґрунтовки та праймеру виконувати на відстані ближче ніж 50 м від відкритого вогню.

7.12. Під час підготовки, перенесення та нанесення ґрунтовки (праймеру) на трубопровід не дозволяється палити.

7.13. Бочки з ґрунтовкою необхідно зберігати в окремому приміщенні або під навісами, дотримуючись у цьому випадку правил пожежної безпеки.

7.14. Під час виконання навантажувальних робіт не дозволяється кидати бочки з ґрунтовкою та відкривати їх кришки ударами металевих предметів.

7.15. Місце розливу ґрунтовки чи бензину необхідно посипати піском або землею. Забруднений пісок (землю) необхідно зібрати в металеву тару та обробити нейтралізатором.

7.16. У разі загоряння ґрунтовки можна застосовувати усі засоби пожежогасіння, за винятком води.

7.17. Зливати ґрунтовку в бак ізоляційної машини необхідно механізованим способом.

7.18. Ґрунтовку для бітумної ізоляції готують на безпечній від місця розігріву бітуму відстані. Для змішування бензину з бітумом слід бітум, розігрітий до температури не вище ніж 100 град.С, вливати тонкою цівкою в бензин (а не навпаки), весь час перемішуючи суміш дерев'яною мішалкою.

7.19. Не дозволяється застосовувати етильований бензин і бензол як розчинники для приготування ґрунтовки.

7.20. У котловані та траншеї наносити ґрунтовку на трубопровід повинні не менше двох працівників.

7.21. Котел для приготування бітумної мастики необхідно розташовувати не ближче ніж 30 м від газопроводу, заповненого газом. Робочий майданчик біля котла повинен бути обладнаний таким чином, щоб верх котла був на рівні грудей працівника.

7.22. Бітумоплавильний котел необхідно завантажувати не більше ніж на 3/4 його об'єму.

7.23. Територія, на якій розташовуються котли, повинна бути очищена від трави. Біля місць приготування мастики необхідно мати комплект протипожежних засобів.

7.24. Під час роботи котлів необхідно вжити заходи з недопущення загоряння мастики.

7.25. Гарячу мастику подають у траншею в спеціальному металевому бачку, який заповнюється не більше ніж на 3/4 його об'єму. Бачок повинен мати кришку, яка щільно зачиняється і має запірний пристрій. Опускати бачок в траншею необхідно на міцній мотузці з карабіном із спеціально виконаного містка, ширина якого не менше ніж 1 м і який має поручні. Бачок встановлюють на дно траншеї після виведення звідти працівників.

7.26. При подачі ґрунтовки або мастики до котловану вручну спуск в котлован повинен обладнуватися маршовою драбиною або пологим трапом з поручнями та поперечними рейками.

7.27. Під час роботи з бітумом рекомендується змащувати шкіру обличчя, шиї та рук захисними пастами або ланоліном.

7.28. У зв'язку з токсичністю випаровування толуолу максимальні обсяги приготування кремнієорганічної композиції в базових умовах не повинні перевищувати 150 л (180 кг).

7.29. Під час нанесення ізоляційних покриттів необхідно дотримуватися таких вимог:

а) працівники повинні бути забезпечені ЗІЗ;

б) в радіусі 10 м не повинні перебувати працівники;

в) апаратура безповітряного розпилення повинна відповідати вимогам безпечної експлуатації електроустановок;

г) під час роботи не дозволяється залишати без нагляду установку для нанесення покриття та ліквідовувати будь-які неполадки;

ґ) шланги високого тиску повинні бути ретельно захищені від пошкоджень та постійно контролюватись;

д) змішування компонентів повинно відбуватися на відкритому повітрі;

е) розчинники повинні зберігатись в щільно закритій тарі при температурі, яка не перевищує 25 град.С (не допускається пряме попадання сонячних променів на композити);

є) вимоги до зберігання компонентів ізоляції повинні відповідати вимогам до вогненебезпечних матеріалів;

ж) ізоляційні матеріали повинні зберігатися на робочих місцях в кількості, яка необхідна на одну робочу зміну.

7.30. Під час виконання ізоляційних робіт не допускається присутність в траншеї людей, безпосередньо не зайнятих виконанням цих робіт.

7.31. Не дозволяється скидання та волочіння по землі труб з ізоляцією.

7.32. Накладання склополотна на трубопровід повинно здійснюватися ізоляційною машиною. Накладання склополотна вручну не дозволяється. Склополотно, що накладається на трубу, повинно бути просякнуте ізоляційною мастикою.

7.33. До початку робіт з укладання трубопроводу в траншею необхідно перевірити стан канатів, блоків, рушників та пристроїв гальмування трубоукладачів.

7.34. Під час укладання трубопроводу повинні застосовуватися м'які рушники або вантажозахватні пристрої з еластичними накладками. Не дозволяється застосовувати троси, ланцюги та інші вантажозахватні пристрої, що викликають пошкодження ізоляції.

7.35. У зоні укладання газопроводу не дозволяється перебування працівників у траншеї та між траншеєю і трубопроводом.

7.36. Під час укладання трубопроводу в траншею машиністи трубоукладачів повинні працювати узгоджено за сигналами бригадира (сигнальника), який призначається керівником робіт.

7.37. До початку роботи з електричним дефектоскопом він повинен бути надійно заземлений.

7.38. Під час виконання дефектоскопії не дозволяється: працювати без діелектричних рукавичок та гумового взуття; торкатися до щупа та заземлювача або ремонтувати прилад, не вимкнувши його живлення; перевіряти якість ізоляції, якщо її поверхня волога.

7.39. Під час здійснення контролю якості ізоляції методом катодної поляризації вмикання джерела електроживлення здійснюється після монтажу схеми. Демонтаж схеми виконується після вимкнення джерела електроживлення. Корпус генератора повинен бути заземлений.

8. Робота в гірських умовах

8.1. На ділянках з поперечним схилом до 8 град. допускається проводити земляні роботи механізмами без утримуючих пристосувань.

На поперечних схилах понад 8 град. слід влаштовувати полиці. Конструкція полиць встановлюється проектом з урахуванням діаметра труб і одностороннього руху механізмів по полиці.

На поперечних схилах до 15 град. включно в нескельних і розрихлених скельних ґрунтах полиці необхідно розробляти поперечними проходами бульдозерів. Доробку і планування основи полиці необхідно виконувати повздовжніми проходами бульдозера. Ґрунт з напіввиємки переміщується для відсипки напівнасипу.

На косогорах з поперечним схилом більше 15 град. полиці слід розробляти одноківшевими екскаваторами з прямою лопатою з переміщенням ґрунту в напівнасип. Остаточну доробку і планування виконують бульдозерами.

На косогорах з поперечним ухилом більше 45 град. і висотою косогору над основою більше ніж 30 м, а також в місцях крутих поворотів радіусом менше ніж 10 м допускається місцеве розширення полиць за рахунок насипної частини, передбаченої проектом.

8.2. Для надання стійкості насипній частині полиці необхідно:

а) осушити основу шляхом відведення поверхневих вод;

б) розпушити основу насипу на схилах до 11% у випадку ґрунтів, що не дренуються;

в) виконати уступи висотою від 1 м до 1,5 м по основі настилу, на косогорах із схилами більше ніж 11%;

г) пошарово ущільнити насипи.

В окремих випадках для стійкості насипу слід влаштовувати кам'яні банкети вздовж основи насипу.

8.3. Траншеї на схилах до 22 град. включно допускається розробляти одноківшевими екскаваторами без застосування анкерів. На схилах більше ніж 22 град. необхідно утримувати екскаватори рухомими якорями згідно з розрахунком.

8.4. У скельних ґрунтах на повздовжніх схилах більше ніж 10 град. для визначення стійкості екскаваторів їх необхідно перевіряти на ковзання. Під час роботи екскаваторів на крутих схилах повинні застосовуватись як якорі трактори, бульдозери, лебідки. Пристосування, призначенні для утримування, слід розміщувати переважно на вершині схилу на горизонтальних майданчиках і з'єднувати з екскаватором тросом відповідної довжини.

На повздовжніх схилах до 22 град. включно розробка ґрунту одноківшевими екскаваторами дозволяється в напрямку як знизу вверх, так і зверху вниз по схилу.

На схилах більше ніж 22 град. робота одноківшевого екскаватора з прямою лопатою дозволяється в напрямку знизу вверх по схилу вперед ковшем, а екскаватора з оберненою лопатою - зверху вниз ковшем назад за ходом робіт.

8.5. Робота роторних екскаваторів без якоря у ґрунтах IV категорії дозволяється на повздовжніх схилах до 35 град. включно за умови руху зверху вниз.

У разі схилу від 36 град. до 45 град. необхідно застосовувати якорі згідно з проектом виконання робіт.

8.6. Риття траншей одноківшевими екскаваторами у випадку повздовжнього схилу 35 град. і вище, а також роторними екскаваторами у випадку схилу вище 45 град. слід виконувати спеціальними прийомами згідно з проектом виконання робіт.

8.7. На схилах великої крутизни, коли розробку траншеї виконати одноківшевим екскаватором важко, траншеї невеликої протяжності необхідно розробляти бульдозерами лотковим способом пошарово зверху вниз із застосуванням якорів згідно з проектом виконання робіт.

XIV. Діагностування технічного стану об'єктів
магістральних газопроводів

1. Впродовж першого року експлуатації МГ з Ду від 700 мм до 1400 мм необхідно виконати їх внутрішньотрубне обстеження (там, де це технічно можливо).

Роботи, пов'язані з очищенням порожнини МГ очисними поршнями та пропуском по газопроводу внутрішньотрубних дефектоскопів, повинні виконуватись згідно з технологічною інструкцією, які розробляється та затверджуються газотранспортним підприємством.

2. Плани діагностичного обстеження МГ повинні складатися газотранспортним підприємством після прийняття їх в експлуатацію і щорічно корегуватись протягом усього періоду експлуатації виходячи з їх фактичного технічного стану та терміну експлуатації.

3. На ЛЧМГ можуть виконуватися такі роботи з технічного діагностування:

а) періодичні внутрішньотрубні обстеження корозійного стану, геометрії труб, виявлення дефектів труб, зварних з'єднань, захисного покриття тощо;

б) періодичні (у разі необхідності, що визначається газотранспортним підприємством) визначення напружено-деформованого стану зсувонебезпечних ділянок газопроводів, балочних, вантових переходів через природні і штучні перешкоди, технологічних газопроводів КС, ГРС і ПСГ;

в) періодичні обстеження приладними методами (електрометричні вимірювання, геодезичні позиційні вимірювання, обстеження дюкерних переходів тощо);

г) оглядові обстеження (аеро- і фотозйомка, виявлення витоків газу за допомогою лазерних, оптичних та інших приладів);

ґ) контроль та вимірювання параметрів (моніторинг) в режимі реального часу за допомогою стаціонарно встановлених датчиків;

д) оцінка технічного стану ЛЧМГ на підставі узагальнення результатів обстежень, вимірювань та аналізу аварій і відмов газопроводів;

е) видача рекомендацій з проведення ремонту і реконструкції газопроводів;

є) створення банків даних з діагностування об'єктів МГ тощо.

4. Апарати і посудини на об'єктах МГ підлягають технічному огляду після монтажу до пуску в експлуатацію, а також періодично в процесі експлуатації згідно з вимогами Порядку проведення огляду ( 687-2004 ).

5. Експертне обстеження (технічне діагностування) МГ може виконуватись як газотранспортними підприємствами, так і спеціалізованими організаціями, які отримали дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки згідно з вимогами Порядку видачі дозволів ( 1631-2003 ).

6. У разі виявлення під час експертного обстеження (технічного діагностування) дефектів, що знижують несучу здатність (міцність) ЛЧМГ чи інших об'єктів МГ, подальша їх експлуатація можлива за умови зниження відповідних технологічних параметрів (тиску, температури тощо) згідно з висновком експертизи щодо продовження експлуатації устатковання з обмеженням параметрів та/або на визначений строк.

Висновок експертизи зберігається разом з паспортом устатковання або об'єкта.

7. Зміни режиму роботи ділянки газопроводу на час діагностування та терміни проведення робіт повинні бути узгоджені з диспетчерською службою газотранспортного підприємства.

Заступник начальника Управління організації державного нагляду
за промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної
небезпеки Держгірпромнагляду Г.Г.Тюкавкін

^ Наверх

Дата	2010-01-27
Тип документу	Наказ Правила
Назва	Про затвердження Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів
Номер	11
Введенно в дiю	2010-05-07
Автори	Держгірпромнагляд
Опублiковано	Офіційний вісник України № 31 вiд 2010-05-07 стор.29
Реєстрацiя в Мiн'юстi	2010-04-19 № 292/17587

	документiв в базi
	550558

Про документ