Конвенція
про служби гігієни праці
N 161 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Дата підписання: 26.06.1985

( Конвенцію ратифіковано Законом
N 1954-VI від 10.03.2010 )

Дата набрання чинності для України: 17.06.2011

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася на свою сімдесят першу сесію 7 червня 1985 року,

зазначаючи, що захист здоров'я працівників від загальних або професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві є одним із завдань, покладених на МОП відповідно до її Статуту,

беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції та рекомендації про працю, зокрема Рекомендацію 1953 року щодо охорони здоров'я працівників, Рекомендацію 1959 року щодо служб охорони здоров'я на підприємстві, Конвенцію 1971 року про представників працівників, а також Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, в яких визначено засади національної політики й діяльності на національному рівні,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо служб гігієни праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

постановивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1985 року про служби гігієни праці.

Розділ I. Засади національної політики

Стаття 1

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "служби гігієни праці" означає служби, на які покладено в основному профілактичні функції та відповідальність за консультування роботодавця, працівників і їхніх представників на підприємстві з питань:

i) вимог щодо створення й підтримання безпеки та здорового виробничого середовища, яке сприятиме оптимальному фізичному й психічному здоров'ю у зв'язку з трудовим процесом;

ii) пристосування трудових процесів до здатностей працівників з урахуванням стану їхнього фізичного й психологічного здоров'я;

b) термін "представники працівників на підприємстві" означає осіб, котрі визнані за таких національним законодавством або практикою.

Стаття 2

Відповідно до національних умов та практики і проводячи консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, кожний член Організації розробляє, здійснює та періодично переглядає національну політику відносно служб гігієни праці.

Стаття 3

1. Кожний член Організації зобов'язується поступово розвивати служби гігієни праці для всіх працівників, серед них державного сектора та членів виробничих кооперативів, у всіх галузях економічної діяльності і на всіх підприємствах. Заходи, що проводяться, мають бути достатніми і враховувати специфічні потенційні небезпеки, котрі існують на цих підприємствах.

2. Якщо служби гігієни праці не можуть бути створені негайно на всіх підприємствах, то кожний зацікавлений член Організації, проводячи консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, розробляють плани створення таких служб.

3. Кожний зацікавлений член Організації в першій доповіді про застосування Конвенції, яка подається відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, повідомляє про розроблені ним плани на виконання параграфа 2 цієї статті і в наступних доповідях повідомляє про будь-який поступ у їхньому виконанні.

Стаття 4

Компетентний орган консультується з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, щодо заходів, яких треба вжити з метою здійснення положень цієї Конвенції.

Розділ II. Функції

Стаття 5

Не зачіпаючи відповідальності кожного роботодавця за здоров'я та безпеку працівників, яким він надає роботу, і враховуючи належним чином потребу участі працівників у вирішенні питань охорони здоров'я та безпеки праці, служби гігієни праці виконують такі функції, що є достатніми і враховують потенційні небезпеки на підприємстві:

a) виявлення й оцінка ризику від впливу небезпечних для здоров'я чинників, що виникають на робочому місці;

b) нагляд за чинниками виробничого середовища та виробничих операцій, котрі можуть несприятливо впливати на здоров'я працівників, враховуючи санітарне обладнання, пункти харчування та приміщення, відведені для них роботодавцем;

c) консультування з питань планування та організації робіт, куди входить організація робочих місць, відбору, догляду і підтримання в належному стані машин та іншого обладнання і речовин, що використовуються в процесі праці;

d) участь у розробленні програм удосконалення виробничих операцій, а також у випробуванні й санітарно-гігієнічній оцінці нового обладнання;

e) консультування з питань охорони здоров'я працівників, безпеки й гігієни праці, а також ергономіки й засобів індивідуального та колективного захисту;

f) нагляд за станом здоров'я працівників у зв'язку з трудовим процесом;

g) сприяння адаптації трудових процесів до працівників;

h) участь у здійсненні заходів професійної реабілітації;

i) здійснення співробітництва у забезпеченні інформацією, в організації навчання й просвіти в галузі охорони здоров'я працівників на виробництві, гігієни праці та ергономіки;

j) організація першої та невідкладної медичної допомоги;

k) участь в аналізі нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Розділ III. Організація

Стаття 6

Положення про створення служб гігієни праці встановлюються:

a) за допомогою законів чи правил; або

b) через укладення колективних договорів або іншим способом за погодженням із заінтересованими роботодавцями і працівниками;

c) у будь-який інший спосіб, схвалений компетентним органом після консультацій з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників.

Стаття 7

1. Служби гігієни праці можуть створюватися, залежно від обставин, або як служба для одного підприємства, або як загальна служба для кількох підприємств.

2. Відповідно до національних умов і практики служби гігієни праці можуть створюватися:

a) підприємствами або групами підприємств;

b) державними органами або офіційними службами;

c) установами соціального забезпечення;

d) будь-якими іншими органами, що уповноважені компетентною владою;

e) спільно з кількома вищезазначеними органами.

Стаття 8

Роботодавці, працівники та їхні представники, де такі є, співпрацюють і беруть участь на рівноправній основі у здійсненні організаційних та інших заходів, що стосуються служб гігієни праці.

Розділ IV. Умови діяльності

Стаття 9

1. Відповідно до національних законодавства і практики служби гігієни праці мають бути багатопрофільними. Склад їхнього персоналу визначається видом обов'язків, які він виконує.

2. Служби гігієни праці здійснюють свої функції у співробітництві з іншими службами підприємства.

3. Відповідно до національних законодавства і практики треба вживати заходів з метою забезпечення потрібного співробітництва та координації діяльності служб гігієни праці і, в разі потреби, інших служб, котрі займаються медичним обслуговуванням.

Стаття 10

Персонал, який надає послуги в галузі гігієни праці, має повну професійну незалежність від роботодавців, працівників та їхніх представників, де такі є, під час виконання функцій, перелічених у статті 5.

Стаття 11

Відповідно до виду виконуваних обов'язків і згідно з національним законодавством та практикою компетентний орган визначає кваліфікаційні вимоги до персоналу, який надає послуги в галузі гігієни праці.

Стаття 12

Нагляд за станом здоров'я працівників у зв'язку з виробничим процесом не спричиняє для них будь-яких втрат у їхньому заробітку, здійснюється безплатно і, по змозі, в робочий час.

Стаття 13

Всі працівники повинні бути проінформовані про пов'язані з їхньою роботою шкідливі для здоров'я чинники.

Стаття 14

Роботодавець і працівники інформують служби гігієни праці про будь-які відомі чинники й імовірні чинники виробничого середовища, які можуть несприятливо впливати на здоров'я працівників.

Стаття 15

Служби гігієни праці повинні бути проінформовані про випадки захворювань серед працівників і невиходи на роботу за станом здоров'я, щоб мати можливість визначати, чи є залежність між причинами захворювання або невиходу на роботу і якимись шкідливими для здоров'я чинниками, котрі можуть бути наявні на робочому місці. Роботодавець не вимагає від персоналу служб гігієни праці перевірки причин невиходу на роботу.

Стаття 16

Після створення служб гігієни праці національне законодавство або правила визначають орган чи органи, до обов'язків яких належать як контроль їхньої діяльності, так і консультування цих служб.

Стаття 17

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 18

1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 19

1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, що ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція залишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.

Стаття 20

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Стаття 21

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості про всі документи про ратифікацію і акти про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 22

У випадку, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 23

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, котра повністю або частково проглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції автоматично спричиняє, незалежно від положень статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) від дня настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у кожному разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянутої конвенції.

Стаття 24

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 17 лютого 1988 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева

Конвенция
о службах гигиены труда
N 161

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся на свою 71-ю сессию 7 июня 1985 года,

отмечая, что защита здоровья трудящихся от общих или профессиональных заболеваний и несчастных случаев на производстве является одной из задач, возложенных на МОТ в соответствии с ее Уставом,

принимая во внимание соответствующие международные конвенции и рекомендации о труде, в частности, Рекомендацию 1953 года об охране здоровья трудящихся, Рекомендацию 1959 года о службах здравоохранения на предприятии, Конвенцию 1971 года о представителях трудящихся, а также Конвенцию и Рекомендацию 1981 года о безопасности и гигиене труда, в которых определены принципы национальной политики и деятельности на национальном уровне,

постановив принять ряд предложений о службах гигиены труда, что является четвертым пунктом повестки дня сессии,

постановив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего двадцать шестого дня июня месяца тысяча девятьсот восемьдесят пятого года нижеследующую конвенцию, которая будет именоваться Конвенцией 1985 года о службах гигиены труда:

Раздел I. Принципы национальной политики

Статья 1

Для целей настоящей Конвенции:

а) термин "службы гигиены труда" означает службы, на которые возложены в основном профилактические функции и ответственность за консультирование предпринимателя, трудящихся и их представителей на предприятии по вопросам:

i) требований относительно создания и поддержания безопасности и здоровой производственной среды, которая будет содействовать оптимальному физическому и психическому здоровью в связи с трудовым процессом;

ii) приспособления трудовых процессов к способностям трудящихся с учетом состояния их физического и психического здоровья;

b) термин "представители трудящихся на предприятии" означает лиц, признанных таковыми национальными законодательством или практикой.

Статья 2

В соответствии с национальными условиями и практикой и проводя консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют, каждый член Организации разрабатывает, осуществляет и периодически пересматривает согласованную национальную политику в отношении служб гигиены труда.

Статья 3

1. Каждый член Организации обязуется постепенно развивать службы гигиены труда для всех трудящихся, в том числе государственного сектора и членов производственных кооперативов, во всех отраслях экономической деятельности и на всех предприятиях. Проводимые меры должны быть достаточными и учитывать специфические потенциальные опасности, имеющие место на этих предприятиях.

2. Если службы гигиены труда не могут быть созданы немедленно на всех предприятиях, то каждый заинтересованный член Организации, проводя консультации с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют, разрабатывает планы создания таких служб.

3. Каждый заинтересованный член Организации в первом докладе о применении настоящей конвенции, представляемом в соответствии со статьей 22 Устава Международной организации труда, сообщает о разработанных им планах во исполнение пункта 2 настоящей статьи в последующих докладах сообщает о любом прогрессе в их выполнении.

Статья 4

Компетентный орган консультируется с наиболее представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют, относительно мер, которые необходимо принять в целях осуществления положений настоящей Конвенции.

Раздел II. Функции

Статья 5

Не затрагивая ответственности каждого предпринимателя за здоровье и безопасность трудящихся, которым он предоставляет работу, и учитывая должным образом необходимость участия трудящихся в решении вопросов охраны здоровья и безопасности труда, службы гигиены труда выполняют следующие функции, достаточные и учитывающие потенциальные опасности на предприятии:

а) выявление и оценка риска от воздействия опасных для здоровья факторов, возникающих на рабочем месте;

b) наблюдение за факторами производственной среды и производственных операций, которые могут неблагоприятно влиять на здоровье трудящихся, включая санитарное оборудование, пункты питания и помещения, отведенные для них предпринимателем;

с) консультирование по вопросам планирования и организации работ, включая организацию рабочих мест, отбора, ухода и поддержания в надлежащем состоянии машин и другого оборудования и веществ, используемых в процессе труда;

d) участие в разработке программ по совершенствованию производственных операций, а также в испытании и санитарно-гигиенической оценке нового оборудования;

е) консультирование по вопросам охраны здоровья трудящихся, безопасности и гигиены труда, а также эргономики и средств индивидуальной и коллективной защиты;

f) наблюдение за состояние здоровья трудящихся в связи с трудовым процессом;

g) содействие адаптации трудовых процессов к трудящимся;

h) участие в осуществлении мер по профессиональной реабилитации;

i) осуществление сотрудничества в обеспечении информацией, в организации обучения и просвещения в области охраны здоровья трудящихся на производстве, гигиены труда и эргономики;

j) организация первой и неотложной медицинской помощи;

k) участие в анализе несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний.

Раздел III. Организация

Статья 6

Положения о создании служб гигиены труда устанавливаются:

а) посредством законов или правил; или

b) посредством заключения коллективных договоров или иным образом по согласованию между заинтересованными предпринимателями и трудящимися; или

с) любым иным образом, одобренным компетентным органом после консультаций с представительными организациями заинтересованных предпринимателей и трудящихся.

Статья 7

1. Службы гигиены труда могут создаваться, в зависимости от обстоятельств, либо как служба для одного предприятия, либо как общая служба для нескольких предприятий.

2. В соответствии с национальными условиями и практикой службы гигиены труда могут создаваться:

а) предприятиями или группами предприятий;

b) государственными органами или официальными службами;

с) учреждениями социального обеспечения;

d) любыми другими органами, уполномоченными компетентными властями;

е) совместно с несколькими вышеуказанными органами.

Статья 8

Предприниматели, трудящиеся и их представители, где таковые существуют, сотрудничают и участвуют на равноправной основе в осуществлении организационных и иных мер, относящихся к службам гигиены труда.

Раздел IV. Условия деятельности

Статья 9

1. В соответствии с национальными законодательством и практикой службы гигиены труда должны быть многопрофильными. Состав их персонала определяется характером выполняемых им обязанностей.

2. Службы гигиены труда осуществляют свои функции в сотрудничестве с другими службами предприятия.

3. В соответствии с национальными законодательством и практикой принимаются меры в целях обеспечения необходимого сотрудничества и координации деятельности служб гигиены труда и, в случае необходимости, других служб, занимающихся медицинским обслуживанием.

Статья 10

Персонал, оказывающий услуги в области гигиены труда, пользуется полной профессиональной независимостью от предпринимателей, трудящихся и их представителей, где таковые существуют, при выполнении функций, перечисленных в статье 5.

Статья 11

В соответствии с характером выполняемых обязанностей и согласно национальным законодательству и практике компетентный орган определяет квалификационные требования к персоналу, оказывающему услуги в области гигиены труда.

Статья 12

Наблюдение за состоянием здоровья трудящихся в связи с трудовым процессом не влечет для них каких-либо потерь в их заработке, осуществляется бесплатно и, по возможности, в рабочее время.

Статья 13

Все трудящиеся должны быть проинформированы о связанных с их работой вредных для здоровья факторах.

Статья 14

Предприниматель и трудящиеся информируют службы гигиены труда о о любых известных факторах и вероятных факторах производственной среды, которые могут неблагоприятно влиять на здоровье трудящихся.

Статья 15

Службы гигиены труда должны быть проинформированы о случаях заболеваний среди трудящихся и невыходах на работу по состоянию здоровья, чтобы иметь возможность определять, существует ли зависимость между причинами заболевания или невыходом на работу и любыми вредными для здоровья факторами, которые могут присутствовать на рабочем месте. Предприниматель не требует от персонала служб гигиены труда проверки причин невыхода на работу.

Раздел V. Общие положения

Статья 16

После создания служб гигиены труда национальные законодательство или правила определяют орган или органы, в обязанности которых входят как контроль за их деятельностью, так и консультирование этих служб.

Статья 17

Официальные грамоты о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации.

Статья 18

1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех членов Международной организации труда, ратификационные грамоты которых зарегистрированы Генеральным директором.

2. Она вступит в силу через двенадцать месяцев после даты регистрации Генеральным директором ратификационных грамот двух членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступит в силу для каждого государства-члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его ратификационной грамоты.

Статья 19

1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, по истечении десяти лет со дня ее первоначального вступления в силу может денонсировать ее заявлением о денонсации, направленным Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации. Денонсация вступит в силу через год после даты ее регистрации.

2. Для каждого члена Организации, который ратифицировал настоящую Конвенцию и в годичный срок по истечении указанных в предыдущем пункте десяти лет не воспользовался предусмотренным в настоящей статье правом на денонсацию, Конвенция будет оставаться в силе на следующие десять лет, и впоследствии он сможет денонсировать ее по истечении каждого десятилетия в порядке, предусмотренном в настоящей статье.

Статья 20

1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает всех членов Международной организации труда о регистрации всех ратификационных грамот и заявлений о денонсации, направленных ему членами Организации.

2. Извещая членов Организации о регистрации полученной им второй ратификационной грамоты, Генеральный директор обращает их внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.

Статья 21

Генеральный директор Международного бюро труда направляет Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций исчерпывающие сведения о всех ратификационных грамотах и заявлениях о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.

Статья 22

В случаях, когда Административный Совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

Статья 23

1. Если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:

а) ратификация каким-либо членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 19, незамедлительную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию для тех членов Организации, которые ратифицировали ее, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.

Статья 22

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.

"Конвенции и рекомендации, принятые МКТ.
1957-1990 гг., Женева, 1991". Том 1