ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
01.10.2009 N 2а-5068/09/2670

Про визнання таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили,
Положення про порядок складання та надання адміністративних даних
щодо діяльності торговців цінними паперами, затвердженого вказаними рішеннями

 За позовом            Товариства з обмеженою
                       відповідальністю "Газета"

 до                    Державної комісії з цінних
                       паперів та фондового ринку

 Третя особа,          Міністерство юстиції України
 яка не заявляє
 самостійні вимоги
 на предмет спору
 на стороні
 відповідача

 Третя особа,          Державний комітет України
 яка не заявляє        з питань регуляторної політики
 самостійні вимоги     та підприємництва
 на предмет спору
 на стороні
 відповідача

 про                   визнання таким, що не відповідає
                       акту вищої юридичної
                       сили - Цивільному кодексу України
                       ( 435-15 ), - та визнання нечинним
                       з моменту прийняття рішення
                       Державної комісії з цінних
                       паперів та фондового ринку
                       від 08 червня 2004 року N 279
                       яке діє у редакції
                       рішення Державної комісії з цінних
                       паперів та фондового ринку
                       від 27 грудня 2007 року N 2380
                       в частині абзацу 2
                       пункту 7 розділу I Положення про
                       порядок складання та надання
                       адміністративних даних щодо
                       діяльності торговців цінними
                       паперами,
                       затвердженого вказаними рішеннями

 Головуючий, суддя     Кротюк О.В.

 Судді:                Григорович П.О.

                       Кочан В.М.

 Секретар судового     Павелків С.Р.
 засідання

Обставини справи:

Позивач звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з вимогами про визнання таким, що не відповідає акту вищої юридичної сини - Цивільному кодексу України ( 435-15 ), - та визнання нечинним з моменту прийняття рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 червня 2004 року N 279, яке діє у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2007 року N 2380, в частині абзацу 2 пункту 7 розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами, затвердженого вказаними рішеннями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що абзац 2 пункту 7 розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами не відповідає нормам Цивільного кодексу України ( 435-15 ), оскільки відповідач не наділений повноваженням в порядку Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) встановлювати спеціальний порядок обрахунку строків з приводу визначення своєчасності подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Третя особа-1 позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Третя особа-2 в судовому розгляді участі не брала, хоча належним чином про розгляд справи повідомлена. При цьому, пояснення по справі щодо поставленого на розгляд питання не подала.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

У відповідності до положень статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (далі - Закон про державне регулювання) встановлено форми державного регулювання ринку цінних паперів; завдання (стаття 7 Закону) ( 448/96-ВР ) і повноваження (стаття 8 Закону) ( 448/96-ВР ) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Як вбачається зі змісту зазначених статей Закону про державне регулювання ( 448/96-ВР ) Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку не надано право встановлювати спеціальний порядок обрахунку строків з приводу визначення своєчасності подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності.

За таких умов суд констатує, що встановлений у абзаці 2 пункту 7 Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами (N 279 від 08.06.2004; далі - Положення) порядок обрахунку строків встановлений не у відповідності до повноважень норм Закону про державне регулювання ( 448/96-ВР ) та Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Як вбачається з положень абзацу 2 пункту 7 Положення останній встановлює не рівні умови для подання професійними учасниками ринку цінних паперів відповідної звітності особливо тих, що знаходяться поза межами місцезнаходження відповідача, що обмежує таких суб'єктів господарювання у часі підготовки і подання інформації порівняно з тими учасниками, які розміщені у місті Києві. Зазначене не відповідає положенням частини 2 статті 5, ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України ( 436-15 ), у відповідності до положень якого конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом; загальними принципами господарювання в Україні є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Окрім того, у відповідності до положень Закону України "Про поштовий зв'язок" ( 2759-14 ) цей Закон ( 2759-14 ) визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг.

У відповідності до абзацу 1 статті 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" ( 2759-14 ) відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Закону України "Про поштовий зв'язок" ( 2759-14 ) встановлено, що у сфері надання послуг поштового зв'язку застосовується єдиний обліково-звітний час, що діє в Україні.

Таким чином встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядок обрахунку строків виконання зобов'язань з приводу подання звітності, визначений оскаржуваним рішенням, не відповідає вимогам зазначеним вище законам та встановленим у державі загальним правилам поштового обігу.

Окрім того, оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 2 КАС України ( 2747-15 ) з огляду на редакцію попередніх умов, встановлених Положенням, у відповідності до норм пункту 4.2 якого передбачалось, що при надходженні даних поштою після встановленого цим Положенням терміну, дата подання визначається за поштовим штемпелем відділення зв'язку, що обслуговує відправника.

У відповідності до частини 1 статті 50 КАС України ( 2747-15 ) сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. У відповідності до положень частини 1 статті 100 покликання щодо застосування строків має висувати лише сторона. З огляду на те, що Міністерство юстиції України не є стороною у справі, а є третьою особою без самостійних вимог, то її покликання на застосування статті 100 КАС України ( 2747-15 ), суд залишає без уваги. Відповідачем жодних покликань на застосування статті 100 КАС України ( 2747-15 ) під час розгляду справи не заявлялись.

Щодо позовних вимог визнання нечинним рішення відповідача з моменту прийняття оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 1 КАС України ( 2747-15 ) останній визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції.

Стаття 171 КАС України ( 2747-15 ) визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. У відповідності до частини 8, 9 вказаної статті суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі та які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Таким чином, КАС України ( 2747-15 ) не передбачено право суду визначати акт незаконним з певного моменту у часі.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України ( 2747-15 ) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу ( 2747-15 ).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України ( 2747-15 ), окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та нечинним рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08 червня 2004 року N 279, яке діє у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2007 року N 2380, в частині абзацу 2 пункту 7 розділу I Положення про порядок складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газета" (84301, м. Краматорськ, вул. Леніна, 58, код ЄДРПОУ 25328247) витрати зі сплати судового збору за рахунок державного бюджету в розмірі 1,70 гривні.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 09.10.2009.

Головуючий, суддя О.В.Кротюк

Судді: П.О.Григорович
В.М.Кочан