ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
01 вересня 2009 р.
м.Київ

Справа N 7/465-08

Про стягнення суми

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” на постанову Вищого господарського суду України від 10 червня 2009 року в справі N 7/465-08 за позовом приватного підприємства “Текстиль-Сервіс” до відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат” про стягнення суми,

встановила:

У серпні 2008 року приватне підприємство (далі - ПП) “Текстиль-Сервіс” звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Херсонський бавовняний комбінат” про стягнення заборгованості в сумі 100 000 000 грн., право вимоги якої набуто позивачем на підставі договору уступки вимоги, укладеного 7 липня 2008 року між ТОВ “Прем’єр-Стиль” (первісний кредитор) та ПП “Текстиль-Сервіс” (новий кредитор).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2008 року затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, в редакції, викладеній у резолютивній частині ухвали; провадження в справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 червня 2009 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 6 серпня 2009 року за касаційною скаргою акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (далі - Банк) порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 10 червня 2009 року. Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що мирова угода укладена з дотриманням вимог, встановлених ст.ст. 22, 78, 80 ГПК України), а також із відсутності порушення прав та законних інтересів Банку щодо об’єкта нерухомості, що є предметом даної угоди.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2008 року, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” визнає заборгованість перед ПП “Текстиль-Сервіс” в сумі 100 025 618 грн., з яких основний борг становить 100 000 000 грн., витрати по сплаті державного мита - 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу - 118 грн. Відповідач бере на себе обов’язок погасити заборгованість перед позивачем шляхом передачі позивачу активів (майна), які належать відповідачу на праві власності.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, Банк зазначав, що, зокрема, об’єкт нерухомості, а саме: прядильно-ткацька фабрика N3, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, пл. 50 років СРСР, і який є предметом даної мирової угоди, передано у заставу Банку на підставі договору застави, укладеного 5 липня 1995 року між: Банком і відповідачем у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 29 червня 1995 року, на підтвердження чого було надано ряд відповідних документів, а також витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, відповідно до якого 12 травня 2006 року за N 3197770 до реєстру внесено запис про обтяження зазначеного нежитлового приміщення виробничої будівлі фабрики.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про заставу” заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, Вищий господарський суд України зазначені положення закону не врахував, не дав відповідної правової оцінки вказаним обставинам, належним чином доводів заявника не перевірив і дійшов помилкового висновку про те, що права та законні інтереси останнього не порушено.

Ураховуючи наведене, постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов’язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111-17, 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата,

постановила:

Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 10 червня 2009 року та ухвалу господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: