Міжнародна конвенція
про адміністративну взаємодопомогу у сфері
митних відносин

Офіційний переклад

Преамбула

Договірні Сторони цієї Конвенції, розробленої під егідою Ради митного співробітництва, відомої зараз як Всесвітня митна організація,

визнаючи, що більш тісна взаємодія між митними органами є головною метою Конвенції, прийнятої за сприяння Ради митного співробітництва;

будучи переконаними, що більш ефективне співробітництво між митними органами може бути досягнуто завдяки виявленню доброї волі Договірних Сторін;

беручи до уваги важливість правильного нарахування мита й інших зборів та забезпечення належного застосування митними органами заборон, обмежень та заходів контролю стосовно окремих товарів;

уважаючи, що порушення митного законодавства заподіюють шкоду безпеці Договірних Сторін, їхнім економічним, комерційним, податковим, соціальним інтересам, інтересам охорони здоров'я та культури;

ураховуючи загрозу транснаціональної організованої злочинності й терористичних угрупувань з їхніми існуючими можливостями та необхідність ефективної боротьби з ними;

визнаючи зрослий інтерес у світі до питань безпеки та спрощення міжнародної системи постачання товарів і прийняту із цього приводу Радою митного співробітництва резолюцію від червня 2002 року;

визнаючи важливість досягнення рівноваги між дотриманням норм і спрощенням заходів, спрямованих на забезпечення вільного руху законної торгівлі з урахуванням потреб урядів стосовно захисту суспільства та державних доходів;

будучи впевненими, що запровадження митними службами сучасних засобів контролю, зокрема управління ризиками, сприятиме здійсненню міжнародної торгівлі;

визнаючи, що міжнародний обмін інформацією є основною складовою ефективного управління ризиками та повинен ґрунтуватися на чітких правових нормах;

ураховуючи Міжнародну конвенцію про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, прийняту в Найробі 9 червня 1977 року за сприяння Ради митного співробітництва, яка є основою для взаємної адміністративної допомоги в митних справах;

беручи до уваги Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, яку було прийнято в Нью-Йорку 15 листопада 2000 року та для підписання якої в Палермо з 12 до 15 грудня 2000 року на високому політичному рівні відбулася конференція, що заклала основи для розвитку взаємної міжнародної допомоги в кримінальних справах у сфері запобігання транснаціональній організованій злочинності й боротьби з нею;

ураховуючи міжнародні конвенції, що містять заборони, обмеження та заходи контролю окремих товарів;

беручи до уваги Загальну декларацію прав людини 1948 року Організації Об'єднаних Націй;

домовилися про таке:

Розділ I
Визначення

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

a) "Адміністративний комітет" означає комітет, відповідальний за впровадження цієї Конвенції, як передбачено статтею 45;

b) "Рада" означає організацію, засновану згідно з Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, що була укладена в Брюсселі 15 грудня 1950 року та набрала чинності 4 листопада 1952 року;

c) "посадова особа Ради" означає посадову особу або найманого працівника Ради та будь-яку іншу особу, призначену Генеральним секретарем для виконання функцій із застосування цієї Конвенції;

d) "транскордонне співробітництво" означає співробітництво митних органів Договірних Сторін, здійснюване через їхні відповідні кордони;

e) "митна адміністрація" означає митний орган та будь-який інший орган влади Договірної Сторони, уповноважений відповідно до національного законодавства та призначений Договірною Стороною для застосування будь-якого положення цієї Конвенції;

f) "митна вимога" означає будь-який розмір мита, яке не може стягуватись однією з Договірних Сторін;

g) "мито" означає всі види мита, зборів, податків та будь-яких інших виплат, що стягуються на територіях Договірних Сторін і закріплені в митному законодавстві, за винятком зборів та виплат за надані послуги;

h) "митне законодавство" означає будь-які законодавчі та адміністративні норми, які застосовуються або здійснюються митною службою Договірної Сторони у зв'язку з імпортом, експортом, перевантаженням, транзитом, зберіганням та переміщенням товарів, у тому числі законодавчі та адміністративні норми, щодо застосування заборон, обмежень, заходів контролю, боротьби з відмиванням грошей тощо;

i) "митне правопорушення" означає будь-яке порушення або спробу порушення митного законодавства Договірної Сторони;

j) "митний, або економічний, союз" означає союз, заснований членами, що до нього входять, наділений правом приймати обов'язкові для всіх членів нормативні акти стосовно питань, визначених цією Конвенцією, та вповноважений відповідно до внутрішніх процедур підписати, ратифікувати цю Конвенцію або приєднатися до неї;

k) "Комітет з боротьби з митними правопорушеннями" означає Комітет Ради з боротьби з митними правопорушеннями;

l) "інформація" означає будь-які дані, незалежно від того, чи проводились їхня обробка та аналіз, а також документи, звіти й інші повідомлення в будь-якій формі, зокрема електронній, або засвідчені чи оригінальні примірники цих матеріалів;

m) "міжнародна система постачання товарів" означає всі процеси, що виникають під час транскордонного переміщення товарів з місця походження до кінцевого місця призначення;

n) "офіційна особа" означає будь-яку посадову особу митної служби чи іншу державну посадову особу, уповноважену митною службою;

o) "особа" означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо з контексту не випливає інше;

p) "особові дані" означає будь-які відомості, пов'язані з ідентифікацією "або можливістю ідентифікації фізичної особи;

q) "ратифікація" включає прийняття або схвалення;

r) "запитуюча адміністрація" означає митну адміністрацію, яка звертається з проханням про надання допомоги;

s) "запитувана адміністрація" означає митну адміністрацію, до якої звертаються з проханням про надання допомоги;

t) "запитуюча Договірна Сторона" означає Договірну Сторону, митна адміністрація якої звертається з проханням про надання допомоги;

u) "запитувана Договірна Сторона" означає Договірну Сторону, митна адміністрація якої звертається з проханням про надання допомоги;

v) "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Ради.

Розділ II
Сфера застосування Конвенції

Стаття 2

1. Відповідно до положень цієї Конвенції та для забезпечення належного застосування митного законодавства Договірні Сторони надаватимуть одна одній адміністративну допомогу шляхом взаємодії митних адміністрацій з метою недопущення, розслідування та припинення митних правопорушень і для того, щоб зробити міжнародну систему постачання товарів безпечною.

2. Будь-яка діяльність, здійснювана в рамках цієї Конвенції Договірною Стороною, повинна відповідати її законодавчим й адміністративним нормам і здійснюватись у межах компетенції митної адміністрації Договірної Сторони та її наявних ресурсів.

3. Кожна Договірна Сторона повідомляє Генеральному секретарю про вповноважені органи влади, передбачені пунктом "e" статті 1, визначені відповідно до національного законодавства та призначені Договірною Стороною для застосування положень цієї Конвенції. Генеральний секретар передає цю інформацію та будь-які зміни до неї іншим Договірним Сторонам.

4. Ця Конвенція охоплює лише взаємну адміністративну допомогу між Договірними Сторонами та не впливає на застосування угод про взаємну допомогу з юридичних питань. Якщо взаємна допомога повинна бути надана іншими органами влади запитуваної Договірної Сторони, запитувана адміністрація визначає такі органи та, у випадках, коли відомо, відповідну угоду або домовленість.

5. Положення цієї Конвенції не надають права від імені будь-якої особи перешкоджати виконанню прохання про надання допомоги.

Розділ III
Процедура надання допомоги

Стаття 3
Прохання про надання допомоги

1. Прохання про надання допомоги в рамках цієї Конвенції надсилаються безпосередньо заінтересованими митними адміністраціями. Митні адміністрації Договірних Сторін визначають для цих цілей офіційну контактну особу й повідомляють Генеральному секретарю. Генеральний Секретар повинен передати цю інформацію та зміни до неї іншим митним адміністраціям.

2. Прохання про надання допомоги в рамках цієї Конвенції надсилаються в письмовому або електронному вигляді та супроводжуються будь-якою корисною для виконання таких прохань інформацією. Запитувана адміністрація може вимагати надання письмового підтвердження електронної форми прохання. За виняткових обставин прохання можуть бути зроблені в усній формі. Такі прохання потребують якнайскорішого підтвердження письмово або, якщо це прийнятно для запитуваної та запитуючої адміністрацій, засобами електронного зв'язку.

3. Прохання складаються прийнятною для заінтересованих митних адміністрацій мовою. Будь-які документи, що супроводжують такі прохання, перекладаються настільки, наскільки це необхідно, взаємоприйнятною мовою. Запитувана адміністрація в будь-якому випадку повинна прийняти прохання про надання допомоги й супровідні документи однією з офіційних мов Ради, яка може визначатися нею.

4. Прохання, підготовлені відповідно до пункту 2 цієї статті, повинні містити такі відомості:

a) назву запитуючої адміністрації;

b) предмет питання; вид допомоги, яку просять надати, підстави для прохання;

c) стислий опис справи, що розглядається, та законодавчі й адміністративні норми, що застосовуються;

d) прізвища та адреси осіб, стосовно яких звертаються з проханням, якщо відомо;

e) посилання на пункт 2 статті 42, якщо застосовується;

f) засвідчення, зроблені відповідно до пункту 2 статті 7.

5. У випадках, коли запитуюча адміністрація вимагає дотримання певного порядку або методики, запитувана адміністрація повинна виконати такі вимоги з урахуванням національних юридичних та адміністративних положень.

Стаття 4
Добровільна допомога

У випадках, що можуть спричинити заподіяння значної шкоди економіці, охороні здоров'я, суспільній безпеці, зокрема безпеці міжнародної системи постачання товарів, або іншим життєвим інтересам будь-якої з Договірних Сторін, надання допомоги митними адміністраціями Договірних Сторін, за можливості, здійснюється без зволікання за власною ініціативою.

Розділ IV
Інформація

Стаття 5
Інформація про застосування та запровадження
митного законодавства

Митні адміністрації, на прохання чи за власною ініціативою, обмінюються інформацією з метою правильного застосування митного законодавства, а також для недопущення, розслідування й припинення митних правопорушень та для убезпечення міжнародної системи постачання товарів. Така інформація може містити відомості про:

a) нові методи запровадження митного законодавства, що виявилися ефективними;

b) нові тенденції, засоби та способи вчинення митних правопорушень;

c) товари, які є предметом митного правопорушення, а також засоби транспортування та способи зберігання цих товарів;

d) осіб, що вчинили митне правопорушення, або підозрюються в його вчиненні;

e) будь-які інші дані, що можуть допомогти митним адміністраціям аналізувати ризики у здійсненні контролю та його спрощенні.

Стаття 6
Інформація стосовно митних правопорушень

Митна адміністрація Договірної Сторони за власною ініціативою або за прохання забезпечує митну адміністрацію будь-якої іншої заінтересованої Договірної Сторони інформацією про діяльність, яка здійснюється, здійснена чи буде здійснюватися та дає обґрунтовані підстави вважати, що митне правопорушення мало або матиме місце на території цієї Договірної Сторони.

Стаття 7
Інформація для оцінки імпортного або експортного
мита й зборів

1. Запитувана адміністрація, без шкоди для вимог статті 42 та підтверджуючи правильне застосування митного законодавства й запобігаючи вчиненню митного шахрайства, за проханням надає інформацію, для допомоги запитуючій адміністрації, яка має підстави сумніватись у достовірності або правильності митної декларації ( 748-97 ).

2. У проханні повинні бути детально викладені процедури перевірки, що їх здійснила або спробувала здійснити запитуюча адміністрація, а також запитувана спеціальна інформація.

Стаття 8
Особливі види інформації

Запитувана адміністрація за проханням забезпечує запитуючу адміністрацію, яка має підстави сумніватись у достовірності отриманої інформації з митних питань, інформацією стосовно:

а) законності вивезення з території запитуваної Договірної Сторони товарів, імпортованих на територію запитуючої Договірної Сторони;

в) законності ввезення на територію запитуваної Договірної Сторони товарів, експортованих з території запитуючої Договірної Сторони, та митного режиму, в якому розміщено товари, якщо такий є.

Стаття 9
Автоматичний обмін інформацією

Договірні Сторони, шляхом досягнення взаємної домовленості, можуть, згідно з пунктом 2 статті 48, обмінюватися на автоматичній основі будь-якою інформацією, на яку поширюється дія цієї Конвенції.

Стаття 10
Попередній обмін інформацією

1. Договірні Сторони, шляхом досягнення взаємної домовленості, можуть, відповідно до пункту 2 статті 48, обмінюватися спеціальною інформацією до прибуття вантажу на їхню територію, зокрема з метою забезпечення захисту міжнародної системи постачання товарів.

2. Така інформація повинна, наскільки це можливо, включати такі елементи:

i) вантажовідправника чи його код або експортера чи його код;

ii) опис товару або тарифний код товару;

iii) номер за переліком небезпечних товарів, установленим Організацією Об'єднаних Націй (код небезпечного товару);

iv) тип ідентифікації пакування;

v) кількість місць;

vi) показник одиниці виміру;

vii) загальну вагу брутто;

viii) загальну суму рахунка-фактури;

ix) код валюти;

x) місце завантаження або код місця завантаження;

xi) ідентифікаційний код перевізника або його назву;

xii) ідентифікаційний номер обладнання;

xiii) габарити й тип обладнання;

xiv) номер пломби;

xv) ідентифікаційний номер або код транспортного засобу, який перетинає кордон території Договірної Сторони;

xvi) національну належність транспортного засобу, який перетинає кордон території Договірної Сторони або її код;

xvii) код режиму транспортування;

xviii) спосіб сплати витрат на транспортування або їхній код;

xix) митницю відправлення або її код;

xx) країну (країни) маршруту транспортування або її (їхній) код;

xxi) перший пункт прибуття або його код;

xxii) дату й час прибуття в перший пункт призначення на території Договірної Сторони або відповідний код;

xxiii) вантажоодержувача або його код чи імпортера або його код;

xxiv) сторону, що інформується про доставку вантажу до пункту призначення, або її код;

xxv) пункт призначення доставки;

xxvi) представника або його код;

xxvii) уніфікований код транспортної накладної.

3. Адміністративний комітет має повноваження змінювати перелік, наведений у пункті 2 цієї статті.

Розділ V
Спеціальні види допомоги

Стаття 11
Нагляд

1. Запитувана адміністрація, у межах своїх можливостей, на прохання здійснює нагляд і забезпечує запитуючу адміністрацію інформацією стосовно:

a) товарів, які транспортуються або знаходяться на зберіганні, стосовно яких є підозри або вже відомо, що вони використовувалися під час учинення митних правопорушень на території запитуючої Договірної Сторони;

b) транспортних засобів, про які відомо, що вони використовувались або є підозри стосовно їхнього використання під час учинення митного правопорушення на території запитуючої Договірної Сторони;

c) приміщень, про які відомо, що вони використовувались або є підозри стосовно їхнього використання під час учинення митного правопорушення на території запитуючої Договірної Сторони;

d) осіб, про яких відомо, що вони вчинили або підозрюються у вчиненні митного правопорушення на території запитуючої Договірної Сторони, зокрема тих, що в'їжджають на територію запитуваної Договірної Сторони або залишають її.

2. Митна адміністрація будь-якої Договірної Сторони може здійснювати такий нагляд за власною ініціативою, якщо вона має підстави вважати, що діяння, заплановане, здійснюване або завершене, містить склад митного правопорушення на території іншої Договірної Сторони.

Стаття 12
Контрольована поставка

1. Договірні Сторони можуть за взаємною згодою відповідно до пункту 2 статті 48 дозволити переміщення заборонених або підозрілих товарів з їхніх територій, їхніми територіями або на їхні території з відома та під контролем митної адміністрації з наміром розслідування й припинення митних правопорушень.

2. Якщо таке переміщення не може бути здійснене під контролем митної адміністрації, ця адміністрація повинна докласти зусиль до залучення інших національних органів влади, що мають таку компетенцію, або передати їм цю справу.

Стаття 13
Повідомлення

1. Запитувана адміністрація, якщо це дозволяється її національним законодавством, уживає необхідних за проханням заходів для повідомлення особі, яка проживає або заснована на її території, про всі рішення, прийняті запитуючою адміністрацією про застосування митного законодавства стосовно цієї особи в рамках дії цієї Конвенції.

2. Таке повідомлення здійснюється відповідно до процедур, що застосовуються на території запитуваної Договірної Сторони до подібних рішень на національному рівні.

Стаття 14
Задоволення митних позовів

1. На прохання митні адміністрації можуть надавати одна одній допомогу з метою задоволення митних вимог.

2. Детальні домовленості стосовно допомоги в задоволенні митних вимог досягаються між заінтересованими Договірними Сторонами відповідно до параграфу 2 статті 48.

Стаття 15
Експерти й свідки

На прохання запитувана адміністрація може вповноважити своїх посадових осіб виступати як експерти або свідки перед судом або арбітражним судом на території запитуючої Договірної Сторони з питань застосування митного законодавства.

Стаття 16
Перебування посадових осіб на території
іншої Договірної Сторони

На прохання спеціально вповноважені запитуючою адміністрацією офіційні особи, з дозволу запитуваної адміністрації та на визначених нею засадах й умовах, з метою розслідування митного правопорушення, можуть:

a) перевіряти у службових приміщеннях запитуваної адміністрації документи й будь-яку іншу інформацію стосовно митного правопорушення та отримувати копії цих документів;

b) бути присутніми під час розслідування, яке проводиться запитуваною адміністрацією на території запитуваної Договірної Сторони та стосується запитуючої адміністрації; ці офіційні особи можуть виконувати лише консультативні функції.

Стаття 17
Присутність офіційних осіб запитуючої адміністрації
на запрошення запитуваної адміністрації

1. Якщо запитувана адміністрація вважає за можливе для офіційних осіб запитуючої адміністрації бути присутніми згідно з проханням під час здійснення заходів з надання допомоги, вона може запросити до участі запитуючу адміністрацію на визначених нею засадах та умовах.

2. Заінтересовані митні адміністрації за взаємною згодою відповідно до пункту 2 статті 48 можуть розширювати функції офіційних осіб, які прибули, на додаток до дорадчих функцій.

Стаття 18
Організація візитів офіційних осіб

1. Присутні на території однієї з Договірних Сторін офіційні особи іншої Договірної Сторони на умовах цієї Конвенції та відповідно до положень статей 19, 20, 21, 22 та 23 повинні надати в будь-який час прийнятною для запитуваної адміністрації мовою підтвердження своєї особи як офіційної та статусу в митній адміністрації, а також повноважень, наданих їм на території запитуваної адміністрації.

2. Офіційні особи на час перебування на території іншої Договірної Сторони на умовах цієї Конвенції є відповідальними за будь-яке правопорушення, яке вони можуть учинити, і користуються тим самим захистом, що надається посадовим особам митних органів національним законодавством приймаючої Сторони.

Розділ VI
Транскордонне співробітництво

Стаття 19
Загальні положення

Посадові особи однієї Договірної Сторони за спільною домовленістю згідно з пунктом 2 статті 48 можуть залучатися до будь-яких заходів, установлених цим розділом, на території іншої Договірної Сторони та за будь-яких додаткових умов, які визначені Договірною Стороною, на території якої ці заходи проводяться. Будь-який з таких заходів негайно припиняється на вимогу Договірної Сторони, на території якої заходи проводяться.

Стаття 20
Переслідування особи по гарячих слідах

1. Посадові особи Договірної Сторони, які переслідують на своїй території особу, підозрювану в учиненні митного правопорушення, яке може привести до її екстрадиції, або в співучасті в такому правопорушенні, можуть продовжувати переслідування на території іншої Договірної Сторони за умови надання попереднього прохання, отримання дозволу та виконання будь-яких інших умов, установлених запитуваною Договірною Стороною.

2. У випадках, що не терплять зволікань, коли неможливо попередити вповноважені органи іншої Договірної Сторони до в'їзду на її територію або коли ці вповноважені органи не можуть бути залучені до активного переслідування, таке переслідування може продовжуватися без попереднього дозволу.

3. Коли переслідування продовжується без попереднього дозволу, про перетин кордону негайно інформуються вповноважені органи Договірної Сторони, на території якої це переслідування продовжується, та якнайскоріше надсилається формальне прохання на дозвіл з обґрунтуванням такого перетину без попереднього дозволу.

4. На прохання посадових осіб, що здійснюють переслідування, уповноважені органи Договірної Сторони, на території якої здійснюється переслідування, викликають особу, яка переслідується, для встановлення його або її особи чи його або її затримання.

5. У випадках, коли переслідування триває на морі та поширюється на відкрите море, воно буде здійснюватися відповідно до норм міжнародного права, закріплених у Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права.

Стаття 21
Транскордонний нагляд

1. Посадові особи Договірної Сторони, які на своїй території здійснюють нагляд за особою, стосовно якої є достатні підстави вважати, що він або вона залучалися до вчинення митного правопорушення, можуть продовжувати нагляд на території іншої Договірної Сторони за умови надання попереднього прохання, отримання дозволу та виконання будь-яких інших умов, установлених запитуваною Договірною Стороною.

2. У випадках, що не терплять зволікань, якщо попередній дозвіл не може бути отриманий, нагляд відповідно до пункту 1 цієї статті може продовжуватися за умови негайного інформування вповноважених органів Договірної Сторони, на території якої продовжується нагляд, про перетин кордону, та якнайскорішого надсилання формального прохання про дозвіл з обґрунтуванням такого перетину без попереднього дозволу.

Стаття 22
Секретні розслідування

1. Запитувана Договірна Сторона може дозволити посадовим особам запитуючої Договірної Сторони проводити розслідування під прикриттям на своїй території з метою встановлення або з'ясування обставин митного правопорушення, якщо це складно зробити іншим шляхом. Посадовим особам, про яких ідеться, дозволяється збирати інформацію та контактувати із суб'єктами розслідування або іншими особами, пов'язаними з ними, у рамках здійснюваного ними розслідування.

2. Такі розслідування проводяться відповідно до законодавства та процедур Договірної Сторони, на території якої ці розслідування здійснюються.

Стаття 23
Спільні групи контролю та розслідування

1. Договірні Сторони можуть створювати спільні групи контролю й розслідування з метою виявлення та недопущення особливих видів митних правопорушень, які потребують ужиття одночасних скоординованих заходів.

2. Такі групи діють відповідно до законодавства та процедур Договірної Сторони, на території якої ці заходи проводяться.

Розділ VII
Використання, конфіденційність і захист інформації

Стаття 24
Використання інформації

1. Без порушення положень статті 36 будь-яка інформація, надана в рамках цієї Конвенції, використовується лише митною адміністрацією, для якої вона призначена, та виключно з метою адміністративної допомоги на засадах, установлених цією Конвенцією.

2. За проханням Договірна Сторона, що надає інформацію, може, не зважаючи на пункт 1 цієї статті, дозволити її використання для інших цілей або іншими органами влади на визначених нею засадах та умовах. Таке використання здійснюється відповідно до юридичних та адміністративних норм Договірної Сторони, яка звертається із проханням про використання інформації. Використання інформації для інших цілей уключає її використання в кримінальних розслідуваннях, переслідуваннях або кримінальному провадженні.

Стаття 25
Конфіденційність і захист інформації

1. Будь-яка інформація, надана в рамках цієї Конвенції, є конфіденційною й підлягає щонайменше тому самому захисту й конфіденційності, що й аналогічна інформація, яка підпадає під дію національних законодавчих та адміністративних положень Договірної Сторони, що отримала цю інформацію.

2. Обмін особовими даними між двома чи більше Договірними Сторонами в рамках цієї Конвенції не починається доти, доки заінтересовані Договірні Сторони, шляхом взаємної домовленості згідно з пунктом 2 статті 48, не вирішать, що цим даним на території Договірної Сторони, яка отримує інформацію, буде забезпечено такий рівень захисту, який задовольняє вимоги національного законодавства Договірної Сторони, що надає інформацію.

3. За відсутності взаємної домовленості, передбаченої пунктом 2 цієї статті, особові дані можуть бути надані лише тоді, коли Договірна Сторона, яка надає інформацію, переконана, що такі дані захищатимуться на території Договірної Сторони, яка отримує інформацію, відповідно до положень цієї Конвенції.

4. Договірні Сторони під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції письмово інформують Генерального секретаря про національні законодавчі та адміністративні положення стосовно конфіденційності інформації та захисту особових даних. Під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції вони надають Генеральному секретарю письмову заяву про зобов'язання щонайменше дотримуватися конфіденційності інформації та положень цієї Конвенції стосовно захисту даних.

Стаття 26
Захист особових даних

1. Особові дані надаються лише митній адміністрації. Надання особових даних будь-якому іншому органові влади може здійснюватися лише після попереднього погодження митною адміністрацією, яка надає потрібну інформацію.

2. На прохання митна адміністрація, яка отримує особові дані, інформує митну службу, яка надає такі дані, про їхнє використання та досягнуті результати.

3. Особові дані, що надаються в рамках цієї Конвенції, зберігаються лише протягом часу, необхідного для досягнення мети, для якої їх було надано.

4. Митна адміністрація, що надає дані особового характеру, наскільки це можливо, гарантує те, що ці дані зібрані належним чином та законно, є правильними, актуалізованими та не надмірними стосовно цілей, для яких вони надаються.

5. Якщо виявлено, що надана особова інформація є не правильною або не повинна була надаватися, про це невідкладно сповіщається. Митна адміністрація, що отримала таку інформацію, повинна виправити її або знищити.

6. Митні адміністрації реєструють надані або отримані в рамках цієї Конвенції особові дані.

7. Митні адміністрації вживають необхідних заходів безпеки для захисту особових даних, обмін якими здійснюється в рамках цієї Конвенції, від несанкціонованого доступу, змін або поширення.

8. Договірна Сторона відповідно до своїх законодавчих та адміністративних норм несе відповідальність за заподіяння шкоди особі шляхом використання особових даних в рамках цієї Конвенції. Це положення також стосується випадку, коли шкоди заподіяно через надання Договірною Стороною неправильної інформації або інформації, що суперечить положенням цієї Конвенції.

9. Якщо Договірна Сторона, визнана відповідальною за заподіяну шкоду згідно з пунктом 8 цієї статті, не є Договірною Стороною, що надала особові дані, заінтересовані Договірні Стороні домовляються про строки та умови відшкодування відповідальній Договірній Стороні коштів, виплачених нею як компенсація.

Розділ VIII
Централізація інформації

Стаття 27
Мета централізації

1. Інформація, зазначена в статтях 28, 29 та 30, розміщується в захищеній центральній автоматизованій інформаційній системі з метою оцінювання ризику для забезпечення належного застосування митного законодавства, а також для недопущення, розслідування та припинення митних правопорушень і захисту міжнародного ланцюга постачання товарів.

2. Особові дані розміщуються в захищеній центральній автоматизованій інформаційній системі з метою надання інформації стосовно осіб, які вчинили митне правопорушення або підозрюються в тому, що мають намір його вчинити.

Стаття 28
Загальна інформація

1. Для цілей статей 27 й 31 та відповідно до національного законодавства митні адміністрації передають до центральної автоматизованої інформаційної системи таку інформацію загального характеру:

i) довідкові дані стосовно справи, у випадку доцільності;

ii) відомості про товари;

iii) кількість й одиниці вимірювання;

iv) транспортні засоби;

v) засоби приховування;

vi) указівку про те, чи були товари виявлені під час імпорту, експорту, транзиту або знаходження в країні;

vii) маршрут переміщення;

viii) способи виявлення.

2. Адміністративний комітет наділяється повноваженнями змінювати перелік, наведений у пункті 1 цієї статті.

Стаття 29
Відомості про фізичних та юридичних осіб

1. Для цілей статей 27 й 31 та відповідно до національного законодавства митні адміністрації можуть передавати до центральної автоматизованої інформаційної системи таку інформацію:

A) Стосовно фізичних осіб:

i) прізвище, дівоче прізвище, імена та прізвиська, а також колишні прізвища, у випадку доцільності;

ii) дату й місце народження;

iii) громадянство;

iv) вид і номер документа(-ів), що посвідчує особу;

v) стать;

vi) країну проживання;

vii) сутність правопорушення;

viii) рід занять;

ix) особливі прикмети;

x) попередню історію або інформацію стосовно підозрюваних;

xi) реєстраційні номери транспортних засобів;

xii) указівки стосовно рівня небезпеки, яку може становити особа;

xiii) особливі підстави для внесення даних;

xiv) належність до кримінальних організацій;

xv) відомих співучасників.

B) Стосовно юридичних осіб:

i) назву, торгівельну марку;

ii) країну реєстрації;

iii) реєстраційний номер;

iv) дату реєстрації;

v) зареєстроване службове приміщення;

vi) торговельну адресу;

vii) характер діяльності;

viii) сутність правопорушення;

ix) попередню історію або інформацію про підозрюваних юридичних осіб;

x) особливі підстави для включення даних;

xi) прізвища основних службовців або співробітників та, у випадку доцільності, будь-яку іншу ідентифікаційну інформацію, зазначену в підпунктах "i"-"xv" пункту A.

2. Адміністративний комітет наділяється повноваженнями змінювати переліки, наведені в підпунктах A та B пункту 1 цієї статті.

Стаття 30
Інша інформація

Митні адміністрації можуть передавати до центральної автоматизованої інформаційної системи, якщо це дозволено національним законодавством, будь-яку іншу важливу для належного застосування митного законодавства інформацію, з метою недопущення, розслідування та припинення митних правопорушень і захисту міжнародного ланцюга постачання товарів.

Стаття 31
Центральна автоматизована інформаційна система

1. Інформація, зазначена в статтях 28, 29 і 30, розміщується в захищеній центральній автоматизованій інформаційній системі для митних цілей. Ця система керується зі штаб-квартири Ради та є доступною для використання згідно з положеннями, викладеними в статті 38.

2. Передача інформації Договірною Стороною до центральної автоматизованої інформаційної системи регулюється законодавчими та адміністративним положеннями Договірної Сторони, якщо дотримання більш суворих положень не передбачене цією Конвенцією.

3. Кожна Договірна Сторона визначає компетентний орган у своїй митній адміністрації, який на національному рівні є відповідальним за правильну експлуатацію центральної автоматизованої інформаційної системи та за вжиття заходів, необхідних для забезпечення дотримання положень розділів VIII та X.

4. Генеральний секретар визначає посадових осіб Ради, які на рівні Ради є відповідальними за правильну експлуатацію й технічне обслуговування центральної автоматизованої інформаційної системи та за вжиття заходів, необхідних для забезпечення дотримання положень розділів VIII та X.

5. Кожна Договірна Сторона сповіщає Генерального секретаря про призначення згідно з пунктом 3 цієї статті компетентного органу, що робить цю інформацію доступною для інших Договірних Сторін, та разом із цим надає необхідну інформацією про посадових осіб Ради, призначених відповідно до пункту 4 цієї статті. Інформація, зазначена в цьому пункті, уноситься до центральної автоматизованої інформаційної системи, але не підпадає під дію положень розділу VII.

Стаття 32
Управління Центральною автоматизованою
інформаційною системою

1. Для управління центральною автоматизованою інформаційною системою в технічних, експлуатаційних та процедурних питаннях створюється Група управління. Вона складається з представників митних адміністрацій Договірних Сторін та посадових осіб Ради. Склад групи затверджується Адміністративним комітетом.

2. Група управління визначає процедури з усіх технічних та експлуатаційних питань, у тому числі процедури, що стосуються:

a) передачі інформації відповідно до статей 28, 29 й 30;

b) доступу до центральної автоматизованої інформаційної системи та до інформації, яка в ній міститься, відповідно до статті 38; та

c) змін інформації відповідно до положень статей 39 й 40.

3. Після схвалення Адміністративним комітетом процедур, зазначених у пункті 2 цієї статті, адміністративна група забезпечує їх впровадження.

4. Група управління принаймні щорічно звітує перед Адміністративним комітетом про управління центральною автоматизованою інформаційною системою згідно з пунктами 1, 2 і 3 цієї статті й, у випадку необхідності, розробляє рекомендації.

Розділ IX
Безпека Центральної автоматизованої
інформаційної системи

Стаття 33
Відповідальність за заходи безпеки

1. Договірні Сторони та Генеральний секретар несуть відповідальність за впровадження всіх необхідних заходів для захисту центральної автоматизованої інформаційної системи. Цілі таких заходів містять, але цим не обмежуються, зокрема таке:

a) недопущення недозволеного доступу до обладнання, яке використовується для обробки інформації в системі;

b) недопущення несанкціонованого доступу до системи;

c) недопущення недозволеного входу, зчитування, копіювання, виправлення або знищення будь-якої інформації в системі;

d) забезпечення можливості перевіряти й установлювати, які визначені компетентні органи влади та посадові особи Ради, зазначені в пункті 1 статті 38, мають доступ до центральної автоматизованої інформаційної системи, і хто з призначених офіційних осіб та посадових осіб Ради, зазначених у пункті 2 статті 38, має доступ до інформації в системі;

e) забезпечення можливості перевіряти й установлювати, яку інформацію та хто ввів до системи, а також здійснювати моніторинг прохань;

f) недопущення неправомірного зчитування, копіювання, виправлення або знищення інформації під час передачі даних та транспортування їхніх носіїв.

2. Незалежний представник або представники, призначені відповідно до підпункту "f" пункту 1 статті 45, проводять перевірку доступу до особових даних та прохань стосовно таких даних, щоб пересвідчитися в тому, що такі здійснені доступ і прохання є прийнятними й були зроблені належними користувачами. Запис усіх перевірок зберігається в системі для звітування перед Адміністративним комітетом і знищується через дванадцять місяців.

Стаття 34
Упровадження заходів безпеки

1. Кожна договірна Сторона визначає вповноважений орган у своїй митній адміністрації з упровадження на національному рівні заходів безпеки відповідно до пункту 1 статті 33.

2. Генеральний секретар визначає посадових осіб Ради для впровадження на рівні Ради заходів безпеки відповідно до пункту 1 статті 33.

3. Кожна Договірна Сторона повідомляє про компетентний орган, призначений відповідно до пункту 1 цієї статті, Генеральному секретарю, який надає цю інформацію іншим Договірним Сторонам разом з будь-якою важливою інформацією стосовно призначених посадових осіб Ради згідно з пунктом 2 цієї статті. Інформація, зазначена в цьому пункті, уключається до центральної автоматизованої інформаційної системи, але не підпадає під дію положень розділу VII.

Розділ X
Захист інформації в центральній автоматизованій
інформаційній системі

Стаття 35
Унесення інформації

Унесення інформації до центральної автоматизованої інформаційної системи регулюється законодавчими й адміністративними положеннями Договірної Сторони, що надає інформацію, якщо застосування більш суворих положень не передбачене цією Конвенцією.

Стаття 36
Використання інформації

1. Використання інформації, отриманої з центральної автоматизованої інформаційної системи, регулюється законодавчими й адміністративними положеннями Договірної Сторони, що використовує таку інформацію, якщо застосування більш суворих положень не передбачене цією Конвенцією.

2. Договірні Сторони можуть лише користуватись інформацією, отриманою з центральної автоматизованої інформаційної системи, для досягнення цілей, зазначених у статті 27. Однак за проханням, Договірна Сторона, що надає інформацію, може дозволити її використання для інших цілей на визначених нею засадах та умовах. Таке використання здійснюється відповідно до юридичних й адміністративних положень Договірної Сторони, яка звертається із проханням про використання інформації. Використання інформації для інших цілей уключає її використання в кримінальних розслідуваннях, переслідуваннях або кримінальному провадженні.

3. Під контролем Генерального секретаря посадові особи Ради можуть використовувати інформацію, отриману з центральної автоматизованої інформаційної системи, лише для виконання завдань згідно з вимогами цієї Конвенції, у рамках умов, що встановлюються Адміністративним комітетом.

4. Особові дані можуть бути використані лише у випадку їхнього отримання з центральної автоматизованої інформаційної системи відповідно до пункту 7 статті 38.

Стаття 37
Зберігання особових даних

1. Особові дані, унесені до центральної автоматизованої інформаційної системи, зберігаються лише протягом строку, необхідного для досягнення мети, для якої їх було надано. Договірні Сторони визначають час зберігання в системі будь-яких даних особового характеру, які вони надають.

2. Договірна Сторона, що надає інформацію, може збільшити строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, якщо зберігання особових даних є необхідним для тих цілей, для яких їх було надано. Якщо цей час не продовжено, дані центральної автоматизованої інформаційної системи знищуються за ініціативою Договірної Сторони, яка надала особові дані.

3. Генеральний секретар інформує Договірну Сторону, що надає інформацію, про неминуче знищення особових даних згідно з пунктом 2 цієї статті, попереджуючи про це за один місяць.

4. Незалежний представник або представники, призначені згідно з підпунктом "f" пункту 1 статті 45, здійснюють перевірки дотримання строку зберігання особових даних у центральній автоматизованій інформаційній системі. Запис усіх перевірок зберігається в системі для звіту Адміністративному комітетові та знищується через дванадцять місяців.

Стаття 38
Доступ

1. Уповноважені органи та посадові особи Ради, призначені відповідно до пунктів 3 й 4 статті 31, мають доступ до центральної автоматизованої інформаційної системи.

2. Для цілей, що викладені в статті 27, та, без шкоди для положень пункту 7 цієї статті, Договірні Сторони призначають посадових осіб своїх митних адміністрацій, а Генеральний секретар призначає посадових осіб Ради, які мають доступ до інформації, що міститься в центральній автоматизованій інформаційній системі.

3. Доступ до системи здійснюється відповідно до процедур, зазначених у пункті 2 статті 32. З метою застосування статті 32 Група управління має доступ до центральної автоматизованої інформаційної системи.

4. Адміністративний комітет може дозволити доступ до даних загального характеру, що містяться в центральній автоматизованій інформаційній системі, через міжнародні та регіональні урядові організації на основі взаємності й відповідно до умов, які встановлюються Адміністративним комітетом.

5. Представник або представники, призначені Адміністративним комітетом відповідно до підпункту "f" пункту 1 статті 45, мають доступ до центральної автоматизованої інформаційної системи.

6. Кожна Договірна Сторона повідомляє Генеральному секретарю про посадових осіб, призначених відповідно до пункту 2 цієї статті. Генеральний секретар робить надає цю інформацію всім Договірним Сторонам разом з будь-якою доречною інформацією стосовно посадових осіб Ради, що призначаються згідно із цим пунктом. Інформація, зазначена в цьому пункті, уноситься до центральної автоматизованої інформаційної системи, але не підпадає під дію положень розділу VII.

7. Договірні Сторони домовляються про те, хто матиме доступ до даних особового характеру, які вони надають, або хто не матиме такого доступу.

8. Права фізичних осіб стосовно особових даних, що містяться в центральній автоматизованій інформаційній системі, зокрема право доступу, здійснюються відповідно до законодавчих та адміністративних актів Договірної Сторони, на території якої такі права виникають.

Стаття 39
Зміна загальних даних у центральній автоматизованій
інформаційній системі

1. Інформація загального характеру в центральній автоматизованій інформаційній системі змінюється, доповнюється, виправляється або знищується лише за ініціативою Договірної Сторони, що надає інформацію.

2. Інформація загального характеру змінюється, доповнюється, виправляється або знищується згідно з процедурами, установленими та впровадженими Групою управління відповідно до пунктів 2 й 3 статті 32.

Стаття 40
Зміни особових даних у центральній автоматизованій
інформаційній системі

1. Особові дані в центральній автоматизованій інформаційній системі змінюються, доповнюються, виправляються або знищуються лише за ініціативою Договірної Сторони, що надає інформацію.

2. Якщо Договірна Сторона відзначає, що дані особового характеру, які надаються, є не точними чи були внесені або зберігаються в центральній автоматизованій інформаційній системі з порушенням положень цієї Конвенції, ці дані повинні бути невідкладно виправлені, доповнені, скореговані або знищені. Заінтересована Договірна Сторона спільно з Генеральним секретарем уживає заходів стосовно повідомлення тим, хто має доступ до особових даних, як передбачено пунктом 7 статті 38, про таке виправлення, доповнення, корегування або знищення.

3. Якщо Договірна Сторона має інформацію, яка дозволяє вважати, що деякі особові дані є не точними, були внесені чи зберігаються в центральній автоматизованій інформаційній системі з порушеннями положень цієї Конвенції, вона невідкладно повідомляє про це Договірній Стороні, що надає інформацію. Остання перевіряє відповідні дані й, у випадку необхідності, невідкладно робить виправлення, доповнення, корегування або знищує цю інформацію. Договірна Сторона, що надає інформацію, спільно з Генеральним секретарем уживає заходів стосовно повідомлення особам, доступ яких до особових даних обумовлено відповідно до пункту 7 статті 38 про такі виправлення, доповнення, корегування або знищення.

4. Якщо під час унесення особових даних до центральної автоматизованої інформаційної системи Договірна Сторона усвідомлює, що надані нею особові дані суперечать особовим даним, унесеним іншою Договірною Стороною, про це невідкладно повідомляється Договірній Стороні, що надала такі дані. Заінтересовані Договірні Сторони намагаються вирішити це питання. Якщо таке погодження полягає у виправленні, доповненні, корегуванні або знищенні особових даних, Договірна Сторона, що надала інформацію, спільно з Генеральним секретарем повідомляє особам, доступ яких до особових даних обумовлено відповідно до пункту 7 статті 38, про такі виправлення, доповнення, корегування або знищення цієї інформації.

5. Якщо суд або інший компетентний орган влади на території будь-якої Договірної Сторони приймає остаточне рішення стосовно виправлення, доповнення, корегування або знищення особових даних у центральній автоматизованій інформаційній системі, Договірна Сторона, на території якої таке рішення було прийнято, якщо вона надала такі дані, невідкладно здійснює виправлення, доповнення, корегування або знищення цих даних, або, якщо такі дані надавались іншою Договірною Стороною, повідомляє про таке рішення Договірній Стороні, що надала ці дані. Потім Договірна Сторона, що надала дані, невідкладно здійснює виправлення, доповнення, корегування або знищення даних.

Стаття 41
Відповідальність й обов'язки

1. Договірна Сторона несе відповідальність, наскільки це можливо, за правильність, актуальність і законність інформації, унесеної до центральної автоматизованої інформаційної системи.

2. Договірна Сторона несе відповідальність згідно із законодавчими й адміністративними нормами за заподіяння шкоди особі через використання інформації, отриманої із центральної автоматизованої інформаційної системи, цією Договірною Стороною. Це стосується також випадку, коли шкоди заподіяла Договірна Сторона, яка надає неправильні дані або дані, унесені всупереч цій Конвенції.

3. Якщо Договірна Сторона, визнана відповідальною за заподіяння шкоди відповідно до пункту 2 цієї статті, не є Договірною Стороною, що надала інформацію, заінтересовані Договірні Сторони погоджують строки та умови відшкодування відповідальній Договірній Стороні будь-яких сум, виплачених нею як компенсація.

4. Договірна Сторона несе відповідальність згідно з її законодавчими й адміністративними положеннями за заподіяння шкоди особі через використання інформації посадовими особами Ради, що одержали її з центральної автоматизованої інформаційної системи з порушенням норм цієї Конвенції, за умови, що ця інформація була внесена до системи цією Договірною Стороною.

5. Якщо заподіяння шкоди встановлено компетентним судовим органом згідно з пунктом 4 цієї статті, заінтересована Договірна Сторона може передати це рішення до Адміністративного комітету, який надає Раді рекомендації стосовно будь-якого відшкодування.

Розділ XI
Винятки та застереження

Стаття 42
Винятки

1. У випадках, коли допомога, про надання якої звертаються відповідно до цієї Конвенції, може порушити суверенітет, закони та договірні зобов'язання, безпеку, громадський порядок чи будь-які інші істотні національні інтереси запитуваної Договірної Сторони або заподіяти шкоду будь-яким законним комерційним або професійним інтересам, така допомога може бути відхилена цією Договірною Стороною чи забезпечена з дотриманням будь-яких умов й обставин, нею встановлених.

2. У випадках, коли запитуюча адміністрація не змогла б виконати такого прохання, якби з ним до неї звернулася запитувана адміністрація, запитуюча адміністрація звертає увагу на це у своєму проханні. Таке прохання виконується на розсуд запитуваної адміністрації.

3. Надання допомоги може бути відстрочене, якщо є підстави вважати, що це перешкодить будь-якому поточному розслідуванню, переслідуванню або провадженню. У такому випадку запитувана адміністрація проводить консультації із запитуючою адміністрацією з метою визначення, чи може бути надана допомога за умов та на підставах, визначених запитуваною адміністрацією.

4. Якщо запитувана адміністрація вважає, що зусилля, які вимагаються для виконання прохання, явно не відповідають очікуваній користі для запитуючої адміністрації, вона може відмовити в наданні відповідної допомоги.

5. У випадках, коли надання допомоги відхилено або відстрочено, повідомляються причини такого відхилення або відстрочення.

Стаття 43
Застереження

1. До статей 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 29 й 30 можуть, у цілому або частково, застосовуватися застереженням.

2. Договірна Сторона вважається такою, що прийняла всі положення статей 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 29 й 30 доти, доки під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції, не повідомить Генеральному секретарю Ради про застереження стосовно цих положень.

3. Договірна Сторона, що внесла застереження, може будь-коли відкликати їх, повністю або частково, шляхом повідомлення про це депозитарію, зазначивши дату, з якої таке відкликання набирає сили.

Розділ XII

Стаття 44
Витрати

1. За умов, визначених у пунктах 2 й 3 цієї статті, витрати, які виникають у зв'язку із застосуванням цієї Конвенції, покриває запитувана Договірна Сторона.

2. Витрати й утримання, виплачені експертам і свідкам, а також витрати перекладачам, які не є держаними службовцями, покриває запитуюча Договірна Сторона.

3. Якщо виконання прохання вимагає істотних витрат або витрат надзвичайного характеру, Договірні Сторони проводять консультації з метою визначення підстав й умов, за яких прохання буде виконано, а також способу відшкодування витрат.

Розділ XIII
Прикінцеві положення

Стаття 45
Адміністрування Конвенції

1. Адміністративний комітет створюється для:

a) розгляду спірних питань, що стосуються впровадження та застосування цієї Конвенції, а також унесення запропонованих із цією метою будь-яких поправок до неї;

b) надання пропозиції Договірним Сторонам стосовно внесення поправок до цієї Конвенції;

c) надання пропозиції Договірним Сторонам стосовно вжиття заходів для забезпечення однакового тлумачення й застосування цієї Конвенції;

d) прийняття рішення стосовно складу Групи управління, зазначеної в пункті 1 статті 32;

e) перевірки та схвалення технічних та експлуатаційних процедур, зазначених у пункті 2 статті 32, що стосуються центральної автоматизованої інформаційної системи;

f) призначення одного чи більше незалежних представників для проведення перевірок, зазначених у пункті 2 статті 33 й у пункті 4 статті 37, та визначення меж, частоти й інших обставин та умов таких перевірок;

g) визначення умов, зазначених у пункті 3 статті 36, які стосуються використання посадовими особами Ради інформації, отриманої із центральної автоматизованої інформаційної системи;

h) визначення умов, зазначених у пункті 4 статті 38, які стосуються санкціонування доступу до інформації загального характеру в центральній автоматизованій інформаційній системі міжнародних та регіональних урядових організацій;

i) надання рекомендацій Раді стосовно відшкодування, передбаченого пунктом 5 статті 41;

j) підтримання відносин з іншими заінтересованими міжнародними організаціями;

k) розгляду інших істотних питань, які можуть бути віднесені до сфери дії цієї Конвенції;

l) інформування Комітету з боротьби з митними правопорушеннями та Ради стосовно прийнятих рішень.

2. Адміністративний комітет приймає рішення стосовно необхідних змін переліків, наведених у статтях 10, 28 й 29, без звернення до статті 49, та рішення стосовно їхньої реалізації.

3. Усі Договірні Сторони цієї Конвенції є членами Адміністративного комітету.

4. Будь-який суб'єкт, що має намір приєднатися до цієї Конвенції як Договірна Сторона на підставі положень статті 46, може бути запрошений як спостерігач на засідання Адміністративного комітету. Статус і права таких спостерігачів визначаються Адміністративним комітетом. Представники міжнародних організацій можуть запрошуватися на засідання Адміністративного комітету як спостерігачі.

5. Адміністративний комітет установлює власні процедурні правила, що ухвалюються більшістю, яку складають не менше, ніж дві третини голосів Договірних Сторін цієї Конвенції. У випадку відсутності на час набрання чинності цією Конвенцією процедурних правил Адміністративного комітету застосовуються процедурні правила Ради доти, доки Адміністративний комітет не прийме власних.

6. Без шкоди для пункту 5 цієї статті, питання, віднесені цією Конвенцією до сфери дії Адміністративного комітету, вирішуються шляхом досягнення згоди між присутніми. Якщо питання не може бути вирішене шляхом досягнення згоди, рішення приймається простою більшістю голосів присутніх членів. У будь-якому випадку для внесення змін до переліків, наведених у пункті 2 статті 10, пункті 1 статті 28, пункті 1 статті 29, а також для призначення одного чи більше представників згідно з підпунктом "f" пункту 1 цієї статті рішення приймається не менше, ніж двома третинами голосів присутніх й уповноважених на голосування Договірних Сторін. У випадку санкціонування доступу до інформації загального характеру відповідно до пункту 4 статті 38 рішення приймається одностайним голосуванням усіх присутніх.

7. Кожна з Договірних Сторін має право на один голос. У випадках застосування пунктів 3 й 4 статті 46 митні, або економічні, союзи, які є Договірними Сторонами, мають під час голосування кількість голосів, що дорівнює загальній кількості голосів, наданих її членам, які є Договірними Сторонами.

8. Адміністративний комітет збирається щонайменше один раз на рік. Щорічно обирається Голова та Заступник голови. Митні адміністрації Договірних Сторін, повідомляють Генеральному секретарю про будь-які прохання стосовно внесення питань до порядку денного засідань Адміністративного комітету. Генеральний секретар розсилає запрошення й проект порядку денного засідання митним адміністраціям Договірних Сторін і спостерігачам, зазначеним у пункті 4 цієї статті, щонайменше за шість тижнів до дати проведення засідання Адміністративного комітету.

9. Рада надає Адміністративному комітетові послуги секретаріату.

Стаття 46
Підписання, ратифікація та приєднання

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

a) її підписання без застереження про ратифікацію; або

b) передачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання до 28 червня 2004 року в штаб-квартирі Ради в Брюсселі членами, зазначеними в пункті 1 цієї статті. Після закінчення цього строку вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-який митний, або економічний, союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1 й 2 цієї статті. Такий митний, або економічний, союз інформує Генерального секретаря про членів, які входять до цього союзу, а також про свою компетенцію стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний, або економічний, союз також інформує Генерального секретаря стосовно будь-яких істотних змін меж своєї компетенції.

4. Митний, чи економічний, союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі й правом голосу.

5. Будь-яка договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання стосовно всіх змін до цієї Конвенції, які набрали чинності на момент передачі депозитарію ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

Стаття 47
Територіальна сфера дії Конвенції

1. Будь-яка Договірна Сторона має право будь-коли шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Така заява набирає чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується до будь-яких зазначених у заяві територій до моменту набрання нею чинності для відповідної Договірної Сторони.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що зробила заяву, передбачену пунктом 1 цієї статті, поширюючи дію цієї Конвенції на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може згідно з порядком, установленим статтею 52 цієї Конвенції, повідомити депозитарію, що на відповідній території ця Конвенція далі застосовуватися не буде.

Стаття 48
Упровадження та застосування Конвенції

1. Застосовуючи цю Конвенцію, Договірні Сторони, уживають необхідних заходів для гарантування, наскільки це можливо, того, що їхні офіційні особи, відповідальні за розслідування митних правопорушень чи боротьбу з ними, підтримують один з одним персональні та прямі зв'язки.

2. Дві чи більше Договірних Сторін можуть досягти взаємної домовленості стосовно спрощення впровадження та застосування цієї Конвенції між ними.

Стаття 49
Поправки до Конвенції

1. Текст будь-якої поправки, рекомендованої Договірним Сторонам Адміністративним комітетом відповідно до порядку, передбаченого підпунктом "b" пункту 1 статті 45, надається Генеральним секретарем усім Договірним Сторонам і тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами.

2. Будь-яка запропонована поправка до цієї Конвенції набирає чинності через три місяці після закінчення 24-місячного періоду від дати передачі запропонованої поправки згідно з пунктом 1 цієї статті, за умови, що за цей час Генеральному секретарю не було надано заперечень до запропонованої поправки з боку жодної з Договірних Сторін.

3. Якщо заперечення до запропонованої поправки було надіслане Договірною Стороною до закінчення 24-місячного періоду, визначеного в пункті 2 цієї статті, поправка вважається не прийнятою.

Стаття 50
Вирішення спорів

1. Без шкоди для підпункту "c" пункту 1 статті 45 будь-який спір між двома чи більше митними адміністраціями стосовно тлумачення або застосування цієї Конвенції, наскільки це можливо, вирішується шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, не вирішений під час переговорів, передається Договірними Сторонами до Адміністративного комітету, який після цього розглядає спір і надає рекомендації стосовно його вирішення.

3. Договірні Сторони, між якими виник спір, можуть заздалегідь домовитися про обов'язковість для них рекомендацій Адміністративного комітету.

4. Спори, рішення для яких не знайдено, вирішуються дипломатичними засобами.

Стаття 51
Набрання чинності

1. Ця Конвенція набирає чинності через три місяці після того, як п'ять суб'єктів, зазначених у пунктах 1 й 3 статті 46, підпишуть її без застереження про ратифікацію чи здадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти або документи про приєднання.

2. Після набрання чинності відповідно до пункту 1 цієї статті ця Конвенція набирає чинності для будь-якої іншої Договірної Сторони через три місяці після того, як вона стала Договірною Стороною згідно з положеннями статті 46.

Стаття 52
Денонсація

1. Ця Конвенція має необмежений строк дії, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її будь-коли після дати набрання нею чинності відповідно до порядку, установленого статтею 51.

2. Про денонсацію повідомляється письмовим документом, що передається на зберігання депозитарію.

3. Денонсація набирає чинності через шість місяців після отримання Депозитарієм документа про денонсацію.

Стаття 53
Депозитарій Конвенції

1. Ця Конвенція, усі підписи із застереженнями чи без застережень про ратифікацію, а також усі ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю.

2. Депозитарій:

a) отримує та зберігає оригінали текстів цієї Конвенції;

b) готує засвідчені копії оригіналів текстів цієї Конвенції та передає їх Договірним Сторонам і тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами, а також Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй;

c) отримує всі підписи із застереженням про ратифікацію чи без такого, про ратифікацію або приєднання до цієї Конвенції, а також отримує та зберігає будь-які документи, інформацію та повідомлення, що стосуються цієї Конвенції;

d) отримує та зберігає національні законодавчі й адміністративні нормативні акти й письмові заяви відповідно до пункту 4 статті 25;

e) отримує та зберігає повідомлення про внесення застережень Договірними Сторонами відповідно до статті 43;

f) перевіряє, чи правильно й належним чином оформлено підписи чи будь-які документи, повідомлення та інформацію стосовно цієї Конвенції, та, у випадку необхідності, доводить це до відома відповідної Договірної Сторони;

g) повідомляє Договірним Сторонам, членам Ради, що не є Договірними Сторонами, та Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй про:

дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до статті 51 цієї Конвенції;

отримання повідомлень відповідно до статей 43, 46, 47 та 51 цієї Конвенції;

денонсацію згідно зі статтею 52 цієї Конвенції;

будь-які поправки, прийняті або відхилені відповідно до статті 49 цієї Конвенції, та дату набрання ними чинності; а також

будь-які рішення, прийняті Адміністративним комітетом, відповідно до пункту 2 статті 45;

h) повідомляє Договірним Сторонам про вповноважені органи влади, зазначені в пункті 3 статті 2;

i) повідомляє митним адміністраціям про офіційних контактних осіб, зазначених у пункті 1 статті 3.

3. У випадку будь-яких розбіжностей, що з'являються між Договірною Стороною та депозитарієм стосовно виконання функцій останнього, депозитарій або ця Договірна Сторона доводять це питання до відома інших Договірних Сторін і Сторін, що підписали цю Конвенцію, або, залежно від обставин, до відома Адміністративного комітету.

Стаття 54
Реєстрація та автентичні тексти

Відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ця Конвенція реєструється в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на підставі звернення Генерального секретаря.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в Брюсселі 27 червня 2003 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в одному оригінальному примірнику, що передається на зберігання Генеральному секретарю, який надсилає засвідчені копії всім суб'єктам, зазначеним у пунктах 1 й 3 статті 46 цієї Конвенції.