Консульська конвенція
між Україною і Республікою Білорусь

Дата підписання: 20.01.2009

( Конвенцію ратифіковано Законом
N 1490-VI від 10.06.2009 )

Дата набрання чинності для України: 04.12.2009

Україна і Республіка Білорусь, далі - "Договірні Сторони",

керуючись бажанням розвивати свої консульські відносини з метою ефективнішого захисту прав та інтересів обох держав, їхніх громадян і юридичних осіб, зміцнення дружби та співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року,

підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені в цій Конвенції, будуть застосовуватись норми міжнародного звичаєвого права та багатосторонніх міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони,

вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про таке:

Розділ I
Визначення

Стаття 1

В цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

a) "консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

b) "консульський округ" означає район, відведений консульській установі для здійснення консульських функцій;

c) "глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти як главі консульської установи;

d) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, в тому числі главу консульської установи, якій доручено здійснення в цій якості консульських функцій;

e) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки в консульській установі;

f) "працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки з обслуговування консульської установи;

g) "працівники консульської установи" - консульські посадові особи, консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу;

h) "член сім'ї" означає дружину або чоловіка, дітей, батьків працівника консульської установи, а також інших осіб, які проживають разом з ним і знаходяться на його утриманні;

i) "громадянин" означає будь-яку фізичну особу, яка є громадянином держави, що представляється, або держави перебування відповідно до законодавства цих держав;

j) "консульські приміщення" означає приміщення або частини приміщень і земельна ділянка, яка обслуговує ці приміщення або частини будівель, які використовуються винятково для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

k) "консульські архіви" включають всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання та використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами та кодами, картотеками й будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони чи зберігання;

l) "судно" означає будь-яке цивільне плавальне судно, яке має право на підняття прапора держави, що представляється;

m) "повітряне судно" означає будь-який цивільний літальний апарат, який має право на використання розпізнавальних знаків держави, що представляється.

Розділ II
Загальні положення про консульські зносини

Стаття 2
Відкриття консульської установи

1. Консульська установа держави, що представляється, може бути відкрита на території держави перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас, консульський округ, а також будь-які їхні зміни визначаються тільки за домовленістю між державою, що представляється, і державою перебування.

Стаття 3
Призначення і допущення глави
консульської установи

1. До призначення глави консульської установи держава, що представляється, повинна одержати попередню згоду держави перебування. Якщо держава перебування не погоджується на це, вона не зобов'язана пояснювати мотиви свого рішення.

2. Держава, що представляється, передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або повідомлення про призначення глави консульської установи.

3. Після подання консульського патенту держава перебування в можливо короткий строк видає главі консульської установи екзекватуру.

4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх функцій після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати свої функції, держава перебування негайно сповіщає органи влади консульського округу й вживає всіх необхідних заходів, для надання главі консульської установи можливості виконувати свої обов'язки і користуватися усіма правами, перевагами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

Стаття 4
Тимчасове виконання функцій глави
консульської установи

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово виконуватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я, прізвище, посада і ранг виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом держави, що представляється. За загальним правилом, таке повідомлення робиться заздалегідь.

3. Компетентні органи держави перебування надають тимчасовому виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу та захист. В період виконання обов'язків глави консульської установи на нього поширюються положення цієї Конвенції такою ж мірою, що й на главу консульської установи.

Стаття 5
Повідомлення держави перебування
про призначення, прибуття та відбуття

1. Держава, що представляється, в особі своїх компетентних органів заздалегідь письмово повідомляє Міністерство закордонних справ держави перебування про таке:

a) прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посаду працівників консульської установи, дата їхнього прибуття й остаточного від'їзду, або припинення їхніх функцій, а також про будь-яку зміну їхнього статусу в період їх роботи в консульській установі;

b) прізвище, ім'я, громадянство, дата прибуття, остаточного відбуття членів сім'ї кожного працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути членом сім'ї працівника консульської установи.

2. Компетентні органи держави перебування видають працівникам консульської установи та членам їх сімей безкоштовно, згідно із встановленим порядком цієї держави, посвідчення особи, яке підтверджує їхній статус як працівників консульської установи та членів їх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній.

Стаття 6
Громадянство консульських посадових осіб

Консульські посадові особи повинні бути громадянами держави, що представляється.

Стаття 7
Особи, які оголошені "persona non grata"
або неприйнятними

Держава перебування може будь-коли сповістити державу, що представляється, про те, що та чи інша консульська посадова особа є "persona non grata" або один із працівників консульської установи є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обґрунтовувати мотиви свого рішення. У такому випадку держава, що представляється, повинна відкликати відповідного працівника консульської установи. Якщо держава, що представляється, не виконає протягом обґрунтованого терміну це зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати цю особу працівником консульської установи.

Розділ III
Консульські функції

Стаття 8
Загальні положення

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права та інтереси держави, що представляється, її громадян та юридичних осіб, надавати їм допомогу і сприяння.

2. Сприяти розвитку торгових, економічних, правових, туристичних, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних, гуманітарних зв'язків та зв'язків у галузі освіти й спорту між державою, що представляється, і державою перебування, а також сприяти розвитку дружніх відносин.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови й події в торговому, економічному, культурному, науковому житті держави перебування, повідомляти про них уряд держави, що представляється.

4. Звертатись в письмовій або усній формі у відповідні органи консульського округу.

5. Виконувати інші функції, покладені на консульську установу державою, що представляється, які не суперечать законодавству та правилам держави перебування.

Стаття 9
Функції з питань громадянства
і громадянського стану

1. Консульська посадова особа має право:

a) вести облік громадян держави, що представляється;

b) приймати заяви з питань громадянства держави що представляється;

c) реєструвати народження та смерть громадян держави, що представляється, та видавати відповідні документи;

d) реєструвати акти цивільного стану між громадянами держави, що представляється, згідно з законодавством акредитуючої держави.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку дотримуватись законодавства держави перебування.

Стаття 10
Функції стосовно паспортів та віз

Консульська посадова особа має право:

1. Видавати, відновлювати, вилучати, анулювати паспорти громадян держави, що представляється, подовжувати строк їх дії, вносити до них необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, які дають право на перетин кордону.

2. Видавати, продовжувати, анулювати візи для в'їзду до держави, що представляється, та виїзду з неї, а також для транзитного проїзду через її територію.

Стаття 11
Нотаріальні дії

1. Відповідно до законів та правил держави, що представляється, консульська посадова особа має право:

a) на прохання будь-якої особи, незалежно від її громадянства, видавати йому документи для використання в державі, що представляється;

b) на вимогу громадян держави, що представляється, видавати їм документи для використання в державі перебування або за її межами;

c) перекладати документи на мову держави, що представляється, або держави перебування та засвідчувати правильність цього перекладу;

d) приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, цінності й документи громадян держави, що представляється, за умови, що це не суперечить законодавству та правилам держави перебування;

e) приймати, складати та засвідчувати заяви громадян держави, що представляється;

f) засвідчувати підписи громадян держави, що представляється, на будь-яких документах;

g) складати, засвідчувати та приймати на зберігання заповіти громадян акредитуючої держави;

h) складати й засвідчувати акти і угоди між громадянами держави, що представляється, за умови, що такі акти та угоди не суперечать законодавству держави перебування та не стосуються встановлення або передачі прав на нерухоме майно;

i) складати й засвідчувати акти та угоди між громадянами держави, що представляється, з однієї сторони, та громадянами інших держав, з іншої сторони, якщо ці акти й угоди стосуються виключно майна або прав у державі, що представляється, та стосуються справ, які підлягають розгляду у цій державі за умови, що ці акти та угоди не суперечать законодавству держави перебування;

j) виконувати інші функції, покладені на консульську установу державою, що представляється, які не забороняються законодавством держави перебування, або проти виконання яких держава перебування не має заперечень, або ж які передбачені міжнародними договорами, чинними між державою, що представляється, та державою перебування.

2. Складені, видані, засвідчені або перекладені консульською посадовою особою документи відповідно до пункту 1 цієї статті будуть розглядатись в державі перебування як документи, які мають таку саму юридичну силу, як і в разі якби вони були видані, засвідчені або перекладені компетентними органами та відомствами держави перебування, за умови, що вони відповідають законодавству держави перебування.

Стаття 12
Повідомлення про затримання,
арешт або інше обмеження свободи громадян
держави, що представляється

1. Компетентні органи держави перебування в найкоротші терміни, але не пізніше чотирьох днів після застосування відповідних заходів, сповіщають відповідну консульську посадову особу держави, що представляється, про затримання, арешт чи будь-яке інше обмеження свободи громадянина держави, що представляється.

Одночасно компетентні органи держави перебування негайно передають будь-яке повідомлення, адресоване консульській установі держави, що представляється, цією особою.

2. Компетентні органи держави перебування негайно, але не пізніше чотирьох днів з моменту затримання, арешту чи будь-якого іншого обмеження свободи громадянина держави, що представляється, забезпечать реалізацію права консульської посадової особи відвідати або зв'язатися з таким громадянином, в тому числі для надання йому необхідної правової допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування інформують громадян держави, що представляється, яких було затримано, арештовано або свободу яких обмежено в будь-який інший спосіб, про положення цієї статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1, 2 цієї статті, здійснюються відповідно до законодавства держави перебування за умови, що ці закони і правила сприяють досягненню цілей, для яких призначені ці права.

Стаття 13
Надання допомоги громадянам держави,
що представляється

1. Консульська посадова особа має право:

a) контактувати й відвідувати будь-якого громадянина держави, що представляється, який знаходиться на території консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати відносинам між громадянами держави, що представляється, та консульською установою та обмежувати їм доступ до консульської установи;

b) звертатися із запитом до компетентних органів держави перебування щодо негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки до яких причетні громадяни держави, що представляється;

c) звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку без вісті зниклих громадян акредитуючої держави, які постійно проживали або тимчасово перебували на території держави перебування;

2. Консульська установа повинна сприяти правоохоронним органам держави, що представляється, та держави перебування у вирішенні питань про надання правової допомоги.

3. У випадку, коли громадянин держави, що представляється, не може здійснити в державі перебування захист своїх прав та інтересів у зв'язку з його відсутністю в державі перебування або через інші причини, консульська посадова особа може без будь-якої довіреності представляти його в судах та інших органах держави перебування або забезпечити йому належне представництво до того часу, доки він не призначить свого представника чи буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

Стаття 14
Опіка та піклування

1. Компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про необхідність встановлення опіки або піклування над неповнолітніми громадянами держави, що представляється, а також над повнолітніми недієздатними або обмежено дієздатними громадянами держави, що представляється, які не можуть самостійно реалізовувати свої права та виконувати обов'язки.

2. Консульська посадова особа співпрацює з питань, що вказані в пункті 1 цієї статті, з компетентними органами держави перебування та у випадку необхідності рекомендує особу для виконання обов'язків опікуна або піклувальника відповідно до законів та правил держави перебування.

Стаття 15
Повідомлення про смерть

У випадку смерті громадянина держави, що представляється, в державі перебування компетентні органи держави перебування в можливо стислий термін інформують про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають свідоцтво про смерть або інші документи, які підтверджують факт смерті.

Стаття 16
Функції стосовно спадкового майна

1. У випадку, якщо померлий громадянин держави, що представляється, залишив спадщину в державі перебування, компетентні органи держави перебування в якомога стислий термін інформують консульську посадову особу про наявність спадкового майна, спадкоємців, відмову від отримання спадщини, а також про те, що будь-яка особа, яка знаходиться або представлена на території держави перебування, призначена розпорядником цього майна.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї статті, під час складання опису майна компетентними органами держави перебування та вживає заходів з охорони спадкового майна.

3. У разі, коли громадянин держави, що представляється, має право на спадщину особи, яка померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи держави перебування невідкладно інформують про це консульську установу держави, що представляється.

4. Якщо громадянин держави, що представляється, має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ні він, ані його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника представляти цього громадянина в судах або інших органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право приймати спадкове майно, що належить громадянину держави, що представляється, який постійно не проживає в державі перебування, для передачі спадкоємцю.

6. Якщо громадянин держави, що представляється, який постійно не проживає в державі перебування, помирає в цій державі, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно померлого, для передачі його спадкоємцям, розпоряднику або іншим уповноваженим особам.

7. Консульська посадова особа може від імені громадянина держави, що представляється, якщо такий громадянин не знаходиться на території держави перебування, отримувати від суду, органів влади або окремих осіб гроші чи інше майно, на яке цей громадянин має право у зв'язку зі смертю будь-якої особи, в тому числі спадкове майно, платежі, передбачені відповідно до законодавства про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними випадками, а також платежі за страховими полісами у зв'язку зі страхуванням життя.

8. Під час виконання функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6, 7 цієї статті, консульська посадова особа повинна дотримуватися законодавства держави перебування.

Стаття 17
Сприяння, що надається суднам держави,
що представляється

1. Консульська посадова особа має право в межах свого консульського округу надавати допомогу суднам держави, що представляється, які знаходяться у внутрішніх або територіальних водах держави перебування, капітанам та членам екіпажів цих суден, а також:

a) підніматися на борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

b) розслідувати будь-який нещасний випадок, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам компетентних органів держави перебування;

c) сприяти у вирішенні трудових спорів між капітаном та членами екіпажу, а також вживати заходів щодо безпеки на борту судна;

d) вживати заходів щодо надання капітану судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги та повернення в державу, що представляється;

e) приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна, які передбачені законодавством держави, що представляється, або міжнародними договорами, учасниками яких є держави, що представляється;

f) здійснювати контроль за тим, щоб в портах, територіальних та внутрішніх водах держави перебування у межах свого консульського округу судам надавалися у повному обсязі права та імунітети відповідно до законодавства перебування та міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони;

g) сприяти входу судна в порт, виходу з нього та перебування судна в порту;

i) надавати іншу допомогу, яка передбачена законодавством держави, що представляється, та держави перебування.

2. Капітан і члени екіпажу мають право контактувати безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законодавства держави перебування.

Стаття 18
Захист інтересів у випадку примусових
заходів проти судна

1. У випадку, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити будь-яких примусових заходів проти судна або доручити провести розслідування на борту судна держави, що представляється, вони завчасно повідомляють консульську установу для того, щоб консульська посадова особа або її представник був присутній під час здійснення цих заходів. Якщо завчасне повідомлення неможливе, консульська установа повинна бути негайно інформована про вжиті компетентними органами держави перебування заходи та про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються відповідним чином і до заходів, вжитих на суші компетентними органами держави перебування щодо капітана судна або члена екіпажу.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються до звичайного прикордонного, митного, санітарного контролю, а також під час вжиття заходів спрямованих на забезпечення безпеки навігації на морі або запобігання забрудненню вод.

4. Компетентні органи держави перебування не можуть втручатися у внутрішні справи будь-якого судна держави, що представляється, якщо не порушуються безпека та громадський порядок в державі перебування, за винятком випадків, коли це здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою, або ж за згодою консульської посадової особи держави, що представляється.

Стаття 19
Допомога у разі пошкодження суден

1. Якщо судно держави, що представляється, зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину чи з будь-яких інших причин не зможе продовжувати самостійне плавання, компетентні органи держави перебування негайно повідомлять консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку пасажирів та екіпажу, судна, вантажу та іншого майна.

2. Консульська посадова особа може надавати допомогу судну держави, що представляється, яке зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину чи з будь-яких інших причин не може самостійно продовжувати плавання, членам його екіпажу та пасажирам, або звертатися з проханням до держави перебування про надання такої допомоги.

3. Якщо судновласник держави, що представляється, капітан або інша уповноважена особа не в змозі прийняти необхідні заходи для забезпечення безпеки та порятунку судна або його вантажу або для того, щоб ними розпоряджатися, консульська посадова особа держави, що представляється, від імені власника або вживає таких заходів, які в такому разі вжив би власник судна чи вантажу, або звертається до держави перебування з проханням вжити такі заходи.

4. Органи влади держави перебування негайно інформують консульську установу у випадку, якщо судно держави, що представляється, зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких інших причин не може самостійно продовжувати плавання, чи будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж, будуть знайдені на березі, або доставлені у порт держави перебування, якщо капітан, власник, судновий агент або представник страхової компанії не присутні або не можуть вжити заходів для зберігання або розпорядження цим майном. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити необхідних заходів від їхнього імені.

5. Судно держави, що представляється, яке зазнало пошкоджень, а також його вантаж та майно звільняються від податків, митних зборів та мита в державі перебування, за винятком тих випадків, коли судно та його вантаж залишені в державі перебування в очікуванні сплати мита.

6. Консульська посадова особа має право бути присутньою під час встановлення компетентними органами держави перебування причин аварії судна, посадки його на мілину чи будь-яких інших причин, у зв'язку з якими воно не може самостійно продовжувати плавання.

Стаття 20
Функції стосовно повітряних суден,
автомобільних та залізничних транспортних
засобів держави, що представляється

Статті 17, 18 та 19 цієї Конвенції застосовуються також до повітряних суден, автомобільних та залізничних транспортних засобів держави, що представляється, в тому самому обсязі, в якому вони не суперечать положенням міжнародних угод, учасниками яких є Договірні сторони.

Стаття 21
Передача судових та несудових документів

Консульська посадова особа має право передавати судові та несудові документи, якщо це дозволено законодавством держави перебування. Якщо між держави, що представляється, та державою перебування діють інші угоди, варто застосовувати їхні положення.

Стаття 22
Виконання консульських функцій
в консульському окрузі або за його межами

Консульська посадова особа може здійснювати консульські функції в межах консульського округу. За згодою держави перебування, вона може здійснювати консульські функції і поза межами свого консульського округу.

Стаття 23
Зносини з органами держави перебування

У випадку відсутності дипломатичного представництва консульська посадова особа може звертатися до місцевих органів свого консульського округу, до центральних компетентних органів держави перебування - настільки, наскільки це дозволено законодавством та звичаями держави перебування або відповідними міжнародними договорами.

Стаття 24
Повідомлення про зміни
в законодавстві держави перебування,
що стосуються прав та інтересів громадян держави,
що представляється

Держава перебування інформує консульську установу про зміни в законодавстві, що стосуються прав та інтересів громадян держави, що представляється.

Розділ IV
Переваги, привілеї та імунітети

Стаття 25
Сприяння консульській установі та працівникам
консульської установи

1. Держава перебування надає консульській установі всі можливості для виконання її функцій.

2. Держава перебування ставитиметься до працівників консульської установи з належною повагою і вживатиме необхідних заходів для забезпечення виконання їхніх функцій відповідно до цієї Конвенції.

Стаття 26
Консульські і житлові приміщення

1. Держава перебування сприяє державі, що представляється, у придбанні на своїй території, згідно із своїм законодавством, приміщень, необхідних для її консульських установ, або надає їй допомогу у придбанні приміщень іншим шляхом.

2. Держава перебування також сприяє, у випадку необхідності, консульській установі в отриманні придатних житлових приміщень для її працівників.

3. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті не звільняють державу, що представляється, від обов'язку дотримуватись законів та правил держави перебування, які регулюють розташування та конструкцію будівель, а також законів та правил, які регулюють міське планування та районування.

Стаття 27
Користування державним прапором і гербом

1. Консульська установа держави, що представляється, має право на будівлі, яке вона займає, піднімати Державний Прапор держави, що представляється, встановлювати зображення Державного Герба держави, що представляється, та напис своєї назви державною мовою держави, що представляється, і мовою держави перебування.

2. Консульська установа держави, що представляється, має право вивішувати Державний Прапор держави, що представляється, на резиденції глави консульської установи, а також розміщувати Державний Прапор на його транспортних засобах, які використовуються ним під час виконання своїх службових обов'язків.

Стаття 28
Недоторканність консульських приміщень
і житлових приміщень консульських посадових осіб

1. Консульські приміщення і житлові приміщення консульських посадових осіб є недоторканними. Представники органів влади держави перебування не можуть заходити до консульських приміщень та житлових приміщень консульських посадових осіб без згоди на це глави консульської установи або глави дипломатичного представництва держави, що представляється, в державі перебування або особи, призначеної одним з них.

2. Держава перебування вживатиме всіх необхідних заходів для захисту консульських приміщень та житлових приміщень консульських посадових осіб від усякого вторгнення або заподіяння шкоди та для запобігання будь-якому порушенню спокою консульської установи або образи її гідності.

Стаття 29
Імунітет від реквізиції консульських приміщень

Консульські приміщення, усе майно консульської установи, а також її засоби пересування користуються імунітетом від будь-яких видів реквізиції в цілях державної оборони або громадських потреб. У випадку виникнення необхідності відчуження приміщень для зазначених вище цілей, вживаються всі необхідні заходи з усунення перешкод для виконання консульських функцій і держави, що представляється, невідкладно відшкодовується відповідна та ефективна компенсація.

Стаття 30
Недоторканність консульських архівів та документів

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від місця їх знаходження.

Стаття 31
Свобода пересування

У випадках, коли це не суперечить законодавству держави перебування про зони, в'їзд в які забороняється або регулюється з метою державної безпеки, держава перебування повинна забезпечувати всім працівникам консульської установи свободу пересування її територією.

Стаття 32
Свобода зносин

1. Держава перебування повинна дозволяти й захищати свободу зносин консульської установи для всіх офіційних цілей. У зносинах з урядом, дипломатичними представництвами та іншими консульськими установами держави, що представляється, консульська установа може використовувати всі придатні засоби, в тому числі дипломатичних і консульських кур'єрів, закодовані і шифровані депеші, дипломатичні і консульські валізи. Консульська установа може встановити й користуватися радіопередавачем тільки за згодою держави перебування.

2. Офіційна кореспонденція консульської установи є недоторканною. Консульська валіза не підлягає ні відкриванню, ані затриманню. Вона повинна бути опломбована, носити зовнішні видимі знаки, котрі вказують на її характер, і містити тільки офіційну кореспонденцію, офіційні документи й предмети, призначені винятково для офіційного користування.

3. Консульський кур'єр забезпечується офіційним документом, в якому вказуються його статус та кількість місць, які складають консульську валізу. За винятком випадків, коли є згода держави перебування, він не може бути ні громадянином держави перебування, ані, якщо він не є громадянином держави, що представляється, особою, яка постійно проживає в державі перебування. Він користується такими самими перевагами, привілеями та імунітетами в державі перебування, як і дипломатичний кур'єр.

4. Держава, що представляється або консульська установа можуть призначити консульських кур'єрів ad hoc. У таких випадках положення пункту 3 цієї статті також застосовуються, з тим винятком, що згадані в ньому імунітети припиняються в момент доставки таким кур'єром дорученої йому консульської валізи за призначенням.

5. Консульська валіза може бути ввірена капітану судна або командиру повітряного судна акредитуючої держави, який повинен мати офіційний документ із зазначенням кількості місць, що складають консульську валізу, але він не вважатиметься консульським кур'єром. Працівники консульської установи можуть вільно та безпосередньо вручати капітану судна або командиру повітряного судна та одержувати від них консульську валізу.

Стаття 33
Консульські збори і мито

1. Консульська установа може стягувати на території держави перебування збори і мито за консульські послуги, передбачені законодавством держави, що представляється.

2. Кошти, які збираються як збори і мито, передбачені у пункті 1 цієї статті, та квитанції про одержання таких зборів та мита звільняються в державі перебування від будь-яких податків, зборів та мита.

Стаття 34
Особиста недоторканність консульських
посадових осіб

Консульські посадові особи користуються особистою недоторканністю і не можуть підлягати затриманню або арешту. Держава перебування вживає належних заходів для запобігання будь-якому посяганню на їхню особистість, свободу та гідність.

Стаття 35
Імунітет від юрисдикції

1. Консульські посадові особи користуються привілеями та імунітетами в повному обсязі як дипломатичні агенти, відповідно до положень Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.

2. Консульські службовці не підлягають юрисдикції держави перебування щодо дій, які здійснюються ними під час виконання своїх службових обов'язків.

3. Положення пункту 2 цієї статті не застосовуються щодо цивільного позову:

a) який випливає з договору, укладеного консульським службовцем, за яким він прямо або опосередковано не взяв на себе зобов'язань як агент держави, що представляється, або

b) третьої сторони за шкоду, заподіяну в результаті нещасного випадку в державі перебування, викликаного дорожнім транспортним засобом, судном або повітряним судном.

Стаття 36
Обов'язки давати свідчення

1. Консульські посадові особи не зобов'язані давати свідчення.

2. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу можуть бути викликані давати свідчення під час розгляду судових або адміністративних справ у державі перебування. За винятком випадків, згаданих у пункті 3 цієї статті, вони не можуть відмовлятися давати свідчення.

3. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу не зобов'язані давати свідчення з питань, пов'язаних з виконанням ними своїх функцій, або надавати офіційну кореспонденцію або документи, які відносяться до їх функцій. Вони мають право давати свідчення як експерти стосовно законодавства держави, що представляється, якщо на це є згода глави консульської установи, проте вони мають право відмовитися давати свідчення як експерти. У випадку відмови надавати свідчення проти них не можуть бути застосовані адміністративні заходи.

4. Компетентні органи держави перебування, які потребують свідчення будь-якого консульського службовця або працівника обслуговуючого персоналу, не повинні перешкоджати виконанню цією особою її службових обов'язків. Ці органи можуть, коли це є можливим, вислуховувати ці свідчення за місцем проживання цієї особи, у приміщенні консульської установи, або приймати від нього письмові свідчення.

Стаття 37
Звільнення від повинностей

Працівники консульської установи звільняються в державі перебування від будь-яких особистих, громадських та військових повинностей, а також від виконання будь-яких вимог, передбачених законодавством держави перебування щодо реєстрації іноземців і одержання дозволу на проживання.

Стаття 38
Звільнення від податків та зборів

1. Держава перебування звільняє від податків і зборів:

a) консульські приміщення та житлові приміщення працівників консульської установи, придбані від імені акредитуючої держави або її представника, а також угоди й акти відносно придбання зазначеного майна;

b) рухоме майно і транспортні засоби, законно придбані консульською установою для офіційних цілей, а також їх придбання, володіння та утримання.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до:

a) податків та зборів, що стягуються як оплата за конкретні види послуг;

b) податків та зборів, що стягуються згідно з законодавством держави перебування, з особи, яка уклала угоду з державою, що представляється, або її представником.

Стаття 39
Звільнення від податків, зборів та мита
працівників консульської установи

1. Консульські посадові особи та працівники консульської установи, а також члени їхніх сімей, які проживають спільно з ними, звільняються від особистих і майнових, державних, районних і муніципальних податків, зборів та мита, за винятком:

a) непрямих податків, які включаються у вартість товарів та послуг;

b) мита і податків на приватне нерухоме майно, яке знаходиться на території держави перебування, з винятками, передбаченими у статті 38 цієї Конвенції;

c) податків на спадкове майно, мита на спадщину, податків на перехід майна, з винятками, передбаченими у положеннях пункту 2 статті 43 цієї Конвенції;

d) податків, зборів та мита на приватний прибуток, в тому числі прибутки з капіталу, джерело якого знаходиться в державі перебування, а також податків на капіталовкладення у комерційні або фінансові підприємства в державі перебування;

e) податків і мита, що стягуються за конкретні види обслуговування, реєстраційного, судового і реєстрового мита, іпотечних та гербових зборів з винятками, передбаченими положеннями статті 38 цієї Конвенції.

2. Працівники консульської установи звільняються від податків, зборів і мита на заробітну плату, одержувану ними за свою роботу у консульській установі.

3. Працівники консульської установи, які наймають осіб, заробітна плата яких не звільнена від прибуткового податку в державі перебування, виконують зобов'язання, що покладаються законодавством держави перебування на наймачів у тому, що стосується утримання прибуткового податку.

Стаття 40
Звільнення від митного огляду та митних платежів

1. Згідно зі своїм законодавством, держава перебування дозволяє ввезення та вивезення зі звільненням від митного огляду та митних платежів, податків, пов'язаних з цими зборами крім тих, що стягуються за зберігання, перевезення та іншого роду послуги:

a) товарів, призначених для офіційного користування консульською установою;

b) товарів, призначених для особистого користування консульською посадовою особою;

c) товарів особистого користування під час їх початкового облаштування, ввезених консульськими службовцями та працівниками обслуговуючого персоналу консульської установи.

2. Кількість товарів, згаданих в підпунктах "b" і "c" пункту 1 цієї статті, не повинна перебільшувати кількості, необхідної для особистого користування відповідних осіб.

3. Особистий багаж консульської посадової особи звільняється від митного огляду. Він може бути оглянутий компетентними органами держави перебування лише якщо існують серйозні мотиви вважати, що в ньому містяться інші предмети, ніж зазначені в підпункті "b" пункту 1 цієї статті, або предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законами та правилами держави перебування, або карантинними правилами. У цьому випадку огляд проводиться в присутності консульської посадової особи або її уповноваженого представника.

Стаття 41
Привілеї та імунітети членів сім'ї

1. Члени сімей працівників консульської установи користуються привілеями і імунітетами в тому самому обсязі, що і відповідний працівник консульської установи.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до членів сім'ї, які є громадянами держави перебування, або постійно проживають у цій державі, або займаються професійною або комерційною діяльністю з метою отримання прибутків в державі перебування.

Стаття 42
Особи, які не користуються привілеями
та імунітетами

1. Консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу консульської установи, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у цій державі, не користуються привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією, за винятком випадків передбачених в пункті 3 статті 36.

2. Члени сімей осіб, згаданих в пункті 1 цієї статті, не користуються привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

3. Держава перебування здійснює юрисдикцію щодо осіб, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, таким чином, щоб не створювати перешкод для діяльності консульської установи.

Стаття 43
Спадкове майно працівника консульської
установи та члена його сім'ї

У випадку смерті працівника консульської установи або члена його сім'ї, держава перебування:

a) дозволяє вивезення рухомого майна померлого, за винятком майна, придбаного в державі перебування, вивезення якого було заборонено на момент його смерті;

b) не стягує будь-яких державних, районних або місцевих податків на спадок або мита на спадкування з рухомого майна померлого.

Стаття 44
Початок і кінець консульських привілеїв
та імунітетів

1. Кожний працівник консульської установи користується привілеями та імунітетами, передбаченими в цій Конвенції, з моменту його в'їзду на територію держави перебування до місця свого призначення, або, якщо він вже перебуває на території цієї держави, з моменту, коли він приступає до виконання своїх обов'язків у консульській установі.

2. Члени сім'ї працівника консульської установи, які проживають разом з ним, користуються привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією, з моменту їх в'їзду на територію держави перебування, або з моменту коли вони стали членами його сім'ї.

3. Привілеї та імунітети працівника консульської установи, а також привілеї та імунітети членів його сім'ї, які проживають разом з ним, припиняються в момент, коли ця особа залишає державу перебування, або після закінчення обґрунтованого терміну, щоб це зробити. Привілеї та імунітети членів сім'ї працівника консульської установи припиняються, коли вони перестають бути членами його сім'ї. Однак, якщо ці особи мають намір залишити державу перебування протягом обґрунтованого терміну, то їхні привілеї та імунітети зберігаються до їх від'їзду.

4. У випадку смерті працівника консульської установи, члени його сім'ї, які проживають спільно з ним, продовжують користуватися наданими їм привілеями та імунітетами до моменту залишення ними держави перебування або до закінчення обґрунтованого терміну для залишення держави перебування.

Стаття 45
Відмова від привілеїв та імунітетів

1. Держава, що представляється, може відмовитися від будь-яких привілеїв та імунітетів, якими користуються відповідні особи згідно з положеннями цієї Конвенції. В усіх випадках відмова повинна бути виразною і повідомлена державі перебування у письмовій формі.

2. Подання позову будь-якою особою у справі, в якій вона могла б користуватися імунітетом від юрисдикції згідно з цією Конвенцією, позбавляє цю особу права посилатися на імунітет від юрисдикції у випадку зустрічного позову, пов'язаного з основним позовом.

3. Відмова від імунітету щодо юрисдикції у цивільній або адміністративній справі не тягне за собою відмову від імунітету стосовно виконання судових рішень, для яких необхідна окрема відмова у письмовій формі.

Стаття 46
Виконання консульських
функцій дипломатичними представництвами

1. Положення цієї Конвенції поширюються на випадки виконання консульських функцій дипломатичними представництвами.

2. Прізвища працівників дипломатичного представництва, яким доручено здійснення консульських функцій, повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування або органу, вказаному цим Міністерством.

3. Під час виконання консульських функцій дипломатичне представництво може звертатися:

a) до місцевих органів влади консульського округу;

b) до центральних органів влади держави перебування, якщо це не суперечить законам, правилам і звичаям держави перебування або відповідним міжнародним угодам.

4. Привілеї та імунітети працівників дипломатичного представництва, про які йдеться в пункті 2 цієї статті, продовжують регулюватися нормами міжнародного права, що стосуються дипломатичних зносин.

Розділ V
Повага до законів і правил держави перебування

Стаття 47

1. Не порушуючи привілеїв та імунітетів, передбачених цією Конвенцією, особи, які користуються цими привілеями та імунітетами, зобов'язані поважати законодавство держави перебування, в тому числі закони та правила, які регулюють правила дорожнього руху, а також страхування транспортних засобів.

2. Консульські приміщення не можуть використовуватися в цілях, несумісних з виконанням консульських функцій.

3. Працівники консульської установи держави, що представляється, не можуть здійснювати професійну або комерційну діяльність у державі перебування, за винятком тієї, яка пов'язана з виконанням офіційних функцій.

Розділ VI
Заключні положення

Стаття 48

За взаємною згодою Договірні Сторони можуть вносити зміни та доповнення до цієї Конвенції.

Стаття 49

Набуття чинності, денонсація цієї Конвенції

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набуде чинності на тридцятий (30) день після обміну ратифікаційними грамотами.

2. Ця Конвенція укладається на невизначений термін і залишається чинною до закінчення шести (6) місяців з дня отримання однією з Договірних Сторін офіційного повідомлення другої Договірної Сторони про своє рішення денонсувати цю Конвенцію.

Вчинено у м. _______________ "___" ____________ 200_ р. у двох примірниках, кожний українською і російською мовами, при цьому всі тексти є рівно автентичні. У випадку виникнення розбіжностей в тлумаченні положень цієї Конвенції, Договірні Сторони будуть керуватися текстом російською мовою.

 За Україну                                 За Республіку Білорусь