ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
17.03.2009 N 140

Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України
2 квітня 2009 р. за N 291/16307

Про затвердження Інструкції про порядок
відображення в бухгалтерському обліку
банками України поточних і відстрочених
податкових активів та податкових зобов'язань

Відповідно до статті 41 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), з метою вдосконалення бухгалтерського обліку поточних і відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань Правління Національного банку України постановляє:

1. Затвердити Інструкцію про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань, що додається.

2. Департаменту бухгалтерського обліку (В.І.Ричаківська) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва і використання в роботі.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 19.03.2003 N 121 "Про затвердження Інструкції про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.04.2003 за N 291/7612.

4. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на територіальні управління Національного банку України.

Голова В.С.Стельмах

Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
17.03.2009 N 140

Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України
2 квітня 2009 р. за N 291/16307

Інструкція
про порядок відображення в бухгалтерському
обліку банками України поточних
і відстрочених податкових активів
та податкових зобов'язань

1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку витрат банків з податку на прибуток з урахуванням відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань.

1.2. Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів Національного банку України й основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

1.3. Під час застосування цієї Інструкції слід керуватися вимогами законодавства України з питань оподаткування.

1.4. Терміни, що використовуються в цій Інструкції, уживаються в такому значенні:

балансова база активу - вартість, за якою актив відображений у балансі;

балансова база зобов'язання - вартість, за якою зобов'язання відображене в балансі;

витрати (дохід) з податку на прибуток - загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов'язання і відстроченого податкового активу;

відстрочене податкове зобов'язання (далі - ВПЗ) - сума податку на прибуток, яка сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню;

відстрочений податковий актив (далі - ВПА) - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок:

тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню,

перенесення на майбутні періоди податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді,

перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими неможливо скористатися у звітному періоді;

відстрочений податок на прибуток - сума податку на прибуток, що визнана відстроченим податковим зобов'язанням і відстроченим податковим активом;

обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період;

податкова база активу - вартість активу, яка використовується з метою оподаткування цього активу під час визначення податку на прибуток;

податкова база зобов'язання - вартість зобов'язання, яка використовується з метою оподаткування цього зобов'язання під час визначення податку на прибуток;

податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена згідно з податковим законодавством України об'єктом оподаткування за звітний період;

поточний податок на прибуток - сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства України;

тимчасова різниця - різниця між балансовою вартістю активу або зобов'язання за даними бухгалтерського обліку та їх податковою базою;

тимчасова різниця, що підлягає вирахуванню, - тимчасова різниця, яка під час визначення суми оподатковуваного прибутку (податкового збитку) у майбутніх періодах призведе до виникнення суми, що підлягає вирахуванню (у той період, у який балансова вартість активу чи зобов'язання відшкодовується або погашається);

тимчасова різниця, що підлягає оподаткуванню, - тимчасова різниця, яка під час визначення суми оподатковуваного прибутку (податкового збитку) у майбутніх періодах призведе до виникнення суми, що підлягає оподаткуванню (у той період, у який балансова вартість активу чи зобов'язання відшкодовується або погашається).

2. Визначення тимчасової різниці
між балансовою і податковою базами
активу (зобов'язання), визнання
та відображення в бухгалтерському
обліку поточних та відстрочених
податкових активів (зобов'язань)

2.1. Банк визнає поточний податок на прибуток зобов'язанням у сумі, що розрахована за звітний період відповідно до податкового законодавства України.

Банк визнає дебіторською заборгованістю за податком на прибуток перевищення сплаченої суми податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті.

Банк згортає дебіторську заборгованість та зобов'язання з поточного податку на прибуток, якщо погашення зобов'язання здійснюється як залік цієї дебіторської заборгованості.

2.2. Банк для розрахунку впливу тимчасової різниці на зобов'язання з податку на прибуток на звітну дату:

аналізує всі операції, які призвели до виникнення тимчасової різниці між балансовою і податковою базами активу та зобов'язання;

обраховує всі ВПЗ, визначивши податковий ефект сукупної тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню, застосовуючи ставку податку на прибуток;

обраховує всі ВПА, визначивши податковий ефект сукупної тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню, застосовуючи ставку податку на прибуток.

2.3. Банк визнає ВПЗ (ВПА), якщо відшкодування (погашення) балансової вартості активу (зобов'язання) спричинить збільшення або зменшення майбутніх податкових платежів порівняно з тими, якими вони були б, якби їх відшкодування (погашення) не мало податкових наслідків.

2.4. Банк повинен визначати тимчасову різницю, що підлягає оподаткуванню, для розрахунку розміру ВПЗ.

ВПЗ збільшує суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті в наступні періоди.

2.5. Банк визнає ВПЗ щодо тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню, крім тих випадків, за яких різниця виникає внаслідок операцій первісного визнання:

гудвілу;

активу або зобов'язання в результаті господарських операцій, які не впливають на обліковий і податковий прибутки.

2.6. Банк повинен визначати тимчасову різницю, що підлягає вирахуванню, для розрахунку розміру ВПА.

2.7. Банк визнає ВПА в разі виникнення тимчасової різниці, яка підлягає вирахуванню, якщо в майбутньому очікується отримання податкового прибутку, за рахунок якого можна реалізувати оподатковувану тимчасову різницю та застосувати невикористані податкові збитки і пільги, з якими пов'язана ця тимчасова різниця, за винятком тих випадків, за яких ВПА виник унаслідок операції, яка не впливає ні на обліковий, ні на податковий прибутки.

2.8. Сума ВПА на дату балансу зменшується за умови недостатності податкового прибутку для відшкодування ВПА. У разі очікування податкового прибутку, достатнього для відшкодування ВПА, сума його попереднього зменшення, але не більша, ніж сума очікуваного податкового прибутку, відображається шляхом зворотного запису.

ВПА зменшує суму податкового зобов'язання в майбутніх періодах.

2.9. Банк зобов'язаний на кожну звітну дату визнавати раніше не визнані ВПА, якщо є імовірність того, що майбутній оподатковуваний прибуток дасть змогу відшкодувати ВПА.

2.10. ВПА та ВПЗ розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому здійснюватимуться реалізація або використання активу та погашення зобов'язання.

2.11. ВПА і ВПЗ не дисконтуються.

2.12. Банк визнає відстрочений податок на прибуток витратами, крім відстроченого податку на прибуток, що нарахований у результаті операцій, що відображаються у власному капіталі.

2.13. Банк відображає відстрочений податок на прибуток безпосередньо за рахунками власного капіталу, якщо податок відноситься до статей, які відображені безпосередньо за рахунками власного капіталу (переоцінка основних засобів, переоцінка цінних паперів у портфелі банку на продаж тощо).

2.14. Відображення поточних та відстрочених податкових активів і зобов'язань у бухгалтерському обліку здійснюється згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 918/9517, із застосуванням таких рахунків:

1200 А "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України";

3520 А "Дебіторська заборгованість за податком на прибуток";

3521 А "Відстрочений податковий актив";

3620 П "Кредиторська заборгованість за податком на прибуток";

3621 П "Відстрочені податкові зобов'язання";

5100 П "Результати переоцінки основних засобів";

5101 П "Результати переоцінки нематеріальних активів";

5102 АП "Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж";

7900 АП "Податок на прибуток".

2.15. Банк відображає в обліку:

перерахування суми податку на прибуток такими бухгалтерськими проводками:

Дебет - 3520, 3620;

Кредит - 1200;

витрати з податку на прибуток такою бухгалтерською проводкою:

Дебет - 7900;

Кредит - 3620;

згортання дебіторської та кредиторської заборгованості з податку на прибуток за звітний період такою бухгалтерською проводкою:

Дебет - 3620;

Кредит - 3520.

2.16. Банк відображає в обліку визнання ВПЗ такою бухгалтерською проводкою:

Дебет - 7900, 5100, 5101, 5102;

Кредит - 3621.

2.17. Банк відображає в обліку визнання ВПА такою бухгалтерською проводкою:

Дебет - 3521;

Кредит - 7900.

2.18. Банк за потреби на звітну дату переглядає суми витрат з податку на прибуток з урахуванням раніше визнаних ВПА і ВПЗ.

Головний бухгалтер - директор Департаменту
бухгалтерського обліку В.І.Ричаківська