ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

НАКАЗ
27.12.2006 N 26

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
29 січня 2007 р. за N 74/13341

Про затвердження Правил
охорони праці під час виконання
робіт на борту риболовних суден

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 N 1640, наказую:

1. Затвердити Правила охорони праці під час виконання робіт на борту риболовних суден (далі - Правила).

2. Наказ набирає чинності з 01.04.2007 року.

3. З набранням чинності наказу вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила з техніки безпеки на суднах флоту рибної промисловості СРСР, затверджені наказом Міністерства рибного господарства СРСР від 26.12.90 N 476.

4. Відділу організації державного нагляду в АПК та соціально-культурній сфері (Ткачов В.С.) у п'ятиденний термін забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Калиновська І.Г.) внести Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держгірпромнагляду.

6. Начальникам територіальних управлінь Держгірпромнагляду вжити заходів з вивчення вимог Правил державними інспекторами та забезпечити систематичний контроль за їх дотриманням.

7. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М.Г. опублікувати наказ у журналі "Охорона праці".

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

Голова Держгірпромнагляду С.Сторчак

Затверджено
Наказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
27.12.2006 N 26

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
29 січня 2007 р. за N 74/13341

Правила
охорони праці під час виконання робіт
на борту риболовних суден

1. Загальні положення

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги щодо забезпечення необхідного рівня охорони праці працівників під час виконання ними робіт на борту риболовних суден.

Правила поширюються на всі риболовні судна довжиною більше 15 м, що плавають під Державним прапором України, та суб'єкти господарювання, що експлуатують і обслуговують зазначені судна.

Правила є обов'язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами, що експлуатують судна, підприємствами, організаціями і об'єднаннями, пов'язаними з експлуатацією і ремонтом суден, незалежно від форм власності.

1.2. Жодна з вимог цих Правил не перешкоджає адміністрації судна, що потрапило в аварійну ситуацію або веде рятівні роботи, використовувати будь-які засоби для рятування людей, не ставлячи під загрозу життя членів екіпажу свого судна.

1.3. Вимоги цих Правил повинні виконуватись з дотриманням вимог правил обслуговування відповідного обладнання, настанов заводів-виробників щодо експлуатації суднових механізмів і устаткування тощо.

2. Терміни і визначення

2.1. Риболовне судно - будь-яке судно, що використовується з комерційною метою для рибного промислу або для промислу, переробки і транспортування водних живих ресурсів.

2.2. Працівник - будь-яка особа, що виконує роботу на борту судна, уключаючи учнів і юнг, за винятком портового персоналу, що виконує роботи на борту судна під час його стоянки біля причалу, і портових лоцманів.

2.3. Капітан - працівник, який відповідно до законодавства України командує судном і несе за нього відповідальність.

2.4. Судновласник (роботодавець) - юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах.

3. Основні вимоги до загальної організації охорони праці

3.1. Судновласник (роботодавець) зобов'язаний забезпечити використання суден без загрози для безпеки і здоров'я працівників за передбачуваних метеорологічних умов.

3.2. Будь-які події, що відбуваються на борту судна і можуть вплинути на безпеку і здоров'я працівників, повинні фіксуватись у Журналі контролю стану охорони праці, Акті передрейсової перевірки стану охорони праці на судні з поділом екіпажу на служби та Післярейсовому звіті про стан охорони праці на судні з поділом екіпажу на служби за встановленими формами.

3.3. Особою, відповідальною за стан охорони праці на судні, є капітан. Старший помічник капітана є відповідальним за стан охорони праці в загальносудновій службі. Начальники інших суднових служб відповідають за стан охорони праці у своїх службах.

Суднову документацію з охорони праці ведуть начальники суднових служб, кожний за своєю службою під керівництвом старшого помічника капітана. Загальна документація з охорони праці повинна зберігатись у старшого помічника капітана.

3.4. Капітальний ремонт суден, їх реконструкція чи зміни, що проводяться після дати введення в дію цих Правил, повинні проводитись таким чином, щоб після них судно відповідало вимогам, викладеним у розділах 4, 15, 16 цих Правил.

3.5. З метою забезпечення безпеки і захисту здоров'я працівників судновласник (роботодавець):

- забезпечує технічне обслуговування суден і їх обладнання відповідно до розділів 8, 12, 13 цих Правил, а також оперативне виправлення всіх виявлених несправностей, які можуть вплинути на безпеку і здоров'я працівників, з урахуванням вимог розділу 14;

- уживає заходів для підтримання судна, його обладнання і приміщень у стані, що відповідає гігієнічним нормам, викладеним у ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень), ДСН 3.3.6.039-99 "Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації), ДСН 3.3.6.037-99 "Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку);

- забезпечує наявність на борту суден необхідної кількості і справний стан належного аварійного устаткування та засобів для рятування життя і виживання;

- забезпечує працівників засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 05.0-3.01-06 "Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства", затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.04.2006 N 214, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.04.2006 за N 473/12347 (далі - Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства).

Перед входом до приміщення з високим рівнем шуму вивішується попереджувальний напис "Високий рівень шуму - використовуйте навушники".

3.6. Працівники повинні пройти навчання з питань охорони праці відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 N 231/10511 (далі - Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці), і пройти сертифікацію відповідно до Положення про сертифікацію персоналу суден флоту рибної промисловості, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 12.01.2005 N 7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2005 за N 101/10381.

3.7. Особа, яка, можливо, командуватиме судном, повинна пройти ґрунтовну підготовку з питань, що стосуються:

- запобігання професійним захворюванням і нещасним випадкам на борту суден, а також заходів, що мають бути вжиті в разі нещасних випадків;

- забезпечення належної остійності і технічного обслуговування суден за всіх передбачуваних умов завантаження і в процесі риболовного промислу;

- радіонавігації і зв'язку.

3.8. Судновласник (роботодавець) інформує працівників щодо організації охорони праці на суднах. При цьому мають бути передбачені права працівників подавати пропозиції, висловлюючи свою думку щодо залучення сторонніх фахівців або служб, планування і організації навчання з питань охорони праці; звертатись до органів з нагляду за охороною праці, якщо вони вважають, що вжиті роботодавцем заходи не достатні для забезпечення належного рівня охорони праці.

3.9. На борту судна повинна бути інформація щодо його остійності за різних можливих умов його завантаження, вона має бути доступною для використання капітаном та його вахтовими працівниками.

Капітан повинен ужити запобіжних заходів для забезпечення остійності судна, при цьому він повинен додержуватись установлених вимог щодо остійності судна.

3.10. Суднова радіоустановка повинна забезпечувати постійний радіозв'язок з однією з прибережних або наземною станцією.

3.11. До зайняття штатних посад на риболовних суднах допускаються особи, що досягли встановленого законодавством віку, мають необхідні знання, пройшли сертифікацію відповідно до законодавства України та придатні за станом здоров'я для роботи на суднах.

3.12. Особа, що прийнята на судно, може бути допущена до роботи тільки після проходження первинного інструктажу на робочому місці.

3.13. Допуск до робіт з підвищеною небезпекою оформлюється нарядом-допуском. Капітан зобов'язаний своїм наказом визначити перелік робіт з підвищеною небезпекою та оформити наряд-допуск для певного судна.

3.14. Відповідальним керівником робіт з підвищеною небезпекою на судні є старший помічник капітана, а в разі наявності кількох суднових служб - начальник відповідної суднової служби.

Відповідальний керівник робіт визначає технологію і обсяг робіт з підвищеною небезпекою, засоби захисту, необхідні для їх виконання, несе відповідальність за безпечне проведення цих робіт, проведення інструктажу виконавців, відповідність їх кваліфікації дорученій роботі, а також оформлює наряд-допуск.

3.15. Безпосереднє керівництво роботами з підвищеною небезпекою здійснює відповідальний виконавець робіт, призначений з числа осіб командного складу судна.

Відповідальний виконавець робіт з підвищеною небезпекою повинен організувати підготовку робочих місць, забезпечити використання всіх належних засобів індивідуального захисту, запобіжних засобів і пристосувань, вимагати виконання працівниками відповідних заходів безпеки, негайно припиняти ведення робіт у разі виникнення небезпечних ситуацій, перевіряти місце виконання робіт після їх закінчення.

3.16. Кожний член екіпажу повинен:

а) знати і виконувати положення цих Правил та інструкцій з охорони праці під час виконання робіт на робочих місцях;

б) уміти правильно користуватись захисними і запобіжними засобами та пристосуваннями, необхідними під час виконання робіт;

в) уміти надавати першу медичну допомогу в разі нещасних випадків та інших обставин чи захворювань;

г) уміти плавати і надавати допомогу потопаючим;

ґ) уміти користуватись індивідуальними й колективними рятівними засобами.

3.17. Командний склад суден повинен щорічно проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання.

3.18. Судновласник (роботодавець) організовує періодичні навчання і перевірки знань суднових спеціалістів - не членів командного складу, які обслуговують суднові механізми й устатковання (мотористи, електрики, лебідчики, рефмашиністи, сигнальники, машиністи тощо).

3.19. Не слід допускати осіб, що проходять практику, до суднових робіт з підвищеною небезпекою, якщо ці роботи не передбачені програмою практики.

Курсанти, студенти, слухачі курсів підвищення кваліфікації, що проходять практику з призначенням на штатні суднові посади, допускаються до робіт з підвищеною небезпекою, пов'язаних з відповідною посадою, після інструктажу і під наглядом керівника практики.

3.20. Кожний член командного складу судна відповідає за безпечну експлуатацію і обслуговування машин, механізмів, пристроїв, апаратури та іншого устатковання, що перебуває у його підпорядкуванні.

3.21. Контроль за дотриманням правил охорони праці під час виконання всіх суднових робіт покладається на осіб командного складу, що безпосередньо керують роботами.

3.22. Особи в нетверезому стані, а також хворі не допускаються до обслуговування судна, знарядь лову, пристроїв, механізмів і технологічного обладнання і негайно видаляються з місця виконання робіт, про що робиться запис у вахтовому журналі і доповідається старшому помічникові капітана. Хворим особам надається кваліфікована медична допомога.

3.23. На всіх небезпечних місцях на судні і поблизу механізмів та пристроїв необхідно вивісити плакати й інструкції, вивісити попереджувальні написи і знаки безпеки. Якщо поблизу механізму або пристрою немає можливості вивісити інструкцію з їх безпечної експлуатації, ця інструкція має бути вивішена на стенді поблизу зазначеного устатковання.

3.24. Судновласник (роботодавець) забезпечує судно правилами, інструкціями та іншими нормативно-правовими актами з охорони праці на риболовних суднах.

У разі необхідності виконання на судні робіт, щодо яких відсутні інструкції з охорони праці, суднова адміністрація повинна розробити на ці види робіт тимчасові інструкції, затверджені капітаном судна.

3.25. Небезпечні місця на судні: біля швартових пристроїв (кнехтів, шпилів), аркові елементи буксирувальних пристроїв, місця ведення промислових робіт тощо мають бути визначені документом капітана судна і марковані шляхом нанесення на цих місцях обмежувальних ліній або знаків.

3.26. На кожному робочому місці має бути інструкція з безпечного виконання відповідного виду робіт.

4. Вимоги безпеки до облаштування суден

4.1. Судна, а також механізми, обладнання, пристрої та їх розташування на судні повинні відповідати вимогам класифікаційного товариства, Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.02.70 N 2530 та Постанови Верховної Ради України від 14.07.93 N 3388-XII "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 133 "Про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення)".

4.2. Не допускається експлуатація суден і суднових механізмів з несправними засобами захисту й аварійно-попереджувальною сигналізацією.

4.3. Усі рухомі частини механізмів повинні бути закриті міцно закріпленими зблокованими огородженнями, зручними для безпечного нагляду за механізмами і змащування їх.

Вантаж, устатковання, знаряддя лову та інші предмети на судні повинні мати штатні місця і бути закріплені таким чином, щоб унеможливити будь-яке розгойдування, пересування або зривання з місця.

4.4. На всіх механізмах повинні бути вивішені інструкції з їх безпечної експлуатації.

4.5. Усі відкриті отвори в обладнанні, через які під час експлуатації можуть вириватись полум'я, гарячі гази, пил, теплове випромінювання тощо, повинні бути огороджені.

4.6. Не допускається залишати неогородженими відкриті люки, горловини та інші отвори в палубі. Для огородження небезпечних місць, що виникають у процесі експлуатаційних і ремонтних робіт, слід застосовувати переносні огорожі жорсткої конструкції висотою не менше 1 м.

4.7. Перед початком робіт з будь-якими механізмами необхідно перевірити міцність і справність огороджень, кріплень та інших запобіжних пристроїв. Не допускається під час роботи механізмів перебувати за запобіжними поручнями або огородженнями з боку механізму.

4.8. Усі робочі місця (палуби, площадки на рострах і щоглах, містки тощо), які розташовані на висоті 0,75 м від палуби і вище і на яких виконуються роботи, повинні мати міцні огорожі.

4.9. У всіх місцях можливого перебування і переміщення людей (на відкритих палубах, у службових і санітарно-побутових приміщеннях, у коридорах тощо) мають бути передбачені штормові поручні й огорожі, які запобігають падінню або змиванню людини за борт. Штормові леєри для проходу на відкритих палубах слід установлювати на висоті 1,0-1,2 м, вони мають бути набиті талрепами й оснащені спеціальними рухомими ручками зі скобами для страхування під час руху.

4.10. Усі робочі місця і проходи на судні (на відкритих палубах, у машинному і котельному відділеннях, службових і житлових приміщеннях, на камбузі, у коридорах тощо) повинні бути вільні від сторонніх предметів, снігу, льоду, нафти, масла, рибних відходів тощо і не бути слизькими. За потреби проходи на палубі слід посипати піском. У міру зношення засоби боротьби з зісковзуванням мають поновлюватись.

4.11. Усі контрольно-вимірювальні прилади повинні бути справними і проходити щорічну перевірку.

4.12. Небезпечні місця під час проведення швартових, вантажних, промислових та інших робіт визначає для нових, модернізованих і реконструйованих суден проектувальник, а для суден, що перебувають в експлуатації, - судновласник (роботодавець). Небезпечні місця повинні маркуватись прийнятими знаками небезпечних зон біля місць швартових, вантажних, промислових та інших пристроїв і механізмів безпосередньо на палубі біля місця їх розташування, а там, де це неможливо, - на переборках, надбудовах тощо. Під час проведення тимчасових робіт у машинно-котельному відділенні або на палубах повинні використовуватись переносні знаки відповідно до ОСТ 15-259-81 ССБП "Кольори сигнальні і знаки безпеки на суднах флоту рибної промисловості".

4.13. На багатокнопковому пульті керування повинно бути чітко зазначено призначення кнопок символами або написами.

4.14. На всіх органах керування двигунами, машинами, устаткованням, пристроями, механізмами, системами, приладами мають бути нанесені відповідно до ГОСТ 12.2.003-91 ССБП "Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки" чіткі і добре видні написи і знаки, що вказують на призначення цих органів, напрям вмикання і вимикання, пуску, зупинки, зміни руху або обертання. Зафарбовувати або закривати ці знаки і написи не допускається.

4.15. Плити настилів машинного відділення мають бути справними і закріпленими гвинтами, усі вирізи в них мають бути закриті. Пристосування для відкривання люків і підіймання плит не повинні виступати над поверхнею.

4.16. Усі деталі механізмів, які перевіряються людьми навпомацки, не повинні мати гострих кутів і шплінтів, що виступають за межі кріпильних гайок. Прокладки в підшипниках ковзання не повинні виступати з корпусу.

4.17. Усі опалювальні пристрої повинні мати міцні кожухи, що запобігали б опікам особового складу. Температура нагріву поверхонь цих кожухів у зонах постійного перебування людей не повинна перевищувати 40 град. С.

5. Вимоги безпеки праці на суднах морського й океанічного плавання

5.1. Особами, відповідальними за дотримання вимог, установлених цими Правилами, є капітани суден і керівники промислу.

5.2. Ведення промислових робіт обмежується в залежності від стану водної поверхні. У разі хвилювання (у балах), що перевищує наведені нижче значення, ведення промислу не допускається. На цей період знаряддя лову мають бути підняті на борт і закріплені.

Максимально допустимі рівні хвилювання моря в балах для різних типів суден різної водотоннажності (до вантажної марки, т):

------------------------------------------------------------------
|Промислові судна кормового тралення          |                  |
|водотоннажністю, т:                          |                  |
|14-60                                        |3 бали            |
|61-300                                       |4 бали            |
|301-700                                      |5 балів           |
|701-1400                                     |6 балів           |
|1401 і більше                                |7 балів           |
|---------------------------------------------+------------------|
|Промислові судна бортового тралення          |                  |
|водотоннажністю, т:                          |                  |
|14-60                                        |3 бали            |
|61-300                                       |4 бали            |
|301-700                                      |5 балів           |
|701 і більше                                 |6 балів           |
|---------------------------------------------+------------------|
|Промислові судна, які працюють дрифтерними   |                  |
|сітями, водотоннажністю, т:                  |                  |
|14-60                                        |3 бали            |
|61-300                                       |4 бали            |
|301 і більше                                 |6 балів           |
|---------------------------------------------+------------------|
|Промислові судна, які працюють кошелевими    |                  |
|неводами, водотоннажністю, т:                |                  |
|14-300                                       |3 бали            |
|301-700                                      |4 бали            |
|701 і більше                                 |5 балів           |
|---------------------------------------------+------------------|
|Промислові судна, які працюють морськими     |                  |
|мутниками (снюреводами), водотоннажністю, т: |                  |
|14-150                                       |3 бали            |
|151 і більше                                 |4 бали            |
|---------------------------------------------+------------------|
|Промислові судна, які працюють гачковими     |                  |
|знаряддями лову, водотоннажністю, т:         |                  |
|5-300                                        |3 бали            |
|301-700                                      |4 бали            |
|701 і більше                                 |5 балів           |
|---------------------------------------------+------------------|
|Промислові судна, які працюють конусними     |                  |
|сітями або рибонасосами під час лову на      |                  |
|електросвітло, водотоннажністю, т:           |                  |
|60-1100                                      |3 бали            |
|1100 і більше                                |4 бали            |
------------------------------------------------------------------

Для суден, призначених до плавання в обмежених районах, стан поверхні моря, у разі погіршення якого ведення промислу не допускається, установлюється на 1 бал нижче.

5.3. Ведення швартовних і вантажних операцій у відкритому морі та відкритих рейдах обмежується таким чином.

Для суден водотоннажністю від 14 до 300 т, від 300 до 1400 т, від 1401 і більше т допустимий рівень хвилювання моря становить відповідно 3, 4 і 5 балів.

5.4. Ведення швартовних і вантажних операцій для несамохідних суден на відкритих рейдах обмежується таким чином.

Для суден водотоннажністю від 14 до 100 т, від 101 і більше т допустимий рівень хвилювання моря становить відповідно 3 і 4 бали.

5.5. Обмеження, зазначені в пунктах 5.3 і 5.4 цих Правил для швартування та ведення вантажних операцій, стосуються того із суден, що швартуються, водотоннажність якого менше.

5.6. Якщо судна пришвартовані одне до одного, а погода погіршується і хвилювання моря досягає граничних значень, зазначених у пунктах 5.3 і 5.4 цих Правил, вантажні та інші операції повинні бути припинені, а судна повинні відійти одне від одного за обопільним погодженням капітанів.

Рішення про припинення вантажних та інших операцій може приймати у морі самостійно капітан будь-якого з пришвартованих суден, а на рейді - адміністрація порту.

5.7. Умови передачі вантажу за схемою "бакштов" для самохідних суден у залежності від стану моря для суден водотоннажністю при осадці до вантажної марки від 14 до 300 т, від 301 до 1400, від 1401 і більше т обмежуються рівнем хвилювання моря відповідно 4, 5 і 6 балів.

Не допускається передавати вантаж і перебувати на бакштові під час хвилювання моря більшого, ніж зазначено вище.

5.8. Пересадка людей із судна на судно, якщо вони пришвартовані одне до одного, є роботою підвищеної небезпеки і допускається тільки за допомогою допущених засобів і пристосувань, що гарантують безпеку тих, хто пересаджується. Не допускається застосовувати з цією метою штормтрапи.

5.9. Судно повинно бути забезпечено пересадним засобом (кошиком). На кошику має бути бирка з зазначенням вантажопідйомності і датою останнього випробування. Суднова адміністрація в особі старшого помічника капітана в процесі експлуатації забезпечує систематичний контроль за технічним станом пересадного засобу і проводить його щорічні випробування під навантаженням на протязі часового відрізка, зазначеного в паспорті пересадного засобу.

5.10. Не допускається перебування у пересадному засобі (кошику) більше 3 осіб. Усі люкові отвори на палубі в місцях ведення пересадки повинні бути закриті або огороджені жорсткою огорожею.

5.11. Пересадний засіб слід проносити над надбудовами, механізмами, бортом на висоті не менше 1 м над ними.

5.12. Кут між шкентелями стріл, що проносять пересадний засіб (кошик), при цьому не повинен бути більше 120 град.

5.13. Не допускається виготовляти пересадні засоби в суднових умовах.

5.14. Пересадка людей допускається тільки з використанням вантажних пристроїв, піднаглядних класифікаційному товариству.

5.15. До керування вантажним пристроєм під час транспортування людей з одного судна на інше допускаються навчені лебідники і сигнальники, що володіють достатніми практичними навичками, пройшли відповідний інструктаж і допущені до транспортування наказом по судну.

5.16. Перед транспортуванням має бути перевірена робота вантажного пристрою шляхом підйому і спуску пересадного кошика без людей.

5.17. Транспортування людей з одного судна на інше проводиться тільки у разі крайньої виробничої необхідності, обумовленої адміністрацією суден, або для надання медичної допомоги.

5.18. Рішення про транспортування людей з одного судна на інше приймають, за узгодженням між собою, капітани суден, виходячи з можливостей безпечного проведення операції.

5.19. Загальне керівництво транспортуванням людей з одного судна на інше здійснює старший помічник капітана того судна, робоча кліть якого використовується.

5.20. Перед початком транспортування людей з одного судна на інше старший помічник повинен провести з особами, яких транспортують, і з особами, які забезпечують пересадку, цільовий інструктаж з дотримання вимог безпеки в процесі транспортування і оформити наряд-допуск на виконання цих робіт та зробити запис у журналі інструктажів.

5.21. Допускається пересадка людей з одного судна на інше, якщо вони не пришвартовані одне до одного, за допомогою рятувальних шлюпок при силі вітру не вище 3 балів, хвилюванні моря не вище 2 балів і за умови доброї видимості.

Судна, що беруть участь у пересадці, повинні перебувати в межах видимості один одного, між ними і шлюпкою має бути забезпечений постійний радіозв'язок, а за шлюпкою - безупинне спостереження з обох суден.

Операція з пересадки людей має проходити під безпосереднім наглядом і під відповідальність капітанів суден, що беруть участь у пересадці.

Екіпаж шлюпки і пасажири мають бути забезпечені індивідуальними рятувальними засобами.

У разі раптового погіршення погоди або видимості шлюпка повинна негайно підійти до найближчого судна і по радіо доповісти про своє місцеперебування.

5.22. Допускається для посадки людей у шлюпку і висадки їх зі шлюпки на борт судна використання штормтрапів (із застосуванням страхувального пояса і штерта), які встановлюються у спеціально обладнаних з цією метою місцях. Не допускається встановлювати штормтрапи в місцях знімного леєрного огородження.

5.23. Не допускається самовільно пересідати з судна на судно. Не допускається здійснювати пересадку людей, що перебувають у нетверезому стані.

6. Вимоги безпеки праці під час робіт на суднах прибережного плавання

6.1. У цьому розділі Правил установлюються обмеження для ведення промислу, швартовних і вантажних операцій у прибережних районах моря залежно від хвилювання водної поверхні.

Ці обмеження обов'язкові для виконання капітанами суден прибережного плавання під час роботи їх у прибережних районах моря.

6.2. Капітани суден мають право припиняти промисел, швартовні і вантажні операції, якщо це обумовлено технічним станом судна, даними остійності, наявністю великих кутів крену під час качки або низькою кваліфікацією екіпажу.

6.3. Якщо судна пришвартовані одне до одного, а погода погіршується і хвилювання водної поверхні досягає граничних значень, передбачених для цих суден, вантажні та інші операції мають бути припинені, а судна мають відійти одне від одного за обопільним погодженням капітанів.

Рішення про припинення вантажних та інших операцій може приймати самостійно капітан будь-якого з пришвартованих суден.

6.4. Судновласник (роботодавець) забезпечує чітку організацію оповіщення суден прогнозами погоди та штормовими попередженнями.

6.5. Судновласник (роботодавець) розробляє промислові розписи на всі види промислових робіт (неводний лов, сітковий лов тощо) і забезпечує ними кожний екіпаж.

6.6. Судновласник (роботодавець) установлює граничні норми завантаження наявних на підприємстві суден, виходячи з технічних розрахунків, для забезпечення їх остійності, а також інші параметри безпечного плавання за наявності на судні граничнодопустимої кількості людей і вантажу (улов, знаряддя лову тощо).

7. Безпека праці під час проведення палубних і загальносуднових робіт

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Особою, відповідальною за дотримання безпеки праці під час проведення всіх палубних робіт, є старший помічник капітана.

Під час проведення конкретних операцій (швартовних, вантажних операцій, роботи з якірним пристроєм, установлення трапів тощо) відповідальним за їх безпечне виконання може бути їх безпосередній керівник.

7.1.2. У місцях виконання палубних робіт повинні перебувати тільки працівники, безпосередньо зайняті в даних операціях. Не допускається перебувати в зазначених місцях стороннім особам і членам екіпажу, які не беруть участі в цих роботах.

7.1.3. Члени екіпажу, що виконують палубні роботи, повинні бути забезпечені касками, спецодягом і засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства. Під час виконання робіт, пов'язаних з можливістю падіння за борт, слід одягати жилет робочий страхувальний (далі - ЖРС).

7.1.4. Не допускається працювати зі сталевими канатами без захисних рукавиць (рукавиці повинні мати надолонники з міцного матеріалу).

Працювати у вологих і замаслених рукавицях не допускається.

7.1.5. Під час роботи зі сталевими і рослинними канатами не допускається перебувати і тримати руки ближче 1 м від барабанів, кнехтів, блоків і інших пристроїв, з яких вибирається чи стравлюється ходовий кінець каната, а також від місця накладення стопора.

У разі роботи з канатами із синтетичних матеріалів ця відстань повинна бути не менше 2 м.

7.1.6. Не допускається перебувати поблизу натягнутих канатів, ланцюгів, стопорів, а також на лініях натягу канатів і в зоні внутрішнього кута, утвореного канатом, поданим через кіп або відвідний роульс.

7.1.7. Під час роботи з канатами не допускається перебувати усередині бухт або шлагів канатів, рознесених по палубі.

7.1.8. Не допускається носити кільця, сережки та інші прикраси під час виконання будь-яких суднових робіт.

7.1.9. Пересуватись по всіх суднових приміщеннях і палубах (крім кают) допускається у закритому взутті з низькими каблуками. Судновому жіночому персоналу не допускається носити у суднових умовах взуття на високих підборах.

7.1.10. Не допускається виходити за леєрне огородження чи фальшборт, а також перегинатися через них, за винятком випадків спостереження за положенням якоря і якірного ланцюга (каната) під час підіймання якоря.

На працівнику, що виконує ці роботи, повинен бути запобіжний пояс зі страхувальним кінцем.

Не допускається здійснювати пуск або зупинку будь-яких суднових механізмів, пристроїв, обладнання (далі - суднові механізми) без розпорядження осіб командного складу.

У разі виникнення загрози аварії або нещасного випадку працівник може зупинити відповідний механізм, якщо від дії цього механізму не залежить безпека мореплавства судна.

Механізм, що забезпечує безпеку мореплавства судна, може бути зупинений тільки з дозволу вахтового помічника капітана або капітана.

7.1.11. Не допускається пускати в дію механізми, з яких зняті захисні кожухи або огорожі. Зняті під час ремонту і огляду обладнання захисні огорожі повинні бути поставлені на місце після закінчення цих робіт.

7.1.12. Не допускається працювати на несправному обладнанні, механізмах і пристроях. У разі виявлення будь-якої несправності, що становить небезпеку для людей, механізм має бути зупинений, а про подію необхідно доповісти безпосередньому керівникові (керівникові робіт).

7.1.13. Не допускається пуск механізму до того, як буде перевірена відсутність на ньому сторонніх предметів, а люди, що перебувають біля механізму, будуть попереджені про пуск, що має відбутись.

7.1.14. Для запобігання нещасним випадкам під час обслуговування механізмів, що працюють, не допускається торкатись деталей, що рухаються, одягом, руками або іншими частинами тіла.

7.1.15. Не допускається ставати або сідати на поручні огороджень і планшири.

7.1.16. Не допускається застосовувати брезентові шланги для подання гарячої води, для цього слід користуватись гумотканинними шлангами.

7.1.17. Не допускається використовувати гостру пару з котлів для господарських робіт.

7.1.18. У разі дистанційного пуску механізмів люди, що перебувають поблизу цих механізмів, повинні бути попереджені про пуск.

7.1.19. Не допускається на механізмі, що працює, вимірювати зазори, перевіряти слабину в системі руху, закріплювати гайки, чистити і обтирати частини, що рухаються, і проводити інші роботи.

7.1.20. Не допускається застосовувати ломи, труби, гайкові ключі та інші предмети з метою подовження плеча важеля (для відкривання і закривання клапанів, клінкетів і кранів, закручування і відкручування гайок тощо).

7.1.21. Роботи, які виконують одночасно кілька членів екіпажу, необхідно проводити узгоджено і за командою.

Не допускається одночасне виконання двох видів робіт на одному механізмі (наприклад, робота механіка й електромеханіка).

7.2. Швартовні операції

7.2.1. Під час проведення швартовних операцій командний склад, що керує роботами, і члени екіпажу займають місця відповідно до суднового розпису щодо швартовних операцій. При цьому не допускається залишати навіть на короткий час без нагляду механізми, що працюють, відволікатися сторонніми розмовами чи виконувати будь-які інші роботи, не пов'язані з проведенням швартовних операцій. Між містком і швартовними бригадами повинен бути радіозв'язок.

7.2.2. Швартування і проведення вантажних операцій у відкритому морі допускаються тільки за наявності надійного кранцевого захисту суден.

7.2.3. Перед швартуванням капітани суден, що будуть швартуватися одне до одного, мають завчасно дати вказівки своїм помічникам, а останні повинні проінструктувати підпорядкованих їм за швартовним розкладом осіб про порядок проведення швартування і перевірити справність і готовність до дії швартовних пристроїв.

7.2.4. Капітан судна, що швартується (відходить), має виконувати вказівки капітана судна, до якого здійснюється (здійснювалося) швартування при підході (відході) і під час спільної стоянки.

7.2.5. Під час проведення швартовних операцій особи, які не зайняті на цій операції, не повинні перебувати поблизу місця ведення швартовних робіт.

7.2.6. Під час виконання швартовних операцій застосовувати промислове обладнання (мальгогери, блоки, роли тощо) не допускається.

7.2.7. Не допускається перебувати в безпосередній близькості від задіяних у роботі кнехтів і швартовних тросів, якщо це не викликано виробничою потребою. Робота в цьому місці, обумовлена виробничою потребою, допускається за умови максимальної обережності і під наглядом другої особи, що страхує.

7.2.8. Особа командного складу судна, відповідальна за ведення швартовних робіт, після їх виконання повинна піти останньою з місця ведення робіт, попередньо переконавшись, що всі операції закінчені правильно і людей біля небезпечних місць немає.

7.2.9. Перед початком швартовних операцій усі вантажні стріли та інші предмети і пристрої , що виступають за борт, повинні бути завалені на палубу і розкріплені.

7.2.10. Під час швартовних операцій судна не допускаються:

а) наявність на палубі біля швартовних пристроїв рибальських снастей, вантажу, улову та інших сторонніх предметів;

б) стравлювання каната безпосередньо з бухт і в'юшок;

в) застосування кранців з коротким кінцем, що змушує витягувати руки за борт;

г) залишати незадраєними всі ілюмінатори і двері борта, яким чи до якого швартується судно.

7.2.11. Перед тим, як закидати кінець, необхідно подати попереджувальний вигук "Бережися!" ("Полундра!"). Тягар закидного кінця повинен бути обплетений м'яким матеріалом. Не допускається використовувати як тягар скоби, болти або інші предмети.

Закидний кінець повинен мати довжину 25-35 м.

Для подання попереджувального вигуку в разі використання линозакидного пристрою слід застосовувати суднові звукопідсилювальні засоби (електромегафон, суднова трансляція тощо).

7.2.12. Діаметр швартовного каната повинен відповідати діаметру тумби кнехта виходячи з розрахунку:

діаметр сталевого каната не більше 0,1 діаметра тумби кнехта, мм;

довжина обводу рослинного каната не більше 0,7 діаметра тумби кнехта, мм;

довжина обводу капронового каната не більше 0,5 діаметра тумби кнехта, мм.

7.2.13. Під час накладання швартовного каната на кнехти руки необхідно тримати із зовнішнього боку огона біля його основи.

7.2.14. Кут між віссю барабана чи турачки і лінією натягу швартовного каната повинен складати від 70 до 110 градусів.

7.2.15. Не допускається одночасно працювати на двох турачках, розміщених на одній приводній осі механізму.

7.2.16. Під час роботи з рослинними і капроновими канатами слід застосовувати стопори з рослинного каната з обводом не більше 90 мм. Руйнівне навантаження стопора повинно бути не менше 0,15 розривного зусилля швартова.

Не допускається застосовувати ланцюгові стопори для стопоріння рослинних і синтетичних канатів.

7.2.17. Не допускається утримувати руками швартовний стопор, що перебуває під навантаженням. Для його надійного закріплення на швартові і забезпечення відсутності людини у небезпечній зоні кожен стопор повинен мати закріплений на ньому шкімушгар довжиною не менше 1,5 м.

7.2.18. До початку швартовних операцій необхідно провести зовнішній огляд стопорів. У разі виявлення в результаті огляду дефектів, зазначених у підпунктах 8.10.10 і 8.10.11 цих Правил, такий стопор необхідно замінити.

7.2.19. Не допускається перебувати:

- перед стопором в напрямку його натягу і ближче 1,0 м від місця його накладення;

- з боку натягу швартовного каната до і після звільнення його від стопора.

Не допускається перекладати навантаження швартова або бакштова на швартовий стопор, оскільки це може призвести до руйнування швартового стопора і нещасного випадку.

Швартовний стопор (ланцюговий або рослинний) повинен мати на кінцевій частині шкімушгар для закріплення стопора на швартові.

7.2.20. Під час закріплення швартовного кінця на березі, причалі чи іншому судні силами екіпажу судна, що швартується, вахтовий начальник повинен зупинити судно біля об'єкта швартування й утримувати його впритул до цього об'єкта під час подачі трапа і висадження вахтового члена команди. Трап для висадження на берег, причал чи інше судно подається у всіх випадках, коли різниця за висотою між палубою судна, що швартується, і об'єктом швартування перевищує 0,5 м.

7.2.21. У разі швартування судна до швартовної тумби швартовний кінець заводиться шлюпкою чи моторним катером. На них повинна бути набрана достатня кількість шлагів каната для вільного стравлювання. Ходовий кінець каната, який заводять, повинен бути закріплений у шлюпці так, щоб забезпечити можливість його швидкої віддачі. Огон заведеного швартова пропускають через рим бочки і кріплять на кнехтах судна.

Якщо на бочці є швартовний кінець, його піднімають з води на палубу судна гаком або "кішкою".

Не допускається перебувати в кормовій частині шлюпки під час заведення швартовного каната.

7.2.22. Накидання швартовних канатів на причальні пристрої шлюзів слід виконувати багром чи опорними гаками. За наявності на причальних пристроях шлюзів закріплених швартовних кінців їх також виловлюють з палуби судна баграми, гаками чи "кішками", не виходячи при цьому за фальшборт чи леєрне огородження.

Під час шлюзування судна, якщо швартовні канати закріплені за причальні пристосування шлюзу, не можна допускати перенапруження швартовів під час спорожнювання камери чи шлюзу, а також ослаблення під час їх заповнення.

7.2.23. Тримати ходовий кінець каната, що вибирається або стравлюється, допускається тільки кистями рук на відстані не менше 1 м від барабана швартовного механізму або кнехта.

7.2.24. Для вибирання каната без просковзування його через барабан швартовного механізму слід накладати не менше 5 шлагів. При цьому допускається стояти не ближче 2-3 м від барабана. Не допускається працювати на барабанах, діаметр яких менше шестиразового діаметра застосовуваного каната. Вибирання канатів виконується рівномірно.

7.2.25. Під час проведення швартовних робіт не допускається:

а) використовувати як швартові рослинні і капронові канати, що мають розрізи, розпускання, розриви пасм, а також сталеві канати, що мають неприпустимі дефекти;

б) подавати, вибирати, витравлювати, закріплювати і віддавати швартовний канат, а також запускати швартовний механізм без команди особи, що керує швартовними операціями;

в) нахилятися над в'юшкою під час змотування або укладання на ній швартовного каната;

г) одному члену команди одночасно вибирати канат з турачки швартовного механізму і керувати ним;

ґ) накладати додаткові шлаги каната на барабан швартовного механізму під час його обертання;

д) затримувати руками чи ногами канат, що швидко витравлюється ;

е) стояти біля кіпових планок і роульсів;

є) подавати швартовні канати, що мають кілочки;

ж) вибирати на судні канат доти, доки зі шлюпки не будуть скинуті шлаги, що залишилися, і вона не відійде убік від скинутого каната;

з) вибирати заведений на швартовну бочку канат у той час, коли на бочці перебувають люди;

и) до закінчення швартування переходити людям із судна на причал чи назад, або з судна на судно, за винятком робіт, що виконуються відповідно до підпункту 7.2.20;

і) тримати руки на планширі фальшборта або опускати їх через фальшборт;

ї) протягувати швартовні кінці через клюзи без застосування спеціальних гаків;

й) накладати одночасно на кнехти огон і шлаги швартовного каната;

к) витравлювати швартовні канати безпосередньо з бухт і в'юшок;

л) працювати всередині шлагів канатів, рознесених по палубі, під час подачі швартовів на берег чи інше судно;

м) застосовувати сталеві канати для швартування танкерів, що перевозять паливо.

7.2.26. Після виконання всіх робіт зі швартування керівник робіт повинен переконатись, що операції закінчені, і тільки після цього може залишити робоче місце.

7.3. Робота з якірним пристроєм

7.3.1. Віддача якорів, зняття і накладення стопорів на якір-ланцюг, його витравлювання і вибирання допускаються виконувати тільки за командою керівника якірно-швартовної групи.

7.3.2. Під час роботи з якірним пристроєм всі члени екіпажу займають місця відповідно до суднового розпису щодо постановки на якір і знімання з якоря.

7.3.3. Перед віддачею (підійманням) якоря необхідно перевірити, чи немає під носовим підзором судна шлюпок, катерів, барж чи людей.

7.3.4. Під час віддачі якоря з буєм буйреп повинен бути рознесений шлагами по палубі чи витравлений за борт, буйреп повинен бути чистим, а сам буй повинен бути за бортом і закріплений рослинною пробкою на фальшборті або на кіповій планці.

7.3.5. Під час віддачі якорів у разі відсутності прозорого захисного екрана оператор повинен бути в захисних окулярах для захисту очей від попадання бруду і частинок іржі під час витравлювання ланцюга.

7.3.6. Усі роботи з якірним ланцюгом на палубі і в ланцюговому ящику допускається виконувати тільки з використанням спеціальних гаків.

7.3.7. Завезенням якорів і верпів на шлюпці і катерах повинен керувати старший помічник капітана. При цьому не допускається:

а) перебувати у кормовій частині шлюпки між транцем і штоком якоря, взятого на шлюпку;

б) перебувати між брусами, на які покладений шток якоря, підвішеного за кормою;

в) перебувати усередині шлагів набраного на шлюпку каната.

7.3.8. Під час віддачі (підіймання) якоря не допускається:

а) навалюватися на вимбовки ручного шпиля корпусом тіла під час підіймання якоря і користуватись замість вимбовок випадковими предметами;

б) звільняти якір від канатів, корчів, ланцюгів тощо з палуби судна або зі шлюпки без попереднього закріплення якоря додатковими канатами;

в) віддавати стопори якір-ланцюга до відходу на безпечну відстань шлюпки з людьми, що виконують роботу поблизу якір-ланцюга;

г) перебування людей у ланцюговому ящику під час віддачі якорів і підтягування якорів до клюзу, а також під час підриву якорів ходом судна;

ґ) перебувати поблизу і на лінії руху якір-ланцюга під час віддачі і підіймання якорів.

7.3.9. Роботи з очищення якоря і якір-ланцюга необхідно проводити під керівництвом старшого помічника капітана.

Під час очищення якоря і якір-ланцюга необхідно дотримуватись заходів безпеки під час робіт за бортом. Особа, що спостерігає за положенням якоря і якір-ланцюга, повинна перебувати в безпечному місці. Усі роботи необхідно вести з альтанки. Якір повинен бути додатково закріплений сталевим канатом. Ставати на якір не допускається.

7.3.10. Не допускається працювати брашпилем під час забортних робіт з очищення якоря. Якірний механізм запускають тільки після виходу на палубу людей, що працювали за бортом.

На пульті керування брашпилем необхідно вивісити табличку "Не включати! Працюють люди!".

7.4. Установлення трапів, сходень і штормтрапів

7.4.1. Забортні трапи, їх площадки, а також сходні усіх видів, у тому числі й тимчасові, повинні мати з обох боків стійки висотою 1,0 м з леєрами чи поручнями.

Забортні трапи повинні забезпечувати безпечне пересування людей під час зміни осадки судна і під час стоянки в портах із припливно-відпливними явищами.

Траверси забортних трапів повинні забезпечувати безпечний прохід під ними і бути розташованими на висоті не менше 2 м при будь-якому робочому положенні трапа.

Трап повинен мати верхню і нижню площадки розміром не менше 0,7 х 0,7 м.

7.4.2. Нерухомі стійки забортних трапів, сходень усіх видів (у тому числі й тимчасових) або стійки, що завалюються, повинні відстояти одна від одної не більше ніж на 1,5 м; леєри в робочому положенні повинні бути туго натягнуті, канати леєрів не повинні мати ушкоджених дротів, а сплетіння огонів леєрів повинні бути оклетньовані; поручні повинні бути міцними і гладенькими.

7.4.3. Ширина забортних трапів і сходень, призначених для переходу людей без вантажу із судна на берег, на причал або на інше судно, повинна бути не менше 0,6 м у разі однобічного руху. Для суден з чисельністю екіпажу понад 80 чол. ширина забортного трапа повинна бути не менше 0,8 м. Глибина сходинок трапа в усіх випадках повинна бути не менше 240 мм.

Довжину забортного трапа слід вибирати з розрахунку кута його нахилу 55 град., а за наявності нерухомих сходинок - 60 град. Довжина одномаршового забортного трапа не повинна бути понад 10,2 м. У разі більшої довжини слід використовувати двомаршові трапи з проміжною площадкою загальною довжиною не більше 18,6 м.

7.4.4. Місце встановлення забортних трапів і сходень не повинно перебувати в районі дії вантажних стріл і кранів, а також відливних забортних отворів.

Під час швартування судна до причалу забортний трап чи сходні повинні бути розташовані на частині причалу, вільній від швартовних канатів.

7.4.5. Верхній кінець забортного трапа має бути надійно закріплений на борті судна.

Сходні необхідно закріплювати на борті так, щоб вони не рухались по борту судна. Ставити сходні під кутом понад 45 град. не допускається.

7.4.6. У всіх випадках, у тому числі коли судна ошвартовані один до одного, після встановлення трапів чи сходень під ними має бути натягнута (від борта судна до стінки причалу чи між бортами суден) і надійно закріплена міцна запобіжна сітка шириною не менше 1,5 м у кожний бік від трапа для запобігання можливості падіння людей у воду.

7.4.7. У випадках, коли судно стоїть не впритул до причалу, з нижньої площадки забортного трапа на берег повинні бути покладені сходні, закріплені на нижній площадці трапа, що мають поперечні планки завширшки не менше 40 мм, завтовшки 20-30 мм на відстані одна від одної на 300-350 мм. Якщо нижня площадка трапа перебуває від причалу на відстані 1 м і більше, сходні повинні мати леєрне огородження.

7.4.8. Якщо сходні або помости, що подаються на берег, не мають на кінці спеціальних котків, під них на березі має бути підкладений металевий лист.

7.4.9. Підходи до трапів і сходень повинні бути вільними.

7.4.10. Якщо сходні чи штормтрап закріплені через фальшборт, з палуби судна до планшира повинен бути поставлений напівтрап під кутом не більше 55 град. з поручнями з двох боків.

7.4.11. Дерев'яні сходні для проходу вантажників на судно і назад з вантажем повинні бути виготовлені з дощок товщиною не менше 50 мм і мати поперечини для упору ніг.

Ширина сходень повинна бути не менше 1,0 м для однобічного руху і не менше 1,5 м для двостороннього руху. Для запобігання подовжнього прогинання під сходні слід підставити козли. Сходні повинні бути огороджені міцними поручнями заввишки не менше 1,0 м з проміжним леєром на висоті 0,4 м.

7.4.12. Сходні, призначені для перенесення вантажів під час стоянки судна в ремонті, повинні мати ширину не менше 2,0 м з бортовими дошками заввишки не менше 0,15 м. Одна половина ширини сходень повинна бути рівною, а інша мати поперечні планки.

Сходні повинні бути огороджені міцними поручнями заввишки 1,0 м.

7.4.13. Кожна сходня після її виготовлення чи ремонту, а також щорічно перед виходом судна в рейс повинна бути випробувана.

7.4.14. На обох кінцях переносної сходні повинні бути міцні темляки достатньої довжини для закріплення сходні під час її встановлення. Кінці сходень повинні прилягати до опорної поверхні за всією шириною сходень.

7.4.15. Використання сходень з будь-якими дефектами (тріщини, відколи, надломи тощо) не допускається. Перед використанням сходні мають бути випробувані.

7.4.16. На борту судна біля трапів і сходень завжди повинен бути рятувальний круг зі світним буєм і закріпленим на ньому закидним кінцем завдовжки не менше 30,0 м.

7.4.17. На зовнішньому боці забортних трапів і сходень повинен бути нанесений чіткий напис, що вказує на припустиме навантаження чи на кількість людей, що одночасно може перебувати на них.

Під час пересування по трапах і сходнях великої кількості людей вахтовий матрос повинен стежити за дотриманням черговості, за тим, щоб не було руху по трапу "у ногу". Вага людей, що одночасно перебувають на трапі, не повинна перевищувати припустимого значення навантаження на трап.

7.4.18. У зимовий час трапи і сходні повинні бути очищені від снігу і льоду та посипані піском.

7.4.19. Якщо сходні і трапи тимчасово зняті, на відкриті місця фальшборту повинні бути натягнуті леєри.

7.4.20. У разі переміщення судна під впливом хвиль, вітру, судна, що йде поблизу, тощо повинен бути припинений рух людей по трапах і сходнях до припинення переміщення судна або вжиті заходи для додаткового закріплення судна і трапа.

7.4.21. Не допускається:

а) переходити із судна на берег, на причал чи на інше судно без трапів і сходень;

б) використовувати для переходу дошки, переносні драбини і несправні або неправильно подані і закріплені сходні і трапи;

в) скупчення людей на трапах, площадках трапів і сходнях;

г) створення зустрічних потоків на трапах і сходнях;

ґ) піднімання і спускання вантажів по трапах і сходнях, призначених для пересування людей;

д) користування жорсткими переносними трапами замість сходень.

7.4.22. Суднові штормтрапи повинні відповідати таким вимогам:

а) мати довжину, за якої вони, будучи закріплені на судні, досягатимуть рівня води за будь-яких осадок і диферентів судна, а також у разі крену до 15 град. на протилежний борт;

б) балясини повинні бути виготовлені з цільних брусків дерева твердих порід без сучків і мати довжину не менше 480 мм, ширину 115 мм і товщину 25 мм;

в) верхня і кожна п'ята балясини повинні мати довжину не менше 1100 мм. Ширина і товщина цих балясин повинні бути такі ж самі, як у інших балясин;

г) на кожній балясині на відстані 30-35 мм (на подовжених балясинах на відстані 340-345 мм) від її кінців повинні бути два отвори для пропуску тятив;

ґ) балясини повинні бути паралельними, відстань між ними має бути не менше 300 мм і не більше 380 мм;

д) тятиви повинні бути виготовлені з кожного боку з двох цільних (без з'єднань) сизальських (манільських) канатів з обводом не менше 65 мм, скріплених між собою під і над кожною балясиною.

7.4.23. Спускатись і підніматись по штормтрапу допускається тільки поодинці, тримаючись за тятиви.

7.4.24. У разі обледеніння штормтрапа користуватись ним не допускається.

7.4.25. Не допускається кріплення штормтрапа на борту за балясини.

7.4.26. Штормтрапи (лоцманські трапи) на судні необхідно випробовувати не рідше одного разу на рік шляхом підвішування вантажу масою 75 кг на кожну третю балясину. За результатами випробувань повинен бути складений судновий акт. Дату випробування зазначають олійною фарбою на верхній подовженій балясині.

На верхній подовженій балясині повинна бути позначена величина допустимого навантаження.

7.4.27. Не допускається користуватись штормтрапом, якщо:

а) на верхній подовженій балясині відсутні товарний знак виготовлювача, величина допустимого навантаження і дата випробування трапа;

б) відсутній акт про випробування або минув рік після попереднього випробування;

в) відсутні окремі балясини або наявні балясини з тріщинами;

г) зміщений бензель і балясини, не паралельні між собою;

ґ) обірвана хоча б одна з прядок каната;

д) канати тятив перепріли чи обгоріли на глибину близько 1/3 їх товщини;

е) штормтрап своєю нижньою балясиною не дістає до рівня води або причалу;

є) людина пересувається з вантажем.

7.4.28. Пристрій для кріплення штормтрапа чи лоцманського трапа в робочому положенні повинен мати таке саме допустиме навантаження і коефіцієнт запасу міцності, які має штормтрап, що закріплюється на ньому.

7.4.29. Якщо штормтрап чи лоцманський трап закріплений через фальшборт, то вхід зі штормтрапа на палубу і вихід з неї на штормтрап повинен бути забезпечений застосуванням похилого напівтрапа з поручнями і плоскими сходинками, який верхнім кінцем має бути надійно закріплений за планшир, а нижнім - на палубі.

7.4.30. У темний час доби місця кріплення штормтрапів повинні бути освітлені.

7.4.31. Не допускається застосовувати штормтрапи і лоцманські трапи, що складаються з кількох секцій. Якщо відстань від рівня води до місця входу на судно більше 9 м, доступ людей на судно повинен забезпечуватись забортним трапом.

7.5. Вантажно-розвантажувальні роботи

7.5.1. Перед проведенням вантажних операцій помічник капітана чи механік, у віданні якого перебувають палубні механізми, а також електромеханік (у разі його наявності на судні) повинні ретельно перевірити готовність вантажопідіймальних засобів до безпечного проведення робіт.

У відкритому морі виконання вантажних операцій допускається тільки після повного завершення швартовних операцій. Одночасне проведення вантажних операцій з одного борту і швартовних з іншого борту не допускається.

7.5.2. Під час підіймання вантажу гак не повинен доходити до верхнього блока ближче 0,5 м, а під час спускання на барабані має залишатись не менше 3 витків каната.

7.5.3. За несприятливих погодних умов (туман, імла, снігопад, злива тощо), що обмежують видимість на місці навантаження чи вивантаження, робота вантажних механізмів повинна бути припинена.

7.5.4. Під час виконання робіт у вантажному приміщенні повинні перебувати не менше трьох осіб і має бути забезпечена подача свіжого повітря.

7.5.5. На сітках, стампах, майданчиках та інших вантажних пристосуваннях мають бути спеціальні кінці для підтягування і розправлення їх на місці навантаження.

7.5.6. Вантаж, що розгойдується, допускається зупиняти тільки шляхом опускання його на палубу.

7.5.7. Під час виконання вантажних робіт у морі спуск (підйом) електронавантажувача у трюм здійснюється вантажними стрілами або кранами.

7.5.8. Під час спускання електронавантажувача в трюм має бути перевірена надійність застроплення шляхом піднімання електронавантажувача на 10-15 см.

7.5.9. Під час вантажних робіт трюми, з яких не проводиться вивантаження (завантаження), повинні бути закриті люковими кришками або огороджені. Знімати люкові кришки, леєрне огородження і поручні допускається тільки в тому місці, де ведуться вантажні роботи.

7.5.10. Відкривати і закривати люки трюмів необхідно під безпосереднім керівництвом помічника капітана.

Якщо на промислових палубах суден відсутні комінгси люків, перед відкриттям люка слід перевірити наявність захисної сітки, закріпленої під просвітом люка. Захисна сітка може бути знята тільки після встановлення знімного леєрного огородження люка на палубі.

7.5.11. На люкових кришках під час їх відкривання і пересування не повинні перебувати люди і будь-які предмети.

7.5.12. Працівники, що натягають брезенти на люки, не повинні рухатись спиною вперед.

7.5.13. Лючини вантажних люків слід знімати, починаючи з середини люка, і складати на палубі впритул до комінгса або фальшборту. Під час закривання вантажних люків лючини укладають на свої місця, починаючи від комінгса до середини люка.

7.5.14. Бімси, зняті з трюмів, укладають або ставлять на бічні грані, при цьому крайні бімси мають бути підклинені. Не допускається укладати бімси більше ніж у два ряди за висотою.

7.5.15. Люкові кришки, бімси і вантаж слід укладати таким чином, щоб забезпечити між ними або між ними і фальшбортом, леєрним огородженням або комінгсом люка безпечний прохід завширшки не менше 0,6 м.

Не допускається ходити по знятих лючинах і бімсах. У випадках, коли знімаються не всі бімси, ті бімси, що залишились, повинні бути надійно закріплені на своїх місцях.

7.5.16. Під час відкривання і закривання люків не допускається:

а) знімати і ставити знімні бімси за допомогою стропів, не призначених для цієї мети;

б) висмикувати бімси лебідкою у разі їх заїдання в гніздах або коли вони завалені вантажем;

в) у разі крена судна знімати чи ставити бімси, не заводячи відтяжок;

г) братись руками за кінці бімсів під час заведення їх у гнізда;

ґ) знімати або ставити лючини, бімси, люкові кришки, коли під просвітом люка трюму перебувають люди;

д) ходити по бімсах;

е) закривати люк брезентом, коли не всі лючини покладені на свої місця.

7.5.17. На суднах з малою висотою комінгсів люків (менше 0,75 м) відразу після відкривання люків необхідно встановити леєрне огородження жорсткої конструкції висотою не менше 1,0 м від рівня палуби.

7.5.18. Відкриті люки твіндеків необхідно огороджувати штатним леєрним огородженням висотою не менше 1,0 м.

7.5.19. У разі несправності трюмного трапа доступ до нього припиняється і біля трапа вивішується попереджувальний плакат "Користуватись трапом не можна".

7.5.20. Спускання людей у трюм допускається тільки з дозволу вахтового штурмана. Не допускається спускання людей по неосвітленому трапу і в неосвітлений трюм.

7.5.21. Не допускається підніматись з трюму або спускатись в нього через вантажні люки під час виконання вантажних операцій. На суднах повинні бути обладнані окремі входи у вантажні трюми.

7.5.22. Під час виконання вантажних робіт повинен бути виділений сигнальник для подання сигналів. Він повинен знати сигналізацію знаками, мати посвідчення на право ведення сигнальних робіт і мати на рукаві пов'язку білого кольору.

7.5.23. Сигнальник не повинен залишати своє робоче місце під час вантажних робіт і відволікатись на сторонні розмови і роботи.

7.5.24. Спускання вантажу в трюм і підіймання з нього повинні виконуватись тільки за командою сигнальника.

7.5.25. Сигнальник люка повинен попереджувати про рух вантажу людей, що перебувають в трюмі і на палубі, і стежити за їх безпекою.

7.5.26. До подання кранівнику або лебіднику відповідної команди сигнальник повинен переконатись у тому, що вантаж правильно застроплений, люди відійшли на безпечну відстань або перебувають в укритті і що маневрування вантажних засобів не становить загрози для людей.

7.5.27. Лебідник (кранівник) повинен виконувати сигнали сигнальника, за винятком сигналу аварійної зупинки, який може бути поданий будь-якою особою, що виявила небезпеку.

7.5.28. На робочому місці лебідника повинні бути встановлені щитки з зазначенням вантажопідйомності, кута розходження шкентелів під час спареної роботи стріл, а також відповідних схем роботи.

7.5.29. Не допускається скидати такелаж і пристосування в трюм.

7.5.30. Інтенсивність подавання вантажів у трюм під час завантаження повинна відповідати швидкості видалення їх у трюмі з-під просвіту люка, щоб уникнути захаращення робочої площадки.

7.5.31. Укладання вантажу на піддони, площадки або інші вантажозахоплювальні пристрої має виконуватись так, щоб вантаж не виступав за межі цих пристроїв, а під час підіймання вантажу сітками всі місця повинні бути обтягнуті.

7.5.32. Розкантовувати і направляти висячий вантаж допускається тільки за допомогою багрів і відтяжок.

7.5.33. Не допускається вивантажувати гірляндами мішки з вантажем із трюму з вузькою горловиною.

7.5.34. Під час спускання вантажу краном чи стрілою вантаж повинен спочатку бути поданий на середину люка, а потім плавно опущений в трюм.

Не допускається відтягати і розгойдувати вантаж, що висить на шкентелі, для спускання його під палубу.

7.5.35. Під час вантажних робіт на твіндечних палубах вантажні люки на цих палубах повинні бути закриті.

7.5.36. Під час розвантаження трюмів, заповнених рибою наливом, робочі місця повинні забезпечувати стійке положення і надійне укриття працівників.

7.5.37. Не допускається проведення вантажних робіт у шахтах трюмів, які не мають спеціально обладнаних надійних укриттів для працівників.

7.5.38. Під час вантажних робіт не допускається:

а) перебувати під вантажем, у зоні руху вантажу, по лінії напрямку його руху і під вантажною стрілою або стрілою крана, а також поблизу контрвідтяжок;

б) перебувати під просвітом люка трюму під час спускання чи підіймання вантажу;

в) подавати вантаж раніше, ніж буде прибраний з-під просвіту попередній вантаж;

г) палити і користуватись відкритим вогнем у трюмах та інших вантажних приміщеннях;

ґ) піднімати або спускати людей на площадках, скриньках, баддях, сітках, підвішених на шкентелі, за винятком потреби у швидкій евакуації людей у разі нещасних випадків;

д) спускати вантаж масою більше 30 кг у трюм вручну, спускати вантаж під дією власної маси, переміщувати вручну вантаж масою понад 80 кг, підтягувати вантаж шкентелем стріли, проносити вантаж на висоті менше 0,5 м від конструкцій судна або предметів, що зустрічаються на шляху;

е) залишати підіймальні крани, стріли або підйомники у непрацюючому стані з піднятим вантажем;

є) допускати сторонніх осіб до люків і місць ведення вантажних робіт;

ж) підіймати вантаж на зрощених стропах і ланцюгах або стропах, що мають вузли;

з) підійматись на вантаж для урівноважування його масою тіла;

и) працювати вантажним шкентелем, коли корінний кінець не закріплений на барабані вантажопідіймального механізму або на турачці у разі її тягового зусилля 10 кН і більше;

і) користуватись ланцюговими стропами під час сильних морозів;

ї) використовувати штаг-карнак для підіймання вантажу, за винятком випадків, коли штаг-карнак конструктивно призначений для вантажних робіт (у будь-якому випадку вага вантажу, який піднімають через штаг-карнак, не повинна перевищувати 0,5 т);

й) ходити біля борту палуби, поблизу якого виконуються вантажні роботи. Цей борт повинен бути огороджений і на огородженні мають бути вивішені попереджувальні плакати "Прохід заборонений!".

7.5.39. Під час розвантаження трюмів судна грейфером не допускається:

а) під час захоплення вантажу перебувати ближче 8 м від грейфера або на вантажі, що обсипається;

б) ставати на грейфер або направляти і розвертати грейфер руками;

в) перебувати між грейфером і бортами чи переборками або надбудовами судна;

г) закидати грейфер на палубу;

ґ) піднімати й опускати людей на палубу.

7.5.40. Робота електронавантажувача в трюмі допускається тільки на вільних від вантажу ділянках палуби за умови укриття його в підпалубному просторі.

Електронавантажувачі повинні бути обладнані дошками для захисту водія.

7.5.41. Вантаж у трюмі слід укладати або вибирати з нього таким чином, щоб було унеможливлено сповзання вантажу або падіння його окремих частин.

7.5.42. Під час захоплення вантажу електронавантажувачем необхідно дотримуватись таких вимог безпеки:

а) вантаж повинен бути захоплений так, щоб перекидаючий момент, що виникає, був мінімальним, для цього вантаж має бути притиснутий до вертикальної частини захоплювальних вил або огородження;

б) не допускається відривати примерзлий або затиснутий вантаж;

в) вили повинні вільно проходити під вантажем;

г) не слід укладати вантаж, що опускається, безпосередньо на вили електронавантажувача;

ґ) не допускається ставати на вили електронавантажувача до повного їх опускання.

7.5.43. Під час транспортування вантажу електронавантажувачем рама має бути відхилена у граничне заднє положення.

7.5.44. Не допускається піднімати і переміщувати вантаж електронавантажувачем, якщо маса вантажу перевищує номінальну вантажопідйомність електронавантажувача.

7.5.45. Палубні вантажі слід кріпити тільки сталевими канатами, пропущеними крізь спеціально призначені для цього рими та обухи, вони повинні бути обтягнутими талрепами або спеціальними захоплювальними важелями. Для запобігання зсуву палубного вантажу необхідно встановлювати упори.

7.5.46. У разі укладання палубного вантажу по всій площі палуби для екіпажу мають бути створені безпечні огороджені проходи і переходи.

7.5.47. Під час облаштування проходів і лазів між вантажем пиломатеріалів останні вкладаються торцем до ходів.

7.5.48. Палубні вантажі слід укладати так, щоб забезпечити:

а) вільне стікання води до бортів;

б) безпечний доступ до лебідок, трапів, шлюпкового і кермового пристроїв, до засобів пожежогасіння, мірильних трубок тощо.

7.5.49. Усі роботи з вивантаження і завантаження судновими засобами великих вантажів (масою більше 5 т), вантажів великих габаритів, а також вантажів, маса яких наближається до максимальної вантажопідйомності стріли або дорівнює їй, повинні виконуватись під безпосереднім керівництвом старшого помічника капітана.

7.5.50. До роботи на великовагових вантажних стрілах допускаються тільки спеціально підготовлені члени екіпажу.

7.5.51. Не допускається виконувати підіймання або спускання великовагових вантажів на гінях з одночасним потравлюванням чи вибиранням топенант-талів.

Під час підіймання великовагового вантажу слід стежити за правильним намотуванням лопарів талей, гінів і топенанта на барабани лебідок без заклинювання троса між шлагами нижнього ряду, оскільки це може призвести до небезпечних ривків під час опускання великовагового вантажу.

7.5.52. Перед підійманням великовагових вантажів старший помічник капітана повинен особисто переконатись:

а) у тому, що ванти і штаги рівномірно і достатньо туго обтягнуті;

б) у правильності проведення снастей топенант-талів, підіймальних гінів і відтяжок;

в) у відсутності будь-яких дефектів у всіх деталях вантажного великовагового пристрою;

г) у надійності застосованих стропів і їх відповідності вазі вантажу;

ґ) у наявності римів, уток, обухів та інших пристроїв для кріплення вантажу.

7.5.53. Не допускається виконувати штивку великовагових вантажів і підтягування їх шкентелем, пропущеним через верхній блок стріли.

7.5.54. Не допускається кріпити великовагові вантажі рослинними канатами, а також застосовувати гаки і ланцюги під час робіт з великоваговими вантажами.

7.5.55. Розкантування великовагових вантажів у висячому положенні допускається тільки за допомогою канатів-відтяжок, закріплених за великоваговий вантаж.

7.5.56. Усі рухи стріли і вантажу, а також гальмування повинні бути плавними, без ривків і виконуватись з максимальною обережністю.

7.5.57. Перевантаження балонів зі стиснутим і зрідженим газом слід виконувати за допомогою спеціально виготовленого металевого контейнера (клітки).

Контейнер повинен мати окремі відсіки для кожного балона (не більше восьми), забезпечувати стійке положення балонів усередині відсіків, унеможливлювати зіткнення їх один з одним і забезпечувати надійність закріплення кожного балона хомутом. Контейнер повинен бути обладнаний відтяжками (на відтягування яких ставляться досвідчені фахівці).

7.5.58. Під час перевантаження балонів слід дотримуватись таких вимог:

а) запобіжні ковпаки мають бути навернуті на балони до упору;

б) не допускається кидати балони, ударяти їх один об одного, транспортувати вентилями вниз;

в) необхідно оберігати балони від попадання на них технічних мастил;

г) навантаження і вивантаження балонів мають виконуватись тільки працівниками, що пройшли спеціальний інструктаж з безпечних методів роботи;

ґ) для перевантаження балонів не допускається використовувати вантажні сітки, піддони, площадки, стропи тощо.

7.5.59. У літню пору балони, що розташовані на відкритому місці, слід захищати від сонячних променів брезентом чи іншим покриттям.

7.5.60. Під час навантаження на судно легкозаймистих вантажів у металевих бочках не допускається:

а) користуватися храпцями і сталевими сітками;

б) ставити бочки пробками вниз ;

в) працювати у взутті, підбитому залізними цвяхами чи підковами;

г) палити і запалювати вогонь на палубі.

7.5.61. У разі застосування транспортерів подавання і знімання вантажів з транспортерів допускається тільки за допомогою спеціальних пристроїв (столів, бункерів тощо), штучні вантажі слід подавати з пристроїв на стрічку без ударів і укладати вантаж у стійке положення.

7.5.62. Не допускається очищати стрічку вручну під час роботи транспортера.

7.5.63. Відповідальність за організацію вантажно-розвантажувальних операцій на ошвартованих суднах у морі покладається на капітанів.

7.5.64. Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт у порту слід дотримуватись вимог безпеки праці відповідно до НПАОП 05.1-1.03-68 "Правила техніки безпеки в рибних портах".

7.5.65. Не допускається залишати незавантажену вантажну площадку або строп на гаку над вантажним люком (у просвіті трюму), особливо якщо в трюмі працюють люди.

7.5.66. Під час виконання вантажних операцій на судні в порту не допускається виконувати роботи за допомогою стрілових вантажних пристроїв у разі швидкості вітру понад 22 м/с, крену судна понад 5 град., диференту судна понад 3 град.

7.5.67. Під час спареної роботи суднових стріл кут між вантажними шкентелями не повинен перевищувати 120 град., а допустиме навантаження не повинно бути більше вказаної в інструкції щодо спареної роботи стріл і не більше робочого навантаження стріли з меншою вантажопідіймальністю.

7.5.68. Вантажні сітки, стропи та інші вантажозаколювальні пристрої у разі виготовлення їх на судні повинні бути випробувані протягом 10 хвилин навантаженням, що в 2 рази перевищує їх номінальну вантажність.

7.6. Робота з рятувальними засобами

7.6.1. Рятувальні засоби на суднах повинні відповідати вимогам класифікаційного товариства.

7.6.2. Контроль за дотриманням безпеки під час спускання або підіймання шлюпок покладається на старшого помічника капітана, а керування рятувальним засобом - на командира рятувального засобу (шлюпки).

7.6.3. Не допускається спускання шлюпки на воду з незакритими отворами у дні.

7.6.4. Спускання і підіймання шлюпки не допускаються без перевірки справності роботи шлюпкового пристрою і забезпечення відключення ручного приводу до включення механічного за наявності ручного і механічного приводів.

7.6.5. Особи, що перебувають у рятувальній шлюпці чи на плоту, повинні бути в рятувальних жилетах або в нагрудниках.

Рятувальні жилети і нагрудники допускається знімати тільки після виходу зі шлюпки на палубу судна чи на причал.

7.6.6. Під час спускання шлюпки :

а) фаліні шлюпки мають бути рознесені і закріплені;

б) лопарі шлюп-талів повинні стравлюватись рівномірно.

Як тільки шлюпка торкнеться води, шлюп-талі повинні бути розгорнуті і викладені.

Перед підійманням шлюпок лопарі талів повинні мати достатню слабину в залежності від висоти хвилі.

7.6.7. Під час спускання або підіймання шлюпки під час ходу судна слід дотримуватись таких заходів безпеки:

а) під час спускання шлюпки на воду в разі переднього ходу судна першими слід викладати кормові талі, а потім носові, у разі заднього ходу робиться навпаки;

б) під час підіймання шлюпки в разі переднього ходу судна розноситься і кріпиться носовий фалінь, першими закладаються носові талі, а потім кормові; у разі заднього ходу судна робиться навпаки;

в) не допускається здійснювати спускання і підіймання шлюпок на суднах, що йдуть із тралом, через наявність великої небезпеки попадання під ваєр.

7.6.8. Спускання у шлюпку допускається тільки по трапу, штормтрапу або рятувальними шкентелями, що мають мусинги.

Підніматись зі шлюпки допускається тільки по трапах і штормтрапах.

Не допускається спускатись у шлюпку по лопарях чи по інших кінцях.

7.6.9. Особи, що викладають чи закладають шлюпкові талі, повинні стояти біля талей з боку мідель-шпангоута шлюпки. Блоки слід брати двома руками тільки за щоки.

Не допускається перебувати між шлюпковими талями і штевнями шлюпки під час її спускання чи підіймання.

7.6.10. Нижні блоки шлюпкових талей, щойно вони будуть викладені у шлюпці, повинні бути прибрані наверх.

Блоки слід підбирати спеціально заведеними відтяжками.

7.6.11. Не допускається брати в шлюпку пасажирів більше встановленої для даної шлюпки норми.

Вантажність шлюпки повинна бути зазначена на борту в носовій частині.

7.6.12. Людям, що перебувають у шлюпці, не допускається:

а) стояти;

б) сидіти на борту і транцевій дошці;

в) ходити по банках і ставати коліньми на них;

г) тримати руки на планширі під час підходу до борта судна або причалу під час відходу шлюпки;

ґ) навалюватись корпусом на румпель руля;

д) переміщуватись без дозволу командира шлюпки;

е) відштовхувати шлюпку від борта руками.

7.6.13. Не допускається перебування людей у шлюпці під час підіймання-спускання її стрілою.

7.6.14. Під час буксирування шлюпки за судном люди повинні бути висаджені зі шлюпки, а вантаж перевантажений на борт судна, до якого підчалена шлюпка.

7.6.15. Не допускається підіймати на борт судна плавзасоби (мотоботи, катери, кунгаси, шлюпки тощо) з вантажем і людьми, якщо це не передбачено технічною документацією.

7.6.16. При користуванні шлюпками не допускається:

а) зачохлювати шлюпки до того, як будуть набиті і закріплені лопарі шлюп-талей і закріплені всі стопорні пристрої, що утримують шлюпку в похідному положенні;

б) залазити на шлюпки, коли вони закриті чохлами.

7.6.17. У разі падіння людини за борт негайно слід кинути їй рятувальне коло, обладнане лином і світним буєм, або нагрудник. Подальші дії рятувальників повинні відповідати розпису дій за тривогою "Людина за бортом".

7.6.18. Під час надання допомоги потопаючому з борта шлюпки рятувальник повинен дотримуватись обережності, щоб самому не впасти у воду.

7.6.19. Потерпілого допускається витягати з води в шлюпку з боку корми. При цьому стояти в шлюпці можуть не більше двох чоловік, інші повинні сидіти. Стояти на настилі в кормовій частині краще на колінах.

7.6.20. Скидання рятувальних засобів у воду допускається тільки за відсутності в районі їхнього падіння сторонніх предметів і таким чином, щоб не травмувати людей, що перебувають у воді.

7.6.21. Стан індивідуальних рятувальних засобів повинен перевірятись старшим помічником капітана кожні 3 місяці. Несправні індивідуальні рятувальні засоби повинні бути відремонтовані чи замінені новими.

7.6.22. У разі використання забортних трапів для посадки і висадки людей під час хвилювання моря трапи повинні бути підняті так, щоб була виключена можливість перекидання шлюпок, а також можливість ударів по трапу або його пошкодження і травмування людей, що перебувають в шлюпці або на трапі.

7.6.23. Під час підготовки шлюпки до відходу необхідно перевірити вкомплектованість шлюпки, а також наявність сигнальних засобів.

7.7. Робота у важких метеорологічних умовах

7.7.1. У разі одержання штормового попередження або появи ознак погіршення погоди мають бути вжиті такі заходи безпеки:

а) попереджено про це весь екіпаж;

б) припинені палубні роботи і промисел;

в) перевірена надійність закриття вантажних люків;

г) прибрані і надійно закріплені знаряддя лову;

ґ) перевірені і додатково закріплені вантаж, вантажні стріли, аварійні пристрої, рятувальні шлюпки, шкіперське й інше майно;

д) якорі в клюзах узяті на додаткові стопори;

е) задраєні палубні люки, двері, ілюмінатори та інші отвори, через які можливе попадання води всередину приміщень;

є) перевірена справність шпігатів та інших отворів для стікання води;

ж) усі канати, що не перебувають на в'юшках, прибрані з палуби, а канати, що перебувають на в'юшках, закріплені;

з) перевірена надійність кріплення чохлів;

и) на палубі натягнуті штормові леєри для безпечного пересування людей;

і) перевірена готовність аварійно-рятувальних засобів, засобів зв'язку і сигналізації.

7.7.2. Перехід людей по відкритих палубах у штормову погоду здійснюється тільки з дозволу вахтового помічника капітана і в зазначеному ним порядку. Вахтовий помічник капітана повинен створити безпечні умови для переходу й особисто спостерігати за людьми, що проходять палубою.

7.7.3. У темний час доби в штормову погоду не допускається перебувати на відкритій палубі і ходити по ній без особливої потреби.

7.7.4. Металеві водонепроникні двері під час шторму повинні відкриватись двома руками. Переступаючи через комінгс, потрібно застерігатись ударів дверима під дією вітру.

Не допускається залишати двері відкритими без узяття на стопор.

7.7.5. Під час буксирування маломірних суден у штормову погоду капітан судна, що буксирує, повинен прийняти на борт людей з суден, які буксирують, з усіма наявними на них індивідуальними рятувальними засобами.

7.7.6. Авральні роботи в штормову погоду повинні виконуватись під безпосереднім керівництвом старшого помічника капітана.

Дозвіл на виконання цих робіт дає капітан, який доводить прийняте ним рішення до відома вахтового помічника капітана.

7.7.7. Під час авральних робіт у штормову погоду ті, хто працює на відкритих палубах, повинні бути в жилеті робочому страхувальному (ЖРС) і запобіжних поясах зі страховими кінцями. За людьми, що працюють, необхідно вести безперервне спостереження. У темний час доби місце роботи повинно бути освітлене.

7.7.8. Під час авральних робіт на палубі судна, що заливається хвилею, судно повинно бути розташоване щодо хвилі таким чином, щоб заливання було найменшим.

7.7.9. До роботи на палубі за штормових умов слід залучати осіб, які мають відповідну кваліфікацію (боцман, старший матрос, матроси 1 класу).

7.8. Такелажні роботи

7.8.1. Такелажні роботи повинні виконуватись у захищених від негоди місцях з використанням справного устаткування, спеціального інструменту і пристосувань.

Усі промислові судна і буксири повинні бути обладнані верстатами для різання сталевих канатів.

7.8.2. Рослинні і синтетичні канати слід розрізати спеціальними ножами, канат повинен перебувати у висячому положенні або на спеціальній дерев'яній підставці.

Не допускається розрубувати рослинні і синтетичні канати сокирою, зубилом тощо, а також перепалювати їх.

7.8.3. Для з'єднання рослинних і синтетичних канатів, штертів, шнурів і линей застосовуються вузли і сплесні, випробувані морською чи рибальською практикою.

7.8.4. Перед розрубуванням сталевих канатів і канатів "Геркулес" з обох боків від місця розрубування на відстані, що дорівнює 2-3 діаметрам каната, повинні бути накладені дві марки з м'якого сталевого дроту або каболки прядив'яного каната.

7.8.5. Розрубування сталевих канатів і канатів "Геркулес" повинно виконуватись на спеціальних верстатах або за допомогою ковальського зубила і кувалди на спеціальній чавунній або сталевій закріпленій плиті.

Не допускається розрубувати канати на предметах суднового устаткування (кнехтах, стійках, механізмах тощо) чи деталях судна (планширі, палубі тощо).

7.8.6. Не допускається розрубувати сталеві канати і обрубувати їх кінці, ударяючи ковальським зубилом безпосередньо по канату.

7.8.7. Під час проведення такелажних робіт зі сталевими канатами і канатами "Геркулес" слід користуватись спеціальними захисними рукавицями, а під час розрубування канатів і виготовлення огонів також захисними окулярами з небиткого скла або захисними масками.

Спецодяг повинен бути з довгими рукавами і довгими штанами, взуття зашнуроване, одяг повинен бути застебнутий на всі ґудзики, а зверху має бути надітий прогумований фартух.

7.8.8. Кувалда і ковальське зубило, що застосовуються для розрубування сталевих канатів і канатів "Геркулес", повинні бути надійно насаджені на дерев'яні рукоятки довжиною не менше 1,0 м, при цьому зубило повинно бути загострено належним чином.

7.8.9. Обрубуючи кінці, що залишились після зрощування сталевих канатів і канатів "Геркулес", їх необхідно тримати так, щоб вони не відскакували вбік.

7.8.10. Не допускається використання вузлів для з'єднання сталевих канатів і канатів "Геркулес".

7.8.11. Кінці сталевих канатів і канатів "Геркулес", що використовуються у роботі, повинні бути забиті марками шириною не менше двох діаметрів каната, виготовленими з каболок прядив'яного каната. Кінці сталевих канатів можуть бути забиті заливанням легкоплавким металом.

Забивання кінців сталевих канатів і канатів "Геркулес" повинно бути таким, щоб кінці дротів каната щільно прилягали один до одного.

7.8.12. Сталеві канати і канати "Геркулес" довжиною понад 100 м, а рослинні і синтетичні канати довжиною понад 200 м у неробочому положенні повинні бути намотані на спеціальні барабани і в'юшки або прибрані в трюм. Канати меншої довжини допускається укладати на палубі в бухти, закріпивши їх обтяжками.

7.8.13. Заправлення свайки між пасмами каната слід виконувати зусиллям рук. Не допускається заправляти свайку між пасмами каната, натискаючи на неї частинами тіла.

7.8.14. Під час виготовлення огонів і сплеснів на кінці прядок, а також у місці, до якого розпускається канат, повинні бути накладені тимчасові марки.

7.8.15. Сплесні й огони в місцях з'єднання на сталевих канатах і канатах "Геркулес" повинні бути обклетньовані.

7.8.16. Під час виготовлення огонів і сплеснів не допускається просовувати пальці між пасмами каната.

7.9. Робота на висоті і за бортом

7.9.1. Роботи на висоті і за бортом допускається вести тільки з дозволу старшого помічника капітана.

7.9.2. До робіт на висоті і за бортом допускаються матроси не нижче першого класу, що мають відповідну підготовку, з обов'язковим проведенням цільового інструктажу з безпеки праці. Старший помічник повинен особисто перевірити справність і надійність застосовуваних з цією метою засобів і оформити наряд-допуск на проведення робіт.

7.9.3. Робота на висоті понад 1,5 м і за бортом має проводитись під постійним наглядом спеціально призначеного члена екіпажу.

7.9.4. Під час роботи на висоті і за бортом необхідно застосовувати запобіжні пояси з рослинними страхувальними кінцями.

Під час виконання будь-якої роботи за бортом на працівникові повинен бути одягнений жилет робочий страхувальний (ЖРС).

7.9.5. Підіймання людини для виконання робіт на висоті має здійснюватись за допомогою спеціально заведених горденів на альтанці або люльці, які повинні мати огородження для запобігання падінню людини.

Для виконання короткочасних робіт на висоті допускається підіймання по скоб-трапах і вибленках вантів.

7.9.6. Канати і гордені, призначені для підіймання людей, повинні мати не менше ніж двадцятиразовий запас міцності.

7.9.7. Усі інструменти, які повинен мати з собою працівник, що працює на висоті, повинні бути закріплені штертами за його пояс або міститися в сумці.

7.9.8. Під час ходу судна не допускається виконувати всі види забортних робіт і робіт на висоті, крім аварійних.

7.9.9. Під час робіт на висоті не допускається:

а) працювати під час швидкості вітру понад 10 м/с і хвилюванні моря понад 5 балів, а також у разі зледеніння щогл, за винятком аварійних випадків;

б) застосовувати для підіймання людей зрощені гордені;

в) підіймати людей, якщо блок горденя заїдає або гордень зіскакує з блока;

г) перебувати на щоглах під час спускання і підіймання антен;

ґ) підніматись на щоглу під час роботи радіопередавального пристрою (РПП). На РПП вивісити табличку "Не включати! Працюють люди!";

д) підніматись на щогли і працювати на них під час експлуатації вантажного пристрою;

е) виконувати одночасно роботи двома і більше особами, що перебувають одна над одною, якщо між ними немає суцільного настилу;

є) виконувати аварійні висотні роботи на штирьових радіоантенах під час хвилювання моря понад 3 бали.

7.9.10. Під час забортних робіт необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

а) альтанка має бути підвішена на рослинних канатах, надійно закріплених на палубі. Поруч з альтанкою повинен бути опущений штормтрап;

б) особа, що працює на альтанці, повинна бути у захисній касці, страхувальному жилеті і запобіжному поясі зі страхувальним кінцем, закріпленим на палубі. Страхувальний кінець повинен мати слабину, достатню для вільного переміщення альтанкою;

в) на одній альтанці одночасно допускається працювати не більше ніж двом особам;

г) біля місця виконання забортних робіт повинно бути рятувальне коло з линем довжиною не менше 27 м;

ґ) плоти або понтони, з яких виконується очищення або фарбування корпусу судна, повинні бути стійкими, мати достатню вантажопідйомність, бути обладнані трьохрядними леєрами висотою 1,0 м і внизу - бортовими дошками заввишки не менше 150 мм, обладнані багром, рятувальним колом з кінцем і швартовними канатами. Не допускається виготовлення саморобних плавзасобів для проведення цих робіт;

д) усі інструменти і посудини з фарбою, необхідні для роботи за бортом, повинні мати штерти, за допомогою яких вони кріпляться на борту судна.

7.9.11. Під час виконання забортних робіт не допускається:

а) працювати між бортами двох суден, що стоять лагом, або між бортом судна і причалом;

б) працювати за бортом судна на альтанках під час стоянки судна в доку;

в) опускати, піднімати або переносити забортну альтанку, коли на ній перебувають люди.

7.9.12. Гордені й альтанки, що використовуються для підіймання і опускання людей, не рідше одного разу на місяць повинні випробовуватись статичним навантаженням, що перевищує розрахункове в 2 рази, і динамічно-рівномірним підійманням й опусканням з вантажем, що перевищує на 10% розрахункове робоче навантаження. Про результати випробування робиться запис у Судновому журналі і Журналі технічного стану.

7.9.13. Запобіжні пояси необхідно випробувати на міцність не рідше одного разу на 6 місяців. Пояс навішують на брусок діаметром 30 мм застебнутим на обидві пряжки; до його карабіна, а потім до страхувального кільця на поясі для застібки карабіна підвішують вантаж масою 300 кг і витримують протягом 5 хвилин. Якщо після випробування виявлені дефекти, пояс повинен бути вилучений з уживання. Візуальний огляд повинен проводитись через кожні 2 місяці і перед кожним використанням.

7.9.14. Під час робіт поблизу гребних гвинтів повинні бути попереджені старший і вахтовий механіки, щоб уникнути провертання гребних гвинтів.

7.10. Буксирувальні роботи

7.10.1. Не допускається починати буксирування до одержання підтвердження з судна, яке буксирують, про повну готовність до буксирування, а саме про закінчення швартування суден між собою, закріплення буксирувального каната, вибирання швартовів, підіймання і закріплення якорів.

7.10.2. Кріпити буксирувальний канат на буксирувальнику і судні, яке буксирують, слід таким чином, щоб була виключена можливість його мимовільної віддачі.

7.10.3. Не допускається перебування сторонніх осіб біля борта, з якого подається буксирувальний канат. Буксирувальний канат подають, як правило, з провідником.

7.10.4. Під час буксирування не допускається перебувати поблизу буксирувального гака, у районі дії буксирувального каната, між буксирними арками, а також перед буксирною лебідкою або гаком по ходу каната.

7.10.5. На самохідному судні, яке буксирують, допускається запускати головні двигуни тільки за командою вахтового помічника капітана судна-буксирувальника, при цьому повинен бути погоджений режим роботи двигунів.

7.10.6. Під час віддавання буксирувального каната з гака буксирувальника або з кнехта на судні, яке буксирують, не допускається стояти поблизу і перед ним по ходу каната.

7.10.7. Під час віддавання буксирувального каната з гака допускається стояти ззаду точки кріплення гака на відстані не менше 1,5 м.

7.10.8. Віддавання буксирувального каната вручну (не на відкидних гаках) виконується тільки вдвох. Знімаючи буксирувальний канат з гака, слід братись за огон з бічної його частини.

7.10.9. Накладати (знімати) бурундук на буксирувальний канат допускається тільки на ослабленому канаті. Ослаблення бурундука повинно бути без ривків.

7.10.10. Під час накладення бурундука на буксирувальний канат допускається перебувати тільки нижче горизонтальної площини переміщення буксирувального каната.

7.10.11. На всіх буксирувальних арках з обох боків на видних місцях повинні бути нанесені чіткі написи "Бережись буксира".

7.10.12. Не допускається залишати буксирувальний гак незакріпленим у неробочому положенні.

7.10.13. Не допускається використовувати буксирувальний гак не за призначенням.

7.10.14. Не допускається стравлювати буксирувальний канат із судна, яке буксирують, на ходу в процесі буксирування.

7.10.15. Під час буксирувальних робіт не допускається висуватись за борт у місцях можливого перебування буксирувального каната.

7.10.16. Вибирати або стравлювати буксирувальний канат за допомогою буксирувальної лебідки допускається тільки після того, як усі люди будуть видалені з небезпечної зони.

7.10.17. Не допускається кріпити буксирувальний канат на кнехтах огоном.

Буксирувальний канат слід кріпити шлагами із застосуванням рослинної обтяжки.

7.10.18. Подавання буксирувального каната на ходу допускається тільки в аварійних випадках.

7.11. Робота з лотом

7.11.1. Під час роботи з ручним лотом і диплотом лотовому не дозволяється:

а) кидати лот з неогородженого леєром майданчика;

б) намотувати лотлінь на руку.

7.11.2. Під час роботи з ручним лотом не допускається перебування людей біля фальшборту спереду і ззаду лотового майданчика.

7.11.3. Під час роботи з лотом не допускається користуватись рукавицями або рукавичками.

7.12. Робота з піротехнічними засобами

7.12.1. Усі піротехнічні засоби на суднах повинні зберігатись за переліком з зазначенням дати терміну придатності в спеціальних герметичних шафах або скриньках, маркованих знаком безпеки і замкнених на ключ. Ключі повинні зберігатися: один - у вахтового помічника капітана, другий (дублікат) - у старшого помічника капітана.

7.12.2. Піротехнічні засоби на рятувальних шлюпках і плотах повинні зберігатись у водонепроникних контейнерах, прикріплених у передбачених для зберігання місцях. Піротехнічні засоби повинні мати водонепроникне пакування і укладатись у контейнери таким чином, щоб виключити їх переміщення під час гойданки.

7.12.3. Оболонка і пакування піротехнічних засобів повинні бути вологонепроникними і стійкими щодо механічних впливів. Піротехнічні засоби, що мають картонну чи іншу подібну оболонку, повинні зберігатись у металевому футлярі, що відкривається без інструмента.

7.12.4. Усі піротехнічні засоби повинні супроводжуватись настановами щодо безпечного поводження з ними.

7.12.5. До роботи з піротехнічними засобами допускаються тільки ті члени екіпажу, які визначені наказом капітана судна і пройшли спеціальне навчання. Копія наказу повинна зберігатись в кермовій рубці та біля місця зберігання піротехніки.

7.12.6. Екіпаж судна повинен бути вчасно попереджений про майбутній обстріл судна лінеметальними ракетами.

7.12.7. Лінеметальну ракету допускається запускати тільки з приєднаним до неї лінем, при цьому не допускається торкатись ліня, що виходить з пакувальної скриньки.

7.12.8. Якщо лінеметальна ракета не спрацювала або відбулася осічка, через хвилину після цього лінеметальник повинен з максимальною обережністю розрядити ракетницю, а дефектні патрони і ракету негайно викинути за борт.

7.12.9. Звукові ракети і ракети сигналу "Лихо" необхідно запускати зі спеціальних пристроїв з підвітреного борту. Не допускається запускати їх з рук.

7.12.10. Під час використання фальшфейєра його необхідно тримати так, щоб іскри не попадали на того, хто виконує цю операцію, й оточення.

7.12.11. Під час перебування судна в порту ракетниці повинні зберігатись у сейфі капітана.

7.12.12. На період ремонту судна піротехнічні засоби необхідно здавати для зберігання на заводський склад.

7.12.13. Не допускається:

а) застосовувати піротехнічні засоби з простроченим часом зберігання;

б) використовувати піротехнічні засоби з деформованими поверхнями або з ознаками вологості;

в) користуватись піротехнічними засобами за відсутності настанови щодо безпечного поводження з ними;

г) використовувати піротехнічні засоби особам, не обізнаним з правилами поводження з ними;

ґ) користуватись сигнальним пістолетом, якщо бойок виступає з гнізда більше ніж на 0,5 мм або на металевій частині патрона залишається видимий слід;

д) палити і застосовувати вогонь під час користування піротехнічними засобами.

7.12.14. В усякому разі використання піротехнічних засобів повинен бути зроблений запис у Судновому журналі із зазначенням їх виду, кількості і прізвища, ім'я та по батькові посадової особи, за вказівкою якої використовувались ці засоби.

7.13. Роботи з кислотами і лугами

7.13.1. У разі зберігання на судні агресивних і шкідливих речовин посудини з ними повинні мати бирки або написи з зазначенням назви речовини. Наглядати за їх зберіганням повинен спеціально призначений член екіпажу.

7.13.2. Кислоти слід зберігати в щільно закупорених скляних посудинах у плетених кошиках з ручками або розміщених у сітці. Знизу і з боків посудини повинні бути обкладені соломою або спеціальною стружкою.

7.13.3. Посудини з кислотою повинні бути закриті притертими пробками зі скла або кераміки. Поверх пробки накладається замазка з розведеного водою гіпсу, а голівку пляшки обв'язують тканиною і шпагатом.

7.13.4. Кислоту зберігають у спеціальному приміщенні з доброю вентиляцією. Не допускається зберігання кислоти на сонці та у вологих місцях. Кошики з кислотою необхідно кріпити по штормовому. Разом з кислотою допускається зберігати тільки дистильовану воду.

7.13.5. Каустична сода повинна зберігатись у герметично закупорених металевих ємностях.

7.13.6. З господарською метою допускається користуватись тільки 1%-ним розчином каустичної соди.

7.13.7. Роботи з агресивними, шкідливими й отруйними речовинами належать до небезпечних робіт і повинні оформлятись нарядом-допуском. Працювати з такими речовинами допускається тільки в захисних окулярах, гумових рукавичках і захисному одязі. На місці проведення робіт повинен бути 5%-ний розчин соди для нейтралізації дії кислоти, що може випадково потрапити на тіло чи одяг, і 5%-ний розчин борної кислоти для нейтралізації дії лугу.

7.13.8. У разі попадання кислоти, лугу або електроліту на відкриті ділянки шкіри потрібно негайно промити ці ділянки спочатку нейтралізувальним розчином, а потім водою з милом.

Для промивання очей застосовують 2-3%-ні нейтралізувальні розчини.

Після надання першої медичної допомоги необхідно звернутись до медпункту.

7.13.9. Розчиняти тверді луги необхідно тільки в холодній воді, щоб уникнути закипання і розбризкування розчину. Їдкі луги слід розчиняти невеликими порціями з безперервним розмішуванням дерев'яною лопаткою.

7.13.10. Під час переливання кислоти слід застосовувати спеціальні пристосування для закріплення і нахилу пляшок, сифонів груші, спеціальні лійки з трубкою для відведення повітря і запобіжним щитком. У разі застосування груш і сифонів для запобігання розриву пляшки тиск не повинен перевищувати 0,2 атм.

7.13.11. Посудини з агресивними і шкідливими розчинами слід переносити в спеціальних ношах з гніздом, у якому посудина з кошиком повинна входити на дві третини своєї висоти, або перевозити на спеціальних візках.

Перенесення посудин у кошику за ручки допускається тільки після попередньої перевірки міцності ручок і дна кошика.

7.13.12. Не допускається переносити посудини з кислотами, лугами й електролітом на спині, на плечі або перед собою.

7.13.13. Готуючи розчин кислоти, необхідно дотримуватись обережності. Кислоту слід вливати тонким струменем з невеликої посудини в посудину з водою. Не допускається додавати кислоту у воду з температурою понад 20 град. С.

Не допускається приготування розчинів шляхом вливання води в кислоту.

7.13.14. Флакони з лугом повинні відкриватись без прикладення значних зусиль. У разі, коли корок залитий парафіном, допускається прогрівати горловину флакона ганчіркою, змоченою в гарячій воді.

7.13.15. Кислота або електроліт, розлиті на стелажі акумуляторної або на палубі, повинні бути негайно прибрані чистою ганчіркою, потім це місце змочують нейтралізуючим розчином і протирають сухою ганчіркою.

7.13.16. Розчини кислот і їдких лугів, що залишились після роботи, необхідно прибрати у спеціально призначене для їх збереження приміщення.

7.13.17. Не допускається видавати для роботи каустичну соду у вигляді шматків.

7.13.18. Гумові чоботи, фартухи і рукавички після роботи з каустичною содою необхідно промити водою.

7.14. Робота з приладами, що містять ртуть

7.14.1. Роботи з приладами, що містять ртуть, на судні слід проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.3.031-83 "Роботи зі ртуттю. Вимоги безпеки", а також до вимог цього підрозділу.

7.14.2. Усі особи, які обслуговують ртутні прилади і працюють зі ртуттю, повинні бути проінструктовані щодо токсичних властивостей ртуті, ознайомлені з правилами поводження з ртутними приладами і профілактичними заходами.

Роботи з ртуттю є небезпечними і повинні оформлятися нарядом-допуском.

7.14.3. Особи, які працюють зі ртуттю, повинні бути забезпечені шапочками і халатами без кишень із застібкою на спині. Спецодяг і особистий одяг повинні зберігатись окремо один від одного.

7.14.4. Зберігати запаси ртуті на суднах необхідно в спеціально виділеному приміщенні в залізному герметично закритому посуді, установленому в амортизаційному футлярі на металевому піддоні.

7.14.5. Не допускається зберігання ртуті у всіх приміщеннях, де можуть працювати люди, що обслуговують механізми й устатковання.

7.14.6. У приміщеннях, де є апарати чи прилади, що містять ртуть, у кожному рейсі, але не рідше двох разів на рік (у тому числі обов'язково один раз у літню пору), необхідно виконувати аналіз повітря на вміст випарів ртуті.

7.14.7. Зливати ртуть з апаратів чи приладів допускається тільки у спеціальний небиткий закритий посуд з притертою пробкою.

7.14.8. Під час наповнення ртуттю апаратів чи приладів необхідно користуватись піддонами, щоб уникнути проливання ртуті на палубу. Після наповнення пролиті крапельки ртуті слід ретельно зібрати.

7.14.9. Щоб уникнути поширення випадково пролитої ртуті в приміщенні, краплі ртуті необхідно збирати, починаючи з периферії забрудненої ділянки підлоги.

7.14.10. Для видалення крапель ртуті можуть бути використані такі способи:

а) за допомогою амальгамованих пластинок чи пензликів з білої жерсті (амальгамування здійснюється натиранням ртуті). Краплі ртуті, що пристали до амальгамованих поверхонь, слід скинути в посудину з водою, що закривається гумовою пробкою.

Амальгамовані пластинки і пензлики зберігають у закритій гумовою пробкою посудині;

б) усмоктування за допомогою гумової груші чи піпетки;

в) усмоктування за допомогою пилососа, обладнаного вузьким наконечником і водяною пасткою з усмоктувального боку.

7.14.11. Після видалення з палуби видимої ртуті механічним шляхом необхідно провести знешкодження палуби 20% розчином хлорного заліза.

7.14.12. Після закінчення роботи зі ртуттю слід ретельно вимити руки з милом, двічі намилюючи. У приміщеннях, де виконується робота з ртуттю, не допускається палити, зберігати й вживати їжу.

7.14.13. Якщо на судні відбулося розбризкування ртуті, після прибуття судна в порт необхідно провести лабораторний аналіз повітря у приміщенні на наявність випарів ртуті.

7.15. Робота з капроновими канатами

7.15.1. Під час роботи з капроновими канатами необхідно враховувати їх еластичність, оскільки під впливом робочих навантажень вони розтягуються до 25% від первинної довжини.

Унаслідок тривалого впливу навантаження (протягом 3-4 діб) величиною до 50% від розривного навантаження спостерігається явище "крипу" (канат повзе). Використання такого канату надалі не допускається.

7.15.2. Капронові канати повинні зберігатись на катушках або в бухтах у зачохленому вигляді, оскільки під впливом сонячної радіації вони старіють і їх міцність зменшується.

Не допускається зберігання канатів у місцях з високою температурою (поблизу парових котлів, паропроводів тощо).

Капронові канати слід оберігати від впливу кам'яновугільного дьогтю, оліфи чи фенолу, а також від попадання на них піску.

7.15.3. З метою відновлення антистатичних властивостей каната його не рідше одного разу на два місяці обмивають морською солоною водою, про що повинен бути зроблений запис у Судновому журналі.

7.15.4. Під час закладення огона необхідно зробити п'ять пробивань повними прядками і одне половинною прядкою.

7.15.5. Для запобігання випаданню коуша в разі розтягування під дією навантаження місце каната, що закладається в коуш, слід обшити парусиною, а коуш має бути заклетньований на канаті.

7.15.6. Під час зрощування каната необхідно зробити не менше чотирьох пробивань з обох кінців каната.

7.15.7. Для зменшення стирання капронових канатів у місцях їх контактів з киповими планками, швартовними клюзами та іншими поверхнями необхідно підкладати або обгортати канат парусиною.

7.15.8. Робочі поверхні пристроїв і механізмів, що стикаються з канатами, повинні бути гладенькими, без ушкоджень, задирок та іржі.

7.15.9. Не допускається використання синтетичних канатів:

а) якщо є ознаки стирання з розривом волокон, розрізами, зсувами прядок та іншими явними дефектами;

б) якщо діаметр тягових барабанів менше шестиразового діаметра каната і менше восьмиразового діаметра шківів, кнехтів, роульсів;

в) якщо температура навколишнього середовища нижче мінус 20 град. С і вище плюс 40 град. С.

7.16. Суднові водолазні роботи

7.16.1. Суднові водолазні роботи слід виконувати відповідно до вимог НПАОП 45.24-1.07-90 "Єдині правила безпеки на водолазних роботах", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1990 році (далі - Єдині правила безпеки на водолазних роботах), Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства, а також до вимог цього підрозділу.

7.16.2. Для керівництва водолазними роботами на судні капітан своїм наказом призначає відповідальну особу з командного складу, яка несе відповідальність за безпеку суднових водолазів під час виконання ними водолазних робіт.

7.16.3. Перед початком водолазних робіт під час стоянки судна в порту капітан повинен сповістити про початок цих робіт у Портовий нагляд, одержати дозвіл у капітана порту, сповістити диспетчера порту і судна, що стоять поруч.

7.16.4. Перед проведенням водолазних робіт необхідно провести таку підготовку судна і суднового екіпажу для забезпечення безпеки цих робіт:

а) на ноку реї того борта, з якого виконуються водолазні роботи, має бути піднятий прапоровий сигнал А (альфа) Міжнародного зводу сигналів;

б) по судновій трансляції має бути оголошено про виконання водолазних робіт;

в) у районі роботи водолазів мають бути закриті кінгстони, відключені зливальні патрубки і водозабірні отвори;

г) з борта, де ведуться водолазні роботи, мають бути припинені вантажні операції;

ґ) має бути виділена необхідна кількість людей для виконання підсобних операцій щодо забезпечення водолазних робіт;

д) у темний час доби має бути забезпечене освітлення місця спускання водолаза;

е) щоб уникнути повороту судна під час водолазного огляду стерно має бути закріплене;

є) на пультах керування головними двигунами мають бути вивішені попереджувальні плакати: "Двигуни не запускати!", "Не провертати валоповоротні і підрулювальні пристрої!", "Ведуться водолазні роботи!";

ж) мають бути зроблені відповідні записи в Судновому і Машинному журналах.

7.16.5. Під час проведення водолазних робіт не допускається:

а) користуватись устаткованням, що висувається за межі корпуса судна;

б) виконувати швартування плавзасобів до борта судна.

7.16.6. Огляд підводної частини судна допускається тільки тоді, коли судно стоїть на якорі або пришвартоване до причалу.

7.16.7. Спускання водолаза під воду виконується по спусковому канату. Не допускається спускати водолаза в підвішеному стані на шлангу, сигнальному чи будь-якому іншому кінці.

7.16.8. Виконувати водолазні роботи під корпусом судна у відкритому морі, де постановка на якір неможлива, допускається в тиху погоду за умови, що судно ляже в дрейф чи буде утримуватись від переміщення будь-яким іншим способом.

7.16.9. Роботи з ґрунту під корпусом судна допускається вести за умови, що відстань між кілем і ґрунтом не менше 1,0 м з урахуванням гойданки судна під впливом хвилювання. Під час виконання таких робіт, щоб уникнути заплутування сигнального кінця і шланга з якірним ланцюгом, слід ужити заходів проти розгортання судна вітром чи течією.

7.16.10. Роботи з очищення кінгстонів або корпуса судна, а також ремонт забортних пристроїв слід виконувати на альтанках або підкільних трапах.

Допускається користуватись підкільними кінцями тільки під час нетривалих оглядів підводних пристроїв або короткочасних робіт під корпусом судна.

7.16.11. Для перенесення трапів, альтанок чи підкільних кінців, а також для спостереження за ними повинні бути виставлені вахтові матроси з обох бортів судна.

7.16.12. Під час роботи під корпусом судна, щоб уникнути нещасного випадку, водолаз, що веде роботи, повинен стежити за сигнальним кінцем, не допускаючи його ривків, зайвої слабини чи натягу.

7.16.13. За наявності в корпусі судна пробоїни, через яку у великій кількості надходить вода, не допускається спускати до неї водолазів, щоб уникнути їх затягування. Якщо немає загрози затоплення судна, слід затопити відсік повністю або завести пластир на пробоїну і тільки після цього спускати водолазів за борт для огляду і подальшого закладення пробоїни.

7.16.14. Під час знімання гвинтів, щоб уникнути нещасних випадків і ушкодження різьби вала, гвинт, який знімають, має бути остроплений, а натяжна гайка послаблена на валу до зрушення гвинта з конуса вала. Під час постановки гвинта особливо уважно слід стежити за чистотою шланга і сигнального кінця. Ключі великої маси, що використовуються для роботи, повинні бути підвішені на кінцях.

7.17. Роботи зі зняття судна з мілини

7.17.1. Роботи зі зняття судна з мілини необхідно виконувати під керівництвом капітана.

7.17.2. Під час зняття судна з мілини за допомогою іншого судна необхідно враховувати вимоги пункту 7.10.

7.17.3. Під час зняття судна з застосуванням паль не допускається:

а) перебувати під палею і в безпосередній близькості від неї під час набивання каната, закріпленого за верхній кінець палі;

б) перебувати під палею і в безпосередній близькості від неї під час набивання п'ятних канатів, закріплених за нижній кінець палі, під час витягування палі з ґрунту;

в) працювати з палею до ослаблення набитих канатів.

7.17.4. Під час підіймання кінця палі для встановлення її за бортом необхідно користуватись розвилками або хрестоподібно зв'язаними жердинами, при цьому необхідно остерігатись переміщення палі вздовж борта.

8. Загальні вимоги безпеки під час обслуговування суднового обладнання

8.1. Загальні вимоги безпеки під час обслуговування головних машин, парових котлів і допоміжних механізмів

8.1.1. Експлуатацію головних машин, парових котлів та допоміжних механізмів і пристроїв слід проводити відповідно до вимог нормативної документації з експлуатації технічних засобів, настанов, складених заводами-виробниками, нормативно-правових актів з охорони праці. Не допускається експлуатація суднових енергетичних установок з порушеннями зазначених вимог, за винятком випадків, пов'язаних з запобіганням загрозі людському життю, забезпеченням безпеки судна або щоб уникнути можливості аварій.

8.1.2. На кожному робочому місці має бути вивішена інструкція з безпечного виконання відповідного виду робіт.

8.1.3. У машинно-котельному відділенні мають бути розміщені схеми трубопроводів суднових систем із зазначенням клапанів, вентилів, засувок та їх призначення.

8.1.4. Світлові люки машинно-котельного відділення, коли вони відкриті, повинні бути огороджені надійно закріпленими ґратами чи леєрами, а також освітлюватися у темний час доби.

8.1.5. Система вентиляції машинно-котельного відділення має утримуватися у справному стані, що допускає регулювати повітрообмін під час руху і стоянки судна в різних кліматичних умовах і за різних режимів роботи головної силової установки.

8.1.6. Поблизу трапів мають бути встановлені світильники з плафонами з матового скла.

8.1.7. Плити настилів машинного відділення мають закріплятися гвинтами, усі вирізи в них мають бути закриті. Пристосування для відкривання люків і підйому плит мають бути нарівні з поверхнею.

8.1.8. Установлені огородження й кожухи мають бути закріплені.

8.1.9. Грати, плити і трапи в машинному відділенні утримуються чистими і сухими. Пролиті на них мазут, мастило, воду тощо слід одразу прибирати.

8.1.10. Настил має виготовлятися з листів рифленого металу.

8.1.11. Деталі механізмів, що рухаються і не потребують постійного нагляду, мають бути огороджені надійними кожухами чи щитами, пофарбованими в інший колір, ніж навколишні об'єкти, їх не допускається знімати під час роботи механізму.

8.1.12. Поручні, установлені для забезпечення безпечного обслуговування проміжних і гребних валів у тунелях валопроводів, а також знімні кожухи, що огороджують фланцеві з'єднання валів, мають перебувати на штатному місці й бути закріпленими.

8.1.13. Усі трубопроводи, парові котли, а також поверхні агрегатів, що виділяють надлишкову теплоту, повинні мати теплоізоляцію. Ізоляція має утримуватися справною і періодично поновлюватись. Температура на поверхні ізоляції не повинна перевищувати 40 град. С.

8.1.14. Теплоізоляція маховиків, держаків та інших пристосувань, що мають температуру поверхні понад 40 град. С, має бути справною і періодично поновлюватись.

8.1.15. На основних маховиках, вентилях, держаках тощо мають бути бирки, що вказують їх призначення й напрямок повороту "відкрито - закрито".

8.1.16. Не допускається розкривати горловини, роз'єднувати й обтискати з'єднання трубопроводів, проводити розбирання форсунок, клапанів та інших пристроїв і систем, що перебувають під тиском.

8.1.17. Перед розбиранням трубопроводів, клапанів, розкриттям горловин і проведенням інших робіт на устаткуванні, що перебувало під тиском, мають бути вжиті заходи, що виключають надходження до місця виконання робіт робочого агента (палива, пари, води тощо).

На запірних пристроях мають бути вивішені попереджувальні плакати "Не відкривати! Працюють люди!".

8.1.18. Паливні, повітряні, парові, аміачні, хладонові та інші шланги і переносні трубопроводи перед застосуванням повинні бути оглянуті, крім того повинні проводитися щоквартальні перевірки їхнього технічного стану із записом у формулярах (паспортах) і випробування пробним тиском у встановлені терміни (але не рідше одного разу на рік).

8.1.19. Деталі та вузли енергетичного обладнання, що мають масу понад 14 кг, слід піднімати й переміщувати відповідними вантажопідйомними пристроями.

8.1.20. Не допускається підвішувати вантажопідйомні пристрої до трубопроводів та інших суднових конструкцій, за винятком спеціально передбачених для цього римів або інших елементів корпуса судна.

8.1.21. Не допускається проводити роботи, що супроводжуються ударами (рубання, карбування тощо), на трубопроводах, котлах, балонах стисненого повітря та інших посудинах, що перебувають під тиском, а також поблизу таких посудин і систем.

8.1.22. Не допускається оглядати паливні та мастильні цистерни, кофердами, насосні відділення та інші приміщення, де можуть накопичитися шкідливі гази та утворитись вибухонебезпечні концентрації газів, а також виконувати в них ремонтні роботи без попередньої дегазації цих приміщень і аналізу відібраних з них проб повітря.

8.1.23. В аварійних ситуаціях допускається вхід до таких приміщень до проведення дегазації тільки з використанням шлангових протигазів, захисного одягу й взуття.

8.1.24. Не допускається задраювати горловини танків подвійного дна, парових котлів та інших ємностей без попереднього їх огляду і не переконавшись у відсутності в них людей. Про огляд робиться відповідний запис у Машинному та Судновому журналах, де відзначається також, ким проведено огляд і задраювання горловин.

8.1.25. Один раз на місяць під час технічного обслуговування стаціонарних систем пожежогасіння вони мають бути перевірені на відсутність витікань вогнегасної речовини з балонів (резервуарів).

8.1.26. У разі розміщення в машинному відділенні холодильної установки не допускається проводити поблизу неї роботи з використанням відкритого вогню.

8.1.27. Біля кожного виходу з місць розташування холодильних машин повинні перебувати два дихальних апарати у вертикальному положенні, дві пари гумових чобіт і рукавичок. Дихальні апарати мають бути індивідуально розписані з урахуванням розміру маски. Прізвище члена екіпажу, допущеного до роботи в таких апаратах, указується табличкою (биркою) біля місця зберігання кожного апарата.

8.1.28. Обтиральний матеріал повинен прийматися на судно тільки в сухому вигляді й зберігатися в сухих приміщеннях.

8.1.29. Ящики з промащеним відпрацьованим ганчір'ям потрібно розташовувати від трубопроводів і частин машин, що нагріваються, на відстані не ближче 1 м. Промащене ганчір'я повинно видалятись з машинного приміщення не рідше одного разу на добу.

8.1.30. Не допускається зберігати легкозаймисті й горючі речовини в приміщенні машинно-котельного відділення.

8.1.31. Не допускається застосовувати обтиральний матеріал, у якому присутні колючі та гострі предмети.

8.1.32. У разі перевищення припустимих норм шуму в машинно-котельному відділенні обслуговувальний персонал забезпечується індивідуальними засобами захисту (протишумовими навушниками чи пробками).

8.1.33. На дверях та люках аварійних виходів має бути попереджувальний напис "Аварійний вихід. Не захаращувати!".

8.1.34. Не допускається доступ до машинно-котельного відділення сторонніх осіб без дозволу головного (старшого) або вахтового механіка.

8.1.35. За справністю газовитяжної системи з цистерн рідкого палива, чистотою полум'япереривальних сіток газовитяжних труб і самозапірними кранами міряльних труб має бути встановлений постійний нагляд.

8.1.36. У машинному відділенні мають бути акумуляторні ліхтарі напругою не вище 12 В.

8.2. Вимоги безпеки під час експлуатації суднових двигунів внутрішнього згоряння

8.2.1. Під час підготовки двигуна до пуску для запобігання нещасних випадків слід:

а) переконатись у відсутності сторонніх предметів на кришках циліндрів;

б) перевірити наявність огороджень рухомих частин, поручнів, кожухів, ґрат біля двигуна та їх справність.

8.2.2. Під час пуску двигуна не допускається перебувати на верхніх гратах на рівні циліндрових кришок двигуна.

8.2.3. Під час пуску двигуна зі спеціальним запальним пристроєм запальні патрони слід ставити так, щоб унеможливити їх викидання тиском газів.

8.2.4. Для проведення огляду і робіт у картері після зупинки двигуна необхідно:

а) застопорити валопровід, увівши в зачеплення валоповоротний пристрій;

б) вивісити на пульті управління попереджувальні таблички "Пуск заборонений! Працюють люди!";

в) застосовувати під час роботи в картері тільки вибухозахищені ліхтарі напругою не більше 12 В.

8.2.5. Відкривати люки картера допускається не раніше ніж через 10-20 хвилин після зупинки двигуна, за винятком аварійних ситуацій, при цьому не допускається спрямовувати в картер вентиляційний струмінь повітря, оскільки це може викликати вибух парів масла.

Кожний люк картера повинен мати напис: "Відкривати через 10-20 хвилин після зупинки двигуна".

8.2.6. До роботи в картері допускається не менше двох осіб.

8.2.7. Не допускається виконувати роботи з вогнем поблизу двигуна з відкритим картером.

8.2.8. Переносні пульти валоповоротної машини і її аварійні вимикачі повинні бути перевірені на справність і вимкнені на час виконання робіт у картері. На пульті аварійного вимикача валоповоротної машини має бути вивішений плакат "Не вмикати! Працюють люди!", який не допускається знімати протягом усього часу перебування людей у картері.

8.2.9. У разі зупинки двигуна для огляду і ремонту необхідно:

а) закрити запірний клапан пускового повітря і випускати повітря з пускової магістралі;

б) закрити клапан на паливному трубопроводі, що веде до паливних насосів;

в) відкрити індикаторні (декомпресійні) крани на кришках робочих циліндрів;

г) увести в зачеплення валоповоротний пристрій або застопорити валопровід.

8.2.10. Після кожного поповнення повітрям пускові балони необхідно продувати, щоб уникнути скупчення в них масла і води.

8.2.11. Для запобігання вибуху парів масла в картері двигуна необхідно забезпечити справність запобіжних пристроїв, що фіксують концентрацію масляних парів.

8.2.12. Трубки для відсмоктування парів масла з картера необхідно періодично прочищати.

8.2.13. У разі розриву форсункових трубок не допускається закривати рукою місце розриву.

8.2.14. Під час регулювання і перевірки якості розпилювання палива форсунками не допускається підставляти руки до отворів розпилювачів.

8.2.15. Установки для опресування форсунок повинні бути оснащені захисними щитками, ковпаками і екранами.

8.2.16. Під час зупинки одного з головних двигунів, що працюють через підсумовувальний редуктор і роз'єднувальні муфти на один валопровід, роботи в картері допускається починати тільки після вимикання роз'єднувальної муфти цього двигуна і виконання вимог щодо зупинки двигуна для ремонту.

8.2.17. Під час зупинки одного з двигунів судна з двоваловою установкою роботи в картері двигуна допускається починати тільки після затискання стопора на валопроводі зупиненого двигуна з перевіркою надійності кріплення стопора й виконання вимог щодо зупинки двигуна для ремонту.

8.2.18. Не допускається у разі ручного пуску двигуна збільшувати довжину пускового держака.

8.2.19. Для запобігання вибуху не допускається виконувати пуск двигуна киснем чи будь-яким стисненим газом.

8.2.20. Під час експлуатації карбюраторних двигунів:

а) не допускається проводити розбирання вузлів і деталей карбюраторного двигуна до його зупинки й охолодження;

б) горловина паливного бака має бути завжди закрита пробкою для запобігання займання бензину;

в) не допускається користуватися відкритим вогнем під час обслуговування карбюраторних двигунів та їх агрегатів, уключаючи перевірку якості змащення, наявності палива в баках;

г) не допускається заправляти видатковий бачок карбюраторного двигуна бензином під час роботи двигуна, а також до його охолодження після зупинки;

ґ) не допускається протирати двигун ганчір'ям, змоченим бензином, та залишати на двигуні використані обтиральні матеріали;

д) не допускається вручну пускати перегрітий двигун.

8.3. Вимоги безпеки під час експлуатації суднових парових котлів

8.3.1. Перед розпалюванням топки котла необхідно виконувати такі заходи безпеки:

а) прибирати всі сторонні предмети і паливно-мастильні матеріали з котельного відділення;

б) перевіряти наявність і готовність до дії протипожежних засобів, що перебувають у котельному відділенні;

в) перевіряти засоби зв'язку і сигналізації;

г) проводити вентиляцію котельного відділення;

ґ) перевіряти запасні виходи;

д) перевіряти справність контрольно-вимірювальних приладів;

е) перевіряти справність ізоляції паропроводів, котла і газоходів;

є) перевіряти наявність води в котлі, користуючись водомірними скельцями і пробними кранами;

ж) перевіряти справність швидкозапірних паливних клапанів та інших пристроїв, що забезпечують виведення котла з дії у разі аварійних ситуацій.

8.3.2. До запалювання форсунок належить оглянути топку котла, переконатися у відсутності в ній скупчення мазуту та провентилювати її понад 3 хв.

На видному місці біля котла вивісити табличку "Не провентилювавши топку котла, запалювати форсунку не допускається!".

8.3.3. Запалювання форсунки повинно здійснюватися спеціальним електрозапальником або смолоскипом, закріпленим на металевому стрижні довжиною не менше 1 м.

При запалюванні форсунки необхідно одягнути захисні окуляри й рукавиці і перебувати осторонь від вікна, у яке вставляється смолоскип.

8.3.4. Не допускається запалювати форсунку від розжареного обмурування топки.

8.3.5. Якщо після двох спроб форсунка не запалилася, подальші спроби необхідно припинити, з'ясувати й усунути причини несправності, знов провентилювати топку протягом 3 хв і після цього повторити запалювання.

8.3.6. Спостерігати за станом факела допускається тільки крізь оглядове вікно (вічко).

8.3.7. Водовказівні скельця (прилади) повинні бути освітленими й регулярно очищуватися від пилу та кіптяви.

8.3.8. Не допускається включати котел в дію у разі несправності хоча б одного запобіжного клапана чи його ручного приводу.

8.3.9. Відкривати й закривати пробні крани, коли котел перебуває під парами, необхідно плавно, без ривків, знаходячись збоку, щоб цівка пари чи води, що виходить з крану, не могла викликати опіків.

8.3.10. Працювати на котлі з пропусками вихлопних газів не допускається. Належить вживати своєчасних заходів для усунення пропуску газів через обшивку котла.

8.3.11. Не допускається під час роботи котла чи у випадках, коли котел утримується під парами "на підтримці", виконувати на ньому будь-які ремонтні роботи, пов'язані з ударами, свердлінням отворів та зварюванням.

8.3.12. Не допускається виконання будь-яких робіт на котлоагрегаті в період його автоматичних зупинок.

8.3.13. Відкривання горловин і лазів на виведеному з дії котлі допускається за відсутності в ньому пари та гарячої води. У першу чергу має відкриватися верхній лаз.

8.3.14. Перед допуском людей для роботи всередині котла мають бути виконані такі заходи безпеки:

а) котел має бути провентильований і в ньому не повинно бути шкідливих газів, парів, скупчення палива;

б) на час проведення робіт у котлі мають бути призначені і проінструктовані спеціальні вахтові, що повинні перебувати поза котлом біля відкритих горловин з метою спостереження і надання необхідної допомоги працівникам у разі потреби;

в) для освітлення всередині котла слід використовувати справні електричні переносні світильники вибухозахищеного виконання, підключені до мережі електроживлення напругою не вище 12 В, або акумуляторні ліхтарі.

8.3.15. Виконання робіт у котлах без теплоізолювального спецодягу допускається, якщо температура всередині котла не перевищує 35 град. С. Якщо температура більше цієї величини, але не перевищує 50 град. С, допускається тільки огляд котла протягом не більше 15 хв з використанням теплоізолювального спецодягу під наглядом другої особи (спостерігача).

8.3.16. Під час приготування хімікатів для введення у котел особи, що виконують цю роботу, повинні бути забезпечені засобами захисту органів дихання, користуватись захисними окулярами, прогумованим фартухом і діелектричними рукавичками.

8.3.17. Під час спостереження за процесом горіння у топці котла необхідно користуватись захисними окулярами з синіми скельцями.

8.3.18. У разі випускання води з котла необхідно негайно:

а) припинити горіння;

б) припинити живлення (вимкнути систему автоматичного регулювання живлення) і не допускати його вмикання, поки є випускання води;

в) закрити стопорний клапан;

г) припинити подачу повітря;

ґ) повідомити про випускання води старшому механіку і вахтовому штурману;

д) відкрити вручну запобіжні клапани, клапани пароперегрівача і випускати пару;

е) закрити заслонки пристрою, що спрямовує подачу повітря;

є) ужити заходів для недопущення місцевого і загального різкого охолодження котла.

8.3.19. Для запобігання розриву водомірних скелець, що може призвести до опіків персоналу, їх треба систематично продувати через кожні 20 хв, починаючи з моменту запалювання форсунки до досягнення робочого тиску.

8.3.20. Після того, як тиск пари досягне робочого значення, необхідно оглянути котел і впевнитись у його нормальній дії:

- водовказівних приладів;

- запобіжних клапанів;

- клапанів верхнього і нижнього продування;

- засобів живлення котла.

8.3.21. Перевірка належної дії манометра за допомогою триходових кранів або запірних клапанів повинна проводитись не рідше 1 разу на добу.

8.3.22. Необхідно слідкувати за тим, щоб факел форсунки не торкався обмурування точки котла, оскільки це може призвести до пошкодження обмурування і створення небезпечної ситуації для персоналу.

8.3.23. Перевіряти дію водовказівного приладу шляхом продування слід не рідше 1 разу за вахту.

8.3.24. Огляди котла повинні проводитись не рідше одного разу за вахту під керівництвом вахтового механіка.

8.3.25. Не допускається вводити котел у дію за несправності хоча б одного запобіжного клапана і його ручного приводу.

8.4. Вимоги безпеки під час експлуатації суднових допоміжних механізмів і пристроїв

8.4.1. Перед пуском допоміжних механізмів мають бути виконані такі вимоги безпеки:

а) огородження, захисні кожухи, щити мають перебувати на своїх штатних місцях і бути закріпленими;

б) слід забезпечити відсутність сторонніх предметів на корпусі механізму, його частинах, що рухаються, і дотичних з ними деталях;

в) пуску механізму ніщо не повинно заважати;

г) усі запобіжні пристрої і контрольно-вимірювальні пристрої мають перебувати на штатних місцях і у справному стані;

ґ) усі з'єднання рухомих частин, опорні пристосування і пристрої, трубопроводи мають бути надійно закріплені і можливість послаблення кріплень під час роботи виключена.

8.4.2. Щоб уникнути нещасних випадків і поломок деталей і вузлів, не допускається виконувати на ходу обтискання і перебирання сальникових ущільнень та арматури, що перебувають під тиском, протирання частин, що рухаються, вибирання слабини і вимірювання зазорів у вузлах, що перебувають у русі, змащування деталей і вузлів у важкодоступних місцях.

8.4.3. Не допускається перебувати напроти відкритих продувних кранів під час продування циліндрів, золотникових коробок, паропроводів, конденсаційних горщиків тощо.

8.4.4. Перебирання й регулювання всіх типів насосів допускається тільки після відключення їх живлення на щиті, закриття стопорного клапана і відключення від робочих середовищ. На системи при цьому ставляться заглушки.

8.4.5. Не допускається утворення заломів на всмоктувальних та нагнітальних шлангах під час використання переносних ежекторів.

8.4.6. Відкривати кришку барабана сепаратора допускається тільки після повної зупинки барабана, щоб уникнути сходу тарілок і нанесення ними травм.

Для запобігання падінню під час качки кришка барабана сепаратора після відкривання має бути застопорена.

8.4.7. Не допускається проводити ремонт балонів, що перебувають під тиском.

8.4.8. Не допускається експлуатація повітряних та газових балонів з такими дефектами і несправностями:

а) пропускання повітря (газу) у корпусі й з'єднаннях;

б) видимі деформації корпуса;

в) несправності запобіжних і продувальних пристроїв;

г) несправності манометрів, відсутність на них пломб і неможливість визначення тиску в них іншими приладами;

ґ) закінчення терміну чергового технічного огляду органами нагляду.

8.4.9. Під час зупинки будь-якого допоміжного механізму для ремонту або огляду мають бути вжиті заходи, що виключають його самовільне прокручування.

8.4.10. Щоб уникнути можливості гідравлічних ударів, перед пуском поршневих насосів слід поставити відливні і приймальні клапани у відкрите положення.

8.4.11. Не допускається різко відкривати клапани і крани на парових магістралях без попереднього прогрівання і продування паропроводів.

8.4.12. Щоб уникнути можливості різкого підвищення тиску в трубопроводі стисненого повітря, перед пуском повітряного компресора слід закрити всмоктувальний трубопровід і відкрити клапани продування.

8.4.13. Компресори слід негайно зупинити, якщо:

а) манометри на циліндрі високого або низького тиску, а також на нагнітальному трубопроводі показують тиск вище допустимого;

б) припинилось або зменшилось надходження охолоджувальної води;

в) вийшов з ладу хоча б один контрольно-вимірювальний прилад.

8.4.14. Для забезпечення безпечної роботи теплообмінних апаратів запобіжні клапани, дренажні пристрої і контрольно-вимірювальні прилади, установлені на них, повинні постійно бути у справному стані.

8.4.15. Не допускається здійснювати кислотне очищення теплообмінних апаратів за наявності в них дефектів у вигляді нещільних з'єднань (вальцювальних, клепаних, зварних) або тріщин у металі.

8.4.16. У разі потреби зупинки стернової машини в морі для огляду і ремонту її слід роз'єднати, сектор стерна взяти на стопор, клапани на гідроциліндрах машини перекрити, щоб машина не могла зрушити під ударами хвиль об перо стерна.

8.4.17. У разі відкривання фекальних непромитих цистерн слід користуватись шланговим протигазом або ізолювальним дихальним апаратом.

8.4.18. Не допускається експлуатація гідравлічних механізмів у разі спрацювання аварійної сигналізації або виникнення хоча б однієї з наведених нижче несправностей системи:

а) відмова вимірювальних приладів;

б) збільшення тиску більше допустимого значення;

в) припинення надходження робочої рідини;

г) руйнування одного з елементів системи;

ґ) поява зовнішніх ознак витікання робочої рідини, що перевищує норми, визначені технічною документацією;

д) поява підвищеного шуму і вібрації.

Уключення систем допускається тільки після усунення несправності.

8.4.19. Не допускається підтягування болтів, гайок чи інших з'єднань на системі, що перебуває під тиском і під час її роботи.

8.4.20. Видалення повітря з системи слід проводити через повітроспускальні пристрої. Видалення повітря через інші пристрої може бути допущене за мінімального тиску, що забезпечує холостий хід гідродвигунів.

8.4.21. Системи повинні бути оснащені манометрами або іншими пристроями для контролю або реєстрації тиску.

8.4.22. На шкалі або корпусі манометра, що постійно показує тиск в одній точці системи, має бути нанесена червона риска, що відповідає максимальному або мінімальному тиску в цій точці.

8.5. Вимоги безпеки під час ремонтних робіт з судновим трубопроводом

8.5.1. Монтаж труб та арматури, розміщених на висоті більше 1,5 м, має проводитися з риштувань і помостів.

8.5.2. Під час демонтажу й монтажу труб та арматури не допускається застосовувати для їх підвішування синтетичні та рослинні канати. З цією метою застосовуються сталеві стропи відповідної вантажопідйомності.

8.5.3. Не допускається застосовувати для розклинювання фланців трубопроводів випадкові предмети (ломи, зубила). З цією метою застосовуються спеціальні гвинтові розклинювальні пристрої.

8.5.4. Не допускається залишати зняті труби й арматуру в підвішеному стані на риштуваннях, перехідних майданчиках. Труби й арматуру необхідно складати у спеціально відведених для цього місцях.

8.5.5. Не допускається виконувати демонтажні й монтажні роботи в зоні обслуговування механізмів, що працюють, та безпосередньо біля трубопроводів, що перебувають під тиском, проводів, електричних кабелів, устаткування, що перебуває під напругою.

8.5.6. Не допускається перевіряти суміщення отворів фланцевих сполучень пальцями рук. З цією метою мають застосовуватися оправки.

8.5.7. Не допускається здійснювати підтягування болтів, гайок та інших з'єднань на системі, що перебуває під тиском та під час її роботи.

8.6. Вимоги безпеки під час обслуговування рушіїв і валопроводів

8.6.1. Під час підготовки до огляду або ремонту рушіїв мають бути виконані такі вимоги безпеки:

а) закріплені стерна, щоб уникнути їх повороту під час огляду або ремонту рушіїв;

б) повністю відкриті і закріплені в цьому положенні стернові заслони водометного рушія;

в) вахтовий моторист має бути попереджений про роботи в районі гвинта;

г) мають бути вжиті заходи для запобігання пуску головного двигуна, а на пусковому пристрої вивішена табличка: "Двигун не запускати! Біля гребного гвинта працюють люди!";

ґ) уведений у дію валоповоротний пристрій, попередньо перевірений на справність його дії, і застопорений валопровід.

8.6.2. Огляд і ремонт рушіїв допускається проводити після того, як будуть вжиті заходи для запобігання випадковому провертанню валопровода.

8.6.3. Не допускається огляд або ремонт рушіїв суден, коли їх кормова частина піднята за допомогою будь-якого вантажопідіймального пристрою, коли вони стоять біля берега або на рейді і не захищені з боку суднового ходу від морських хвиль.

8.6.4. Не допускається ведення ремонту гребних гвинтів зі шлюпок, човнів та інших маломірних безпалубних суден.

8.6.5. Не допускається провертати вал за маховик двигуна, користуючись випадковими предметами.

8.6.6. У разі потреби зміни положення гребного гвинта поворот його може бути здійснений лише після того, як буде перевірено, що в безпосередній близькості біля гребного гвинта нема людей. Поворот гребного гвинта має здійснюватись повільно за допомогою валоповоротного пристрою.

8.7. Вимоги безпеки під час приймання на судно палива й мастила

8.7.1. Роботи з приймання палива мають проводитися відповідно до вимог НАПБ В.01.041-2000/180 "Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України", затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 14.03.2000 N 24, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.05.2000 за N 309/4530 (далі - Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України), і вимог цього розділу.

8.7.2. Перед прийманням на борт судна палива про це слід сповістити особовий склад.

8.7.3. Під час приймання палива не допускається:

а) паління й будь-які роботи з відкритим вогнем на судні та на бункерувальній базі, а також застосування вогню на камбузі;

б) застосування несправних шлангів та з'єднань, що призводять до витікань;

в) приймати паливо, що не відповідає вимогам пункту 4.2.11 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України.

8.7.4 Шланг для приймання палива чи мастила з причалу на судно повинен прокладатися окремим трапом, закритим для проходу людей.

8.7.5. Не допускається для відкриття й закриття приймального вентиля застосовувати предмети, що можуть викликати іскроутворення при ударах об маховик вентиля, трубопровід тощо.

8.7.6. При появі течі в шлангах має бути припинена заправка, замінений шланг або усунена несправність.

8.7.7. Під час приймання нафтопродуктів повинні бути вжиті заходи, що запобігають їх попаданню на палубу, трапи тощо.

8.7.8. При з'єднанні шлангів для запобігання іскроутворенню гайки, ключі, струбцини та інший інструмент мають укладатись на мати, що тимчасово розстилаються біля місця роботи.

Допускається користуватися тільки таким інструментом, який не дає іскор.

8.7.9. Хомути обтискання з'єднань стиків паливних шлангів не повинні мати гострих виступних боків. Не допускається перебувати напроти або в безпосередній близькості від стику шланга.

8.7.10. Під час приймання палива не допускається виконувати на палубі будь-які інші роботи.

8.7.11. Під час зливання паливно-мастильних матеріалів з бочок не допускається застосовувати стиснене повітря для прискорення процесу.

8.7.12. Судна під час перекачування палива мають бути пришвартовані рослинними чи синтетичними кінцями. Застосування металевих канатів у цих умовах не допускається.

Капронові та нейлонові канати з метою запобігання іскроутворенню під час тертя слід попередньо обробити 2% розчином солі або змочити морською водою.

8.8. Вимоги безпеки під час обслуговування технічних засобів судноводіння, радіозв'язку і пошукової апаратури

8.8.1. Роботи з обслуговування технічних засобів судноводіння, радіозв'язку і пошукової апаратури мають проводитися відповідно до вимог ДСанПіН 3.3.6-096-2002 "Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів), ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ "Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", зі змінами, а також вимог цього розділу.

8.8.2. До обслуговування радіотехнічних пристроїв, електро- і радіонавігаційних приладів, приладів керування судном і пошукової апаратури допускаються особи, що мають належний сертифікат, виданий на підставі положень Регламенту радіозв'язку .

8.8.3. У радіорубці, радіолокаційній, гірокомпасній, акумуляторній, агрегатній та інших приміщеннях мають бути вивішені інструкції з безпеки праці під час роботи з обладнанням, розміщеним у даному приміщенні, схеми блокування та сигналізації, попереджувальні написи і знаки. У зимовий період у радіорубці необхідно підтримувати температуру в межах 18 град. С - 23 град. С.

8.8.4. Корпуси технічних засобів судноводіння, радіозв'язку та пошукової апаратури мають бути надійно заземлені. Надійність заземлення повинна перевірятися не рідше одного разу на місяць.

Перевірка герметичності ущільнень донної та забортної апаратури проводиться щодня.

8.8.5. Усі відкриті неізольовані струмовідні частини приладів та апаратури мають бути огороджені заземленими кожухами, що внеможливлюють випадковий контакт обслуговувального персоналу з струмовідними частинами.

8.8.6. Опір ізоляції кабельної мережі має систематично перевірятися і відповідати вимогам кваліфікаційного товариства.

8.8.7. Не допускається встановлювати на щитах відкриті клеми високої напруги.

8.8.8. Щитові й переносні прилади технічних засобів судноводіння, радіозв'язку і пошукової апаратури мають бути опломбовані відповідними контрольними організаціями і перевірятися періодично відповідно до чинних вимог один раз на два роки.

8.8.9. Не допускається розкривати й ремонтувати штатні вимірювальні прилади в суднових умовах. Контрольно-вимірювальні прилади, що вийшли з ладу, мають бути негайно зняті й замінені справними.

8.8.10. Реостати й запобіжники електроживильних пристроїв мають бути закриті спеціальними заземленими кожухами.

8.8.11. У приміщеннях гірокомпаса, лага та пошукової апаратури за відсутності ізолювального палубного покриття перед приладами й апаратурою мають бути покладені діелектричні килимки.

8.8.12. Ділянки зниження антен мають бути огороджені металевими сітками (екранами) і мати позначені зони безпечного випромінювання. Окремі ділянки проводів антен і їх знижень не повинні перебувати ближче 1 м від труб, щогл або інших металевих частин судна. Відстань між штаг-карнаком і горизонтальною частиною має бути не менше 3 м. Антени не повинні торкатись металевих конструкцій судна за будь-яких умов його експлуатації.

8.8.13. Не допускається робота суднової радіостанції під час проведення екіпажем ремонтних робіт на щоглах, колонах та інших місцях розміщення антен.

8.8.14. Для ізолювання антен необхідно застосовувати високоякісні ізолятори, розраховані на відповідну робочу напругу і механічне навантаження.

Опір ізоляції антен щодо корпусу судна в оптимальних кліматичних умовах має бути не менше 10 МОм,а за підвищеної вологості - не менше 1 МОм.

8.8.15. Опір ізоляції кіл живлення радіообладнання має бути не менше 20 МОм за нормальних кліматичних умов.

8.8.16. Загальний опір усіх електричних з'єднань будь-якого заземлення не повинен перевищувати 0,02 Ом. Захисне заземлення нижніх кінців стоячого такелажу має бути виконано основним тросом або гнучким металевим провідником. Місця з'єднання з корпусом мають бути пофарбовані.

8.8.17. Не допускається використовувати заземлювальні пристрої апаратури як блискавковідводи. Під час грози радіооператор має припинити радіовахту й заземлити антену. Загальний опір усіх компонентів блискавкозахисного пристрою не повинен перевищувати 0,02 Ом.

8.8.18. Усі фланці хвилеводів мають бути щільно з'єднані, а блоки передавачів повинні мати надійне екранування.

8.8.19. Не допускається підводити живлення до високовольтних блоків апаратури, минаючи блокувальні контакти.

8.8.20. Усі ключі радіопередавачів мають бути закриті заземленими кожухами. Не допускається знімати кожух з ключа й регулювати ключ при включеному передавачі. Напруга між контактами мікрофонів і навушників (між проводами), а також відносно землі не повинна перевищувати 50 В.

8.8.21. Рівень акустичних шумів, створюваних радіоапаратурою під час її роботи, не повинен перевищувати 60 дБ.

8.8.22. Екрани (зовнішні металеві оболонки) високочастотних кабелів мають бути з'єднані з корпусами приладів на обох кінцях кабелів та спільною шиною заземлення.

8.8.23. На ввідних колонках, у приміщеннях високовольтних агрегатів та в інших місцях, де є висока напруга, повинні бути вивішені попереджувальні плакати з відповідними умовними знаками й написом "Не торкатись! Небезпечно для життя!".

Якщо ввід антени встановлений у легкодоступному для доторкання людей місці, він має бути огороджений у межах 1,8 м за висотою над палубою (трапом тощо).

8.8.24. У приміщеннях, де встановлені агрегати живлення, вільна частина палуби має бути вкрита ізолювальним матеріалом, а під пускорегулювальною апаратурою мають бути покладені діелектричні килимки. Якщо антена радіолокаційної станції (далі - РЛС) розміщена в легкодоступному місці, вона мусить бути встановлена на висоті не менше 1,8 м над відповідною палубою містка або іншою частиною судна, де можуть перебувати люди.

8.8.25. Рамка радіопеленгатора має бути встановлена на якомога більшій висоті над головним (верхнім) містком. Не допускається встановлення рамки на висоті менше 2 м над містком.

8.8.26. Усі приміщення, у яких перебуває діюча суднова радіоелектронна апаратура без постійного нагляду, мають бути замкненими на замки. Ключі від замків повинні зберігатися у осіб, відповідальних за апаратуру, дублікати ключів - у вахтового помічника капітана.

8.8.27. Передавачі, високочастотні та фідерні лінії мають бути віддалені від радіооператора не менше ніж на 1 м.

8.8.28. На судні для обслуговування технічних засобів судноводіння, радіозв'язку й пошукової апаратури має бути комплект випробуваних захисних засобів, що складається з діелектричних килимків, рукавичок, калош та інструменту з ізольованими ручками.

8.8.29. Під час експлуатації технічних засобів судноводіння, радіозв'язку й пошукової апаратури не допускається замикати накоротко ланцюги блокування перемичками.

8.8.30. Не допускається проводити профілактичні огляди та ремонт технічних засобів судноводіння, радіозв'язку й пошукової апаратури, що перебувають під напругою.

8.8.31. Перед початком робіт зі струмовідними частинами приладів і апаратури необхідно переконатися у відсутності на них напруги.

8.8.32. Під час вимірювання високої напруги слід застосовувати засоби індивідуального захисту.

8.8.33. Після зняття напруги з приладів і апаратури для наступного проведення робіт необхідно:

а) розрядити конденсатори за допомогою спеціального пристосування;

б) замкнути накоротко або заземлити відключені від електроживлення проводи;

в) зняти всі запобіжники, через які може бути подане живлення;

г) вивісити на пристрої, що вимикає струм, попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

8.8.34. У разі аварійної потреби виконання будь-яких робіт на приладах і апаратурі, що перебувають під напругою, роботи мають проводитися з дозволу й під наглядом начальника радіостанції та електромеханіка судна з дотриманням таких заходів обережності:

а) застосування ножівок, напилків та металевих лінійок не допускається;

б) не допускається працювати в одязі без рукавів чи з засуканими рукавами.

8.8.35. Не допускається торкатись високовольтних конденсаторів, не розрядивши їх заздалегідь.

8.8.36. Не допускається експлуатація високовольтної апаратури з несправним блокуванням кришок.

8.8.37. Приміщення шахти лага та інші подібні приміщення повинні закриватись так, щоб унеможливити доступ до них сторонніх осіб. Шахти мають бути встатковані постійним освітленням. Роботи в приміщенні шахти лага, ехолота і висувних пристроїв рибопошукової апаратури, вібраторів гідроакустичної апаратури мають виконуватися за нарядом-допуском. До виконання цих робіт допускається особа електротехнічного персоналу під наглядом іншої особи, що забезпечує безпеку. Під час роботи допускається користуватися тільки переносними вибухозахищеними ліхтарями з напругою до 12 В.

8.8.38. Не допускається замінювати запобіжники в електромережі живильних агрегатів під час їх роботи, установлювати некалібровані плавкі вставки. Під час заміни запобіжників на вмикальному пристрої слід вивісити попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

8.8.39. Не допускається виконувати заміну щіток під час роботи електричної машини. Чистку колекторів під час роботи електромашини допускається проводити тільки за допомогою пристосованих для цього колодок з діелектричного матеріалу.

8.8.40. Не допускається перебування людей поблизу радіолокаційних антен під час роботи радіолокаційної станції (далі - РЛС). Мінімальна відстань перебування людей обумовлюється в настанові з експлуатації РЛС.

8.8.41. Усі огляди надвисокочастотних (НВЧ) блоків радіолокаційних станцій повинні проводитися тільки з застосуванням засобів індивідуального захисту (спеціальних захисних окулярів з відбиваними НВЧ-випромінювання скельцями та захисних комбінезонів чи халатів з капюшонами зі спеціальної тканини, що не пропускає НВЧ-випромінювання).

8.8.42. Під час перевірки або заміни магнетрона в передавальному пристрої РЛС необхідно перевірити, чи спрацювало механічне блокування. Для цього з використанням захисних засобів слід замкнути розрядником виводи накопичувальних конденсаторів.

8.8.43. Під час оглядів внутрішнього монтажу електронних відмітників і роботи з ними має бути знятий високовольтний розряд з трубок, що мають незаземлене графітове покриття.

8.8.44. Електронно-променеву трубку слід виймати вдвох: один повинен тримати за цоколь, інший - за конічну частину. Працівники повинні бути в захисних окулярах.

8.8.45. Щоб уникнути вибуху електронно-променевої трубки під час її заміни, колбу слід оберігати від ударів і подряпин.

8.8.46. Заміна електровакуумних приладів повинна виконуватися тільки при знятій напрузі.

8.8.47. Перевірка натягу антен має проводитися один раз на сім днів.

8.8.48. До роботи з антенами допускається приступати, попередньо переконавшись, що:

а) антени заземлені;

б) радіопередавачі вимкнені й на них вивішені попереджувальні плакати "Не вмикати! Працюють люди!";

в) механізм обертання антени відключений від живлення і застопорений.

8.8.49. Перебувати на щоглах під час спуску і підіймання антен не допускається.

8.8.50. Під час заміни підтримувальної рідини в гірокомпасах слід дотримуватися вимог безпеки при поводженні зі ртуттю.

8.8.51. Підтримувальну рідину з резервуара гірокомпаса необхідно відсмоктувати тільки гумовою грушею.

8.8.52. До розвантаження чутливого елемента гірокомпаса необхідно братися не раніше ніж через 1,5 години після вимкнення системи. Розвантаження й завантаження чутливого елемента здійснюється тільки вдвох.

8.9. Вимоги безпеки під час обслуговування електрообладнання

Загальні вимоги

8.9.1. Електричне обладнання судна повинно забезпечити належне функціонування всіх установок і обладнання, необхідних для підтримання нормальних умов роботи і життя людей на судні без застосування аварійного джерела, а також роботу електричних пристроїв, необхідних для безпеки в разі будь-яких аварійних ситуацій:

- аварійне джерело живлення повинно бути розташоване поза межами машинного відділення таким чином, щоб у разі пошкодження основного електрообладнання автоматично підключатись до електричного розподільного щита і забезпечувати одночасне функціонування протягом щонайменше трьох годин наступних систем і установок:

- системи внутрішнього зв'язку, детекторів вогню і аварійної сигналізації;

- навігаційних вогнів і аварійного освітлення;

- радіоустановки;

- аварійної пожежної помпи за наявності;

- розподільні щити основного й аварійного електроживлення повинні бути розміщені таким чином, щоб вони не могли одночасно підпадати під дію води або вогню.

8.9.2. Роботи з обслуговування електрообладнання суден мають виконуватися відповідно до вимог правил класифікаційного товариства, ГОСТ 12.1.019-79 "ССБП Електробезпека. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту", правил технічної експлуатації суднового електрообладнання, настанов заводу-виробника електрообладнання, технічної документації суднобудівельного заводу, а також вимог цього розділу.

8.9.3. Практиканти училищ і морехідних шкіл, що не досягли 18-річного віку, допускаються до виконання робіт на електрообладнанні з дозволу і під постійним наглядом електромеханіка та керівника практики тільки при знятій напрузі .

8.9.4. У разі несправностей електрообладнання, що створюють небезпеку для життя людей, їх негайно усувають або небезпечні місця обгороджують з вивішуванням попереджувального плаката "Стій! Небезпечно для життя!".

8.9.5. У безпосередній близькості від головного розподільного щита (далі - ГРЩ) мають бути вивішені правила першої допомоги потерпілим від електричного струму, правила гасіння пожежі електрообладнання і принципова схема розподілу електроенергії на судні.

8.9.6. Електротехнічний персонал має контролювати справність захисних заземлень під час огляду і технічного обслуговування електрообладнання. Перевірка захисних заземлень повинна проводитися вимірюванням не рідше 1 разу на місяць із записом у Журналі джерел та споживачів струму. Заземленню підлягають усі металеві корпуси електрообладнання.

Справність захисних заземлень переносного електрообладнання необхідно перевіряти кожен раз перед його видачею для роботи. Усе переносне електрообладнання має бути зареєстроване в Журналі обліку переносних споживачів струму, у якому робиться відмітка про їх справність і видачу під розпис.

8.9.7. Не допускається встановлення будь-яких запобіжників чи вимикачів у розрив кола заземлювальних проводів чи шин.

8.9.8. Опір ізоляції суднової мережі, окремих ділянок мережі й електрообладнання має систематично перевірятись і підтримуватись у межах нормативних вимог. Загальний опір суднових кіл суден, що не мають у символі класу знаку автоматизації, необхідно вимірювати щитовим мегаомметром з такою періодичністю:

а) силових мереж - не рідше ніж кожні 2 години;

б) освітлювальних мереж - не рідше 1 разу за вахту;

в) аварійних генераторів - не рідше 1 разу за добу;

г) головних і допоміжних генераторів, що вмикаються в міру потреби (резервних, стоянкових), - не рідше 1 разу за добу.

Вимірювання опору ізоляції електрообладнання повинні проводитись переносними мегаомметрами за знятої напруги не рідше одного разу на місяць з занесенням результатів у Журнал технічного стану.

Вимірювання опору ізоляції необхідно проводити також у таких випадках:

а) у разі підготовки електрообладнання до роботи після виведення його з дії;

б) у разі введення електрообладнання в дію після ремонту або тривалої перерви в роботі (понад 1 місяць);

в) перед наданням для використання пересувного або переносного електрообладнання і ручного електроінструменту.

8.9.9. Усі електровимірювальні прилади суднової електроенергетичної системи мають бути перевірені й опломбовані контрольними організаціями.

8.9.10. Щитові та переносні електровимірювальні прилади постійного та змінного струму повинні проходити перевірку один раз на два роки відповідно до строків, передбачених правилами технічної експлуатації суднового електрообладнання.

8.9.11. Не допускається залишати неізольованими кінці проводів після зняття з місця електричних машин чи електричної апаратури для ремонту.

8.9.12. Під час ремонту механізму з електроприводом його електродвигун має бути знеструмлений і на пусковому пристрої вивішений попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!" з обов'язковим записом у вахтовому журналі про факт відключення механізму для ремонту.

8.9.13. Під час робіт з електрообладнанням у сирих приміщеннях (відносна вологість понад 75%), на металевих палубах, у приміщеннях з малим об'ємом та інших місцях, небезпечних щодо ураження струмом, повинні застосовуватись електрозахисні засоби.

8.9.14. Приміщення й палуби на суднах за рівнем небезпеки ураження електричним струмом визначаються двома категоріями:

- приміщення й палуби з підвищеною небезпекою;

- особливо небезпечні приміщення й відкриті палуби.

До приміщень і палуб з підвищеною небезпекою належать: спеціальні електричні приміщення, приміщення аварійних дизель-генераторів, закриті стернові і штурманські приміщення, приміщення корабельних автоматичних телефонних станцій; комори: шкіперські, запасних частин, майстерень, ліхтарні, мулярські, а також тамбури і коридори, що безпосередньо ведуть до цих приміщень; медичні, житлові, загальні і службові приміщення, а також з'єднані з ними коридори, вестибюлі, трапи і тамбури.

До особливо небезпечних приміщень і палуб належать: приміщення і місця, де електрообладнання має працювати під водою; відкриті палуби, які може заливати вода; рефрижераторні трюми, склади і комори; машинні і котельні приміщення; приміщення холодильних машин; агрегатні приміщення для палубних механізмів і підрулювальних пристроїв; насосні відділення; акумуляторні приміщення; морозильні відділення; приміщення рибоборошняних установок; румпельне відділення; приміщення установок електролову; шахти гідроакустичної апаратури; лазні, душові, пральні, приміщення для миття посуду, заготівельне приміщення для обробки продуктів промислу; умивальні, туалети, сушильні, камбузи і комори для провізії.

Виконання робіт судновим електротехнічним персоналом

8.9.15. Роботи з електроустаткуванням напругою понад 42 В допускається проводити особі електротехнічного персоналу під наглядом іншої особи, що забезпечує безпеку.

Виконання будь-яких електроремонтних робіт (навіть заміна електроламп) має здійснюватись судновим електротехнічним персоналом.

8.9.16. Роботи в суднових електроустановках поділяються на такі, що виконуються:

зі зняттям напруги;

без зняття напруги на струмовідних частинах;

без зняття напруги на відстані від струмовідних деталей, що перебувають під напругою.

8.9.17. Під час виконання робіт без зняття напруги має бути виключено випадкове наближення працівників і використовуваного ними інструменту до струмовідних частин.

8.9.18. Чищення і ремонт суднового електрообладнання необхідно проводити зі зняттям напруги.

В аварійних ситуаціях допускається виконання цих робіт зі зняттям напруги тільки на тих дільницях, на яких виконуються роботи.

Аварійні роботи під напругою проводяться не менше ніж двома особами електротехнічного персоналу під спостереженням та за вказівкою електромеханіка чи особи, що виконує його обов'язки, яка може входити до складу виконавців робіт. За неможливості зняття напруги, як виняток, може бути допущене ведення аварійних робіт під напругою не вище 380 В з дотриманням заходів безпеки і тільки з дозволу старшого (головного) механіка судна.

До закінчення робіт не допускається знімати і переставляти тимчасові огородження.

8.9.19. Перед виконанням робіт зі зняттям напруги на робочому місці необхідно:

виконати необхідні відключення і вжити заходів для запобігання подачі напруги до місця роботи в разі помилкового включення комутаційної апаратури;

на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційною апаратурою вивісити попереджувальні плакати;

перевірити відсутність напруги на струмовідних частинах, які повинні бути заземлені (уключені заземлювальні ножі або, за їх відсутності, установлено переносне заземлення);

установити огородження робочих місць і струмовідних частин, що залишились під напругою;

розрядити конденсатори, що входять до схеми обладнання, яке ремонтують.

8.9.20. Перед виконанням робіт з частковим зняттям напруги струмовідні частини, що залишаються під напругою і до яких може випадково доторкнутись працівник, мають бути огороджені тимчасовою огорожею з ізолювальних матеріалів.

На тимчасовій огорожі необхідно вивісити попереджувальні плакати "Стій! Небезпечно для життя!" (для установок напругою до 1000 В) і "Стій! Висока напруга!" (для установок напругою 1000 В і вище).

Установлення огорожі слід проводити в діелектричних рукавичках, стоячи на ізолювальній підставці.

8.9.21. Робота на струмовідних частинах електрообладнання, розміщеного в сирих, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщеннях, допускається тільки після зняття напруги на цих частинах.

8.9.22. Не допускається торкатися, обтирати та чистити неізольовані струмовідні частини електрообладнання, що перебувають під напругою, без відповідних засобів захисту.

8.9.23. Огляд електрообладнання, пускових і розподільних пристроїв, пультів керування тощо допускається виконувати тільки електротехнічному персоналу.

8.9.24. Заміна перегорілих запобіжників має проводитися після зняття напруги. Виняток складають пробкові й трубчасті запобіжники на силу струму до 15 А, при цьому необхідно користуватися діелектричними рукавичками, ізолювальними кліщами та захисними окулярами.

Заміну перегорілих запобіжників допускається проводити тільки після виявлення та усунення причини перегоряння.

8.9.25. У разі самовільного вимикання споживача електроенергії, що має вимикач закритого виконання чи вимикач з дистанційним приводом, допускається повторне одноразове ввімкнення його без перевірки.

8.9.26. На держаках рубильників, приводів вимикачів та роз'єднувачів, а також на пускових кнопках апаратури, якими може бути подана напруга на обладнання, яке ремонтують, особою, що вимикає напругу, вивішуються плакати "Не вмикати! Працюють люди!".

8.9.27. Під час аварійних робіт на невідключених струмовідних частинах необхідно:

а) працювати в діелектричних калошах або стоячи на діелектричному килимку і в захисних окулярах;

б) користуватись діелектричними рукавичками;

в) обгородити сусідні струмовідні частини, що перебувають під напругою, а також заземлені конструкції діелектричними матеріалами;

г) працювати в комбінезоні зі спущеними і застебнутими біля кистей рук рукавами і в головному уборі.

8.9.28. Не допускається під час робіт під напругою користуватись ножовками, напилками, металевими метрами та іншими металевими інструментами.

8.9.29. Електророботи на щоглах мають виконуватись після зняття напруги і зняття запобіжників на щитках.

Біля основи щогли або на містку має бути спостережник за працівниками на щоглі.

8.9.30. Для унеможливлення зворотного трансформування напруги через трансформатори (силові, освітлювальні), пов'язані з вимкненим обладнанням, мають бути вимкнені трансформатори з боку як первинної, так і вторинної напруги.

Виконання ремонтних робіт несудновим електротехнічним персоналом

8.9.31. Усі особи несуднового складу, направлені на судно для огляду та ремонту електрообладнання, допускаються до виконання робіт тільки з дозволу головного (старшого) механіка судна чи особи, що його замінює, у супроводі та під наглядом електромеханіка чи особи, що його замінює.

8.9.32. До робіт з ремонту суднового електрообладнання допускаються працівники судноремонтних підприємств, які мають відповідну кваліфікацію та з ними проведено інструктаж щодо знання додержання правил охорони праці.

8.9.33. Перед тим, як допустити бригаду сторонніх працівників (далі - бригада) до роботи з ремонту суднового електроустаткування під напругою або за частково знятої напруги, мають бути:

а) проведені технічні заходи, що забезпечують безпеку виконання робіт (вимкнення живлення, вивішування плакатів, установка огороджень тощо);

б) підготовлене робоче місце;

в) у разі виконання вогненебезпечних робіт перевірена наявність дозволу пожежної охорони;

г) вказані місця розташування протипожежного інвентарю і виставлений пожежний вахтовий зі складу суднового екіпажу;

ґ) вказані розташовані поблизу частини устаткування, що перебувають під напругою;

д) проведений інструктаж про особливості будови електроустаткування, що ремонтується.

8.9.34. У Машинному електротехнічному журналі під час запису про допуск бригади до роботи треба перелічити: вимикачі, роз'єднувачі, рубильники та інші пристрої, вимкнені на час проведення даної роботи (у тому числі й ті, що в момент підготовки місця роботи вже перебувають у вимкненому стані), установлені огородження й вивішені попереджувальні плакати.

8.9.35. Умикання електрообладнання здійснює електромеханік судна після одержання усного повідомлення від керівника ремонтної бригади про завершення робіт.

Електромеханік у присутності керівника ремонтної бригади ретельно оглядає і приймає відремонтоване електрообладнання, виконує перевірку опору ізоляції, справність заземлень, знімає тимчасові плакати і огорожі, установлює на місце постійні огорожі, робить запис у Машинному електротехнічному журналі про закінчення робіт, після чого вмикає електрообладнання.

8.9.36. З моменту допуску бригади до робіт нагляд за безпекою й запобіганням неправильним діям ремонтного персоналу покладається на керівника заводської бригади (майстра, бригадира), який повинен весь час перебувати на місці виконання робіт.

Обслуговування установок напругою понад 1000 В

8.9.37. За наявності напруги, а також збудження на генераторах напругою 1000 В і вище перебування людей у розподільному пристрої установки не допускається.

8.9.38. Усі струмовідні частини суднового електрообладнання, що перебувають під напругою, мають бути огороджені для запобігання випадкового торкання до них обслуговувального персоналу.

На огородженнях повинні бути застережні знаки та написи.

8.9.39. Усі металеві частини, що можуть потрапити під високу напругу, мають бути надійно заземлені. Справність захисного заземлення повинна регулярно перевірятись, помічені несправності мають бути усунені.

8.9.40. Двері, що ведуть до розподільних щитів та до приміщень, де встановлені трансформатори, комутаційна та захисна апаратура, мають бути завжди замкнуті. Ключі від них мають зберігатись у вахтового електромеханіка.

8.9.41. Двері розподільних пристроїв повинні мати електроблокування, що допускає відчиняти їх тільки після зняття напруги. Блокування має бути завжди справним.

8.9.42. Не допускається виводити з дії блокування дверей, щитів та пультів управління гребної установки.

8.9.43. Поблизу розподільних пристроїв високої напруги мають бути розміщені чіткі принципові електричні схеми.

8.9.44. Не допускається проходити за розподільний щит для огляду й ремонту за наявності напруги.

8.9.45. Під час обслуговування електрообладнання нагляд за станом колекторів (кілець), щіток, щіткотримачів та інших внутрішніх струмовідних частин електричних машин під час їх роботи слід вести через оглядові віконця.

Не допускається відчиняти оглядові віконця під час роботи електричних машин.

8.9.46. Ремонт електрообладнання високої напруги має проводитись тільки після зняття напруги з записом факту вимкнення у вахтовому журналі.

8.9.47. Під час ремонту електроустаткування високої напруги мають бути вжиті такі заходи безпеки:

а) знята напруга і встановлене переносне заземлення на ділянці, що ремонтується;

б) виключена можливість випадкового вмикання;

в) персонал забезпечений засобами електрозахисту, захисту й інструментом;

г) роботи проводяться під наглядом електромеханіка.

8.9.48. Перед початком робіт струмовідні частини електрообладнання, що ремонтується, мають бути замкнуті накоротко й заземлені штатними переносними заземленнями на корпус судна.

8.9.49. Щоб уникнути випадкових увімкнень, на держаках вимикачів вимкненої лінії вивішується попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!", а плавкі запобіжники знімаються.

8.9.50. Перед дотиканням до знеструмлених струмовідних частин електрообладнання має бути проведена перевірка розрядником на корпус судна на відсутність у цих частинах статичної електрики.

Обслуговування електричних машин

8.9.51. Електродвигуни з реостатним пуском повинні мати справний нульовий захист та схему захисту, що унеможливлює повторне ввімкнення електродвигунів не з пускового (нульового) положення.

8.9.52. Не допускається під час роботи електромашин обтирати торцеві частини та корпуси підшипників.

8.9.53. Профілактичний огляд і очищення електричної машини без розбирання допускається за умови виконання таких заходів безпеки:

а) машина відключена від електричного живлення;

б) на відповідний автомат (вимикач) вивішений попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!";

в) захисні конденсатори розряджені на корпус;

г) робота проводиться в спецодязі, передбаченому розділами 2.1 і 2.2 Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства.

8.9.54. Внутрішній огляд або ремонт генератора має проводитись після зупинки первинного двигуна.

8.9.55. Шліфування контактних кілець (колектора) має проводитись на холостому ходу електричної машини за допомогою колодки з ізолювального матеріалу, у діелектричних рукавичках, стоячи на діелектричному килимку. Під час шліфування слід дотримуватись таких заходів обережності: не торкатись щіткотримачів, не зачіпати руками й одягом обертових частин, користуватись захисними окулярами.

8.9.56. Не допускається чищення контактних кілець (колектора) й заміна щіток під час роботи електричних машин.

8.9.57. Огляд і ремонт електромагнітного гальма електроприводу має проводитись при знятій напрузі на живильних проводах котушок електромагніту.

8.9.58. Під час від'єднання від електродвигуна живильного кабеля кінці всіх трьох фаз кабеля мають бути замкнуті накоротко й заземлені.

8.9.59. Поблизу електричних машин, що працюють, не допускається проводити роботи, пов'язані з пилоутворенням, розбризкуванням рідини та утворенням металевих часток.

8.9.60. Кріплення кабелів, перевірка стану наконечників та оклітнювання біля генераторів і електродвигунів повинні виконуватись при знятій напрузі.

8.9.61. У разі виявлення несправностей заземлення генераторів та електродвигунів останні мають бути зупинені для усунення дефектів.

Обслуговування розподільних та комутаційних пристроїв і вимикачів

8.9.62. Під час підготовки розподільних пристроїв і пультів керування до дії після неробочого періоду необхідно:

а) переконатись у відсутності напруги на шинах;

б) провести зовнішній і внутрішній огляд, переконатись у відсутності на струмовідних частинах, приладах, апаратурі і кабелях сторонніх предметів, пилу, вологи, масла, палива;

в) переконатись у тому, що всі автоматичні повітряні вимикачі й інші комутаційні пристрої вимкнені;

г) переконатись у справності і перевірити правильність їх дії шляхом вмикання без подання струму;

ґ) перевірити наявність штатних плавких вставок у запобіжниках;

д) перевірити наявність і справність сигнальних ламп і належного встановлення їх у патронах (до упору);

е) перевірити наявність клейм щодо перевірки приладів, переконатись у тому, що строк їх чергової перевірки ще не закінчився;

є) перевірити справність захисних заземлень корпусів апаратів, приладів, оболонок кабелів;

ж) виміряти опір ізоляції за допомогою переносного мегаомметра;

з) переконатись у чистоті й неушкодженості діелектричних килимків біля розподілювальних щитів та пультів керування.

8.9.63. Експлуатація головних та аварійних розподільних щитів зі знятими поручнями на задньому та лицьовому боках не допускається.

8.9.64. У безпосередній близькості від головного розподільного щита мають зберігатись:

а) ізолювальні кліщі й пристосування для заміни запобіжників;

б) комплект засобів електрозахисту;

в) мегаомметр та інші переносні вимірювальні прилади.

8.9.65. Профілактичний огляд і чистка розподільного пристрою мають проводитися при повністю знятій напрузі.

8.9.66. Не допускається проводити огляд і ремонт автоматичних регуляторів напруги (АРН) під напругою. Конденсатори в складі блока АРН мають бути розряджені.

8.9.67. Двері головного та аварійного розподільних щитів під час їх роботи мають бути завжди закриті на замок. Ключі від замків мають перебувати у спеціально відведеному місці машинного відділення (центрального поста управління).

8.9.68. Вхід за головний та аварійний розподільні щити допускається тільки з дозволу електромеханіка чи вахтового механіка.

8.9.69. За головним (аварійним) розподільним щитом не допускається зберігати будь-яке стороннє майно та інвентар.

8.9.70. Дверцята групових та вторинних силових і освітлювальних щитів повинні мати справні замки й бути закритими на ключ. Не допускається залишати під час ремонту відкриті дверцята без нагляду.

8.9.71. Майданчики та проходи перед головними і аварійними розподільними щитами та за ними мають бути вкриті діелектричними килимками чи доріжками. Діелектричні килимки мають бути суцільнокроєними за розмірами майданчиків та проходів.

8.9.72. Розрив струмовідного кола вимірювальних приладів і реле допускається здійснювати тільки після замикання накоротко спеціальними перемичками кола вторинної обмотки трансформатора струму.

Ці роботи проводяться інструментом з ізольованими ручками, стоячи на діелектричному килимку чи взутим у діелектричні калоші.

8.9.73. Приєднувати чи від'єднувати переносні прилади (трансформатори струму, амперметри тощо), які вимагають розриву електричного кола, допускається лише при повному вимиканні напруги з ділянок електромережі, до яких ці прилади приєднуються або від'єднуються.

8.9.74. Приєднувати чи від'єднувати вольтметри, переносні трансформатори напруги та інші прилади, що не вимагають розриву кола, допускається під напругою до 380 В, але за умови застосування ізольованих проводів зі спеціальними ізолювальними наконечниками, а також з обов'язковим застосуванням засобів захисту.

8.9.75. Приступати до вимірювання опору ізоляції суднових мереж, окремих фідерів, схем і електроустановок переносним мегаомметром допускається за відсутності напруги на ділянці вимірювання, а за наявності в схемі конденсаторів - після їх розрядження.

8.9.76. Чищення пиловловлювальними засобами у закритих розподільних пристроях без зняття напруги допускається за наявності в них проходів достатньої ширини (не менше 600 мм) і проводиться тільки з підлоги чи з стійких помостів.

8.9.77. Чищення і прибирання в розподільних пристроях без зняття напруги може виконуватися за допомогою спеціальних щіток чи пилососів, забезпечених спеціальними ізолювальними штангами. Ці штанги для запобігання перекриття їх отворів повинні очищатись зсередини перед початком роботи та періодично в її процесі.

8.9.78. Головки, насаджені на порожнисті ізолювальні штанги, мають бути ізольовані таким чином, щоб унеможливити замикання між сусідніми фазами під час очищення ізоляції.

8.9.79. Чищення ізоляції без зняття напруги має проводитись не менше ніж двома особами електротехнічного персоналу в діелектричних рукавицях.

8.9.80. Не допускається заклинювати автоматичні повітряні вимикачі і виконувати інші дії, спрямовані на те, щоб заблокувати дію автоматів у разі виникнення несправностей у схемі чи внаслідок перевантаження.

8.9.81. Не допускається робота комутаційних апаратів з несправними дугогасильними камерами.

8.9.82. Аварійні вимикачі мають бути завжди справні й пофарбовані в червоний колір.

8.9.83. Заклинювання, а також робота автоматичних вимикачів зі знятими дугогасильними камерами не допускається.

8.9.84. Під час вмикання автоматичних вимикачів першими мають замикатись дугогасильні контакти, потім попередні контакти (за наявності) і останніми - головні контакти. Під час вимикання ці дії виконуються у зворотній послідовності.

8.9.85. Дугогасильні контакти необхідно замінювати, якщо їх товщина в місці дотикання зменшиться приблизно на третину початкової товщини.

Головні контакти необхідно замінювати в разі зношення або обгорання срібної накладки на мідній основі.

8.9.86. Необхідно систематично перевіряти правильність положення стрілок на шкалах щитових електровимірювальних приладів.

Стрілки вимкнених амперметрів, вольтметрів і ваттметрів повинні показувати "0", стрілки щитового мегаомметра показувати "нескінченність", стрілки фазометрів і частотомірів можуть перебувати в будь-якому положенні.

8.9.87. У разі потреби вимірювання опору ізоляції мережі допускається включати щитові мегаомметри і вольтметри тільки на час проведення вимірювання.

Обслуговування акумуляторних установок

8.9.88. Не рідше одного разу на тиждень необхідно проводити огляд акумуляторних установок. Під час огляду необхідно перевірити:

а) роботу систем вентиляції і опалення, а також справність вибухозахищених світильників в акумуляторному приміщенні;

б) чистоту акумуляторного приміщення (стелажів, поверхні акумуляторів, відсутність тріщин, витікань, окислень тощо);

в) надійність кріплення акумуляторних батарей і елементів;

г) відсутність коротких замикань в елементах і між елементами шляхом вимірювання напруги;

ґ) наявність засобів, що забезпечують безпечність робіт з кислотами і лугами;

д) справність заряджувальних пристроїв.

8.9.89. Усі елементи акумуляторних батарей повинні бути міцно закриті пробками з газовідвідними отворами і справними гумовими кільцями. Використання пробок з пошкодженими кільцями не допускається.

8.9.90. Під час експлуатації акумуляторів не допускається:

а) користуватись в акумуляторному приміщенні відкритим вогнем і інструментом, що здатний утворювати іскри;

б) перевіряти зарядженість акумуляторів "на іскру" шляхом замикання контактів;

в) застосовувати для очищення акумуляторів від іржі металеві інструменти і наждачний папір;

г) доливати в акумулятори кислоту або луг.

8.9.91. Під час заряджання акумуляторів необхідно не рідше ніж щогодини контролювати:

а) величину зарядного струму;

б) температуру і густину електроліту в елементах;

в) інтенсивність виділення газів;

г) ефективність дії системи вентиляції.

8.9.92. На суднах, де вхід до акумуляторного приміщення влаштований з житлового чи службового приміщення, двері повинні забезпечувати газонепроникність і бути завжди щільно зачинені.

8.9.93. Двері до акумуляторного приміщення мають бути постійно закритими на замок, а ключ перебувати у вахтового механіка (електромеханіка). На зовнішній стороні дверей акумуляторного приміщення мають бути написи: "Акумулятори! Вогненебезпечно! Вибухонебезпечно! З відкритим вогнем не входити!".

В акумуляторному приміщенні має бути вивішена інструкція з безпечного обслуговування акумуляторів.

8.9.94. Вхід до акумуляторних приміщень допускається тільки особам електротехнічного персоналу. Акумуляторні батареї мають обслуговуватись електриком чи особою, яка виконує його обов'язки.

8.9.95. В акумуляторному приміщенні не допускається:

- зберігати горючі речовини;

- входити з вогнем чи палити в ньому;

- виконувати будь-які монтажні чи ремонтні роботи, що не мають безпосереднього відношення до обслуговування акумуляторів;

- зберігати та вживати їжу.

8.9.96. В акумуляторних приміщеннях, шафах та ящиках не допускається встановлення електричних машин, щитів, опорів, перехідних клем, штепсельних розеток, вимикачів тощо, які можуть бути джерелом іскроутворення.

8.9.97. Зберігання, наповнення та експлуатація лужних та кислотних батарей в одному приміщенні не допускається. В акумуляторних приміщеннях з лужними акумуляторами не повинно бути приладдя кислотних акумуляторів і їх складових частин.

8.9.98. Приміщення, устаткування, шафи та ящики для кислотних акумуляторних батарей усередині мають бути пофарбовані кислотостійкою фарбою; вентиляційні канали мають бути пофарбовані як зовні, так і зсередини.

Фарбування кислотостійкою фарбою приміщень лужних акумуляторних батарей не потрібне.

8.9.99. Вентиляція акумуляторного приміщення має вмикатись за 15 хв до початку наповнення батареї та вимикатись не раніше ніж через 1,5 год після його закінчення.

8.9.100. На вентиляційних отворах мають бути встановлені полум'япереривальні запобіжні сітки.

8.9.101. Узимку повинна регулярно перевірятися відсутність зледеніння на вентиляційних каналах акумуляторного приміщення або шафи.

8.9.102. Для освітлення акумуляторних приміщень повинні застосовуватись світильники вибухозахищеного виконання й акумуляторні вибухозахищені переносні ліхтарі.

8.9.103. Не допускається виконання будь-яких робіт, що викликають іскроутворення в акумуляторному приміщенні під час наповнення акумуляторів. Для приготування електроліту мають застосовуватися спеціальні посудини (пластмасові, скляні тощо).

Обслуговування електроосвітлювального обладнання

8.9.104. У суднових світильниках мають установлюватись лампи, тип і потужність яких відповідають типу світильника.

Не допускається встановлення ламп більшої потужності, ніж це передбачено технічною документацією світильника.

Не допускається використання світильників зі знятими ковпаками і сітками.

8.9.105. Перевірку справності засобів дистанційного керування зовнішнім освітленням необхідно проводити не рідше ніж щотижня.

8.9.106. Заміна ламп, що вийшли з ладу, повинна проводитись негайно і тільки після зняття напруги.

Чищення і промивання ковпаків світильників має проводитись не рідше одного разу на 3 місяці.

8.9.107. Роботи з метою заміни або ремонту світильників, розміщених на висоті (на колонах, щоглах тощо), мають проводитись з дозволу старшого помічника капітана.

8.9.108. Щоб запобігти можливості вибуху в закритих суднових приміщеннях, де проводяться фарбувальні роботи вогненебезпечними матеріалами (фарби на ацетоновій або уайт-спіритовій основі тощо), освітлювальна мережа на час цих робіт має бути вимкнена, слід користуватись тільки світильниками у вибухозахищеному виконанні.

8.9.109. Кабелі та проводи, приєднані до світильників, повинні мати справну ізоляцію.

8.9.110. Не допускається застосовувати для освітлення лампи з напаяними цоколями. Проводи багатолампових світильників не повинні мати спаювань та скручувань.

8.9.111. У закритих суднових приміщеннях, де проводяться фарбувальні роботи, роботи з клеями чи епоксидними смолами, штатна освітлювальна арматура має бути вимкнена. Під час цих робіт слід користуватись світильниками у вибухозахищеному виконанні.

Обслуговування переносного електроустаткування

8.9.112. Від однієї штепсельної розетки допускається живлення не більше одного переносного електроприладу.

8.9.113. Напруга живлення переносних низьковольтних світильників не повинна перевищувати 12 В.

8.9.114. Переносні електросвітильники повинні забезпечувати повну безпеку користування ними.

Вони мають бути:

а) водозахищеними зі скляними ковпаками й сітками;

б) устатковані кабелями в шлангових оболонках;

в) устатковані вилками, що унеможливлюють їх увімкнення в розетку, приєднану до мережі іншої напруги;

г) мати пристрої, що захищають кабелі від стирання та залому в місцях введення їх в електросвітильники й штепсельні вилки;

ґ) мати корпус і патрон з ізоляційного матеріалу;

д) мати пристрій, що унеможливлює випадкове від'єднання живильного провода (оклітнювання, хомутики, затискачі, ущільнювальні сальники, страхувальні кінці).

8.9.115. Не допускається використовувати стаціонарні світильники як ручні переносні світильники.

8.9.116. Під час робіт в особливо сирих та тісних місцях треба застосовувати для освітлення тільки переносні низьковольтні світильники напругою не вище 12 В, що живляться через трансформатор, вторинна обмотка якого має бути заземленою.

8.9.117. Під час робіт у паливних танках і в приміщеннях, де зберігаються вибухові або легкозаймисті речовини, для освітлення треба використовувати тільки акумуляторні низьковольтні ліхтарі вибухозахищеного виконання напругою не вище 12 В.

8.9.118. Усі вибухонебезпечні переносні ліхтарі мають перевірятись кожні 10 діб, а справність вибухозахищеної апаратури під час її експлуатації - щодня.

8.9.119. Не допускається застосовувати для переносних світильників патрони з вимикачами, а також установлювати вимикачі на кабелі.

8.9.120. Приєднання низьковольтних переносних світильників до трансформатора повинно здійснюватися наглухо або за допомогою штепсельної розетки, що встановлюється на кожусі трансформатора з боку низької напруги.

8.9.121. Приєднувати переносні трансформатори до мережі слід за допомогою багатожильного кабеля в шланговій оболонці шляхом штепсельного з'єднання із заземленим контактом.

Довжина проводу для приєднання трансформатора до мережі має бути не більше 2 м.

8.9.122. Не допускається для зниження напруги застосовувати автотрансформатори та додаткові опори.

8.9.123. Під час будь-яких робіт з переносним освітленням світильник має бути підвішений та закріплений.

8.9.124. Не допускається прокладати кабель переносного світильника в місцях, де він може бути пошкоджений.

8.9.125. Контроль за зберіганням і справністю електроінструменту та переносних світильників має здійснюватись спеціально вповноваженим на це електриком або електромеханіком. Електроінструмент повинен бути на обліку, мати порядковий номер та зберігатись у сухому приміщенні.

8.9.126. Контрольна лампа повинна бути вкладена у футляр-арматуру з ізоляційного матеріалу з прорізом для світлового сигналу. Провідники повинні мати довжину не більше 0,5 м і виходити з арматури в різні отвори для того, щоб унеможливити замикання при проходженні їх у загальному вводі. Провідники мають бути ізольованими, гнучкими й мати на вільних кінцях жорсткі електроди, захищені ізольованими ручками. Довжина неізольованого кінця електрода не повинна перевищувати 1-2 см.

8.9.127. Підводні електросвітильники повинні забезпечувати повну безпеку користування ними. Вони мають бути:

а) герметичними, з прозорими ковпаками та запобіжними сітками;

б) устатковані суцільними, без з'єднань, кабелями в шланговій оболонці з герметичним штепсельним увімкненням до джерела електроживлення;

в) устатковані пристроями, що захищають кабель від стирання чи злому в місцях уведення їх у світильники та штепсельні вилки.

8.9.128. Спускання підводних електросвітильників за борт і підіймання їх на палубу має виконуватись тільки при знятій напрузі.

8.9.129. Перевірка опору ізоляції комплекту підводного світильника повинна проводитися не рідше одного разу на 10 днів і перед кожним використанням.

8.9.130. Увімкнення в електромережу пересувних машин внутрішньотрюмної механізації з електроприводом має проводитись після їх заземлення.

Зняття заземлення проводиться після відключення машин від електромережі.

8.9.131. Для заземлення пересувних машин треба використовувати додатковий провідник у кабелі. Одним кінцем провідник приєднується до найближчого контуру заземлення машини, а другим - до спеціального суднового контакту.

8.9.132. Електроживлення на пересувні машини має подаватись тільки по кабелю в шланговій оболонці. Кабель прокладається таким чином, щоб він не піддавався неприпустимому натягуванню і був захищений від механічних ушкоджень.

Верхнє покриття кабеля не повинно мати розривів і оголених проводів.

8.9.133. Приєднання кабеля пересувних машин до суднової електромережі повинно здійснюватися за допомогою закритих і заземлених з'єднувальних пристроїв.

8.9.134. Вилки та інші відповідні пристрої на кінцях кабелів, призначені для приєднання до суднової електромережі, повинні мати спеціальні контакти для з'єднання корпуса установки із землею.

8.9.135. Не допускається переміщення пересувних машин внутрішньотрюмної механізації під напругою і з кабелями, не відключеними від електричної мережі, крім спеціально передбачених для цього електронавантажувачів.

8.9.136. У разі перерви в подачі струму, а також значного падіння напруги пересувні машини відключаються від мережі.

8.9.137. Увімкнення в електричну мережу будь-якої пересувної машини, що була без роботи більше місяця, має проводитись після її огляду та вимірювання опору ізоляції.

Вимоги безпеки під час живлення електроенергією з берега

8.9.138. Під час живлення суден у портах від берегових мереж необхідно поряд з вимогами цих Правил керуватись нормативними актами, чинними у цих портах. Під час переходу судна на електропостачання з берега приймання електроенергії повинно здійснюватись через суднову станцію живлення з берега.

У разі подавання електроенергії безпосередньо на шини головного розподільного щита на судні перед щитом повинен установлюватись пристрій для вимикання живлення від берегової електромережі.

8.9.139. Під час живлення судна електроенергією з берега на головному розподільному щиті на кабелі берегового живлення в місцях виведення його на борт, на борту й на введенні в щит берегового живлення вивішуються попереджувальні плакати "Живлення з берега".

Кабелі мають прокладатись у місцях їх пошкодження, проникнення вологи, а також дотикання до них людей. Кабелі мають закріплюватись на підвісах.

8.9.140. Підключення кабеля берегового живлення на судні виконується електротехнічним персоналом судна. Підключення кабеля на березі здійснюється береговим електротехнічним персоналом.

8.9.141. Перед вмиканням кабеля берегового живлення мережі змінного струму в суднову мережу постійного струму все суднове електроустаткування, що працює на постійному струмі, повинно бути вимкнено.

8.9.142. Під час приєднання кабеля живлення з берега має бути збережений порядок чергування фаз і полярність.

Для забезпечення правильності підключення кабель для приймання електроенергії з берега повинен мати маркування фаз або полярності на обох кінцях.

Електропостачання судна однофазним змінним струмом або постійним струмом від берегової мережі має виконуватись за допомогою штатного суднового двожильного шлангового кабеля.

8.9.143. У разі електроживлення судна з берега корпус судна повинен бути приєднаний переносним заземлювальним провідником:

а) до берегового заземлювального пристрою у разі живлення від мережі з ізольованою нейтраллю;

б) до берегового нульового заземлювального провідника у разі живлення від мережі із заземленою нейтраллю.

8.9.144. У разі електроживлення з берега групи суден корпус кожного судна повинен бути приєднаний окремим заземлювальним провідником до берегового заземлювального пристрою або до берегового захисного нульового провідника.

8.9.145. Переносний заземлювальний провідник від берегової колонки до судна має бути гнучким, мідним і перебувати, як правило, у спільній оболонці з фазними провідниками.

У разі живлення судна від берегової мережі з заземленою нейтраллю її перетин повинен бути не менше перетину фазного провідника, а в разі живлення від берегової мережі з ізольованою нейтраллю - не менше 2,5 кв. мм.

У разі живлення одного судна від мережі з заземленою нейтраллю допускається не більше двох паралельних кабелів.

8.9.146. Контроль за кабелем живлення з берега має здійснюватись палубною вахтовою службою.

8.9.147. Під час операцій з приймання чи зливання нафтопродуктів I та II розрядів і приймання чи зливання аміаку постачання судна електроенергією здійснюється тільки від суднової електростанції.

8.9.148. Під час докування корпус судна має бути приєднаний до заземлювального пристрою доку не менше ніж у двох місцях. Перетин мідного неізольованого заземлювального провідника в мережах з ізольованою нейтраллю має бути не менше 25 кв. мм, сталевого - 100 кв. мм.

8.9.149. Заземлювальні провідники повинні з'єднуватись з корпусом судна зварюванням і, у виняткових випадках, болтами з шайбою та контргайкою. Інші з'єднання не допускаються.

8.9.150. Подача електроживлення з берега на судно повинна здійснюватись кабелем у шланговій оболонці на номінальну напругу 1000 В, за винятком мереж низьковольтного переносного освітлення, які допускається виконувати проводами й кабелями з ізоляцією на номінальну напругу не нижче 500 В.

8.9.151. Під час влаштування загального тимчасового освітлення на судні, що стоїть у ремонті, допускається застосування напруги не вище:

214 В постійного або 127 В змінного струму, якщо світильники підвішені на висоті 2,5 м над палубою;

36 В змінного струму, якщо світильники підвішені на висоті менше 2,5 м над палубою.

8.9.152. Суднові силові мережі постійного струму допускається підключати до берегових мереж змінного струму тільки через перетворювач електроенергії.

8.9.153. Суднові однофазні мережі змінного струму і освітлювальні мережі постійного струму допускається підключати до берегових мереж змінного струму тільки через трансформатори з живленням первинної обмотки лінійним або фазним струмом берегової мережі.

8.9.154. Приймання електроенергії від берегових мереж слід проводити тільки через судновий розподільний щит електроживлення з берега (ЩЕБ).

На суднах з електроенергетичними системами малої потужності або у випадках відсутності на судні ЩЕБ допускається приймати електроенергію від берегових мереж безпосередньо на шини головного розподільного щита (ГРЩ).

8.9.155. Приймання електроенергії від берегових мереж змінного струму повинно здійснюватись через встановлені на причалах спеціальні електроколонки, що мають відповідати вимогам до електроустановок.

8.9.156. Електроживлення судна трифазним струмом від берегової мережі має здійснюватись за допомогою чотирьохжилкового шлангового кабеля.

8.9.157. У випадку використання трьохжилкового кабеля заземлення допускається здійснювати за допомогою одножилкового гнучкого кабеля. Обидва кабелі повинні бути прокладені поруч і механічно скріплені між собою. Кількість паралельних кабелів на фазу і переріз заземлювального провідника визначаються відповідно до стандартів.

8.9.158. Не допускається у разі живлення судна трифазним струмом приєднувати суднові мережі і окремі приймачі струму між фазними жилами і заземлювальною жилою кабеля.

8.9.159. Необхідно забезпечити наявність на ГРЩ, а також у інших місцях табличок з зазначенням величини напруги і попереджувальні плакати з охорони праці.

8.9.160. Біля ЩЕБ повинен бути комплект необхідних діелектричних захисних засобів (діелектричні рукавички, килимки, калоші, інструмент з ізольованими ручками, покажчики напруги, захисні окуляри).

8.10. Вимоги безпеки під час обслуговування підіймальних механізмів і вантажозахоплювальних пристроїв

8.10.1. Всі вантажопідіймальні пристрої на судні повинні відповідати вимогам правил класифікаційного товариства.

8.10.2. Все вантажопідіймальне обладнання судна підлягає періодичним оглядам у відповідності до правил класифікаційного товариства. В період між періодичними оглядами інспектором класифікаційного товариства нагляд за технічним станом вантажного обладнання здійснює адміністрація судна.

8.10.3. Вантажопідіймальні пристрої мають оглядатися не рідше одного разу на три місяці. Результати огляду заносяться до Суднового журналу і Журналу технічного стану.

Виявлені дефектні деталі мають бути замінені.

8.10.4. Суднові вантажопідйомні пристрої вантажопідіймальністю менше 1,0 т повинні опосвідчуватись і випробуватись відповідно до настанови з експлуатації.

Судновласник (роботодавець) своїм наказом має визначити осіб, відповідальних за випробування, опосвідчення вантажопідйомних пристроїв, суден і технічний нагляд за ними в період їх експлуатації. Такою особою має бути представник механіко-суднової служби.

8.10.5. Підйомно-транспортні машини, що перебувають в роботі, повинні мати чітко визначений реєстраційний номер з зазначенням вильоту стріли, відповідної йому вантажопідйомності та дати наступного випробування.

8.10.6. Канати, стропи, ланцюги, гаки, скоби, вертлюги, блоки тощо, пошкоджені під час їх експлуатації, транспортування та зберігання, повинні бути вилучені із застосування.

8.10.7. Стропи, вантажні сіті та інші знімні вантажозахоплювальні пристрої після виготовлення повинні бути випробувані протягом 10 хвилин навантаженням, що вдвічі перевищує їх вантажопідйомність.

Стропи повинні виготовлятись з коефіцієнтом запасу міцності не менше 6 для вантажів і 10-14 для підйому людей.

8.10.8. Стропи повинні мати бирки чи кільця з зазначенням їх вантажопідйомності й у процесі експлуатації періодично оглядатися не рідше ніж кожні 10 днів. Маркування синтетичних стропів допускається тільки способами, що не руйнують їх.

На кожен строп повинні бути такі документи:

- копія сертифіката на трос, з якого він виготовлений;

- акт випробування.

8.10.9. Для підйому вантажу масою понад 0,5 т повинні використовуватися тільки металеві стропи.

8.10.10. Не допускається застосування рослинних канатів за наявності в них розриву каболок чи сталок, прілості, зносу, деформації і зменшення початкового обводу каната внаслідок витяжки понад 10%.

8.10.11. Не допускається застосування сталевого каната, якщо:

а) у будь-якому місці на його довжині, рівній десяти діаметрам, кількість обривів дроту складає 5% і більше відносно загальної кількості дротів у канаті;

б) наявні тенденції до висування із каната дротів або цілих сталок;

в) є обірвані сталки;

г) є ознаки надмірного зносу у вигляді плоских поверхонь дротів;

ґ) є ознаки корозії, особливо внутрішньої;

д) обірвані дроти виявляються тільки в одній сталці або зосереджені на ділянці довжиною менше десяти діаметрів, або виявляються на петлях каната з металевими затисками;

е) є більше одного обірваного дроту з числа тих, що безпосередньо прилягають до металевого скріплення;

є) діаметр каната під дією навантажень зменшився на 10% і більше.

8.10.12. Не допускається виконувати сумісну роботу вантажними стрілами (кранами) двох суден, якщо ці вантажні стріли (крани) спеціально не передбачені для сумісної роботи.

8.10.13. Не допускається виведення з-під нагляду класифікаційного товариства суднових вантажопідйомних пристроїв, а також пересувних тельферів і кранів на суднах, що перебувають в експлуатації, шляхом зменшення їхньої вантажопідіймальності.

8.10.14. Під час спареної роботи вантажних стріл кут, утворений вантажними шкентелями, не повинен перевищувати 120 град., а припустиме навантаження повинно бути не більше зазначеного в інструкції щодо спареної роботи стріл і не повинно перевищувати половини навантаження стріли з меншою вантажопідйомністю.

8.10.15. Канати і ланцюги для стропів повинні підбиратись такої довжини, щоб при застроплюванні вантажу кут між їх гілками не перевищував 90 град.

8.10.16. Ручні підйомні механізми повинні мати гальма, що діють автоматично (вантажоупорні), або безпечні держаки.

8.10.17. Під час роботи вантажопідйомних механізмів не допускається направляти шкентель руками і знімати руки з пускового пристрою.

8.10.18. Після закінчення робіт або під час перерви в роботі вантажні гаки стріл повинні бути закріплені за рими або обухи, а шкентелі обтягнуті.

8.10.19. Після закінчення вантажних робіт джерела енергоживлення вантажних механізмів повинні бути вимкнені.

8.10.20. Не допускається працювати вантажними пристроями у випадках:

а) несправності гальмівних пристроїв;

б) несправності вантажопідйомних механізмів;

в) наявності ушкоджень і несправностей такелажу і вантажозахоплювальних пристроїв;

г) наявності тріщин і гнилі у дерев'яних стрілах, а також тріщин і деформацій у сталевих стрілах;

ґ) відсутності на знімних деталях клейма класифікаційного товариства, а у випадку відомчого нагляду - клейма, що приписується інструкцією з відомчого нагляду;

д) відсутності сертифікатів на підіймальні пристрої, настанов з експлуатації і Реєстрової книги суднових вантажопідйомних пристроїв або у випадку відомчого нагляду-реєстраційної книги, що приписується інструкцією з відомчого нагляду;

е) якщо штаги і ванти щогл належним чином не обтягнуті;

є) якщо стріли не розкріплені відтяжками;

ж) якщо на додаток до топенант-талів не заведений ланцюговий або зі сталевого каната стопор, а також якщо топенантна лебідка не встановлена на стопор;

з) якщо маса вантажу вище встановленої робочої вантажопідіймальності вантажної стріли (крана) і вантажопідйомних механізмів;

и) якщо минув термін огляду пристрою.

8.10.21. Не допускається застосовувати рослинні канати для вантажних шкентелів і топенантів вантажного пристрою з машинним приводом.

8.10.22. У разі виявлення у сталевому канаті дроту, що лопнув, кінці, що виступають, обрізають, а канат оклітньовують тонким м'яким сталевим дротом.

8.10.23. Під час підйому великовагових деталей механізмів, що розбираються, має бути присутнім механік, у віданні якого перебуває даний механізм, або вахтовий механік, якщо судно перебуває в ремонті.

8.10.24. Деталі або механізми, що підлягають переміщенню за допомогою вантажопідйомних механізмів, мають бути застроплені. При цьому мають дотримуватись такі вимоги:

а) стропи повинні мати належну тривкість і при охопленні вантажу, який піднімається, натягнуті без колишок;

б) зсув деталі з місця під час підйому повинен виконуватись повільно, без ривків;

в) до строплення деталей або механізмів допускаються особи, що мають посвідчення на право проведення робіт зі строплення.

8.10.25. Під час застроплення деталей або механізмів двома стропами стропи мають бути закріплені так, щоб вони не зрушилися з місця при підйомі.

8.10.26. Не допускається залишати на деталях, що піднімаються, незакріплені до них предмети.

8.10.27. Деталі, що мають велику довжину (вали головних і допоміжних механізмів тощо), мають бути правильно застроплені і підніматись тільки в горизонтальному або вертикальному стані. Не допускається під час підйому приводити деталь, що звисає, у горизонтальний стан силою або масою тих, що працюють.

8.10.28. Під час підйому важких деталей (фундаментних рам двигунів, блоків, циліндрів, валів, станин тощо) за мірою їх підйому під них повинна підкладатися клітка з дерев'яних брусів з таким розрахунком, щоб відстань від деталі, що підіймається, до клітки не перевищувала 150-200 мм.

8.10.29. Для підйому деталей за допомогою диференційних талів не допускається випускати з рук ходовий ланцюг, доки деталь висить.

8.10.30. У разі вимушеної перерви в роботі вантаж, який піднімають, має бути опущений на палубу чи на спеціальні підставки і, якщо потрібно, додатково закріплений.

8.10.31. Не допускається:

а) кріпити відтяжки під час підіймання важких деталей до суднових пристроїв, не призначених для цього;

б) накладати строп на шток або маховик під час підіймання важкої арматури, строп слід накладати на корпус арматури;

в) підвішувати талі або блоки до трубопроводів і суднових пристроїв, крім місць, спеціально для цього обладнаних скобами, римами тощо;

г) укладати деталі на грати машинних відділень і настили риштувань, якщо вони не розраховані на це додаткове навантаження;

ґ) піднімати важкі деталі під час перебування судна в морі або на рейді без керівництва від головного (старшого) механіка й погодження питання про виконання робіт з капітаном або вахтовим помічником капітана;

д) переміщувати вантажі над людьми, а також проходити під піднятими деталями і механізмами. Місця підіймання і переміщення вантажів мають бути огороджені й освітлені. Переміщувати довгомірні деталі допускається тільки в горизонтальному стані;

е) користуватись для підіймання саморобними з'єднувальними і вантажозахоплювальними засобами (скобами, гаками, стропами).

8.10.32. Суднові талі, гідравлічні домкрати, тельфери та конструкції, що їх несуть, для підйому важких деталей мають випробовуватися не рідше одного разу на рік, а також кожний раз після їх ремонту з заміною основних деталей (ланцюги, черв'яки, зірочки тощо).

Випробування мають проводитися статичним навантаженням протягом 10 хв. Під час першого випробування маса статичного навантаження повинна перевищувати розрахункову на 25%, під час повторних (щорічних) випробувань - на 10%. Випробування динамічним навантаженням повинні проводитися вантажем, що перевищує на 10% робочу вантажопідйомність під час первинного випробування, з робочим вантажем - під час повторних випробувань.

8.10.33. На кожному ліфті (підйомнику) всередині кабіни та на дверях шахти, де виконується завантаження чи посадка людей, повинна бути вивішена на видному місці табличка із зазначенням вантажопідйомності, термінів випробування та інструкція про порядок користування ліфтом. Для камбузних та їм подібних ліфтів малого розміру інструкції вивішують на дверцятах завантажувального люка.

8.10.34. Не допускається переміщувати вантаж, вага якого перевищує вантажопідйомність ліфта, а також перевозити в ліфтах легкозаймисті й отруйні речовини.

8.10.35. Не допускається здійснювати підйом та спуск людей на вантажних ліфтах, не призначених для перевезення людей.

8.10.36. Не допускається експлуатація ліфта (підйомника), якщо виявлені:

а) випадки самовільного руху вантажного майданчика;

б) несправність кнопки "Стоп";

в) несправність затвора дверей;

г) нерівномірність руху (ривки) і поява шумів;

ґ) пошкодження огорожі шахти і ліфта;

д) наявність розривів у конструкції ліфта;

е) вантажний майданчик не зупиняється на заданому рівні;

є) вантажний майданчик не зупиняється автоматично в крайніх робочих положеннях;

ж) вантажний майданчик сідає на вловлювач.

8.10.37. Двері шахти та клітки мають бути устатковані спеціальними контактами, що включені в електричне коло керування і забезпечують такі умови:

а) пуск у хід клітки може здійснюватись лише при закритих дверях клітки шахти;

б) у разі випадкового відчинення дверей (шахти чи клітки) під час руху кліть повинна негайно зупинятися;

в) дверні контакти повинні під час відчинення дверей працювати на розрив кола керування, робота на замикання не допускається.

8.10.38. Ремонт ліфтів має здійснюватися не менше ніж двома особами. На період ремонту на пускові пристрої вивішується табличка "Ремонт - вмикати суворо забороняється!".

8.10.39. Під час подачі вантажів на транспортер мають здійснюватися заходи, що запобігають їх падінню. Подача вантажів, риби-сирцю повинна здійснюватись рівномірно, виключаючи перевантаження транспортувальних систем.

8.10.40. Не допускається підлазити під транспортні пристрої чи перелазити через них під час їх роботи.

8.10.41. Привід похилого транспортера має бути забезпечений автоматично діючим гальмом проти зворотного руху.

8.10.42. Місце завантаження пластинчастого транспортера необхідно забезпечувати кожухом для захисту рук і одягу працівника від потрапляння в ланцюг транспортера. Край пластинчастого транспортера повинен прикриватись бортами.

8.10.43. Не допускається сідати або ставати на стрічку транспортера.

8.10.44. При довжині конвеєра понад 15 м або менше 15 м, але такого, що не проглядається по всій довжині, повинна бути передбачена звукова чи світлова сигналізація, що попереджає про пуск конвеєра. На великогабаритному обладнанні, потокових та автоматичних лініях з багатодвигуновими приводами, конвеєрах, рольгангах повинні встановлюватись по краях та через кожні 6 м кнопки екстреної зупинки "Стоп" збільшеного розміру, червоного кольору.

8.10.45. Не допускається проводити роботи, стоячи на рольгангу.

8.10.46. Не допускається експлуатація бочкопідйомників за наявності заломів, тріщин чи погнутості колисок.

9. Вимоги безпеки праці під час ведення промислу

9.1. Загальні вимоги

9.1.1. Промислові операції і розстановка членів екіпажу для їх виконання повинні проводитись відповідно до чинних для даного типу судна і даного виду лову промислових розписів, які мають бути складені з урахуванням конструкції судна, забезпечення виконання промислових операцій безпечними способами.

Промисловий розпис розробляється капітаном судна, погоджується службою охорони праці судновласника, затверджується судновласником.

Промислові розписи є документами, обов'язковими для виконання всіма працівниками, і можуть бути змінені тільки за погодженням з особою, що їх затвердила.

9.1.2. До виконання промислових операцій, як до роботи з підвищеною небезпекою, допускаються спеціально навчені члени суднового екіпажу. Судновласник (роботодавець) зобов'язаний організувати попереднє навчання членів екіпажу перед направленням їх до місця роботи за відповідними програмами як осіб, що допускаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

9.1.3. Для забезпечення безпеки членів суднового екіпажу під час виконання промислових операцій мають бути виконані такі вимоги:

а) повідомлено екіпаж про маневрування судна;

б) шляхом маневрування судна забезпечені безпечні умови праці для членів суднового екіпажу, що виконують промислові операції;

в) особи, що не входять до складу промислової команди, повинні бути видалені з промислової палуби (це стосується також майстра-технолога і капітана);

г) у випадку аварії зі знаряддями лову, промисловими механізмами, промисловими і вантажними пристроями люди одразу ж відводяться в безпечне місце.

9.1.4. Кожен член промислової команди повинен:

а) не створювати своїми діями небезпеки для інших членів промислової команди;

б) у разі виявлення будь-яких несправностей або ушкоджень промислових механізмів, знарядь лову і їхньої оснастки, що можуть бути джерелами небезпеки, повідомити про це помічника капітана або вахтового майстра з добування риби;

в) знати безпечні методи з'єднання канатів, що забезпечують безпечну роботу, застосовувати канати й сіткові матеріали тільки за прямим призначенням.

9.1.5. Промислові операції зі спуску-підйому знарядь лову, виконання яких пов'язано зі зміною ходу чи напрямків руху судна, мають виконуватись тільки за командами капітана чи вахтового помічника капітана.

9.1.6. Під час виконання промислових операцій капітан та вахтовий помічник капітана усі свої команди повинні віддавати тільки через особу, що безпосередньо керує роботами на палубі.

9.1.7. Під час підіймання вилову, близького до максимальної вантажопідйомності гінь-талів, безпосереднє керівництво на містку та промисловій палубі здійснюють капітан та старший майстер з видобутку або особа, що виконує його функції.

9.1.8. Під час промислових операцій на судні між працівниками, що віддають і виконують команди, має бути забезпечений надійний звуковий зв'язок (голосом або спеціальним переговорним пристроєм), незалежно від погодних умов, стану моря і звукових перешкод.

9.1.9. Під час виконання операцій з вибирання чи ставлення знарядь лову не допускається здійснювати зміну промислової вахти. Зміна вахти повинна проводитися в повному складі.

9.1.10. Під час виконання промислових операцій кожний член промислової команди має бути в жилеті робочому страхувальному (ЖРС), спеціальній захисній касці, одязі, взутті, рукавицях або рукавичках і мати при собі на ремені у піхвах гостро заточений з двох боків ніж.

9.1.11. Особи, що виконують роботи поблизу сліпа, повинні бути в захисних поясах, закріплених страхувальними кінцями до обухів, приварених до суднових конструкцій. У штормову погоду ця вимога стосується також осіб, що працюють на палубі.

9.1.12. У темний час доби всі робочі місця, де виконуються промислові операції, мають бути освітлені. У разі, якщо через специфіку промислу неможливо освітити робочі місця, кожен член промислової команди повинен мати індивідуальний електричний ліхтар, що кріпиться до головного убору і має індивідуальне електроживлення.

9.1.13. Перед пуском промислових механізмів, промислових і вантажних пристроїв працівники з канатом, вантажем і знаряддями лову повинні бути про це попереджені. Для інших членів екіпажу вихід на промислову палубу має бути припинений, для цього вивішуються відповідні попереджувальні плакати біля виходів і проходів та робиться відповідне оголошення по судновій трансляції.

9.1.14. Під час вибирання й попускання канатів і знарядь лову не допускається до повного припинення вибирання розправляти кілочки (петлі) у разі їх утворення.

9.1.15. Під час роботи на турачках мають виконуватись такі вимоги безпеки:

а) на турачку перед вибиранням і попусканням має бути накладено не менше 5 шлагів, щоб уникнути прослизання каната. Шлаги накладають на зупинену турачку;

б) на горизонтальну турачку шлаги слід накладати так, щоб корінний і ходовий кінці каната розташовувались на турачці зверху, а не знизу;

в) допускається запускати механізми тільки після того, як на турачку будуть накладені шлаги;

г) під час вибирання й попускання ходовий кінець слід тримати руками на відстані не ближче 1 м (при роботі з капроновими канатами - 2 м) від турачки і перебувати від турачки з боку, протилежного корінному кінцю, і осторонь від лінії його руху (натягування);

ґ) вибраний кінець каната слід розносити й укладати в бухту в місцях, безпечних для працівників;

д) не допускається ставати ногами на канат, що вибирається або попускається;

е) не допускається вибирати і попускати канат (мотузки, шнури, ліні) одночасно двома турачками, розташованими або з одного боку лебідки, або з різних боків, але на одному валу.

9.1.16. Під час промислу промислова палуба має бути чистою і обмиватись водою для видалення луски, слизу, жиру, відходів риби й морепродуктів, снігу та льоду, звільнятись від сторонніх предметів.

9.1.17. Промислові інструменти мають бути закріплені на штатних місцях.

9.1.18. Усі двері, що виходять на промислову палубу, а також люки вантажних трюмів, рибних ванн під час виконання промислових операцій повинні бути зачинені. Відкривати люки трюмів та рибних ванн допускається тільки під час виливання вилову в них.

9.1.19. Поверхня палуб, майданчиків, сліпів, лотків та інших пристроїв, з яких проводиться закидання знарядь лову, має бути гладенькою і не мати щілин, виступів, прим'ятин тощо.

9.1.20. Перед закиданням (спусканням) знаряддя лову мають бути правильно укладені. При укладанні знарядь лову не можна допускати потрапляння в них сторонніх предметів.

9.1.21. Під час підіймання (вибирання) знарядь лову сіткову частину допускається брати руками тільки тоді, коли вона перебуває на планширі, не перегинаючись за борт.

9.1.22. При попаданні у знаряддя лову вибухонебезпечних предметів чи предметів, які викликають підозру, що вони вибухонебезпечні, а також ємностей з невідомою речовиною чи рідиною належить негайно припинити вибирання знарядь лову, доповісти капітану судна й діяти відповідно до його вказівок.

9.1.23. На судні мають бути визначені безпечні місця. Безпечним може вважатися таке місце на палубі, в якому забезпечується повна чи максимальна безпека людей, що перебувають там, у разі обривів канатів, поломок блоків, промислового обладнання та механізмів.

9.1.24. Під час роботи зі знаряддями лову після закінчення виконання кожної окремої операції особи, що беруть участь у виконанні цієї операції, повинні відійти у безпечне місце й перебувати там до початку виконання наступної промислової операції.

9.1.25. Під час виконання промислових операцій не допускається:

а) переміщуватись з одного робочого місця на інше чи залишати робоче місце без дозволу або команди керівника робіт на палубі;

б) курити під час виконання роботи;

в) працювати на несправних промислових механізмах, промисловому й вантажному обладнанні;

г) застосовувати в роботі канати, мотузки, шнури та ліні, що не мають сертифікатів чи характеристик;

ґ) застосовувати сталеві канати, на яких кількість дротів, що лопнули, перевищує 5% на довжині, що дорівнює 10 діаметрам каната;

д) застосовувати рослинні та синтетичні канати, мотузки, шнури та ліні, що мають зношеність більше допустимих меж;

е) застосовувати скоби, гаки, вертлюги, ланцюги тощо, не марковані, поламані чи такі, що мають зношеність діаметрів болтів, штирів та окремих частин понад 10%;

є) перевищувати припустимі паспортні навантаження промислових механізмів, промислового й вантажного обладнання, канатів, ланцюгів, блоків, гаків, скоб, вертлюгів тощо;

ж) переходити через неогороджені канати та знаряддя лову, що перебувають під навантаженням, поправляти їх руками, проходити під ними, торкатись до них частинами тіла та використовувати як опори під час виконання робіт;

з) ставати на бухти чи перебувати всередині них під час укладання канату, що вибирається;

и) під час попускання канатів і знарядь лову перебувати ближче 1 м від бухт;

і) під час роботи з канатами і знаряддями лову тримати руки ближче 1 м від обертових блоків, роликів, мальгогерів, турачок, шківів тощо;

ї) одній особі одночасно управляти механізмом і працювати з ходовим кінцем канату чи знаряддями лову;

й) одній особі одночасно вибирати канати й знаряддя лову та вкладати їх;

к) під час вибирання канатів, мотузок, шнурів та лінів, а також під час їх попускання й перебування під навантаженням, намотувати їх на руку чи навколо частин тіла;

л) накладати (закладати) канати й знаряддя лову на обертові робочі органи механізму, а також блоки, роли, мальгогери тощо або поправляти на них руками;

м) вибирати, попускати канати й знаряддя лову через блоки чи інші пристрої з незакритими чи незакріпленими відкидними щоками, а також відкривати щоки, коли блоки та інші пристрої перебувають під навантаженням;

н) перебувати безпосередньо на знаряддях лову, промислових буях тощо, які перебувають за бортом судна чи на плаву;

о) перегинатись за борт судна без страхувального кінця під час виконання робіт;

п) розправляти кілочки на рухомих канатах, вибирати й попускати канати, на яких є кілочки;

р) перебувати під блоками, шківами, барабанами тощо, які перебувають під навантаженням, а також поблизу них з боку внутрішнього кута натягнення канатів чи знарядь лову;

с) під час підіймання (вибирання) знарядь лову перебувати під ними, а також між ними та бортом судна, надбудовами тощо.

9.1.26. Під час виготовлення оснащення й ремонту знарядь лову, а також під час сіткових робіт не допускається перебувати під сітковою частиною та оснащенням, а також у мішку та мотні.

9.1.27. Випробування вантажопромислового пристрою проводяться за методикою, викладеною в документації заводу-виробника.

9.1.28. Всі знімні деталі вантажних пристроїв, що використовуються під час промислових операцій, повинні відповідати вимогам правил класифікаційного товариства.

9.1.29. Виловлювання невідомих предметів, що плавають у морі, і підіймання їх на борт не допускається.

9.1.30. Не допускається брати руками риб невідомих видів.

9.1.31. Великі риби, підняті на палубу, мають бути оглушені або вбиті перед тим, як з ними будуть проводитись будь-які роботи.

9.1.32. Під час роботи з оглушеною великою рибою не допускається:

а) торкатися до тіла риби руками без захисних засобів;

б) перебувати з боку хвоста риби;

в) ставати й сідати на рибу;

г) засовувати в порожнину рота риби руки й ноги;

ґ) стояти так, щоб риба розташовувалася між ніг.

9.1.33. Робота з бортовими знаряддями лову у свіжу погоду допускається після встановлення леєра з боку неробочого борту, а після припинення промислу - після встановлення леєра також з боку робочого борту.

9.2. Кормове тралення

9.2.1. Під час спускання і підіймання трала, а також під час тралення між стояками воріт сліпа має бути встановлене леєрне огородження. Під час спуску та після підйому мішка трала з уловом на палубу та під час переходів судна ворота сліпа повинні бути закриті.

9.2.2. Не допускається перебувати на похилій площині сліпа під час спускання та підіймання трала, а також під час тралення.

9.2.3. Проведення робіт на сліпі у період промислу допускається тільки під час хвилювання моря не більше 4 балів та за умови виконання таких правил:

а) судно має йти самим малим ходом носом на хвилю;

б) працівники під час роботи на сліпі мають бути одягнені в жилет робочий страхувальний (ЖРС) та каски, мати запобіжні пояси й підстраховуватись за допомогою страхувальних кінців;

в) керівництво роботою має здійснювати особисто старший майстер з видобутку або (у разі його відсутності) спеціально призначена особа з командного складу судна.

9.2.4. Не допускається під час спускання-підіймання різноглибинного трала перебувати в зоні руху тягарів-заглиблювачів і працювати з ними в районі сліпової канавки. Підняті на палубу тягарі-заглиблювачі мають бути надійно закріплені.

9.2.5. Під час вмикання або вимикання тралових дощок, заведення ваєрів у ролики і виведенні їх з роликів повинні бути виконані такі вимоги:

а) при виконанні операцій кріплення дощок на стопорні ланцюги і віддачі їх, вмикання та вимикання гаків шкентелів дощок і гаків стопорних відтяжок, заведення і скидання ваєрів на сліп, вибирання або попускання ваєрів має бути припинене, тралова лебідка зупинена, а її барабани застопорені;

б) вмикання й вимикання стопорних кінців має виконуватись тільки на промисловій палубі, а не на сліпі;

в) особи, що виконують вмикання або вимикання тралових дощок, а також заведення, виведення ваєрів з роликів і скидання ваєрів на сліп, мають перебувати від роликів з боку бортів судна і скидати ваєри на сліп у положенні "від себе";

г) операціями з підняття тралових дощок на палубу і виведення їх за борт повинен керувати старший майстер з видобутку.

9.2.6. Отримавши попередження про зачеплення трала, члени екіпажу, що перебувають на промисловій палубі і в найближчих небезпечних місцях, повинні укритися в найближчих безпечних місцях і перебувати там доти, доки не буде даний дозвіл покинути їх.

9.2.7. Під час тралення не допускається:

а) торкатись до ваєрів частинами тіла, використовувати їх як опори, перебувати між ними, а також переходити через них і пролізати під ними;

б) перебувати між ваєрами, а також між ваєром і сліпом;

в) перебувати під підвісними роликами та біля роликів з боку сліпа;

г) виконувати роботи та перегинатись через фальшборт у районі сходження ваєрів у воду.

9.2.8. Заведення стропів під час підіймання трала на палубу й під'єднання витяжних кінців (джильсонів) мають виконуватись при зупиненій лебідці.

9.2.9. У свіжу погоду грунтроп після підходу до тралової лебідки повинен бути взятим на стопор.

9.2.10. Під час підіймання мішка з уловом заведення ділильних стропів має здійснюватись плавно, без ривків. Мішок при цьому повинен підійматись над палубою на висоту не більше 10 см.

9.2.11. Підіймання мішка для виливання риби має проводитись тільки після того, як мішок взятий на стопор, а особа, що розв'язує гайтян мішка, відійде у безпечне місце.

9.2.12. Під час розв'язування гайтяна мішок з уловом повинен бути обов'язково опущеним на палубу.

9.2.13. Перед відкриванням кришки рибного бункера ті, що працюють з мішком трала, мають бути попереджені про це.

9.2.14. Під час роботи за схемою "дубль" виливання вилову повинно проводитись тільки після закінчення спускання другого трала.

9.2.15. Під час спускання-підіймання трала та виливання вилову не допускається:

а) ставати на оснащення трала, сіткові частини, ваєри, кабелі, перехідні кінці тощо, а також переходити через них і проходити під ними;

б) під час руху сіткової частини трала по сліпу намотувати на руку відтяжку спускового кінця та спусковий кінець, а також кріпити спусковий кінець за конструкції судна;

в) під час вмикання та вимикання стопорних кінців і попускання кабелів перебувати між стопорними кінцями та сліпом, а також між стопорними кінцями й кабелями;

г) перебувати між сліпом та ваєрами (перехідними кінцями) під час заведення їх у підвісні ролики, а також виведення з підвісних роликів та скидання на сліп;

ґ) під час приймання й кріплення тралових дощок на стопорні ланцюги та віддачі тралових дощок зі стопорних ланцюгів ставати на планшир і перегинатись через нього;

д) перебувати на промисловій палубі під час вибирання ваєрів та кабелів, підіймання сіткової частини трала та мішка з виловом на палубу;

е) під час виконання окремих операцій перебувати з боку сліпа біля підвісних та направляючих роликів;

є) під час попускання й вибирання ваєрів та кабелів розносити стопорні кінці (відтяжки) та витяжні кінці (джільсони);

ж) у момент виливання улову перебувати у рибних ящиках;

з) якщо маса вилову більше дозволеної вантажопідйомності вантажного обладнання, виливати улов з мішка без розподілу;

и) в момент підйому та розвертання мішка з рибою вантажним обладнанням перебувати на ньому;

і) під час переміщення мішка вантажним обладнанням для виливання улову перебувати на шляху його руху;

ї) під час підіймання та переміщення мішка з виловом вантажним обладнанням перебувати під ним чи поруч з ним;

й) при остропленні мішка використовувати ломи та свайки;

к) перебувати між кутком та сліпом у момент розв'язування гайтяна;

л) перебувати між мішком і бортом;

м) при виливанні улову за допомогою пожежного шланга працювати одній особі.

9.2.16. Під час вибирання трала сітковим барабаном (переміщення мішка вантажним обладнанням) не допускається слабина сіткового полотна.

9.2.17. Не допускається застосовувати не за призначенням пристрої для укладання джгута на сітковий барабан.

9.2.18. Не допускається виконання ремонтних робіт з промисловими механізмами під навантаженням (навантаження з ваєрів має бути зняте).

9.3. Робота близнюковим тралом

9.3.1. Між судном-флагманом та судном-близнюком під час лову має бути забезпечений надійний зв'язок.

9.3.2. Взяття кабелів на стопор і віддача їх зі стопора має проводитись при зупиненому ході судна, зупиненій лебідці та застопорених барабанах.

9.3.3. Особа, що віддає кабель зі стопора, повинна перебувати від нього на відстані витягнутої руки в бік корми біля носової тралової дуги на судні-флагмані, а на судні-близнюку - в бік носа біля кормової тралової дуги.

9.3.4. Віддача кабелів зі стопора повинна проводитись тільки за допомогою легкого ломика довжиною 75 см.

9.3.5. Під час роботи з близнюковим тралом не допускається:

а) під час вибирання перебувати між фальшбортом та перехідним кінцем;

б) вивалювати за борт і підіймати вантаж з-за борту вручну;

в) під час вивалювання, підіймання, приєднання та від'єднання вантажу перебувати під вантажем та підвісними блоками, вилазити на дуги чи фальшборт, торкатись до ваєрів, що рухаються і перебувають під навантаженням, перебувати між вантажем та фальшбортом, лапами тралової дуги та фальшбортом, переходити через ваєри, підлазити під ними та використовувати їх як опору.

9.3.6. Під час вибирання ваєрів, підіймання та спускання трала додатково до вимог, викладених у цьому підрозділі, необхідно також виконувати відповідні вимоги для траулерів, викладені у розділі 10 (підрозділи 10.2, 10.3) цих Правил.

9.4. Робота з тралами за двобортною траловою схемою

9.4.1. Під час підіймання, спускання тралів, тралення, виливання вилову мають виконуватися вимоги безпеки праці цього підрозділу.

9.4.2. Працівники на пострілах мають бути в жилеті робочому страхувальному (ЖРС) та запобіжних поясах, страхувальний кінець яких кріпиться за страхувальний пристрій.

9.4.3. Під час виведення та заведення пострілів не допускається перебування людей в зоні їх руху.

9.4.4. Виводити постріли за борт і заводити їх на борт допускається по черзі й тільки після повного припинення ходу судна.

9.4.5. Перед початком промислових операцій виведені за борт постріли мають бути надійно закріплені.

9.4.6. Не допускається під час укладання пострілів у гнізда поправляти їх руками.

9.4.7. У разі перебування людей на пострілах не допускається проведення таких маневрів судна, які призводять до його різкого крену.

9.4.8. Під час спускання-підіймання трала і тралення не допускається перебування людей на робочій палубі в зоні руху ваєрів, а також на пострілах.

9.4.9. Не допускається здійснювати операції з регулювання голих кінців мутника, тралових дощок, а також ремонт сіткового полотна на пострілах.

9.5. Лов снюреводом

9.5.1. Перед закиданням снюревод має бути ретельно набраний, а кінець біжного урізу надійно закріплений на судні.

9.5.2. Закидання сіткової частини снюреводу повинно виконуватись при зупиненому судні чи на самому малому ходу судна.

9.5.3. Під час закидання снюреводу не допускається:

а) перебувати на сітковій частині снюреводу або урізах чи поряд з ними;

б) вручну викидати за борт сіткову частину або урізи снюреводу під час ходу судна;

в) розплутувати урізи та сіткову частину снюреводу, а також торкатись до них.

9.5.4. Виловлювати й діставати буй допускається тільки за допомогою багра з довгим держаком або "кішкою". Під час виловлювання буя багром його держак необхідно тримати таким чином, щоб кінець держака не впирався у людське тіло, а перебував збоку від нього.

9.5.5. Виловлювання і приймання буя на борт повинні виконуватись під час самого малого ходу чи при зупиненому ході судна.

9.5.6. Особи, що виловлюють буй з-за борту, мають бути у запобіжних поясах зі страхувальним кінцем і в жилеті робочому страхувальному (ЖРС).

9.5.7. Заводити урізи у ролики і на лебідку допускається тільки при зупиненому ході судна.

9.5.8. При постановці судна на якір для вибирання урізів мають виконуватись вимоги щодо робіт з якірними пристроями.

9.5.9. Урізи перед буксируванням снюреводу мають бути закріплені на судні.

9.5.10. Під час вибирання урізів не допускається:

а) торкатись урізів, підлазити під них, переходити через них, використовувати їх як опору;

б) перебувати між урізами, а також між урізом і бортом судна (при вибиранні урізів за схемою з корми);

в) стояти на бухтах урізів, що укладаються, або всередині них;

г) попускати урізи, не попередивши попередньо людей, що укладають урізи в бухти.

9.5.11. Допускається піднімати крила й мотню снюреводу за допомогою спеціальних стропів.

9.5.12. Вибирати снюревод та піднімати мішок з виловом на палубу допускається тільки за допомогою лебідки й стріли. Не допускається виконувати ці операції вручну.

9.6. Дрифтерний сітковий лов

9.6.1. Перед виметуванням сіткового порядку вожак, сіті, буї й повідці мають бути ретельно укладені у встановленому порядку, зручному для виметування.

9.6.2. У місці виметування сіткового порядку має розміщуватись гостро заточена сокира для обрубування вожака повідців або сітки в разі необхідності.

9.6.3. Виметування сіткового порядку здійснюється зі швидкістю, що забезпечує безпеку працівників.

9.6.4. Повідці й буї під час виметування сіткового порядку не кидають, а передають з рук у руки тому, хто приймає.

9.6.5. Під час виметування сіткового порядку не допускається:

а) перебувати у вожаковому трюмі (якщо вожак виметують з трюму);

б) ставати на бухти вожака й перебувати ближче 1 м від них;

в) перегинатись через фальшборт робочого борту;

г) перебувати на сітях, вожаку та закріплених до сітей чи вожака повідцях;

ґ) допускати скупчення повідців і буїв біля ніг працівників.

9.6.6. Працівники повинні стерегтися кілочків і завжди мати при собі ніж у чохлі.

9.6.7. Перед вибиранням дрифтерного порядку на неробочому фальшборті встановлюються знімні шторм-леєри і додатковий леєр або сіткова огорожа висотою не менше 1,3 м від планшира. Особи, що обслуговують сітковибиральну машину, повинні перебувати від неї на відстані не менше 0,5 м.

9.6.8. Заправляти сіті в трясуни і на роли сіткотрясної машини, а також поправляти на них і розплутувати сіті допускається тільки при зупиненій сіткотрясній машині. Особи, що розправляють сіті перед трясунами сіткотрясної машини, повинні тримати підбори руками і перебувати від трясунів машини на відстані не менше 1 м.

9.6.9. Під час вибирання сіткового порядку не допускається:

а) утримувати вожак під час ривків чи попускати його, не попередивши людей, які займаються його вкладанням;

б) вибирати вожак при відкритій відкидній планці мальгогера;

в) перебувати між бортовим ролом і сітковибиральною машиною;

г) підлазити під сіті між сітковибиральною і сіткотрясною машинами.

9.6.10. Під час лову на великих глибинах з застосуванням тягарів для оснащення нижньої підбори під час вибирання сітей сіткотрясна машина має бути зупинена, якщо виявлені розв'язані штерти з тягарями. Розв'язані штерти закріплюють і тільки після цього пускають в хід сіткотрясну машину.

9.7. Кошелевий лов

9.7.1. Під час кошелевого лову екіпаж робочої шлюпки (бота) комплектується не менше ніж із двох найбільш досвідчених і фізично сильних членів екіпажу судна, один з яких призначається старшим. Закидання і кошелювання кошелевого невода має проводитись під керівництвом капітана судна. Вибирання невода і виливання улову капітан може доручити вахтовому помічникові капітана.

9.7.2. Особи, що працюють на шлюпці (боті), мають бути в жилеті робочому страхувальному (ЖРС), касках і рукавицях, у спецодязі встановленого зразка.

9.7.3. Робоча шлюпка (бот) має бути забезпечена:

а) тридобовим запасом продовольства і питної води на кожного члена екіпажу;

б) рятувальним колом;

в) водовідливними засобами;

г) сигнальними ліхтарями з тривалістю безперервної роботи не менше 24 годин;

ґ) заведеною навколо корпусу "брагою" зі сталевого троса або капронового каната з буксирним кінцем.

9.7.4. Під час роботи в нічний час за робочою шлюпкою (ботом) має бути встановлене постійне спостереження.

9.7.5. Під час спускання робочої шлюпки (бота) на воду, роботи в ній і підіймання її на борт судна необхідно виконувати вимоги, викладені у цих Правилах.

9.7.6. При роботі зі шлюпкою (ботом) не допускається:

а) ставити шлюпку (бот) під час виметування невода під прямим кутом до напрямку виметування;

б) залишати людей в робочій шлюпці (боті) при буксируванні її під час переходів судна.

9.7.7. Член суднового екіпажу, що віддає буксир робочої шлюпки (бота) або скидає плавучий якір, повинен перебувати в безпечному місці, де виключене попадання його в петлі стяжного троса, кільця чи сіткову частину невода.

9.7.8. Не допускається усувати пошкодження під час виметування кошелевого невода (сплутування стяжного троса і сіткової частини невода, підрізання кілець вертлюгів тощо) на ходу судна. Усунення неполадок під час заміни кошелевого невода (заплутування стяжного троса і сіткової частини невода, підрізання кілець вертлюгом тощо) слід проводити тільки після зупинки ходу судна.

9.7.9. Під час виметування кошелевого невода не допускається:

а) перебувати на невідному майданчику і на неводі, поблизу нотбалки і виходу стяжного троса, біжного урізу і провідника;

б) перебувати поблизу рухомих тросів та обертових ролів;

в) перебувати між робочим бортом і стяжним тросом або провідником, що попускається, а також поряд з ними, переступати, проходити або пролізати під ними;

г) направляти й знімати руками стяжні кільця з кронштейна або лотка;

ґ) направляти руками вертлюг стяжного троса в розтруб труби кронштейна;

д) торкатись до невода, що сходить за борт, стяжного троса і провідника.

9.7.10. Під час кошелювання не допускається:

а) перебувати поблизу роликів і стяжного троса, переходити через нього або пролізати під ним, а також торкатись до нього під час вибирання;

б) перебувати між біжним урізом і робочим бортом під час вибирання урізу, а також торкатись до нього, переходити через нього і пролізати під ним;

в) перебувати між фальшбортом і перевідним тросом під час переводу п'ятного кляча;

г) перебувати біля блоків з боку внутрішнього кута натягнення канатів.

9.7.11. До початку вибирання кошелевого невода мають бути виконані такі вимоги безпеки:

а) силові блоки закріплені додатковим кріпленням зі сталевого каната, з'єднаного скобою, що запобігає падінню блоків на працівників у разі розриву або обриву вертлюгів;

б) на робочому борту поблизу неводного майданчика встановлене знімне леєрне огородження.

9.7.12. Стяжні кільця слід піднімати на борт судна тільки за допомогою вантажопідіймальних засобів.

9.7.13. Віддавати вуздечки необхідно тільки після взяття стяжних кілець на стопор.

9.7.14. Під час вибирання кошелевого невода силовим блоком особи, що вкладають невід під ним, повинні постійно слідкувати за проходженням через блок стяжних кілець і перебувати осторонь від лінії їх падіння.

9.7.15. Під час вибирання й укладання кошелевого невода не допускається:

а) перебувати на частині невода, що набігає, і підборах;

б) утримувати невід руками під час його попускання з робочих органів неводовибиральної машини (силового блоку тощо);

в) перебувати під неводовибиральними машинами і стрілами;

г) для усунення проковзування виснути на частині невода, що збігає, при вибиранні його силовим блоком;

ґ) перебувати на підсушеній делі;

д) тримати руки між фальшбортом і кільцями під час їх віддавання;

е) поправляти, знімати елементи оснащення невода, що перебуває під навантаженням або в русі.

9.7.16. Під час підсушування невода не допускається перебувати під неводовибиральними машинами та під стрілами, що перебувають під навантаженням.

9.7.17. Під час виливання риби не допускається:

а) перегинатись через комінгс відкритого трюму;

б) ставати на підсушену дель.

9.7.18. Під час виливання риби працівник, який працює із замком каплера, має перебувати в безпечному місці або на безпечній відстані від лінії руху каплера і відкривати замок при підвішеному положенні каплера за допомогою спеціального кінця.

9.7.19. Якщо каплер з рибою зав'язаний гайтяном, то для розв'язування його каплер має бути опущений на палубу.

9.8. Лов гачковими снастями

9.8.1. Лов гачковими снастями має здійснюватись під керівництвом бригадира (тралмайстра або помічника капітана з видобутку).

9.8.2. Виметування ярусу має виконуватись на самому малому ходу судна, за готовності одразу ж дати задній хід.

9.8.3. Для безпечного вимотування ярусу за вітру понад 3 бали судно має бути поставлене носом на хвилю.

9.8.4. Для безпечного виметування ярусу має бути встановлене спостереження за натягуванням хребтини.

9.8.5. Гачкові знаряддя лову слід набирати й укладати таким чином, щоб при роботі з ними гачками не травмувались люди.

9.8.6. Поверхня столу, з якого здійснюється виметування ярусу, має бути гладенькою і не мати щілин. Стіл має бути міцно і нерухомо закріплений на палубі. Між фальшбортом і столом не повинно бути зазору.

9.8.7. У процесі виметування ярусу особи, що працюють біля столу, повинні мати кусачки для вивільнення від зачепу гачками. Користуватися кусачками з іншою метою не допускається.

9.8.8. Особи, що працюють біля столу і наживляють гачки, мають бути в рукавичках. Під час наживлення гачок слід тримати за цевйо, а гачковий повідець укладати на робочий стіл сталевим канатиком униз.

9.8.9. Наживлені гачки перед викиданням за борт слід укладати з зовнішнього боку бухти гачкового повідця.

9.8.10. Тільки після того, як гачок наживлений, допускається кріпити повідець до хребтини.

9.8.11. Буї та вішки слід підв'язувати до буйрепів до виходу за борт з'єднання буйрепа з хребтиною.

9.8.12. Радіобуй ярусу слід викидати за борт, коли судно стоїть нерухомо.

9.8.13. Наживлений гачок зі сталевим канатиком слід викидати за борт раніше, ніж туди піде місце з'єднання повідця з хребтиною.

9.8.14. Розплутувати ярус під час виметування допускається тільки при зупиненому ході судна.

9.8.15. Під час виметування ярусу не допускається:

а) викидати хребтину за борт руками, переходити через неї або підлазити під неї у період попускання її з ящика;

б) ставати на повідці та у ящик з хребтиною;

в) сідати чи стояти на планширі і столі для виметування;

г) розправляти повідці, коли вони перебувають під натягом.

9.8.16. Виловлювати кінцевий буй допускається за допомогою "кішки" або багра. Не допускається перегинатись через фальшборт. Держак багра слід тримати збоку, щоб він не впирався в тіло.

9.8.17. Під час вибирання ярусу не допускається:

а) розплутувати і відв'язувати гачкові повідці перед мальгогером, якщо хребтина ярусу закладена на шківи ярусопідйомника;

б) пропускати через робочі шківи ярусопідйомника сплутані частини ярусу;

в) триматись за хребтину руками перед ярусопідйомником, якщо вона закладена на шківи, а також ставати на неї, перелізати через неї або проходити під нею;

г) перебувати на ярусі за необхідності його попускання.

9.8.18. Під час підтягування улову не допускається:

а) перебувати між хребтиною і гачковим повідцем з боку невибраної частини ярусу;

б) перебувати на вибраній частині гачкового повідця;

в) підтягувати улов голими руками;

г) намотувати гачковий повідець на руку або обмотувати навколо тіла.

9.8.19. Підіймання великих риб на борт має здійснюватись спеціальними баграми або сіткою. Багріння акул допускається робити тільки за пащу.

9.8.20. Під час переміщення по палубі великої риби не допускається перебувати біля її хвоста, торкатися до її тіла голими руками.

9.8.21. Вирізування гачка повинно здійснюватись тільки на борту судна спеціальним ножем з довгим, гостро заточеним лезом.

9.8.22. Перед вирізуванням гачка риба повинна бути оглушена або вбита.

9.8.23. Особи, що койлають повідці на койлері, повинні:

а) працювати в брезентових рукавицях, обшитих шкірою з боку долоні;

б) під час койлання сталевого канатика повідця знижувати швидкість койлання;

в) стежити за тим, щоб не поранити руки обірваними кінцями дротів сталевого канатика.

9.9. Лов на електросвітло бортовим ловником, конусними сітями та рибонасосом

9.9.1. Обслуговування електроустатковання під час лову на світло бортовим ловником, конусними сітями і рибонасосом має здійснюватись відповідно до вимог розділу 8.9 цих Правил і вимог цього підрозділу.

9.9.2. Перед початком промислових робіт вивалені за борт вантажні стріли і постріли для піднімання та спуску знарядь лову мають бути надійно закріплені.

9.9.3. Під час лову бортовим ловником і конусними сітями не допускається:

а) вручну вивалювати вантаж за борт;

б) перебувати під підвісними блоками і вантажами під час вивалювання, підіймання, від'єднання та приєднання їх, а також між вантажем і фальшбортом;

в) ставати на фальшборт під час підіймання та спускання бортового ловника;

г) перебувати під час вивалювання рами під рамою, стрілою і вантажними шкентелями;

ґ) перебувати між ловником і фальшбортом;

д) під час відштовхування рами від борту навалюватися тілом на кінець відпорної жердини.

9.9.4. Під час виливання риби з конусних сіток треба виконувати вимоги підпунктів 9.7.18-9.7.19 цих Правил.

9.9.5. Спускання за борт і підіймання на палубу всмоктувального шланга рибонасоса або заглибного рибонасоса має виконуватись тільки за допомогою вантажних пристроїв.

9.9.6. Робоче місце біля рибонасосної установки має бути завжди чистим і не захаращеним сторонніми предметами.

9.9.7. Під час спускання і підіймання всмоктувального шланга не допускається перебувати під ним, коли він піднятий над палубою, а також між шлангом і бортом судна.

9.9.8. Під час роботи рибонасосної установки обслуговувальному персоналу не допускається залишати установку без нагляду.

9.9.9. Під час експлуатації промислового світлового обладнання необхідно:

а) постійно стежити за справністю заземлення люстр і вистрілів, а також кабеля живлення, ламп, розеток тощо, їх технічного стану;

б) про помічені несправності промислового світлового обладнання негайно доповідати керівникові робіт для вжиття належних заходів. Використання несправного світлового обладнання не допускається;

в) не доторкатись до кабелів живлення, люстр тощо, які перебувають під струмом.

У той час, коли з обладнанням світлового лову не проводяться роботи, воно має бути відключене.

9.10. Видобування морепродуктів

9.10.1. Під час водолазних робіт, пов'язаних з видобуванням водоростей, мідій та інших морепродуктів, необхідно дотримуватися вимог Єдиних правил безпеки на водолазних роботах, а також вимог цього підрозділу.

9.10.2. Водолазне обладнання, інструмент і технічні засоби, що використовуються для видобування морепродуктів, мають бути розміщені у місцях спускання в порядку, зручному для користування ними, й закріплені від зсуву під час гойданки.

9.10.3. Під час подавання карабіна для підіймання пітомзи з морепродуктами має бути встановлене спостереження, щоб поданий кінець не переплітався зі шлагсигналом.

9.10.4. Водолаз повинен вийти на поверхню раніше підіймання пітомзи.

Не допускається підніматись на поверхню під пітомзою й перебувати під нею під час її підіймання.

9.10.5. Під час збирання мідій та відривання їх від ґрунту водолаз повинен дотримуватись обережності, щоб не пошкодити водолазний костюм. При цьому особливу увагу слід звернути на справність наколінників.

9.10.6. Багор для збирання трепанга у пітомзу повинен мати зручний держак і бути гостро заточеним.

9.10.7. Не допускається видобувати водорості ручною канзою.

9.10.8. Водолази повинні з великою обережністю підніматись і спускатись прямовисними підводними скелями, застосовуючи при цьому спусковий кінець, щоб у разі зриву зі скелі не відбулось затискання або обривання шланга.

9.10.9. Перед спусканням водолаза та перед його підійманням з води має бути забезпечене стопоріння гребного вала, щоб виключити його випадкове прокручування.

9.10.10. Спускання драги для видобування водоростей і підіймання її на судно має виконуватися при повній зупинці судна, а на суднах, що видобувають філофору і працюють кільцевим тралом, усі роботи з драгами ведуть на ходу судна.

Спускати драгу за борт вручну не допускається.

9.10.11. Під час тралення водоростей драгою слід встановити спостереження за натягуванням ваєра і стрічковими гальмами промислової лебідки.

9.10.12. У разі зачепу драги всі люди повинні бути виведені з небезпечних зон на палубі, попущені ваєри до набуття ними достатньої слабини, судну дано самий малий хід і вжито заходів до ліквідації зачепу.

9.10.13. У разі захоплення драги гаком робота повинна здійснюватись у захисному поясі, страхувальний кінець якого має бути закріплений за штатні місця або міцні суднові конструкції.

9.10.14. Під час підіймання драги на борт віжки мають бути натягнуті, а під час її переміщення над палубою всім членам екіпажу слід перебувати у безпечному місці. Переміщення драги над палубою необхідно здійснювати плавно, без ривків. Мішок драги повинен підніматись при цьому на висоту не більше 50 см над палубою.

9.10.15. Під час розгрібання водоростей на палубі чи у трюмах вилами люди повинні перебувати один від одного на відстані не менше 2 м.

10. Ремонт знарядь лову

10.1. Знаряддя лову і його частини, матеріали й інструмент слід розміщувати так, щоб забезпечити зручність і безпеку виконання всіх ремонтних операцій і не захаращувати робоче місце і проходи.

10.2. Держаки інструментів мають бути надійно насаджені. На держаках і ігличках не повинно бути тріщин і задирок. На лезах різальних інструментів не повинно бути зазублин. Різальний інструмент має бути правильно заточений.

10.3. Застосовувати інструменти, не призначені для ремонту знарядь лову, не допускається. Під час ремонту слід дотримуватися запобіжних заходів, що виключають травмування працівника і людей, що перебувають поблизу.

Під час ремонту знарядь лову слід користуватися ножем, що має піхви. Складаний ніж може використовуватися тільки за наявності фіксатора його леза.

10.4. У процесі роботи інструмент необхідно зберігати в спеціальному ящику (футлярі). Підвішувати інструмент на шию не допускається.

10.5. Розривати сіткове полотно, шпагат, нитки тощо руками не допускається.

10.6. Під час ремонту й обробки знарядь лову, просочених шкідливими речовинами (консервантами, барвниками тощо), необхідно одягати прогумований фартух, шкіряні рукавички, захисні окуляри, респіратор, змащувати відкриті ділянки тіла захисною пастою.

Виконувати ці роботи при сонячному світлі і поблизу джерел тепла не допускається.

10.7. Очі в разі потрапляння в них шкідливих речовин мають бути одразу ж промиті чистою водою до зникнення неприємного відчуття; у разі потрапляння на шкіру шкідливі речовини видаляються гасом, а шкіру миють водою з милом.

11. Вимоги безпеки під час обслуговування рефрижераторних установок

11.1. Загальні вимоги

11.1.1. До обслуговування рефрижераторних установок допускаються працівники, що пройшли медичний огляд і мають відповідні документи про проходження навчання та підготовки з обслуговування та експлуатації суднових рефрижераторних установок.

11.1.2. Присутність сторонніх осіб у рефрижераторному машинному відділенні не допускається.

11.1.3. У рефрижераторному машинному відділенні на видних місцях мають бути вивішені основні положення з безпеки праці, інструкції з експлуатації рефрижераторної установки та надання долікарської допомоги, а також схеми трубопроводів холодоагенту, розсолу і води. Кожен вентиль повинен мати маркування з вказівкою щодо його призначення.

11.1.4. Біля входу до охолоджуваних приміщень має бути вивішена суднова інструкція з охорони праці.

11.1.5. На дверях та люках аварійних виходів з рефрижераторного машинного відділення має бути напис "Аварійний вихід. Не загромаджувати!".

11.1.6. У рефрижераторному машинному відділенні, крім основного, має бути передбачене аварійне освітлення від незалежного джерела, що автоматично вмикається в разі вимикання основного.

11.1.7. Для аміачних холодильних установок, що працюють за межами рефрижераторного машинного відділення, у безпосередній близькості від вхідних дверей повинен бути встановлений аварійний (резервний) вимикач електроприводів компресорів, що одночасно вмикає аварійну вентиляцію.

11.1.8. Конструкція ізоляції холодильного устаткування та трубопроводів має бути міцною та стійкою в умовах вібрації, мати надійні кріплення і покриття, що захищають її від руйнування та проникнення в неї рідин.

11.1.9. Трубопроводи рефрижераторних установок повинні мати розпізнавальне забарвлення. На пофарбованих трубопроводах поблизу запірної арматури стрілками має бути зазначений напрямок руху рідини.

11.1.10. У приміщеннях, де розміщене устатковання холодильної установки, під час вантажно-розвантажувальних робіт не допускається вести профілактичні та ремонтні роботи.

11.2. Обслуговування рефрижераторних установок

11.2.1. Обслуговування рефрижераторної установки на аміаку без постійної вахти не допускається.

11.2.2. Обслуговування рефрижераторної установки на хладоні без постійної вахти допускається тільки в тому разі, якщо це передбачено технічною і нормативною документацією.

11.2.3. Роботи, пов'язані з продуванням систем, випробуваннями, усуненням витікань, заправленням системи холодоагентом, випусканням холодоагенту, видаленням снігової шуби з батарей охолодження, а також зварювальні, паяльні та інші ремонтні й аварійні роботи повинні проводитись у присутності рефрижераторного механіка.

11.2.4. Не допускається виконувати роботи, не пов'язані з обслуговуванням холодильної установки, перебуваючи біля обладнання.

11.2.5. Під час роботи рефрижераторної установки припливно-витяжна вентиляція має бути включеною.

11.2.6. Повітря рефрижераторного відділення має систематично контролюватись за допомогою сигналізатора витікань на відсутність випарів холодоагенту.

11.2.7. Щоб уникнути потрапляння парів холодоагенту в повітря приміщення, а також проникнення повітря в систему холодоагенту має бути забезпечена щільність системи холодоагенту.

Перевірка щільності системи холодоагенту холодильної установки здійснюється не рідше 1 разу на 2 тижні для установок на аміаку і не рідше 1 разу на тиждень для установок на хладонах, а також після кожного відкриття-закриття елементів системи.

11.2.8. Перевірка на щільність конденсатора, розсольного випарника, всмоктувальних та нагнітальних вентилів компресора проводиться не рідше одного разу на місяць та заноситься до Вахтового журналу рефрижераторної установки.

11.2.9. Місця витікань холодоагенту з системи повинні виявлятися за допомогою шукачів витікання, галогенних ламп чи стаціонарних інформаторів-газоаналізаторів, при цьому в приміщенні не повинно бути займистих речовин і мають суворо виконуватися усі вимоги пожежної безпеки.

11.2.10. Місця витікань аміаку слід виявляти спеціальним хімічним індикатором - папером, просоченим розчином фенолфталеїну, який у присутності випарів аміаку забарвлюється у малиновий колір. Можна користуватись для цього також газоаналізаторами, схваленими органами нагляду.

11.2.11. Не допускається виконувати роботи з усунення нещільностей системи, коли вона перебуває під тиском.

11.2.12. Ділянка, що ремонтується, має бути відключена від решти системи, повністю звільнена від холодоагенту й мастила, провентильована.

На фланці трубопроводів, з яких знята запірна арматура або частина труб, мають бути встановлені заглушки.

Розкривати устатковання з температурою поверхні мінус 25 град. С і нижче не допускається.

11.2.13. Під час внутрішнього огляду вузлів і деталей компресора й апаратів холодильної установки допускається користуватись для освітлення тільки переносними лампами напругою не вище 12 В (для аміаку - у вибухозахищеному виконанні). Не допускається користуватись при цьому відкритим полум'ям і палити.

11.2.14. Під час ремонту холодильного устаткування апарат, призначений для зливу рідкого холодоагенту, допускається заповнювати не більше ніж на 80% його об'єму.

11.2.15. Під час ремонту механізмів холодильної установки їх електродвигуни мають бути знеструмлені і на пускових кнопках вивішені попереджувальні плакати з написом "Не вмикати! Працюють люди!".

11.2.16. Випробування холодильної установки, окремих апаратів чи вузлів повинні проводитись після звільнення системи чи апарата від холодоагенту з виконанням спеціальних заходів безпеки. На час випробувань люди мають бути виведені у безпечні місця.

11.2.17. Під час прогрівання апаратів і звільнення їх від рідкого холодоагенту тиск у них не повинен перевищувати тиску для випробувань на щільність.

11.2.18. Перебування сторонніх осіб, а також проведення в приміщенні, де перебуває випробовуваний апарат, будь-яких робіт, не пов'язаних з випробуванням, не допускається.

11.2.19. Під час випробувань апарата (посудини) не допускається використання штатних компресорів холодоагенту для створення тиску.

11.2.20. Вхід до необслуговуваного приміщення з холодильним устаткуванням без попередньої перевірки щодо відсутності в ньому парів холодоагенту не допускається.

11.2.21. У необслуговуваному рефрижераторному машинному відділенні має бути постійно ввімкнене освітлення.

11.2.22. На механізмах, що працюють в автоматичному режимі, на видному місці мають бути вивішені таблички "Обережно! Пускається автоматично!".

11.2.23. У разі, коли у необслуговуваному рефрижераторному машинному відділенні перебувають люди, вахтовий механік повинен організувати контроль за їх перебуванням.

11.2.24. При виході з необслуговуваного рефрижераторного машинного відділення необхідно переконатись у тому, що у відділенні не залишились люди.

11.2.25. Виконання аварійних робіт у приміщеннях, де є прорив холодоагенту, допускається не менше ніж двома особами. При цьому поза загазованою зоною повинен перебувати спостережник, одягнений у захисні засоби.

11.2.26. Не допускається експлуатація апаратів, що працюють під тиском, у випадках:

а) підвищення тиску в апараті вище припустимого, навіть за умови дотримання вимог інструкції з обслуговування;

б) несправності захисних клапанів;

в) виявлення в основних елементах апарата тріщин, випинів, значного потоншення стінок, пропусків або потіння у зварних швах, витікання в болтових з'єднаннях, розриву прокладок;

г) виникнення пожежі;

ґ) несправності манометра і неможливості визначити тиск іншими приладами;

д) несправності або відсутності передбачених проектом контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматики;

е) несправності або неповної кількості кріпильних деталей кришок і люків устатковання;

є) закінчення терміну чергового огляду.

11.2.27. Приміщення, в яких перебувають діючі рефрижераторні установки без постійного нагляду, мають бути закриті на замки. Ключі від замків повинні зберігатись у вахтового рефмеханіка. На вхідних дверях має бути напис "Вхід стороннім заборонений!".

11.2.28. Під час очищення труб конденсатора електромеханічною шарошкою слід дотримуватись правил роботи з електроінструментами.

11.2.29. Під час виконання робіт з аміачними конденсаторами (знімання кришок, заглушок з заглушених трубок конденсатора) необхідно дотримуватись особливої обережності.

11.2.30. Фреонові установки, що працюють під тиском нижче атмосферного, мають бути випробувані вакуумом при залишковому тиску 5,3 кПа (40 мм. рт. ст.).

11.3. Захист і автоматика холодильних установок

11.3.1. Холодильні установки мають бути обладнані пристроями автоматичного захисту від небезпечних режимів роботи.

11.3.2. Пуск і робота установки з відключеними або несправними пристроями автоматичного захисту не допускається.

Не допускається блокувати або знімати прилади, відключати систему сигналізації.

11.3.3. Справність автоматичних приладів захисту повинна перевірятись не рідше одного разу на 3 місяці з записом результатів перевірки у Вахтовому журналі.

11.3.4. Охолоджувані приміщення мають бути обладнані сигналізаційним пристроєм "Людина у приміщенні". Вимикач сигналізаційного пристрою повинен бути позначений постійно світним покажчиком, розміщеним всередині приміщення у легкодоступному місці поблизу виходу з приміщення. Світловий та звуковий оповіщувач цього пристрою має бути винесений на пост, де є постійна вахта.

11.3.5. У рефрижераторному машинному відділенні з ємністю системи понад 300 кг холодоагенту має бути передбачене встановлення стаціонарного сигналізатора витікання холодоагенту, який повинен давати попереджувальний сигнал на пост, де є постійна вахта, і автоматично вмикати аварійну вентиляцію.

11.3.6. Установлення заглушок замість запобіжних клапанів не допускається.

11.3.7. Ковпак та огороджувальні пристрої запобіжних клапанів мають бути постійно опломбовані.

11.3.8. Усі встановлені манометри і мановакуумметри мають бути перевірені й опломбовані. Перевірка й опломбування повинні проводитись не рідше одного разу на рік, а також після кожного ремонту.

11.3.9. Під час роботи холодильної установки необхідно спостерігати за показниками контрольно-вимірювальних приладів (далі - КВП), а саме за:

а) тиском всмоктування і нагнітання компресора;

б) температурою всмоктування і нагнітання компресора;

в) тиском і температурою масла у системі змащування компресора і тиску в картері компресора;

г) тиском і температурою кипіння і конденсації за показниками манометрів (мановакуумметрів), встановлених на випарювальній системі і конденсаторі;

ґ) температурою рідкого холодоагенту перед регулювальним вентилем;

д) температурою води на вході і виході з компресора, у охолоджувальних сорочках компресора та в інших охолоджувальних пристроях;

е) температурою повітря у охолоджуваному об'єкті;

є) температурою і тиском у проміжній посудині, якщо застосовується двоступінчаста схема стиснення;

ж) температурою рідкого холодоагенту на вході і виході охолоджуваного об'єкта (якщо застосовується насосна схема подачі);

з) тиском нагнітання і всмоктування насосів холодоагенту, розсольної і охолоджувальної води;

и) рівнем мастила у картері компресора;

і) рівнем рідкого холодоагенту у випарювачі, циркуляційному, лінійному і дренажному ресиверах, проміжній посудині за показниками відповідних покажчиків рівня або зорових віконець.

11.3.10. Не рідше одного разу на півріччя необхідно проводити перевірку манометрів шляхом порівняння їх показників з показниками контрольного зразкового манометра або, за його відсутності, як виняток, з показниками перевіреного робочого манометра з оформленням результатів перевірки у журналі або складеному акті.

11.3.11. Не допускається експлуатація контрольно-вимірювальних приладів (КВП), для яких закінчився строк чергової перевірки і на яких відсутня пломба, розбите скло, пошкоджений корпус, або якщо його стрілка (для манометрів і мановакуумметрів) після відключення не повертається у межі чорного сектора нульової відмітки.

11.3.12. Усі КВП, що використовуються у холодильній установці, мають перевірятись не рідше 1 разу на рік.

11.4. Зберігання запасу холодоагенту і заправка системи

11.4.1. Запас холодоагенту повинен зберігатись у спеціально призначеному приміщенні, забезпеченому необхідними засобами пожежогасіння та ізоляції, справною вентиляцією й зачиненому на ключ. Ключі від замка зберігаються у вахтового рефмеханіка.

11.4.2. Входити до приміщення для зберігання балонів з холодоагентом допускається тільки з протигазом.

11.4.3. Наповнені балони з насадженими на них башмаками мають зберігатись у вертикальному стані у спеціально обладнаних гніздах, в клітках або за бар'єрами з пристроями для надійного кріплення балонів з навернутими ковпаками і заглушками, встановленими на бічних штуцерах вентилів.

11.4.4. У приміщенні має бути вивішена інструкція з безпечного поводження з балонами.

На зовнішній стороні дверей приміщення має бути попереджувальний напис "Палити і користуватися відкритим вогнем забороняється!".

11.4.5. Температура у приміщенні для зберігання балонів з холодоагентом не повинна перевищувати 50 град. С. При температурі вище цього значення мають бути вжиті заходи щодо охолодження повітря у приміщенні.

11.4.6. У приміщеннях для зберігання балонів з холодоагентом не допускається зберігання сторонніх предметів, а також балонів з іншими стисненими газами, за винятком балонів з вуглекислим газом і азотом у кількості не більше балонів.

11.4.7. Наявність балонів із холодоагентом на відкритій палубі, якщо це передбачено проектом, допускається за умови захисту їх від випадкового механічного ушкодження, зсуву (вигородками, сітками тощо) і виконання правил пожежної безпеки.

11.4.8. Балони з холодоагентом не повинні торкатись до струмовідного кабеля або частин електроустаткування.

11.4.9. Застосування електричного опалення в приміщеннях для зберігання запасу холодоагенту не допускається.

11.4.10. Порожні балони мають зберігатись окремо від наповнених.

11.4.11. Зберігання балонів з холодоагентом біля джерел тепла (опалювальних пристроїв, труб із теплоносіями, під дією сонячних променів тощо) не допускається.

11.4.12. Балони з холодоагентом повинні мати гумові кільця чи інші пристрої, що захищають їх від ударів.

11.4.13. Ковпаки на балонах з холодоагентом мають бути опломбовані. Знімати ковпаки з балонів ударами молотка чи інших предметів не допускається.

11.4.14. Не допускається зберігання балонів із холодоагентом, термін періодичного огляду яких минув, а також балонів, що не мають установлених клейм, з несправними клапанами, пошкодженим корпусом, без належного пофарбування і написів, з пошкодженими башмаками.

11.4.15. Не допускається ремонт балонів, наповнених холодоагентом. Несправні балони слід відправляти на спеціалізоване ремонтне підприємство.

11.4.16. Роботи, пов'язані з прийманням (зливанням) холодоагенту на судно, проводяться з дозволу капітана.

11.4.17. Від початку й до закінчення робіт з приймання (зливання) холодоагенту на борту судна мають перебувати й здійснювати:

- капітан судна - загальне керівництво;

- головний (старший) механік судна - загальний контроль;

- старший механік (механік) рефрижераторної установки - безпосереднє керівництво й участь, забезпечуючи безпеку проведення робіт;

- судновий лікар - надання медичної допомоги в разі необхідності.

11.4.18. Під час пуску компресора необхідно запобігти можливості вологого ходу і виникненню гідравлічних ударів через закипання рідкого холодоагенту у апаратах холодильної установки внаслідок різкого зниження тиску в них, а також внаслідок накопичення рідкого холодоагенту або масла у всмоктувальному трубопроводі перед компресором.

Пуск заповненого холодоагентом компресора не допускається.

11.4.19. Якщо в процесі роботи компресора з'являться ознаки його вологого ходу, необхідно прикрити всмоктувальний вентиль компресора і вжити заходів для запобігання переповненню апарата (посудини) і заливання компресора холодоагентом .

Якщо внаслідок вологого ходу буде порушена система змащування компресора або якщо не припиняється стукіт у циліндрах, компресор необхідно негайно зупинити.

11.4.20. Заправний трубопровід під час приймання (зливання) аміаку з берегової ємності або із системи іншого судна має бути змонтований з гумового аміакостійкого рукава. Під час приймання (зливання) аміаку з балонів допускається застосування сталевого трубопроводу. Для всіх видів холодоагентів рекомендовано застосовувати фторопластові шланги в металевому обплетенні.

11.4.21. Під час приймання (зливання) хладону з балонів заправний трубопровід повинен монтуватися з червономідної трубки.

11.4.22. Для приймання (зливання) холодоагенту в суднову холодильну установку слід застосовувати знімний заправний трубопровід з накидними гайками на кінцях, внутрішнім діаметром не більше 25 мм.

11.4.23. Щоб уникнути попадання холодоагенту в очі, належить обережно знімати заглушку з вентиля балона, при цьому вихідний отвір вентиля балона має бути спрямований вбік від людини.

11.4.24. У період експлуатації заправний трубопровід повинен не рідше одного разу на рік підлягати гідравлічним чи пневматичним випробуванням зі складанням відповідного акта.

До трубопроводу має бути прикріплена бирка чи кільце з записом про проведені випробування та їх дату (рік, місяць, число).

11.4.25. Заправний трубопровід слід прокладати в місцях, доступних для спостереження.

Не допускається виконувати прокладення заправного трубопроводу по трапах або сходнях, призначених для входу (сходу) людей на судно, відстань до них повинна складати не менше 10 м.

11.4.26. Під час приймання (зливання) аміаку на судні мають бути припинені швартовні й вантажні операції, а також ремонтні роботи, видалені сторонні особи. Відстань до сусідніх суден має бути не менше 5 м.

11.4.27. Не допускається зливання аміаку з системи холодильної установки у балони в суднових умовах, незалежно від місця перебування судна.

11.4.28. Навантаження холодоагенту в балонах на борт судна має здійснюватись за допомогою вантажних пристроїв тільки в спеціальному металевому контейнері, який повинен мати не більше восьми чарунок, які забезпечують стійкість і надійність кріплення балонів. Навантаження балонів допускається тільки після повного завершення швартовних операцій.

11.4.29. Не допускається транспортування балонів вентилями вниз.

11.4.30. Переносити балони допускається на спеціальних ношах (тачках, візках) у закріпленому стані двома особами. Ручки носилок, тачок повинні бути обладнані запобіжними щитками, що захищають руки від пошкодження.

11.4.31. У приміщенні з холодильною установкою допускається наявність не більше одного балона з хладоном, якщо інша кількість не передбачена проектом. Балон має бути закріплений.

11.4.32. Не допускається додавання до хладону-12, хладону-22 інших холодоагентів та кисню.

11.4.33. Не допускається залишати балон із холодоагентом, приєднаним до холодильної установки.

11.4.34. Зливання хладону-12 і хладону-22 з системи в балони допускається здійснювати тільки в тому випадку, якщо термін огляду балонів не минув, пофарбування і маркування відповідає холодоагенту і балони справні.

11.5. Захист персоналу, що обслуговує холодильні установки

11.5.1. Захист людей від ураження холодоагентом у разі аварійної ситуації на судні має здійснюватися у відповідності з настановами щодо дій за загальносудновою тривогою у випадку прориву холодоагенту і згідно зі схемою евакуації.

11.5.2. Працівники, які обслуговують холодильні установки, мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до розділу 2.9 Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства.

11.5.3. В аварійних ситуаціях обслуговувальний персонал повинен мати аварійні комплекти індивідуального захисту (протигази, газонепроникні костюми, дихальні апарати тощо).

11.5.4. Персонал, що перебуває у рефрижераторному машинному відділенні, повинен мати при собі протигази. Під час роботи з хладоном не допускається використання будь-яких фільтруючих протигазів. Їх зберігання у рефрижераторному відділені з хладоновою установкою не допускається.

11.5.5. У приміщеннях морозильних апаратів, а також льодогенераторів аміачних установок має бути не менше двох протигазів, двох пар гумових чобіт і рукавичок.

Крім того, біля входу до приміщення аміачних рефрижераторних установок мають бути два дихальних апарати, два газонепроникних костюми, два рятувальних пояси і комплект страхувальних штертів зі сталевого троса довжиною 15, 20 і 30 м з коушами і карабінами на обох кінцях.

11.5.6. Кожне приміщення фреонових рефрижераторних установок має бути забезпечене не менше ніж двома парами гумових рукавичок та рукавиць. Крім того, біля кожного входу до приміщення фреонових рефрижераторних машин повинно перебувати по два ізолювальних дихальних апарати.

11.5.7. У приміщеннях аміачних холодильних установок мають бути протигази з двома запасними фільтруючими патронами, у кількості, що дорівнює кількості людей, які обслуговують установку.

11.5.8. Зношеність фільтрувального патрона протигаза визначають за появою запаху аміаку під маскою. У цьому випадку фільтрувальний патрон замінюється.

11.5.9. За відсутності захисних засобів, щоб не отруїтися аміаком, рекомендовано дихати через марлю чи тканину, рясно змочену водою, та швидко покинути загазоване приміщення.

11.5.10. У рефрижераторному машинному відділенні, у приміщеннях з рефрижераторними апаратами або поблизу цих приміщень повинна бути аптечка з усіма необхідними засобами допомоги на випадок отруєння й обмороження холодоагентом.

11.5.11. Усі протигази, які використовуються під час роботи в холодильних установках, мають бути персонально закріплені за всіма працівниками рефрижераторної служби.

Для роботи у ізолювальних протигазах особи, що їх використовують, повинні пройти спеціальне навчання щодо правил роботи в цих протигазах з одержанням відповідного документа встановленого зразка.

12. Вимоги безпеки під час експлуатації технологічного обладнання

12.1. Загальні положення

12.1.1. Роботи з експлуатації технологічного обладнання повинні проводитися відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 06.05.2003 N 197, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2003 за N 435/7756, а також ГОСТ 12.3.002-75 "ССБП. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки", ГОСТ 12.2.124-90 "ССБП. Обладнання продовольче. Загальні вимоги безпеки", ГОСТ 12.2.003-91 "ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки".

12.1.2. Технологічне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам". Обладнання, що має рухомі частини, повинно бути огороджено.

12.2. Мийне, рибообробне і засолювальне обладнання

12.2.1. Не допускається видаляти з бака сторонні предмети й відкривати затвор рибомийної машини періодичної дії до повної її зупинки.

12.2.2. Завантаження і вивантаження риби з рибомийної машини періодичної дії має здійснюватись тільки після її повної зупинки.

12.2.3. Не допускається виконувати чищення фільтрів або заміняти забруднені грати чистими до повної зупинки рибомийної машини елеваторного типу. Завантажувальний лоток не повинен мати рваних кінців та задирок.

12.2.4. Під час проведення роботи з очистки душової труби рибомийної машини барабанного типу на відповідному пускачі має бути вивішений попереджувальний плакат з написом "Не вмикати! Працюють люди!". Біля пускача машини повинен перебувати спостережник.

12.2.5. Огороджувальні пристрої опорних роликів барабана рибомийної машини барабанного типу мають бути закріплені для запобігання попаданню й захвату кінців одягу обслуговувального персоналу.

12.2.6. Не допускається:

- ставати біля мийної машини на не призначені для цього підставки;

- видаляти на ходу машини застряглу рибу або інші предмети, що потрапили з рибою; це слід робити після повної зупинки машини.

12.2.7. Не допускається скупчення води, слизу на палубі. Стан трапів і стоку має систематично перевірятись.

12.2.8. На рибообробній машині риба має закладатись у потрібному положенні, підправляти її руками поблизу різальних органів не допускається.

12.2.9. Не допускається виймати рибу з-під ножів під час роботи рибообробної машини.

12.2.10. Не допускається робота на рибообробній машині без огородження різальних органів. Огородження мають бути закріплені на штатних місцях.

12.2.11. Під час роботи на плавцерізальній машині різальний ніж для запобігання порізу рук має бути закритий металевим кожухом, в якому повинен бути залишений просвіт для підведення плавців під диск ножа, що регулюється залежно від розміру риби.

12.2.12. Не допускається робота на рибообробній машині, якщо дискові ножі не відцентровані, відсутні захисні огородження.

12.2.13. Під час роботи на філетирувальній машині не допускається укладати сировину в гнізда транспортера і підправляти неправильно покладену рибу поблизу від кожуха ножів. Сировину допускається укладати не ближче третього гнізда від кожуха.

12.2.14. Огляд і очищення тузлучних цистерн допускається виконувати тільки після повного видалення з них тузлуку.

12.2.15. Заповнювати бочки рибою, змішаною з сіллю, необхідно невеликими порціями.

12.2.16. Під час підіймання вантажу необхідно керуватися вимогами Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.

12.2.17. Заточування дискових пилок слід проводити через кожні 30-40 годин роботи рибообробної машини. Якщо діаметр ножів зменшився на 5 мм, ці ножі слід замінити новими.

12.2.18. Обробка об'єктів промислу в морі під час гойданки з креном судна понад 12 град. не допускається.

12.3. Консервувальне обладнання

12.3.1. Не допускається перевищувати встановлену норму завантаження риби в секції транспортера порціонувальної машини, що рухаються, поправляти рибу руками в секціях і завантажувати її безпосередньо під різальні диски. Завантаження секцій подавального транспортера має здійснюватися рівномірно.

12.3.2. Під час роботи на набивальних машинах не допускається усувати затор риби у рибоводах або видаляти неправильно орієнтовані банки при включеній машині.

Завантаження риби у рибовод має здійснюватись рівномірно. Не можна вводити руку у вібруючий рибовод.

12.3.3. Контроль за наявністю та рухом порожніх форм чи банок необхідно здійснювати за допомогою датчика; не допускається підправляти руками застряглі банки, притримувати порожні банки під час роботи машини.

12.3.4. Не можна торкатися руками до загостреної кромки ножового диска. Чищення та миття ножового диска має проводитися щіткою з довгим ворсом.

12.3.5. Носії бланшувальників повинні мати гладеньку поверхню сіток - без задирок, тріщин і прим'ятин.

12.3.6. Миття носіїв бланшувальника (не обладнаного системою миття) повинно здійснюватися тільки при виключеній парі і зупиненому головному ланцюзі.

12.3.7. Заливальні машини мають бути обладнані пристроями, що запобігають розбризкуванню олії чи томату.

12.3.8. Не допускається поправляти руками банки під час роботи заливальних машин.

12.3.9. Подача гарячої олії й томату має бути механізована. Видаткові бачки повинні бути обладнані покажчиками рівня рідини, пристроями, що автоматично підтримують рівень рідини, та переливними сигнальними трубками.

12.3.10. Під час роботи перцемлинка не допускається проштовхувати спеції у приймальник чи бункер руками.

12.3.11. Усі роботи, пов'язані з регулюванням закатувальної машини та перевіркою швів консервної банки, повинні проводитись тільки при прокручуванні машини вручну.

12.3.12. Під час роботи автоматичної закатувальної машини не допускається:

а) утримувати, поправляти неправильно встановлені або деформовані банки;

б) поправляти продукт, що перебуває в банках, під час їх переміщення по транспортеру до закатувальних роликів;

в) видаляти деформовані корпуси з подавальних зірочок на ходу машини;

г) перебувати в безпосередній близькості від обертових роликів першої і другої операції;

ґ) брати банки після першої операції;

д) здійснювати пуск машини з ненадійно закріпленими важелями закатувального механізму;

е) перебувати в зоні керування муфтою;

є) натискати на штурвал ручного приводу і працювати зі слабким фіксатором штурвала.

12.3.13. Не допускається виймати руками застряглі та деформовані банки у разі зупинки закатувальної машини. Для цього необхідно застосовувати спеціальні кліщі та гачки.

12.3.14. Біля напівавтоматичної закатувальної машини має бути вивішений плакат з зазначенням правильного і неправильного положення пальців рук під час установлення банок на нижній патрон.

12.3.15. Під час роботи маркувального верстата не допускається:

а) завантажувати "магазин" вище його направляючих;

б) виймати на ходу верстата заклинені та деформовані кришки;

в) притримувати рукою кришки, укладені в "магазини";

г) переміщувати електродвигун для натягування приводного паса.

12.3.16. Не допускається збільшувати тиск в автоклаві вище червоної риски, нанесеної на манометрі. Автоклави з байонетними і штурвальними затворами повинні бути обладнані блокувальними пристроями, що запобігали б відкриванню кришок автоклава до повного падіння тиску в автоклаві.

12.3.17. Відкриваючи кришку автоклава, треба стояти позаду або збоку від неї, при цьому попередньо кришка повинна бути відірвана від прокладки, потім кришку відкривають за допомогою важелів.

Після відкривання кришки автоклава має бути забезпечена її надійна фіксація за допомогою стопорів на випадок самовільного закривання.

Щоб уникнути опіків і важких травм, автоклав має бути охолоджений до 40 град. С і знятий протитиск ущільнювального шланга. Не допускається відкривати кришки за наявності тиску в автоклаві.

12.3.18. Не допускається перебування під вантажем під час переміщення автоклавних кошиків.

12.3.19. Не допускається робота на автоклаві у разі несправного манометра, а також у разі пропускання пари.

12.3.20. Під час роботи автоклава не допускається:

а) торкатись незахищеною рукою до гарячих частин автоклава, а також до кошиків з банками під час їх вивантаження;

б) регулювати й ремонтувати апаратуру, що перебуває під тиском;

в) класти будь-які предмети на кришку вертикального або на корпус горизонтального автоклава;

г) затягувати або звільняти "баранчики" або гайки кришок, коли автоклав перебуває під тиском.

12.3.21. Не допускається поправляти банки під час роботи етикетувальної машини.

12.3.22. Не допускається підігрівати клей безпосередньо на машині, робити це допускається в спеціально відведених місцях до температури не більше 70 град. С.

12.3.23. Пересувні етикетувальні машини допускається переміщувати тільки після їх вимикання від електромережі.

12.3.24. Під час роботи банкоукладальних та пакувальних машин не допускається:

а) поправляти руками картонні ящики на транспортері машини, вирівнювати консервні банки у ящику, що завантажується електромагнітною плитою;

б) поправляти, витягати руками застряглі банки під час роботи транспортера, під час обслуговування машини підлазити під транспортер та спиратися на нього руками.

12.3.25. Під час роботи на дротообв'язувальній машині не допускається:

а) заправляти дріт у барабан машини;

б) працювати без рукавичок для запобігання травмам від вільних відкритих кінців дроту;

в) тримати руки на коробі в зоні накладання бандажу машиною.

12.4. Жироборошняна установка

12.4.1. Приміщення, де експлуатується жироборошняна установка, має бути достатньо освітлене й мати ефективну вентиляцію.

12.4.2. Усі обтиральні матеріали, що були в ужитку, треба збирати у спеціальний ящик і після кожної зміни виносити з робочого приміщення у спеціально відведене безпечне у пожежному відношенні місце.

12.4.3. Завантажувальний пристрій жироборошняної установки повинен мати захисне пристосування. Швидкість операційних транспортерів технологічних машин у разі ручного завантаження сировини не повинна перевищувати 0,3 м/с.

12.4.4. Завантаження сировини в подрібнювач має здійснюватися за допомогою шнекової подачі.

12.4.5. Під час роботи устаткування (подрібнювача сировини, шнеків) не допускається проштовхувати застряглу сировину лопатою або гачком. Якщо сировина не проходить, конвеєр подачі сировини має бути зупинений. Необхідно вивісити біля пускового пристрою плакат "Не вмикати! Працюють люди!" і тільки після цього приступити до очищення прийомної горловини.

12.4.6. Шнеки, що застосовуються для транспортування рибних відходів, повинні відповідати таким вимогам безпеки:

а) жолоби шнеків повинні мати міцні кришки, ці кришки мають бути завжди закритими;

б) шнеки, що виступають над палубою, мають бути обладнані перехідними містками та поручнями.

12.4.7. Під час роботи шнека не допускається через оглядовий люк проштовхувати вручну застряглу в жолобі сировину, а також виконувати будь-який ремонт та усувати несправності.

12.4.8. Відкривати люк шахти подрібнювача відходів допускається тільки після повної зупинки ротора.

12.4.9. Відкривати люк магнітної шахти допускається тільки після повної зупинки лопаткового барабана.

12.4.10. Під час завантаження має проводитись контроль сировини, щоб з ним до риборізки не потрапили сторонні предмети (шматки металу, камені тощо).

12.4.11. Майданчик для обслуговування варильника повинен мати огородження та неслизьку рифлену поверхню.

12.4.12. Оглядові люки варильників мають щільно закриватись. Під час підігрівання й роботи цих апаратів не допускається відкривати оглядові люки.

12.4.13. Не допускається підвищувати тиск у варильниках вище червоної риски, нанесеної на манометрі.

12.4.14. Система підведення пари до преса повинна мати справну запірну арматуру та перевірений опломбований манометр.

12.4.15. Не допускається відкривати люки та шибери преса під час роботи для запобігання опікам пароводяною сумішшю, бульйоном, розвареною масою.

12.4.16. Не допускається пресування розвареної маси на пресах з несправними кришками, гвинтом і передачею.

Для очищення завантажувальної лійки преса подача маси в прес має бути припинена.

12.4.17. Система відведення підпресового бульйону повинна мати термоізоляцію.

12.4.18. Під час роботи преса не допускається торкатись його рухомих частин, знімати захисні пристрої, зупиняти прес, коли у ньому є продукт.

12.4.19. Кришки оглядових люків сушильних барабанів мають щільно прилягати до їхніх корпусів і мати попереджувальний напис "До зупинки відчиняти не допускається!" Оглядові люки мають бути обладнані металевими сітками, знімати які під час роботи не допускається.

12.4.20. Відбір рибного борошна допускається робити тільки після повної зупинки сушильного барабана.

12.4.21. Огляд, чищення й ремонт млина допускається проводити тільки при вивішеному попереджувальному плакаті й вимкнутому млині на електрощиті.

12.4.22. Під час роботи млина не допускається:

а) відкривати оглядові люки;

б) брати для контролю подрібнений продукт з барабана бурата;

в) направляти й витягувати застряглу сировину;

г) знімати металеві предмети з полюсів електромагнітів, вмонтованих у завантажувальну частину млина;

ґ) бути присутніми біля млина стороннім особам.

12.4.23. Чистити труби пневмотранспортера та циклонів допускається тільки скребком з довгою ручкою. Для цього мають бути передбачені швидкознімні лючки, розміщені на такій висоті, яка виключає можливість очищення шлюзового затвора безпосередньо рукою.

12.4.24. Не допускається пускати сепаратор без подання звукового сигналу.

Зупинки сепаратора гальмуванням допускається робити тільки після вимикання живлення і припинення подачі сировини.

12.4.25. Не допускається відкривати кришку під час роботи сепаратора, вмикати гальма при працюючому електродвигуні та чистити деталі, що обертаються.

12.4.26. Після відкривання кришки сепаратора має бути накинутий стопор для запобігання її падінню.

12.4.27. Під час наявності у трюмах рибного борошна та під час роботи рибоборошняної установки (РБУ) не допускається користуватись відкритим вогнем та палити.

12.5. Морозильне обладнання, обладнання для охолодження риби

12.5.1. Обладнання для охолодження риби повинно відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 06.05.2003 N 197, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2003 за N 435/7756.

12.5.2. Тунелі морозильних камер та самі морозильні камери мають бути обладнані системою сигналізації "Людина в камері". Сигнальна система морозильних камер, яка забезпечує можливість сигналізації про наявність у камерах людей, повинна утримуватися у справному стані, а для подання сигналу мають бути в доступному місці встановлені світні кнопки.

12.5.3. Під час проведення робіт у приміщенні морозильних апаратів на їх пускові пристрої мають вивішуватись попереджувальні плакати з написом "Не вмикати! Працюють люди!".

12.5.4. Закривати люки охолоджуваних трюмів та двері морозильних апаратів допускається тільки після перевірки відсутності у трюмах та апаратах людей.

12.5.5. Працювати в охолоджуваних приміщеннях з низькою температурою повітря без спецодягу, передбаченого розділом 2.9 Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства, не допускається.

12.5.6. Складування великої мороженої риби без упаковки повинно виконуватися з перев'язуванням рядів між собою.

Розбирання штабеля треба виконувати тільки з верхніх рядів для запобігання його обвалу.

12.5.7. У разі появи запаху аміаку в охолоджувальному трюмі чи морозильному апараті роботи у цих приміщеннях мають бути негайно припинені.

12.5.8. Після кожного вивантаження рибопродукції з охолоджуваних трюмів повинна перевірятись цілісність помосту (пайол) та грат. Не допускається виконувати завантаження трюмів зі зламаним помостом.

12.5.9. Не допускається бити по охолоджувальних батареях з метою прискорення зняття снігової шуби.

12.5.10. Під час ремонту вентилятора або насоса має бути виключений відповідний електродвигун, і на пускову апаратуру вивішена табличка "Не вмикати! Працюють люди!".

12.5.11. Не допускається знімати чи встановлювати блок-форми на завантажувальному столі під час руху кареток тунельного морозильного апарата безперервної дії.

12.5.12. Під час роботи тунельного морозильного апарата безперервної дії не допускається:

а) поправляти блок-форми під час переміщення їх каретками з піднімального ліфта на спускний;

б) виконувати будь-який ремонт або налагодження вузлів, що рухаються, при включених вентиляторах.

12.5.13. Не допускається класти, кидати на плити плитково-морозильного апарата сторонні предмети, ударяти ними плити.

12.5.14. Не допускається вмикати механізм переміщення плит до закінчення завантаження плитково-морозильного апарата і закриття ізольованих дверей.

12.5.15. Не допускається працювати на плитково-морозильному апараті, якщо гнучкі з'єднання несправні .

12.5.16. Перед пуском конвеєрного морозильного апарата мають бути дотримані такі вимоги безпеки:

а) відсутність сторонніх предметів на частинах, що рухаються;

б) відсутність людей у морозильній камері;

в) справність захисної автоматики й огороджень усіх відкритих частин, що рухаються і обертаються.

12.5.17. Огляд усіх частин апарата допускається тільки при зупинених конвеєрах і вентиляторах.

12.5.18. Частини роторного морозильного апарата, що рухаються, повинні мати справне огородження кожуха.

Перед пуском роторного морозильного апарата слід упевнитись у відсутності запаху аміаку і сторонніх предметів в ізольованому контурі апарата.

12.5.19. Відділення заморожених блоків від обкантовок слід виконувати у рукавицях.

12.5.20. Розморожувально-глазуровані апарати повинні мати огородження рухомих частин, а також заслонки, шибери, що виключають травмування людей і попадання води на обслуговувальний персонал. Під час роботи на апараті обслуговувальний персонал повинен одягати прогумовані фартухи.

12.5.21. Під час роботи глазурувального апарата не допускається проводити налагодження, змащування його рухомих частин, а також виймати з ванн блоки риби чи шматки блоків риби.

12.6. Перевезення жиру наливом, санітарна обробка жирових танків

12.6.1. Танки для перевезення жиру повинні заповнюватись з залишенням вільного об'єму у розмірі 1% від загального об'єму з урахуванням розширення жиру під час нагрівання.

12.6.2. Не допускається входити без шлангового протигаза в незахищені від залишків вантажу, що перевозиться, і недегазовані танки з вмістом у повітрі шкідливих речовин більше припустимої норми відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 "ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони".

12.6.3. Перед початком роботи має бути організоване відкриття люків та горловин танків, встановлені огородження та вивішені попереджувальні плакати "Небезпечна зона".

12.6.4. Перед початком роботи має бути проведена перевірка вмісту шкідливих і вибухонебезпечних газів у танках за допомогою газоаналізаторів.

12.6.5. Під час санітарної обробки танків має безупинно працювати примусова вентиляція.

12.6.6. Для забезпечення безпеки працівників у танку між ними та забезпечувальним працівником, що перебуває біля горловини танка, має підтримуватись двосторонній зв'язок шляхом подавання умовних сигналів за допомогою страхувального штерта.

12.6.7. Горловини танків мають бути відкриті протягом усього часу роботи в них.

12.6.8. Під час роботи в ємностях освітлення має здійснюватись акумуляторними ліхтарями у вибухозахищеному виконанні.

12.6.9. Повітронагнітач шлангового протигаза має встановлюватись у місцях, що виключають присутність шкідливих парів і газів.

12.6.10. У разі потреби пропарювання ємностей гострою парою слід дотримуватись таких заходів безпеки:

а) перед пуском пари у відкриті ємності слід переконатись у відсутності в них людей;

б) якщо пара подається в ємність за допомогою шланга, слід опустити його на дно ємності й надійно закріпити біля горловини.

Після пропарювання ємності мають бути відкриті спускні пробки, створюючи тим самим умови для виходу пари. Перед відкриттям ємності після пропарювання повинно бути перевірене закриття подачі пари в ємність.

12.6.11. Під час спускання в ємність не можна тримати в руках будь-які предмети. Усі необхідні для роботи інструменти і матеріали необхідно опускати в ємність окремо.

12.6.12. Роботи з очищення і ремонту жирових ємностей допускається виконувати тільки бригадою, що складається не менше ніж з двох осіб (одна виконує роботу всередині ємності, інша за нею спостерігає зовні). Робота в ємностях без спостерігача не допускається.

12.6.13. У разі застосування розчину каустичної соди треба користуватися протигазом, гумовими рукавичками та спецодягом, що захищають від попадання на тіло шматків чи розчину каустичної соди.

12.6.14. Під час роботи з відбивання й очищення жирових ємностей сталевими щітками необхідно користуватись захисними окулярами.

12.6.15. Тривалість перебування людей у танках не повинна перевищувати 45 хвилин, після чого вони мають відпочити поза танком протягом 15 хвилин.

12.6.16. Задраювати горловини танків, не переконавшись у відсутності в них людей, не допускається.

12.7. Виробництво, транспортування і зберігання кормового рибного борошна

12.7.1. Кормове борошно належить до 4 класу небезпечних вантажів ("самозаймисті речовини"). Борошно може нагріватися та самозайматись за температури близько 38 град. С.

12.7.2. У разі підвищення температури внутрішніх шарів борошна понад 30 град. С необхідно вжити заходів для виявлення можливого джерела самозаймання. У випадках, якщо підвищення температури борошна створює загрозу виникнення пожежі на судні, необхідно вжити заходів для зниження температури борошна (вилучення нагрітих об'ємів, зрошення водою тощо).

12.7.3. Сировина для виробництва кормового борошна не повинна містити механічних домішок, каміння, металевих деталей, делі, кінців, ниток тощо для запобігання нанесення травм обслуговувальному персоналу та поломки рибоборошняної установки.

12.7.4. Зберігати сировину слід у обладнаних бункерах, що закриваються, бічних кишенях, що забезпечують безпечну подачу її у рибоборошняну установку (РБУ) та можливість її миття і дезінфекції. Процес подачі сировини до РБУ має виключати ручну працю.

12.7.5. У разі концентрації борошняного пилу понад 2 мг/куб. м. працівники мають працювати в протипилових респіраторах.

12.7.6. Допуск людей у приміщення з рибним борошном для виконання вантажних операцій має здійснюватись тільки після ретельної вентиляції приміщень з метою поповнення повітря киснем і видалення з нього окису і двоокису вуглецю та з дозволу суднової адміністрації про можливість виконання робіт після проведення аналізу повітря.

12.7.7. Укладати мішки з рибним борошном у диптанках транспортних суден допускається суцільним штабелем без вентиляційних каналів чи колодязів тільки за умови його обробки стабілізованим антиокислювачем. Рибне борошно має бути упаковане у льоноджутокенафні мішки з вкладишем з поліетилену.

12.7.8. До початку розвантажувальних робіт у трюмах з кормовим борошном необхідно провести ретельну вентиляцію, контроль повітря на вміст у ньому кисню і небезпечних газів.

Припустима концентрація газів у вантажних приміщеннях така:

окису вуглецю - не більше 14 мг/куб. м.;

двоокису вуглецю - не більше 0,1%;

кисню - не менше 19%.

12.7.9. Борошно з високим вмістом жиру (від 10 до 14%) перевозиться тільки у твіндеках. Висота штабеля не повинна перевищувати 3,6 м. Між вантажами й бімсами має бути вільний простір не менше 50 см.

12.7.10. У разі розміщення мішків з борошном у вантажних приміщеннях судна відстань між переділками та штабелем має бути не менше 10 см, між штабелями - не менше 10 см, між верхнім рядом мішків та підволоком вантажного приміщення - не менше 50 см.

Для нормальної вентиляції вантажу через кожні чотири шари мішків укладається сепарація з дощок. З цією ж метою на відстані 3-5 м одна від одної створюються вертикальні шахти перетином 75:75 см. Мішки з борошном укладаються в штабелі й сепаруються за виробниками та видами упаковки.

12.7.11. Мішки з нормальним борошном (вологість 6-12%, жирність до 10%) рекомендовано вкладати від борту у два ряди зашитими кінцями всередину штабеля.

Мішки з борошном підвищеної жирності (вологість 6-12%, жирність понад 10%) вкладаються в один ряд, при цьому мішки у двох ярусах штабеля повинні розташовуватись зашитими кінцями у протилежні боки.

Борошно, вироблене з антиокислювачем, укладають, як борошно з нормальним вмістом жиру.

12.7.12. На суднах, що перевозять кормове борошно, мають бути газоаналізатори для визначення загазованості у вантажних приміщеннях та прилади для визначення температури і вологості.

12.7.13. Перевезення рибного борошна на палубі допускається з урахуванням метеоумов та можливості укриття у штормову погоду, при цьому мають бути виконані вимоги щодо укладання вантажу з метою його вентилювання.

Для вентиляції штабеля мають бути передбачені наскрізні вертикальні колодязі розміром 50:50 см.

За станом кормового борошна, що перевозиться на палубі, має бути встановлений щовахтовий контроль з відміткою у Судновому журналі.

12.7.14. Під час транспортування борошна температуру зовнішнього і трюмного повітря слід вимірювати 4 рази на добу. За наявності перепаду температур зовнішнього повітря і повітря у вантажних приміщеннях не можна допускати утворення "поту" на переборках і корпусі судна.

12.7.15. У разі транспортування борошна в диптанках під час перебування у тропічних зонах повинні виконуватися такі заходи безпеки:

а) відкривання горловин трюмів для перевірки стану вантажу і його вентиляції повинно проводитись тільки в ранні години, щоб уникнути потрапляння гарячого вологого повітря у вантажні приміщення;

б) за необхідності передбачено подавання охолодженого повітря, температура якого має бути нижчою температури вантажу не менше, ніж на 5 град. С;

в) зрошення забортною водою борту і палуби в районі диптанків, щоб уникнути їх перегріву на сонці;

г) за температури зовнішнього повітря, вищої за температуру повітря в приміщенні з борошном, має бути забезпечена тільки витяжна вентиляція.

12.7.16. До початку вантажних робіт усі працівники, призначені на вантажно-розвантажувальні роботи, мають пройти інструктаж про заходи безпеки під час роботи з рибним борошном у конкретних умовах.

12.7.17. До початку вантажно-розвантажувальних робіт приміщення, у якому зберігається кормове борошно, має бути провентильоване протягом не менше 30 хвилин. Уходити до непровентильованого приміщення для зберігання кормового борошна не допускається.

12.7.18. Під час роботи з кормовим борошном не допускається пити, їсти, палити, користуватись відкритим вогнем.

12.7.19. Після закінчення провітрювання й вентилювання та з дозволу керівника робіт вхід у вантажні приміщення допускається тільки за умови страхування іншими особами та у шланговому ізолювальному протигазі.

12.7.20. До початку вантажних робіт біля входу в приміщення для зберігання кормового борошна повинно бути не менше трьох шлангових ізолювальних протигазів.

12.7.21. У разі виявлення ознак виділення газів, підвищення температури, наявності диму не допускається проводити вантажні роботи до з'ясування причин. Небезпечні чинники мають бути повністю локалізовані.

12.7.22. У вантажних приміщеннях з кормовим борошном не допускається застосовувати додаткові переносні джерела світла, крім акумуляторних ліхтарів напругою до 12 В з герметичним пилозахищеним закритим джерелом світла.

12.7.23. Усі роботи з навантаження, вивантаження кормового борошна повинні оформлятися нарядом-допуском, у якому мають бути зазначені заходи безпеки, засоби захисту, час початку робіт, послідовність дій, прізвище, ім'я, по батькові особи, з дозволу якої виконуються роботи, відповідальний керівник і виконавці робіт.

12.8. Робота з льодом

12.8.1. Лід у трюми має завантажуватися по лотку. Розрівнювати лід у трюмі допускається після повного звільнення лотка.

12.8.2. Дроблення льоду вручну має здійснюватись у спеціальних ящиках. Ця робота повинна виконуватись в захисних окулярах.

12.8.3. Переносити лід у руках не допускається.

12.8.4. Дроблення льоду має здійснюватися у льододробарках або спеціальних ящиках.

Не допускається дробити лід на палубі та слані, а також працювати на льододробарках, що не мають огородження бункера.

12.8.5. Працівник, який виконує дроблення льоду, має бути в захисних окулярах.

12.8.6. Під час подачі льоду на дроблення треба стежити за тим, щоб у льододробарку не потрапили камені, металеві та інші предмети. Проштовхувати лід належить дерев'яними штоками.

12.8.7. Не допускається працювати на льододробарці, що не має огородження пасової або клинопасової передачі приводу.

12.8.8. Ящики з подрібненим льодом мають укладатися у трюмі стійкими штабелями для запобігання їх обвалу під час качки судна.

12.9. Ручне оброблення об'єктів промислу

12.9.1. Під час завантажування риби в бункери (акумулятори) не допускається проштовхувати її ногами, для цього слід користуватись спеціальними гребками.

12.9.2. Ручне оброблення риби необхідно проводити у спеціальних рукавицях, чоботах і в спецодязі.

12.9.3. Рибообробні столи, а також підставки або решітки, на яких стоять працівники, мають бути закріплені. Довжина рибообробного стола має бути не менше 800 мм.

12.9.4. Дошки, на яких здійснюється оброблення риби, не повинні мати відколів і скабок.

12.9.5. Не допускається працювати несправним інструментом. Ніж для оброблення риби має бути гостро заточений, а його форма має відповідати виду виконуваної роботи.

12.9.6. Скребки для очищення порожнини риби повинні мати гладенькі рукоятки.

12.9.7. Під час ручного оброблювання риби ножами, скребками і скейлерами необхідно бути гранично обережним. Підводити руку, яка тримає рибу, близько до різального інструмента не допускається.

12.9.8. Переносити і зберігати ножі для оброблювання риби допускається тільки у чохлах на поясі. Під час перерв у роботі ці ножі слід залишати у спеціальних чохлах або гніздах. Не допускається зберігати такі ножі у каютах.

12.9.9. Не допускається зберігати несправний інструмент та інвентар разом зі справним.

12.9.10. Під час виконання промислових операцій не допускається працювати за рибооброблювальними столами, що розміщені на промисловій палубі.

12.9.11. Рибний слиз під час роботи слід періодично змивати і промивати руки дезінфікувальним розчином.

12.9.12. Після оброблювання риби палуба під рибооброблювальним столом повинна бути очищена від відходів і голів та промита забортною водою.

12.9.13. Відходи від оброблювання риби слід скидати у спеціальні ємності, а потім періодично видаляти для перероблення на борошно.

12.9.14. Не допускається спиратись руками на стрічку транспортера, що подає рибу.

12.9.15. На кожному робочому місці сортувальника мають бути продубльовані кнопки екстреного відключення сортувальних транспортерів і елеваторів, ванн попереднього охолодження.

13. Вимоги безпеки під час виконання ремонтних робіт

13.1. Загальні положення

13.1.1. Ремонтні роботи на судні повинні виконуватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.30-01 "Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 05.06.2001 N 252 (далі - Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями), НПАОП 35.1-7.24-78 "ОСТ 5.0241-78 Безпека праці при будівництві і ремонті суден. Основні положення", а також вимог цього розділу.

13.1.2. Напруга переносного електричного інструменту, що застосовується на суднах, має бути не вище 24 В постійного струму або 42 В змінного струму. Як виняток на відкритих палубах може бути застосований електроінструмент постійного струму з подвійною ізоляцією та напругою не більше 110 В.

13.1.3. Під час використання електроінструменту не допускається:

а) лагодити й регулювати електроінструмент під час роботи;

б) залишати електроінструмент під час перерви в роботі на деталі, що оброблюється, або передавати електроінструмент іншим особам;

в) тримати електроінструмент за кабель;

г) працювати на висоті 1,5 м на приставних незакріплених трапах;

ґ) вносити всередину барабанів, котлів, у танки та інші приміщення перетворювачі частоти й переносні трансформатори.

13.1.4. До роботи на металорізальних верстатах допускаються особи, що мають відповідні посвідчення.

13.1.5. Металорізальні верстати мають бути обладнані низьковольтним (до 42 В) місцевим освітленням. Світильники мають бути надійно закріплені і фіксуватися у необхідних положеннях.

13.1.6. Не допускається працювати на металорізальних верстатах під час хитавиці з креном понад 10 град.

13.1.7. Поверхня палуби біля верстата має бути рівною і неслизькою (рифлене залізо, спецпокриття тощо) або вкритою дерев'яною підстилкою, прикріпленою до палуби.

13.1.8. Під час виконання вогневих робіт (електрозварювальні, газозварювальні роботи, газове різання металів, роботи з паяльною лампою), а також фарбувальних і очисних робіт слід виконувати вимоги розділу 6 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України.

13.2. Постановка суден на суднопідіймальні засоби і ремонт суден на них

13.2.1. Перед постановкою судна на суднопідіймальний засіб екіпаж повинен бути ознайомлений:

а) з цим підрозділом Правил;

б) з особливостями даної суднопідіймальної операції;

в) з розташуванням протипожежних засобів і санітарно-побутових приміщень на суднопідіймальних засобах і на території судноремонтного підприємства.

13.2.2. Перед підійманням судно має бути звільнене від вантажу, баласту, палива, вибухових та вогненебезпечних матеріалів. Відсіки та інші суднові приміщення, у яких зберігається гас, бензин та інші матеріали, мають бути очищені, пропарені, провентильовані й опечатані.

13.2.3. Вантажі й паливо залишати на судні допускається тільки у виняткових випадках з дозволу адміністрації судноремонтного підприємства.

У районі цистерн і танків, у яких залишене паливо, після закінчення суднопідіймальних операцій мають бути фарбою зроблені написи "Вогненебезпечно! Паливо!". Виконувати будь-які роботи, пов'язані з використанням відкритого вогню, поблизу цих місць не допускається.

13.2.4. Перед підійманням судна та спусканням його на воду вантаж, що перебуває у трюмах та відсіках, має бути, за можливості, рівномірно розподілений з урахуванням міцності судна й доку, усі важкі предмети і вантажі надійно закріплені на своїх місцях.

Вантажні стріли, забортні трапи тощо мають бути завалені всередину судна і закріплені. Якорі мають бути втягнені у клюзи й закріплені наявними стопорними пристроями.

13.2.5. Безпосередньо перед встановленням судна на суднопідіймальний засіб усі пристрої для закриття забортних отворів у підводній та надводній частинах борту судна мають бути перевірені, а усі бортові отвори (ілюмінатори, лацпорти, люки тощо) мають бути щільно задраєні.

13.2.6. Не допускається робота механізмів і агрегатів судна під час стоянки на суднопідіймальному засобі.

Допускається робота окремих механізмів і агрегатів у виняткових випадках з дозволу адміністрації судноремонтного підприємства.

13.2.7. Під час встановлення судна на суднопідіймальний засіб і спускання його на воду не допускається переходити з судна на суднопідіймальний засіб і назад без дозволу особи, відповідальної за суднопідіймальну операцію.

13.2.8. Ремонтні роботи на суднопідіймальному засобі, що виконуються судновою командою, повинні виконуватись тільки з відома начальника суднопідіймального засобу (докмейстера).

13.2.9. Особовий склад судна має бути ознайомлений старшим помічником капітана з інструкцією судноремонтного підприємства щодо роботи на риштуваннях. Старший помічник повинен переконатись у надійності риштувань та помостів.

13.2.10. Під час спускання якорів і якорів-ланцюгів має бути поставлений спостерігач в районі спуску якорів для попередження людей, що проходять внизу.

13.2.11. Трап, що веде на борт судна з суднопідіймального засобу, має відповідати вимогам безпеки і бути надійним в експлуатації.

13.2.12. Обладнання, що підлягає вивантаженню під час перебування судна на суднопідіймальному засобі, має зберігатись у місцях, передбачених адміністрацією судноремонтного підприємства.

13.2.13. У період тривалої стоянки на суднопідіймальному засобі (з вимиканням господарсько-побутових систем) проживати екіпажу на судні не допускається.

13.2.14. Екіпажу судна, що стоїть на суднопідіймальному засобі, не дозволяється:

а) підключатись до водопроводу, паропроводу, електропроводки суднопідіймального засобу чи проводити самостійні переключення без відома адміністрації суднопідіймального засобу;

б) віддавати кінці, що кріплять упори;

в) проводити електрозварювання та газозварювання, розводити паяльні лампи та інші джерела вогню без відома адміністрації суднопідіймального засобу;

г) працювати на альтанках;

ґ) працювати під вантажем, а також під риштуваннями під час встановлення тимчасових помостів, розпорів та підставок;

д) розбирати риштування чи виготовляти їх, а також працювати на риштуваннях без відома виконроба судноремонтного підприємства чи начальника суднопідіймального засобу;

е) скидати на суднопідіймальні засоби дошки, бруси, інструмент та інші важкі предмети. Їх слід спускати спеціальними спусками на відтяжках.

13.2.15. Сміття та інші відходи з судна мають прибиратись у спеціально відведені для них місця. Не допускається спускання за борт залишків мастил та палива, а також вмісту трюмів, цистерн та лляла.

13.3. Електрозварювальні роботи на борту судна

13.3.1. Електрозварювальні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог розділу 6.2 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України, НПАОП 28.52-7.11-80 "ОСТ 5.9823-80 Роботи електрозварювальні. Вимоги безпеки", НПАОП 0.00-5.12-01 "Інструкція з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - Інструкція з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах), а також вимог цього підрозділу.

13.3.2. Під час зварювальних робіт дерев'яний настил палуби і містки вкривають листами заліза так, щоб розплавлений метал, що падає, не міг викликати пожежі або опіку людей, які проходять або працюють поблизу.

13.3.3. Для захисту зварника і зварювальних апаратів, що перебувають на відкритому повітрі, від атмосферних опадів має бути передбачене укриття (навіс, тент тощо).

13.3.4. Робочі місця електрозварників мають бути закриті переносними огородженнями (щитами чи ширмами) для захисту оточуючих осіб від дії променів електричної дуги.

Огородження має бути виготовлене з негорючого матеріалу.

13.3.5. Електрозварювальні апарати, обладнання й частини, що зварюються, мають бути заземлені.

Заземлювальний провідник необхідно приєднати до заземлення якомога ближче до зварювальної установки. Заземлювати пересувні агрегати дугового зварювання необхідно до підключення їх до мережі й не порушувати заземлення до вимикання установок від мережі. Вторинна обмотка і корпус зварювального апарата мають бути заземлені роздільно. Послідовне заземлення не допускається.

Обладнання для електрозварювання повинно мати реле холостого ходу.

13.3.6. Під час ведення зварювальних робіт на висоті необхідно створити умови для безпечної роботи зварника, враховуючи хвилювання морської поверхні.

13.3.7. Для захисту обличчя й очей від дії променів відкритої електричної дуги зварники мають користуватися маскою або щитком із захисними скельцями (світлофільтрами) різної прозорості залежно від методу зварювання і зварювального струму.

13.3.8. Щитки й маски для електрозварників повинні відповідати вимогам чинних стандартів. Вид маски та щитка визначається умовами зварювання.

13.3.9. У разі появи на масках чи щитках тріщин чи отворів, пропалених бризками металу, вони мають бути замінені на справні.

13.3.10. Під час електрозварювання під шаром флюсу електрозварники та їх підручні, а також працівники, що виконують зачищення поверхонь наплавленого металу (швів), мають бути в захисних окулярах з безколірними скельцями.

13.3.11. Під час газо-, електрорізання та інших електрозварювальних робіт, що виконуються сидячи, на колінах чи лежачи на зварюваних виробах, зварникам мають видаватись діелектричні мати достатніх розмірів для ізоляції від виробу, що зварюється.

У разі дугового електрозварювання та газоелектричного різання всередині котлів, цистерн тощо, зварникам мають видаватись (крім спецодягу та матів) захисні каски з діелектричних матеріалів.

13.3.12. Для захисту від зіткнення з холодним металом у закритих ємностях електрозварники мають забезпечуватись повстяними підстилками або матами, що мають гумовий прошарок, наколінниками та підлокітниками, виготовленими з брезенту й вати.

13.3.13. Робота в закритих ємностях має виконуватись зварником під контролем спеціально проінструктованого спостережника, що перебуває ззовні ємності, що зварюється. Зварник, що працює всередині ємності, повинен мати захисний пояс із канатом, кінець якого має перебувати у спостережника.

13.3.14. У разі зварювання у замкнутих та важкодоступних приміщеннях має проводитися постійна перевірка вмісту кисню у цьому приміщенні за допомогою автоматичного газоаналізатора безперервної дії.

У разі зварювання у двоокисі вуглецю у замкнутих та важкодоступних приміщеннях, крім перевірки на вміст кисню, у даному приміщенні має проводитись перевірка на вміст окису та двоокису вуглецю кілька разів за зміну за допомогою автоматичних чи переносних газоаналізаторів.

13.3.15. У разі проведення зварювальних робіт всередині цистерн, відсіків судна тощо трансформатор для переносних ламп має встановлюватись поза об'єктом, що зварюється. Вторинна обмотка трансформатора має бути заземлена.

13.3.16. Умикання електрозварювальних трансформаторів або електродвигунів генераторів має здійснюватися рубильником.

Усі роботи з електрозварювальними агрегатами, осциляторами та іншими приладами, а також спостереження за їхнім станом у процесі експлуатації здійснюються електриками.

Зварювальні агрегати мають бути захищені запобіжниками з боку мережі живлення.

13.3.17. Обмежувач напруги має знижувати напругу холостого ходу на вихідних затискачах зварювального кола до значення, що не перевищує 12 В, не пізніше, ніж через 1 с після розмикання зварювального кола.

13.3.18. Під час робіт у особливо небезпечних приміщеннях, а також тунелях, відсіках, цистернах тощо електрозварювальна установка повинна мати електричне блокування, що забезпечує автоматичне увімкнення зварювального кола при стиканні електрода зі зварюваним виробом та автоматичне розривання зварювального кола при холостому ході або зниженні напруги у зварювальному ланцюзі до 12 В.

13.3.19. Обмежувач напруги має бути устаткований світловою сигналізацією про наявність небезпечної напруги на виході джерела струму для дугового зварювання.

13.3.20. На видному місці корпусів зварювальних трансформаторів та випрямлячів класів захисту 01 та 1 за ГОСТ 12.2.007.0-75 "ССБП. Вироби електротехнічні. Загальні вимоги безпеки" має бути напис "Без заземлення не вмикати!".

13.3.21. Довжина кабелів між живильною мережею і пересувним зварювальним агрегатом не повинна перевищувати 10 м.

13.3.22. Пересувні зварювальні установки на час їх пересування повинні вимикатись від мережі.

13.3.23. Місця паяних і зварних з'єднань мають бути ізольовані.

13.3.24. З'єднання електродотримача зі зварювальним кабелем має здійснюватись через гнучкий кабель довжиною 1 м.

13.3.25. Не допускається використання устаткування, конструкцій електроустаткування і мережі заземлення як зворотного проводу.

13.3.26. У пересувних зварювальних установках зворотний кабель повинен бути ізольованим, як і кабель, приєднаний до електродотримача.

13.3.27. Під час зварювання у замкнутих об'ємах судна, коли застосування загального вентилювання чи місцевої витяжної вентиляції неможливе, мають застосовуватись установки для подачі свіжого повітря у зону дихання електрозварника.

13.3.28. Не допускається:

а) користуватись електродотримачами з пошкодженою ізоляцією держака;

б) проведення зварювальних робіт на обладнанні, посудинах, трубопроводах тощо, які перебувають під тиском;

в) працювати без захисних щитів на відкритих палубах у місцях проходу людей.

13.3.29. Під час перерв у роботі електрозварювальна установка має бути вимкнена.

13.4. Електрозварювальні роботи під водою

13.4.1. Під час електрозварювальних робіт під водою повинні виконуватися вимоги Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, Єдиних правил безпеки на водолазних роботах, а також вимоги даного підрозділу.

13.4.2. До проведення електрозварювальних робіт під водою допускаються тільки особи, що мають відповідну освіту та досвід роботи і мають спеціальне посвідчення на право проведення робіт з підводного електрозварювання.

13.4.3. Електрозварювання під водою допускається тільки за наявності електрозварника-водолаза, спостережника, що перебуває над водою і має прямий двобічний телефонний зв'язок зі зварником-водолазом. У безпосередній близькості від спостережника мають бути телефон, автоматичний вимикач напруги холостого ходу (контактор) і рубильник для відключення установки від мережі живлення.

13.4.4. Поверхня електродів, за винятком торців та кінців, а також електродотримач мають бути вкриті гідроізоляційною плівкою.

13.4.5. Для захисту очей водолаза від впливу електродуги передній ілюмінатор шолома зварника-водолаза має бути закритий відповідним світлофільтром на 65% його оглядової площі.

13.4.6. У разі попадання води у водолазну сорочку (гідрокомбінезон) водолаз повинен подати команду про вимикання струму й виходити наверх.

13.5. Газозварювальні роботи

13.5.1. Газозварювальні роботи повинні виконуватись відповідно до вимог розділу 6.3 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України, а також вимог даного підрозділу.

13.5.2. Усі працівники, що виконують роботи зі стисненими газами, повинні бути ознайомлені з кольоровим маркуванням балонів з такими газами згідно ГОСТ 949-73 "Балони сталеві малого і середнього об'єму для газів на Pp<-19,6 МПа".

13.5.3. Газозварники та газорізальники мають бути забезпечені захисними окулярами закритого типу зі світлофільтрами, що відповідають потужності пальників.

13.5.4. На зварювальних постах кисневі й ацетиленові балони повинні встановлюватись у вертикальному стані у спеціальних стояках і міцно прикріплятись до них хомутами.

13.5.5. Кисневі й ацетиленові балони мають перебувати на відстані не менше 1 м від приладів опалення і 5 м від місця зварювання та інших джерел тепла.

13.5.6. Відбирання кисню з балона повинно проводитись до залишкового тиску не нижче 0,05 МПа (0,5 кгс/кв. см).

Мінімальний залишковий тиск в ацетиленовому балоні має бути не менше зазначеного нижче.

За температури навколишнього повітря:

Від 0 град і нижче 0,05 МПа

Більше 0 град. до 15 град. 0,10 МПа

Від 15 град. до 25 град. 0,14 МПа

Від 25 град. до 35 град. 0,30 МПа

13.5.7. Ацетиленові та кисневі балони на судні мають зберігатись на спеціально виділених місцях, обладнаних пристроями для кріплення балонів.

Не допускається зберігати разом кисневі й ацетиленові балони.

13.5.8. Зберігати балони на відкритих палубах допускається у місцях, що виключають можливість випадкового механічного ушкодження.

13.5.9. Не допускається кріплення балонів на переділках житлових приміщень, а також зберігання їх у машинно-котельному і рефрижераторному відділеннях та у виробничих приміщеннях.

13.5.10. Перед початком газового зварювання та різання має бути виконана перевірка:

а) щільності й міцності приєднання газових шлангів до пальника (різака) та редукторів;

б) справності пальника (різака), редукторів, шлангів та вентилів;

в) наявності достатнього підсмоктування в інжекторній апаратурі.

13.5.11. Після зняття ковпака має бути проведений огляд і перевірка:

а) штуцера кисневого балона на відсутність видимих слідів змащувальних речовин і жирів, а також справність різьби штуцера і вентиля;

б) наявність і справність ущільнювальної шкіряної прокладки у гнізді з'єднувального штуцера ацетиленового балона.

13.5.12. Приєднання редуктора до кисневого балона допускається після:

а) огляду вхідного штуцера і накидної гайки редуктора, перевірки справності різьби гайки і відсутності слідів мастил і жирів, а також наявності і справності ущільнювальної фібрової прокладки й фільтра на вхідному штуцері редуктора;

б) продування штуцера балона плавним короткочасним відкриванням вентиля для видалення сторонніх часток.

13.5.13. Не допускається:

а) застосування несправної фібрової прокладки;

б) використання редуктора з несправною різьбою у накидній гайці та з іншими недоліками, а також з несправними манометрами або простроченими клеймами на них.

13.5.14. Не допускається розбирати і ремонтувати вентилі балонів своїми силами, ремонт повинен виконувати завод-наповнювач.

Якщо через несправність вентилів балонів газ не може бути використаний, на балоні має бути зроблений крейдою напис "Обережно! Повний!".

13.5.15. Пальники, різаки, шланги, редуктори, вентилі та інша апаратура мають перебувати в справному стані. Вентилі повинні перекривати, а сальники не пропускати газ. Не допускається експлуатація апаратури, що має нещільності.

13.5.16. Шланги мають застосовуватись відповідно до їхнього призначення. Не допускається використання кисневих шлангів для подачі ацетилену або навпаки.

Шланги (рукава) для газового зварювання і різання металів повинні відповідати ГОСТ 9356-75 "Гумові рукави для газового зварювання та різання металу. Технічні умови".

13.5.17. Газові шланги мають бути захищені від можливих ушкоджень. Під час укладання шлангів не допускається їх сплющування, скручування і перегинання. Не допускається використання замащених шлангів. Не можна допускати потрапляння на шланги іскор, вогню, важких предметів, а також впливу на них високих температур.

13.5.18. Під час роботи газорізальною апаратурою мають дотримуватися наступні вимоги безпеки:

а) не допускається під час роботи тримати шланги під пахвою, на плечах або затискувати їх ногами;

б) не допускається пересування зварника з запаленим пальником або різаком поза межами робочого місця, а також підіймання трапами, риштуваннями тощо;

в) під час перерви в роботі полум'я пальника (різака) має бути погашено, а вентилі на пальнику (різаку) мають бути щільно закриті;

г) під час тривалих перерв у роботі (обідня перерва тощо), крім вентилів на пальниках і різаках, мають бути закриті вентилі на кисневих і ацетиленових балонах, а натискні гвинти редукторів вивернуті до звільнення пружин;

ґ) у разі перегріву пальника (різака) робота має бути припинена, а пальник (різак) погашений і охолоджений. Для охолодження пальника (різака) використовується посудина з чистою холодною водою;

д) щоб уникнути виникнення хлопків і зворотних ударів, не допускається виконувати роботу із забрудненими вихідними каналами мундштуків;

е) у разі зворотного удару полум'я слід негайно закрити вентилі на пальнику (різаку) і на балонах;

є) після кожного зворотного удару шланги мають бути перевірені і продуті інертним газом.

13.5.19. У разі замерзання редуктора чи запірного вентиля кисневого балона відігрівати їх допускається тільки чистою гарячою водою, що не має слідів мастила.

13.5.20. Не допускається застосовувати кисень для чищення одягу, обдування виробів та пристроїв, а також для збагачування киснем повітря робочих приміщень.

13.5.21. Не рідше одного разу на місяць та в разі підозри на несправність мають перевірятись усі різаки й пальники на газонепроникність з наступною реєстрацією результатів перевірки у Журналі технічного стану. Не рідше одного разу на квартал має здійснюватись технічний огляд і випробування усіх кисневих та ацетиленових редукторів.

13.5.22. Запірний вентиль балона слід відкривати поволі, повертаючи його відразу не більше ніж на один оберт. Кисневий вентиль допускається відкривати й закривати тільки руками, а ацетиленовий - спеціальним ключем.

13.5.23. Не рідше одного разу на місяць та в разі підозри на забрудненість зварювальна киснева апаратура має бути знежирена етиловим спиртом.

13.5.24. Газове зварювання, різання та електрозварювання поверхонь з лакофарбовим та іншим покриттям, що виділяють під час горіння шкідливі речовини, допускається проводити тільки після зняття шару покриття на ширину не менше 200 мм (по 100 мм у кожний бік від лінії зварювання чи різання).

13.6. Робота з паяльними лампами

13.6.1. Під час роботи з паяльними лампами необхідно дотримуватись вимог Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України, а також вимог цього розділу.

13.6.2. Паяльні лампи, що є на судні, мають бути взяті на облік і пронумеровані. Паяльні лампи видають особам, що мають досвід і знають правила поводження з ними.

Зберігання разом справних і несправних ламп не допускається.

Не допускається використання бензинових паяльних ламп.

Має бути призначена відповідальна особа за зберігання, видачу і справність паяльних ламп.

13.6.3. Працювати паяльними лампами, що мають пропускання та запорошені форсунки, не допускається .

13.6.4. Запобіжні шпильки на корпусах ламп мають бути запаяні легкоплавким припоєм.

13.7. Фарбувальні роботи

13.7.1. Фарбувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог розділу 6.5 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України, ГОСТ 12.3.005-75 "ССБП. Роботи фарбувальні. Загальні вимоги безпеки", НПАОП 35.11-1.09-82 "Тимчасові правила з техніки безпеки, пожежної охорони і промислової санітарії при виконанні фарбувальних робіт у фарбувальних цехах (дільницях) машинобудівних заводів і на суднах флоту рибної промисловості", а також вимог цього розділу.

13.7.2. Під час травлення старої фарби їдкими лугами необхідно одягати гумові рукавички і захисні окуляри, щоб уникнути опіків шкіри й очей; для захисту одягу і взуття одягаються прогумовані фартух і гумові калоші. Роботи з паяльними лампами щодо випалювання фарби мають виконуватись у брезентових рукавицях. Не допускається випалювання фарби паяльними лампами в закритих приміщеннях.

13.7.3. Очищення від іржі, окалини і старої фарби сталевими щітками, пневмоінструментом має здійснюватись у захисних окулярах. У закритих приміщеннях має бути забезпечена ефективна вентиляція робочих місць.

13.7.4. У разі робіт із шкідливими для організму фарбувальними матеріалами і розчинниками мають вживатись заходи захисту відкритих ділянок шкіри та органів дихання працівників. Приміщення, де виконуються роботи, повинні вентилюватись, у разі потреби працівники повинні користуватися масками-респіраторами або шланговими протигазами.

13.7.5. Під час фарбування кам'яновугільним лаком або очищення поверхонь, пофарбованих ним, необхідно оберігати обличчя і руки від бризок або старої фарби, що відлітає. Роботи з кам'яновугільним лаком за наявності сонячного освітлення на робочих місцях не дозволяються.

13.7.6. Під час тривалої роботи з фарбування працівники повинні щогодини виходити з приміщення на 10 хвилин на свіже повітря.

13.7.7. Під час роботи зі свинцевими фарбами палити допускається в спеціально відведених місцях і тільки за умови, що працівники попередньо ретельно вимиють руки з милом. Після роботи руки та інші відкриті частини тіла миють теплою водою з милом та в разі потреби нешкідливими розчинниками.

13.7.8. Не допускається виконувати фарбування пульверизатором у закритому приміщенні кам'яновугільним лаком та іншими шкідливими фарбами.

Під час зовнішнього механізованого фарбування судна лакофарбовими матеріалами на основі епоксидних і поліуретанових смол необхідно стежити, щоб сторонні особи знаходились на відстані не менше 25 м від зони фарбування.

13.7.9. Плоти, що застосовуються під час фарбування корпуса судна, повинні мати достатню вантажопідйомність та стійкість, леєрну огорожу, швартовні пристрої та рятувальні засоби. Кожний такий пліт повинен мати паспорт-сертифікат виробника і проходити щорічне опосвідчення як плавзасіб.

13.7.10. Фарбопульти та інші пневматичні апарати для фарбування мають випробовуватись один раз на рік подвійним робочим гідравлічним тиском, про що має складатись відповідний акт.

13.7.11. У разі нанесення фарби апаратами механічного розпилювання не допускається підвищення тиску вище робочого. Якщо помічені зовнішні несправності резервуара (вм'ятини, нещільності швів), апаратом працювати не допускається. Усі апарати для механічного розпилювання, що працюють під тиском, мають бути забезпечені манометрами і захисними клапанами.

13.7.12. Під час фарбувальних робіт не допускається застосовувати бензол для миття рук.

13.7.13. Не допускається поселяти людей у свіжопофарбовані приміщення раніше, ніж це передбачено настановами заводу-виробника фарби. Протягом зазначеного часу приміщення мають провітрюватись.

13.7.14. Фарби, що містять органічні розчинники, мають зберігатись у спеціальних приміщеннях, обладнаних витяжною вентиляцією. Посудини з розчинниками і фарбами мають бути герметично закупорені. Сухі фарби також повинні зберігатись у герметично закритій тарі.

13.7.15. Банки з сухими фарбами слід розкупорювати без ударів за допомогою спеціальних важільних ключів. Під час розкупорювання банок із сухими фарбами, що містять свинець або інші шкідливі речовини, необхідно працювати в протипилових респіраторах.

13.7.16. Наповнена й порожня тара з-під фарб, оліфи, розчинників тощо постійно має бути щільно закрита.

13.7.17. Під час фарбування машинних палуб, ллял, машинних люків тощо шкідливими для організму фарбувальними матеріалами і розчинниками слід провітрювати приміщення і в разі потреби працювати в шланговому протигазі.

13.7.18. Фарбувальні роботи на висоті (на колонках, щоглах, фальштрубах тощо), за бортом судна та в погано вентильованих приміщеннях повинні проводитись під контролем посадових осіб судна із вжиттям необхідних заходів безпеки.

13.8. Роботи з епоксидними смолами

13.8.1. Роботи з епоксидними смолами повинні виконуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, НПАОП 24.16-7.07-85 "ОСТ 24.006.14-85. Роботи з епоксидними смолами і матеріалами на їх основі. Вимоги безпеки", а також вимог цього розділу.

13.8.2. Члени екіпажу, що працюють з епоксидними смолами та їх твердниками, мають бути одягнені в спецодяг: халати, гумові нарукавники, ковпаки, захисні окуляри і рукавички гумові або поліетиленові на бязевій підкладці, що захищають шкіру від потрапляння епоксидних смол та їх компонентів.

Особистий одяг і спецодяг мають зберігатися роздільно.

13.8.3. Приміщення, де проводяться операції з епоксидними смолами, мають бути ізольованими й мати припливно-витяжну вентиляцію. Кожне робоче місце для виконання робіт з епоксидними смолами має бути обладнане місцевою витяжною вентиляцією.

13.8.4. Якщо епоксидні смоли застосовують періодично і в невеликих кількостях, допускається працювати з ними в загальних приміщеннях на спеціально виділених і обладнаних для цього робочих місцях.

13.8.5. Робочі столи, на яких проводять роботу з застосуванням епоксидних смол, мають бути покриті цупким папером. Обробка дрібних деталей епоксидними смолами має проводитись на спеціальних металевих підносах, укритих папером.

Забруднений папір і обтиральний матеріал мають бути зібрані в металевий ящик з кришкою, який у кінці роботи необхідно очистити, а його вміст спалити у спеціально відведеному місці.

13.8.6. Готувати суміші смоли з твердником і перемішувати їх слід у поліетиленовому бачку, що щільно закривається і після закінчення робіт може бути легко очищений від залишків.

Під час виконання робіт, де потрібна невелика кількість епоксидної смоли, як ємність для неотверділої смоли застосовують картонні кружки, які після вживання знищують.

13.8.7. Рідкий твердник на судні слід зберігати в залізній банці з кришкою, що щільно закривається.

13.8.8. Інструмент та пристосування для нанесення епоксидних смол і їх сполук на вироби повинні мати на ручках захисні екрани з металу чи твердого картону.

13.8.9. У виробничих приміщеннях і на робочих ділянках для готування і нанесення епоксидної смоли не допускається палити і виконувати роботи з застосуванням відкритого вогню.

13.8.10. Епоксидна смола, що потрапила на робоче місце або інструмент, має бути видалена обтиральним матеріалом, змоченим невеликою кількістю ацетону, а потім поверхня промита теплою водою з милом.

Епоксидна смола, що потрапила на шкіру, має бути одразу ж змита марлевим тампоном, змоченим метилетилкетоном, після чого уражене місце промите теплою водою з милом.

13.8.11. Особи, що працюють з епоксидними смолами, повинні протягом робочого дня періодично мити руки й обличчя теплою водою з милом, а також після закінчення роботи митися в душі.

13.8.12. Для захисту шкіри рук від впливу епоксидних смол і твердників слід застосовувати захисну пасту або гумові рукавички.

13.8.13. Не допускається вживати їжу в робочому приміщенні під час роботи з епоксидними смолами.

13.9. Робота в закритих і погано вентильованих приміщеннях

13.9.1. Наказом (розпорядженням) капітана судна:

а) затверджується перелік суднових приміщень, що належать до категорії закритих і погано вентильованих;

б) визначається порядок дій особового складу під час проведення робіт у суднових закритих і погано вентильованих приміщеннях.

Наказ оновлюється щороку або на кожен рейс. Будь-які роботи в танках, цистернах та інших погано вентильованих приміщеннях не допускається виконувати під час відсутності на борту судна старшого механіка, а також без його письмового дозволу.

13.9.2. До робіт у закритих та погано вентильованих приміщеннях (очищення, правка, фарбування, опосвідчення, зварювання тощо) допускаються особи чоловічої статі, що пройшли медичний огляд (у тому числі й у суднового лікаря), навчені правилам безпечного виконання робіт у таких приміщеннях, пройшли інструктаж на робочому місці, знають знакову сигналізацію та вміють користуватись засобами захисту.

13.9.3. Усі роботи в закритих і погано вентильованих приміщеннях оформлюються нарядом-допуском з видачею його відповідальному виконавцю робіт. Особа, що видала наряд-допуск, здійснює контроль за виконанням заходів щодо забезпечення безпеки праці, викладених у наряді-допуску.

Відповідальний виконавець робіт, зазначений у наряді-допуску, забезпечує технологічну послідовність виконання робіт і заходів безпеки, визначених у наряді-допуску особою, що видала цей наряд. Відповідальними виконавцями робіт, що призначаються старшим помічником капітана (старшим механіком), можуть бути начальники суднових служб та інші особи керівного складу судна.

13.9.4. Старший механік судна:

а) забезпечує безпечне виконання робіт у закритих і погано вентильованих приміщеннях;

б) проводить інструктаж на робочому місці з особами, що залучаються до роботи в цих приміщеннях, із записом у журналі проведення інструктажів;

в) оформляє наряд-допуск на проведення робіт у закритих і погано вентильованих приміщеннях, визначаючи в ньому технологічну послідовність виконання роботи, заходи безпеки і відповідального виконавця робіт;

г) забезпечує до початку робіт і періодично в процесі роботи взяття проб повітря в приміщенні за допомогою приладів контролю, контролювати на судні своєчасність періодичної лабораторної перевірки таких приладів, а також реактивів до них і визначати після взяття проб та їх аналізу можливість перебування людей у зазначеному приміщенні;

ґ) проводить опитування учасників роботи, визначаючи рівень знань або вимог правил безпечного виконання робіт у закритих і погано вентильованих приміщеннях, уміння практичного користування засобами захисту і сигналами зв'язку;

д) виконує роботи тільки при позитивних аналізах повітря, забезпечуючи склад бригади не менше трьох осіб.

13.9.5. Вміст кисню в повітрі замкнутих та погано вентильованих приміщеннях (танках, цистернах, відсіках тощо) має бути не менше 19%, а гранично припустимі концентрації не більше:

- парів нафтопродуктів - 300 мг/ куб. м.;

- окислів азоту - 5 мг/ куб. м.;

- хлору - 1 мг/ куб. м.;

- аміаку - 14 мг/ куб. м.;

- сірководню - 10 мг/ куб. м.;

- сірководню у суміші з вуглеводнями - 3 мг/ куб. м.;

- окису вуглецю - 14 мг/ куб. м.;

- фосгену - 0,5 мг/ куб. м.;

- кислоти сірчаної - 1 мг/ куб. м.;

- кислоти соляної - 5 мг/ куб. м.;

- бензолу - 5 мг/ куб. м.;

- ацетону - 140 мг/ куб. м.;

- двоокису вуглецю - 0,1% (за обсягом);

- ксилолу - 50 мг/ куб. м.;

- уайт-спіриту - 300 мг/ куб.м.;

- толуолу - 50 мг/ куб. м.;

- метану - 300 мг/ куб. м..

13.9.6. Проби повітря слід брати при працюючій загальнообмінній вентиляції в цистернах (ємності) на висоті 0,75 м від дна ємності або від рівня підмостків.

Рекомендована послідовність узяття проб:

- перша - перед початком виконання робочих операцій;

- друга - через 45 хвилин після початку виконання робочих операцій (очищення щітками, знежирювання, фарбування);

- третя і наступні проби - через кожні 3 години роботи.

13.9.7. Обов'язки з безпосереднього взяття проб повітря в закритих та погано вентильованих приміщеннях покладаються на другого механіка судна, який повинен пройти попереднє навчання правилам роботи з відповідними вимірювальними приладами і мати відповідне посвідчення.

13.9.8. Під час підготовки до ремонту паливні та жирові цистерни мають бути повністю очищені від решток нафтопродуктів та жирів, з них мають бути видалені вуглеводневі гази. Для цього слід застосовувати хімічні мийні засоби чи пропарювання згідно з чинними інструкціями з очищення.

Після очищення та дегазації цистерн має бути зроблений лабораторний аналіз повітря у цистернах.

13.9.9. Під час стоянки судна в порту чи на заводі спостереження й контроль за правильною підготовкою цистерн до зварювальних робіт та безпекою їх проведення ведуть відповідні берегові служби.

13.9.10. У замкнутих та погано вентильованих приміщеннях для проведення вогневих робіт мають бути передбачені два лази для прокладення газових шлангів чи зварювального кабеля.

Вогневі роботи в замкнутих та погано вентильованих приміщеннях допускається виконувати тільки при відкритих кришках, дверях, ілюмінаторах та діючій примусовій вентиляції.

13.9.11. Паливні цистерни й танки, у яких зберігалось паливо з температурою спалаху нижче 61 град. С, незалежно від характеру й місця проведення на судні ремонтних робіт мають очищатись з видаленням твердих залишків та дегазуватись до досягнення санітарної норми - 0,3 г/ куб. м. у повітрі.

13.9.12. Паливні та мастильні цистерни і танки, на зовнішніх поверхнях яких будуть проводитися вогневі роботи, мають бути очищені й дегазовані до досягнення концентрації парів нафтопродуктів, що не перевищує 5% від нижньої концентраційної межі поширення полум'я, або заповнені інертними газами для зниження концентрації кисню в них до безпечного рівня (не більше 8% при інертизації двоокисом вуглецю і не більше 6,5% при інертизації азотом та димовими газами).

13.9.13. Під час підготовки водяних цистерн до ремонту після видалення води вони мають бути провітрені й висушені. Для прискорення видалення газоподібних речовин цистерну треба повністю заповнити водою, а після цього відкачати воду.

13.9.14. Входити до незачищених та недегазованих цистерн з вмістом у повітрі парів вуглеводню більше припустимої санітарної норми - 0,3 мг/л або наявності кисню менше 19% без ізолювального протигаза не допускається.

13.9.15. Входити до недегазованого приміщення допускається тільки в аварійних ситуаціях з дозволу капітана і з дотриманням заходів безпеки, при цьому працівник у приміщенні має бути забезпечений дихальним ізолювальним протигазом.

13.9.16. Під час роботи в масловмісних, паливних та жирових цистернах не допускається використовувати киснево-ізолювальні протигази.

13.9.17. У разі виконання ремонту всередині цистерн мають дотримуватися такі заходи безпеки:

а) горловини і люки цистерн мають бути відкриті безперервно протягом усього періоду роботи в них, при цьому має бути забезпечена витяжна вентиляція. Якщо горловини люків не виходять у зону чистого повітря, повинна застосовуватись припливно-витяжна вентиляція;

б) у цистернах з-під нафтопродуктів і жирів для освітлення мають застосовуватись акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні, напругою не більше 12 В;

в) кожен, хто спускається в цистерну, має бути забезпечений поясом з лямками і сигнальним кінцем, який тримає спостережник, що перебуває біля горловини;

г) перебування в цистерні не повинно перевищувати 45 хвилин, після чого обов'язковим є відпочинок поза цистерною протягом 15 хвилин;

ґ) перед початком роботи суміжні цистерни мають бути зачищені від залишків нафтопродуктів або жирів, дегазовані або заповнені водою;

д) у разі появи ознак нездужання (запаморочення або нудоти) працівник у цистерні повинен негайно припинити роботу, подати тривожний сигнал і якомога швидше вийти з цистерни. Поновлення робіт допускається після виявлення й усунення причин, що викликали нездужання.

13.9.18. У разі раптового припинення дії системи вентиляції в цистерні (відсіку тощо) люди повинні негайно її покинути. Роботи можуть бути відновлені тільки після відновлення дії системи вентиляції та попереднього ретельного провітрювання цистерни чи відсіку.

13.9.19. Під час спускання або підіймання з цистерни (танка) не допускається брати з собою інструмент. Інструмент слід спускати в цистерну (танк) у брезентовому мішку або відрі. Гаки для підвішування відер мають бути безпечної конструкції, що не допускає обривання.

13.9.20. За кожним працівником у танку (цистерні) має бути закріплений спостережник. Не допускається закріплювати одного спостережника за двома і більше працівниками.

13.9.21. Спостережник за працівником у цистерні має виконувати такі вимоги безпеки:

а) знати і вміти подавати знакову сигналізацію сигнальним кінцем;

б) стежити за станом і самопочуттям працівника, забезпечувати своєчасні перерви в роботі;

в) здіймати тривогу в разі припинення відповідних сигналів від працівника в цистерні або якщо він не підкоряється командам зверху;

г) періодично доводити до відома відповідального виконавця робіт інформацію про дії працівника в цистерні і його самопочуття;

ґ) стежити за своєчасним узяттям проб повітря з цистерни під час проведення в ній робіт;

д) стежити за тим, щоб над горловинами (вирізами) цистерн, де виконуються роботи зі знежирювання і фарбування, не велись вогневі роботи (зварювання, різання, правка з нагріванням), не застосовувався електроінструмент і переносні електросвітильники в незахищеному виконанні, а в радіусі до 15 м (по горизонталі і вертикалі) від центру горловини (вирізів) цистерни не палили;

е) не допускати проведення вогневих робіт на відстані 15 м від переділок, що огороджують цистерну, де ведуться роботи з її знежирювання або фарбування;

є) стежити за справною роботою вентиляційної установки;

ж) надавати першу долікарську допомогу особам, що потерпіли під час ведення робіт, для чого мати переносну аптечку, укомплектовану у відповідності зі специфікою очисних і фарбувальних робіт у закритих відсіках, і ємність з чистою (питною) водою до 6 л;

з) у разі виникнення аварійної ситуації (відмова вентилятора, підвищення концентрації токсичних і вибухонебезпечних парів у повітрі приміщення), несправностей засобів індивідуального захисту, поганого самопочуття працівників та інших явищах, що порушують нормальний хід роботи, негайно видалити всіх працівників з приміщення цієї цистерни.

13.9.22. У особи, що чергує біля люка, мають бути по два комплекти: протигазів шлангових, рятувальних поясів, сигнальних кінців, комбінезонів, взуття, а також вибухозахищений ліхтар. Черговий повинен мати свисток для подання сигналу тривоги та виклику відповідального керівника робіт.

13.9.23. Відповідальному керівнику робіт не допускається залишати судно на час проведення робіт у замкнутих та погано вентильованих приміщеннях.

13.9.24. Очищення в замкнутих та погано вентильованих приміщеннях судна ручними пневматичними щітками може бути допущене в разі створення у приміщенні загальнообмінної вентиляції, яка видаляє не менше 1400 куб. м/год повітря на кожну машину, та при забезпеченні працівників засобами індивідуального захисту.

13.9.25. При виконанні будь-яких ремонтних робіт у паливних та інших ємностях, де іскроутворення є небезпечним, має застосовуватись інструмент з кольорових металів (мідь, алюміній, свинець) і їх сплавів.

Допускається застосовувати для таких робіт інструмент із синтетичних матеріалів.

13.9.26. У відсіках, цистернах та інших замкнутих та погано вентильованих приміщеннях під час проведення в них робіт зі знежирювання, фарбування та очищення припливно-витяжна вентиляція має забезпечувати 5-10-кратний обмін повітря за 1 год при об'ємі приміщень до 250 куб. м. та 15-25-кратний обмін повітря за 1 год при об'ємі приміщення до 30 куб. м.

13.9.27. Видаляти стару ізоляцію й окалину механічним, хімічним та іншими способами всередині суднових приміщень допускається тільки у разі забезпечення ефективної вентиляції. Видаляти стару ізоляцію й окалину випалюванням не допускається.

13.9.28. Фарбування поверхонь замкнутих і погано вентильованих приміщень на судні (цистерни, танки, відсіки тощо) може виконуватись як ручним, так і механізованим способом за умови забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і примусовою вентиляцією. Під час фарбування фарборозпилювачами не допускається застосування матеріалів, що містять сполуки сурми, свинцю, миш'яку, міді, хрому (фарби типу КФ і ХС).

13.9.29. Пропарювання жирових і паливних ємностей (танків) має проводитись після повного видалення залишків палива і жиру протягом не менше 6 годин. Після пропарювання пара повинна випускатись із ємності протягом 1 години.

13.9.30. Для розігрівання залишків палива і жиру в ємностях застосовується пара з тиском не вище 0,2 МПа (2 кгс/кв. см.).

13.9.31. Вода, що утворилася від конденсації пари в ємності, має бути відкачана.

Горловини ємностей після пропарювання повинні бути постійно відкриті для повітрообміну.

13.9.32. У випадку негативних наслідків аналізу, слід повторити пропарювання ємностей протягом не менше 1 години.

13.9.33. Спуск у ємність після пропарювання і відкачування конденсату здійснюється з дотриманням усіх заходів безпеки і з використанням шлангового протигаза.

13.9.34. Не допускається розкривати суднові фанові системи, що проходять через замкнуті й погано вентильовані приміщення судна.

13.9.35. Для забезпечення безпечного проведення робіт із фановими системами, що перебувають в замкнутих і погано вентильованих приміщеннях, мають виконуватися такі вимоги безпеки:

а) входити в приміщення допускається тільки після попереднього його провітрювання і аналітичного визначення ступеня загазованості;

б) працівники повинні мати шланговий протигаз і наявність другого члена екіпажу спостережника;

в) повинен бути оформлений наряд-допуск на виконання робіт;

г) працівники повинні застосовувати світильники вибухозахищеного виконання;

ґ) працівники повинні бути забезпечені інструментом, що не викликає іскроутворення;

д) не допускається палити в приміщенні;

е) обмежити час перебування в приміщенні - не більше 10 хвилин;

є) необхідно під час проведення вогневих робіт і за відсутності працюючої вентиляції періодично визначати аналітичним способом величину концентрації вибухонебезпечного газу.

13.9.36. Під час роботи в закритих і погано вентильованих приміщеннях працівники і спостережники мають користуватись єдиною системою сигналів зв'язку між ними.

13.9.37. Виконавець робіт у замкнутому і погано вентильованому приміщенні має виконувати такі вимоги безпеки:

а) бути в захисній касці, поясі з лямками і сигнальним кінцем;

б) виконувати команди, які подає спостережник або відповідальний керівник робіт;

в) використовувати протягом періоду перебування в приміщенні передбачені засоби захисту;

г) у разі появи ознак нездужання негайно припинити роботу, подати сигнал і, за можливості, вийти з приміщення. Відновлювати роботи допускається тільки після виявлення причин, що викликали нездужання;

ґ) стежити за розташуванням шланга шлангового протигаза, виключаючи його ушкодження або затискання;

д) увійшовши до загазованої зони, зробити декілька глибоких вдихів для перевірки справності протигаза.

13.9.38. Працівники, що мають пошкодження шкіри, до очисних та фарбувальних робіт у цистернах, танках тощо не допускаються.

13.9.39. Закривати замкнуте та погано вентильоване приміщення допускається тільки після перевірки відсутності у них людей.

13.10. Ремонтні роботи в морі

13.10.1. Обладнання, що підлягає ремонту, перед початком робіт має бути повністю відключене від джерел електричної енергії, пари, води, стисненого повітря тощо, а також мають бути вжиті заходи проти випадкового відкривання запірних пристроїв чи ввімкнення пускових пристроїв, вивішені попереджувальні плакати, написи та знаки безпеки.

13.10.2. Деталі механізмів, пристроїв та обладнання, що розбираються у морі для проведення ремонтних робіт, повинні відразу закріплюватись з метою запобігання їх переміщенню під час гойданки судна.

13.10.3. Не допускається захаращувати деталями, що ремонтуються, проходи, майданчики, дільниці палуб, необхідні для забезпечення нормальної експлуатації судна, його механізмів, пристроїв та обладнання.

13.10.4. У разі кутів крену та диференту під час гойданки понад 10 град. С ремонтні роботи мають бути припинені.

13.10.5. Під час проведення аварійних ремонтних робіт, пов'язаних з забезпеченням живучості та незатоплюваності судна, допускаються з дозволу капітана окремі відхилення від вимог охорони праці, але з ужиттям усіх можливих заходів обережності.

14. Вимоги безпеки під час виконання
робіт з побутового обслуговування екіпажу судна

14.1. Загальні положення

14.1.1. Роботи з побутового обслуговування членів екіпажу судна мають виконуватися відповідно до вимог "ОСТ 15 370-87 ССБП. Судна промислового флоту. Роботи з побутового обслуговування екіпажу. Вимоги безпеки", а також вимог цього розділу.

14.1.2. Усі робочі місця, плити, печі та інше побутове устаткування мають бути освітлені і не захаращені.

14.1.3. У виробничих приміщеннях під час виконання робіт з побутового обслуговування членів екіпажу повинна працювати витяжна вентиляція чи система кондиціонування повітря. Промивання витяжних ґрат та чищення вентиляційних каналів має проводитись у відповідності з графіком. Не допускається штучно створювати протяги з метою вентиляції під час наявності у приміщенні людей.

14.1.4. Особи, допущені до роботи з побутового обслуговування членів екіпажу (судновий кухар, пекар, матрос-камбузник, буфетник, матрос-прибиральник, машиніст з прання), мають працювати в спецодязі, що має бути чистим, справним, не мати звисаючих кінців, застебнутим на всі ґудзики і з опущеними рукавами. Взуття має бути зашнурованим (застебнутим), на нековзкій підошві і з закаблуками.

14.1.5. У разі використання під час роботи (прибирання приміщень, миття посуду, прання білизни тощо) агресивних речовин, небезпечних для здоров'я, мають застосовуватися засоби захисту, передбачені розділом 2.1 Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам рибного господарства.

14.1.6. Особи, допущені до роботи на електромеханічному обладнанні (хліборізках, овочерізках, тістомішалках, картоплечистках, м'ясорубках, пральних машинах, центрифугах тощо), повинні бути ознайомлені з настановами щодо їх експлуатації. Працювати на цьому обладнанні допускається тільки після перевірки його справності, наявності захисних огороджень, заземлень, електричних блокувань, що виключають пуск обладнання при відкритих кришках.

Біля обладнання на видному місці має бути вивішена інструкція з охорони праці під час його експлуатації.

14.1.7. У разі виявлення несправності устаткування, захисних пристроїв і огороджень слід припинити роботу, зупинити несправний механізм і сповістити про це вахтового механіка.

Ремонт механічного устаткування допускається виконувати тільки електрикам і механікам.

14.1.8. Не допускається пускати в хід обладнання, з якого знято огородження чи захисні кожухи.

Зняті під час ремонту та огляду обладнання захисні огородження мають бути встановлені на місце після закінчення ремонту чи огляду.

14.1.9. Штормові кріплення інвентарю і посуду мають бути завжди в справному стані.

14.2. Роботи в харчоблоці

14.2.1. Весь камбузний і буфетний інвентар має зберігатись у визначених і постійних місцях.

При цьому має бути передбачене його штормове кріплення, для чого на камбузі і в буфетних обладнуються шафи, полички з бортами, гратами і гачками.

Не допускається влаштовувати полиці, грати, гачки і зберігати інвентар над плитою, проходами, посудомийками і столами.

14.2.2. Кухонний інвентар і інструменти повинні бути завжди у справному стані.

Ножі і сокири мають бути гостро і правильно заточені, без зазубрин, з міцно прикріпленими ручками, утримуватись у чистоті й зберігатись у спеціально відведених місцях.

Для відкривання тари має застосовуватись тільки призначений для цієї мети інструмент. Не допускається для відкривання тари користуватись сокирами, ломами, ножами, гирями та іншими невідповідними інструментами і випадковими предметами.

14.2.3. Настили камбузних плит мають бути рівними для безпечного пересування казанів і каструль. Плита має бути обладнана знімною рамою з залізних полос і поперечин, яка забезпечує під час качки кріплення казанів, каструль, сковорід тощо.

14.2.4. Працівникам харчоблоку не допускається:

а) заколювати одяг шпильками і голками, носити наручні годинники, шпильки, брошки, сережки, каблучки, гребінці та інші прикраси;

б) вмикати камбузне електроустатковання мокрими руками;

в) брати гарячі каструлі, сковороди та інший посуд з плити мокрими ганчірками та іншими, не призначеними для цієї мети, предметами;

г) стояти безпосередньо перед дверцятами духовок, топок, печей у момент їх відкривання і розвантажувати камбузні автоклави раніше, ніж через 5-10 хвилин після їх вимикання, щоб уникнути опіків;

ґ) відкривати кришки харчоварних казанів (парових, електричних) без зниження тиску в казані та спрямування струменя пари в протилежний від себе бік;

д) топити жир у духовці й залишати включену електросковороду без закладання продукту, щоб уникнути займання жиру;

е) наливати воду в посуд із розтопленим гарячим жиром;

є) гасити водою жир, що спалахнув;

ж) класти картоплю, котлети, рибу та інші напівфабрикати на гарячу сковороду способом "до себе";

з) кидати продукти в каструлі з киплячою (гарячою) водою;

и) використовувати пошкоджений скляний або порцеляновий посуд;

і) ловити ніж, що падає, залишати його у воді або в місцях, де на нього можуть бути покладені продукти;

ї) застосовувати не призначені для варіння й кип'ятіння води герметичні ємності типу бідонів тощо;

й) зберігати на камбузі мийні, їдкі або отруйні речовини. Мийні й дезинфекційні розчини слід готувати в окремому приміщенні шляхом розмішування препарату у воді, нагрітій до 50-60 град. С.

14.2.5. Під час шаткування овочів та різання їжі на дрібні шматки необхідно дотримуватись безпечних способів роботи: ніж у руці тримати так, щоб лезо мало нахил у протилежний бік від руки, що утримує оброблювану сировину.

14.2.6. М'ясорубки слід міцно кріпити на обробному столі. Під час роботи на них не допускається проштовхувати продукт, що перемелюється, із завантажувальної лійки в шнек пальцями, а також пристосуваннями, не призначеними для цього.

14.2.7. Перед вмиканням у мережу казанів, баків, водонагрівачів слід перевірити рівень води, який має бути не менше 50 мм над нагрівальними елементами.

Гарячу рідину з бачків і каструль слід виливати, тільки держачи посудину двома руками.

Казани і каструлі з гарячою рідиною масою понад 15 кг слід знімати і переносити тільки вдвох.

14.2.8. Отримавши від вахтового помічника попередження про шторм, слід ужити заходів для забезпечення цілості продуктів, готової їжі, інвентарю та посуду. Наповнення казанів, каструль, кип'ятильників і чайників слід зменшити настільки, щоб їжа не розплескалась. Кришки мають бути прикріплені до посуду. Під час шторму не допускається наливати повні каструлі, супові вази і полумиски, у яких переноситься їжа, тарілки і склянки, з яких вона споживається. У штормову погоду наповнення каструль і інших ємностей не повинно перевищувати 2/3, а в окремих випадках - 50% їх місткості.

14.2.9. У штормову погоду перед роздаванням їжі столи в кают-компанії та їдальні мають бути вкриті вологими скатертинами, а штормові буртики в столів підняті.

14.2.10. З метою попередження кишкових захворювань і бактеріологічних отруєнь працівники харчоблоку мають суворо дотримуватись правил особистої гігієни, щодня змінювати натільну білизну, не допускати забруднення спецодягу, який має бути постійно в трьох комплектах, тримати руки в чистоті, коротко стригти нігті, мити руки теплою водою з милом до початку роботи, при переході від однієї операції до іншої та після відвідування туалету.

Перед початком роботи і після закінчення робочої зміни працівники харчоблоку мають прийняти душ.

14.3. Зберігання, транспортування продуктів і харчових відходів

14.3.1. Усі продукти, що надходять на судно, мають відповідати санітарним вимогам і повинні бути доставлені спеціалізованим автотранспортом, щодо якого є санітарний дозвіл на використання. Продукти, що швидко псуються, повинні мати свідоцтва якості із зазначенням термінів зберігання та реалізації.

14.3.2. Під час використання приправ (кухонної солі, спецій, прянощів тощо) мають виконуватися такі вимоги безпеки:

а) повинні перевірятись упаковка і маркування кухонної солі, приправ і прянощів під час приймання їх на судно;

б) на всіх ємностях для зберігання приправ мають бути чіткі написи (бирки) з зазначенням найменування продуктів;

в) зберігати і тримати приправи слід відповідно до встановленого на суднах порядку, окремо від інших продуктів, особливо від отруйних і небезпечних для здоров'я людей речовин.

14.3.3. Для здійснення механізованого навантаження продуктів харчування з берега у кладові та з кладових у харчоблок мають використовуватися наявні на судні транспортно-вантажні засоби (стріли, крани, муфти, візки тощо).

14.3.4. Для перенесення продуктів з кладових застосовується справна тара (відра з кришками, кошики та інша зручна тара, що має ручки).

Не допускається переносити продукти в руках по вертикальних трапах.

14.3.5. Під час руху по трапах і переходу через комінгси необхідно стежити, щоб предмет, що переноситься, не затуляв поле зору. Не допускається перестрибувати через комінгси дверного прорізу або ставати на них.

14.3.6. Готову їжу з камбуза в їдальню (кают-компанію) в разі розташування їх на одній палубі допускається переносити в каструлях або суднових полумисках, але не допускається перетин шляхів доставки готової продукції та сировини. У разі розташування приміщень на різних за висотою палубах їжа має подаватися ліфтом. У виняткових випадках при розміщенні цих приміщень у різних надбудовах їжа переноситься в термосах, відрах із кришкою тощо.

Переносити гарячу їжу в рідкому стані необхідно тільки в закритих ємностях або у відрах з кришками, що щільно закриваються.

14.3.7. Пролиті слизькі речовини (жир, кисіль тощо) мають бути швидко витерті, або слизькі місця на палубі тимчасово посипані сіллю, поки пролите не буде прибране.

Потрібно бути обережними при перенесенні скляного посуду (тари), порцеляни та ємностей з гарячими рідинами щойно вимитою палубою.

14.3.8. Персонал, що обслуговує холодильні камери, має виконувати такі вимоги безпеки:

а) перед входом до камери надійно закріпити двері у відкритому стані;

б) при вході в камеру взяти з собою висячий замок від дверей камери, якщо немає іншої людини, що залишилася зовні для спостереження за тим, хто перебуває всередині камери;

в) уміти користуватися пристроями для відчинення дверей зсередини і подачі звукового сигналу у випадку самовільного замикання в камері;

г) при вході до приміщень холодильних камер повинен бути обладнаний кран холодної та гарячої води.

14.3.9. У разі підозри на витік холодоагенту має бути вивішений на дверях попереджувальний напис і негайно повідомлено про це головному (старшому) механіку.

14.3.10. На палубах і гратах кладових не повинно бути льоду та сторонніх предметів, що можуть стати причиною падіння.

Гаки для підвішування м'яса, що не використовуються, мають бути зняті й прибрані.

14.3.11. Відходи виробництва слід збирати у спеціально призначені для цього ємності та вчасно видаляти.

14.4. Обслуговування суднових газових побутових установок

14.4.1. Відповідальний за безпечну експлуатацію газової установки на судні має призначатись наказом капітана судна.

14.4.2. При всіх помічених несправностях у роботі системи газифікації камбузної плити має бути викликана особа, відповідальна за її безпечну експлуатацію.

14.4.3. Газовою плитою допускається користуватись тільки під час дії припливно-витяжної вентиляції камбуза. Обладнання для приготування їжі та побутові прилади, що використовують важкі гази, слід використовувати тільки в місцях, обладнаних вентиляцією; необхідно забезпечити відсутність можливості небезпечного накопичення газу.

На балонах, що містять займисті та інші небезпечні гази, повинні бути чіткі позначення, що вказують на їх зміст, і кольорове маркування відповідно до ГОСТ 949-73. Ці балони повинні розміщуватись на відкритих палубах. Вентилі, регулятори тиску і трубопроводи, що ведуть від цих балонів, мають бути захищені від пошкоджень.

14.4.4. У разі виявлення витікання газу або в разі припинення горіння має бути одразу припинена його подача до приладів і посилена вентиляція.

До усунення несправності не допускається користуватись відкритим вогнем, електроприладами, палити, умикати й вимикати електроосвітлення.

14.4.5. Для виявлення витікання газу не допускається застосовувати відкрите полум'я. Для цього можна користуватись мильною емульсією.

14.4.6. Не допускається:

а) проводити самочинну газифікацію, перестановку, заміну й ремонт газового обладнання;

б) користування газовими приладами членами суднового екіпажу, які не знають правил користування цими приладами;

в) ставити на газову плиту великогабаритний (з великим діаметром дна) посуд без спеціальних конфорок з високими ребрами;

г) користуватись газовими приладами для обігріву приміщення.

14.4.7. Після закінчення користування газом необхідно закрити крани на газових приладах і перед ними.

14.5. Прання, відмивання і прасування білизни

14.5.1. Прання білизни і спецодягу в суднових умовах допускається проводити в приміщеннях (пральнях), спеціально обладнаних для цього.

14.5.2. Як обладнання для прання білизни можуть бути використані пристосовані для цього раковини, установлені в умивальнях з достатньою подачею холодної і гарячої прісної води або з пристроями для її підігрівання, якщо обладнання спеціальних окремих приміщень для пралень практично не виправдане.

14.5.3. Не допускається залишати приміщення пральні відкритим і допускати в нього сторонніх осіб.

14.5.4. Пролитий мильний розчин або інші мийні рідини мають бути негайно видалені з палуби.

14.5.5. Під час прання, відмивання і прасування білизни необхідно дотримуватись вимог безпеки, викладених в експлуатаційній документації прального і гладильного обладнання.

14.5.6. Перед пуском пральної машини слід оглянути систему скидання пари і рідини машини в шпігатну систему судна. Систему необхідно періодично очищувати від залишків мила, ворси та інших забруднень, здатних забивати систему скидання води.

14.5.7. При віджиманні білизни на центрифузі не допускається:

а) включати центрифугу при гойданні судна (крені) вище 15 град.;

б) заповнювати центрифугу білизною під час її обертання;

в) здійснювати віджимання білизни при відкритій кришці центрифуги;

г) залишати центрифугу, що працює без догляду;

ґ) різко натискати на гальмо для зупинення кошика;

д) зупиняти обертання кошика руками або будь-якими предметами;

е) здійснювати вивантаження білизни до повного зупинення центрифуги.

14.5.8. У пральні мають бути вивішені інструкції з охорони праці під час обслуговування встановлених у ній машин.

14.5.9. Під час обслуговування механізмів пральні необхідно користуватись спецодягом, передбаченим розділом 2.1 Норм безплатної видачі спеціального одягу. Працювати в майках, кофточках, колодках, калошах, взутті, що спадає з ніг, або черевиках на високих підборах не допускається.

14.5.10. У разі виявлення несправності устаткування, захисних пристроїв і огороджень робота має бути припинена, несправний механізм зупинений і повідомлено про це вахтовому механіку.

14.5.11. Змащення, налагодження й ремонт механізмів пральні допускається проводити тільки механіку (електромеханіку).

14.5.12. Білизна перед вивантаженням з пральної машини має бути охолоджена.

14.5.13. Прасувальне приміщення повинно бути відокремлене від пральні і сушильні й обладнане засобами діелектричного захисту.

14.5.14. Необхідно, щоб кожна з наявних у прасувальному приміщенні електричних прасок мала гнучке кріплення, яке не давало б змогу виносити її в інше приміщення, а також блокування з світловою сигналізацією (червоне світло) біля вхідних дверей у прасувальне приміщення. Світлова сигналізація повинна вмикатись одночасно з поданням електроживлення на праску.

14.5.15. Кількість засобів для прання і сушіння білизни й одягу повинні відповідати чисельності екіпажу і звичайній тривалості плавання.

14.5.16. Сушіння білизни слід здійснювати у відсіку, відокремленому від кают і їдалень, з достатньою вентиляцією й опаленням, у якому наявні пристосування для розвішування білизни.

14.6. Прибирання приміщень

14.6.1. Прибирання сміття і відходів необхідно виконувати спеціально призначеними для цього засобами.

14.6.2. Для прибирання палуб поблизу трапів і прорізів працівники мають розташовуватися так, щоб трапи і прорізи перебували в полі зору працівника.

14.6.3. Під час миття й протирання підволоків, розташованих високо світильників, ілюмінаторів, а також верхньої частини переборок працівники повинні використовувати спеціальні затискачі для ганчірок, губок, щіток тощо.

Не допускається під час миття і протирання розташованих високо об'єктів ставати на будь-які предмети, високі табуретки, опалювальні прилади, унітази тощо.

14.6.4. Під час миття поверхонь внутрішніх приміщень судна працівники мають використовувати нейтральні мийні засоби, що не роз'їдають шкіру рук, або виконувати цю роботу в гумових рукавичках.

14.6.5. Миття устатковання і палуби харчоблоку за допомогою шланга допускається виконувати при відключеному електроустаткованні і так, щоб на електроплити не потрапляла вода.

14.6.6. Не допускається торкатись електроприладів, вимикачів і електропроводки мокрими руками.

14.6.7. Протирання електропроводки, електроприладів, освітлювальної арматури тощо допускається здійснювати тільки при знятій напрузі.

14.6.8. Під час прибирання у суднових приміщеннях не допускається смикати за висячі предмети невідомого призначення, особливо мотузки, пояси тощо.

14.6.9. Чистити електроприлади допускається тільки після відключення їх від електромережі. Електроприлади (пилососи, натирачі підлоги, підлогомийні прилади тощо) слід умикати в мережу сухими руками.

15. Вимоги до приміщень на риболовних суднах

15.1 Виробничі і службові приміщення

15.1.1. Мікроклімат у виробничих і службових приміщеннях повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень.

15.1.2. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати гранично допустимих концентрацій (ГДК) для конкретних речовин.

15.1.3. Рівень шуму на робочих місцях виробничих приміщень має відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку і становити не більше 80 дБ.

15.1.4. Освітлення робочих поверхонь на робочих місцях має відповідати цільовому призначенню приміщень згідно з СНиП II-4-79 "Природне і штучне освітлення".

Робочі місця, на яких може виникнути небезпека для працівників у разі пошкодження штучного освітлення, повинні бути забезпечені аварійним освітленням, яке має постійно підтримуватись у готовому до використання стані і регулярно перевірятись.

15.1.5. Підлога виробничих приміщень, розташованих над неопалюваними чи штучно охолоджуваними приміщеннями, повинна бути утеплена, щоб різниця температур у приміщенні та на поверхні підлоги не перевищувала 2,5 град. С, а також мати повітряний прошарок, що вентилюється.

15.1.6. Якщо за умовами технологічного процесу підлога є постійно зволоженою, робочі місця мають бути обладнані підніжними решітками.

15.1.7. Не допускаються протяги й різке охолодження повітря на робочих місцях у разі природної вентиляції виробничих приміщень.

Якщо передбачається виконання робіт із значним виділенням тепла або перебуванням у південних районах, слід передбачати кондиціювання повітря.

15.1.8. Рівень вібрації у службових приміщеннях повинен відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації.

15.2. Житлові приміщення

15.2.1. Системи опалення і вентиляції кают і їдалень повинні забезпечувати відповідність повітря вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень за будь-яких погодних і кліматичних умов, у тому числі й у разі плавання судна в тропіках.

Опалювальні і вентиляційні пристрої мають бути забезпечені енергією на протязі всього часу перебування екіпажу на судні.

15.2.2. Підлоги приміщень для екіпажу повинні мати водонепроникну поверхню, бути зручними для підтримання чистоти.

15.2.3. Мінімальна норма природного освітлення в каютах має бути такою, щоб людина з нормальним зором могла читати в ясний день газету в будь-якій частині каюти, доступній для вільного пересування. За неможливості забезпечити достатнє природне освітлення слід забезпечити загальне штучне освітлення, що відповідало б зазначеним вимогам.

15.2.4. Додатково до загального освітлення біля головної частини кожного ліжка має бути забезпечене додаткове місцеве освітлення для читання.

15.2.5. Ілюмінатори кают повинні мати фіранки.

15.2.6. Необхідно вжити заходів для запобігання проникненню в приміщення для екіпажу мух та комах.

15.2.7. Каюта має бути обладнана дзеркалом, скринькою для туалетних речей, поличкою для книжок і достатньою кількістю гачків для верхнього одягу.

15.2.8. Спальні місця для членів екіпажу слід розподіляти таким чином, щоб вахти були розділені і жодна особа, що працює тільки вдень, не розміщувалась у каюті разом з особами, що несуть вахту вночі.

16. Вимоги до шляхів пересування

16.1. Захисні перила, поручні і запобіжні леєри, рятівні канати та інші засоби, що забезпечують безпеку працівників під час руху шляхами пересування на судні, мають бути справними.

16.2. Якщо існує загроза падіння працівників в отвори в палубі або з однієї палуби на іншу, там, де це необхідно, слід передбачити відповідний захист.

Якщо цей захист забезпечують захисні поручні, вони повинні мати висоту не менше 1 м.

16.3. На кормі суден з похилими завантажувальними платформами верхня частина такої платформи повинна бути обладнана затвором або іншими запобіжними засобами такої самої висоти, як фальшборти чи інші подібні пристосування, для захисту працівників від падіння на платформу.

16.4. Шляхи і виходи, які можуть бути використані як аварійні, не повинні бути захаращені сторонніми предметами. Вони мають бути легкодоступні і вести, якщо змога, прямо на відкриту палубу або в безпечне місце, а звідти - до рятувальних транспортних засобів таким чином, щоб працівники могли максимально швидко і безпечно евакуюватись зі своїх робочих місць або житлових приміщень.

16.5. Необхідно, щоб зачинені виходи, які можуть бути використані як аварійні, могли бути легко і швидко відчинені будь-яким працівником або рятівною командою у разі надзвичайної ситуації.

16.6. Необхідно забезпечити, щоб двері завжди могли відчинятись зсередини без застосування спеціальних пристосувань.

Двері, що ведуть до робочих місць, повинні відчинятись з будь-якого боку.

16.7. Аварійні шляхи і виходи повинні мати позначення відповідно до ОСТ 15259-81 "Кольори сигнальні і знаки безпеки на суднах флоту рибної промисловості".

17. Вимоги пожежної безпеки

17.1. Пожежна безпека суден повинна забезпечуватись відповідно до вимог Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України.

17.2. Устаткування для боротьби з вогнем повинно завжди зберігатись у постійному місці, підтримуватись у справному стані і бути готовим до негайного використання.

Працівники повинні знати, де розміщене це устаткування, як воно діє і як ним користуватись.

17.3. Тренування з боротьби з пожежами повинні проводитись щомісяця.

18. Санітарно-гігієнічні вимоги

18.1. Кожне новозбудоване судно повинно бути забезпечене санітарно-технічним паспортом, у якому завод-будівельник має зазначити результати лабораторних вимірювань наявних (виявлених) виробничих шкідливих факторів.

Для суден, що перебувають в експлуатації, складання санітарно-технічного паспорта забезпечує судновласник (роботодавець). Судновласник (роботодавець) повинен періодично, але не рідше одного разу за п'ять років, організовувати лабораторні вимірювання шкідливих виробничих факторів і вживати заходів для їх усунення. Результати вимірювань заносять у санітарно-технічний паспорт, за ведення і зберігання якого відповідає старший помічник капітана. Другий примірник такого паспорта зберігається в службі охорони праці підприємства.

18.2. Рівні шуму і вібрації у приміщеннях судна і на робочих місцях повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації та Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

18.3. Освітленість усіх приміщень судна, робочих місць, відкритих палуб, трапів тощо повинна відповідати вимогам СНиП II-4-79 "Природне та штучне освітлення".

18.4. Аварійне освітлення має забезпечувати:

- на робочих поверхнях, що обслуговуються під час аварійного режиму, освітленість не менше 25% норм, установлених для робочого освітлення цих поверхонь лампами розжарювання;

- на лінії проходів та на східцях трапів - не нижче 5 лк.

18.5. На всіх суднах має бути передбачена система вентиляції, що має забезпечити виконання вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень. Усі судна водотоннажем 1000 регістрових тонн і більше повинні бути обладнані установками кондиціювання повітря у приміщеннях поста центрального керування машинного відділення відповідно до Рекомендації Міжнародної Організації Праці N 140 "Про кондиціювання повітря у приміщеннях для екіпажу і деяких інших приміщеннях на борту судна".

18.6. Якщо на риболовному судні здійснюються також переробка і виготовлення продукції з риби та інших водних живих ресурсів, необхідно дотримуватись вимог Державних санітарних правил і норм для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів.

18.7. На суднах, що мають житлові приміщення, повинні бути передбачені душові з гарячою і холодною проточною водою. Умивальні раковини і туалети повинні бути встановлені в належних місцях, відповідно обладнані і оснащені належною вентиляцією.

18.8. Санітарне обладнання для всіх членів команди, які не мають окремих кают з санітарними вузлами, має надаватись за наявності практичної можливості, з розрахунку

- один душ (або ванна) на кожні вісім осіб або менше;

- одна вбиральня на кожні вісім осіб або менше;

- одна вмивальна раковина на кожні шість осіб або менше.

18.9. У загальних умивальнях має бути забезпечена холодна і гаряча прісна вода, або засоби для підігрівання води.

18.10. Умивальні раковини і ванни мають бути достатніх розмірів і виготовлені з матеріалу з гладенькою поверхнею, яка стійка до утворення тріщин, розшарування чи корозії.

18.11. Туалети повинні мати зовнішню вентиляцію, не залежну від будь-яких інших приміщень.

18.12. Санітарне обладнання, розміщуване в туалетах, повинно мати пристрій для змивання струменем води в будь-який час.

18.13. Каналізаційні і стічні труби повинні бути таких розмірів і такої конструкції, щоб звести до мінімуму небезпеку їх засмічення і забезпечити зручність їх очищення. Ці труби не повинні проходити через резервуари з прісною і питною водою, а також, якщо це практично можливо, під стелями їдалень і житлових приміщень.

18.14. Приміщення для санітарних пристроїв, призначені для користування більш ніж однією людиною, повинні відповідати таким вимогам:

а) підлоги мають бути з міцного, легко очищуваного і водонепроникного матеріалу, має бути забезпечена можливість стікання води;

б) стінки мають бути зі сталі або іншого міцного матеріалу і бути водонепроникними принаймні на висоту 23 см від рівня підлоги;

в) приміщення повинні мати належне освітлення, опалення і вентиляцію;

г) туалети мають бути розміщені поблизу кают, але відокремлено від них і від умивалень, без прямого доступу з кают або з проходу між каютами і туалетами, до якого нема іншого доступу (ця вимога не застосовується, якщо туалет розміщений у приміщенні між двома каютами, у яких розміщено загалом не більше чотирьох осіб);

ґ) якщо в одному приміщенні більше однієї кабіни, вони мають бути розгороджені, щоб забезпечити індивідуальне користування ними.

18.15. Поза каютами, але недалеко від них, має бути достатніх розмірів належним чином вентильоване приміщення для розвішування непромокальних плащів.

18.16. На всіх суднах має бути обладнання для надання першої медичної допомоги.

18.17. Кожний член екіпажу повинен мати особисту медичну книжку, до якої записують результати медичних обстежень, а також відомості про проходження працівником навчання з програми гігієнічної підготовки. Особисті медичні книжки зберігаються у капітана чи іншої призначеної ним особи.

18.18. Медичні огляди проводяться відповідно до Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за N 136/345.

18.19. У разі поранень, порізів або уколів рук необхідно здійснити дезінфекцію й обробку ушкоджених місць у медпункті або медикаментами з суднової аптечки.

18.20. Палити на судні допускається тільки в спеціально відведених місцях.

18.21. Застосовувати на судні мийні, дезінфекційні засоби, інсектициди і ратициди повинні лише визначені особи, відповідальні за зберігання і використання цих засобів. Застосування цих засобів допускається тільки за умови наявності сертифікації в межах України та наявності на судні інструкцій щодо їх безпечного застосування і зберігання.

18.22. Кожний працівник повинен мати місце для зберігання свого одягу.

19. Заходи безпеки за екстремальних ситуацій

19.1. Судна повинні бути устатковані необхідними засобами для рятування життя і виживання, що включають засоби для підтримання працівників на поверхні води, кількість цих засобів повинна відповідати умовам судна і кількості людей, що перебувають на борту відповідно до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (з урахуванням змін, унесених у 1988 році), а також радіорятівним обладнанням, зокрема аварійним радіомаяком з гідростатичним роз'єднувальним механізмом, що вказує на місцеперебування судна.

19.2. Усі компоненти засобів для рятування життя і виживання повинні зберігатись у належних місцях, підтримуватись у справному стані й бути готовими до негайного використання.

Вони повинні перевірятись перед відходом судна з порту, а також регулярно під час плавання.

19.3. Усі працівники повинні пройти інструктаж і тренування щодо дій за надзвичайних ситуацій.

19.4. На судні має бути складений розпис за тривогами (тобто на випадок надзвичайних ситуацій), згідно з яким має проводитись навчання щодо дій за надзвичайних ситуацій.

Залежно від чисельності екіпажу на суднах створюються:

- за чисельності екіпажу 100 осіб і більше - носова, кормова і машинно-котельна аварійні партії;

- за чисельності 50-100 осіб - носова і кормова аварійні партії і машинно-котельна аварійна група;

- за чисельності 15-50 осіб - одна аварійна партія і машинно-котельна аварійні група;

- за чисельності менше 15 осіб - одна аварійна партія.

19.5. Тренувальні збори працівників для занять щодо виживання повинні проводитись щомісяця в порту і/або в морі.

Під час занять необхідно забезпечити перевірку і узгодженість дій працівників щодо виконання обов'язків, пов'язаних з поводженням із засобами рятування, виживання та користування ними.

Працівники повинні бути навчені діям щодо поводження з портативними радіопристроями і користування ними.

19.6. Засоби індивідуального захисту у вигляді одягу або призначені для одягання зверху повинні мати яскраве забарвлення, що контрастувало б з кольорами морської поверхні і було б добре помітним.

20. Організація першої медичної допомоги

20.1. На кожному судні і в його виробничих приміщеннях мають бути виділені спеціальні особи (у кожній зміні, вахті), відповідальні за систематичне поповнення і стан пристосувань і засобів для надання першої медичної допомоги, що зберігаються в медичних аптечках.

20.2. Увесь персонал судна повинен бути навчений способам надання першої допомоги.

20.3. У разі нещасного випадку необхідно негайно надати потерпілому першу медичну допомогу і своєчасно направити його до медичного пункту.

20.4. Перша медична допомога, що може бути надана немедичним персоналом, обмежується таким:

а) тимчасова зупинка кровотечі;

б) перев'язування рани, опіку;

в) іммобілізація перелому (нерухома пов'язка);

г) заходи з оживлення (штучне дихання);

ґ) перенесення або перевезення потерпілого.

20.5. На судні має бути апарат для штучного дихання з відповідним набором інструментів, а також ноші для перенесення потерпілих.

20.6. У приміщенні аміачної рефрижераторної установки має бути аптечка для надання першої медичної допомоги потерпілому, у якій повинні бути: лимонна і молочна кислота, питна сода, мазь Вишневського або пеніцилінова мазь, мазева пов'язка, нашатирний спирт, йод, бинт, вата, темні захисні окуляри "консерви", киснева подушка. Якщо в аптечці не вистачає місця, кисневу подушку можна зберігати в каюті рефрижераторного механіка.

20.7. У приміщенні фреонової рефрижераторної установки повинна бути аптечка для надання першої медичної допомоги потерпілому, яка повинна містити нашатирний спирт, питну соду, мазь Вишневського або пеніцилінову мазь, йод, бинт, вату, темні окуляри "консерви", кисневу подушку з киснем.

Начальник відділу організації державного нагляду
в АПК та соціально-культурній сфері Державного комітету
України з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду В.С.Ткачов