Протокол
про Статут Європейського інвестиційного банку

(консолідована версія станом на 1 січня 2005 року)

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ПРАГНУЧИ закласти Статут Європейського інвестиційного банку, обумовлений у статті 266 цього Договору,

ПОГОДИЛИСЯ, що до цього Договору належить додати такі положення:

Стаття 1

Цим створено Європейський інвестиційний банк (далі - "Банк"), що його засновано на підставі статті 266 цього Договору. Банкові належить виконувати свої функції та провадити діяльність згідно з положеннями цього Договору та цього Статуту.

Місце перебування Банку належить визначити урядам держав-членів за спільною згодою.

Стаття 2

Завдання Банку визначено у статті 267 цього Договору.

Стаття 3

Згідно зі статтею 266 цього Договору, членами Банку є:

- Королівство Бельгія,

- Королівство Данія,

- Федеративна Республіка Німеччина,

- Грецька Республіка,

- Королівство Іспанія,

- Французька Республіка,

- Ірландія,

- Італійська Республіка,

- Велике Герцогство Люксембурзьке,

- Королівство Нідерландів,

- Республіка Австрія,

- Португальська Республіка,

- Республіка Фінляндія,

- Королівство Швеція,

- Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

Стаття 4

1. Капітал Банку становить 62013 мільйонів ЕКЮ, що на нього підписалися держави-члени такими сумами:

- Німеччина 11 017 450 000

- Франція 11 017 450 000

- Італія 11 017 450 000

- Сполучене Королівство 11 017 450 000

- Іспанія 4 049 856 000

- Бельгія 3 053 960 000

- Нідерланди 3 053 960 000

- Швеція 2 026 000 000

- Данія 1 546 308 000

- Австрія 1 516 000 000

- Фінляндія 871 000 000

- Греція 828 380 000

- Португалія 533 844 000

- Ірландія 386 576 000

- Люксембург 77 316 000

Розрахунковою одиницею за означенням є ЕКЮ, що його використовує Європейська Спільнота (*). Рада керівників, діючи одностайно, на пропозицію Правління може змінити означення розрахункової одиниці (**).

_______________

(*) Абзац другий частини першої змінено рішенням Ради керівників від 13 травня 1981 року (ОВ L 311 від 30.10.1981).

(**) Абзац другий частини першої доповнено статтею 1 Договору про внесення змін до Протоколу про Статут Європейського інвестиційного банку.

Держави-члени відповідають [за зобов'язаннями Банку] лише сумою їхньої частки підписаного, але не сплаченого капіталу.

2. Приєднання нового члена має наслідком збільшення підписного капіталу відповідно до капіталу, що його вносить новий член.

3. Рада керівників, діючи одностайно, може вирішити збільшити підписний капітал.

4. Частку члена у підписному капіталі не можна передавати, віддавати під заставу чи накладати на неї арешт.

Стаття 5

1. Підписний капітал державам-членам належить сплатити в середньому в обсязі 7.50162895% від сум, закладених у частині першій статті 4 (*).

2. У разі збільшення підписного капіталу, Раді керівників належить, діючи одностайно, встановити відсоткову ставку, що її належить сплатити, а також процедуру сплати (**).

3. Правління може вимагати зробити вирівняльну сплату підписного капіталу в обсязі, потрібному, щоб Банк виконав свої зобов'язання щодо своїх кредиторів.

Державам-членам належить робити такі сплати пропорційно до їхніх часток у підписному капіталі у валютах, що їх Банк потребує, щоб виконати ці зобов'язання (***).

_______________

(*) Частину першу змінено рішенням Ради керівників від 11 червня 1990 року (ОВ L 377 від 31.12.1990).

(**) Частину другу змінено статтею 3 Протоколу N 1 до AA DK/IRL/UK.

(***) Частину третю змінено статтею 3 Протоколу N 1 до AA DK/IRL/UK.

Стаття 6

1. Рада керівників, діючи кваліфікованою більшістю на пропозицію Правління, може вирішити, що державам-членам належить надати Банкові особливу позику під відсотки якщо і в обсязі, в якому Банк потребує таких позик, щоб фінансувати спеціальні проекти, а Правління доведе, що Банк не може отримати потрібні кошти на ринках капіталу на умовах, доцільних з огляду на природу та цілі проектів, що їх належить профінансувати.

2. По особливі позики не можна звертатися раніше початку четвертого року після набрання чинності цього Договору . Вони не повинні перевищувати 400 мільйонів розрахункових одиниць загалом чи 100 мільйонів розрахункових одиниць на рік.

3. Строк, на який надано особливу позику, належить встановлювати залежно від строку, на який Банк пропонує надати позики чи ґарантії за допомогою цієї позики; йому не належить перевищувати 20 років. Рада керівників може, діючи кваліфікованою більшістю на пропозицію Правління, прийняти рішення про дострокову виплату особливої позики.

4. Особливі позики належить надавати під чотири відсотки річних, хіба що Рада керівників, враховуючи тенденцію та рівень відсоткових ставок на ринках капіталу, вирішить зафіксувати іншу ставку.

5. Держави-члени надають особливі позики пропорційно до їхніх часток у підписному капіталі; виплати належить робити в національній валюті протягом шести місяців після звернення про позику.

6. Якщо Банк буде ліквідовано, особливі позики держав-членів належить виплатити лише після сплати інших боргів Банку.

Стаття 7 (*)

1. У разі, якщо вартість валюти держави-члена відносно розрахункової одиниці, означеної у статті 4, поменшала, цій державі належить допасувати свою частку, оплачену в її валюті, пропорційно до зміни її вартості, зробивши додаткову сплату до Банку.

_______________

(*) Статтю змінено статтею 3 Протоколу N 1 до AA GR.

2. У разі, якщо вартість валюти держави-члена відносно розрахункової одиниці, означеної у статті 4, побільшала, Банкові належить допасувати частку цієї держави, оплачену в її валюті, пропорційно до зміни її вартості, повернувши цій державі гроші.

3. На цілі цієї статті, вартість валюти держави-члена відносно розрахункової одиниці, означеної у статті 4, має відповідати курсові перерахунку розрахункової одиниці до цієї валюти та навпаки, встановленому на підставі ринкового курсу.

4. Рада керівників, діючи одностайно на пропозицію Правління, може змінити метод перерахунку сум у розрахункових одиницях до сум у національних валютах і навпаки.

Окрім того, діючи одностайно на пропозицію Правління, вона може визначити метод допасовування капіталу, зазначений у частинах першій та другій цієї статті; допасовувальні виплати належить робити щонайменше один раз на рік.

Стаття 8

Керування та менеджмент Банком здійснюють Рада керівників, Правління та Керівний комітет.

Стаття 9

1. До складу Ради керівників входять міністри, що їх призначають держави-члени.

2. Раді керівників належить закласти загальні директиви щодо кредитної політики Банку, особливо з огляду на цілі, що до них належить прямувати, поступово досягаючи спільного ринку.

Раді керівників належить забезпечувати виконання цих директив.

3. Окрім того, Раді керівників належить:

(a) вирішувати, чи збільшувати підписний капітал згідно з частиною третьою статті 4 та частиною другою статті 5 (*);

_______________

(*) Пункт змінено статтею 4 Протоколу N 1 до AA DK/IRL/UK.

(b) здійснювати повноваження щодо особливих позик, обумовлені у статті 6;

(c) здійснювати повноваження щодо призначання та звільнення з посад членів Правління та Керівного комітету, обумовлені у статтях 11 та 13, а також повноваження, обумовлені у абзаці другому частини першої статті 13 (*);

_______________

(*) Пункт змінено статтею 4 Протоколу N 1 до AA DK/IRL/UK.

(d) дозволяти відступ, обумовлений у частині першій статті 18;

(e) затверджувати річний звіт Правління;

(f) затверджувати річний баланс та розрахунок прибутків та збитків;

(g) здійснювати повноваження та функції, обумовлені у статтях 4, 7, 14, 17, 26 та 27 (**);

_______________

(**) Пункт змінено статтею 3 Договору про внесення змін до Протоколу про Статут Європейського інвестиційного банку.

(h) ухвалити Правила процедури Банку.

4. У рамках цього Договору та цього Статуту Рада керівників має компетенцію ухвалювати, діючи одностайно, будь-які рішення щодо зупинення операцій Банку та, якщо це питання постане, його ліквідації.

Стаття 10

Якщо цим Статутом не обумовлено інакше, рішення Ради керівників належить ухвалювати більшістю її членів. Ця більшість має представляти щонайменше 50% підписного капіталу. Раді керівників належить голосувати згідно з положеннями статті 205 цього Договору.

Стаття 11

1. Правління має виключне право приймати рішення щодо того, чи надавати позики й ґарантії та чи брати позики; воно встановлює відсоткові ставки щодо наданих позик та комісію за надані ґарантії; воно стежить за належним функціюванням Банку; воно забезпечує менеджмент Банку згідно з положеннями цього Договору і цього Статуту та загальними директивами Ради керівників.

Наприкінці фінансового року Правлінню належить подавати до Ради керівників звіт та оприлюднювати його після затвердження.

2. До складу Правління входять 25 директорів та 13 заступників.

Директорів призначає Рада керівників на строк п'ять років, а саме:

- трьох директорів призначає Федеративна Республіка Німеччина,

- трьох директорів призначає Французька Республіка,

- трьох директорів призначає Італійська Республіка,

- трьох директорів призначає Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії,

- двох директорів призначає Королівство Іспанія,

- одного директора призначає Королівство Бельгія,

- одного директора призначає Королівство Данія,

- одного директора призначає Грецька Республіка,

- одного директора призначає Ірландія,

- одного директора призначає Велике Герцогство Люксембурзьке,

- одного директора призначає Королівство Нідерландів,

- одного директора призначає Республіка Австрія,

- одного директора призначає Португальська Республіка,

- одного директора призначає Республіка Фінляндія,

- одного директора призначає Королівство Швеція,

- одного директора призначає Комісія.

Заступників призначає Рада керівників на строк п'ять років, а саме:

- двох заступників призначає Федеративна Республіка Німеччина,

- двох заступників призначає Французька Республіка,

- двох заступників призначає Італійська Республіка,

- двох заступників призначає Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії,

- одного заступника призначають за спільною згодою Королівство Іспанія та Португальська Республіка,

- одного заступника призначають за спільною згодою країни Бенілюксу,

- одного заступника призначають за спільною згодою Королівство Данія, Грецька Республіка та Ірландія,

- одного заступника призначають за спільною згодою Республіка Австрія, Республіка Фінляндія та Королівство Швеція,

- одного заступника призначає Комісія.

Директорів та заступників можна призначати на новий строк.

Заступники можуть брати участь у засіданнях Правління. Заступники, що їх призначила одна держава, кілька держав за спільною згодою чи Комісія, можуть заступати директорів, що їх призначила, відповідно, ця держава, одна з цих держав чи Комісія. Заступники не мають права голосу за винятком випадків, коли вони заступають одного чи кількох директорів чи коли право голосу їм делеговано згідно з частиною першою статті 12.

Голова Керівного комітету чи, у разі його відсутності, один із заступників Голови головує на засіданнях Правління, проте йому не належить голосувати.

Членів Правління належить добирати з осіб, чия незалежність та компетентність поза сумнівом. Вони відповідальні лише перед Банком.

3. Директора може бути звільнено з посади лише якщо він вже не задовольняє вимоги, потрібні, щоб виконувати свої обов'язки; Раді керівників належить діяти кваліфікованою більшістю.

Якщо річний звіт не затверджено, Правлінню належить піти у відставку.

4. Будь-яку вакансію, що постає внаслідок смерті, добровільної відставки, звільнення чи колективної відставки, належить заповнювати згідно з частиною другою. Члена правління належить заступати на період до закінчення строку його перебування на посаді окрім випадку заміни цілого Правління.

5. Раді керівників належить визначити винагороду членів Правління. Раді керівників належить, діючи одностайно, закласти, яка діяльність є несумісною з обов'язками директора чи заступника.

Стаття 12

1. Кожен директор має один голос у Правлінні. Він може делегувати свій голос у всіх випадках згідно з процедурами, що їх належить закласти у Правилах процедури Банку.

2. Якщо цим Статутом не обумовлено інакше, Правлінню належить приймати рішення простою більшістю членів, що мають право голосу. Кваліфікована більшість потребує 17 поданих голосів. У Правилах процедури Банку належить закласти, скільки членів Правління становлять кворум, потрібний, щоб ухвалювати рішення.

Стаття 13

1. До складу Керівного комітету входять Голова та шість заступників Голови, що їх призначає на строк шість років Рада керівників на пропозицію Правління. Їх можна призначати на новий строк.

Рада керівників, діючи одностайно, може змінити число членів Керівного комітету.

2. На пропозицію Правління, ухвалену кваліфікованою більшістю, Рада керівників може, також діючи кваліфікованою більшістю, звільнити з посади члена Керівного комітету.

3. Керівний комітет відповідає за поточну роботу Банку під керуванням Голови та наглядом Правління.

Йому належить готувати рішення Правління, зокрема рішення щодо того, чи надавати позики й ґарантії та чи брати позики; йому належить забезпечувати виконання цих рішень.

4. Видаючи висновки щодо пропозицій, чи надавати позики й ґарантії та чи брати позики, Керівному комітетові належить діяти більшістю.

5. Раді керівників належить визначити винагороду членів Керівного комітету та закласти, яка діяльність є несумісною з їхніми обов'язками.

6. Голові чи, якщо його не допущено, одному із заступників Голови належить представляти Банк у судових та інших справах.

7. Посадовцями та іншими працівниками Банку керує Голова. Він приймає їх на роботу та звільняє. Добираючи персонал, належить враховувати не лише особисту придатність та кваліфікацію, а й належне представництво громадян окремих держав-членів.

8. Керівний комітет та персонал Банку відповідальні лише перед Банком і цілком незалежні у виконанні своїх обов'язків.

Стаття 14

1. Комітетові у складі трьох членів, що їх призначає Рада керівників на підставі рівня їхньої компетентності, належить щороку перевіряти правильність проведення операцій Банку та ведення його книг.

2. Комітетові належить підтвердити, що баланс та розрахунок видатків та збитків згідні з рахунками й правильно відбивають позицію Банку щодо його активів та пасивів.

Стаття 15

Стосунки з кожною державою-членом Банк підтримує через орган влади, що його визначає ця держава. Під час здійснювання фінансових операцій Банкові належить звертатися до центрального емісійного банку зацікавленої держави-члена чи до іншої фінансової установи, що її визначає ця держава.

Стаття 16

1. Банк співпрацює з усіма міжнародними організаціями, що працюють в тій самій сфері, що він.

2. Банк прагне встановити всі належні контакти в інтересах співпраці з банковими та фінансовими установами держав, на які поширюються його операції.

Стаття 17

На запит держави-члена чи Комісії, чи з власної ініціативи, Раді керівників належить тлумачити чи доповнювати директиви, закладені у статті 9 цього Статуту, згідно з тими самими положеннями, за якими їх ухвалено.

Стаття 18

1. У межах завдань, сформульованих у статті 267 цього Договору, Банкові належить надавати його членам чи підприємствам приватного чи публічного права позики на інвестиційні проекти, що їх плановано втілити на європейських територіях держав-членів у обсязі фондів, які неможливо отримати з інших джерел на розумних умовах.

Однак, як відступ, що потребує одностайного вповноваження Ради керівників, Банк може надавати позики на інвестиційні проекти, що їх плановано втілити, частково чи цілком, поза європейськими територіями держав-членів.

2. По змозі, кредити належить давати лише за умови, що залучено також інші джерела фінансування.

3. Надаючи позику підприємству чи органові, що не є державою-членом, Банкові належить узалежнити позику від ґарантій держави-члена, на території якої буде здійснено проект, чи від інших адекватних ґарантій.

4. Банк може ґарантувати позики підприємств приватного чи публічного права чи інших органів з метою втілити проекти, обумовлені у статті 267 цього Договору .

5. Загальна сума несплачених позик та ґарантій Банку в будь-який момент не може перевищувати 250% його підписного капіталу.

6. Банкові належить захищати себе від обмінного ризику, долучаючи до угод про позики та ґарантії застереження, які він вважає за доцільне.

Стаття 19

1. Відсоткові ставки за позиками та комісію за надання ґарантій Банку належить пристосовувати до умов, що превалюють на ринку капіталу і розраховувати таким чином, щоб прибуток від них давав Банкові змогу виконувати його зобов'язання, покривати його видатки та накопичувати резервний фонд, як обумовлено у статті 24.

2. Банкові не належить знижувати відсоткові ставки. Якщо зниження відсоткової ставки видається доцільним з огляду на природу проекту, про фінансування якого йдеться, зацікавлена держава-член чи якась інша агенція можуть допомогти сплатити відсотки у такому обсязі, щоб це було згідним зі статтею 87 цього Договору.

Стаття 20

У своїх операціях з надавання позик та ґарантій Банкові належить дотримуватися таких принципів:

1. Банкові належить забезпечити якнайраціональніше використання фондів у інтересах Спільноти.

Банк може надавати позики чи ґарантії лише:

(a) якщо, у разі проектів, що їх здійснюють підприємства виробничого сектора, сплату відсотків чи амортизацію покриває виробничий прибуток, а в інших випадках - якщо їх ґарантує зобов'язання держави, в якій здійснювано проект, або ґарантії надано у якийсь інший спосіб;

та

(b) якщо виконання проекту сприяє зростанню економічної продуктивності взагалі та пришвидшує втілення спільного ринку.

2. Банкові жодним чином не належить набувати інтересів у підприємстві чи перебирати будь-яку відповідальність за керування підприємством, крім випадків, коли цього потребує захист прав Банку на ґарантоване повернення коштів, що їх він позичив.

3. Банк може розпоряджатися своїми правами вимоги на ринку капіталу та з цією метою вимагати від своїх дебіторів видавати боргові зобов'язання чи інші цінні папери.

4. Банкові та державам-членам не належить накладати умови щодо витрачання коштів, позичених в Банку, в межах окремої держави-члена.

5. Банк може обумовити надання позик проведенням міжнародного тендеру.

6. Банкові не належить фінансувати, цілком чи частково, будь-який проект, проти якого заперечує держава-член, на території якої цей проект плановано здійснити.

Стаття 21

1. Заяви на позики чи ґарантії можна подавати Банкові через Комісію чи через державу-члена, на території якої плановано здійснити проект. Товариство може подавати заяви на позики чи ґарантії також безпосередньо Банкові.

2. Щодо заяв, поданих через Комісію, належить звернутися по висновок до держави-члена, на чиїй території плановано здійснити проект. Щодо заяви, поданої через державу-члена, належить звернутися по висновок до Комісії. Щодо заяв, що їх підприємство подає безпосередньо, належить звернутися по висновки до зацікавленої держави-члена та до Комісії.

Зацікавленій державі-членові та Комісії належить видати висновки протягом двох місяців. За браком відповіді протягом цього періоду Банк може вважати, що розглядуваний проект не викликає заперечень.

3. Правління ухвалює рішення щодо заяв про позики чи ґарантії, що їх подає йому Керівний комітет.

4. Керівному комітетові належить перевірити, чи відповідають подані заяви щодо позик чи ґарантій положенням цього Статуту, зокрема статті 20. Якщо Керівний комітет висловиться за надання позики чи ґарантій, йому належить подати Правлінню проект договору; Керівний комітет може узалежнити свій схвальний висновок умовами, які він вважає суттєвими. Якщо Керівний комітет висловиться проти надання позики чи ґарантій, йому належить подати Правлінню відповідні документи разом зі своїми висновками.

5. Якщо висновок Керівного комітету є негативним, Правління не може надати розглядувану позику чи ґарантію, хіба що його рішення є одностайним.

6. Якщо висновок Комісії є негативним, Правління не може надати розглядувану позику чи ґарантію, хіба що його рішення є одностайним; директорові, що його призначила Комісія, належить утримуватися від голосування.

7. Якщо висновок і Керівного комітету та Комісії є негативним, Правління не може надати позику чи ґарантії.

Стаття 22

1. Банк позичає на міжнародних ринках капіталу кошти, потрібні, щоб виконувати його завдання.

2. Банк може позичати на ринку капіталу держави-члена згідно з правовими положеннями щодо аналогічних внутрішніх справ чи, якщо таких положень у державі-членові бракує, після того, як Банк та зацікавлена держава-член проведуть консультації та досягнуть домовленості щодо пропонованої позики.

Компетентні органи зацікавленої держави-члена можуть відмовитися дати свою згоду лише якщо є підстави побоюватися серйозних збурень на ринку капіталу цієї держави.

Стаття 23

1. Банк може використовувати будь-які наявні кошти, що їх він не потребує на безпосереднє виконання його зобов'язань, таким чином:

(a) Банк може робити інвестиції на валютних ринках;

(b) Банк може, з огляду на положення частини другої статті 20, купувати та продавати цінні папери, що видав він чи ті, хто брав у нього позики;

(c) Банк може провадити будь-які інші фінансові операції, пов'язані з його цілями.

2. Без порушення положень статті 25, Банкові не належить, керуючи своїми інвестиціями, вдаватися до валютних арбітражів, яких він не потребує безпосередньо на провадження позикових операцій чи виконання зобов'язань, що постають через позики, що він узяв, чи ґарантії, що він надав.

3. У сферах, про які йдеться у цій статті, Банкові належить діяти у згоді з компетентними органами чи емісійним банком зацікавленої держави-члена.

Стаття 24

1. Поступово належить сформувати резервний фонд обсягом до 10% підписного капіталу. Якщо це виправдано з огляду на стан зобов'язань Банку, Правління може вирішити створити додаткові резерви. Доти, доки обсяг резервного фонду буде сформовано цілком, до нього належить перераховувати:

(a) відсотки, отримані з позик, що надає Банк із сум, що їх мають сплатити держави-члени згідно зі статтею 5;

(b) відсотки, отримані з позик, що надає Банк із коштів, отриманих з повернення позик, зазначених в абзаці (a);

тою мірою, якою ці прибутки не є потрібними на виконання зобов'язань Банку та покриття його витрат.

2. Ресурси резервного фонду належить інвестувати так, щоб їх можна було будь-коли використати заради досягнення цілей фонду.

Стаття 25

1. Банк має повноваження будь-коли переводити свої активи з валюти однієї держави-члена у валюту іншої держави-члена, щоб провадити фінансові операції, пов'язані з завданням, сформульованим у статті 267 цього Договору, з урахуванням положень статті 23 цього Статуту. Банкові належить по змозі, уникати таких трансферів, якщо він має готівкові чи ліквідні активи у потрібній валюті.

2. Банк не може конвертувати свої активи у валюті держави-члена у валюту третьої країни без згоди зацікавленої держави-члена.

3. Банк може вільно розпоряджатися частиною капіталу, сплаченою золотом чи конвертовною валютою, а також будь-якою валютою, позиченою на ринках поза межами Спільноти.

4. Держави-члени беруть на себе зобов'язання уможливити боржникам Банку отримання валюти, потрібної, щоб повернути капітал та сплатити відсотки за позики та комісію за ґарантії, що їх Банк надав на проекти, що їх плановано втілити на їхній території.

Стаття 26

Якщо держава-член не виконує членські зобов'язання, що постають на підставі цього Статуту, зокрема зобов'язання сплачувати свою частку підписного капіталу, надавати спеціальні позики чи обслуговувати свої запозичення, Рада керівників, діючи кваліфікованою більшістю, може своїм рішенням зупинити надавання позик чи ґарантій цій державі-членові чи її громадянам.

Це рішення не звільняє державу-члена чи її громадян від їхніх зобов'язань перед Банком.

Стаття 27

1. Якщо Рада керівників вирішить зупинити операції Банку, належить негайно припинити всю діяльність Банку, крім дій, потрібних, щоб забезпечити належну реалізацію, захист та збереження його активів та врегулювання його зобов'язань.

2. У разі ліквідації, Раді керівників належить призначити ліквідаторів та дати їм настанови щодо проведення ліквідації.

Стаття 28

1. У кожній державі-членові Банк користується найширшою право- та дієздатністю, що надає законодавство цієї держави юридичним особам; він може, зокрема, набувати чи відчужувати рухоме та нерухоме майно та розпоряджатися ним, а також бути стороною в судовому процесі.

(Див. також частину четверту статті 9 Амстердамського договору), а саме:

Європейські спільноти користуються на територіях держав-членів привілеями та імунітетами, потрібними для здійснення їхніх завдань за умов, закладених у Протоколі, зазначеному в частині п'ятій. Це саме стосується Європейського Центрального Банку, Європейського валютного інституту та Європейського інвестиційного банку.)

2. Власність Банку не підлягає жодній формі реквізиції чи конфіскації.

Стаття 29

Спори між Банком, з одного боку, та його кредиторами, боржниками чи будь-якою іншою особою, з іншого, належить вирішувати компетентним національним судам крім випадків, коли юрисдикція належить Судові.

Банкові належить мати в кожній державі-членові адресу, куди доправляти судові документи. Проте він може у будь-якому контракті вказати конкретну адресу позову чи обумовити арбітраж.

Майно та активи Банку не підлягають арештові чи конфіскації у виконавчий спосіб, хіба що за рішенням суду.

Стаття 30 (*)

1. Рада керівників, діючи одностайно, може вирішити заснувати Європейський інвестиційний фонд, що є суб'єктом права та має фінансову автономію, і що його членом-засновником є Банк.

_______________

(*) Статтю додано Актом від 25 березня 1993 року про зміни до Протоколу про Статут Європейського інвестиційного банку, що уповноважує Раду керівників заснувати Європейський інвестиційний фонд; ця стаття набрала чинності 1 травня 1994 року.

2. Раді керівників належить запровадити Статут Європейського інвестиційного фонду одностайним рішенням. Цим Статутом належить визначити, зокрема, його цілі, структуру, капітал, членство, фінансові ресурси, засоби інтервенції, організацію аудиту та стосунки між органами Банку та Фонду.

3. Попри положення частини другої статті 20, Банк має повноваження брати участь у керуванні Фондом та робити внески до його підписного капіталу в межах суми, яку належить визначити Раді керівників, діючи одностайно.

4. Європейська Спільнота може стати членом Фонду й робити внески до його підписного капіталу. Фінансові установи, зацікавлені у цілях Фонду, можуть отримати запрошення стати членами Фонду.

5. Протокол про привілеї та імунітети Європейських спільнот належить застосовувати до Фонду, членів його органів під час виконання їхніх обов'язків, а також до персоналу Фонду.

Окрім того, Фонд належить звільнити від податків усіх типів чи інших стягнень подібної природи у разі будь-якого збільшення його капіталу, а також від різних формальностей, що можуть бути пов'язані з цим у державі, де Фонд має місце перебування. Так само його розпуск чи ліквідація не повинні спричинити жодних стягнень. Нарешті, діяльність Фонду та його органів, проваджувана згідно з цим Статутом, не підлягає податкові з обороту.

Дивіденди, прибуток з капіталу чи інші прибутки, що походять від Фонду і на які мають право члени, що не є Європейською Спільнотою та Банком, підлягають фіскальним положенням відповідного законодавства.

6. Суд, у встановлених далі межах, має юрисдикцію щодо спорів, пов'язаних із заходами, що їх ухвалюють органи Фонду. Позови проти таких заходів може подавати кожен член Фонду як такий чи держава-член за умов, закладених у статті 230 цього Договору.

Вчинено в Римі двадцять п'ятого дня березня року одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сьомого.

Конституційні акти Європейського Союзу.
Частина I/ Упорядник Г.Друзенко, за загальною
редакцією Т.Качки.-К.: Видавництво " Юстініан", 2005 р.-512с.