ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ
В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЛИСТ
25.04.2008 N 11701/8/15-213/1

Щодо забезпечення ефективного справляння податку
на додану вартість та безумовного дотримання вимог
чинного податкового законодавства

Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області з метою забезпечення ефективного справляння податку на додану вартість та безумовного дотримання вимог чинного податкового законодавства просить розглянути таке проблемне питання.

При здійсненні операцій з поставки імпортних товарів в рамках цивільно-правових договорів, що не передбачають перехід права власності, база та порядок оподаткування податком на додану вартість визначається пунктом 4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). За умови перерахування коштів за імпортний товар та при одержанні ВМД, повірений має право на податковий кредит з ПДВ у сумі сплаченого на митниці податку, а при передачі товарів на обсяг поставлених товарів нараховує податкові зобов'язання та виписує податкову накладну. Зазначений порядок оподаткування викладено в роз'ясненні ДПА України від 18.05.2006 р. N 9381/7/16-1517-4.

Вищенаведені податкові наслідки виникають, якщо повірений сплачує ПДВ митному органу при ввезенні товарів (в тому числі за рахунок довірителя).

Проте, стаття 1000 Цивільного кодексу ( 435-15 ) не вимагає від повіреного здійснення всіх без виключення юридичних дій, які виникають у зв'язку з проведенням господарської операції, зокрема сплати платежів при розмитненні. Тобто, повірений може виконувати всі обов'язки, передбачені угодою доручення, за виключенням сплати ПДВ при ввезенні товарів в Україну.

Згідно з пунктом 1.3 ст.1, п.2.4 ст.2 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платником податку є особа, яка імпортує товари для їх використання або споживання на митній території України.

Тобто платником ПДВ при імпорті товарів в Україну, незалежно від виду укладених цивільно-правових угод, може бути довіритель. Зазначене підтверджується і Порядком заповнення вантажної митної декларації, затвердженим наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. N 307, в якому згідно з вантажною митною декларацією довіритель (комітент) виступає і одержувачем, і імпортером.

Листом Державної митної служби України від 20.09.2005 р. N 15/1780 також надано роз'яснення, що оскільки майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента, то при оподаткуванні таких операцій з імпортування товарів платником податку на додану вартість є комітент.

Тобто, виходячи з положень Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), роз'яснень Держмитслужби при здійсненні поставок імпортних товарів за договорами довіри (комісії) зі сплатою ПДВ на митниці повіреним (комітентом), виникає ситуація, при якій по одному і тому ж товару виникає два податкових зобов'язання:

- при імпорті товару - у довірителя (комітента),

- при переданні такого товару довірителю (комітенту) - у повіреного (комісіонера).

В той же час, при оподаткуванні за встановленим Законом порядком, довіритель (комітент) буде мати два документи, що визначають податковий кредит по одному і тому ж товару: вантажна митна декларація та податкова накладна повіреного (комісіонера).

При проведенні документальних перевірок платників ПДВ - посередників, які здійснювали імпорт товарів за дорученням платників зі сплатою ПДВ на митниці довірителем (комітентом), встановлюються непоодинокі випадки нарахування ПДВ підприємствами посередниками тільки на суму вартості послуги комісії (комісійну винагороду), а не на весь обсяг поставлених імпортних товарів.

З метою правильності визначення бази оподаткування у повіреного (комісіонера), об'єктивності розгляду скарг, запитів платників та уникнення масових судових рішень не на користь податкових органів, просимо надати роз'яснення щодо порядку оподаткування операцій з поставки імпортних товарів в рамках договорів, які не передбачають перехід власності на такі товари, та одночасно передбачають сплату ПДВ на митниці безпосередньо довірителем (комітентом).

Заступник Голови В.Саранцев