Відправляємо працівника у відрядження

Здавалося б, що може бути простіше ніж оформити відрядження. А якщо працівник - сумісник, одночасно відряджається двома підприємствами, на власному автомобілі, так ще й захворів у відрядженні?

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Філії, дільниці та інші підрозділи підприємства, що знаходяться в іншій місцевості, також можуть направляти своїх працівників до іншого населеного пункту для виконання службового доручення.

Місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або трудовим договором між працівником і роботодавцем. Такі службові поїздки, визнані відрядженнями, також підкоряються нормам, установленим для службових відряджень.

Отже, колективним договором повинен бути визначений певний перелік посад і робіт, для яких службові поїздки є відрядженням, і перелік посад (робіт), для яких робота має роз'їзний характер, виконується вахтовим методом або перелік працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт.

Якщо колективним договором визначено перелік посад і професій, робота яких постійно проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, або якщо така норма передбачена трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (чи уповноваженою особою), службові поїздки таких працівників не вважаються відрядженням (Лист № 6515).

Згідно із Загальними положеннями Інструкції про відрядження, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності, а також осіб, що працюють за трудовим договором з фізичними особами (далі - громадянами).

При направленні працівників у службові відрядження суб'єкти підприємницької діяльності повинні дотримуватися норм чинного законодавства з питань службових відряджень. Згідно зі ст. 121 КЗпП

України, працівники мають право на відшкодування витрат і отримання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями. При цьому зазначені витрати і компенсації виплачуються у порядку та розмірах, що встановлюються законодавством.

Згідно зі ст. 12 Закону про оплату праці, гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень, установлені КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно зі ст. 46 ГК України, при укладанні з громадянином трудового договору підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижче визначеної законом та її своєчасне отримання працівником, а також інші соціальні гарантії згідно із законодавством України.

При направленні працівників у службові відрядження суб'єкти підприємницької діяльності повинні дотримуватися норм чинного законодавства з питань службових відряджень, зокрема норми Інструкції про відрядження.

На цей час питання про можливість використання Інструкції про відрядження підприємцями - суб'єктами підприємницької діяльності залишається не врегульованим. У разі направлення у відрядження працівника, який перебуває у трудових відносинах з приватним підприємцем - суб'єктом підприємницької діяльності, оформлення посвідчення про відрядження повинно здійснюватися з дотриманням норм інструкції про відрядження (див. також лист № 6353).

Держкомпідприємництвом у листі № 1-221/805 висловлена думка проте, що приватний підприємець зобов'язаний видавати наказ про направлення у службове відрядження найманих працівників ї себе. Вимоги до оформлення цих та інших документів такі самі, як і для підприємств і організацій. При дотриманні усіх вимог витрати на службове відрядження можуть включатися до складу витрат підприємця.

Підприємство вправі направляти у відрядження особу, яка не перебуває у трудових відносинах з підприємством, якщо така особа є членом керівного органу цього підприємства (наприклад, член ради АТ, засновник ТОВ). Про це йдеться в Листах № 3991 і № 6045. Як обґрунтування в цих листах наведені норми пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, якою передбачене включення до складу валових витрат (далі - ВВ) виробництва та обігу витрат на відрядження членів керівних органів платника податку.

У зв'язку з цим, на думку Мінфіну, підприємство має право направляти у відрядження членів керівних органів підприємства. Пріоритет у цьому випадку належить Закону про оподаткування прибутку, а не інструкції про відрядження, яка передбачає відшкодування витрат на відрядження лише працівникам підприємства, що направляє. Тому витрати на поїздки членів керівного органу можна оформляти як витрати на відрядження, відносячи їх на ВВ.

З приводу направлення у відрядження громадянина, який не є працівником підприємства, і з яким укладено цивільно-правовий договір, у Листі № 11258 ДПАУ стверджує таке:

“...якщо умовами цивільно-правового договору, укладеного між фізичною особою і підприємством, не визначено виконання для підприємства робіт за межами місцезнаходження підприємства, зокрема,, за межами України, то підприємство може направити таку фізичну особу у відрядження з оформленням усіх необхідних документів (наказ, завдання та ін.). Після закінчення відрядження фізична особа повинна надати підприємству звіт про виконання робіт за договором цивільно-правового характеру і звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт”.

Порядок оформлення документів для відправлення працівника у відрядження за кордон на службовому легковому автомобілі не відрізняється від порядку для звичайного відрядження, а саме: видається наказ про відрядження, в якому зазначається, що відрядження буде здійснюватися на службовому автомобілі підприємства, а також затверджується маршрут руху, виписується посвідчення про відрядження і видається відповідно до затвердженого кошторису аванс на відрядження.

При оформленні документів у разі відрядження працівника на власному автомобілі застосування дорожнього листа (типова форма № 3) власником автомобіля не є обов'язковим. Інструкцією № 74 визначено, що “Дорожній лист службового легкового автомобіля” (типова форма № 3) застосовується лише при експлуатації службових легкових автомобілів.

При доставці вантажу приватним легковим автомобілем, який належить юридичній особі, оформляється “Товарно-транспортна накладна” (форма № 1-ТН), яка виписується при передачі вантажу (товару) для перевезення.

Гарантії та компенсації
при службових відрядженнях

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюються права, закріплені в трудовому законодавстві, зокрема, ст. 121 КЗпП України, та у колективному договорі.

Відрядження входять до кола службових обов'язків деяких працівників. Відмова від них без поважних причин вважається дисциплінарною провиною. Виключення становлять:

- жінки, які мають дітей до З років, або вагітні (направлення їх у відрядження заборонено ст. 176 КЗпП України);

- жінки, що мають дітей від З до 14 років (направлення їх у відрядження можливе лише за їх згодою).

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке він відправлений. Дні відпочинку, не використані за час відрядження, після повернення з відрядження не надаються.

Відрядженому працівнику надається додатковий день відпочинку у випадках:

- якщо він відбуває у відрядження у вихідний день;

- якщо наказом про відрядження передбачене повернення працівника з відрядження у вихідний діут;

- якщо працівник змушений відправитися у відрядження у вихідні або святкові і неробочі дні.

Компенсація за роботу в ці дні виплачується згідно з чинним законодавством.

Гарантія відрядженій особі її середнього заробітку на весь період відрядження передбачена ст. 121 КЗпП України.

За відрядженим працівником зберігаються місце роботи і середній заробіток за час відрядження, утому числі і за час перебування удорозі. Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається за всі робочі дні тижня. Заробітна плата відрядженому працівнику на його прохання може перераховуватися поштою за рахунок підприємства, яке його відряджало.

За час затримки в місці перебування у відрядженні без поважних причин заробітна плата працівнику не виплачується.

При обчисленні середньої заробітної плати уразі її збереження за час відрядження слід керуватися положеннями Порядку № 100 для обчислення середньої зарплати.

Згідно з Порядком № 100, середня . заробітна плата відрядженого працівника, що зберігається, визначається виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, які передують від'їзду відрядженого услужбове відрядження. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом двох останніх місяців відряджений не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо протягом цих попередніх двох місяців відряджений не працював з поважної причини, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з установленої договором тарифної ставки або місячного окладу.

Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам із сезонним характером роботи з урахуванням того, що заробітна плата протягом року може значно коливатися, для випадку її збереження на період відрядження вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Час, протягом якого відряджений працівник не працював з поважних причин і за ним не зберігався заробіток (або зберігався частково), не включається у розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати для випадків її збереження на період відрядження.

Нарахування виплат по заробітній платі перебуваючого у службовому відрядженні здійснюється шляхом множення середньоденного (середньогодинного) заробітку на число робочих днів (годин), що припадає на час перебування у відрядженні.

При визначенні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються:

- основна заробітна плата;

- доплати і надбавки за:

- надурочну роботу та роботу в нічний час;

- суміщення професій і посад;

- розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками;

- високі досягнення у праці;

- керівництво бригадою,

- вислугу років та інші;

- виробничі премії та виплати:

- за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;

- винагорода за підсумками річної роботи та за вислугу років тощо.

При обчисленні середньої заробітної плати у випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: ,

- одноразові виплати за виконання окремих доручень, не пов'язаних з виконанням трудових обов'язків;

- одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам які виходять на пенсію, вихідна допомога);

- компенсаційні виплати на відрядження;

- премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції;

- грошові і матеріальні винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

- пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

- літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів за авторським договором;

- вартість безоплатно виданого спецодягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту і гігієни, молока та лікувально-профілактичного харчування;

-дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

- виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження;

- вартість безоплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

- заробітна плата за роботуза сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

- компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати;

- виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток (за час виконання державних обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження);

- допомога потимчасовій непрацездатності.

Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці відповідно до графіка роботи підприємства, установи, організації.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі у розрахунковому періоді, в якому за працівником зберігається заробітна плата, вона коригується на коефіцієнт підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат здійснюється з урахуванням їх фінансових можливостей.

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівнику у зв'язку з присвоєнням більш високого розряду, переведенням на іншу високооплачувану роботу таке коригування середньої заробітної плати не здійснюється.

Працівникам бюджетних установ і організацій, яким згідно із законами України щомісяця перераховуються посадові оклади до рівня середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості, такі щомісячні доплати у розрахунок середньої заробітної плати включаються, якщо це передбачено колективним договором по підприємству.

Оплата за роботу у вихідний день здійснюється з урахуванням вимог ст. 107 КЗпП України, тобто у подвійному розмірі. У Листі №442 підтверджується, що, згідно з положеннями ст. 107 КЗпП України, робота у вихідний день оплачується у подвійному розмірі, а саме:

1) відрядникам- за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які отримують місячний оклад, -у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, тау розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм жилого приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і оплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання службового доручення або повернутися назад у місце свого постійного проживання. Такі відшкодування проводяться на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника та його нездатність за станом здоров'я повернутися в місце постійного проживання повинні бути засвідчені у встановленому порядку.

За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівнику на загальних підставах виплачується допомога потимчасовій непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються у строк відрядження.

Відрядження працівників-сумісників

Чинне законодавство не обмежує можливість направлення у відрядження працівника, який працює за сумісництвом. Згідно з п. 1.4 розд. 1 Інструкції про відрядження, при відряджанні працівника, ям працює за сумісництвом, за ни зберігається середній заробіте лише на тому підприємстві, як його відряджало.

У разі направлення у відрядженн працівника одночасно з основне роботи і роботи за сумісництво! середній заробіток зберігаєтьс: за ним в обох посадах.

Якщо під час відрядження за однил місцем роботи виконання трудови) обов'язків за іншим місцем роботі/ не можливе, то працівник, який направляється у відрядження з основного місця роботи або з роботи за сумісництвом, може скористатися правом на відпустку без збереження заробітної плати на строк не більше 15 календарних діб згідно зі ст. 10 і ст. 26 Закону про відпустки. Отже, якщо працівник направляється у відрядження з основного місця роботи, то на роботі за сумісництвом він може взяти відпустку без збереження заробітної плати. Якщо працівник направляється у відрядження з роботи за сумісництвом, то за основним міедем роботи йому може бути надана відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно з п. 1.4 розд. 1 Інструкції про відрядження, при направленні працівника у відрядження одночасно як з основного місця роботи, так і з роботи за сумісництвом, за ним в обох посадах зберігається середній заробіток, а витрати для відшкодування витрат на розподіляються й між роботодавцями.

Порядок розподілу витрат на відрядження для цього випадку законодавством не встановлений. Оскільки Інструкція про відрядження вимагає ї наявності угоди між підприємствами, які відряджають працівника, щодо розподілу між ними витрат на відрядження, то таку угоду краще оформити в письмовій формі.

Оскільки працівник відряджається одночасно двома підприємствами, повинні оформлятися два накази на відрядження і виписуватися два посвідчення про відрядження.

Умовою відшкодування витрат на відрядження, згідно з п.п. 1.6, 1.8, 1.11 розділу 1 Інструкції про відрядження, є наявність оригіналів документів, які підтверджують витрати на проїзд, найм житлового приміщення, бронювання місць у готелях, оплату постільних речей та ін. Оскільки оригінали документів можуть знаходитися тільки у одного з підприємств, що відряджало працівника, то і відшкодувати витрати на відрядження зможе тільки це підприємство. У цьому зв'язку розподіл витрат на відрядження між підприємствами, що відряджали працівника, у певній пропорції неправомірно, оскільки працівник че зможе представити два оригінали підтвердних документів.

Отже, в угоді про розподіл витрат ш відрядження, про що говорилося вище, доцільно зазначити, які саме витрати (на проїзд, харчування, проживання тощо) відшкодовує кожна зі сторін. Відповідно, працівник повинен буде надати підприємствам оригінали саме тих підтвердних документів, відшкодувати витрати за якими ці підприємства зобов'язалися відповідно до зазначеної угоди.

Наказ на відрядження

Згідно з п.1.1 розд. 1 Інструкції про відрядження, направлення працівника підприємства у відрядження 'здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням:

- пункту призначення;

- назви підприємства, куди відряджено працівника;

- строку і мети відрядження.

Зразок наказу про відрядження наведено на рис. 1.

Зразок

                                         ТОВ “Граніт”
                                       НАКАЗ № 145-відр
                                   про службове відрядження

           м. Вознесенськ Миколаївськоїобл.                               10.01.2008 р.

Відрядити Терещука Дмитра Івановича______________________________________________________
                                              (прізвище, ім'я та по батькові) 
АУП, комерційний директор ________________________________________________________________
                                             (найменування підрозділу, посада)
Дані паспорта відрядженого: ОС № 260825,
   виданий Вознесенськ МУ УМВС України в Миколаївській обл. 16.05.1996.
   Пункт (пункти) призначення: м. Кам'янецьПодільський Хмельницької обл.
Організація: ТОВ “Вимпел”. Оргкомітет ярмарку промислових товарів “Покупець2008”
   на 11 днів, з 11.01.2008 по 21.01.2008.
Мета відрядження: участь у ярмарку промислових товарів “Покупець2008”,
   укладання договорів на збут продукції підприємства,
   ведення переговорів Транспорт: залізничний, міжміський автобус __________________________________

   Маршрут руху: м. Вознесенськ - м. Кам'янець-Подільский (Хмельницька обл.)
Інші відомості: дозволяється користатися купе в м'якому
   і спальному вагонах потяга, проживання в номерах люкс готелів,
   вести службові міжміські телефонні переговори, орендувати автотранспорт,
   користатися міським транспортом (крім таксі) при пересадці у м. Києві.
   Підстава:1) завдання на службове відрядження нач. відділу збуту Петренко П. П. від 10.01.2008;
   2) запрошення від Оргкомітету ярмарку промислових товарів “Покупець2008” від 05.01.2008.
   Керівник підприємства ______________________________________________________________________________
М. А. Іваненко______________________________________________________________________________________
                                                   (підпис)
   З наказом про направлення у відрядження ознайомлений:_______________________________________________
Д. Й. Терещук ______________________________________________________________________________________
                                                     (підпис)
____________________________________________________________________________________________________
                                 (прізвище, ім'я та по батькові відрядженого)

Рис. 1. Зразок наказу про службове відрядження

У Листі № 1-221/805 зазначено, що направлення у відрядження повинно супроводжуватися оформленням таких документів:

- завдання на відрядження;

- наказ (розпорядження) керівника підприємства;

- попередній кошторис витрат на відрядження;

- посвідчення про відрядження і запис у Журналі реєстрації посвідчень;

- документів про зв'язок відрядження з діяльністю підприємства (за наявності).

Необхідність наказу, посвідчення про відрядження, журналу реєстрації посвідчень і документів про зв'язок з діяльністю підприємства випливає з норм пп. 5.4.8 п. 5.4 ст.5 Закону про оподаткування прибутку й Інструкції про відрядження. А завдання на відрядження і попередній кошторис при відрядженнях по Україні не є обов'язковими.

Посвідчення
про відрядження і журнал реєстрації посвідчень

Посвідчення про відрядження - це основний документ, відповідно до якого здійснюється відрядження працівника. Форма посвідчення про відрядження затверджена Наказом № 260. Застосування інших зразків посвідчення не дозволяється.

Зразок форми посвідчення про відрядження наведений на рис. 2.

 Посвідчення про відрядження
 Державний герб України
 Штамп підприємства,
 установи, організації

Видано Терещуку Дмитру Івановичу_________________________________________________________________________________
                                              (прізвище, ім'я, по батькові)

комерційний директор______________________________________________________________________________________________
                                                 (посада, місце роботи)

відрядженому до м. Кам'янець-Подільський Хмельницькоїобл._________________________________________________________
                                                           (пункти призначень) ТОВ “Вимпел” - Оргкомітет ярмарку
 промислових товарів “ Покупець2008 ______________________________________________________________________________
                                                (найменування підприємства, установи, організації)

Строк відрядження “ 11 “ днів участь у ярмарку промислових товарів “Покупець2008”,
укладання договорів на збут продукції підприємства, ведення переговорів____________________________________________
                                                                                  (мета відрядження)

Підстава: наказ від ”10” січня 2008 м. № 145-відр
Дійсне по пред'явленні паспорта серії ОС № 260825
Керівник М. А. Іваненко

М.П.

Зворотний бік посвідчення про відрядження

На зворотному боці посвідчення про відрядження робляться відмітки про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відправлено до різних населених пунктів, то відмітки про дні прибуття і вибуття проставляються в кожному пункті.

Згідно з нормами Інструкції про відрядження, відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття і вибуття працівника засвідчуються тією печаткою, якою підприємство користується у своїй господарській діяльності.

Печатка повинна бути круглою чи трикутною. Напис на печатці повинен відповідати назві, яка зазначена у свідченні про державну реєстрацію підприємства. На печатці повинен бути зазначений ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з абз. 4 Загальних положень Інструкції про відрядження, підприємство, яке відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, що вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою, зазначеною у Додатку 1 до Інструкції про відрядження.

Посвідчення про відрядження повинно бути зареєстроване в Журналі реєстрації посвідчень про відрядження. На кожному посвідченні ставляться порядковий номер і дата, які записуються в Журнал, а також зазначається номер і дата наказу керівника про направлення у відрядження, дата від'їзду працівника у відрядження і прибуття його з відрядження.

Фрагмент зразка заповнення Журналу реєстрації посвідчень про відрядження наведено на рис. 3.

Журнал реєстрації посвідчень про відрядження

На підприємстві призначається посадова особа, на яку покладається ведення документів по відрядженнях (підготовка наказів, посвідчень про відрядження, реєстрація в Журналі реєстрації посвідчень про відрядження тощо).

Список використаних документів

ГК України - Господарський кодекс України

КЗпП України - Кодекс законів про працю України

Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон про відпустки - Закон України від 15.11.1996р. № 504/96-ВР “Про відпустки”

Порядок № 100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100

Наказ № 260 - Наказ ДПАУ від 28.07.1997 р. № 260 “Про затвердження форми посвідчення про відрядження”

Інструкція про відрядження - Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.1998р. №59

Інструкція № 74 - Інструкція про порядок застосування дорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р. № 74

Лист № 6515 - Лист Мінфіну України від 19.04.2004 р. № 31-03173-07-7/6515 “Щодо службових відряджень”

Лист № 6353 - Лист Мінфіну України від 15.04.2004 р. № 31-03170-07-29/6353 “Щодо службових відряджень суб'єктів підприємницької діяльності”

Лист № 3991 -Лист Мінфіну України від 06.06.2002 р. № 041-407-456/13-3991 “Щодо направлення у відрядження керівників підприємства і видачі авансу за службовим відрядженням"Лист № 6045 - Лист Мінфіну України від 23.03.2006 р.. № 31-26030-12-29/6045. “Щодо відшкодування витрат і отримання іншіих компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями”

Лист № 442 - Лист Мінпраці України від 13.06.2007 р.. № 442/13/84-07 “Щодо відрядження у вихідний або святковий та неробочий день”

Лист № 1-221/805 - Лист Держкомпідприємницгва України від 12.02.2002 р. № 1-221/805 “Про розгляд листа щодо відрядження”

Лист № 11258 - Лист ДПАУ від 13.12.2004 р. № 11258/6/17-3116 “Про виконання робіт за договором цивільно-правового характеру та надання звіту поо використання коштів у відрядженні”

“Консультант бухгалтера” № 44-45 (480-481) 3 лиcтопада 2008 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)