КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА
III сесія V скликання

РІШЕННЯ
21.12.2006 N 485/542

Про затвердження
Програми використання та охорони
земель міста Києва на 2006 - 2010 роки

Відповідно до статті 178 Земельного кодексу України, статей 16, 25, 44 Закону України "Про землеустрій", з метою забезпечення планування використання та охорони земельних ресурсів у місті Києві протягом 2006 - 2010 років Київська міська рада ВИРІШИЛА:

1. Затвердити Програму використання та охорони земель міста Києва на 2006 - 2010 роки згідно з додатком.

2. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань земельних відносин та постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування та архітектури.

Київський міський голова Л.Черновецький

Додаток
до рішення Київської міської ради
від 21.12.2006 N 485/542

Програма
використання та охорони земель
міста Києва на 2006 - 2010 роки

Вступ

Програма використання та охорони земель міста Києва розроблена на виконання статті 178 Земельного кодексу України та відповідно до Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" і Стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку міста на період до 2015 року.

Місто Київ згідно з Конституцією України має спеціальний статус у системі адміністративно-територіального устрою держави. Як столиця України Київ є політичним, адміністративним, духовним, культурним, історичним, науково-освітнім центром, місцем розташування органів державної влади, дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні. За площею земель у межах міста та чисельністю населення (на 1 липня 2005 р. відповідно 83,6 тис га і 2,67 млн. чол.) Київ входить до найбільших міст Європи, поступаючись Риму, Москві, Санкт-Петербургу та Берліну.

Основною парадигмою Програми використання та охорони земель міста Києва на 2006 - 2010 роки є спрямованість її заходів на вирішення нагальних проблем самодостатнього соціально-економічного та екологічного розвитку міста. Передусім це стосується підвищення ролі земельних відносин у формуванні самовідтворюваної економічної системи міста, побудові соціальне орієнтованого землекористування на засадах ринкової економіки.

Визначені Програмою пріоритети структурної перебудови земельних відносин передбачають посилення орієнтації на муніципалізацію економіки землекористування і екологічне оздоровлення життєвого простору міста. Для їх реалізації у Програмі запропоновано низку соціально-економічних та екологічних завдань щодо істотного підвищення рівня ефективності та якості використання земельних ресурсів, інституціонального врегулювання земельних відносин.

Розділ 1. Мета та основні завдання програми

Метою Програми є забезпечення ефективного використання та підвищення цінності земельних ресурсів, створення умов для суттєвого збільшення соціального, екологічного, інвестиційного і виробничого потенціалів землі, перетворення її у самостійний фактор економічного зростання. Стратегія використання і охорони земель міста Києва враховує інтереси територіальної громади та державні пріоритети щодо раціонального та ефективного використання його території з урахуванням соціально-економічних потреб населення, екологічних обмежень, ресурсних можливостей, регіональних відмінностей.

Програма розглядається як важлива складова частина системи:

- обґрунтування шляхів удосконалення та подальшого розвитку земельних відносин;

- визначення та обґрунтування шляхів вирішення проблем використання території міста, проектів розбудови соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури;

- визначення змісту стратегічної і оперативної діяльності органів виконавчої влади щодо раціонального використання території міста;

- регулювання соціально-економічного розвитку і дієвого інструменту реалізації довгострокової політики розбудови міста;

- обґрунтувань щодо забезпечення екологічної рівноваги, громадської стабільності, конкурентоспроможності у системі розподілу території та соціально-культурного розвитку.

Основними завданнями Програми є:

- обґрунтування шляхів і засобів підвищення ефективності землекористування;

- удосконалення зонування території міста та визначення режиму її перспективного використання;

- комплексна оцінка соціальних, екологічних, інженерно-технічних та інших передумов і обмежень використання території;

- визначення регіональних напрямів використання території та охорони земель і принципів територіальної організації міста;

- визначення територій з особливими умовами розвитку, які потребують підтримки на державному та міському рівнях, а також територій, що мають бути зарезервовані для виконання містом функцій столиці держави і міських потреб;

- розробка механізмів і визначення заходів щодо реалізації Програми.

Розділ 2. Стан використання та охорони земель
і управління землекористуванням

2.1. Формування і встановлення меж міста та здійснення земельно-кадастрової інвентаризації земель

Сучасний стан територіального розвитку столиці України сформувався протягом 1957 - 1988 років. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 червня 1957 р. територію міста Києва збільшено на 7133 га. Зокрема у міську смугу включено села Пирогово і Чапаєвку, селище Дніпровського пароплавства (острів Жуківка), Феофанію, зону дачних поселень в урочищі Конча-Заспа, частину лісів (зелена зона) Хотівського та Трипільського лісництв. Пізніше Президією Верховної Ради у межі міста включено селище міського типу Біличі (02.02.66), село Микільську Борщагівку разом з земельною ділянкою площею 450 га (30.08.71), села Жуляни та Троєщину, селище міського типу Бортничі разом з прилеглими землями загальною площею 3440 га (26.08.88).

Починаючи з 26 серпня 1988 року і до цього часу межі Києва не змінювались. Згідно з даними державного земельного кадастру територія міста зараз становить 83558 га.

Вперше за післявоєнні роки, відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради від 9 червня 1959 р. N 899, протягом 1959 - 1964 рр. міські межі було встановлено в натурі (на місцевості) та закріплено 1982 межовими знаками. Опис міських меж та схема суміжних землекористувачів (додаток до опису меж міста) зберігаються в Державному архіві м. Києва. Рішенням Київського міськвиконкому від 30 вересня 1976 р. N 1103 затверджено встановлені на місцевості межі міста та їх опис.

Правильність визначення графічних меж Київської області та міста Києва на топографічній карті масштабу 1:100000 підтверджено Київським облвиконкомом (21.12.81) і Київським міськвиконкомом (25.03.85).

У зв'язку з необхідністю реалізації проблем територіального розвитку міста відповідно до генплану, схваленого у травні 1986 р., Київська міська рада звернулась у 1994 р. до Президента України з проханням про резервування прилеглих до міста територій і включення їх у міську смугу. Центром державного земельного кадастру при Держкомземі України протягом 1995 - 1999 рр. розроблено новий проект встановлення меж м. Києва. Цей проект було погоджено з суміжними сільськими, селищними та міськими радами Вишгородського, Бориспільського та Києво-Святошинського районів Київської області. Щодо меж міста з Обухівським та Броварським районами, то вони до цього часу не погоджені.

За проектом встановлення міських меж планується внесення незначних взаємоузгоджених змін у межі міста шляхом обміну ділянками з Києво-Святошинським, Вишгородським і Бориспільським районами. Пропонується включити в межі міста острів Великий та селище Коцюбинське.

Після затвердження проекту Верховною Радою України межі міста слід встановити в натурі і закріпити відповідними межовими знаками.

Земельно-кадастрову інвентаризацію земель міста згідно з Програмою земельної реформи у місті Києві на 2001 - 2005 роки, розробленою відповідно до Указу Президента України від 30.05.2001 N 372/2001, передбачалось провести на площі 44,6 тис.га протягом 2002 - 2005 рр.

Станом на 01.01.2006 інвентаризацію земель проведено на площі 43,8 тис.га. Основний обсяг непроінвентаризованих земель припадає на землі лісового та водного фонду.

З метою створення сучасної інформаційної бази для оподаткування земель, умов для реалізації прав юридичних і фізичних осіб на землю, одержання достовірних даних для ведення земельного кадастру земельно-кадастрову інвентаризацію планується завершити до 2010 року. Обсяги робіт та їх вартість наведено у таблиці 3.

2.2. Розподіл земель міста за категоріями, за належністю власникам, користувачам, за угіддями та стан використання земельного фонду

Відповідно до Земельного кодексу України та згідно з державною статистичною звітністю з кількісного обліку земель земельний фонд міста Києва за категоріями земель розрахункове поділяється так:

- землі громадської та житлової забудови - 31,8%;

- землі лісового фонду - 41,1%;

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони - 10,2%;

- землі водного фонду - 7,9%;

- землі сільськогосподарського призначення - 7,0%;

- землі інших категорій - 2%.

За формами власності землі міста розподіляються так: 2,5 тис.га (~3%) - передано у власність громадянам та юридичним особам, щодо інших земель (понад 81 тис.га) розмежування земель державної та комунальної власності не проведено.

Ключовою планувальною віссю просторового розвитку міста є долина р. Дніпро та його лівої притоки р. Десни, які об'єднують основні планувальні ареали - Правобережну і Лівобережну частини міста. Правобережна частина Києва займає 48,8 тис.га (58,4% території) і включає історичний центр міста, який оточують півколами райони більш пізньої забудови. Тут розташовані основні столичні центри (адміністративні, культурні, наукові, ділові та ін.), сельбищна територія (житлові квартали, виробничі, торгові та інші об'єкти міського значення). Лівобережна частина міста займає 34,8 тис.га або 41,6% і охоплює нові райони динамічного розвитку, в яких мешкає біля 1 млн. чол. Тут зосереджені переважно "спальні" райони, поряд з якими співіснують виробничі території.

Землі міста Києва за основними напрямами функціонального використання поділяються на сельбищну територію - 23,9 тис.га (28,6%) і землі за межами сельбищної території - 59,7 тис.га (71,4%). До складу останніх входять промислово-комунальні території 5,5 тис.га (6,6%); землі під цивільною забудовою - 1,1 тис.га (1,3%); вулично-шляхова мережа - 5,0 тис, га (6,0%); території та споруди транспорту - 2,3 тис.га (2,75%); сільськогосподарські землі - 5,9 тис.га (7%); рекреаційні території - 27,4 тис.га (32,8%) та інші.

Останніми роками в місті Києві спостерігається тенденція до зменшення площі сільськогосподарських земель, а також збільшення площі забудованих земель, в тому числі під житловою забудовою, земель комерційного використання, транспорту та зв'язку. Зокрема площа сільськогосподарських земель з 01.01.96 до 01.01.2005 зменшилась на 0,3 тис.га. В той же час площа земель житлової забудови збільшилась на 0,9 тис.га. Площа земель комерційного використання також збільшилась і становить 2,4 тис.га.

У цілому низьким є рівень інтенсивності використання земель промисловості. Аналіз середнього розміру підприємства в розрахунку на 1000 працівників показує, що найбільш інтенсивно використовуються землі підприємств легкої промисловості - 2,29 га, медичної - 4,15 га, машинобудування та металообробки - 4,71 га. Водночас у таких галузях як електроенергетика, чорна металургія, лісова, деревообробна, будматеріалів, харчова, борошномельна промисловість на 1000 працівників припадає більш ніж 10 га промислових територій. Середньорічна вартість основних виробничих фондів на 1 га в промисловості міста розрізняється більш ніж у 5 разів залежно від галузі.

Загалом сучасна інтенсивність використання та щільність забудови території міста в 1,4 - 1,6 раза поступається аналогічним показникам порівнянних за масштабами міст розвинених країн.

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах міста згідно з Програмою комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепцією формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, займатимуть 9,8 тис.га.

У Києві налічується 98 об'єктів природно-заповідного фонду як місцевого, так і загальнодержавного значення. Видовий склад об'єктів включає в себе ботанічні сади, регіональні ландшафтні парки, зоологічний парк, дендропарк, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заказники різних типів і пам'ятки природи. У процентному співвідношенні показник заповідання по м. Києву становить близько 11,7% від території міста (без урахування зарезервованих та перспективних для заповідання територій), що перевищує процентний показник по території України - 10,4%.

Площа земель оздоровчого призначення в місті Києві становить 0,23 тис.га.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Значну частину земель рекреаційного призначення становлять зелені насадження загального користування (5,5 тис.га): парки, сквери, бульвари і спеціалізовані парки.

Наявність у місті Києві унікальних куточків живої природи, в тому числі островів (Труханів, Гідропарк), які мають здатність до відновлення, незважаючи на дуже значні рекреаційні навантаження, порушує багато проблем, пов'язаних з їх охороною та раціональним використанням.

Площа земель історико-культурного призначення в межах міста становить 417,9 га. Межі цих земель визначаються відповідними документами. Зокрема рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві". Чинність цього документа була пролонгована рішенням виконкому Київради від 20.04.87 N 396. Київська міська державна адміністрація своїм розпорядженням від 17.05.2002 N 979 внесла зміни до додатків 1, 2 до вищезазначеного рішення, які були підтверджені Правилами забудови м. Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 N 11/2587.

Аналіз стану правової та нормативної бази стосовно земель історико-культурного призначення свідчить про те, що вона потребує суттєвого удосконалення.

Провідне місце у структурі міського землекористування належить землям, зайнятим лісами. Вони займають площу 34,4 тис.га або 41,1% від загальної площі міста.

Територія зелених насаджень усіх видів у межах міста за даними Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, становить 56,5 тис.га, або 67,4% від усієї площі міста, у тому числі 21,6 тис.га знаходиться в межах міської забудови. Фактична забезпеченість зеленими насадженнями (разом з міськими лісами) населення м. Києва становить 215,2 кв. м/чол., а в межах міської забудови - 82,3 кв. м/чол. Забезпеченість озелененими територіями загального користування (з урахуванням спецпарків) становить 20,91 кв. м/чол.

Згідно з прийнятою класифікацією зелені насадження поділяються за функціональною ознакою на три основні групи:

а) озеленені території загального користування: парки культури та відпочинку, парки відпочинку, сквери і бульвари, спеціалізовані парки (ботанічні сади, зоопарк, Музей народної архітектури і побуту, НК "Експоцентр України", гольф-парк тощо);

б) озеленені території обмеженого користування: на міжбудинкових житлових територіях, ділянках землекористування дитячих закладів, шкіл, вузів, наукових і лікувальних закладів, підприємств та організацій;

в) озеленені території спеціального призначення: санітарно-захисні зони промислових підприємств, водоохоронні, меліоративні та лісозахисні смуги, оранжерейні господарства та розсадники, коридори інженерних мереж, озеленені частини вулиць, доріг і кладовищ.

Сучасний екологічний стан лісових земель, як і зелених насаджень, зумовлюється як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, що порушує природну стійкість ґрунтів і середовища, функцій лісопаркових систем, що формують довкілля.

У межах зони міської забудови м. Києва можна спостерігати особливу, характерну виключно для великих міст форму існування екологічної мережі, - зелені клини. Збереження зелених клинів при подальшому розростанні міста забезпечить екологічну мережу Києва зв'язком із приміськими масивами лісів.

Площа земель, зайнятих водоймами в межах міста, становить 6,6 тис.га, які налічують 430 водних об'єктів, з них 137 озер, 100 ставків та 193 річки, струмки тощо.

Загальна площа земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в межах міста становить 8,5 тис.га. В загальній структурі цих земель значні площі зайняті промисловими об'єктами, об'єктами транспорту та зв'язку, військовими частинами, підприємствами, організаціями, установами оборони.

Важливим потенційним територіальним земельним резервом міста (в межах 4 тис.га) є промислово-складські території та військові містечка. Фактична щільність забудови та концентрація основних фондів на ряді промислових територій в 4 - 5 і більше разів менша за відповідні стандарти. Значна кількість вказаних територій міститься вздовж головних міських магістралей з високим рівнем транспортної доступності, завдяки чому має високу інвестиційну привабливість.

2.3. Приватизація земельних ділянок громадянами

Значна роль у реформуванні земельних відносин у місті належить приватизації земельних ділянок, наданих раніше громадянам у користування. З запровадженням приватної власності на землю (30 січня 1992 р.) приватизацію земель було визнано одним із пріоритетних завдань земельної реформи.

Передача громадянам у приватну власність земельних ділянок, наданих їм раніше у користування, протягом цих років проводилася досить активно. За станом на 30 грудня 2005 року приватизовано та видано державних актів на понад 37,1 тис. ділянок загальною площею 2364 га. З них 40,4% передано для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і споруд, 56,8% - для ведення садівництва, 1,7% - для індивідуального дачного будівництва, 1,1% - для іншого цільового призначення.

До основних проблем, що виникають при проведенні приватизації земельних ділянок, належать: відсутність належним чином оформлених майнових документів на будинки; наявність кількох співвласників земельної ділянки обмеженої площі; відсутність згоди усіх співвласників неподільного майна на ділянці; розташування земельної ділянки в межах територій, передача яких у приватну власність забороняється або обмежується актами законодавства.

Ураховуючи те, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України, можна передбачити, що приватизація земельних ділянок буде здійснюватися як протягом всього терміну дії Програми використання та охорони земель міста Києва на 2006 - 2010 роки, так і у подальші роки.

Безоплатна приватизація земельних ділянок здійснюватиметься і надалі лише в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України. Понад норми безоплатної приватизації громадяни можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами у визначеному законодавством порядку.

2.4. Нормативна грошова оцінка земель у межах міста

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розмірів земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земель м. Києва проведена у 1997 році відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 N 213 з подальшими змінами, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.05.99 N 434-р щодо завершення робіт з інвентаризації та грошової оцінки земель населених пунктів, деталізована в 1999 році та затверджена рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 N 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва".

В основі нормативної грошової оцінки земель лежить капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки розташуванню міста у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природнокліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Відповідно до існуючих нормативних документів визначено базову вартість одного квадратного метра міських земель, яка диференційована по території міста залежно від її функціонально-планувальних якостей: доступності до загальноміського центру та інших громадських центрів, промислових і сельбищних районів, рівня інженерного забезпечення та благоустрою, екологічного стану, соціально-містобудівної привабливості.

При коригуванні кількості та меж економіко-планувальних зон і шкали градацій зональних індексів враховані матеріали попередньої грошової оцінки земель міста, її граничні значення.

Всього виділено 180 економіко-планувальних зон. В цілому по місту підвищено грошову оцінку земель майже на 20 % порівняно з чинною в 1997 - 1999 роках.

При деталізації грошової оцінки міських земель уточнено перелік та значення локальних коефіцієнтів, які застосовуються при грошовій оцінці конкретної земельної ділянки. Всього 31 коефіцієнт. Також розроблені та затверджені межі зон впливу для всіх локальних коефіцієнтів.

Основні техніко-економічні показники, встановлені при коригуванні грошової оцінки земель, такі:

В основу грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення покладено рентний дохід, що створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель. Об'єктами грошової оцінки є сільськогосподарські угіддя, які знаходяться в користуванні сільськогосподарських підприємств і громадян.

У зв'язку з тим, що згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років, протягом II півріччя 2006 - I півріччя 2007 років планується розробити та затвердити нову нормативну грошову оцінку.

2.5. Розвиток орендних відносин

Передача земель в оренду в м. Києві розпочалася у 1994 році, коли було зареєстровано перший договір оренди землі. Протягом 2001 - 2005 років укладено 3169 договорів оренди та близьких до них за правовим змістом 137 договорів тимчасового користування землею, які оформлялися до 2002 року, коли набув чинності новий Земельний кодекс України.

Динаміка укладення договорів тимчасового користування землею та договорів оренди землі протягом 2001 - 2005 років характеризується показниками, наведеними в таблиці 1.

Показники розвитку орендних відносин протягом 2001 - 2005 років

Таблиця 1

Плата, яка надходить від орендарів земельних ділянок, становить значну частину щорічних надходжень до міського бюджету від плати за землю і зросла з 16,5 % у 2001 році до 45,6 % у жовтні 2005 року.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 08.06.2000 N 164/885 "Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин" районним радам дозволено вирішувати питання щодо передачі в оренду земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм, елементів зовнішнього благоустрою, сезонних майданчиків закладів громадського харчування та інших аналогічних об'єктів. Районними радами в короткострокову оренду передано 2314 земельні ділянки.

Основним стримуючим фактором збільшення кількості укладених договорів є недосконале законодавство, яке дає можливість використовувати землю без документів у випадках набуття прав на нерухоме майно, яке розташоване на цих земельних ділянках, не встановлює терміни, протягом яких новий власник зобов'язаний оформити права на земельні ділянки.

За останній час здійснено комплекс робіт щодо удосконалення процесу укладання договорів оренди землі на виконання рішень Київської міської ради.

Зокрема одним із прогресивних кроків Київської міської ради в напрямі скорочення термінів укладання договорів та встановлення відповідальності за зволікання з укладанням договорів оренди землі було прийняття рішення від 15.07.2004 N 457/1867, яким затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві. Відповідно до статті 28 цього Регламенту визначено, що договір оренди має бути укладений протягом чотирьох місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду. Цим регламентом встановлені санкції, відповідно до яких у разі якщо договір не буде укладений в зазначені терміни, орендна плата збільшується.

На сьогодні гостро стоїть питання щодо поновлення договорів оренди землі та їх дострокового розірвання у зв'язку із відчуженням нерухомого майна або введенням в експлуатацію багатоповерхових житлових будинків. Ці проблеми пов'язані із складним процесом прийняття Київською міською радою рішення щодо поновлення договорів, а що стосується дострокового розірвання, то продавець нерухомості намагається якнайшвидше розірвати договір, а новий власник або балансоутримувач не поспішає, а в деяких випадках і взагалі зволікає з оформленням документів на землю.

Ці питання можуть бути вирішені шляхом прийняття відповідних законодавчих документів або рішень Київської міської ради, які врегулюють процедуру переоформлення права користування та встановлять чіткі терміни для оформлення землі новими власниками та відповідальність за порушення цих термінів.

За прогнозними розрахунками кількість укладених договорів оренди земельних ділянок на кінець 2010 року становитиме близько 7500 - 8000 договорів, а грошові надходження від оренди земель збільшаться до 320 млн. грн. у 2010 році.

2.6. Розвиток ринку земель

Аналіз правової бази та узагальнення практики проведення земельної реформи в містах свідчать про те, що існування земельного ринку в Україні знаходиться у стадії формування лише його основних юридичних механізмів. У сучасних умовах можна стверджувати про проходження першого етапу ринку - початку створення первинного ринку землі за рахунок включення до обігу переданих у власність громадянам належних їм земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель, для ведення садівництва, дачного та гаражного будівництва.

Продаж орендованих земельних ділянок в Києві розпочато в 2000 році, а з 2003 року започатковано продаж ділянок на земельних аукціонах. На конкурентних засадах планується продавати вільні від забудови земельні ділянки та право їх оренди, за винятком випадків будівництва об'єктів за кошти державного та місцевого бюджетів, а також будівництва об'єктів на виконання міжнародних договорів, укладених Кабінетом Міністрів України, Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією).

Враховуючи необхідність впровадження ринкових методів господарювання, створення соціальне орієнтованої ринкової економіки та забезпечення сталого розвитку міста, була створена інфраструктура ринку землі, яка потребує коригування.

Програмою передбачається подальше вдосконалення інфраструктури ринку землі, в тому числі і місцевої нормативної бази, що регламентує:

- процедуру надання та вилучення земельних ділянок;

- здійснення маркетингових досліджень щодо визначення інвестиційне привабливих проектів;

- повний перехід на конкурентні засади передачі земельних ділянок у власність чи оренду;

- формування економічних важелів впливу на землекористувача (орендаря) щодо прийняття рішення про купівлю земельної ділянки.

Динаміка надходжень коштів від продажу земельних ділянок у 2000 - 2005 роках свідчить про неухильне зростання як вартості землі в Києві, так і обсягів продажу (таблиця 2).

Показники надходжень від продажу земельних ділянок

Таблиця 2

Для забезпечення участі територіальної громади міста Києва у формуванні та розвитку ринку землі в місті програмою передбачається здійснення постійного моніторингу цього процесу, в тому числі і на вторинному ринку, що дасть можливість вирішувати питання продажу земель міста з урахуванням ринкових тенденцій.

Для забезпечення належного функціонування ринку землі необхідно:

- здійснити заходи щодо вдосконалення інфраструктури ринку землі, забезпечення її функціонування та створення умов для подальшого розвитку конкуренції;

- запровадити ефективну систему вивчення попиту та пропозицій, розвитку менеджменту та маркетингу на ринку землі;

- створити механізм узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі функціонування ринку землі та умови для захисту прав учасників ринку;

- удосконалити економічний механізм функціонування та регулювання ринку землі та створити прозору інформаційну базу для цього.

2.7. Розмежування земель державної та комунальної власності

Розмежування земель державної та комунальної власності передбачає здійснення організаційно-правових заходів щодо розподілу існуючих земель державної власності на землі територіальної громади міста Києва та землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відповідно до Концепції формування земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, схваленої рішенням сесії Київської міської ради від 28.02.2002 N 374/1808, та відкоригованої у 2005 році в зв'язку з внесенням змін і доповнень до законодавства України, передбачається віднести до комунальної власності 90,8% всієї площі земель в межах міста, залишивши в державній власності 5,8% земель.

У структурі земель державної власності (4,8 тис.га) питома вага окремих видів землекористування становитиме: атомної енергетики та космічної системи - 1,3%; земельних ділянок, які використовуються для забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших центральних органів державної влади, міської та Київської обласної держадміністрацій, Національної академії наук України та державних галузевих академій наук - 8,5%; землі оборони - 21,6%; об'єктів природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення національного значення (всього 16 об'єктів) - 4,2%; під водними об'єктами загальнодержавного значення (водні русла без островів рік Дніпро та Десна) - 50,2%; землі промисловості, зайняті казенними підприємствами - 1,4%; землі житлової та громадської забудови, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності та державними професійно-технічними навчальними закладами - 12,8%.

Серед земель комунальної власності територіальної громади столиці України найбільшу питому вагу становитимуть землі лісового фонду (35,8%), землі житлової та громадської забудови (32,6%) і землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (10,2%).

Реалізація Концепції формування земель комунальної власності територіальної громади міста Києва передбачає складання проекту розмежування земель державної та комунальної власності, встановлення у натурі (на місцевості) меж відповідних земельних ділянок, виготовлення документів на право комунальної власності на землю. Виконання вказаних робіт буде завершено у 2007 році.

2.8. Ведення державного земельного кадастру

Відповідно до Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.93 N 15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру" (із внесеними змінами), Програми створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.97 N 1355, в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), створено автоматизовану систему ведення земельного кадастру. Фінансування ведення земельного кадастру, створення та подальший розвиток автоматизованої системи здійснювали виключно за рахунок міського бюджету.

Вказана система створена на основі сучасних комп'ютерних та інформаційних технологій. Вона дала можливість перейти на якісно новий рівень управління в галузі використання та охорони земель міста. Основними завданнями ведення системи є:

- забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки в м. Києві - станом на 01.12.2005 в автоматизованій системі зареєстровані відомості про понад 100 тисяч земельних ділянок;

- застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок - в м. Києві застосовуються єдина місцева прямокутна система координат, а також стала в часі, не залежна від змін територіально-адміністративного устрою система ідентифікації земельних ділянок;

- запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації, її достовірності та актуальності - достовірність інформації гарантується обов'язковим підтвердженням даних відповідними земельно-кадастровими документами, а актуальність - безперервним процесом та короткими термінами реєстрації даних, що надходять до Головного управління земельних ресурсів. Важливою складовою актуальності даних є обов'язковість їх реєстрації в єдиній автоматизованій системі.

Автоматизована система ведення земельного кадастру включає дані про: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; реєстрацію документів, що посвідчують права на земельні ділянки; облік кількості та якості земель.

Кадастрове зонування встановлює: місця розташування обмежень щодо використання земель; межі кадастрових зон та кварталів; межі оціночних районів та зон; кадастрові номери (території адміністративно-територіальної одиниці). За період ведення автоматизованої системи в м. Києві (з 1995 р.) було зафіксовано чотири зміни меж та кількості адміністративних районів. При цьому номери кадастрових зон, кварталів та кадастрові номери земельних ділянок не змінювались.

Кадастрові зйомки виконуються для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Станом на 01.12.2005 зареєстровано технічну документацію за кадастровими зйомками щодо понад 100000 земельних ділянок.

Інформація щодо бонітування ґрунтів використовується для автоматизованого розрахунку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Документація по економічній оцінці земель реєструється в автоматизованій системі та використовується для розрахунків грошової оцінки земель.

Документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Розрахунок нормативної грошової оцінки проводиться за допомогою автоматизованої системи для кожної окремої земельної ділянки на підставі: економіко-планувального зонування території м. Києва; грошової оцінки земель м. Києва з урахуванням коефіцієнтів, що характеризують функціональне використання земельної ділянки (окреме значення базової грошової оцінки для кожної із 180 зон); середньої базової вартості одного квадратного метра земель м. Києва; грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в межах м. Києва; локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок - відповідно до існуючої методики для кожного із локальних коефіцієнтів розроблені межі зон впливу та визначені правила розрахунку впливу кожної із зон; індексуючі коефіцієнти відповідно до законодавства України.

Технічна документація з експертної грошової оцінки затверджується рішенням Київської міської ради та реєструється в автоматизованій системі.

Реєстрація документів, що посвідчують права на земельні ділянки, здійснюється як в паперовому вигляді, так і в автоматизованій системі, та зберігається необмежений час в електронному архіві з зазначенням часу реєстрації, прізвища реєстратора, кадастрового номера ділянки, власника (користувача) земельної ділянки тощо.

Реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (станом на 01.12.2005 зареєстровано 53811 державних актів на право власності та на право постійного користування, та 4214 договорів оренди);

б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку - вона реалізована в електронному вигляді та зберігає інформацію про земельну ділянку та історію внесення змін до неї за весь час існування кадастрового номера (станом на 01.12.2005 зареєстровано понад 102 тисячі земельні ділянки, з яких для 42755 ділянок оформлені документи, що посвідчують право власності або право користування).

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями.

Документи державного земельного кадастру зберігаються в єдиному архіві Головного управління земельних ресурсів. Вони обов'язково реєструються в автоматизованій системі та маркуються штрих-кодом. За штрих-кодом здійснюється моніторинг руху земельно-кадастрової документації: отримання, передача, контроль за термінами виконання.

Черговий кадастровий план м. Києва ведеться в електронному вигляді в цілому в межах всієї території адміністративно-територіального утворення. Кадастрова інформація про земельну ділянку вноситься на черговий план до проведення державної реєстрації земельної ділянки і є обов'язковим засобом попереднього контролю за правильністю визначення місцезнаходження земельної ділянки та її меж. Джерелом інформації є технічна документація про встановлення меж земельної ділянки.

На черговому плані зазначаються номери кадастрової зони та кварталу, їх межі, розміри і кадастрові номери земельних ділянок, межі земельних угідь, земельних сервітутів, охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель.

Відповідно до інформації чергового кадастрового плану система дає змогу в автоматизованому режимі готувати графічні витяги. На них зображені межі земельних ділянок, кадастрові номери, зазначено наявність документів, що посвідчують права, наведено зведений реєстр земельних ділянок. За запитами юридичних та фізичних осіб готуються понад 20000 витягів на рік.

Для кадастрової нумерації земельних ділянок в м. Києві створено індексний кадастровий план, який затверджено в установленому порядку розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 16.08.2002 N 1630. Індексний кадастровий план ведеться в електронному вигляді та містить інформацію про межі 4922 кадастрових кварталів та 15 кадастрових зон.

2.9. Вплив деградаційних процесів та техногенного навантаження на земельні ресурси

За функціональним використанням земель територія міста розподіляється на сельбищну, промислову та рекреаційну зони.

Сельбищна зона міста Києва характеризується висотною забудовою в центральній правобережній частині міста та на нових масивах (Оболонь, Виноградар та ін.), на масивах Лівобережжя (Троєщина, Харківський), а також приватною забудовою сільського типу, що розташована переважно на околицях міста по його периметру. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище можна оцінити як середній.

Промислова зона складається із промислових та автотранспортних підприємств. У межах міської агломерації вони згруповані в промислові вузли і зони: Подільсько-Оболонський, Шулявка, Нижньолибідський, Дарницький, Тельбінський. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище оцінюється як сильний.

Рекреаційна зона представлена умовно природними ландшафтами (ліси, парки, сквери, зелені насадження загального користування, об'єкти природоохоронного призначення, луки, озера, річки та водоймища), які збереглися в межах міста і його околиць. Ця зона позитивно впливає на стан навколишнього середовища і є показником екологічного благополуччя.

Столиці України притаманні екологічні проблеми великих міст, а саме: поводження з усіма видами відходів (побутові, промислові та інші); забруднення атмосферного повітря викидами підприємств енергетики та викидами від автотранспорту; а також забруднення поверхневих та підземних вод.

Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси міста є транспорт, промисловість та енергетика. Характерною і важливою особливістю земель Києва є їх територіальна диференціація: поруч із щільно забудованими старими районами розташовані незабудовані, здебільшого периферійні території, вкриті рослинністю лісових або лучних формацій. Ці землі, які репрезентують до 50% присельбищної території, мають виняткове значення для формування середовища екології і потребують охорони та збереження. Проте останнім часом спостерігається тенденція перенесення частини міського будівництва на такі вільні площі. Заходи Програми спрямовуються на недопущення знецінювання або втрати земельних екологічних резервантів міста.

Найбільш негативного впливу зазнає атмосферне повітря і як депонуюче середовище ґрунти. Моніторинг ґрунтів дав змогу встановити максимально забруднені ділянки, джерела і тенденції розвитку деградаційних процесів. Такі ділянки виявлено в Дарниці, на Подолі, Шулявці, в с. Пирогове. Забруднення ґрунтів в Дарниці зумовлювалося виробничою діяльністю заводу "Радикал". На Подолі і Шулявці забруднення ґрунтів зумовлене діяльністю підприємств електротехнічної, хімічної, машинобудівної, поліграфічної промисловості. Отже, забруднені ділянки переважно збігаються з промисловими зонами та автодорогами, які і є основними джерелами забруднення земель та інших компонентів навколишнього природного середовища.

Джерелом суттєвого погіршення екологічного стану земель міста є відходи виробництва та споживання. В Києві щорічно утворюється близько 1,2 млн. тонн твердих побутових відходів. Видалення та захоронення відходів відбувається за межами Києва на полігоні N 5 (до 80% загального обсягу) в С. В. Дмитровичі Обухівського району Київської області і спеціалізованому полігоні будівельних відходів N 6. Побутове сміття крім того утилізується на сміттєспалювальному заводі "Енергія" (365 тис. тонн/рік до 20% обсягу).

У зв'язку з тим, що в місті не ведеться роздільне зберігання твердих побутових відходів, це питання спричиняє негативний вплив на вирішення проблеми засмічення міських земель та довкілля. Суттєвого значення набуває запобігання утворенню несанкціонованих звалищ та їх ліквідація.

Щорічно в місті утворюється близько 50 тис. тонн відходів деревини, гілок від обрізки дерев, листового опаду. Ця величезна маса рослинних решток переробляється на біогумус та використовується для удобрювання земель.

Характерною особливістю територіальної спеціалізації промислового комплексу Києва є те, що майже 80% обсягу промислового виробництва тут припадає на підприємства машинобудування, приладобудування, хімічної, легкої та харчової промисловості. Промислові підприємства і об'єкти енергетики (понад 75% - викиди від стаціонарних джерел) є основними джерелами забруднення атмосфери, земельних і водних ресурсів. Високий рівень забруднення довкілля зумовлюють випади окису вуглецю (43% від загального обсягу викидів), сірчистого ангідриду (31%), окислів азоту (11%) та двоокису вуглецю (10%).

Обсяг викидів забруднюючих речовин в повітря з подальшим випаданням їх на землю, будівлі, дороги в межах міста за останні роки становить 50,07 тис. тонн, в т. ч. 4,8 тис. тонн твердих речовин та 45,2 тис. тонн газоподібних.

Автомобільний транспорт є одним з основних забруднювачів атмосферного повітря і земель. Зокрема його викиди в окремі роки за даними статзвітності становили близько 53,0 тис. тонн, тобто майже половину від загального обсягу викидів. Це ставить проблему зменшення автотранспортних викидів в ряд найгостріших екологічних проблем міста.

Складною екологічною проблемою міста є утилізація золошламових сумішей, що утворюються та накопичуються на підприємствах теплоенергетики міста, перш за все, це - ванадійвмісткі шлами ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, ТЕЦ-4, Дарницької ТЕЦ (район Позняки).

Однією з проблем сучасного землекористування є мінімізація негативного впливу радіаційного забруднення ґрунтів та інших компонентів навколишнього середовища. На території Києва розміщено 115 діючих підприємств, які у своїх технологічних схемах виробничої діяльності використовують джерела іонізуючого випромінювання.

Розділ 3. Обґрунтування шляхів і засобів розв'язання
проблем землекористування та охорони земель

Стратегічна мета Програми створення високоефективної територіальне збалансованої системи землекористування та високоякісного середовища життєдіяльності населення, забезпечення сталого розвитку міста в нових соціально-економічних умовах обумовлює здійснення низки організаційних, правових, містобудівних, земельноохоронних заходів.

Основним засобом у цьому є реформування власності на землю та формування земель комунальної власності територіальної громади міста як пріоритетний шлях розвитку земельних відносин. Врегулювання відносин власності на землю в м. Києві вимагає забезпечення ефективного функціонування різних форм власності, розмежування державної та комунальної власності на землю, забезпечення дієвих процедур щодо збалансованого розвитку території міста. У цьому зв'язку основними завданнями щодо врегулювання відносин власності на землю в 2006 - 2010 роках є:

- визначення, затвердження та встановлення в натурі (на місцевості) меж міста;

- формування умов і здійснення процесу розмежування земель державної та комунальної власності з подальшим розподілом між бюджетами різних рівнів доходів, одержуваних від користування землею;

- забезпечення ефективного і оперативного оформлення права власності на землю та права користування землею, у тому числі на умовах оренди;

- прискорення процесу переоформлення права постійного користування земельними ділянками та права оренди земельних ділянок;

- удосконалення механізмів встановлення правових обмежень щодо використання земель і нерухомості, в тому числі порядку і умов визначення сервітутів, вилучення земель для державних і муніципальних потреб; подальший розвиток зонування території міста.

Значні зусилля мають бути спрямовані на формування земельно-майнових комплексів, які є одним з найбільш важливих активів міста, що визначає характер будівництва і реконструкції нерухомості, рівень розвитку економіки та забезпечення благоустрою території. Ключовим напрямом у цьому є подальший розвиток ефективних ринків землі і нерухомості, які реагують на попит і задовольняють суспільні потреби. Для цього потрібно здійснити заходи щодо:

- стимулювання конкуренції між різними суб'єктами ринку за цільову забудову, ефективне використання і благоустрій земельних ділянок;

- вдосконалення економічних інститутів і механізмів платності землекористування (купівлі-продажу, оподаткування, оренди, кредитування, іпотеки, інвестування, страхування);

- подальшого формування інфраструктури обслуговування ринку землі (банки, земельні біржі, консалтингові, ріелторські та маркетингові фірми з обслуговування ринку землі тощо).

Протягом 2006 - 2010 років має здійснюватись комплекс заходів з використанням правових та економічних важелів регулювання ринкових земельних відносин щодо купівлі-продажу, в тому числі на відкритих торгах, земельних ділянок юридичними та фізичними особами. Це забезпечить значне поповнення міського бюджету коштами від викупу земельних ділянок. Вагомим чинником розвитку земельного обігу у м. Києві має стати запровадження практики продажу земельних ділянок та права їх оренди під забудову виключно на конкурентних засадах, що сприятиме надходженню грошей у міський бюджет.

Одним із стратегічних напрямів поліпшення використання і охорони земель є оптимізація територіального розвитку міста. Вона полягає в удосконаленні структури категорій земель і земельних угідь з метою підвищення ефективності та інтенсивності землекористування, поліпшення їх інвестиційної привабливості, збільшення дохідності, забезпечення стійкості екосистем міста.

Найважливішими завданнями щодо оптимізації використання земель є удосконалення організації забудови міста (розвиток приміської забудови, ущільнення, послідовна регенерація, реконструкція з урахуванням перспективних потреб і сучасних вимог, розширення підземного простору) та упорядкування території під забудовою, в тому числі комплексний розвиток території під житловою забудовою; дотримання екологічних вимог охорони земель при землеустрої територій.

Удосконалення організації забудови міста потребує: регулювання щільності забудови; доведення землеємності промислових та інших галузей до нормативних рівнів; випереджаючий розвиток формування інженерно-транспортної інфраструктури.

У сфері планування та забудови міста необхідно забезпечити: підвищення інтенсивності використання міських територій; удосконалення функціонально-планувальної організації забудови міста; якісне формування архітектурної та об'ємно-просторової структури новобудов міста; збереження та відтворення історично-архітектурно-природного комплексу Києва.

Дотримання екологічних вимог охорони земель при землеустрої територій міста слід досягати шляхом надання екологічним і ресурсозберігаючим чинникам домінуючої ролі; вжиття заходів щодо впровадження еколого-безпечних ресурсозберігаючих технологій у виробництві промислової, будівельної та інших видів продукції; сприяння ефективному використанню та відтворенню земельних ресурсів, збереження унікальних територій та природних об'єктів; запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Реалізація основних напрямів територіального розвитку потребує розробки нормативно-правової бази містобудівної діяльності, яка забезпечить взаємопов'язаний розвиток Києва і столичного регіону, перехід до принципів і методів управління містобудівною діяльністю, що враховують особливості м. Києва - столиці України, а також особливості життєдіяльності міста в умовах ринкової економіки.

Удосконалення і розвиток управління земельними відносинами вимагає створення ефективної системи планування щодо використання міських земель, просторового розвитку, забезпечення умов вільного ринкового обігу землі, гарантування права власності і права користування земельними ділянками, організації використання земель на платній основі, забезпечення їх охорони та постійного екологічного оздоровлення в інтересах територіальної громади міста Києва.

Землі міста підлягають:

- захисту від ерозійних процесів і зсувних явищ, від забруднення хімічними, біологічними, радіоактивними та іншими шкідливими речовинами і сполуками реабілітації забруднених земель;

- скороченню площі і регенерації території промислових зон;

- збереженню зелених зон, природних і рекреаційних територій;

- формуванню водоохоронних та лісозахисних зон, забезпеченню їх очищення та запобігання несанкціонованим викидам;

- визначенню та скороченню площ земель підвищеного звукового дискомфорту;

- забезпеченню екологічно безпечного середовища життєдіяльності людини.

Особливої уваги потребують землі, на яких відбуваються негативні геологічні та інженерно-геологічні процеси і явища.

Одним із пріоритетів у здійсненні земельної політики у місті на найближчий час залишається розробка необхідної містобудівної та землевпорядної документації, удосконалення системи ведення земельно-кадастрової інформації, проведення топографо-геодезичних робіт, оцінка земель, розробка проектів організації земель природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, планів земельно-господарського устрою та документації на прибудинкові території; встановлення меж охоронних і захисних зон тощо.

Розділ 4. Основні напрями виконання програми

4.1. Концептуальні напрями використання та охорони земель м. Києва

Кожна з дев'яти категорій земель міста (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) має свої особливості щодо використання у період дії Програми та відрізняється за основними напрямами охорони. Використання та охорона земель розглядаються за категоріями земель стосовно їх питомої ваги у загальній площі міського землекористування.

Пріоритетним напрямом землекористування в місті є забезпечення раціонального використання та охорони земель житлової та громадської забудови. Передусім, необхідно забезпечити сталий розвиток міста, створити необхідні умови для розвитку його продуктивних сил, організувати комфортні умови проживання всіх верств населення міста, включаючи рівень забезпеченості житлом, зручні транспортні зв'язки, формування системи обслуговування мешканців та організацію дозвілля і відпочинку жителів міста.

Використання та охорона земель житлової і громадської забудови здійснюватиметься відповідно до положень Генерального плану міста Києва до 2020 р. щодо нової житлової забудови на розрахунковий період дії генплану міста, резервування територій для цієї мети на більш віддалену перспективу, упорядкування та благоустрій територій існуючих житлових масивів багатоповерхової житлової забудови, а також районів індивідуальної житлової забудови садибного типу, реконструкції районів п'ятиповерхової забудови, аналіз можливості невикористаних територіальних ресурсів в умовах існуючої забудови і відповідне ущільнення забудови виключно відповідно до" містобудівних норм та правил. Згідно з Генеральним планом розвитку міста в існуючих межах м. Києва намічено забудувати біля 21 млн. кв. м нових площ.

Основні і переважаючі обсяги житлового будівництва намічається розмістити на вільних від забудови територіях міста, головним чином на намивних, що були передбачені для освоєння попереднім Генеральним планом та наступними проектними рішеннями: в мікрорайонах і кварталах житлових районів Позняки, Осокорки, в замикаючих мікрорайонах і на незавершених ділянках в житлових районах Вигурівщини-Троєщини, за рахунок зайняття промислово-комунальних і транспортних територій, зокрема з виносом частини підприємств за межі міста, а також на існуючих внутрішньоміських територіальних резервах середньої та периферійної зон міста (райони вул. Саперно-Слобідської (1-й мікрорайон), вул. Ломоносова, просп. "Правди", Лівобережний та ін.).

Використання земель інших категорій спрямовуватиметься на забезпечення умов для комфортного проживання і відпочинку населення, підвищення рівня ефективності землекористування, збереження об'єктів національної спадщини та природно-заповідного фонду.

Охорона земель як компонента біосфери та просторової бази життєдіяльності населення залишатиметься пріоритетом регулювання природокористування в місті. Регулювання охорони земель міста буде здійснюватись шляхом визначення цільового призначення земель, проведення зонування території міста з встановленням меж зон з особливим режимом використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, визначення єдиних вимог до власників землі та землекористувачів і забезпечення їх виконання.

Виходячи із загальнонародних інтересів запроваджуватимуться містобудівні та екологічні обмеження у використанні земель власниками і землекористувачами. Усі землі міста підлягають захисту від ерозійних процесів і зсувних явищ, від забруднення хімічними, біологічними, радіоактивними та іншими шкідливими речовинами і сполуками.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких призведе до забруднення і погіршення екологічного стану земель, будуть зобов'язані відшкодовувати в установленому порядку заподіяні збитки в повному обсязі і за свій рахунок здійснювати заходи щодо ліквідації негативних наслідків своїх дій.

За рахунок бюджетних асигнувань, коштів від продажу земельних ділянок, плати за землю та коштів, що надходять в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, передбачається здійснити заходи щодо рекультивації порушених земель, які перебували у користуванні ліквідованих підприємств, установ і організацій, проведення протизсувних і лісомеліоративних робіт.

Пріоритетного розвитку набуватимуть поліфункціональні території, на яких гармонійно поєднуються природне та історико-культурне середовище, обмежується господарська діяльність.

4.2. Використання та охорона земель житлової та громадської забудови

4.2.1. Земельно-господарський устрій території

Земельно-господарський устрій території міста Києва здійснюватиметься в порядку, передбаченому у 1993 році спільним наказом Міністерства України у справах будівництва і архітектури та Державного комітету України по земельних ресурсах, який погоджено в Міністерстві юстиції України.

В основу складання планів земельно-господарського устрою передбачається покласти Генеральний план міста Києва на період до 2020 року, План земельно-господарського устрою має створити умови для обґрунтування, розробки і подальшої реалізації на території м. Києва необхідного обсягу організаційних та інженерно-технічних заходів щодо освоєння, поліпшення якості та ефективності використання міських земель, охороні природного комплексу міста, збереження його ландшафту та історико-культурної спадщини.

Найбільш важливими завданнями розробки проектів земельно-господарського устрою є:

- формування повних земельно-кадастрових та містобудівних даних для прийняття рішень щодо будівництва об'єктів, термінів його реалізації та розрахунку коштів на його реалізацію;

- забезпечення довгострокового резервування земельних ділянок для необхідних в життєдіяльності міста об'єктів (переважно соціального, медичного, рекреаційного, інженерного напрямів);

- збереження об'єктів архітектурної та історико-культурної спадщини та запобігання порушенням їх охоронних зон і зон археологічних досліджень;

- повне збереження природного комплексу міста, включаючи в першу чергу його зелені зони, акваторії, природний ландшафт;

- здійснення актуальних заходів з інженерної підготовки території, захисту її від підтоплення та затоплення, а також захисту навколишнього середовища від забруднення в результаті виробничої та комунальної життєдіяльності міста.

Планами земельно-господарського устрою має передбачатись зонування території (зонінг) та особливий режим використання земель у зонах санітарної охорони джерел водопостачання, водоочисних споруд; водоохоронних зонах водоймищ і річок, природних і штучних водоймищ; зонах охорони ландшафту, пам'яток історії і культури, зонах регулювання забудови; охоронних зонах заповідників, заказників, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів.

Межі таких зон на території міста мають бути затверджені Київрадою за погодженням з органами, які приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Фінансування робіт по складанню планів земельно-господарського устрою та відповідних дослідницьких робіт здійснюватиметься за рахунок коштів місцевого бюджету.

4.2.2. Визначення меж прибудинкових територій у зоні житлової забудови

Визначення меж прибудинкових територій провадитиметься відповідно до Правил розподілу житлової території кварталу (мікрорайону), затверджених Держбудом України у вересні 1999 року, Положення про склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження проекту розподілу території кварталу (мікрорайону), затвердженого Держбудом України у травні 2001 року.

На законодавчому рівні залишаються неврегульованими питання забезпечення законних інтересів власників і користувачів будівель та споруд, мешканців житлових будинків під час здійснення містобудівної діяльності на території кварталу (мікрорайону), яка перебуває у комунальній власності. Не визначено порядок урахування приватних (громадських) інтересів та досягнення балансу інтересів населення.

Зокрема, безперешкодна експлуатація проїздів, інженерних мереж, використання спільних прибудинкових майданчиків, спортивних, ігрових, озеленених територій загального користування можуть бути забезпечені шляхом переведення вказаних територій спільного користування до комунальної власності або шляхом установлення сервітутів.

У високощільній забудові кварталів історичного загальноміського центру існуючі параметри дворів не забезпечують вимог державних будівельних норм щодо озеленення прибудинкових майданчиків (вони становлять до 50% від нормативних показників).

У кварталах (мікрорайонах), спроектованих у 70 - 80-х роках за принципами вільного планування та використання стрічкових планувальних прийомів у примагістральній зоні, будинки, які розташовані з низькою щільністю у внутрішній зоні мікрорайону біля озеленених територій та ділянок дитячих дошкільних закладів, потребують створення наскрізних проїздів вздовж житлових будинків примагістральної зони. При цьому площі внутрішніх озеленених територій мають розраховуватися також на мешканців житлових будинків примагістральної зони.

За наявності майданчиків, об'єктів озеленення тощо, призначених для обслуговування мешканців групи житлових будинків або мікрорайону, вказані елементи житлової території відносять до об'єктів сервітуту або до територій спільного використання групи житлових будинків, які перебувають у комунальній власності.

4.3. Використання та охорона земель лісового фонду

Ліси зеленої зони Києва з лісопарковою частиною за екологічним і господарським значенням і виконуваними переважно природоохоронними функціями належать до першої групи, а за категорією захисності залежно від того, які функції переважають, - до санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів.

Лісові масиви на міській околиці - Пуща-Водицький, Святошинський, Голосіївський, Сирецький гаї тощо - відносно невеликі залишки давніх і могутніх пралісів, дібров, що розміщувалися колись переважно на підвищеннях Київського плато Правобережжя Дніпра.

Найбільшою перлиною зеленої зони Києва є лісовий масив Голосієво, який по праву вважається національним надбанням українського народу.

Слід розробити заходи щодо використання та охорони рекреаційних зон Святошинського лісопарку. Святошинський лісопарк становить собою лісовий масив природного походження, де переважають соснові насадження віком 150 - 180 років. З півночі та північного заходу до міста підступають великі ділянки пуща-водицьких соснових та мішаних лісів. На території Святошинського лісопаркового господарства в місцях масового відпочинку створено шістнадцять спеціальних рекреаційних зон ("Межигірська", "Горенська", "Виноградар", "Партизанський бір", "Видриця", "Сосновий бір" та інші).

Спеціальної охорони потребують землі Дарницького лісопаркового господарства (Броварське, Білодібровне, Дніпровське, Микільське і Дарницьке лісництва). У межах цього лісопаркового господарства розташована низка виробничих підприємств, шкідливий вплив яких негативно позначається на довкіллі, зокрема на ґрунтах та інших лісових екосистемах.

Ліси зеленої зони і внутрішньої частини Києва потребують всілякої охорони і збереження. Вказане зокрема стосується і зелених клинів міста.

Першочерговим завданням міської влади у сфері охорони земель лісового фонду є документальне встановлення їх меж.

4.4. Використання та охорона земель водного фонду

З урахуванням містобудівних особливостей території, зручних транспортних зв'язків потрібно забезпечити раціональне використання земель водного фонду.

У разі надання у власність або в користування земельних ділянок у межах водного фонду потрібно забезпечити вільний прохід усіх громадян до водної акваторії та їх пересування у прибережній смузі.

Слід провести благоустрій берегів озер і ставків у місцях масового відпочинку, організувати відповідні заклади з розвитку водних видів спорту тощо.

Рибогосподарські вимоги мають бути розроблені в Схемі комплексного використання, охорони та відтворення водних та земельних ресурсів у басейні р. Дніпро на ділянці від гирла р. Десна до гирла р. Стугна.

Першочерговими заходами щодо поліпшення використання земель водного фонду є:

- здійснення аналізу впливу існуючої забудови на навколишнє середовище щодо відповідності вимогам законодавства;

- розробка заходів щодо захисту існуючих житлових масивів різного призначення від можливих аварійних ситуацій на екологічно небезпечних об'єктах у районі забудови та вище за течією р. Дніпро;

- дослідження рівня небезпечності дії зазначених вище об'єктів на екосистему р. Дніпро;

- розробка механізму застосування санкцій у разі порушення вимог природоохоронного законодавства або відсутності у забудовника в повному обсязі документації, що дає можливість проводити роботи по забудові у заплаві р. Дніпро від гирла р. Десна до гирла р. Стугна.

Розроблено схеми прибережних захисних смуг Подільського, Оболонського, Дніпровського, Деснянського, Дарницького районів, які також буде передано на затвердження до Київської міської ради.

Необхідно завершити розробку проектів прибережних захисних смуг Печерського, Шевченківського, Голосіївського, Святошинського, Солом'янського районів.

4.5. Використання та охорона земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Оскільки природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання земель цього фонду у місті розглядається як складова частина системи природних територій та об'єктів України, що перебувають під особливою охороною.

Сучасні умови спонукають до перегляду пріоритетів при формуванні природно-заповідної мережі міста у напрямі збільшення кількості територій поліфункціонального призначення, які створюються як для збереження природних комплексів, так і для забезпечення соціальних функцій. Це зумовлює проведення наукових досліджень рекреаційних ресурсів та рекреаційного зонування територій природно-заповідного фонду міста.

Актуальним залишається завдання щодо проведення інвентаризації та правового оформлення використання території природно-заповідного фонду за користувачами з урахуванням вимог формування та розвитку рекреаційного середовища, а також приведення класифікації і природоохоронного режиму територій відповідно до положень Законів України "Про природно-заповідний фонд України", "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 рр." та постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного значення".

Розв'язанню проблем охорони і раціонального використання об'єктів природно-заповідного фонду сприяє робота щодо резервування найцінніших територій та акваторій, що належать місту, та потребує розробки заходів, спрямованих на вдосконалення системи резервування територій та їх заповідання у вирішенні організаційних та законодавчих питань.

За умов зростаючого антропогенного тиску на природні об'єкти виникає необхідність у створенні для деяких об'єктів природно-заповідного фонду міста охоронних зон для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів і запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях.

Об'єкти природно-заповідного фонду є найважливішою ланкою у формуванні екологічної мережі, що передбачає зміни в структурі земельного фонду міста шляхом переведення (на підставі обґрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, які підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів.

4.6. Використання та охорона земель оздоровчого призначення

Київське Придніпров'я за оздоровчо-рекреаційною схемою входить до Дніпровсько-Дністровського району другої рекреаційної зони і належить до ресурсонадлишкових природних оздоровчо-рекреаційних територій. До унікальних природних оздоровчо-рекреаційних територій належать території Пущі-Водиці, Пущі-Озерної, Кончі-Озерної, Ворзеля, Кончі-Заспи, Святошина. Оздоровчо-рекреаційне господарство представлене санаторіями, будинками і базами відпочинку, пансіонатами, спортивно-оздоровчими та оздоровчими таборами, санаторіями та санаторіями-профілакторіями. Значне місце у структурі оздоровчих підприємств займають заклади дитячого оздоровчого відпочинку.

З метою створення сприятливих умов у сфері охорони земель оздоровчого призначення та забезпечення належного рівня використання земельно-оздоровчих об'єктів необхідно:

- завершити інвентаризацію земель оздоровчого призначення, здійснити паспортизацію об'єктів та розробку електронних паспортів на кожний об'єкт;

- забезпечити виготовлення і видачу об'єктам земель оздоровчого призначення державних актів на право постійного користування землею;

- забезпечити виконання науково-дослідних і проектних робіт, пов'язаних з визначенням режимів використання земель оздоровчого призначення;

- забезпечити використання земель виключно за цільовим призначенням, охорону земельного фонду і його збереження.

4.7. Використання та охорона земель рекреаційного призначення

У сфері поліпшення використання та охорони земель рекреаційного призначення важлива роль належить реалізації Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381.

Створення сприятливіших умов для розвитку сфери рекреаційних послуг міста Києва, забезпечення належного рівня використання та охорони земель потребує:

- визначення заходів і завдань, спрямованих на збалансоване забезпечення потреб населення в рекреаційних землях, їх захисту від виснаження та деградації, а також збереження ландшафтного та біологічного різноманіття;

- забезпечення обліку цих земель та контролю за їх використанням і збереженням;

- удосконалення місцевої нормативно-правової бази щодо забезпечення охорони та використання земель рекреаційного призначення;

- удосконалення управління у сфері охорони земель рекреаційного призначення.

Для цього необхідно провести землевпорядні роботи щодо завершення інвентаризації земель рекреаційного призначення, закріплення відповідних територій за землекористувачами та видачу державних актів на постійне землекористування.

Слід провести дослідження рекреаційних ресурсів, створити їх кадастр та розробити схеми використання земель будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих та спортивних таборів.

Необхідно розробити проекти рішень Київської міської ради щодо заборони розміщення об'єктів будь-якого функціонального призначення на землях, зайнятих парками та скверами до проведення рекреаційного зонування цих територій, а також про заборону зміни цільового призначення земель, зайнятих рекреаційними об'єктами.

Розробити заходи щодо сприяння діяльності громадських, науково-дослідних, проектних організацій щодо дотримання вимог по використанню та охороні земель рекреаційного призначення.

4.8. Використання та охорона земель історико-культурного призначення

Використання та охорона земель історико-культурного призначення як особливо цінних земель мають здійснюватися відповідно до правового режиму, встановленого згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини" та Земельного кодексу України.

У зв'язку з вказаним необхідно привести у відповідність до Закону "Про охорону культурної спадщини" та Земельного кодексу України, рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві" із змінами, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 N 979.

Необхідно об'єкти, перелічені в документі під титулами "заповідники" і "охоронні зони", залежно від характеру розподілити на типи: "комплекси (ансамблі)", "визначні місця" та "охоронювані археологічні території". Підготувати на кожний з них відповідну облікову документацію і в установленому порядку подати її для занесення зазначених об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або оголошення їх "охоронюваними археологічними територіями". У разі прийняття Кабінетом Міністрів України (стосовно об'єктів категорії національного значення) або Державною службою охорони культурної спадщини (стосовно об'єктів категорії місцевого значення та охоронюваних археологічних територій) позитивних рішень, території цих об'єктів переводити до земель історико-культурного призначення.

Необхідно розпочати систематичну роботу щодо визначення меж та встановлення режимів охорони і використання територій пам'яток, їхніх охоронних зон, охоронюваних археологічних територій, щодо затвердження в установленому порядку зазначених меж та режимів, їх включенню до державного земельного кадастру та містобудівної документації. Стосовно територій пам'яток цю роботу слід проводити в рамках Комплексної програми паспортизації об'єктів культурної спадщини на 2003 - 2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2002 N 1330.

Треба скласти реєстр земель історико-культурного призначення м. Києва, встановити дієвий моніторинг стану охорони та використання земель історико-культурного призначення, опрацювати заходи щодо посилення контролю за виконанням відповідних норм законодавства та дотриманням встановлених відповідно до законодавства режимів цих земель.

4.9. Використання та охорона земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Основним завданням щодо подальшого використання та охорони земель промисловості, транспорту, оборони тощо є оптимізація землекористування у вказаних галузях для забезпечення їх ефективного функціонування та розвитку, а також використання їх територіальних ресурсів для пріоритетних напрямів забезпечення життєдіяльності міста і його сталого розвитку.

Відповідно до Генерального плану міста здійснюватимуться заходи щодо реорганізації промислових і комунальних територій для:

- збалансування територіально-галузевої структури виробничих утворень, нарощування виробничого потенціалу, яке пов'язано з оптимальною виробничою структурою міста;

- реорганізації промислово-комунальних територій для реабілітації природного комплексу, здійснення нового житлового будівництва та поліфункціонального використання;

- обмеження розмірів нових територій для промислово-комунальної забудови з урахуванням максимально ефективного використання територіальних резервів промислових утворень.

Для реабілітації природного комплексу прибережної зони р. Дніпро передбачається зміщення меж підприємств від урізу води у Подільсько-Куренівському промрайоні, промрайонах Теличка, Пирогове, острів Водників.

Вивільнення ділянок для нового житлового будівництва провадитиметься у промислово-комунальних зонах, які можуть органічно бути включені в сельбищні райони і розміщені без порушення санітарно-гігієнічних нормативів.

Для поліфункціонального використання запропонована реорганізація окремих частин промрайону Теличка, окремі промислові утворення центральної планувальної зони, південна та центральна частини Подільсько-Куренівського промрайону, промрайон Жовтневий, ділянки підприємств хімічної промисловості промрайону Дніпровський, Київського м'ясокомбінату, ділянки будіндустрії у промрайонах Корчувате і Пирогове.

За рахунок підвищення ефективності використання територіальних ресурсів буде забезпечено суттєве нарощування виробничого потенціалу, а також вивільнено понад 1,8 тис.га промислово-комунальних територій для іншого функціонального використання.

Базисні комплекси і термінали, склади держрезервів, промислової сировини, отрутохімікатів, лісоперевалочної сировини тощо, що обслуговують населені пункти в межах системи групового розселення, передбачається на перспективу винести за межі території міста та його зеленої зони - у відособлені райони із забезпеченням санітарних, протипожежних та інших спеціальних норм.

Програмою передбачається здійснення подальшого впорядкування та розміщення промислових об'єктів у місті на основі таких основних принципів:

- збалансування територіально-галузевої структури кожного виробничого утворення з нарощенням того виробничого потенціалу і розширенням тих ділянок виробництва, які органічно пов'язані з оптимальною виробничою структурою міста;

- максимальне використання раніше відведених земельних ділянок діючих підприємств для нарощування їх виробничих потужностей з метою інтенсифікації виробництва; перенесення центру уваги з кількісних показників на якість і ефективність, з росту виробничих територій - на їх реконструкцію і ефективніше використання;

- реструктуризація промислово-комунальних територій з метою вивільнення частини територій для іншого функціонального призначення реабілітації природного комплексу, нового житлового будівництва, багатофункціонального використання із збереженням або без збереження пріоритету існуючої виробничої функції;

- пріоритетність у визначенні черговості реконструкції промислових територій;

- раціональне обмеження розмірів нових територій для промислово-комунальної забудови з врахуванням максимально ефективного використання всіх територіальних резервів на існуючих промислових майданчиках.

Із 6765,13 га територій, зайнятих промислово-комунальними підприємствами, передбачається на 3142 га - збереження їхнього функціонального призначення з інтенсифікацією існуючого виробничого використання; на 3623 га - реструктуризація функціонального використання, з них в напрямках формування реабілітаційно-природного комплексу - 165 га; розміщення житлової забудови - 425 га; для полі функціонального використання - 3033 га.

Розширюватимуться обсяги підземної урбаністики. Підземне будівництво паркінгів, насамперед, має бути реалізовано поблизу транспортно-пересадочних вузлів регіонального та загальноміського значення, а також на транспортних площах, де зосереджені об'єкти масового тяжіння міського і приміського населення (оптові та інші ринки, супермаркети, розважальні центри та ін.) і відсутні території для відкритих автостоянок. Це відноситься до Вокзальної, Московської і Тульської площ, до площ Героїв Бреста і Фрунзе.

Триватиме перепрофілювання об'єктів на землях оборони. Частина цих земель буде використана для потреб житлового будівництва, спорудження об'єктів громадського призначення, як правило загальноміської системи обслуговування та адміністративно-ділових комплексів, лікувальних, спортивних тощо.

4.10. Використання та охорона земель сільськогосподарського призначення

У межах міста зареєстровано 18 сільськогосподарських підприємств, яким надано земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ведення підсобного сільського господарства.

Понад 925 га земель використовуються громадянами для ведення садівництва.

Підвищення рівня ефективності використання земель сільськогосподарського призначення здійснюватиметься шляхом розширення тепличного господарства для вирощування овочів, квітів, розсади, іншої ліквідної продукції.

Охорона земель сільськогосподарського призначення базуватиметься на включенні їх в екологічну мережу, використанні закритого ґрунту, реконструкції старих та закладанні молодих високопродуктивних фруктово-ягідних насаджень, декоративних лісопаркових культур.

Принциповим напрямком використання цих земель є поступове скорочення площі земель, наданих для товарного сільськогосподарського виробництва з метою використання цих територій для містобудівних потреб.

Розділ 5. Механізми та етапи виконання програми

5.1. Удосконалення системи управління в галузі використання та охорони земель

Відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України управління землекористуванням у місті до розмежування земель державної та комунальної власності має здійснюватись Київською міською радою.

Після розмежування земель функції щодо розпорядження землями державної власності виконуватимуться Київською міською державною адміністрацією та Кабінетом Міністрів як особливо цінних земель України. Однак розпорядження щодо особливо цінних земель можуть здійснюватись як вказаними органами виконавчої влади, так і Київською міською радою лише за погодженням з Верховною Радою України.

З завершенням формування земель комунальної власності у місті зростатимуть роль і функції Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради. Воно все більшою мірою перетворюватиметься у загальноміський центр регулювання земельних відносин, об'єднуючи в собі нормативно-методичну діяльність, організацію землеустрою, ведення земельно-кадастрової документації і моніторингу земель, функціонування земельного ринку, здійснення самоврядного контролю за землекористуванням.

Управління процесом раціонального і екологічно безпечного землекористування у місті має здійснюватись:

- на основі територіального планування з використанням науково обґрунтованого нормативно-методичного забезпечення;

- з урахуванням особливого режиму використання земель столиці держави, який має бути розроблений відповідно до законодавства, Генерального плану міста та спеціальних проектів, і передбачати систему соціальних, екологічних та економічних обмежень землекористування в місті;

- з використанням економічних стимулів та санкцій, які сприятимуть ефективному, екологічно безпечному використанню землі;

- шляхом використання економічно доцільних для міста форм землекористування;

- з регулюванням забудови і вартості земель переважно економічними методами шляхом диференціації розміру земельного податку, підвищення плати за землю при використанні понаднормативних площ земельних ділянок;

- шляхом широкого залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у сферу будівництва інфраструктури міста, продажу земельних ділянок на конкурентних засадах, надання ділянок у довгострокову оренду з правом продовження термінів землекористування на бажаний для інвестора термін або викупу їх відповідно до закону; запобігання спекуляції землею, регулювання попиту на землю організаційними та економічними методами.

5.2. Нормативно-правове забезпечення

Основою для регулювання земельних відносин є Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року та який набрав чинності 1 січня 2002 року. У кодексі визначено коло нормативних актів загальнодержавного рівня, які потрібні Україні для забезпечення максимально ефективного та раціонального використання найціннішого ресурсу держави землі.

Сучасне законодавство у сфері земельних правовідносин містить багато неврегульованих та спірних питань. Важливим кроком на цьому шляху має стати прийняття закону "Про державний земельний кадастр". Відсутність єдиної ефективної системи реєстрації земельних ділянок та прав на них в Україні створює додаткові незручності при реалізації фізичними та юридичними особами їх прав, які закріплені Конституцією та законами України.

Назріло також питання щодо вдосконалення на законодавчому рівні питання щодо плати за землю, оскільки деякі норми Закону України "Про плату за землю" вже не відповідають вимогам часу і потребують перегляду.

Нерідко трапляється, що підприємства, установи та організації (наприклад заклади охорони здоров'я, спортивні організації - користувачі спортивних споруд тощо), які відповідно до Закону України "Про плату за землю" звільнені від сплати земельного податку, фактично використовують свої території для комерційних цілей і спроможні сплачувати не земельний податок, а орендну плату. Отже, існує нагальна потреба в перегляді категорії підприємств, установ та організацій, які законом звільнені від сплати земельного податку. Відсутність належного нормативного забезпечення, адекватного темпам розвитку та важливості для держави земельних відносин, справляє негативний вплив на земельну реформу.

Слід створити ефективні економічні важелі впливу на процес регулювання земельних відносин, запровадити економічні стимули для якнайскорішого вирішення землекористувачами питань переоформлення прав на землю.

На підвищення ефективності використання земельних ділянок з незначною щільністю забудови, малоефективним виробництвом, в першу чергу промислових об'єктів, які розташовані в центральній частині міста, не впливають розміри земельного податку та орендної плати за землю. Не передбачено підвищений рівень орендної плати у випадках оренди земельних ділянок, розміри яких перевищують нормативні (встановлені державними будівельними нормами), а також у разі розміщення земельних ділянок певного функціонального використання в найбільш привабливих районах міста, в районах з розвинутою транспортною (інженерною) інфраструктурою тощо.

5.3. Наукове забезпечення

Наукове забезпечення реалізації Програми потребує виконання робіт з чотирьох основних напрямів: регулювання земельних відносин; оптимізація землекористування міста і приміської зони; рентоутворюючі фактори, оцінка і вартість землі; формування власності на землю та захист особливо цінних земель.

Загальна вартість наукових досліджень на 2006 - 2010 роки становитиме 9450 тис.грн.

5.4. Топографо-геодезичне забезпечення

Топографо-геодезичне забезпечення є основним картографічним інформаційним ресурсом для ведення земельного кадастру, моніторингу, використання та охорони земель, містобудування і прийняття управлінських рішень.

Відсутність сучасної актуальної топографо-геодезичної та картографічної основи призводить до неузгодженості та дублювання інформаційних потоків, збільшення витрат на актуалізацію при зниженні якості отриманої інформації, а зрештою, до зниження рівня оперативності, ефективності та якості прийняття управлінських рішень.

Розвиток топографо-геодезичної та картографічної діяльності неможливий без запровадження сучасних технологій, а саме: створення міської геодезичної мережі шляхом визначення геодезичних пунктів методами супутникових GPS-спостережень, проведення аерознімальних робіт із застосуванням сучасного обладнання, використання цифрових методів дистанційного зондування та космічних матеріалів.

Передусім, програмою передбачається здійснити роботи з реконструкції міської геодезичної мережі, з виконанням повного комплексу топографо-геодезичних та аерофотознімальних робіт по оновленню планово-картографічної основи на м. Київ.

Також програмою передбачається привести у відповідність до сучасних умов та вимог нормативно-правову базу топографо-геодезичного забезпечення.

Виконання робіт відповідно до програми дасть можливість в стислі терміни отримати актуальні планово-картографічні матеріали одночасно на всю територію міста, що в свою чергу створить передумови для формування єдиної картографічної основи міста Києва.

Єдину картографічну основу міста передбачається базувати на таких основних засадах: актуальність, точність, відповідність вимогам всіх користувачів в місті, підтримка в електронному вигляді.

З метою підтримки картографічної основи в актуальному стані програмою передбачається створення системи поновлення топографічних карт та планів та похідних від них картографічних матеріалів.

Для реалізації програми топографо-геодезичного забезпечення необхідно:

- реконструювати геодезичну мережу;

- створити місцеву систему координат;

- провести великомасштабне аерофотознімання території міста Києва;

- поновити та виконати роботи із топографічного знімання масштабу 1:2000;

- виготовити ортофотоплани масштабу 1:2000;

- розробити технології постійної актуалізації топографічних матеріалів;

- розробити положення про Єдину картографічну основу міста Києва.

5.5. Землевпорядне забезпечення

Виходячи із аналізу сучасного стану землекористування в місті землевпорядне забезпечення в подальшому має бути спрямоване на створення ефективної системи планування використання та охорони міських земель; гарантування прав власності на землю і землекористування в процесах інвестування; організацію використання земель на платній основі та забезпечення їх охорони в інтересах територіальної громади міста Києва.

Для досягнення цієї мети розробка землевпорядної документації має забезпечити виконання таких видів землевпорядних робіт:

- завершення розробки проекту встановлення меж міста, його затвердження та виготовлення і видача документа, що посвідчує встановлені в натурі межі міста Києва;

- завершення інвентаризації всіх земель міста;

- складання проекту розмежування земель державної та комунальної власності у місті Києві, встановлення у натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної і комунальної власності, виготовлення та видача державного акта на право комунальної власності на землю територіальної громади міста Києва;

- розробка планів земельно-господарського устрою на територію кожного району міста, які включатимуть обґрунтування подальшої реалізації на землях міста необхідних обсягів організаційних та інженерно-технічних заходів щодо удосконалення територіальної структури міста, здійснення земельного обігу, вдосконалення системи справляння плати за землю, організацію раціонального використання земель та їх охорону;

- розробка проектів визначення та встановлення меж прибудинкових територій у зонах житлової забудови міста, що сприятиме поліпшенню умов експлуатації та утримання території існуючої і нової багатоквартирної житлової забудови та забезпеченню реалізації прав громадян на розпорядження і раціональне використання земельних ділянок прибудинкових територій;

- розробка проектів землеустрою щодо встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з метою обґрунтування і створення територіальних умов для формування територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами щодо забезпечення екологічної спрямованості використання та охорони міських земель;

- складання проектів землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг вздовж водних об'єктів з метою визначення та встановлення обмежень у використанні цих земель та дотримання відповідного режиму господарювання в межах водоохоронних зон та прибережних смуг;

- розробка землевпорядної документації для забезпечення і юридичного оформлення прав на земельні ділянки в процесі їх відведення (викупу), а також при здійсненні цивільно-правових угод і забезпечення відповідних даних для створення базової основи ведення державного земельного кадастру та здійснення державної реєстрації прав на земельні ділянки.

5.6. Земельно-кадастрове забезпечення

Великий обсяг інформації, зареєстрованої в базі даних автоматизованої системи державного земельного кадастру міста, зростаючі обсяги поточної реєстрації удосконалення правил надання та вилучення земельних ділянок, законодавча неврегульованість ряду питань ведення державного земельного кадастру спонукають до подальшого вдосконалення класифікаторів ведення бази даних, розширення функціональних можливостей програмного комплексу, адаптації системи до змін законодавства та нормативних документів.

Подальший розвиток та удосконалення земельно-кадастрового забезпечення обумовлюють виконання робіт за такими основними напрямами:

- вдосконалення класифікаторів інформації та системи реєстрації документів, що посвідчують право власності, користування та оренди земельних ділянок;

- ведення чергового земельно-кадастрового плану міста;

- ведення архіву земельно-кадастрової документації;

- автоматизована система розрахунків нормативної грошової оцінки земель та підготовки витягів з технічної документації;

- розробка та впровадження ефективної системи відображення картографічних даних;

- адміністрування автоматизованої системи;

- поточний супровід програмного комплексу.

Загальна вартість робіт по веденню даних, технічному та програмному забезпеченню функціонування автоматизованої системи, розвитку інформаційної структури та розширення її функціональних можливостей становитиме 9,8 млн.грн.

5.7. Містобудівне забезпечення

Містобудівне забезпечення Програми використання та охорони земель полягає в своєчасному розробленні, погодженні та затвердженні містобудівної документації з планування територій міста Києва. З метою реалізації Генерального плану міста Києва згідно з рішенням Київради від 15.04.2004 N 158/1368 затверджено Програму розробки містобудівної документації на період 2004 - 2006 рр. Згідно з цією Програмою розробляються схеми планування територій адміністративних районів та їх частин (10 схем), детальні плани окремих територій (69 планів).

Для містобудівного забезпечення Програми у 2005 - 2007 роках розробляються:

- в Голосіївському районі - детальні плани курортної зони Конча-Заспа, ландшафтно-рекреаційних територій, острова Галерний, острова Жуків, промислово-виробничих утворень Нижня Теличка, Комсомольськ П'ятихатки, ділянки цегельного заводу в Корчуватому, селища Чапаївка району Корчувате, районів Либідської площі та ріки Либідь, території в межах вулиць Еренбурга - Короленківської - Боженка - Байкової - Залізничної колії, вулиць Московської - Трутенка - Ломоносова, мікрорайону Саперно-Слобідського в межах просп. Науки - Стратегічне шосе - вулиць Саперно-Слобідської - Феодосійської - Великої Китаївської, району Московської площі та Совських ставків, ділянки нового автовокзалу біля Кільцевої дороги;

- в Дарницькому районі - детальні плани територій містобудівних утворень Нова Дарниця, району Харківської площі, 11-го мікрорайону Позняки Західні, мікрорайонів Бортничі;

- в Деснянському районі - детальні плани територій житлового масиву Лісовий, району Броварського проспекту - ст. метро Чернігівська - Лісова - просп. 60-річчя Жовтня;

- у Дніпровському районі - детальні плани територій містобудівних утворень Соцмістечко, Лівобережний, Стара Дарниця, ДВРЗ, Микільська Слобідка, по вул. Марка Черемшини - Райдужній, районів ст. метро "Дарницька" - "Чернігівська", Дніпровської Набережної - Березняківської;

- в Оболонському районі - детальні плани територій містобудівних утворень Пуща-Водиця, хутір Микільський, хутір Редьки, району Кільцевої дороги, півострова в районі затоки Собаче гирло;

- в Печерському районі - схема планування території та детальний план території району, включаючи мікрорайони Саперне Поле, Паньківщина, Столичний, Чорна Гора, райони Набережного шосе - Паркової дороги та Дніпровського узвозу від Річкового порту до мосту Патона, вул. Московської - Кловського узвозу - Паркової дороги - Арсенальної площі, озера Видубицького - Наддніпрянського шосе - Набережно-Печерської дороги - Залізничного мосту;

- в Подільському районі - детальні плани територій радгоспу Пуща-Водиця - проспект Правди, Рибальського острова - вул. Електриків, районів вулиць Сирецької - Копиловської - Фруктової - Ольжича, Заньковецької - Білицької;

- у Святошинському районі - детальні плани планувальних утворень Біличі, Михайлівська Борщагівка, району просп. Перемоги - просп. Академіка Палладіна;

- в Солом'янському районі - детальні плани територій мікрорайонів садибної забудови Жуляни, планувальних утворень по вулиці Протасів Яр, біля залізничного вокзалу Південний по вул. Лукашевича, Повітрофлотському просп. - вул. Медовій, по вул. Ползунова - Островського, районів п'ятиповерхової житлової забудови в межах просп. Відрадного - вул. Донця, бульв. Лепсе - вул. Мартиросяна - Ушинського - Чоколівського бульвару;

- в Шевченківському районі - детальний план території району, зокрема планувальних утворень Нивки, Дегтярі, Сирець, Волейків, Бабин Яр, Шулявка, Татарка, Лук'янівка, Кудрявець, Старе місто, Паньківщина.

У зв'язку з нагальними містобудівними потребами можуть розроблятися концепції забудови інвестиційно привабливих територій, в першу чергу районів нових станцій метрополітену.

У разі відсутності затвердженої містобудівної документації з планування території з метою принципового визначення можливостей розміщення (реконструкції), умов та обмежень використання земельних ділянок, за кошти інвесторів розробляються містобудівні обґрунтування. В перспективі після затвердження детальних планів територій обсяги розроблень містобудівних обґрунтувань будуть суттєво зменшуватися.

Відповідно до Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.2005 N 11/2587, передбачається розроблення та затвердження планів зонування територій міста Києва, які встановлять переважні та допустимі види використання земельних ділянок у межах кожної зони згідно із затвердженою містобудівною документацією, і є необхідною ланкою земельно-господарського устрою.

У 2005 - 2006 роках за рахунок коштів міського бюджету розробляється план зонування території центральної частини м. Києва в межах Голосіївського та Печерського районів. У 2006 - 2007 роках передбачається розробити план зонування центральної частини міста в межах Шевченківського району, визначити межі центральної частини міста Києва.

Основними невідкладними завданнями містобудівного забезпечення Програми в 2006 - 2008 рр. є:

- топографо-геодезичне забезпечення розробки містобудівної документації;

- моніторинг розроблення містобудівної документації, розвиток містобудівного кадастру м. Києва;

- розроблення планів зонування сельбищних територій;

- розроблення схем розміщення інвестиційно привабливих об'єктів та адресних програм майданчиків першої черги з визначенням інвестиційних умов їх освоєння (щорічно);

- розроблення концепції ефективного містобудівного використання та зонування промислово-комунальних територій та сільськогосподарських територій;

- розроблення та затвердження класифікатора допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах земель житлово-громадської забудови та інших категорій.

5.8. Фінансове забезпечення

Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів місцевого бюджету, а також коштів власників земельних ділянок і землекористувачів та за рахунок інших джерел.

За рахунок місцевого бюджету здійснюватиметься:

- встановлення меж міста та проведення земельно-кадастрової інвентаризації земельного фонду;

- грошова нормативна оцінка земель міста;

- проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності;

- здійснення земельно-кадастрових робіт і ведення земельно-кадастрової документації;

- розробка нормативно-правових документів щодо регулювання земельних відносин і управління використанням і охороною земель;

- проведення науково-дослідних робіт, пов'язаних з використанням і охороною земель;

- проведення геодезичних, аерофотознімальних, картографічних робіт; створення банку даних топографо-геодезичної інформації та нормативно-правової бази, матеріальне і кадрове забезпечення створення каркасної геодезичної мережі міста та здійснення аерофотогеодезичних і картографічних робіт;

- розробка планів земельно-господарського устрою, проектів встановлення меж прибудинкових територій, а також земель природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, прибережних смуг вздовж водних об'єктів тощо;

- містобудівне забезпечення реалізації Програми;

- інформаційне забезпечення виконання Програми.

За рахунок коштів громадян, підприємств, установ і організацій провадитимуться:

- роботи по розробці проектів надання, вилучення, викупу, передачі в оренду земельних ділянок;

- роботи, пов'язані з приватизацією земельних ділянок громадянами і видачею правовстановлюючих документів на землю;

- землевпорядні роботи по встановленню в натурі меж земельних ділянок і виготовленню правовстановлюючих документів підприємствам, установам, організаціям;

- роботи, пов'язані з охороною земель і поліпшенням родючості грунтів.

Перелік заходів Програми і вартість відповідних робіт наведено в таблиці 3.

5.9. Інформаційне забезпечення

Успішне виконання Програми вимагає формування та ефективного використання необхідних інформаційних ресурсів, застосування прогресивних інформаційних технологій та сучасних технічних засобів.

Основними напрямами інформаційного забезпечення є:

- формування об'єктивної інформації щодо стану земельних ресурсів міста, оптимізації землекористування і охорони земель;

- створення інформаційного банку даних щодо продажу земельних ділянок, їх розміщення і вартості та про відведення ділянок для суспільних потреб;

- інформаційне забезпечення продажу земельних ділянок (оголошення, реклама, послуги біржі тощо);

- підготовка і публікація інформації про стан ринку землі (електронні та друковані ЗМІ);

- удосконалення інформаційно-консультативної служби у складі міських органів земельних відносин та надання допомоги громадянам, підприємствам, установам, організаціям у вирішенні питань землеволодіння і землекористування;

- висвітлення питань розподілу земельного фонду, функціонування ринку земель, здійснення земельноохоронних заходів у засобах масової інформації.

5.10. Етапи виконання програми, обсяги та вартість здійснення її заходів

Програма розрахована на 2006 - 2010 рр.

У 2006 - 2007 роках передбачається здійснити заходи щодо організаційного, нормативно-правового та землевпорядного забезпечення,

зокрема:

- створення нормативно-правової і нормативно-технічної бази для виконання Програми в цілому;

- проведення землевпорядних робіт щодо встановлення меж міста;

- проведення комплексу робіт з розмежування земель державної та комунальної власності.

У 2008 - 2010 роках планується завершити здійснення всіх заходів, передбачених Програмою.

Обсяги заходів, терміни виконання та їх вартість наведені у таблиці 3.

Обсяги заходів та їх вартість за Програмою

Таблиця 3

Розділ 6. Очікувані результати від виконання програми

Внаслідок реалізації Програми підвищиться ефективність регулювання земельних відносин у місті, поліпшаться використання та охорона земель Києва. Значно збільшаться обсяги надходжень коштів до міського бюджету від плати за землю та продажу земельних ділянок, в тому числі і на конкурентних засадах. Це дасть змогу збільшити джерела фінансування цілого ряду важливих для Києва соціальних програм, проектів розвитку міської інфраструктури та різноманітних природоохоронних заходів. Протягом наступних років прогнозується отримати коштів на суму 6 млрд. 285 млн. грн. (табл. 4).

Прогноз надходження коштів від плати за землю та продажу земельних ділянок

Таблиця 4

Результатами виконання передбачених програмою заходів має стати цілий ряд здобутків у сфері регулювання земельних відносин, спрямованих на подальше ефективне здійснення земельної реформи в місті, зокрема:

- визначення, встановлення і затвердження меж міста Києва;

- здійснення розмежування земель державної та комунальної власності на території міста Києва, складання проекту розмежування земель, встановлення у натурі (на місцевості) меж відповідних земельних ділянок та виготовлення документів на право комунальної власності на землю;

- завершення проведення інвентаризації земель міста, в тому числі визначення меж територій водного, природно-заповідного, лісового фондів, земель історико-культурного призначення;

- вдосконалення зонування території міста, здійснення оновленої нормативної грошової оцінки земельних ділянок, перегляд орендних ставок з метою вдосконалення системи землекористування;

- значне збільшення обсягів укладення договорів оренди земельних ділянок, завдяки чому протягом наступних п'яти років за договорами оренди землі стане можливим отримати 1,3 млрд. грн. коштів;

- забезпечення подальшого розвитку ринку земель, переважним принципом якого стане застосування прозорої процедури конкурентних засад оформлення прав на вільні від забудови земельні ділянки;

- забезпечення належного рівня охорони всіх категорій земель міста;

- розробка та затвердження містобудівної документації всіх районів міста та визначення меж прибудинкових територій.

Внаслідок удосконалення структури землекористування, переведення малопродуктивних сільгоспугідь та інших земель в забудовані землі, в тому числі для комерційного використання, вартісні показники цінності земель у місті Києві збільшаться на 3,4 мільярда гривень.

Заступник міського голови - секретар Київради О.Довгий