ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
6 листопада 2007 року 07/118
м. Київ

Про визнання неправомірною відмови
у державній реєстрації змін до установчих документів

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: К.,

Суддів: Г., М., П., С., Т., Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою Дочірнього підприємства “ЧПК-Трейд-01” Відкритого акціонерного товариства “Чернігівський плодоовочевий комбінат” (далі – ДП “ЧПК-Трейд-01”) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2006 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівпродовоч” (далі – ТОВ “Чернігівпродовоч”) до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа – ДП “ЧПК-Трейд-01”, про визнання неправомірною відмови у державній реєстрації змін до установчих документів, –

встановила:

У серпні 1999 року ТОВ “Чернігівпродовоч” звернулося до суду із зазначеним позовом.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 31 січня 2005 року, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2005 року залишено без змін, позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДП “ЧПК-Трейд-01” подало на них касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, який ухвалою від 4 листопада 2005 року передав справу для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою від 29 травня 2006 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за зазначеною скаргою, мотивувавши своє рішення тим, що спір щодо правомірності відмови у державній реєстрації змін до установчих документів, який виник між ТОВ “Чернігівпродовоч” і Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, не підвідомчий адміністративним судам.

У скарзі до Верховного Суду України ДП “ЧПК-Трейд-01” порушило питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2006 року, пославшись на неоднакове застосування однієї й тієї самої норми права та додане до скарги рішення суду касаційної інстанції, в якому ця норма застосована інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Вищий адміністративний суд України послався на те, що даний спір не є публічно-правовим, а отже, не може розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Проте із цим висновком суду погодитись не можна.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо реєстрації установчих документів суб’єктів господарювання.

Частиною першою статті 5 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено, що така реєстрація проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи чи за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведене дає підстави для віднесення справи, що розглядається, до адміністративної юрисдикції.

Вищий адміністративний суд України відповідно до статті 210 КАС є судом касаційної інстанції в адміністративних справах, тобто до його компетенції належить розгляд скарг про перегляд у касаційному порядку рішень, ухвалених у таких справах.

У зв’язку із цим ухвала Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2006 року підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України –

постановила:

Скаргу ДП “ЧПК-Трейд-01” Відкритого акціонерного товариства “Чернігівський плодоовочевий комбінат” задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2006 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді