Програма: Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків"

Подiлитися

Програма діяльності Кабінету Міністрів України
"Український прорив: для людей, а не політиків"

( Програму затверджено Постановою КМ
N 14 від 16.01.2008 )

Програма побудована на принципах утвердження об'єднувальної національної ідеї, патріотизму, чесності та відкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності у прийнятті рішень і ґрунтується на положеннях Програми Президента України Віктора Ющенка "10 кроків назустріч людям" та виборчих програм блоків політичних партій, що утворили Коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання.

Програма містить конкретні шляхи та механізм проведення соціально-економічних і політичних реформ, реалізації культурних і міжнародних ініціатив держави та є планом дій коаліційного Уряду на період здійснення його повноважень.

I. Людина та її розвиток

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством. Цей принцип, визначений Конституцією України ( 254к/96-ВР ), має стати основним під час визначення стратегії гуманітарного розвитку України.

Гармонійний розвиток людини можливий за умови формування громадянського суспільства, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, свободи віросповідання, свободи слова, задоволення культурно-духовних потреб, високоякісної освіти та науки, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізації права на працю та гарантій соціального захисту.

1.1. Громадянське суспільство

Державна підтримка розвитку громадянського суспільства має передбачати:

налагодження плідного діалогу між владою, неурядовими організаціями та громадянами;

створення сприятливих умов для діяльності інститутів громадянського суспільства;

вчасне і публічне реагування органів державної влади на ініціативи і звернення громадськості;

приведення законодавства про неурядові організації у відповідність з європейськими стандартами.

Для реалізації зазначених пріоритетів Уряд зобов'язується вдосконалити нормативно-правову базу з питань діяльності громадських організацій, що передбачає розроблення таких проектів законодавчих актів:

Про внесення змін до Закону України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ) (спрощення та здешевлення процедур створення і реєстрації громадських організацій);

Про відкритість та прозорість діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування (нова редакція);

Про соціальні послуги (нова редакція; регламентація механізму та умов надання послуг неприбутковими організаціями);

Про неприбуткові організації;

Про громадський контроль за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

Про внесення змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" ( 531/97-ВР ) (спрощення та здешевлення процедур реєстрації благодійних організацій, визначення особливостей правового статусу благодійних фондів, ендавментів та установ, волонтерів, спонсорів і меценатів).

Важливими чинниками формування громадянського суспільства є забезпечення свободи слова та незалежності засобів масової інформації. З цією метою Уряд зобов'язується забезпечити:

розвиток і захист національного інформаційного простору;

створення нормативно-правової бази з питань проведення реформи національної інформаційної сфери, демонополізації та роздержавлення засобів масової інформації; прозорість відносин, пов'язаних з питанням власності у зазначеній сфері; формування національної системи суспільного мовлення як однієї з форм забезпечення демократії в Україні;

активізацію процесів інтеграції України до світового, зокрема європейського інформаційного простору;

належний соціальний захист журналістів на практиці;

сприяння самоорганізації журналістського середовища;

удосконалення законодавства, що регулює договірні відносини між власниками засобів масової інформації та трудовими колективами, стосовно формування та здійснення редакційної політики, а також оприлюднення відомостей про власників таких засобів;

впровадження цифрового мовлення;

приведення законодавства в інформаційній сфері у відповідність із стандартами Ради Європи, зокрема розроблення проектів законів України щодо забезпечення права кожного на доступ до інформації, обмеження впливу органів державної влади і органів місцевого самоврядування на засоби масової інформації, про соціальний захист журналістів, про ратифікацію Європейської конвенції про транскордонне телебачення, розбудови суспільного телебачення і радіомовлення.

1.2. Високоякісна та сучасна освіта

Діти дошкільного віку мають бути охоплені різними формами дошкільної освіти. Ми стимулюватимемо створення нових дитячих садків, у тому числі приватних. Дошкільна освіта забезпечить кожній дитині володіння українською мовою і вивчення народних традицій.

Держава забезпечує рівний доступ до високоякісної загальної середньої освіти, що передбачає:

випереджальне підвищення заробітної плати працівників освіти;

надання цільової підтримки сільським школам, виконання у повному обсязі державних програм "Вчитель" ( 379-2002 ), "Шкільний автобус" ( 31-2003 ) та інших державних цільових програм;

оптимізацію мережі загальноосвітніх навчальних закладів;

забезпечення до 2010 року оснащення комп'ютерною технікою всіх загальноосвітніх навчальних закладів та їх підключення до високошвидкісного Інтернету за широкополосною технологією;

розроблення сучасних навчальних програм та їх українознавче наповнення;

оновлення навчально-методичного забезпечення навчальних закладів;

створення умов для здобуття дітьми з обмеженими фізичними та розумовими можливостями загальної середньої освіти, розроблення навчальних програм для дітей, які на сьогодні з різних причин не навчаються;

включення до навчальних програм такої складової, як формування усвідомлення проблем дітей із фізичними обмеженнями та соціальної інклюзивності;

удосконалення об'єктивної системи оцінювання знань школярів за допомогою незалежних центрів тестування.

Реформування системи професійно-технічної освіти з метою забезпечення економіки держави кваліфікованими кадрами передбачає:

формування та розміщення державного замовлення відповідно до потреб економіки та регіональних ринків праці;

залучення роботодавців до участі у навчальному процесі;

удосконалення змісту навчання відповідно до вимог сучасного виробництва;

державну підтримку освіти за гірничими спеціальностями;

інформатизацію та комп'ютеризацію професійно-технічних навчальних закладів, їх підключення до Інтернету.

Реформування системи вищої освіти відбувається шляхом:

формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з державного бюджету;

розширення автономії вищих навчальних закладів та демократизації їх внутрішнього життя, в тому числі шляхом підвищення ролі вчених та наукових рад, студентського самоврядування, обмеження періоду перебування особи на посаді ректора (не більш як два строки підряд);

адаптації системи української вищої школи до європейських стандартів і вимог Болонського процесу із збереженням кращих досягнень національної освіти, забезпечення сумісності навчальних планів і програм вищих навчальних закладів як у межах України, так і з іншими країнами Європи;

створення умов для міжнародного обміну студентами та викладачами;

посилення державного контролю за якістю освітнього процесу, позбавлення ліцензій вищих навчальних закладів, у яких зазначений процес не відповідає встановленим стандартам;

забезпечення реалізації пріоритетного права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету обдарованими дітьми із малозабезпечених сімей;

удосконалення законодавства щодо фінансування видатків, пов'язаних із здобуттям освіти.

Держава забезпечує доступність здобуття високоякісної позашкільної освіти шляхом:

збереження та розвитку мережі позашкільних навчальних закладів, зокрема в районних центрах, селах і селищах;

формування системи виявлення, добору обдарованої молоді та надання їй соціально-педагогічної підтримки.

Окремим напрямом освітньої та інформаційної політики має стати подолання вузькорегіональних підходів до розв'язання загальнодержавних проблем, формування і поширення на всій території країни єдиної системи оцінювання та бачення стратегічних напрямів розвитку держави та суспільства. Важливим завданням є, зокрема, уніфікація підручників з гуманітарних дисциплін та програм їх викладання в усіх освітніх закладах.

Необхідно забезпечити впровадження системи екологічної освіти для всіх вікових та професійних категорій населення.

З метою виконання зазначених завдань Уряд зобов'язується, зокрема, розробити законопроекти про внесення змін до Законів України "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ), "Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ) і "Про вищу освіту" ( 2984-14 ), проект Закону України "Про післядипломну освіту", запровадити зовнішнє незалежне оцінювання якості знань усіх випускників загальноосвітніх навчальних закладів (замість випускних іспитів у таких закладах і вступних випробувань до вищих навчальних закладів), а також учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації.

1.3. Ефективна наука

З метою підвищення ролі науки в розвитку сучасного суспільства Уряд зобов'язується забезпечити:

перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри (зокрема шляхом утворення нових компактних наукових підрозділів та інститутів з широким залученням студентів до проведення наукових досліджень);

зближення академічної та університетської науки шляхом утворення спільних наукових та освітніх підрозділів відповідно до державної цільової програми;

оптимізацію співвідношення обсягів державного фінансування фундаментальних і прикладних наукових досліджень та вдосконалення механізму такого фінансування на основі державних пріоритетів і висновків наукової та науково-технічної експертизи;

перехід до фінансування науково-технологічних розробок переважно за результатами проведення відкритого конкурсу та забезпечення фінансування відповідно до вимог Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 );

збільшення обсягу фінансування наукових досліджень відповідно до європейських стандартів;

неперервність зв'язку в ланцюгу: фундаментальні дослідження - прикладні дослідження - науково-технологічні розробки - інноваційне виробництво;

самоврядність наукових установ та підрозділів, підвищення ролі вчених рад, перехід до реальної виборності керівників наукових установ та обмеження часу їх перебування на посаді (не більш як два строки підряд), формування партнерської моделі взаємовідносин між державою і науковим середовищем;

подальшу інтеграцію вітчизняних наукових установ у міжнародний науковий процес шляхом активного залучення України до виконання міжнародних наукових програм (зокрема програм Європейського Союзу), спрощення механізму залучення вчених до участі у виконанні зазначених програм та усунення бюрократичних перешкод, посилення інформаційного забезпечення національних наукових центрів;

підвищення соціального статусу наукового працівника;

запровадження системи грантової підтримки для талановитої молоді на проведення наукових досліджень;

впровадження реального механізму захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення проектів Законів України "Про наукові асоціації та товариства", "Про автономні (наукові) університети", а також про внесення змін до Законів України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" ( 991-14 );

створення умов для активізації наукової та науково-технічної діяльності у приватному секторі економіки;

концентрацію ресурсів для реалізації пріоритетів наукового, науково-технічного та інноваційного розвитку.

1.4. Культурний розвиток суспільства

Розвиток національного мовно-культурного простору - запорука суспільної злагоди та порозуміння громадян України. Основою має стати курс на примирення та єднання української нації, відродження духовних цінностей Українського народу, захист і примноження його культурних здобутків. Досягнення зазначених цілей - один з основних обов'язків держави.

З метою створення цілісного національного мовно-культурного простору, що ґрунтується на утвердженні української мови в усіх сферах суспільного життя, та забезпечення наявності національного культурного продукту на вітчизняному ринку в належному обсязі Уряд зобов'язується:

розробити проект Закону України "Про культуру", передбачивши визначення правових засад діяльності у сфері культури, механізм регулювання суспільних відносин, пов'язаних із створенням, використанням, поширенням і збереженням культурних цінностей;

розробити проекти Концепції державної мовної політики і нової редакції Закону України "Про мови" ( 8312-11 ) відповідно до конституційного положення про забезпечення повноцінного функціонування державної мови на всій території України і в усіх сферах суспільного життя, передбачивши водночас вільний розвиток російської та інших мов національних меншин;

розробити проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" для приведення його у відповідність з метою та об'єктом регулювання, визначеними Хартією;

забезпечити подальший розвиток телеканалу "Культура" та включення його до "соціального пакета" кабельних телесистем.

Збереження та актуалізація національної культурної спадщини повинні передбачати створення належної нормативно-правової бази та відповідне матеріально-технічне забезпечення. Для досягнення зазначеної мети Уряд зобов'язується:

розробити проекти Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини", "Про збереження архітектурної та містобудівної спадщини" і "Про перелік об'єктів архітектурної спадщини, які не підлягають приватизації";

здійснити комплекс заходів з удосконалення та розвитку існуючої системи національних виставкових центрів і галерей;

здійснити заходи щодо будівництва першої черги культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал";

забезпечити:

збільшення щонайменше удвічі обсягу видатків розвитку в бюджетному фінансуванні музеїв, бібліотек та заповідників, забезпечивши їх технічну модернізацію і поповнення фондів;

розвиток мереж бібліотек та музеїв відповідно до європейських стандартів. З цією метою розробити проекти Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" і "Про внесення змін до Закону України "Про музеї та музейну справу", "Про архівну справу";

створити Державний реєстр національного культурного надбання та Державний реєстр нерухомих пам'яток України;

виконати державні цільові програми розвитку архівної справи, підготовки, виготовлення та поширення друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про національні культурні цінності українською та іншими мовами;

розробити та реалізувати Державну програму популяризації національної культурної спадщини серед учнівської та студентської молоді, Державну програму збереження та використання замків України, Державну програму реставрації та розвитку національних історико-культурних заповідників;

сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розроблення проектів Законів України "Про культуру", "Про меценатство" та внесення відповідних змін до податкового законодавства і Бюджетного кодексу України ( 2542-14 );

забезпечити подальший розвиток національних історико-культурних заповідників "Софія Київська", "Гетьманська столиця", "Херсонес Таврійський", "Чигирин", "Хортиця" як пріоритетів у сфері охорони культурної спадщини.

З метою створення належних умов для функціонування провідних національних закладів у сфері театрального, циркового та музичного мистецтва, підготовки кваліфікованих кадрів для театру, кіно, телебачення та циркового мистецтва Уряд вживатиме заходів до:

закінчення робіт з реконструкції приміщень Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької у м. Львові;

закінчення будівництва навчального корпусу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого;

зміцнення матеріально-технічної бази обласних театрально-видовищних та концертних закладів і підприємств (театрів, філармоній, концертних залів) разом з місцевими органами виконавчої влади;

проведення ремонту приміщень державних циркових підприємств, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Державний захист національної культурної індустрії повинен спрямовуватися насамперед на підтримку вітчизняного книговидання, кінематографу та анімації. Для досягнення зазначеної мети Уряд зобов'язується:

сприяти формуванню попиту на національний культурний продукт;

створити систему стимулювання виробництва і розповсюдження національного культурного продукту у сфері кінематографу, книговидання, аудіо- та відеорекордингу, мас-медійних, ігрових і мультимедійних програм, а також концертно-видовищної та виставкової діяльності, індустрії туризму, розваг, дозвілля і моди, а також систему державних грантів видавництвам для фінансової підтримки україномовних проектів;

забезпечити виконання Указу Президента України від 21 березня 2006 р. N 243 "Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні";

забезпечити відновлення мережі книгорозповсюдження, у тому числі відкриття книгарень у кожному місті та районному центрі;

розробити проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України в частині створення умов для розвитку вітчизняного кінематографу";

створити умови для розвитку вітчизняного кіновиробництва.

Розбудова партнерських відносин держави та релігійних організацій має на меті сприяння суспільно важливій діяльності релігійних інституцій, убезпечення українського суспільства від розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Для досягнення цієї мети Уряд зобов'язується:

упровадити ефективний правовий механізм регламентації суспільно-релігійних та державно-церковних відносин;

розробити проект нової редакції Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 );

удосконалити порядок повернення релігійним громадам церковного майна.

Інтеграція української культури у світові культурні процеси полегшить доступ українців до надбань світової культури та дасть можливість гідно представляти національну культуру на міжнародному рівні. Для досягнення цієї мети Уряд зобов'язується:

створити систему державної підтримки для видавництв, які реалізують проекти з перекладу творів, що належать до світової літературної та наукової класики, на українську мову;

забезпечити участь у програмах двостороннього культурного співробітництва з іноземними державами, культурних програмах, що виконуються міжнародними організаціями;

сприяти участі українських митців у провідних світових мистецьких форумах та організації міжнародних культурних заходів в Україні;

забезпечити діяльність українських культурно-інформаційних центрів у складі закордонних дипломатичних представництв;

розвивати співпрацю з українськими громадами і організаціями (товариствами українців) за кордоном.

Уряд підтримуватиме формування державної політики у сфері культури за такими напрямами:

розроблення та затвердження Концепції державної політики у сфері культури на 2008-2012 роки, забезпечення розроблення проектів відповідних регіональних програм;

розроблення і впровадження державних соціальних стандартів з надання населенню послуг у сфері культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на одного жителя;

створення умов, зокрема шляхом бюджетного фінансування, для здійснення функцій закладами, установами та організаціями культури щодо розроблення, підтримання і виконання цільових культурно-мистецьких програм та проектів, а саме:

формування та здійснення видатків державного і місцевих бюджетів у сфері культури переважно на основі програмно-цільового методу;

застосування процедури проведення відкритого конкурсу на визначення виконавців державних культурно-мистецьких програм і проектів;

збільшення питомої частки бюджету розвитку в загальних видатках бюджетів на культуру та мистецтво;

упровадження механізму бюджетних дотацій для реалізації культурно-мистецьких проектів закладами, установами та організаціями культури, що залучили кошти у рамках благодійної допомоги, кошти спонсорів та меценатів для реалізації таких проектів (механізм доповнювальних грантів);

надання державної підтримки у залученні коштів благодійної допомоги, коштів спонсорів та меценатів для реалізації проектів у сфері культури та мистецтва, в тому числі шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, із створенням системи державного визнання і відзначення благодійників, меценатів та спонсорів.

З метою ефективного використання унікального культурного потенціалу України, піднесення її іміджу в світі Уряд сприятиме розвитку туристично-курортної сфери, створенню конкурентоспроможного вітчизняного туристичного продукту.

Відновлення та збереження
національної пам'яті українського народу

З метою забезпечення консолідації та розвитку українського суспільства, підвищення рівня його історичної свідомості та культури, утвердження власної ідентичності, відновлення та збереження національної пам'яті Уряд зобов'язується:

вжити заходів до поширення інформації про причини та наслідки Голодомору 1932-1933 років, увічнення пам'яті його жертв;

забезпечити діяльність Українського інституту національної пам'яті;

розробити проект Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року, забезпечити її виконання;

вжити заходів до спорудження у м. Києві Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні;

забезпечити виконання Плану заходів на 2007-2008 роки у зв'язку із 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні;

забезпечити спорудження Меморіального комплексу пам'яті жертв Батуринської трагедії;

розробити проект Закону України "Про правовий статус етнічних українців, примусово виселених з території Польщі у 1944-1946, 1948 та 1951 роках";

здійснити заходи з ушанування пам'яті видатних діячів українського визвольного руху XX століття.

1.5. Високоякісна і доступна охорона здоров'я

Пріоритетами у діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях мають стати забезпечення високоякісної і доступної медичної допомоги з орієнтацією системи охорони здоров'я на попередження захворювань, безпечного і сприятливого для здоров'я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), здоровий спосіб життя населення і покращення демографічної ситуації.

Уряд бере на себе зобов'язання щодо:

належного фінансування галузі з визначенням механізму соціального захисту медичних працівників;

структурної реорганізації системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;

розроблення законопроекту стосовно запровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування із забезпеченням належної якості гарантованих державою безоплатних медичних послуг;

заохочення громадян до добровільного страхування здоров'я;

зниження рівня дитячої та материнської смертності;

розроблення та затвердження Державної програми "Здорова дитина" на 2008-2012 роки;

удосконалення системи профілактичного медичного огляду на засадах цільової диспансеризації населення;

розвитку сільської медицини шляхом запровадження програми "Сільський лікар", яка передбачатиме створення/відновлення сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів та їх оснащення медичною технікою;

забезпечення у повному обсязі закладів охорони здоров'я в сільській місцевості відповідними автотранспортними засобами;

створення нормативно-правової бази з питань діяльності інституту сімейного лікаря із забезпеченням протягом п'яти років обслуговування кожної родини сімейним лікарем;

запровадження дієвого механізму здійснення державного контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також за якістю лікарських засобів і виробів медичного призначення у процесі їх виробництва та ввезення на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;

розроблення та затвердження Програми боротьби з розповсюдженням фальсифікованих лікарських засобів на 2009-2012 роки;

запровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, обмеження подальшого поширення азартних ігор;

переходу до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;

підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров'я;

ліквідації перешкод у розвитку конкуренції між постачальниками послуг з охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також запровадження принципу контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров'я різних форм власності);

проведення раціональної фармацевтичної політики;

розроблення Концепції управління якістю медичної допомоги, що надається населенню, на 2008-2012 роки;

утворення:

в місцевих органах виконавчої влади відділів (управлінь) охорони здоров'я та формування громадських рад з питань охорони здоров'я;

національних центрів (Національного онкологічного центру, Національного центру охорони здоров'я матері та дитини, Національного центру боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом та наркоманією, Національного центру боротьби з туберкульозом, Національного центру кардіології і кардіохірургії, зокрема дитячої), які відповідатимуть за розроблення та супроводження відповідних національних програм;

відновлення роботи Українського центру здоров'я;

формування мережі регіональних центрів боротьби з туберкульозом, забезпечення належного функціонування системи санаторно-реабілітаційних закладів з використанням природних властивостей Криму, карпатських лісів, інших регіонів України;

відкриття Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері та дитини (Дитячої лікарні майбутнього);

розроблення єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу, затвердження національних показників моніторингу та оцінки профілактики наркоманії і ВІЛ/СНІДу;

розроблення проекту Загальнодержавної програми боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом на 2009-2013 роки;

розроблення і виконання плану заходів з профілактики серед населення захворювань, пов'язаних з йодним дефіцитом;

залучення інвестицій у сферу охорони здоров'я та сприяння створенню умов для розширення приватної медичної практики;

удосконалення механізму організації роботи Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством ЄС відповідно до вимог СОТ;

проведення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів відповідно до європейських стандартів;

формування мережі університетських клінік, що сприятиме підвищенню рівня практичної підготовки лікарів (провізорів), покращенню якості надання медичної допомоги населенню;

проведення аналізу стану виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки для її вдосконалення, моніторингу та оцінки результатів на основі чітких індикаторів;

запровадження державного замовлення на проведення наукових досліджень у сфері охорони здоров'я для визначення основних чинників впливу на здоров'я населення.

З метою забезпечення реформування системи охорони здоров'я Уряд бере на себе зобов'язання:

привести законодавство України з питань охорони здоров'я у відповідність із законодавством ЄС;

розробити проекти законів щодо внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), Бюджетного кодексу України ( 2542-14 );

розробити проекти Законів України:

Про організацію медичної допомоги та заклади охорони здоров'я;

Про колегію лікарів України;

Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;

Про ратифікацію Конвенції 102 Міжнародної Організації Праці про мінімальні норми соціального забезпечення;

Про ратифікацію Конвенції 130 Міжнародної Організації Праці про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби;

Про ратифікацію Європейського кодексу соціального забезпечення;

Про вироби медичного призначення;

Про програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги;

розробити проекти законів щодо визначення механізму захисту прав пацієнтів, зокрема права на інформацію про методи їх лікування;

забезпечити подальший розвиток державної служби медицини катастроф та підвищити рівень її готовності до ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій;

сприяти збереженню та відновленню здоров'я громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

забезпечити здійснення заходів з профілактики травматизму невиробничого характеру.

1.6. Фізична культура і спорт

У сфері фізичної культури і спорту Уряд бере на себе зобов'язання:

виконати Державну програму розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки ( 1594-2006 );

забезпечити доступність всіх верств населення до занять масовим спортом шляхом розвитку інфраструктури і організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку громадян;

удосконалити систему дитячо-юнацького та резервного спорту, забезпечити належний рівень її матеріально-технічного забезпечення;

підвищити ефективність добору та централізованої підготовки спортсменів національних збірних команд відповідно до міжнародних стандартів, сформувати мережу національних, регіональних та інших центрів олімпійської підготовки, сприяти розвиткові олімпійського руху;

створювати належні умови для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, розвитку паралімпійського та дефлімпійського руху;

забезпечити розвиток мережі спортивних шкіл і клубів;

надавати всебічну допомогу всеукраїнським громадським організаціям фізкультурно-спортивного спрямування;

розробити та забезпечити неухильне дотримання нормативів забезпеченості населення спортивними спорудами;

розробити типові проекти спортивних комплексів, фітнес-центрів, плавальних басейнів, льодових та інших спортивних майданчиків; організувати виробництво модульних спортивних споруд для занять масовим спортом;

запровадити механізм надання на конкурсних засадах за рахунок коштів державного бюджету грантів для проведення науково-дослідних робіт з актуальних питань розвитку фізичної культури і спорту;

збільшити обсяг видатків з бюджетів усіх рівнів та позабюджетного фінансування у сфері фізичної культури і спорту;

розробити проект нової редакції Закону України "Про фізичну культуру і спорт" ( 3808-12 );

забезпечити підготовку та участь спортсменів України в Олімпійських, Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, Всесвітніх універсіадах, чемпіонатах світу та Європи;

забезпечити підготовку та проведення в Україні на належному рівні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу шляхом створення необхідних правових, соціальних, економічних та організаційних умов, зокрема за рахунок залучення інвестицій у будівництво об'єктів спортивної, транспортної та соціальної інфраструктури, підготовки фахівців з питань організації та проведення міжнародних спортивних заходів, формування у суспільстві духу національної єдності та позитивного ставлення до чемпіонату як до події національного значення.

1.7. Чисте та безпечне довкілля

На сьогодні необхідно вдосконалити національнуе кологічну політику з метою забезпечення сталого розвитку, гармонізації економіки та довкілля, що дозволить ефективно реалізувати захист конституційного права громадян на безпечне навколишнє середовище. Для цього Уряд зобов'язується:

удосконалити контроль за дотриманням екологічних нормативів та посилити відповідальність за їх порушення;

гармонізувати вітчизняні технічні та екологічні стандарти з міжнародними, зокрема європейськими, стандартами і нормами, запровадити екологічне маркування вітчизняних товарів і товарів, які ввозяться на територію України;

розробити проект Загальнодержавної програми поводження з небезпечними відходами;

сформувати національну та регіональну систему екологічного страхування і систему екологічного менеджменту та аудиту з метою акумулювання коштів для екологічної санації території;

підвищити рівень захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф шляхом удосконалення механізму функціонування єдиної державної системи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них, для чого:

забезпечити технічне переоснащення органів та підрозділів цивільного захисту;

утворити державну диспетчерську службу екстреної допомоги населенню європейського зразка за єдиним телефонним номером - 112;

запровадити державну експертизу стану техногенної безпеки об'єктів соціального та виробничого призначення;

створити автоматизовану систему контролю за станом техногенної безпеки потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки;

забезпечити підготовку пропозицій щодо внесення змін до Загальнодержавної програми "Питна вода" ( 2455-15 ), звернувши, зокрема, особливу увагу на поетапне приведення стандартів якості питної води у відповідність з вимогами ЄС;

залучити громадськість до проведення перевірки ефективності здійснення заходів щодо розвитку системи екологічної безпеки;

розробити Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;

здійснювати системні заходи з метою зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, у тому числі забезпечити проектування і будівництво нового безпечного конфайнмента об'єкта "Укриття" та сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) Чорнобильської АЕС у строки, передбачені відповідними контрактами на спорудження цих об'єктів;

забезпечити виконання Загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки ( 3522-15 );

активізувати роботу з реалізації політики у сфері збереження і захисту природної спадщини, започаткувати процес відновлення природних ландшафтів;

забезпечити розроблення та впровадження новітніх наукових, екологічно безпечних технологій виробництва (ресурсо- та енергозберігаючих, маловідходних і безвідходних);

зупинити нищення парків та скверів у містах;

сформувати єдину систему контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виключивши дублювання функцій контролю різними органами виконавчої влади;

удосконалити систему інтегрованого екологічного управління шляхом урахування екологічної складової у програмах розвитку різних секторів економіки;

створити нормативно-правову базу для ефективного застосування механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Уряд дбатиме про забезпечення на належному рівні промислової безпеки, державного нагляду та експертної діяльностіу сфері виробництва, для чого:

проводитиме ефективний державний нагляд за станом промислової безпеки, охорони праці та безпечного поводження з вибуховими матеріалами, державний гірничий нагляд;

посилить заходи із запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям на виробництві, зниження рівня ризику їх виникнення, зокрема шляхом розроблення та виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

запровадить новітні методи управління охороною праці та економічного стимулювання суб'єктів господарювання до створення належних умов праці.

1.8. Соціальний захист

Змістом соціальної політики повинна стати докорінна зміна системи соціального захисту населення, спрямована на безумовну реалізацію гарантованих Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України прав людини у цій сфері. Соціальні стандарти повинні відповідати потребам гідного життя людини та гарантуватися державою для кожного громадянина незалежно від місця його проживання.

Необхідно забезпечити вдосконалення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, і поступовий перехід до адресного надання пільг у грошовій формі. Перелік категорій отримувачів пільг за професійною ознакою повинен бути скорочений за умови, що цей процес супроводжуватиметься адекватним підвищенням доходів населення.

Соціальна політика держави повинна бути чесною. Слід припинити практику розроблення проектів законів, які встановлюють пільги чи соціальні виплати, не забезпечені можливостями державного бюджету.

Система соціального страхування повинна бути реформована, зокрема шляхом прийняття Закону України "Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перерозподілу в подальшому єдиного соціального внеску між роботодавцями та найманими працівниками, поступове зниження навантаження на фонд оплати праці, зменшення кількості фондів соціального страхування, відмови від витрачання коштів для здійснення виплат нестрахового характеру.

З метою поліпшення соціального захисту дітей, розв'язання проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення умов для здорового розвитку дітей, реалізації їх прав та досягнення конкретних результатів у зазначеній сфері Уряд бере на себе зобов'язання:

посилити відповідальність органів виконавчої влади за надання адресної допомоги сім'ям з дітьми, кризове становище яких зумовлює влаштування дітей до відповідного закладу;

розробити законопроект щодо внесення змін до Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) в частині захисту права дитини на виховання у сім'ї, забезпечення реалізації її права знати своїх батьків та бути ними доглянутою, захисту права дитини на виховання у біологічній сім'ї (профілактика відмови батьків від новонародженої дитини);

сприяти прийняттю Закону України "Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення";

активізувати перевірку діяльності дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форми власності (зокрема медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих) з метою визначення їх спроможності виконувати функції з обслуговування дітей;

забезпечити доступність закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та спеціальних закладів, які надають соціальні послуги дітям-інвалідам;

розробити систему надання соціальної та матеріальної підтримки сім'ям, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

збільшити до двох розмірів прожиткового мінімуму обсяг виплат сім'ям, які виховують дітей, що перебувають під опікою, і до чотирьох розмірів прожиткового мінімумів - сім'ям, які виховують дітей-інвалідів, що перебувають під опікою;

підвищити рівень надання державної підтримки для забезпечення розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

розробити законопроект щодо визначення механізму реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на відпустку та пенсійне забезпечення;

передбачити під час підготовки проектів Закону про Державний бюджет України на відповідний рік видатки з утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа незалежно від форми влаштування таких дітей в обсязі не менше двократного розміру прожиткового мінімуму за принципом "гроші ходять за дитиною";

забезпечити розроблення Програми реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачивши створення нового типу закладів для таких дітей, наближених до сімейних форм виховання та з навчанням у загальноосвітніх школах (протягом трьох років реорганізувати третину існуючих шкіл-інтернатів та дитячих будинків у заклади нового типу; за рахунок розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, повернення дітей до біологічних сімей, які пройшли процес соціальної реабілітації, суттєво зменшити потребу дітей в інтернатному вихованні);

запровадити позачергове надання соціального житла сім'ям та одиноким батькам, які мають п'ятьох і більше дітей, а також у разі народження одночасно трьох і більше дітей;

запровадити пільгові умови вступу та звільнення від оплати за навчання у державних вищих навчальних закладах дітей із сімей, які мають п'ятьох і більше дітей;

сприяти розвитку дитячих будинків сімейного типу та забороні продажу дошкільних закладів;

забезпечити соціальний патронат випускників інтернатних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх соціальної адаптації;

реорганізувати притулки для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування таких центрів з державного бюджету.

Одним з пріоритетів сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних орієнтирів, створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім'ї.

З цією метою Уряд бере на себе зобов'язання забезпечити:

реалізацію Стратегії демографічного розвитку та запровадження механізму проведення соціально-демографічної експертизи проектів програм економічного і соціального розвитку України;

підвищення розміру допомоги при народженні першої дитини до 12240 гривень; законодавче запровадження допомоги при народженні другої дитини - 25000, третьої і наступних - 50000 гривень;

збільшення розміру допомоги на дітей багатодітним сім'ям до 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку;

соціальний та правовий захист материнства і батьківства;

запровадження механізму підвищення престижу сім'ї у суспільстві, в тому числі надання економічної підтримки сім'ї з використанням засобів податкової та кредитної політики;

щорічне збільшення видатків державного бюджету на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягу кредитів, що надаються молодим сім'ям для будівництва або придбання житла;

розроблення механізму залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення насамперед багатодітних сімей житлом;

ініціювання внесення змін до Закону України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ) щодо запровадження додаткової оплачуваної відпустки чоловікові у зв'язку з народженням дружиною дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі матері та батька у догляді та вихованні дитини у її перший місяць життя;

запровадження у системі соціальної допомоги механізму, що передбачає сприяння у використанні членами малозабезпечених сімей можливостей для підвищення рівня власного добробуту і надання їм грошової допомоги лише у разі відсутності таких можливостей;

надання державної підтримки сім'ям, які усиновили дитину незалежно від її віку, шляхом запровадження:

виплати одноразової допомоги;

надання одному з батьків оплачуваної тримісячної відпустки для догляду за дитиною з дня набрання чинності рішенням суду про всиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

раннє виявлення сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, ведення їх обліку та соціального супроводження;

розроблення та поширення соціальної реклами, спрямованої на інформування дітей, сімей та молоді про соціальні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи розв'язання.

З метою запобігання насильству в сім'ї та протидії торгівлі людьми Уряд зобов'язується:

удосконалити систему запобігання насильству в сім'ї, зокрема в частині посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства;

розробити законопроекти щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання і протидії торгівлі людьми, захисту і допомоги жертвам торгівлі людьми та їх реабілітації, запобігання насильству в сім'ї (посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та визначення служби у справах дітей уповноваженим органом з питань запобігання насильству щодо дітей);

постійно вживати заходів до викорінення торгівлі дітьми, їх сексуальної експлуатації, дитячої порнографії;

створити та забезпечити належні умови для діяльності Всеукраїнської служби надання невідкладної допомоги дитині.

З метою утвердження в суспільстві гендерної рівності Уряд зобов'язується:

удосконалити інституціональний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, утворення Національного гендерного ресурсного центру та розширення мережі гендерних ресурсних центрів у регіонах;

забезпечити включення гендерної складової до Національної стратегії розвитку, державної, регіональних та галузевих програм соціально-економічного розвитку;

З метою створення умов для оздоровлення дітей та сімейного відпочинку Уряд зобов'язується:

розробити проект Державної програми оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми;

сприяти прийняттю Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей";

установити вимоги до діяльності дитячих оздоровчих закладів;

відновити дитячі оздоровчі бази (державні та комунальні дитячі оздоровчі заклади);

закріпити у бюджетах усіх рівнів витрати, пов'язані з оздоровленням дітей, що належать до соціально вразливих категорій.

Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для здобуття професійної освіти, зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, надання їй допомоги у реалізації творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку держави.

З цією метою Уряд зобов'язується:

створити сучасну інформаційну базу для професійної орієнтації населення з метою забезпечення ринку праці висококваліфікованими кадрами робітничих професій;

розробити та впровадити механізм стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів;

забезпечити розвиток мережі закладів культурно-просвітницького спрямування для сільської молоді;

дотримуватися вимог Європейської хартії щодо участі молоді в муніципальному та регіональному житті;

підвищити розмір стипендії для сиріт, які є студентами вищих чи учнями професійно-технічних навчальних закладів, до двох розмірів прожиткового мінімуму;

упровадити загальнонаціональну систему пільг для студентів, зокрема на проїзд всіма видами міського та міжміського транспорту протягом усього року;

розробити проект Доктрини молодіжної політики;

розробити законопроект щодо внесення змін до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" ( 2998-12 ) (щодо визначення та встановлення вікових меж молоді з 18 до 26 років, що зумовлено загальноєвропейськими підходами);

розробити законопроект щодо молодіжного житлового будівництва та сформувати нормативно-правову базу з питань створення Фонду соціального житла для молоді.

Основним напрямом реформ у соціальній сфері є трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, що забезпечить не лише істотне підвищення рівня життя населення, а і формування середнього класу, соціальної структури відповідно до європейських стандартів. Для розв'язання поставлених завдань Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення та виконання Державної програми зайнятості, що сприятиме створенню щороку 1 млн. робочих місць, передбачатиме прогнозування ринку праці, випереджальне створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, державне замовлення на підготовку фахівців вищими та кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, проведення відповідної професійної перепідготовки, заохочення децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;

запровадження конкурсних засад добору державних і приватних закладів, що проводять професійне навчання;

розроблення механізму стимулювання підприємців до створення нових робочих місць та гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, підготовленим за державним замовленням;

розроблення проектів нормативно-правових актів з питань методичного забезпечення гнучких форм зайнятості та оплати праці залежно від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;

вжиття заходів до підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про стан регіональних ринків праці, впровадження додаткових стимулів до створення робочих місць у депресивних регіонах, розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі разом з Російською Федерацією та іншими країнами - членами СНД), відновлення мережі робітничих гуртожитків тощо;

запровадження оплачуваних громадських робіт загальнодержавного значення, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та централізованих позабюджетних фондів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

створення умов для започаткування "власної справи" та стимулювання інвестицій у самозайнятість і створення робочих місць, формування середнього класу;

запровадження з метою підвищення розміру заробітної плати працівникам бюджетної сфери Єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері в повному обсязі, отримання гідної оплати праці працівниками з однаковими кваліфікацією та навантаженням;

підвищення протягом 2008 року мінімальної заробітної плати до 600, середньої - до 2100 гривень, установлення з 2009 року мінімальної заробітної плати на рівні не нижче прожиткового мінімуму;

запровадження 20-відсоткової надбавки до заробітної плати працівникам сільських закладів освіти, охорони здоров'я та культури;

розроблення законопроекту щодо запровадження регульованого мінімуму погодинної заробітної плати як соціальної гарантії;

запровадження диференційованих розмірів мінімальної заробітної плати для різних категорій працівників за видами економічної діяльності;

розроблення проектів Трудового кодексу України, Законів України "Про соціальний діалог в Україні", "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (нова редакція);

захист на державному рівні інтересів громадян України, які працюють за межами країни, шляхом укладення міжурядових угод.

Потребує реформування система соціальних стандартів та надання пільг окремим категоріям громадян. З метою впорядкування надання соціальних послуг та пільг, налагодження єдиної системи ведення обліку громадян, які мають право на пільги, адресності державної соціальної допомоги Уряд бере на себе зобов'язання:

завершити розроблення комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ) і Державним класифікатором соціальних стандартів і нормативів;

впровадити програми поетапної заміни пільг, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною допомогою;

здійснити перегляд пільг, надання яких є необґрунтоване, та за його результатами вжити заходів до їх скасування;

нормативно-методично забезпечити диверсифікацію постачальників соціальних послуг шляхом:

встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

переходу до формування замовлення на соціально-побутові, психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інші соціальні послуги на контрактній основі на підставі конкурсу;

автономізації закладів соціального спрямування шляхом їх перетворення з бюджетних установ на комунальні підприємства зі статусом неприбуткових організацій;

запровадження методики формування замовлення на послугу соціальної сфери на контрактній основі;

переходу від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

розроблення законопроекту щодо внесення змін до Закону України "Про соціальні послуги" ( 966-15 ) в частині розширення визначення "соціальної послуги", залучення до надання соціальних послуг неприбуткових організацій, впровадження механізмів формування угод між замовниками і постачальниками послуг соціальної сфери.

Реформування системи пенсійного забезпечення покликане забезпечити гідне життя людям похилого віку, посилити оптимізм і впевненість у завтрашньому дні осіб, які працюють. З цією метою необхідно:

забезпечити розмір мінімальної пенсії на рівні не менше ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;

стабілізувати солідарну пенсійну систему, зокрема шляхом подальшої детінізації заробітної плати;

ліквідувати спеціальні пенсії та уніфікувати принципи нарахування трудових пенсій, з цією метою розробити проект єдиного пенсійного закону, яким встановлюватимуться єдині правила призначення та перерахунку пенсій;

ліквідувати пільгові пенсії народним депутатам України і членам Уряду;

ліквідувати пенсійну "зрівнялівку" - забезпечити диференціацію розмірів пенсій, зокрема шляхом застосування вищого коефіцієнта страхового стажу, збільшити пенсії в середньому на 35 відсотків;

підвищити оперативність та якість обслуговування пенсіонерів шляхом впровадження сучасних інформаційних технологій;

запровадити та розвивати накопичувальну пенсійну систему шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов'язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих пенсійних внесків;

удосконалити законодавство щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб шляхом створення та запровадження обов'язкової професійної пенсійної системи, яка визначатиме умови та порядок обов'язкового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, або тих, що працюють на посадах і за професіями, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років;

урегулювати питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, які здійснюють виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

збільшити розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до досягнення шестирічного віку.

Держава зобов'язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни повинен бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність України, зокрема бійцям Української повстанської армії. Належний соціальний захист повинен отримати кожен, хто внаслідок дій тоталітарного режиму СРСР був підданий незаконним переслідуванням чи незаконно обмежений у своїх правах. Для розв'язання цих завдань буде підготовлено пропозиції про внесення змін до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 ).

Держава зобов'язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. З цією метою Уряд забезпечить:

державну підтримку реабілітаційним та інтернатним установам для інвалідів і дітей-інвалідів;

гарантований доступ осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до ринку праці та навчання професій, які користуються попитом на ринку праці. Формування державного замовлення для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;

надання інвалідам соціального житла;

підписання, ратифікацію та започаткування реалізації Конвенції про права інвалідів;

задоволення у повному обсязі потреби в технічних засобах реабілітації громадян, які цього потребують;

створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об'єктів соціальної інфраструктури.

Держава зобов'язана забезпечити реалізацію прав і свобод людини. З метою запобігання соціальному виключенню, стигматизації та дискримінації окремих категорій осіб Уряд бере на себе зобов'язання створити систему реінтеграції бездомних громадян та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, шляхом розвитку мережі закладів відповідного спрямування з наближенням соціальної роботи до європейських стандартів.

державну підтримку реабілітаційним та інтернатним установам для інвалідів і дітей-інвалідів;

надання інвалідам соціального житла;

підписання, ратифікацію та започаткування реалізації Конвенції про права інвалідів;

задоволення у повному обсязі потреби в технічних засобах реабілітації громадян, які цього потребують;

створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об'єктів соціальної інфраструктури.

Уряд поверне впродовж двох років громадянам України знецінені вклади, поміщені в установи Ощадного банку СРСР.

1.9. Нова житлова політика
та житлове будівництво

Україна потребує нових підходів до формування житлової політики, метою якої повинне стати забезпечення населення доступним, високоякісним і комфортним житлом. Реформування системи житлово-комунального обслуговування (тепло-, водопостачання, водовідведення тощо) орієнтуватиметься на потреби людини та здійснюватиметься на основі новітніх науково-технічних досягнень, що забезпечить високий рівень стандартів житла для всіх громадян та його належне обслуговування. З цією метою Уряд зобов'язується:

ліквідувати монополію комунальних житлово-експлуатаційних організацій та сприяти залученню приватного бізнесу для надання послуг з обслуговування житла;

стимулювати утворення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та забезпечити їх ефективну діяльність;

розробити Концепцію забезпечення громадян з низьким рівнем доходів соціальним житлом;

провести інвентаризацію, енергоаудит та енергопаспортизацію основних фондів житлово-комунального господарства, визначити ступінь зносу, залишкову балансову вартість, обсяги фінансування, необхідні для їх відновлення та переоснащення;

розробити план заходів щодо відновлення основних фондів житла;

створити умови для введення в експлуатацію енергоефективного обладнання та впровадження енергозберігаючих технологій у житлових будинках і на об'єктах комунального господарства;

забезпечити проведення моніторингу аварійних об'єктів житла і комунального господарства, розробити програму виконання ремонтних робіт і створити фонд відселення;

забезпечити встановлення приладів обліку і регулювання споживання житлово-комунальних послуг та їх сервісне обслуговування;

реформувати систему роботи Державної іпотечної установи та забезпечити довгострокове кредитування придбання житла з вартістю кредитів на європейському рівні;

розробити та розпочати виконання державної програми відновлення та заміни застарілого житлового фонду на основі залучення інвестиційних ресурсів;

забезпечити розвиток житлового фонду соціального призначення;

створити систему контролю за якістю надання послуг споживачам;

розробити законопроекти про особливості приватизації та надання у концесію об'єктів централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення;

Уряд сприятиме розвитку будівельного комплексу, спроможного у повному обсязі реалізувати інвестиційні наміри забудовників та держави, зокрема щодо будівництва житла, доступного для широких верств населення.

Завданням Кабінету Міністрів є:

зменшення кількості та спрощення наявних дозвільно-погоджувальних процедур, запровадження продажу на конкурентних засадах земельних ділянок для будівництва;

розроблення проекту Містобудівного кодексу України (2009 рік);

підготовка проекту Закону України "Про нормування у будівництві";

розроблення місцевих правил забудови, насамперед історичних населених місць, та визначення меж і режиму використання історичних ареалів населених місць;

розроблення проекту Загальнодержавної соціально-економічної програми забезпечення населення житлом на 2009-2016 роки;

забезпечення реконструкції житлових будинків перших масових серій з проведенням комплексної забудови територій.

II. Сучасна європейська держава

2.1. Ефективна політична система

Запровадження європейських стандартів демократії та формування в Україні ефективної політичної системи потребує ухвалення нової редакції Конституції України, що розроблятиметься відповідно до Указу Президента України від 27 грудня 2007 р. N 1294, стратегічними пріоритетами якої, на думку Кабінету Міністрів України, повинні бути:

оптимізація розподілу повноважень між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України і Президентом України з метою створення дієвого балансу стримувань і противаг;

чітке законодавче визначення статусу і механізму формування Кабінету Міністрів України та засад його діяльності, прав та обов'язків Прем'єр-міністра України, інших членів Уряду, законодавче врегулювання процедури здійснення ними повноважень;

розвиток парламентаризму і його інституціональних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України і місцевих рад, законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;

скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх "імунітету" до форм парламентської діяльності;

чітке розмежування у структурі публічної адміністрації політичної діяльності та професійної державної (публічної) служби.

З цією метою Уряд:

підготує пропозиції до нової редакції Конституції України, передбачивши:

удосконалення процедурного механізму стримування та противаг між органами державної влади;

заміну інституту депутатської недоторканності інститутом парламентського "імунітету";

удосконалення процедурних норм і процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина;

внесе пропозиції щодо удосконалення Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ), передбачивши в ньому, зокрема, окремий розділ про порядок формування парламентської опозиції, її права та обов'язки;

підготує проекти Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" і "Про державну службу" ( 3723-12 ) (нова редакція);

підготує проект Закону України "Про нормативно-правові акти", передбачивши в ньому зокрема порядок набрання чинності нормативно-правовими актами та їх офіційного оприлюднення;

підготує проект Закону України "Про всеукраїнський референдум", передбачивши в ньому виключний перелік питань, які підлягають вирішенню на державному рівні;

підготує проект Закону України "Про місцеві референдуми", передбачивши в ньому обмеження переліку питань, що виносяться на розгляд, лише компетенцією органів місцевого самоврядування;

підготує законопроект щодо внесення змін до Закону України "Про політичні партії в Україні" ( 2365-14 ) та проект виборчого кодексу, передбачивши:

розведення в часі виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;

удосконалення пропорційної системи виборів, зокрема стосовно місцевих виборів;

запровадження механізму обрання сільських, селищних та міських голів на основі абсолютної більшості голосів (у два тури);

запровадження норми щодо конфедерації партій за європейським зразком;

запровадження Єдиного державного реєстру виборців.

2.2. Реформа публічної адміністрації

Основною метою реформи публічної адміністрації є поетапне створення її нової моделі, впровадження якої забезпечить становлення України як правової європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності та демократії.

Уряд розуміє, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада повинна стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.

Реформування Кабінету Міністрів
та центральних органів виконавчої влади

Одне з основних завдань реформування системи органів виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, що спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, шляхом внесення змін до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 514-16 ) з метою врегулювання таких питань:

визначення принципу колегіальності діяльності Уряду та механізму прийняття ним рішень;

необхідності утворення урядових комітетів, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України, для попереднього розгляду проектів актів законодавства, інших документів, що вносяться на розгляд Уряду;

визначення статусу членів Кабінету Міністрів України як політиків;

формування державної політики, визначення курсу реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави;

забезпечення реалізації програмних цілей та завдань Коаліції;

розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів на виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, актів Президента України;

удосконалення механізму скріплення підписом Прем'єр-міністра України і міністрів актів Президента України у передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) випадках;

забезпечення ефективного управління державними фінансами та державним майном і здійснення контролю за їх використанням;

спрямування і координації діяльності органів виконавчої влади.

Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади спрямоване на:

удосконалення системи центральних органів виконавчої влади шляхом перегляду їх статусу та кількісного складу, уточнення функцій центральних органів виконавчої влади;

забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб'єктів формування політики у відповідних сферах державного управління;

підвищення ролі міністрів як політиків;

мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність суб'єктів господарювання, крім суб'єктів, діяльність яких пов'язана з ядерною, радіаційною, промисловою та екологічною безпекою, національною безпекою, поводженням з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами;

зміну природи, змісту та форми впливу центральних органів виконавчої влади на суспільні процеси, забезпечення переходу від адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах на всіх рівнях управлінської діяльності;

розмежування політичних та адміністративних посад в системі органів виконавчої влади.

Реформування системи центральних органів виконавчої влади передбачає істотне посилення контролю громадськості за діяльністю органів державної влади, підвищення політичної відповідальності шляхом забезпечення секторального підходу до управління процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури центральних органів виконавчої влади шляхом їх ліквідації або перетворення в урядові органи.

Необхідно забезпечити розмежування повноважень Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади та органів, що здійснюють регуляторні та контрольні функції; реорганізувати Держкомпідприємництво в Національну комісію з питань регуляторної політики для узгодження регуляторних та дозвільних актів. Зазначені органи повинні провадити діяльність виключно на підставі відповідних законів і забезпечувати баланс інтересів юридичних і фізичних осіб та держави.

Реформування дасть змогу забезпечити баланс інтересів споживачів, суб'єктів господарювання та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.

У зв'язку з викладеним Уряд зобов'язується:

передбачити у проектах нової редакції Конституції України та Законів України "Про центральні органи виконавчої влади" та "Про державну службу" ( 3723-12 ) (нова редакція) норми щодо:

надання посадам міністра та його заступників статусу політичних посад, на які не поширюється дія законодавства про державну службу;

утворення інституту державних секретарів як вищих адміністративних посад у Секретаріаті Кабінету Міністрів України та у міністерствах, призначення на які здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу;

визначення завдань і повноважень центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом;

обмеження та чіткого визначення переліку категорій регуляторних актів, визначення порядку їх введення в дію;

розробити законопроект з питань гарантування доступу громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та визначення порядку доступу до такої інформації;

ініціювати утворення парламентсько-урядової комісії з питань адміністративної реформи, визначивши її завданнями аналіз роботи кожного міністерства та підготовку відповідних висновків згідно з викладеними вище принципами.

Реформування місцевих органів
виконавчої влади

Метою реформування місцевих органів виконавчої влади є сприяння розвиткові місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування повноважень зазначених органів та органів виконавчої влади.

У результаті проведення реформи публічної адміністрації на підставі нової редакції Конституції України повноваження обласних та районних державних адміністрацій повинні бути обмежені виконанням таких функцій:

здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, а також за забезпеченням такими органами захисту прав і свобод громадян;

координація діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Представництво центральних органів виконавчої влади на місцевому рівні здійснюється шляхом утворення та забезпечення функціонування відповідних територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Рішення про їх утворення приймає Кабінет Міністрів України.

Адміністративно-територіальний устрій
та місцеве самоврядування

Адміністративно-територіальна реформа спрямована на посилення ролі місцевого самоврядування та забезпечення спроможності його органів проводити ефективну політику в інтересах людини, надаючи їй високоякісні доступні послуги. Новий адміністративно-територіальний поділ повинен врахувати принципи економічної доцільності та соціальної необхідності, що дасть змогу забезпечити соціально-економічний баланс територій.

Реформа ґрунтується на принципах децентралізації і субсидіарності та проводиться відповідно до загальноприйнятих європейських принципів, визначених Європейською хартією місцевого самоврядування , згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України.

Важливим елементом адміністративно-територіальної реформи є чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування різного рівня за принципом субсидіарності з метою недопущення подвійного підпорядкування та дублювання функцій і завдань.

Уряд зобов'язується провести реформу адміністративно-територіального устрою за такими параметрами.

До системи адміністративно-територіального устрою входять адміністративно-територіальні одиниці - цілісні частини території держави, кожна з яких за певних географічних, демографічних, соціально-економічних та історичних умов є територіальною основою для організації та провадження діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, та які поділені на три рівні - регіон, район, громада.

Під час проведення адміністративно-територіальної реформи необхідно розподіляти повноваження також між органами місцевого самоврядування кожної адміністративно-територіальної одиниці шляхом прийняття відповідних законів, а також окремих статутів для кожної громади.

Реформування публічної адміністрації передбачає підготовку та схвалення концепції і плану заходів щодо проведення реформи публічної адміністрації з відповідним фінансовим забезпеченням.

Уряд зобов'язується:

врахувати зазначені положення в проекті нової редакції Конституції України;

після прийняття Конституції України у новій редакції необхідно розробити проекти таких Законів України:

Про територіальний устрій України;

Про місцеві державні адміністрації (нова редакція);

Про місцеве самоврядування громади;

Про місцеве самоврядування району;

Про місцеве самоврядування області;

Про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція);

Про адміністративні послуги;

Про основні засади державної регіональної політики;

удосконалити бюджетну та податкову системи з метою підвищення ролі та статусу інститутів місцевого самоврядування, для чого, зокрема, розробити проекти таких Законів України:

Про внесення змін до Бюджетного кодексу України;

Про місцеві податки та збори;

затвердити державні соціальні стандарти, на підставі яких провести відповідні розрахунки з визначення потреб громад та рівня фінансового забезпечення їх місцевих бюджетів;

провести функціональне обстеження центральних органів виконавчої влади, за результатами якого оптимізувати структуру і функції таких органів;

провести планування меж адміністративно-територіальних одиниць відповідно до новосформованої системи адміністративно-територіального устрою.

2.3. Справедливе, неупереджене та доступне судочинство

Мета - створити умови для утвердження верховенства права та забезпечення реалізації права кожного громадянина на швидкий і справедливий судовий розгляд справ у незалежному та неупередженому суді. Для побудови ефективної системи правосуддя необхідно розробити узгоджену концепцію розвитку судочинства і створити належні умови для надання високоякісної правової допомоги. Реформування судової системи потребує утвердження незалежності судової гілки влади та вжиття ефективних заходів для:

забезпечення доступності правосуддя;

удосконалення судочинства, створення законодавчих гарантій реалізації права особи на справедливий судовий розгляд справ протягом розумного строку відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року;

удосконалення процедури формування корпусу професійних суддів;

підвищення ефективності суддівського самоврядування;

гарантованого та належного бюджетного фінансування судової влади;

забезпечення неухильного виконання рішень судів;

забезпечення розвитку інституту третейських судів та процедури медіації (примирення).

Уряд визнає, що вдосконалення судочинства в Україні потребує:

у частині доступності правосуддя та вдосконалення його процесуальних засад:

удосконалення системи судів, подолання їх багатоланковості, в тому числі реорганізації господарських судів у спеціалізовані суди з розгляду комерційних спорів;

завершення створення повноцінної системи адміністративного судочинства;

запровадження інституту суду присяжних;

запровадження інституту виборних мирових суддів;

оптимізації процедур апеляційного перегляду та касаційного оскарження з метою забезпечення сталості судових рішень судів першої інстанції;

зменшення навантаження на суддів, оптимізації кількості судів та чисельності суддів, підвищення ролі у зазначених питаннях органів суддівського самоврядування;

забезпечення захисту права особи на досудове провадження, розгляд справи судовим органом або виконавче провадження протягом розумного строку;

надання безоплатної правової допомоги для забезпечення реалізації права на захист від обвинувачення, а також соціально незахищеним категоріям громадян та звільнення їх від сплати судового збору;

підвищення рівня поінформованості учасників судового процесу та громадян про організацію та діяльність судів, розміщення на порталі "Судова влада України" в Єдиному державному реєстрі судових рішень усіх судових рішень, що набрали законної сили;

продовження процесу кодифікації цивільно-правового законодавства шляхом інкорпорації Господарського кодексу України ( 436-15 ) та окремих норм Земельного кодексу України ( 2768-14 ) в Цивільний кодекс України ( 435-15 );

розроблення проектів Кодексу комерційного судочинства України та нової редакції Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про адміністративні процедури";

трансформації наказового провадження у функцію нотаріату;

створення та впровадження системи ювенальної юстиції;

у частині вдосконалення процедури формування корпусу професійних суддів та дисциплінарної відповідальності суддів:

удосконалення механізму переатестації усіх суддів і перевірки відповідності їх доходів і витрат майновому стану, здійснення позачергової переатестації суддів у 2008 році відповідно до закону;

забезпечення прозорої процедури призначення на конкурсних засадах та обрання суддів з перевіркою рівня знання законодавства шляхом складання кваліфікаційного іспиту у формі тестування;

прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів рішення про рекомендацію суддів на посади за результатами іспиту, а також співбесіди, психологічного тестування, медичного обстеження та інших відомостей про кандидата;

запровадження відбору на конкурсних засадах суддів, що претендують на зайняття посади в суді вищого рівня;

запровадження спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів, що призначаються вперше, в Академії суддів України;

застосування положень про обрання (призначення) на адміністративні посади голів та заступників голів місцевих судів органами суддівського самоврядування, обмеження повноважень голів зазначених судів та розширення повноважень органів суддівського самоврядування;

вивчення питання доцільності переходу до обрання суддів місцевих судів громадою;

розширення законом переліку підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, з встановленням, зокрема, відповідальності суддів за порушення строків розгляду справи, систематичне чи грубе порушення суддівської етики, умисне та грубе порушення норм матеріального або процесуального права, порушення таємниці нарадчої кімнати тощо;

удосконалення системи дисциплінарної відповідальності суддів, у тому числі шляхом запровадження інституту дисциплінарних інспекторів, що діятимуть на постійній основі;

у частині належного бюджетного фінансування судової влади та забезпечення виконання рішень судів:

запровадження стандартів фінансового забезпечення судів, зокрема виходячи з розрахунків необхідних капітальних видатків;

перегляду системи оплати праці суддів, їх соціального та матеріально-побутового забезпечення;

припинення практики нагородження суддів за виконання ними службових обов'язків;

удосконалення системи і порядку виконання судових рішень з метою забезпечення невідворотності їх виконання.

Виконання зазначених завдань потребує внесення відповідних змін до Законів України, які регламентують діяльність судів та суддів, зокрема "Про статус суддів" ( 2862-12 ), "Про судоустрій України" ( 3018-14 ), "Про адвокатуру" ( 2887-12 ), "Про нотаріат" ( 3425-12 ), "Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ), "Про судову експертизу" ( 4038-12 ) та розроблення проекту Закону України "Про державну судову адміністрацію".

Проведення реформи суміжних з правосуддям інститутів, зокрема прокуратури, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату, а також приведення діяльності правоохоронних органів у відповідність з європейськими стандартами з посиленням функції громадського контролю, скасування функцій загального нагляду прокуратури, введення прокуратури в систему органів юстиції.

Попереднє (досудове) розслідування кримінальних справ повинно бути відокремлене від діяльності та повноважень прокуратури. Пріоритетом у діяльності правоохоронних органів буде не безпека можновладців, а безпека кожного громадянина.

Виходячи з таких позицій Уряд зобов'язується:

розробити з урахуванням положень нової редакції Конституції України проект нової редакції Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 );

визначити Мін'юст спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно;

розробити проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень";

запровадити в системі органів юстиції єдиний реєстр фізичних осіб (у тому числі громадян України);

утворити спеціальний орган з розслідування особливо важливих справ, у тому числі з питань корупції, передавши йому функції розслідування кримінальних справ, що на даний час належать прокуратурі та СБУ, за певними категоріями підслідності. Функції за іншими категоріями підслідності передати органам внутрішніх справ з одночасним переглядом категорій підслідності, які сьогодні належать до компетенції МВС. З цією метою Уряд зобов'язується розробити проект Закону України про спеціальний орган з розслідування особливо важливих справ, законопроекти щодо внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), Законів України "Про міліцію" ( 565-12 ), "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ), "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 );

підвищити відповідальність за порушення законодавства з безпеки дорожнього руху та розробити правовий механізм невідворотності покарання за порушення Правил дорожнього руху ( 1306-2001, 306-2001).

2.4. Протидія корупції

Корупція є основною загрозою соціально-економічному розвитку суспільства. Вона не лише основна причина бідності країни, але і перешкода для її подолання. Корупція може загрожувати існуванню нації, оскільки корупційні дії та їх наслідки можуть позначитися на житті наступних поколінь.

На високий рівень корупції в Україні впливають такі фактори:

непрозорість діяльності і непідзвітність органів державної влади;

відсутність політичної волі щодо боротьби з корупцією, неучасть у цій боротьбі правоохоронних структур і органів національної безпеки держави;

надзвичайна розгалуженість дозвільно-регуляторної системи;

надмірний вплив окремих олігархічних груп на прийняття державних рішень і кадрові призначення;

низький рівень забезпечення захисту прав власності;

недотримання законодавства у сфері боротьби з корупцією, Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), а також недосконалість законодавства з цих питань у цілому;

недосконалість системи судів;

відсутність системності в роботі з виявлення корупції в органах державної влади;

відсутність публічного контролю за доходами та видатками вищих посадових осіб держави.

Робота Уряду у цій сфері буде спрямована на забезпечення максимальної прозорості діяльності органів державної влади. Політичний діяч, державний службовець, який працює в органах державної влади, повинен розуміти, що його діяльність і певною мірою приватне життя стануть публічними. Для цього необхідно здійснити такі політичні, економічні, правові, соціальні, ідеологічні, правоохоронні та міжнародні заходи:

формування політичної волі усіх гілок влади щодо боротьби з корупцією;

посилення кримінальної відповідальності за хабарництво;

надання парламентській опозиції контрольних функцій за дохідною та видатковою частиною бюджетів;

проведення антикорупційної експертизи актів законодавства та з метою ліквідації підґрунтя для корупції скасування або внесення до них змін;

реалізація рекомендацій Групи країн по боротьбі з корупцією Ради Європи (GRECO);

перегляд (з метою скасування) платних послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (включаючи реєстрацію, сертифікацію, експертизу, видачу дозволів і довідок, надання повноважень);

створення електронної системи інформування населення (місцевих громад) про місцеві бюджети (кошти, об'єкти, відповідальні за виконання, дата виконання);

проведення загальної стандартизації та уніфікації законодавства з урахуванням досвіду розвинених держав та країн, що досягли успіху в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. Ратифікація міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність з ними законодавства з питань протидії корупції;

утворення спеціальної моніторингової комісії із залученням до її роботи експертів та представників громадських організацій для аналізу всіх проектів законів та інших нормативно-правових актів на предмет виникнення корупційних ризиків у разі набрання ними чинності;

забезпечення оприлюднення інформації про використані кошти державного та місцевих бюджетів;

запровадження проведення аукціонів з продажу державного майна і землі, відкритих тендерів під час державних закупівель;

запровадження механізму конкурсного добору на посади керівників національних акціонерних компаній, державних підприємств та акціонерних товариств, контрольний пакет акцій у статутному фонді яких належить державі;

посилення механізму захисту суб'єктів господарювання від неправомірного втручання у їх діяльність правоохоронних, податкових та контролюючих органів;

удосконалення системи добору, навчання та професійної підготовки кадрів правоохоронних органів з питань боротьби з корупцією;

підвищення рівня соціального захисту, матеріального і житлового забезпечення працівників правоохоронних органів та суддів; забезпечення особистої безпеки таких осіб та членів їх сімей;

створення при органах державної влади, у тому числі при правоохоронних органах, вищих і загальноосвітніх навчальних закладах телефонної "гарячої лінії" з метою надання громадянам можливості телефонувати та інформувати про факти корупції, тиску та вимагання;

створення умов для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зокрема утворення громадських рад при всіх органах державної влади незалежно від їх доступу до фінансових ресурсів і обсягів витрачання коштів;

викорінення проявів корупції, фінансових правопорушень та інших зловживань під час здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

посилення персональної відповідальності членів тендерних комітетів за допущені порушення та зловживання у сфері державних закупівель, аж до звільнення їх з державної служби.

Уряд зобов'язується проводити рішучу боротьбу з корупцією. Це передбачає здійснення таких правових заходів:

відокремлення бізнесу від влади;

сприяння прийняттю "антикорупційного пакета" законів України, внесеного до Верховної Ради України Президентом України, зокрема таких:

Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо відповідальності за корупційні правопорушення);

Про засади запобігання та протидії корупції;

Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень;

розроблення проектів Законів України "Про декларування доходів фізичними особами", "Про державний контроль в Україні", "Про державний фінансовий контроль за декларуванням доходів і їх витрачанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, членами їх сімей та близькими родичами" та інших з метою викорінення проявів корупції в діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб.

Необхідно також подолати ознаки корупційних діянь, які породжують тіньову економіку, що негативно позначається на надходженні коштів до бюджету, інвестиційному кліматі держави, стані виконання соціальних ініціатив та на рівні соціального захисту найманих працівників.

Для цього передбачається:

знизити податкове навантаження на підприємства і населення з одночасним підвищенням відповідальність за несплату податків;

ліквідувати складні і непрозорі схеми оподаткування, непотрібні і неефективні адміністративні та регулятивні функції держави, що спричиняють ухилення від оподаткування; припинити надмірне втручання влади у справи бізнесу, забезпечити функціонування дієвої системи відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих суб'єктам господарювання внаслідок некомпетентності окремих працівників органів державної влади.

Протидія корупції потребує не тільки зусиль держави, а і суспільної ініціативи, що передбачає:

забезпечення здійснення ефективного фінансового контролю, зокрема шляхом запровадження обов'язкового проведення незалежного аудиту фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, інших форм розкриття інформації про їх діяльність;

ініціювання програм правової освіти з питань подолання корупції;

збільшення обсягів розміщення відповідної реклами в засобах масової інформації;

проведення та опублікування результатів щорічних соціологічних опитувань щодо наявності корупції в державі.

З цією метою Уряд зобов'язується:

розробити проекти та забезпечити реалізацію Національної стратегії та плану дій щодо протидії корупції;

розробити проект Кодексу поведінки державних службовців та забезпечити дотримання його вимог посадовими особами органів виконавчої влади та державними службовцями;

забезпечити ефективну взаємодію правоохоронних органів, органів, що здійснюють державний нагляд, контроль та координацію у сфері державних закупівель, Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель та Тендерної палати України з питань виявлення зловживань під час здійснення процедур закупівель.

2.5. Сучасні збройні сили

Метою реформування та розвитку Збройних Сил є підвищення рівня обороноздатності держави та відновлення у суспільстві поваги до захисника Вітчизни. Стратегічними пріоритетами реформування та розвитку Збройних Сил Уряд вважає:

підтримку Збройних Сил у стані постійної бойової та мобілізаційної готовності; наближення їх за складом, системою управління, комплектуванням, рівнем навчання, підготовки та оснащення озброєнням і військовою технікою до стандартів збройних сил держав - членів НАТО;

завершення повного переходу до формування Збройних Сил на контрактній основі в міру створення для цього відповідних організаційно-фінансових умов;

упровадження служби у військовому резерві;

створення якісно інших сучасних складових частин сектору безпеки, зокрема Воєнної організації держави, державних невійськових структур, оборонно-промислового комплексу, які мають забезпечувати адекватне реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері;

створення умов для формування, підготовки, ефективного використання особового складу Збройних Сил. Задоволення потреб кожної особистості, розвитку в неї стійкої мотивації до військової служби та можливості реалізації свого потенціалу під час її проходження;

оснащення Збройних Сил новітніми зразками і модернізацію наявних систем (комплексів) озброєння та військової техніки, удосконалення організації виконання державного оборонного замовлення і проведення наукових досліджень;

забезпечення інтеграції України до європейської та євроатлантичної систем колективної безпеки, взаємовигідна співпраця з міжнародними організаціями;

запровадження ефективного механізму демократичного цивільного контролю за станом реформування і розвитку Збройних Сил та перебудовою сектору безпеки в цілому;

посилення соціальних гарантій військовослужбовцям у сфері житлового та грошового забезпечення, а також адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку;

посилення військово-патріотичного виховання населення.

Для реалізації зазначених пріоритетів Уряд зобов'язується:

забезпечити мобілізацію ресурсів для створення боєздатних Збройних Сил, удосконалення оборонних технологій;

розробити законодавчі акти, спрямовані на забезпечення розвитку Збройних Сил та звільнення від виконання не властивих їм функцій;

здійснити в повному обсязі заходи щодо співробітництва з НАТО;

забезпечити державне фінансування Збройних Сил відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України;

забезпечити створення, виробництво та закупівлю озброєння і військової техніки як основи переоснащення Збройних Сил, розвитку вітчизняного оборонного комплексу;

розробити проекти законодавчих актів, спрямованих на продовження участі України у військовому та військово-технічному співробітництві з іноземними державами;

усунути диспропорцію між грошовим забезпеченням військовослужбовців і заробітною платою державних службовців Збройних Сил та інших військових формувань, передбачити виділення відповідних коштів у державному бюджеті;

запровадити механізм кредитування житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань з метою ліквідації черги на житло, передбачити виділення відповідних коштів у державному бюджеті;

передбачити у проектах державного бюджету виділення коштів для створення фонду службового житла (для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань);

забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки під час закриття або зміни форми власності колишніх військових промислових підприємств і об'єктів та передачі військових об'єктів у господарське користування.

III. Конкурентоспроможна національна економіка

Основними стратегічними орієнтирами економічної політики Уряд вважає:

економічне стимулювання створення конкурентоспроможних виробництву промисловості України, трансферу технологій та інноваційної діяльності;

забезпечення зростання доходів та збільшення частки оплати праці у структурі собівартості на основі зростання продуктивності праці;

забезпечення створення умов для реалізації людського потенціалу нації відповідно до європейських стандартів;

орієнтацію соціальної стратегії на примноження людського капіталу шляхом розвитку науки та освіти, культури, охорони здоров'я;

зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарства;

всебічну підтримку підприємництва як основної рушійної сили соціально-економічного розвитку;

розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки;

побудову сучасної конкурентоспроможної економіки на основі інноваційної та інвестиційної діяльності, заохочення спрямування фінансових, технологічних та організаційних ресурсів на інноваційні цілі;

прийняття програми пріоритетних напрямів інноваційної політики держави строком на 10-15 років;

сприяння розвитку науки та впровадженню інновацій як основного елемента структурних перетворень і забезпечення конкурентоспроможності економіки на світовому ринку;

удосконалення нормативно-правової бази щодо державного сприяння захисту прав інтелектуальної власності суб'єктів господарювання України за кордоном;

застосування сучасних підходів до бюджетного планування та виконання бюджетів, використання стимулюючої ролі бюджетної і податкової політики;

забезпечення цінової стабільності та подальшої розбудови фінансового сектору економіки;

підвищення ефективності управління корпоративними правами держави та державними підприємствами;

встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання;

детінізацію економіки та легалізацію капіталів некримінального походження;

проведення на замовлення Кабінету Міністрів України фінансового аудиту за міжнародними стандартами всіх національних акціонерних компаній, державних підприємств та підприємств з контрольною часткою акцій держави;

впровадження визнаних у світі принципів розкриття інформації підприємствами і фінансовими установами щодо їх діяльності, зокрема з метою відстеження перехресних прав власності та інших зв'язків між ними;

залучення ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу, подолання депресивності територій, створення умов для формування в кожному регіоні високотехнологічного господарського комплексу, в тому числі на кластерній основі.

3.1. Соціальні та економічні пріоритети
антиінфляцийна політика та удосконалення
грошово-кредитної системи

Низький рівень інфляції є однією з ключових передумов макроекономічної стабільності. Стабільність та передбачуваність динаміки інфляції сприятиме не лише стабілізації купівельної спроможності населення, насамперед малозабезпечених громадян, а і зниженню відсоткових ставок та залученню інвестицій.

Ефективність антиінфляційної політики значною мірою залежить від узгодженості дій Кабінету Міністрів України та Національного банку України, виконавчої та законодавчої гілок влади і переорієнтації використання обмежувальних монетарних заходів на ринкові методи управління сукупними пропозицією і пропонуванням, пріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.

Завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є укладення Меморандуму між Кабінетом Міністрів України та Національним банком України щодо узгодження дій у сфері економічної, грошово-кредитної та валютної політики.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

запровадження активного моніторингу добросовісності конкуренції на внутрішньому ринку та оперативне запобігання проявам монопольної поведінки як українських товаровиробників, так і компаній-імпортерів;

розроблення та здійснення (з метою зменшення собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення доступу виробників на вітчизняний ринок) комплексу заходів щодо поліпшення інфраструктурного забезпечення ринків, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків;

вжиття заходів до посилення державного та громадського контролю за якістю послуг житлово-комунального господарства, розроблення порядку диверсифікації надавачів таких послуг та забезпечення конкуренції у цій сфері;

запровадження (з метою забезпечення захисту від непередбачуваних цінових коливань) укладення довгострокових контрактів і формування державних товарних резервів для інтервенцій на проблемних ринках соціально значущих товарів (м'яса, цукру, зерна і нафтопродуктів).

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту нової редакції Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ), в якому встановлюватимуться обмеження прямого втручання держави у ціноутворення, визначатимуться критерії та умови припустимого адміністративного регулювання ціноутворення на обмежений перелік соціально та економічно значущих товарів і послуг;

розроблення проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням наявних обмежень; недопущення прийняття законодавчих актів, відповідно до яких збільшується сума бюджетних видатків понад норму, передбачену Декларацією цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період.

Успіх проведення державної антиінфляційної політики безпосередньо пов'язаний з підвищенням ефективності управління грошовою пропозицією, коректним вибором цільових орієнтирів монетарної та курсової політики.

Уряд визнає, що завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є:

зменшення питомої ваги готівки у грошовій масі за рахунок поширення безготівкових розрахунків населення;

розвиток систем довгострокового інвестиційного кредитування із застосуванням механізмів інвестиційного кредитування, а також впровадження диференційованих регуляторних вимог до комерційних банків, які здійснюють таке кредитування;

стимулювання розвитку іпотечного кредитування шляхом удосконалення нормативної бази з його регулювання та спеціальних механізмів довгострокового рефінансування іпотечних кредитів;

удосконалення інструментів страхування валютних ризиків та валютного контролю з метою запобігання спекулятивним валютним атакам, посилення ринкових засад процесу курсоутворення, формування відповідного біржового ринку;

зв'язування надлишкової ліквідності шляхом випуску Національним банком України цінних паперів з привабливим рівнем прибутковості;

регулярне звітування та публічне роз'яснення Національним банком України рішень у сфері монетарної та валютної політики;

створення інформаційної бази для здійснення моніторингу та звітування про обсяг, строк та напрям валютних операцій, що проводяться суб'єктами валютно-фінансових відносин, насамперед фінансовими посередниками;

удосконалення державного регулювання діяльності бюро кредитних історій.

Уряд зобов'язується забезпечити розроблення проекту Закону України "Про інвестиційні банки".

Підвищення ефективності
бюджетної політики

Бюджетна політика повинна бути узгоджена з цілями довгострокового економічного зростання. Необхідно запровадити сучасні підходи та принципи адміністрування державних видатків, що спрямовані на підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів та перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

практичне запровадження системи середньострокового бюджетного планування та розроблення бюджетних планів на середньострокову перспективу з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами, перехід в управлінні бюджетними видатками до бюджетування, орієнтованого на результати в рамках середньострокового бюджетного планування;

розроблення механізму та запровадження адресної соціальної допомоги на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі (строк - 2009 рік), а також запровадження адресної соціальної допомоги населенню у транспортній сфері (строк - 2011 рік);

розроблення та здійснення заходів щодо підвищення ефективності бюджетних інвестицій, зокрема складення середньострокових бюджетних програм з реалізації бюджетних інвестицій;

концентрація капітальних видатків бюджету на створенні інформаційно-комунікаційної, транспортної та комунальної інфраструктури як складових частин сприятливого інвестиційного та підприємницького середовища;

удосконалення процедур державних закупівель, в тому числі в частині уточнення критеріїв оцінки тендерних пропозицій, та застосування сучасних інформаційних технологій з метою підвищення рівня оперативності та об'єктивності державних закупівель;

розроблення та здійснення заходів щодо децентралізації міжбюджетних відносин з урахуванням унітарної форми державного устрою України та трирівневої системи адміністративно-територіального устрою;

забезпечення регіонів необхідними ресурсами для соціального розвитку;

проведення інвентаризації передбачених законами зобов'язань держави;

утримання на економічно безпечному рівні боргового навантаження, продовження здійснення заходів щодо оптимізації структури державного боргу з метою зниження вартості його обслуговування.

Уряд зобов'язується забезпечити:

надання адресної соціальної допомоги шляхом розроблення проектів відповідних законів;

розроблення проектів законів про внесення змін до:

Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ), спрямованих на децентралізацію міжбюджетних відносин;

законів України за підсумками проведення інвентаризації фінансових зобов'язань держави;

дотримання принципу неприпустимості внесення змін до законодавчих актів щодо системи оподаткування, які набирають чинності в поточному бюджетному році та передбачають підвищення або зміну принципів нарахування податкового навантаження.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

розроблення пропозицій щодо реструктуризації видаткової частини бюджету шляхом раціоналізації витрат на загальнодержавні функції управління, виконання соціальних програм; збільшення державних видатків, спрямованих на економічний розвиток, зокрема реалізацію проектів енергозбереження;

розроблення пропозицій щодо збільшення ресурсної частини бюджету (зокрема, за рахунок надходжень від приватизації) в обсягах, які відповідають збільшенню бюджетних видатків, спрямованих на економічний розвиток.

Здійснення податкової реформи

Реформування податкової системи України є тривалим процесом і потребує послідовності та наступності економічної політики. Це вимагає затвердження Стратегії реформування податкової системи України та формування на її основі законодавства, що забезпечить:

поступове зниження рівня податкового навантаження;

підвищення рівномірності його розподілу;

розширення бази оподаткування;

мінімізацію податкових пільг;

уніфікацію норм податкового законодавства;

розроблення чітких, предметних, обмежених у часі та просторі податкових інструментів стимулювання економічної діяльності;

встановлення рівноправних відносин між платниками податків та фіскальними органами;

удосконалення системи адміністрування податків і зборів та реформування функцій і структури Державної податкової адміністрації відповідно до світових вимог та стандартів;

усунення суб'єктивізму під час адміністрування податку на додану вартість та декриміналізацію процесів його відшкодування, проведення економічного аналізу переваг та недоліків податку на додану вартість і податку на споживання (продаж) з метою вибору більш ефективного як для платників податку, так і для держави;

внесення змін до податкового законодавства з метою створення стабільних і достатніх джерел фінансового задоволення потреб органів місцевого самоврядування.

Стабільна та раціональна податкова політика стане запорукою відновлення довіри бізнесу до влади, важливим фактором детінізації виробничо-комерційної діяльності та економічним інструментом боротьби з корупцією.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

розроблення та затвердження Стратегії реформування податкової системи України;

підготовка пропозицій щодо внесення змін до податкового законодавства, які передбачатимуть розширення бази оподаткування та більш справедливий розподіл податкового навантаження шляхом впровадження податку на нерухомість після введення єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно;

здійснення адаптації елементів податкового законодавства України до норм законодавства Європейського Союзу;

удосконалення правил адміністрування спрощеного оподаткування, які дадуть змогу запобігти зловживанням у цій сфері та водночас спростять умови провадження діяльності добросовісними представниками малого бізнесу;

запровадження загального єдиного соціального внеску, який передбачає поступове зниження рівня оподаткування фонду оплати праці;

удосконалення системи рентних платежів за використання природних ресурсів, видобуток корисних копалин, використання джерел енергії та збору за забруднення навколишнього природного середовища;

розширення прав місцевих органів виконавчої влади у сфері податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності шляхом диференціації ставок місцевих податків і зборів;

розмежування повноважень державних органів у сфері податкового адміністрування; упорядкування правил і процедур проведення податкових перевірок, скасування та заміна кримінальної відповідальності за незначні порушення податкового законодавства адміністративною із компенсацією завданої шкоди та сплатою адміністративних штрафів після визначення критеріїв таких правопорушень;

спрощення системи бухгалтерського обліку та звітності, гармонізація правил податкового обліку з правилами бухгалтерського обліку, наближення бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів;

підвищення стимулюючої ролі амортизації в оновленні основних фондів; розроблення проекту Закону України "Про амортизацію";

впровадження автоматизованої системи подання податкової звітності в електронному вигляді.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення згідно із Стратегією реформування податкової системи України законопроектів щодо внесення змін до законодавства з питань оподаткування прибутку підприємств, доданої вартості, доходів фізичних осіб, місцевих податків та зборів, спрощеної системи оподаткування;

розроблення проекту Закону України "Про єдиний соціальний внесок";

підготовку пропозицій стосовно внесення змін до податкового законодавства в частині розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади щодо регулювання податкового навантаження та податкового стимулювання.

Уряд зобов'язується завершити розроблення проекту Податкового кодексу України з урахуванням результатів широкого громадського обговорення, фахового аналізу та передбаченням положень про те, що його норми набирають чинності відповідно до Стратегії реформування податкової системи України. Прийняття цього акта забезпечить створення єдиного правового поля діяльності суб'єктів господарювання та умов для подальшої інтеграції України до світової спільноти, адаптації елементів податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу і норм СОТ.

Активізація інвестиційної діяльності
підприємств та громадян України

З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств необхідна суттєва активізація інвестиційної діяльності. Для цього здійснюватимуться заходи економічної політики, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату, заохочення інвестицій за рахунок коштів підприємств та населення.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

реалізація конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринку виробничого потенціалу;

перебудова системи державного управління промисловою політикою та розбудова ринкової інфраструктури;

спрямування державних інвестиційних ресурсів лише на визначені пріоритетні галузі економіки;

розроблення концепції щодо державно-приватного партнерства в Україні;

фіскальне стимулювання політики реінвестування доходів;

створення нормативно-правової бази для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій;

удосконалення режиму реєстрації іноземних інвестицій;

залучення коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку та інших міжнародних фінансових організацій для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів в Україні;

сприяння укладенню угод про розподіл продукції;

запровадження прозорих схем концесійної діяльності;

сприяння створенню інститутів спільного інвестування - корпоративних та пайових інвестиційних фондів;

формування системи стимулів інвестиційної діяльності підприємств та інвестиційного кредитування з боку комерційних банків, а також стимулів інноваційної діяльності;

розроблення нормативно-правової бази спільного (консорціумного) кредитування великих інвестиційних проектів;

збільшення інвестиційної складової у видатках Державного бюджету України на відповідний рік та спрямування цих коштів, зокрема на умовах державно-приватного партнерства;

розбудова національної депозитарної системи, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери, забезпечення запровадження механізму гарантованих розрахунків за угодами;

впровадження нормативно-методичного забезпечення захисту прав дрібних інвесторів під час емісії інвестиційних цінних паперів;

забезпечення законодавчого врегулювання здійснення емісії боргових цінних паперів на муніципальному рівні із здійсненням контролю за цільовим спрямуванням коштів на реалізацію цілей розвитку;

розширення системи обов'язкового страхування з визначенням чітких гарантій відповідальності страхових компаній та механізмів спрямування їх коштів на інвестиційні цілі;

розвиток програм довгострокового кредитування громадян на потреби підвищення енергетичної економічності житла, здобуття освіти, будівництво житла тощо;

спрощення дозвільно-погоджувальної системи у сфері містобудування;

дотримання збалансованого співвідношення вартості комунальних послуг з розміром доходів населення, забезпечення оплати тільки реально спожитих ресурсів та наданих послуг;

забезпечення розвитку інноваційних структур - технопарків, технополісів, технологічних інкубаторів, венчурних фірм та інших форм об'єднання зусиль науки, освіти, виробництва і фінансового капіталу;

подання до Верховної Ради України законопроектів щодо:

приведення умов діяльності спеціальних (вільних) економічних зон в Україні у відповідність з вимогами СОТ та положеннями Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур(м. Кіото, 1999 рік);

залучення інвестицій для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів на умовах укладення кредитних договорів між Україною та іншими державами;

створення організаційно-правових засад для формування ефективної логістичної мережі міжнародного та національного рівня на основі державно-приватного партнерства;

утворення інститутів трансферу технологій з науково-технічного сектору в промисловість, формування інфраструктури інноваційної взаємодії для розвитку кооперативних відносин між бізнесом (виробництвом) та державним науково-технічним сектором;

створення умов для поширення технологій для технологічного переоснащення виробництва;

запровадження механізму залучення інвестицій в економіку депресивних територій шляхом створення інвестиційних зон на умовах надання необхідних економічних стимулів для організації експортоорієнтованих виробництв;

розроблення економічного механізму для залучення інвестицій у відродження конкурентоспроможного сільськогосподарського машинобудування;

вирішення питання щодо виділення землі для будівництва сучасних транспортних коридорів автомобільного та швидкісного залізничного транспорту з подальшою передачею в концесію на 49 років для залучення іноземних інвестицій;

оновлення основних виробничих фондів усіх видів транспорту та дорожнього господарства, насамперед рухомого складу, переважно транспортними засобами вітчизняного виробництва із застосуванням сучасного механізму їх придбання (оренда, лізинг тощо), а також основних виробничих фондів усіх видів транспорту з використанням потенціалу міжнародного економічного співробітництва.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення необхідних для активізації інвестиційної діяльності законопроектів щодо внесення змін до законодавства про митний тариф, податок на додану вартість, регулювання страхової діяльності;

розроблення проекту Закону України "Про акціонерні товариства", яким необхідно, зокрема, передбачити захист прав міноритарних акціонерів, забезпечивши їх вільний доступ до корпоративної інформації, належне представництво в органах управління та контролю, вплив на дивідендну політику, здобуття рівного права на придбання відповідної частки нових емісій акцій за номінальною вартістю;

розроблення проекту Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні" ( 437/95-ВР ) (нова редакція), передбачивши інструменти та стимули консолідації банківського, промислового та торговельного капіталів.

Розвиток фондового ринку

Для збереження позицій фондового ринку України як національного та запобігання і протидії переміщенню обігу цінних паперів вітчизняних емітентів на міжнародний ринок Уряд буде провадити збалансовану економічну політику (реєстраційну, регуляторну, податкову) щодо всіх учасників фондового ринку - емітентів, інвесторів, професійних учасників.

Ліквідний, прозорий та надійний фондовий ринок має сприяти реалізації національних інтересів України та зміцненню її економічного суверенітету.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розширення пропозиції цінних паперів на фондових біржах;

розвиток фінансових інструментів як об'єктів розміщення інвестиційних ресурсів;

підготовку законопроектів щодо внесення змін до законів з метою зобов'язання обов'язкового укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів відкритих акціонерних товариств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, підприємств-монополістів, підприємств, державна частка у статутному фонді яких становить більш як 50 відсотків, на фондових біржах;

створення умов для розміщення та обігу облігацій місцевих позик та корпоративних цінних паперів на фондових біржах;

збільшення обсягів фінансового капіталу, що спрямовується через фондовий ринок у розвиток економіки;

інституційне зміцнення функціонування організованого фондового ринку України шляхом стимулювання розвитку його інфраструктури та застосування сучасних технологій обслуговування ринку цінних паперів;

широке використання інструментів фондового ринку для підвищення якості та ефективності корпоративного управління;

застосування економічних стимулів (податкових, реєстраційних, регуляторних) з метою інвестування фінансових ресурсів у цінні папери та інші фінансові інструменти для вітчизняних і іноземних інвесторів, передусім для населення;

приведення законодавства щодо функціонування фондового ринку у відповідність з міжнародними стандартами;

зміну загальної концепції приватизації, зокрема щодо поєднання в обов'язковому порядку продажу контрольних пакетів акцій підприємств стратегічним інвесторам з попереднім продажем невеликих пакетів акцій портфельним інвесторам виключно через фондову біржу окремими невеликими лотами, в цілому до 5-10 відсотків статутного фонду;

відчуження державних пакетів акцій підприємств, 25 відсотків та менше у статутному капіталі яких належить державі, шляхом їх продажу виключно на фондових біржах;

підвищення функціональної та технологічної спроможності регулятора фондового ринку з метою забезпечення можливості здійснення пруденційного нагляду за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів.

Для розвитку фінансових інструментів, підвищення їх надійності та інвестиційної привабливості необхідно:

внести зміни до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 );

сприяти прийняттю Закону України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

затвердити спрощений порядок здійснення валютних операцій з інвестиціями, що спрямовуються в цінні папери українських емітентів, які перебувають в обігу на фондових біржах в Україні;

підготувати проекти Законів України:

Про довірче управління майном;

Про акціонерні товариства;

Про систему депозитарного обліку цінних паперів;

Про похідні (деривативи);

Про внесення змін до деяких законів України щодо концентрації укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах;

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів;

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств;

Про фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку;

внести зміни до Законів України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" ( 2299-14 ) (щодо розширення нормативів інвестування, удосконалення порядку реєстрації випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування, широкого застосування рейтингової оцінки щодо цінних паперів, у які вкладаються кошти спільного інвестування), "Про недержавне пенсійне забезпечення" ( 1057-15 ) (щодо розширення переліку об'єктів та нормативів інвестування пенсійних коштів, удосконалення порядку розподілу інвестиційного прибутку), "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (щодо приведення діяльності страхових організацій у відповідність із Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення") ( 1057-15 ), "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (щодо приведення діяльності банків у відповідність із Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення") ( 1057-15 ).

Заохочення інноваційної активності

Забезпечення інноваційної складової інвестицій є принципово важливим з огляду на потребу у прискореному опануванні сучасних чинників конкурентоспроможності, які мають переважно інноваційну спрямованість. Перед Урядом стоїть завдання зробити практичні кроки до закладення основ інноваційної моделі розвитку. Політика у сфері заохочення інноваційної активності буде спрямована на організаційну модернізацію науково-технологічної сфери та формування мотивації суб'єктів господарювання до інновацій.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

проведення науково-технологічного аудиту державних наукових і науково-дослідних установ та організацій з метою комплексної оцінки їх інтелектуального капіталу, визначення технологій, вивчення досвіду і здобуття знань, які мають комерційний потенціал, концентрації їх спрямованості на виконання завдання з побудови інноваційної моделі розвитку;

перегляд наукових та науково-технічних державних цільових програм з метою виявлення тих, продовження бюджетного фінансування яких є недоцільним, та концентрації бюджетних ресурсів на пріоритетних напрямах науково-технічного та інноваційного розвитку;

визначення на законодавчому рівні та запровадження страхування ризиків реалізації інноваційних проектів, створення інноваційних та екоінноваційних кластерів;

удосконалення системи державної інформаційної підтримки інноваційних процесів, створення надійної системи технологічних передбачень та кон'юнктурних досліджень ринкового попиту на науково-технічну та інноваційну продукцію;

формування мотиваційних передумов для створення комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" ( 40-15 );

удосконалення механізму державного програмно-цільового фінансування інноваційних проектів;

запровадження інструменту здешевлення кредитів і заохочення комерційних банків до більш активного кредитування інноваційних проектів;

удосконалення системи державного управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності з метою підвищення її ефективності та посилення наукового забезпечення інноваційного розвитку національної економіки.

Прагматична зовнішньоекономічна політика

Постійне підвищення рівня відкритості вітчизняної економіки та реалізація стратегічних завдань соціально-економічного розвитку зумовлюють необхідність формування зовнішньоекономічної політики України, виходячи з пріоритетності національних економічних інтересів.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

завершення процесу набуття членства у СОТ;

забезпечення реалізації потенціалу членства України в СОТ, що передбачатиме здійснення заходів щодо застосування інструменту СОТ для захисту інтересів вітчизняних виробників на зовнішньому та внутрішньому ринку;

послідовне здійснення заходів щодо активного функціонування ГУАМ, проведення переговорного процесу з питань входження до Єдиного економічного простору на засадах створення повноцінної зони вільної торгівлі без обмежень і вилучень (щодо газу, труб, коксівного вугілля, цукру, спирту, зерна тощо), що діє на принципах СОТ, з першочерговим утворенням міждержавного органу з питань вирішення торговельних суперечок;

послідовне здійснення заходів щодо інтеграції вітчизняної економіки до спільного ринку ЄС;

посилення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин, у тому числі шляхом запровадження посад дипломатичних радників у центральних органах виконавчої влади;

удосконалення законодавчого та фінансового забезпечення транскордонного співробітництва, зокрема щодо розширення прав місцевих органів виконавчої влади в його розвитку;

допомога регіонам у налагодженні співпраці в рамках транскордонного співробітництва;

створення ефективних механізмів розвитку існуючих єврорегіонів та утворення нових;

проведення на базі відомчих наукових та аналітичних структур та із залученням наукового потенціалу державних та недержавних інститутів постійного моніторингу і прогнозу кон'юнктури зовнішнього ринку та пошуку сприятливих можливостей для реалізації продукції вітчизняних товаровиробників на зовнішньому ринку;

розроблення національної концепції міжнародного науково-технічного співробітництва, яка передбачатиме:

напрями участі вітчизняних суб'єктів господарювання у міжнародній науково-виробничій кооперації, зокрема у транснаціональних інноваційно-інвестиційних кластерах;

програмні орієнтири обміну з іншими країнами науково-технічними досягненнями на комерційних засадах;

пакет спільних науково-технічних програм з регіональними економічними угрупованнями, зокрема СНД, ЄС, та потужними державами - регіональними лідерами, зокрема Китаєм та Індією;

програму розвитку глобального співробітництва України на провідних напрямах науково-технологічного розвитку.

Уряд зобов'язується забезпечити:

поглиблення співпраці з країнами - членами СНД з метою створення повноцінної зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень;

розроблення законопроекту щодо внесення змін до законодавчих актів про місцеве самоврядування в частині розширення прав та повноважень органів місцевого самоврядування у сфері міжнародного економічного співробітництва.

Підтримка експортної діяльності та імпортозаміщення

Поліпшення стану балансу зовнішньої торгівлі потребує розроблення і впровадження конкретних кроків щодо стимулювання експорту та виваженого регулювання імпорту.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

проведення переговорів та укладення двосторонніх міжнародних угод щодо спрощення митних процедур у відносинах з країнами - основними торговельними партнерами України;

удосконалення нормативно-правової бази з метою запровадження механізму експортного кредитування та експортного страхування;

формування ефективної державно-корпоративної стратегії просування вітчизняних товарів та послуг на ринки інших держав;

здійснення комплексу заходів, спрямованих на зміцнення позицій національних експортерів на зовнішніх товарних ринках, у тому числі заходів економічної дипломатії, надання підтримки у виконанні стратегічно важливих експортних контрактів на вищому політичному рівні, оперативне реагування на торговельні конфлікти з метою їх якнайшвидшого врегулювання;

розроблення організаційного механізму надання прозорої загальнодоступної державної інформаційно-правової підтримки діяльності експортерів;

забезпечення ефективного розвитку виставково-ярмаркової діяльності, створення сприятливих умов для збільшення обсягів експорту конкурентоспроможної продукції та послуг;

забезпечення захисту внутрішнього ринку шляхом застосування інструменту торговельного захисту, протидії недобросовісній конкуренції (антидемпінговий, субсидований та масований імпорт);

застосування інструменту захисту внутрішнього ринку, який не суперечить нормам СОТ, у тому числі щодо здійснення контролю за якістю, безпекою, відповідністю імпортованих товарів фітосанітарним та ветеринарним нормам тощо;

удосконалення засобів митного контролю з метою запобігання контрабанді товарів, небезпечних для здоров'я людей та довкілля, зокрема у частині адекватного встановлення митної вартості товарів, а також удосконалення та виконання Державної програми "Контрабанді - СТОП" ( 260-2005).

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту Закону України "Про експортне страхування та кредитування";

розроблення проектів та сприяння прийняттю комплексу законів, необхідних для адаптації систем національного економічного регулювання, захисту внутрішнього ринку до умов, необхідних для використання у повному обсязі інструменту, дозволеного нормами СОТ;

проведення переговорів та укладення двосторонніх міжнародних угод щодо спрощення та уніфікації митних формальностей у відносинах із країнами - основними торговельними партнерами України;

забезпечення пунктів пропуску через митний кордон України сучасними засобами митного контролю з метою запобігання контрабанді, заниженню митної вартості товарів і ввезенню товарів, небезпечних для здоров'я людей та довкілля;

прийняття нормативно-правових актів з метою запровадження нового механізму контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Детінізація капіталу

Залучення до офіційного господарського обороту коштів, які обслуговують тіньові економічні операції або вивезені за кордон, потребує розроблення спеціальної довгострокової політики легалізації тіньового капіталу.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

внесення до Верховної Ради України законопроекту щодо легалізації капіталу некримінального походження та розроблення і затвердження Урядом відповідної програми заходів;

розвиток засобів моніторингу фінансових потоків та протидії нелегальному відпливу капіталів за межі України.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту Закону України "Про легалізацію доходів фізичних та юридичних осіб, одержаних із порушенням установлених законодавством правил податкового та валютного регулювання" і відповідної програми заходів щодо легалізації тіньового капіталу;

розроблення законопроекту щодо внесення змін до Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) в частині законодавчих гарантій непереслідування власників детінізованих капіталів.

3.2. Держава і бізнес

Створення сприятливого стабільного конкурентного
середовища для бізнесу

Реальне гарантування державою прав власності є одним з ключових пріоритетів Уряду. Цей пріоритет реалізовуватиметься через неухильне дотримання положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо забезпечення захисту прав усіх форм власності та рівності перед законом усіх суб'єктів права власності. Ефективне забезпечення гарантій прав власності є надійним підґрунтям для підвищення конкурентоспроможності економіки, забезпечення реальної демократії та сталого економічного розвитку. Забезпечення зазначених гарантій буде підкріплене перебудовою регуляторної політики, спрямованою на створення сприятливого підприємницького середовища, недопущення прямого втручання центральних та місцевих органів виконавчої влади у діяльність суб'єктів господарювання. Така політика вестиме до підвищення передбачуваності регуляторного середовища, розробить прозорий та чіткий механізм взаємодії органів виконавчої влади та суб'єктів господарювання, сприятиме детінізації економічної діяльності.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

подання до Верховної Ради України пропозицій щодо удосконалення системи захисту права власності;

подання до Верховної Ради України проекту закону України про засади та механізм державної підтримки підприємств, який визначатиме чіткі та прозорі процедури надання державної допомоги згідно з принципами ринкової економіки і міжнародними нормами та правилами і міжнародними зобов'язаннями України та проведення моніторингу її використання;

нормативно-методичне забезпечення моніторингу результативності прийнятих регуляторних актів, забезпечення прозорості діяльності регуляторних органів під час підготовки, прийняття та перегляду регуляторних актів;

забезпечення дієвого контролю за дотриманням органами виконавчої влади під час розроблення проектів нормативно-правових актів процедур, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 );

забезпечення відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади за недотримання вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" ( 2806-15 ) та необґрунтовані дії, які заподіяли шкоду суб'єктам господарювання;

розроблення та запровадження механізму, який забезпечує гарантування прав орендарів та орендодавців, зокрема під час інвестування ними в орендовані об'єкти;

підтримка діалогу між владою та бізнесом, інституційне забезпечення участі фізичних, юридичних осіб та їх об'єднань, територіальних громад у регуляторній діяльності, створення при Кабінеті Міністрів України Національної стратегічної асамблеї з метою забезпечення діалогу між владою, бізнесом і громадянським суспільством;

подальше спрощення процедури започаткування та провадження господарської діяльності, в тому числі обґрунтоване скорочення кількості дозволів, ліцензій та реального впровадження у практику принципу "єдиного вікна" і видачу зазначених документів за заявницьким принципом;

упорядкування процедур проведення перевірок суб'єктів господарювання, усунення дублювання функцій контролю різними органами, переорієнтація діяльності контролюючих органів із застосування каральних санкцій на запобігання порушенню норм законодавства та профілактику порушень;

створення системи постійного моніторингу застосування законодавства з метою виявлення та усунення положень, що уможливлюють корупційні дії;

формування кадрового потенціалу державної служби, спроможного забезпечувати регуляторну діяльність згідно із сучасними вимогами, запровадження навчальних програм щодо застосування процедур державної регуляторної політики;

припинення планування надходжень від штрафів під час складання бюджетів усіх рівнів;

прискорення переходу від обов'язкової сертифікації до проведення оцінки відповідності, приведення процедур, пов'язаних із технічним регулюванням, у відповідність з вимогами СОТ та ЄС, прискорення гармонізації національних стандартів із міжнародними та європейськими.

Уряд зобов'язується забезпечити розроблення пропозицій щодо:

внесення змін до законів України щодо упорядкування процедури повернення у державну власність раніше приватизованих об'єктів і проведення повторної приватизації;

внесення змін до законодавства щодо посилення адміністративної відповідальності за недотримання вимог Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" ( 2806-15 ) та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 );

внесення змін до законодавства щодо спрощення процедур одержання документів дозвільного характеру, встановлення вичерпного переліку документів, необхідних для їх одержання, запровадження принципу "мовчазної згоди";

внесення змін до законів України з метою приведення законодавства у відповідність з положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ).

Відновлення приватизації на засадах
прозорості, конкурентності та ефективності

Прозора приватизація державного майна, спрямована на дотримання загальнодержавних інтересів, є одним з найважливіших інструментів забезпечення ефективності та конкурентоспроможності економіки. Основною метою політики Уряду в сфері приватизації буде оптимізація частки державного сектору економіки, створення умов для підвищення ефективності діяльності підприємств, створення конкурентного середовища. Приватизація повинна сприяти технологічному та управлінському оновленню підприємств, а кошти, що надійшли від приватизації, ефективно розподілятимуться для задоволення потреб подальшого розвитку суспільства.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

розроблення та впровадження ефективного, прозорого та зрозумілого механізму здійснення контролю за виконанням інвестиційних та соціальних зобов'язань на приватизованих об'єктах;

перехід до приватизації важливих підприємств на підставі окремих законів, які передбачатимуть комплекс приватизаційних зобов'язань, механізм приватизації шляхом проведення відкритих аукціонів та напрями використання надходжень від приватизації;

реформування Фонду державного майна, перегляд його функцій та повноважень;

затвердження довгострокової Програми приватизації, яка визначатиме перелік підприємств, призначених для приватизації, умови передприватизаційної підготовки, строки, умови та механізм приватизації;

перегляд переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та подання до Верховної Ради законопроекту з відповідними змінами до цього переліку;

вжиття обґрунтованих заходів для оптимізації розміру державної частки у приватизованих підприємствах;

удосконалення процедури банкрутства з метою унеможливлення використання її як інструменту тіньової приватизації.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту Закону України "Про Державну програму приватизації";

підготовку проекту змін до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ( 847-14 );

розроблення та сприяння прийняттю законів, які визначають особливості приватизації важливих підприємств;

розроблення та сприяння прийняттю законів України щодо внесення змін до деяких законів України (зокрема, "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), "Про ліцензування певних видів господарської діяльності") ( 1775-14 ).

Ефективне управління об'єктами державної
власності в інтересах суспільства

Забезпечення ефективного використання державного майна є одним з першочергових завдань підвищення ефективності та конкурентоспроможності економіки України. Політика Уряду спрямовуватиметься на запровадження прозорого та ефективного механізму реалізації державою своїх прав як власника і підвищення якості управління державним майном на користь усього суспільства.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

подання до Верховної Ради України законопроекту "Про внесення змін до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", який встановлюватиме правові основи управління об'єктами державної власності, корпоративні права держави, механізм управління ними, стимули ефективності роботи менеджерів державних підприємств, а саме:

нормативно-методичне забезпечення реалізації Закону України "Про холдингові компанії в Україні" ( 3528-15 ) в частині статусу та повноважень холдингових компаній, запобігання неконтрольованому відчуженню об'єктів державної власності;

удосконалення процесів фінансового планування та звітності на державних підприємствах шляхом вироблення єдиних методологічних підходів до складення та затвердження фінансових планів, посилення відповідальності керівників підприємств та органів, уповноважених управляти державним майном або корпоративними правами держави, за несвоєчасне складення, подання до Мінекономіки та Мінфіну і затвердження фінансових планів підприємств державного сектору економіки, а також за виконання показників фінансових планів, запровадження середньострокових інвестиційних планів розвитку;

запровадження прозорого механізму визначення частини прибутку, яка спрямовується до фонду сплати дивідендів господарських товариств з державною часткою, з урахуванням пріоритетності завдань стратегічного розвитку та зміцнення конкурентоспроможності цих товариств;

перехід до процедури відкритого конкурсного відбору керівного менеджменту державних підприємств та державних природних монополій, прийняття урядових актів про встановлення відповідного порядку;

нормативно-методичне забезпечення ефективного управління державними пакетами акцій, які не мають статусу контрольного, в тому числі захисту прав держави як міноритарного акціонера;

запровадження інструменту громадського контролю за діяльністю суб'єктів господарювання, які належать до державної власності, шляхом обов'язкового оприлюднення результатів їх фінансово-економічної діяльності, включення представників громадськості до складу спостережних рад підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

продовження роботи із забезпечення ефективного використання державного майна та збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок покращення діяльності державних підприємств;

врегулювання прав власності на державне майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств і не підлягає приватизації;

посилення державного контролю за обліком, зберіганням і реалізацією державного майна;

посилення відповідальності керівників державних підприємств за виконання показників фінансових планів і встановлення дієвого контролю з боку держави за виконанням умов трудових контрактів, укладених з керівниками таких підприємств.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення пропозицій щодо вдосконалення Закону України "Про управління об'єктами державної власності" ( 185-16 );

сприяння законодавчому закріпленню принципів визначення норм відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку державних унітарних підприємств та їх об'єднань;

удосконалення процедур оренди державного та комунального майна з метою підвищення ефективності та прозорості зазначених процедур шляхом внесення змін до законодавства з питань оренди.

Мале та середнє підприємництво

Формування сприятливого середовища для розвитку приватної ініціативи громадян України та надання кожному громадянинові можливостей для самореалізації потребує створення сприятливих умов для малого та середнього підприємництва. Малі та середні підприємства відіграють одну з провідних ролей у розвитку приватного сектору та стануть одним з важливих чинників сталого економічного зростання, створення нових робочих місць, структурної перебудови економіки, зміцнення економіки регіонів.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

подання до Верховної Ради України пропозицій щодо вдосконалення законодавчої бази, що регламентує діяльність малого і середнього підприємництва, з метою її адаптації до принципів та норм Європейського Союзу;

врегулювання порядку сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування для суб'єктів малого підприємництва шляхом запровадження особливого порядку нарахування та сплати загального єдиного соціального внеску;

нормативно-методичне забезпечення поглиблення інноваційної спрямованості розвитку підприємництва, стимулювання розвитку венчурного капіталу, лізингу, запровадження ефективного механізму правової, фінансової, організаційної, кадрової та освітньої підтримки перспективних інноваційних проектів у сфері малого підприємництва;

активізація діяльності дозвільних центрів (офісів) звидачі дозволів та погоджень за принципом "єдиного вікна" для провадження діяльності суб'єктів підприємництва, зміцнення організаційного, кадрового та фінансового забезпечення їх роботи;

забезпечення гарантованого доступу до кредитів для малих і середніх підприємств шляхом розвитку ринку фінансових послуг, формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва та кредитно-гарантійних установ, запровадження ефективного механізму мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва, зокрема шляхом залучення іноземних кредитних ресурсів;

стимулювання розвитку інфраструктури підтримки підприємництва, яка забезпечуватиме інформаційні, консультативні, науково-технологічні та навчальні послуги для суб'єктів малого підприємництва, впровадження просвітницьких програм для широких верств населення з метою залучення їх до підприємницької діяльності;

заохочення об'єднання малих та середніх підприємств у ділові мережі та формування регіональних кластерів підприємств та інституцій;

вжиття заходів з метою приєднання України до Європейської хартії для малих підприємств.

Уряд зобов'язується:

удосконалити нормативно-правову базу, що регламентує діяльність малого та середнього підприємництва, з метою її адаптації до принципів та норм ЄС;

розробити проект Закону України "Про венчурне фінансування".

3.3. Паливно-енергетичний комплекс

Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, реалізація стратегії Президента України, спрямованої на європейську інтеграцію нашої держави, потребують досягнення високого рівня енергетичної безпеки як складової національної безпеки України.

Уряд має забезпечити випереджальний розвиток і модернізацію паливно-енергетичного комплексу України, запровадження ефективної системи енергозабезпечення та енергозбереження.

Виходячи з життєво важливих національних інтересів, Україна повинна:

зменшити критичну залежність від монопольного джерела імпорту енергоносіїв, диверсифікувати шляхи їх постачання;

розробити та виконати державні програми щодо широкого використання стиснутого природного газу як моторного палива та "Біопаливо", орієнтуючись на зменшення залежності від імпорту нафтопродуктів;

знизити рівень енергоємності ВВП та розпочати перехід до енергоефективної моделі розвитку національної економіки;

забезпечити подальше виконання Меморандуму про порозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва в енергетичній галузі;

будувати співробітництво з Росією, країнами Центральної Азії, іншими партнерами в енергопостачанні на основі довгострокових, прозорих, взаємовигідних домовленостей на принципах Енергетичної Хартії та Договору до неї;

удосконалити нормативно-правову базу у сфері здійснення експорту, імпорту та транзиту електричної енергії;

підвищити ефективність державного управління та регулювання в енергетичній сфері, у тому числі шляхом вдосконалення управління корпоративними правами держави стосовно господарських товариств та майном державних і комунальних підприємств.

Уряд відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року має забезпечити виконання ряду завдань у нафтогазовому комплексі, ядерній енергетиці, вугільній промисловості, електроенергетиці, теплоенергетиці та у сфері енергозбереження.

Нафтогазовий комплекс

Гарантування стабільності у нафтогазовому комплексі, який забезпечує більше половини національного споживання енергетичних ресурсів, є ключовою умовою енергетичної безпеки держави. Для цього держава має створити зрозумілі, прозорі та однакові для всіх правила на ринках нафти і природного газу, оздоровити діяльність державних нафтогазових компаній, запровадити економічні стимули для розвитку всього нафтогазового комплексу та диверсифікації імпорту енергоносіїв.

Стратегія України в нафтогазовому комплексі в середньостроковій перспективі (5-7 років) має бути спрямована на досягнення таких цілей:

створення привабливого інвестиційного клімату для роботи приватних компаній в нафтогазовій сфері;

створення сприятливого правового і політичного середовища для реалізації інвестиційних проектів в галузі нафтопереробки, нафтотранспортування, нафтохімії і модернізації та побудова нових нафтопереробних заводів;

збільшення власного видобутку нафти, природного газу та конденсату;

розвиток і модернізація газо- і нафтотранспортних потужностей України для забезпечення надійного постачання і транзиту енергоносіїв до Європи;

створення довгострокових резервів нафти і газу для запобігання кризовим ситуаціям;

зміцнення енергетичного суверенітету, диверсифікація імпорту енергоносіїв.

Створення привабливого інвестиційного клімату для роботи приватних компаній в нафтогазовій сфері

Стабільність нормативно-правової бази, передбачуваність дій Уряду та відповідність енергетичної політики цілям Договору до Енергетичної Хартії, приведення нормативно-правової бази, що регулює діяльність у нафтогазовому комплексі, у відповідність з європейськими нормами забезпечить стале постачання природного газу, нафти і нафтопродуктів, приріст інвестицій у галузь та відрахувань до бюджетів усіх рівнів.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

розроблення і затвердження Концепції стимулювання розвитку нафтогазового комплексу, яка передбачатиме економічно обґрунтовані рентні платежі і тарифи на транспортування, розподіл і постачання природного газу та транспортування нафти, нафтопродуктів і аміаку;

поступове запровадження ринкового механізму формування цін на природний газ з одночасним введенням державного адресного субсидіювання оплати газу малозабезпеченими громадянами України;

встановлення порядку видачі на прозорій конкурсній основі спеціальних дозволів на користування надрами з посиленням контролю за виконанням умов виданих ліцензій та спеціальних дозволів;

проведення аудиту НАК "Нафтогаз України" за міжнародними стандартами.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", що сприятиме ефективному функціонуванню ринку природного газу та передбачатиме захист конкуренції у сфері видобування і торгівлі (зокрема, імпорту та експорту) природним газом;

підготовку проектів законів про внесення змін до Митного тарифу України ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) та Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" ( 313/96-ВР ), що передбачатимуть введення за рішенням Кабінету Міністрів України специфічних сезонних ставок мита на нафту і нафтопродукти, які стимулюватимуть збільшення обсягів переробки нафти.

Збільшення обсягів власного видобутку нафти і газу

Збільшення обсягу фінансування геологорозвідувальних робіт та приріст розвіданих запасів з метою збереження і нарощування власного видобутку нафти і газу.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

збільшення обсягу фінансування геологорозвідувальних робіт;

створення умов для забезпечення державними компаніями обсягів пошуково-розвідувального буріння на газ та нафту відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року ;

створення сприятливих умов для проведення пошуково-розвідувальних робіт на нових перспективних територіях, у тому числі на шельфі Чорного і Азовського морів;

забезпечення щорічного приросту розвіданих запасів нафти та природного газу відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року;

збільшення видобутку нафти та природного газу відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року;

удосконалення порядку експлуатації приватними і державними компаніями нафтогазових родовищ, розвіданих за державні кошти, та визначення адекватного обсягу коштів для компенсації державі;

запобігання незаконному використанню законсервованих свердловин та втратам енергоносіїв з трубопроводів;

посилення контролю та вимог до виконання надрокористувачами ліцензійних угод;

організація проведення ревізії всіх договорів НАК "Надра України" про спільну діяльність та вжиття заходів щодо припинення їх дії у разі невиконання.

Уряд зобов'язується забезпечити:

внесення змін до Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" ( 1456-15 ) щодо встановлення ефективних ставок та порядку сплати платежів, що сприятимуть підвищенню рівня видобутку;

стабільність законодавчої бази, що стосується оподаткування видобутку і торгівлі нафтою та природним газом.

Сприяння та реалізація інвестиційних проектів у галузі нафтопереробки, нафтотранспортування, нафтохімії та модернізації нафтопереробних заводів

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

організація проведення аудиту ВАТ "Укртранснафта" за міжнародними стандартами;

забезпечення проведення злагодженої роботи "Укрзалізниці", ВАТ "Укртранснафта" та нафтових компаній з метою недопущення адміністративного стримування транспортування нафти;

забезпечення проведення капітального ремонту та реконструкції основного обладнання магістральних нафтопроводів на рівні обґрунтованих потреб;

встановлення економічно обґрунтованих ставок рентної плати на транспортування (транзит) нафти магістральними нафтопроводами, які забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної нафтотранспортної системи порівняно з альтернативними маршрутами транспортування нафти в обхід України;

нарощування завантаженості нафтотранспортної системи відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року ;

застосування ефективних механізмів залучення інвестицій та запровадження прозорих стандартів корпоративного управління нафтотранспортною системою;

встановлення єдиної системи портових зборів та знижок для стимулювання завантаження нафтотранспортної системи та нафтових терміналів.

Розвиток газотранспортної системи

Основним пріоритетом у цій сфері є зміцнення ролі та утвердження України як транзитної держави на шляху транспортування вуглеводнів до Європи.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

сприяння проведенню реконструкції, технічного переоснащення та модернізації газотранспортної системи, запровадженню енергозберігаючих технологій та здійсненню природоохоронних заходів;

забезпечення здійснення заходів щодо збільшення місткості підземних сховищ газу.

Формування стратегічних резервів нафти і газу

Створення стратегічного резерву нафти і нафтопродуктів дасть змогу стабілізувати ситуацію на ринку нафтопродуктів у разі виникнення зовнішніх загроз з поставками нафти і моторних палив.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

створення стратегічного резерву нафти та нафтопродуктів на 60 днів;

розроблення програми створення в Україні системи мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на 2008-2017 роки;

створення умов для безперешкодного експорту нафти і нафтопродуктів компаніями, які забезпечать зберігання на об'єктах Держкомрезерву 60-денного запасу нафтопродуктів, та забезпечення відшкодування Держкомрезерву вартості зберігання нафти і нафтопродуктів.

Зміцнення енергетичного суверенітету, впливу держави на міжнародний енергетичний ринок та диверсифікація імпорту енергоносіїв

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

забезпечення стабільного постачання природного газу в Україну відповідно до міжнародних договорів;

укладення довгострокових угод з Російською Федерацією та з країнами Центральної Азії про закупівлю природного газу;

максимально ефективне використання транзитних потужностей нафтопроводу "Одеса - Броди", виходячи з необхідності забезпечення національної енергетичної безпеки, поглиблення взаємовигідного співробітництва та враховуючи кон'юнктуру світового ринку нафти;

досягнення домовленостей з урядами відповідних країн щодо участі України в реалізації проекту "Набукко";

підготовка обґрунтування участі України у міжнародних проектах з диверсифікації постачань нафти і природного газу з Центральної Азії, Близького Сходу, Північної Африки та прийняття відповідних рішень;

розроблення порядку ведення переговорів та укладення, виконання і розірвання суб'єктами господарювання, в статутному фонді яких державна частка становить 50 відсотків плюс одна акція і більше, зовнішньоекономічних договорів в енергетичній сфері, який передбачатиме обов'язкову участь представників Міністерства закордонних справ та інших заінтересованих органів, а також врахування відповідних директив Президента України;

укладення державними суб'єктами господарювання контрактів на видобуток нафти за межами України, що дасть змогу створити додаткове джерело постачання нафти до України;

виконання всіх необхідних робіт для завершення інтеграції нафтопроводів "Дружба" - "Адрія";

збереження у державній власності магістральних нафтоі газопроводів відповідно до Закону України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ).

Уряд зобов'язується забезпечити проведення експертизи та ратифікацію міжнародних угод, укладених з метою диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну.

Ядерна енергетика

Забезпечення енергетичної незалежності потребує розвитку ядерної енергетики. Стратегія України у сфері ядерної енергетики має бути спрямована на досягнення таких цілей:

будівництво нових та продовження строку експлуатації існуючих енергоблоків;

диверсифікація джерел постачання ядерного палива;

створення елементів власного ядерно-паливного циклу;

заборона зберігання відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів неукраїнського походження;

забезпечення високого рівня ядерної та радіаційної безпеки.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

будівництво нових та продовження строку експлуатації існуючих енергоблоків, зокрема:

проведення щорічного аудиту державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" за міжнародними стандартами;

підвищення інвестиційного потенціалу державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" за рахунок переоцінки балансової вартості основних фондів АЕС. Схвалити відповідний план дій та забезпечити його реалізацію;

ухвалення та реалізація плану заходів із добудови енергоблоків N 3 і 4 Хмельницької АЕС за умови їх введення в експлуатацію у 2014-2015 роках відповідно до сучасних стандартів ядерної безпеки;

забезпечення розроблення та виконання планів заходів щодо продовження строків експлуатації діючих енергоблоків АЕС на строки, збільшені порівняно з проектними, за умови дотримання безпеки, насамперед для блоків N 1 і 2 Рівненської АЕС та N 1 Южно-Української АЕС;

ухвалення та реалізації здійснення заходів щодо будівництва нових енергоблоків;

розроблення координаційного плану дій із створення умов для розроблення і постачання устаткування для АЕС з визначенням конкретних етапів і характеру діяльності на цих етапах;

забезпечення тарифної та цінової політики шляхом повного відшкодування витрат на закупівлю свіжого та поводження з відпрацьованим ядерним паливом, експлуатаційних та інвестиційних витрат за соціальними програмами і виконання бюджетних зобов'язань; беззбитковості виробництва при оптимізації витрат на основі довгострокової програми управління витратами;

впровадження плану дій щодо забезпечення функціонування системи науково-технічної та проектно-конструкторської підтримки розвитку ядерної енергетики та атомної промисловості;

диверсифікація джерел постачання ядерного палива та створення елементів власного ядерно-паливного циклу, для чого:

ухвалити рішення щодо забезпечення фінансування Фонду ядерного паливного циклу;

забезпечити освоєння Новокостянтинівського уранового родовища та стабілізувати виробництво концентрату природного урану на Східному гірничо-збагачувальному комбінаті;

провести фінансове оздоровлення державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" і державного підприємства "Придніпровський гідрометалургійний завод";

забезпечити розвиток цирконієвого виробництва з метою випуску цирконієвого прокату в обсягах, необхідних для виготовлення ядерного палива на потреби АЕС України та на експорт;

розробити та затвердити техніко-економічне обґрунтування будівництва заводу з фабрикації тепловиділяючих збірок до 2012 року;

прийняти рішення щодо диверсифікації джерел постачання ядерного палива з урахуванням досягнутих домовленостей з компаніями "Westinghouse" та AREVA;

забезпечити збільшення виробництва урану до повного задоволення потреб АЕС України у 2015 році;

забезпечити наповнення резерву ядерного палива та ядерних матеріалів;

високий рівень ядерної безпеки та безпеки поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами, для чого:

забезпечити виконання Концепції підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій;

розробити проект Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, створити надійний механізм її фінансування.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення законопроекту з питань переоцінки основних фондів підприємств паливно-енергетичного комплексу, що передбачатиме встановлення реальної вартості основних фондів з метою отримання фінансових ресурсів (амортизаційних відрахувань) для їх відновлення, модернізації і продовження експлуатації;

врегулювання розбіжностей податкового законодавства та законодавства з питань забезпечення ядерної безпеки в частині віднесення до валових витрат видатків для здійснення заходів з підвищення безпеки енергоблоків АЕС;

розроблення проекту Закону України "Про фонд поводження з радіоактивними відходами", який встановлюватиме механізм акумулювання фінансових ресурсів для забезпечення безпечного поводження з радіоактивними відходами;

підготовку законопроекту щодо внесення змін до Законів України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" ( 1868-15 ), "Про поводження з радіоактивними відходами" ( 255/95-ВР ) з метою стимулювання створення фонду поводження з радіоактивними відходами.

Вугільна промисловість

Основною метою розвитку вугільної промисловості є зниження рівня залежності енергетики від імпорту газу. Для цього має бути проведена реструктуризація шахт, що передбачатиме нарощування видобутку вугілля, а також зменшення кількості нещасних випадків на шахтах, зокрема шляхом поступового переходу до стандартів і практики безпеки ЄС.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

забезпечення своєчасного бюджетного фінансування підприємств вугільної галузі;

запровадження державного контролю за недопущенням необґрунтовано високого рівня цін на матеріально-технічні ресурси для вугледобувних підприємств;

забезпечення цільового використання коштів для розвитку вугільної промисловості;

розроблення механізму залучення приватних інвестицій у вугільну галузь;

щорічне забезпечення введення в дію нових виробничих потужностей з видобутку вугілля відповідно до реальних потреб держави у вітчизняному вугіллі (відповідно до обсягів видобутку, визначених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року) ( 145-2006-р, 145а-2006-р );

прийняття рішення про перехід до цін на вугільну продукцію відповідно до її реальної вартості шляхом регулювання цінової політики в ланцюжку вугілля - кокс - метал і визначення ціни на енергетичне вугілля з урахуванням його енергетичної цінності, споживчих властивостей, взаємозамінності та екологічної прийнятності порівняно з вартістю та аналогічними показниками інших видів палива;

розроблення механізму забезпечення виплати заробітної плати та інших соціальних виплат шахтарям на рівні, встановленому Генеральною угодою, після підписання нової Генеральної угоди;

вивчення питання щодо запровадження погодинної оплати праці шахтарів із суттєвим збільшенням її розміру з урахуванням шкідливих і важких умов праці;

внесення змін до Методики оцінки вартості майна під час приватизації ( 1891-2003 ) та забезпечення внесення змін до Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за класифікацією об'єктів приватизації віднесені до груп В і Г, у частині визначення особливостей оцінки майна та продажу вугледобувних підприємств;

забезпечення безпеки праці шахтарів на належному рівні;

розроблення комплексу заходів щодо підвищення престижності шахтарської праці.

Уряд зобов'язується забезпечити розроблення проектів Законів України:

Про особливості приватизації підприємств вугільної промисловості;

Про газ метан вугільних родовищ;

Про засади функціонування ринку вугілля;

Про підвищення престижності шахтарської праці;

Про внесення змін до статті 48 Гірничого закону України ( 1127-14 ) (в частині надання права ліквідаційній комісії передавати правонаступнику документацію щодо надання пільг з придбання твердого палива до початку робіт з фізичної ліквідації підприємства).

Електроенергетика та теплоенергетика

Розвиток та модернізація Об'єднаної енергетичної системи України потребує лібералізації ринку електричної енергії з подальшим упорядкуванням регулюючих функцій держави, виконання яких спрямоване на створення стимулів для залучення інвестицій у галузь, поступової інтеграції до європейських електричних мереж і ринку та зміцнення на ньому національних позицій.

Метою розвитку електроенергетичної галузі є:

послідовна лібералізація та забезпечення конкуренції та прозорості діяльності на ринку електроенергії;

сприяння залученню інвестицій для модернізації основних фондів енергокомпаній, що здійснюють виробництво, передачу та постачання електроенергії з метою ефективного використання палива, недопущення понаднормативних втрат електроенергії, підвищення надійності та якості електропостачання, впровадженню сучасних технологій "інтелектуальних" розподільних мереж, у тому числі за рахунок тарифної політики;

ліквідація перехресного субсидіювання та створення економічних стимулів для ефективного та ощадливого енергоспоживання;

упорядкування процедури та нарощення обсягів експорту електроенергії;

забезпечення диверсифікації джерел постачання імпортної енергетичної сировини та створення прозорого, конкурентного внутрішнього ринку палива;

зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища;

інтеграція до транс'європейських електричних мереж та ринку електричної енергії.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

забезпечення проведення аудиту НАК "Енергетична компанія України" згідно з міжнародними стандартами;

здійснення заходів з припинення перехресного субсидіювання споживачів електроенергії;

розроблення та прийняття рішень, спрямованих на створення стимулів для залучення інвестицій у розвиток об'єктів енергетичної галузі, забезпечення їх повернення та обґрунтованої прибутковості;

запровадження стимулів для залучення приватних інвестиції в електроенергетичну галузь;

впровадження механізму визначення на конкурсних засадах покупців під час укладання договорів експорту електроенергії;

проведення незалежного обстеження електричних мереж обленерго з метою забезпечення обґрунтованості технологічних втрат у мережах енергопостачальних компаній;

забезпечення введення в експлуатацію магістральних ліній електропередачі для надання можливості паралельної роботи Об'єднаної енергетичної системи України з енергетичним об'єднанням країн Європи та залучення з цією метою іноземних інвестицій;

забезпечення введення в експлуатацію щороку розподільних електричних мереж протяжністю не менш як 6 тис. кілометрів, перш за все в сільській місцевості;

завершення будівництва Ташлицької та Дністровської гідроакумулюючих електростанцій;

стимулювання спорудження нових гідроелектростанцій на річках Тисі, Дністрі та їх притоках за наявності техніко-економічного обґрунтування таких проектів;

забезпечення розроблення та виконання Програми інтеграції Об'єднаної енергетичної системи України до синхронної зони енергетичного об'єднання країн Європи;

забезпечення набуття Україною членства в Енергетичному Співтоваристві.

Завданнями Кабінету Міністрів України у галузі теплоенергетики є:

розроблення Концепції розвитку теплоенергетики, яка передбачатиме перехід теплоелектростанцій до споживання вітчизняного енергетичного вугілля;

розроблення Концепції створення ринку теплової енергії з метою стимулювання розвитку конкуренції в теплоенергетиці та прозорого ціноутворення;

створення умов для залучення інвестицій до модернізації систем теплозабезпечення;

ухвалення плану дій, спрямованих на зменшення щороку втрат тепла в теплових мережах;

забезпечення реконструкції існуючих і будівництва нових енергоблоків на Придніпровській, Слов'янській, Добротвірській, Трипільській, Зміївській, Старобешівській, Криворізькій теплоелектростанціях;

забезпечення реконструкції та модернізація чотирьох блоків Бурштинської теплоелектростанції.

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту Закону України "Про Національну комісію з регулювання електроенергетики" з визначенням незалежного статусу зазначеної комісії;

підготовку проектів законодавчих актів щодо визначення межі відповідальності виробників і постачальників електроенергії за надійність та якість надання послуг споживачам та утримання електричних мереж.

Енергозбереження та енергоефективність

Реалізація потенціалу енергозбереження в Україні, який, за розрахунками, становить понад 45 відсотків нинішнього обсягу споживання енергоресурсів, дасть змогу уникнути критичної залежності держави від зовнішніх джерел постачання. При цьому перехід до ринкового формування цін на паливно-енергетичні ресурси має стати одним з головних факторів, який спонукатиме до впровадження енергоефективних технологій та здійснення енергозберігаючих заходів.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

спрямування державних інвестицій за відповідними бюджетними програмами на здійснення заходів з енергозбереження, а також ведення обліку споживання енергоресурсів у невиробничій сфері (закладами бюджетної, соціальної, комунальної сфери, а також громадянами) із пріоритетним здійсненням на конкурсній основі державних закупівель найбільш енергоефективного обладнання, насамперед вітчизняного виробництва;

започаткування виконання із залученням кредитів міжнародних фінансових організацій довгострокової державної програми впровадження енергоощадних опалювальних систем та освітлення індивідуальних будинків, насамперед у сільській місцевості;

зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту;

запровадження механізму стимулювання енергозбереження через державне регулювання, в тому числі шляхом застосування фіскальних методів економічної мотивації суб'єктів господарювання до запровадження енергоефективних технологій та енергозберігаючого обладнання, а також під час формування тарифної політики для забезпечення збалансованого розвитку паливно-енергетичного комплексу;

встановлення контролю за адресністю субсидіювання житлово-комунальних послуг;

удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення повернення заборгованості підприємств промисловості та житлово-комунального господарства перед енергетичним сектором за минулі роки;

забезпечення надійності енергопостачання, розвитку і впровадження альтернативних джерел виробництва електроенергії;

запровадження на законодавчому рівні відповідальності суб'єктів господарювання за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

збільшення обсягу фінансування наукових досліджень у сфері енергозбереження та пошуку альтернативних видів енергії;

перегляд Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики, подання на розгляд Верховної Ради України проектів законів України, прийняття яких сприятиме виконанню завдань Програми.

Уряд зобов'язується забезпечити прийняття оновленої Державної програми енергоефективності, узгодженої з Енергетичною стратегією України на період до 2030 року.

3.4. Промисловість

Промисловість забезпечує інноваційний розвиток всіх сфер суспільного життя країни. Рівень розвитку промисловості визначає місце і роль, яке займе Україна в світовому поділі праці, та її конкурентоспроможність.

У зв'язку з цим Уряд з урахуванням перспектив інтеграції в європейське співтовариство має забезпечити випереджальний розвиток промислового комплексу. Стратегічною метою державної промислової політики є створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво, здатного до саморозвитку промислового комплексу, який забезпечує можливість постіндустріального розвитку України.

Досягнення зазначеної мети здійснюватиметься шляхом залучення інтелектуальних, матеріальних, фінансових, інформаційних, кадрових та інших ресурсів за такими основними напрямами:

прискорення інституціональних перетворень у промисловості;

удосконалення структури промислового виробництва;

посилення інноваційної спрямованості розвитку промисловості;

розширення ринку збуту, посилення коопераційних зв'язків та активізація міжнародного співробітництва;

підвищення рівня соціального захисту, екологічної безпеки, поліпшення умов праці.

Прискорення інституційних перетворень у промисловості, приведення її структури у відповідність з вимогами постіндустріального розвитку є передумовою підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної промисловості на світовому ринку. Основними завданнями при цьому є:

формування макротехнологічних комплексів із замкненими циклами за пріоритетами інноваційного розвитку, насамперед в авіаційній, ракетно-космічній, суднобудівній, оборонній, приладобудівній, мікроелектронній, енергомашинобудівній та сільгоспмашинобудівній галузях;

оптимізація регіональних та міжрегіональних промислових комплексів; сприяння створенню регіональних промислових кластерів, передусім у найбільш наукоємних і високотехнологічних галузях та виробництвах, здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал промисловості;

розроблення та запровадження дієвого механізму створення вітчизняних транснаціональних компаній;

запровадження механізму залучення приватного капіталу для виконання державних програм розвитку галузей промисловості;

розроблення механізму перерозподілу капіталу з традиційних галузей промисловості до постіндустріальних.

Удосконалення структури промислового виробництва передбачає значне збільшення частки наукоємної конкурентоспроможної продукції у промисловому виробництві і забезпечується шляхом:

розроблення механізму стимулювання процесів прискореного оновлення основних фондів та запровадження нових технологій з поліпшеними техніко-економічними показниками, зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, поглибленим рівнем переробки, комплексною автоматизацією та інформатизацією виробничих процесів, істотним підвищенням продуктивності праці та соціального забезпечення працівників;

стимулювання розвитку наукоємних галузей (мікроелектронної, ракетно-космічної, авіабудівної, автомобілебудівної, інформаційних та знаннєвих технологій, суднобудівної, енергомашинобудівної);

створення умов для прискорення розвитку легкої промисловості, машинобудівних галузей, що орієнтовані на задоволення потреб споживчого ринку та агропромислового ринку;

забезпечення розроблення та освоєння виробництва нових видів імпортозамінних видів продукції.

Посилення інноваційної спрямованості розвитку промисловості та галузевої науки, наукові дослідження, розроблення та запровадження на їх основі інновацій у виробництві є найважливішим фактором підвищення конкурентоспроможності промислової продукції шляхом підвищення її функціональності, якості, рівня енерго- та ресурсозбереження. Це досягатиметься в результаті:

створення галузевої системи прискореного інноваційного розвитку та вдосконалення системи наукового забезпечення;

створення умов для утворення технополісів і технологічних інкубаторів, розвитку мережі та удосконалення механізму роботи технопарків;

оптимізації програм розвитку промисловості та її галузей із забезпеченням комплексного вирішення ключових питань інноваційного розвитку і формування нових промислових укладів;

розроблення і широкого запровадження нових енергоефективних, ресурсозберігаючих, гнучких технологій та обладнання для галузей економіки;

розроблення нових видів озброєнь і військової техніки для задоволення потреб Збройних Сил та для експортування;

забезпечення відповідності структури та оснащеності науково-технологічного потенціалу промисловості вимогам постіндустріального розвитку.

Розширення ринку збуту, посилення коопераційних зв'язків та активізація міжнародного співробітництва в промисловості є важливим фактором поліпшення зовнішньоторговельного балансу і забезпечуватиметься шляхом:

стимулювання експорту промислової продукції, насамперед наукоємної;

створення сприятливих умов для діяльності промисловості у разі вступу до СОТ;

гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими і запровадження визнаних на міжнародному рівні систем сертифікації та управління якістю.

3.5. Транспортно-дорожній комплекс,
зв'язок та інформатизація

З метою задоволення потреб економіки та населення у безпечних та високоякісних перевезеннях, створення умов для забезпечення енергетичної безпеки, реалізації транзитного потенціалу держави, інтеграції систем транспорту і зв'язку до європейської та світової, впровадження новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій необхідно досягти стабільного розвитку галузі та підвищити конкурентоспроможність послуг транспорту і зв'язку на міжнародному ринку.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

підвищення ефективності державного управління галуззю шляхом розмежування функцій державного управління та управління господарською діяльністю;

розроблення концепції формування транспортної політики, створення на її базі державних цільових програм функціонування, розвитку та реформування авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту;

забезпечення високого рівня безпеки перевезень усіма видами транспорту;

забезпечення інтенсивного оновлення основних виробничих фондів усіх видів транспорту та дорожнього господарства;

продовження будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг та мостів, насамперед за напрямками транспортних коридорів;

підготовка пропозицій щодо удосконалення законодавства з питань розвитку транспорту, зв'язку та інформатизації, розроблення законопроекту про морську політику України;

розроблення проектів Кодексу торговельного мореплавства ( 176/95-ВР ) (нова редакція) та Повітряного кодексу України ( 3167-12 ) (нова редакція), а також законів про морські порти, про внутрішній водний транспорт, про внесення змін до законів про автомобільні дороги, про концесії, про автомобільний транспорт;

приєднання до міжнародних конвенцій та угод у сфері транспорту і митних процедур; адаптація національного законодавства з питань організації транзитних перевезень та розвитку мережі міжнародних транспортних коридорів до норм і стандартів ЄС;

імплементація в повному обсязі Міжнародної конвенції по пошуку і рятуванню на морі 1979 року , створення національної системи пошуку та рятування в зоні морської відповідальності України;

визначення зони відчуження земельних ділянок для будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва та кільцевої дороги вздовж залізничного кільця в м. Києві; резервування земельних ділянок для розвитку аеропортів та морських портів;

удосконалення тарифної політики щодо перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно до вимог СОТ;

підготовка рухомого складу та об'єктів транспорту, зв'язку та інформатизації до обслуговування фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу шляхом реконструкції аеропортів, запровадження швидкісного руху пасажирських поїздів між приймаючими містами, закупівлі необхідної кількості міських автобусів великої місткості та комфортабельних автобусів для міжміських і міжнародних перевезень із забезпеченням при цьому перегляду ввізних митних платежів;

розроблення та виконання програми електронного урядування, забезпечення повної телефонізації та надання можливості доступу до Інтернету на всій території України, універсальних послуг поштового зв'язку належної якості та сприяння розширенню їх переліку;

впровадження наземного цифрового телебачення та радіомовлення на території України;

сприяння розвитку загальнодоступних телекомунікаційних послуг, зокрема в сільській місцевості, з використанням сучасних технологій;

підтримка розвитку вітчизняних наукоємних технологій, зокрема національної індустрії програмного забезпечення.

3.6. Агропромисловий комплекс
і розвиток сільської місцевості

Уряд бере на себе зобов'язання забезпечити пріоритетний розвиток аграрного сектору національної економіки, утвердити його конкурентоспроможність та сприяти становленню суспільної гармонії - однакової якості життя громадян України як на селі, так і в місті.

Уряд розглядає свою діяльність в агропромисловому секторі національної економіки в контексті забезпечення європейських стандартів рівня життя сільського населення та спрямовує свої зусилля на вирішення таких пріоритетних завдань:

формування сучасної інфраструктури сільських територій, підвищення привабливості сільського способу життя, забезпечення всебічного розвитку особистості;

істотне збільшення обсягу витрат із створення нових робочих місць у сільській місцевості за рахунок коштів бюджетів відповідних фондів державного соціального страхування;

сприяння розвитку житлово-комунального господарства, систем газифікації, водопостачання, зв'язку та автомобільних доріг у сільській місцевості з наданням субвенцій відповідним місцевим бюджетам;

сприяння створенню системи побутового обслуговування на селі;

забезпечення культурно-освітнього розвитку сіл, зокрема добудова шкіл та дошкільних навчальних закладів, бібліотек, клубів і кінотеатрів;

збільшення доходів жителів сільської місцевості шляхом виконання програми сприяння перетворенню особистих селянських господарств у господарства товарного типу із залученням їх до виконання програм державної підтримки, а також шляхом забезпечення розвитку альтернативного підприємництва на селі;

створення прозорого конкурентного середовища для вітчизняних виробників, просування їх продукції на зовнішній ринок;

підтримка розвитку інфраструктури агропромислового комплексу, зокрема аграрного фонду, аграрної біржі та страхового фонду;

розв'язання проблеми забезпечення сільського господарства сучасною технікою вітчизняного виробництва, створення та забезпечення функціонування машинно-технологічних станцій на державній і кооперативній основі в кожному сільському районі;

підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільського господарства, впровадження сучасних технологій з метою зменшення його енергозалежності та зниження собівартості виробленої продукції, спрямування бюджетної підтримки на задоволення зазначених потреб та врахування такої необхідності під час формування податкової політики;

перехід до європейської моделі забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

перехід до прозорих адресних схем надання державної підтримки безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам;

запровадження європейських принципів державної підтримки сільськогосподарських виробників з урахуванням обсягу обробленої землі, одиниці випущеної продукції, одиниці експортної продукції;

впровадження сучасних методів формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції та продовольства;

заборона здійснення виплати заробітної плати в іншій, ніж грошова, формі;

стимулювання лізингу сільськогосподарської техніки та обладнання з подальшим їх надаванням безпосереднім користувачам;

формування сучасної фінансово-кредитної та ринкової інфраструктури з метою забезпечення підвищення рівня інвестиційної привабливості агропромислового комплексу, розроблення механізму ефективного управління ризиками в сільськогосподарському виробництві;

розроблення і здійснення комплексу заходів з метою створення умов для функціонування ринку землі (зокрема, завершення видачі державних актів на право власності на землю, виділення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), забезпечення ведення державного земельного кадастру, проведення грошової оцінки земель, впровадження механізму регулювання ринку землі тощо) та зняття після здійснення зазначених заходів мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення;

удосконалення структури та упорядкування функцій органів державного управління в агропромисловому комплексі, перехід від регламентації, розподілу та адміністративного втручання до більш ефективного виконання законодавства, насамперед у частині забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської та харчової продукції;

створення сучасної дорадчої інфраструктури для надання інформації про технології, юридично-правових та маркетингових консультацій з урахуванням передових надбань аграрної науки та досвіду їх практичного застосування;

зміцнення інвестиційної та інноваційної складової розвитку аграрного сектору, концентрація зусиль аграрної науки, включаючи потенціал аграрних вищих навчальних закладів, на вирішенні пріоритетних завдань галузі.

Виходячи з викладеного, Уряд визначає такі шляхи досягнення пріоритетних завдань.

Всебічний розвиток сільської місцевості, спрямований на створення комфортних умов життя для сільських жителів.

В основі розв'язання проблеми розвитку сільських територій Уряд вбачає реалізацію соціально-економічних пріоритетів сільського населення та сільських громад, беручи на себе такі зобов'язання:

перейти від централізованого розподілу бюджетних коштів для розвитку сільської місцевості до формування економічного підґрунтя забезпечення збалансованого фінансування відповідних програм територіальними громадами;

запровадити спеціальні програми підвищення рівня зайнятості населення, що проживає у сільській місцевості, шляхом збільшення обсягу державного замовлення на освіту спеціалістів сільськогосподарської галузі та забезпечення їх житлом;

запровадити надання державної допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які працюватимуть не менш як три роки у сільській місцевості;

передати об'єкти соціальної інфраструктури сільської місцевості в комунальну власність, передбачивши у проектах Державного бюджету України на відповідний рік обов'язкове виділення необхідних для цього коштів рівними частинами;

створити умови для суб'єктів господарювання з надання соціальних послуг, утримання об'єктів соціальної інфраструктури села, транспортного забезпечення тощо;

класифікувати сільські населені пункти за умовами проживання населення. Розробити критерії оцінки стану сільських територій для проведення суцільної паспортизації сільських населених пунктів і підготовки з урахуванням її результатів регіональних програм розвитку сільських територій;

здійснити методологічне забезпечення реалізації соціальних стандартів життя для населених пунктів різних категорій у розрізі таких складових:

високоякісне медичне обслуговування;

сучасні дошкільне виховання, загальна середня та позашкільна освіта;

електрифікація та газифікація (або забезпечення альтернативних видів опалення);

сучасна дорожня інфраструктура;

засоби комунікації (персональні, загального користування, для органів місцевої влади та самоврядування);

розробити економічно вмотивовану систему забезпечення соціальних стандартів, що враховуватиме:

надання соціальних послуг у сільських населених пунктах, у тому числі шляхом забезпечення розвитку комунікаційної складової (програма "Шкільний автобус" ( 31-2003-п ), збільшення штату працівників та парку автомобілів у районних лікарнях для доставки пацієнтів і надання медичних послуг тощо);

проведення економічного аналізу альтернативних варіантів забезпечення опалення в населених пунктах, які занепадають;

розробити проект Закону України "Про сільську поселенську мережу", яким визначатимуться критерії поділу населених пунктів на категорії, а також основні принципи забезпечення мінімальних соціальних стандартів життя в населених пунктах різних категорій;

запровадити тендерні процедури під час:

виділення бюджетних призначень для забезпечення розвитку сільських територій за рахунок коштів центрального та місцевих бюджетів;

розподілу місцевими громадами (сільський та районний рівень) бюджетних коштів пропорційно кількості їх жителів;

створення (відновлення) об'єктів соціальної інфраструктури та їх утримання;

створити електронну систему звітності та розміщувати в Інтернеті відповідну інформацію про використання коштів державного та місцевих бюджетів, які спрямовані на розвиток сільських територій.

Підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу, якості сільськогосподарської сировини та харчової продукції.

Уряд розглядає агропромисловий комплекс не тільки як основу забезпечення раціонально обґрунтованих норм споживання високоякісної харчової продукції власного виробництва, а і як один з основних важелів формування конкурентної переваги вітчизняної економіки на світовому ринку. З огляду на зазначене Уряд бере на себе зобов'язання забезпечити:

посилення інноваційної ролі аграрної науки і освіти, зокрема:

проведення комплексного оцінювання результативності аграрної науки та освіти, підготовка за його результатами програми реформування з метою удосконалення структури наукових установ, організацій і підприємств, підвищення ефективності використання державного майна, зменшення чисельності адміністративно-господарського персоналу відповідно до європейських стандартів);

створення системи підвищення якості державного управління, в тому числі органів місцевого самоврядування, зокрема шляхом підготовки та перепідготовки кадрів;

забезпечення високоякісної підготовки фахівців відповідно до вимог сучасного сільськогосподарського виробництва;

формування ефективної системи сільськогосподарського дорадництва шляхом об'єднання зусиль органів державної влади, освіти, науки і дорадчих служб;

розроблення проектів законодавчих актів, спрямованих на удосконалення системи оподаткування в агропромисловому комплексі;

удосконалення системи надання бюджетної підтримки агропромисловому комплексу з метою підвищення ефективності її використання, а саме:

запровадження класифікації програм бюджетної підтримки за такими критеріями: ефективність, доступність, зручність для сільськогосподарських виробників, прозорість та неупередженість розподілу; проведення комплексного оцінювання програм за наведеними критеріями;

забезпечення поступового переходу до виплати дотацій з урахуванням товарності та якості сільськогосподарської і харчової продукції;

запровадження відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" ( 1877-15 ) диференційованої тваринницької та спеціальних тваринницьких дотацій для концентрації виробництва в тваринництві та забезпечення належної якості тваринницької сировини;

забезпечення поступового переходу від цінових дотацій до фіксованих платежів (з розрахунку на гектар або голову худоби), які не залежать від обсягу виробництва сільськогосподарської продукції;

удосконалення ринкової інфраструктури та регулювання шляхом розроблення проектів законодавчих актів щодо:

внесення змін до Закону України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) у частині забезпечення формування державного продовольчого резерву виключно Аграрним фондом (накопичення і реалізація сільськогосподарської продукції Держкомрезервом проводиться в межах обсягів, необхідних для забезпечення стратегічних потреб держави);

передачі сільськогосподарської продукції, що зберігається у державному резерві понад затверджені обсяги накопичення, з Держкомрезерву до Аграрного фонду;

внесення змін до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" ( 1877-15 ) з метою підпорядкування Аграрного фонду Кабінетові Міністрів України з формуванням наглядової ради з представників центральних органів виконавчої влади, відповідальних за формування економічної, фінансової та аграрної політики; застосування Аграрним фондом інтервенцій виключно для накопичення продовольчого резерву та забезпечення балансування ринку; проведення фінансових і товарних інтервенцій для досягнення мінімальних та максимальних цін виключно за цінами біржового товарного ринку України;

розроблення пропозицій щодо внесення змін до ряду законів України стосовно стимулювання розвитку ф'ючерсного ринку сільськогосподарської та іншої продукції;

розроблення проектів та сприяння прийняттю законів України:

Про оптові ринки сільськогосподарської продукції;

Про внесення змін до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" ( 469/97-ВР ) з метою розвитку кооперативних формувань, створення сприятливих умов для їх функціонування;

формування та ведення реєстру складських документів на зерно;

реалізація ефективної фінансово-кредитної політики, а саме:

удосконалення механізму надання компенсацій кредитних ставок за кредитами комерційних банків з метою стимулювання їх зниження для сільськогосподарських товаровиробників;

включення до проекту державного бюджету положення щодо компенсації кредитних ставок за кредитами комерційних банків у разі кредитування сільськогосподарських виробників в обсягах, що гарантуватимуть вільний доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів за пільговими ставками;

стимулювання розвитку кооперативних банків та кредитних спілок у сільській місцевості;

удосконалення нормативно-правового забезпечення лізингових операцій з метою збільшення їх доступності і привабливості для сільськогосподарських товаровиробників;

підготовка проектів змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи страхування в сільському господарстві, зокрема в частині визначення об'єктів страхування та розміру страхових внесків, що підлягають компенсації;

забезпечення захисту внутрішнього ринку з використанням методів тарифного і нетарифного регулювання (на постійній основі) за результатами моніторингу зовнішньоекономічної діяльності;

удосконалення координації у сфері здійснення контролю за якістю та безпечністю сільськогосподарської сировини та харчової продукції шляхом підготовки проектів законів України щодо:

визначення нових принципів і вимог до безпечності харчових продуктів та інформування споживачів про їх властивості, а також удосконалення державного контролю та нагляду за дотриманням санітарних і ветеринарно-санітарних вимог під час утримання тварин та виробництва харчових продуктів тваринного походження згідно з відповідними європейськими регламентами;

внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань підтвердження відповідності продукції з метою приведення їх норм у відповідність з європейськими правилами та стандартами;

зменшення енергозалежності сільськогосподарського виробництва, а саме:

сприяння впровадженню в агропромисловому комплексі новітніх ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

проведення комплексного порівняльного аналізу доцільності прискореного розвитку виробництва відновлюваних видів енергії з економічної, технологічної та сировинної точки зору;

внесення за результатами зазначеного аналізу змін до законодавства з питань стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії, розроблення та здійснення комплексу заходів щодо виробництва альтернативних видів енергії.

Ефективне використання ресурсного та інвестиційного потенціалу земель як життєвого середовища і основного засобу виробництва.

З метою відновлення соціальної справедливості щодо можливості розпоряджатися землею жителями сільської місцевості (особливо похилого віку), зростання інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва Уряд бере на себе зобов'язання:

забезпечити реалізацію та захист прав селян на землю шляхом повної персоніфікації власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема:

спрощення процедури оформлення документів на право власності на землю та майно для селян; зменшення ставки державного мита на земельну спадщину для селян;

якнайшвидше завершення видачі державних актів на право власності на землю громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) та інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення;

ведення єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та прийняття відповідних актів у зазначеній сфері;

створення загальнодержавного кадастру землі в електронному вигляді та відповідної земельно-інформаційної бази даних;

розроблення і виконання державної програми, спрямованої на концентрацію земельних масивів, з метою створення оптимальної системи землекористування і раціонального управління земельними ресурсами;

законодавче обмеження для однієї юридичної особи максимального розміру земельних масивів у відсотках до площі землекористування відповідних територіальних одиниць, під час набуття права власності;

підготовка законопроекту про внесення змін до Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) з визначенням мінімального строку дії договорів оренди сільськогосподарських угідь на період ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою (але не менш як на п'ять років);

визначення на законодавчому рівні статусу особистого селянського господарства і домогосподарства з метою надання їм можливості долучитися до програм державної підтримки та обов'язкового державного пенсійного страхування;

врегулювання на законодавчому рівні порядку передачі власниками земельних паїв в державне управління з метою забезпечення гарантованої виплати орендної плати;

забезпечити до завершення дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення формування цілісної інфраструктури ринку земель шляхом:

підготовки проектів Законів України "Про ринок земель" та "Про державний земельний кадастр";

установлення на законодавчому рівні спрощеного порядку набуття права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення юридичними особами України, утвореними іноземними юридичними особами або фізичними особами - іноземцями;

затвердження Тимчасового порядку проведення торгів стосовно земель несільськогосподарського призначення та організації аукціонної діяльності (для невідкладного врегулювання питань щодо врахування специфіки правовідносин у сфері використання земель несільськогосподарського призначення);

забезпечити розвиток земельного іпотечного кредитування шляхом:

підготовки проектів змін до Законів України "Про іпотеку" ( 898-15 ) та "Про оренду землі" ( 161-14 ) щодо можливості застави майнових прав на земельні ділянки для одержання кредитів, у тому числі довгострокових;

розроблення та затвердження нормативно-правових актів з питань вдосконалення системи оцінки земель сільськогосподарського призначення та процедури підтвердження майнових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

врегулювати основні засади і встановити порядок реалізації права державної та комунальної власності, управління об'єктами права державної та комунальної власності, в тому числі територіальних громад, а саме:

провести інвентаризацію земель державної та комунальної власності з метою встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст, селищ, сіл) і запровадження нового механізму управління ними; розмежування земель державної та комунальної власності, посилення відповідальності за використання земельних ресурсів і зміцнення економічної бази місцевого самоврядування;

підготувати проекти Законів України "Про державну інвентаризацію земель", "Про управління землями державної власності", "Про порядок викупу земель для суспільних потреб";

установити відповідальність за неефективне використання земельних ресурсів;

переглянути пільги із здійснення плати за землю та забезпечення використання надходжень від плати за землю відповідно до Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 );

забезпечити охорону та раціональне використання земель шляхом:

підготовки проектів Законів України "Про Загальнодержавну програму використання та охорони земель", "Про зонування та районування земель";

завершення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та врегулювання на законодавчому рівні питання виведення з обороту деградованих та непридатних для ведення сільського господарства земель з виділенням необхідних бюджетних коштів;

посилення контролю за переведенням земель сільськогосподарського призначення в інші категорії;

розроблення системи вторинного освоєння запущених (не деградованих) сільськогосподарських земель, у тому числі меліорованих, через надання підтримки фермерським господарствам і новоутворюваним сільськогосподарським підприємствам;

проведення суцільної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, складення агрохімічних паспортів (документів державного зразка) полів, земельних ділянок та розроблення на їх основі науково обґрунтованих рекомендацій з ефективного та безпечного застосування агрохімічних засобів;

розроблення та виконання Державної програми відновлення родючості ґрунтів.

3.7. Розвиток регіонів

Основною метою державної регіональної політики повинно стати забезпечення єдності держави, розвиток міжрегіональної співпраці, створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів шляхом запровадження нових інструментів стимулювання їх розвитку.

Основними завданнями Кабінету Міністрів України у сфері регіонального розвитку є:

забезпечення взаємодії Уряду та регіонів шляхом узгодження пріоритетів і завдань загальнодержавних та регіональних програм економічного і соціального розвитку;

запровадження державної підтримки здійснення заходів з подолання депресивності окремих територій шляхом підготовки та виконання відповідних програм;

забезпечення реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року;

визначення основних засад надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів та критеріїв їх подальшого перерозподілу між бюджетами місцевого самоврядування; підготовка проекту Закону України "Про основні засади надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів";

активізація розвитку транскордонного співробітництва;

підвищення ефективності виконання державних цільових програм розвитку окремих регіонів шляхом моніторингу ефективності їх виконання та обґрунтування необхідності реалізації на даному етапі розвитку регіонів.

IV. Україна і світ

Уряд підтверджує відданість України її міжнародним зобов'язанням та бере на себе відповідальність за продовження закріпленого законодавством України зовнішньополітичного курсу, що включає в себе стратегічні цілі європейської інтеграції та прийняття рішення про вступ України в НАТО, при збереженні рівноправних та добросусідських відносин з Російською Федерацією та іншими сусідніми країнами, зміцненні позицій України в Східноєвропейсько-Чорноморському регіоні.

Політика Уряду у сфері зовнішніх зносин полягає в утвердженні і розвитку України як незалежної демократичної держави шляхом забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету і безпеки, територіальної цілісності та непорушності державного кордону, політичних, торговельно-економічних, науково-технічних, культурних та інших інтересів України, а також законних прав громадян України та її юридичних осіб за кордоном.

Стратегічною метою є набуття членства в Європейському Союзі та забезпечення енергетичної незалежності України.

Пріоритетами є завершення процесу набуття Україною членства в СОТ, завершення переговорів з ЄС щодо нової посиленої угоди, якою передбачатиметься, зокрема створення поглибленої зони вільної торгівлі з ЄС, а також розширення співробітництва з НАТО. Ухвалення рішення про вступ України в НАТО за наслідками всеукраїнського референдуму.

Уряд зобов'язується забезпечити:

ініціювання ратифікації міжнародних договорів, пов'язаних із вступом до СОТ;

вжиття заходів з метою приєднання України до Плану дій щодо набуття членства в НАТО та його неухильне виконання;

завершення виконання комплексу зобов'язань України перед Радою Європи в їх законодавчій частині, включаючи приведення Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" (N 802-IV, 15 травня 2003 р.) у відповідність з метою і об'єктом Хартії шляхом внесення змін і доповнень до нього;

імплементацію положень Рамкової Конвенції про захист прав національних меншин та поглиблення міжнародного співробітництва у сфері захисту прав національних меншин з країнами, які мають в Україні етнічно споріднені спільноти, та забезпечення діяльності відповідних змішаних міжурядових комісій;

активізацію адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

сприяння прийняттю Закону України "Про засади зовнішніх зносин", положення якого, зокрема, підтверджують як незмінність курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, кінцевою метою якого є членство у ЄС та НАТО, так і стратегічну важливість розбудови рівноправних і взаємовигідних відносин з Російською Федерацією, Польщею та США.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

удосконалення системи координації політики європейської інтеграції України на політичному рівні, включаючи її формування, стратегічне планування, імплементацію, моніторинг та аналіз ефективності, шляхом розроблення ефективного централізованого інституційного механізму координації;

завершення переговорів з ЄС щодо укладення нової посиленої угоди, якою, зокрема, передбачатиметься створення поглибленої зони вільної торгівлі з ЄС, з урахуванням принципів асиметрії;

розроблення нових Стратегії та Програми інтеграції України до ЄС;

завершення договірно-правового оформлення державного кордону, зокрема, завершення виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, пов'язаних з набранням чинності Договором між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997 року; організація робіт з демаркації українсько-білоруського та українсько-російського державного кордону; завершення демаркації українсько-молдовського державного кордону; завершення переговорів з Румунією щодо розмежування континентального шельфу та визначення виключних економічних зон; завершення переговорів та підписання угоди з Російською Федерацією щодо делімітації акваторії Азовського моря та Керченської протоки;

завершення процедур, пов'язаних із перетворенням Організації за демократію та економічний розвиток ГУАМ у повноцінну міжнародну організацію;

підтримка співробітництва в рамках Спільноти демократичного вибору, Київського безпекового форуму та інших міжнародних ініціатив, які мають забезпечити реалізацію європейського виміру зовнішньої політики України як держави, відданої ідеалам демократії, верховенства права та прав людини;

активізація миротворчої діяльності відповідно до законодавства та національних інтересів України, зокрема під егідою ООН і в рамках військових та цивільних місій ЄС і НАТО;

продовження переговорів на основі українського плану мирного врегулювання придністровської проблеми та відповідних рішень органів влади Республіки Молдова у розширеному (за участю США і ЄС) форматі; сприяння структурним змінам та процесу демократизації в Придністровському регіоні Республіки Молдова під міжнародним контролем для забезпечення демократичних стандартів, основних прав і свобод громадян;

підготовка, прийняття та належна імплементація нових державних програм інформування громадськості з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, проведення активної роз'яснювальної роботи серед населення стосовно діяльності Альянсу та співробітництва України з НАТО;

забезпечення виконання договорів між Україною і НАТО;

вжиття заходів з метою створення повномасштабної зони вільної торгівлі між Україною, Російською Федерацією та іншими державами - членами СНД відповідно до норм СОТ;

поглиблення стратегічного партнерства з Російською Федерацією, Польщею та США;

підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України шляхом модернізації і подальшої розбудови національної транспортної мережі та її інтегрування до загальноєвропейської інфраструктури;

продовження (або започаткування) переговорів з країнами, де працює значна частина українських громадян, з метою підписання міжурядових угод щодо їх соціального захисту;

започаткування діалогу з Європейським Союзом та окремими його державами - членами щодо спрощення режиму поїздок громадян України, кінцевою метою якого є встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС;

проведення переговорів щодо зовнішньої допомоги ЄС та участі України у програмах та агентствах ЄС;

завершення виконання першого етапу Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу ( 1629-15 ) та визначення чітких коротко- та середньострокових пріоритетів адаптації;

підготовка, прийняття та належна імплементація державних програм підготовки фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції;

забезпечення виконання оновленого Плану дій у сфері юстиції, свободи та безпеки, затвердженого Радою з питань співробітництва Україна - ЄС 18 червня 2007 р., та Плану-графіка його імплементації;

здійснення комплексу заходів щодо визнання міжнародною спільнотою Голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу, вшанування пам'яті його жертв;

виконання наданих УЄФА державних гарантій та підписаних угод щодо підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розроблення проекту Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу" та відповідних змін до законодавчих актів.

^ Наверх

Дата	2008-01-16
Тип документу	Програма Постанова
Назва	Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків"
Номер	14
Введенно в дiю	2008-01-16
Автори	Кабінет Міністрів (КМУ)
Опублiковано	Інвестгазета № 7 вiд 2008-02-18 стор.4

	документiв в базi
	550558

Про документ