ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ
18.08.2005 N 4/326

Про визнання недійсним наказу

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки про визнання недійсним наказу, суддя Борисенко І.І., представники: від позивача: Жигун О.В. - дов., від відповідача: Янів Г.А. - дов., від третіх осіб: 1. Матіс А.С. - дов., 2. Іллюша С.Н. - дов., в засіданні суду був присутній: Громадський С.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України N 540 від 18.03.2005 р. як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує інтереси та права Позивача як власника приміщень.

Відповідач та треті особи проти заявлених позовних вимог заперечують повністю, посилаючись на те, що наказ N 540 видано відповідно до чинного законодавства та компетенції Фонду державного майна України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва встановив:

18 березня 2005 року Фонд державного майна України, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 10.02.2005 N 39353/18/1-04 видав наказ N 540.

Наказом виключено із переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлові приміщення площею 5303,9 кв.м, що знаходяться на балансі Державного науково-дослідного інститут інформатизації та моделювання економіки і орендуються ВАТ "Кредитпромбанк", розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 38, літери А, А1, А2 (пункт 29 додатка N 1 до наказу ФДМУ від 30.09.2004 N 2043 зі змінами, внесеними пунктом 3 наказу ФДМУ від 13.10.2004 N 2147 та пунктом 7 наказу ФДМУ від 30.11.2004 N 2641). Регіональному відділенню ФДМУ по місту Києву наказано відмінити прийняті рішення щодо здійснення приватизації зазначеного об'єкта.

Наказ N 540 не відповідає вимогам ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та пункту 2 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.92 N 2558-XII, оскільки доручення Кабінету Міністрів України не є його актом, у зв'язку з чим не має юридичної сили і не створює правових наслідків для видачі наказу. При цьому Відповідачем порушуються вимоги ст. 19 Конституції України, відповідно до якої державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач є власником нежитлових приміщень площею 5303,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 38, літери А., А1, А2, на підставі договору N 1022 купівлі-продажу, який укладено 09.11.2004 р. між Позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву. Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Позивач виконав свої фінансові зобов'язання і сплатив за нежитлові приміщення 16 931 013,60 (шістнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять одну тисячу тринадцять гривень 60 копійок), що підтверджується платіжним дорученням N 6 від 11.11.2004 року.

Як слідує із суті, наказ Фонду державного майна України направлений на розпорядження майном, яке є власністю Позивача, та на відміну його попередніх рішень про приватизацію вищезазначених приміщень.

Наказ Відповідача порушує статтю 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), відповідно до якої Позивач не може бути позбавлений своєї власності, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Після укладення та виконання договору купівлі-продажу N 1022 від 09.11.2004 р. Відповідач не мав права вчиняти дії щодо розпорядження приміщеннями, які стали власністю Позивача.

Як зазначено вище, наказ направлений на відміну рішень щодо здійснення приватизації приміщень. Тобто по відношенню до Позивача такі дії є не що інше, як відмова у приватизації.

Така відмова у приватизації є протизаконною, оскільки порушує частину 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ), якою встановлено перелік підстав, за яких можлива відмова у приватизації, і на якій стадії. Цей перелік є вичерпним. При підготовці і проведенні приватизації нежитлових приміщень підстав для відмови не існувало, що підтверджується укладенням і виконанням договору купівлі-продажу N 1022.

При вирішенні зазначеного питання преюдиціальне значення має Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000 у справі N 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ). У пункті 5 Рішення викладено висновок Конституційного Суду України про те, що відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у статті 7 Закону.

Виходячи з викладеного, наказ N 540 Фонду державного майна України від 18 березня 2005 року не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та інтереси Позивача, що дає підстави для визнання його недійсним.

За таких обставин позовна заява Позивача підлягає задоволенню.

16.07.2005 р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи.

Сторони не погодилися з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення, тому у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.07.2005 р. для оформлення рішення відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ).

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд міста Києва вирішив:

Позовні вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" задовольнити.

Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України N 540 від 18 березня 2005 року "Про внесення змін до наказу ФДМУ від 30.09.2004 р. N 2043".

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) на користь ВАТ "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, бульв. Дружби народів, 38, код 21666051) витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.І.Борисенко