Директива 2006/43/ЄС
Європейського Парламенту та Ради
про обов'язковий аудит річної звітності та
консолідованої звітності, що вносить зміни до
Директив Ради 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС і
припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС

17 травня 2006 року

(Текст призначений для Європейського економічного простору)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства й зокрема його статтю 44(2)(g);

беручи до уваги пропозицію Комісії;

беручи до уваги висновок Європейського Економічного та соціального Комітету (1);

діючи згідно з процедурою, викладеною в статті 251 Договору (2),

оскільки:

_______________

(1) OB C 157, 28.6.2005, С. 115.

(2) Висновок Європейського Парламенту від 28 вересня 2005 року (ще не опублікований в Офіційному віснику) та Рішення Ради від 25 квітня 2006 року.

(1) Положеннями Четвертої Директиви Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року про річну звітність компаній певних типів (3), Сьомої Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року про консолідовану звітність (4), Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року про річну звітність та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ (5) і Директиви Ради 91/674/ЄС від 19 грудня 1991 року про річну звітність та консолідовану звітність суб'єктів страхової діяльності (6) вимагається, щоб річна або консолідована звітність піддавалася аудитові з боку однієї чи кількох осіб, уповноважених такий аудит виконувати.

_______________

(3) OB L 222, 14.8.1978, С. 11 Директива з поправками, востаннє внесеними Директивою 2003/51/ЄС Європейського Парламенту та Ради (OB L 178, 17.7.2003, С. 16).

(4) OB L 193, 18.7.1983, С. 1 Директива з поправками, востаннє внесеними Директивою 2003/51/ЄС.

(5) OB L 372, 31.12.1986, С. 1 Директива з поправками, востаннє внесеними Директивою 2003/51/ЄС.

(6) OB L 374, 31.12.1991, С. 7 Директива з поправками, внесеними Директивою 2003/51/ЄС.

(2) Умови допуску осіб, відповідальних за проведення обов'язкового аудиту, були викладені у Восьмій Директиві Ради 84/253/ЄЕС від 10 квітня 1984 року про допуск осіб, відповідальних за виконання обов'язкового аудиту облікової документації (7).

_______________

(7) OB L 126, 12.5.1984, С. 20.

(3) Брак гармонізованого підходу до обов'язкового аудиту у Співтоваристві став причиною внесення Комісією пропозицій, що містилися в її повідомленні 1998 року про обов'язковий аудит у Європейському Союзі: дорога вперед (8), утворення Комітету з аудиту, котрий міг би розробити подальші заходи в тісній співпраці з представниками бухгалтерської професії та державами-членами.

_______________

(8) OB C 143, 08.5.1998, С. 12.

(4) На основі робіт, проведених цим Комітетом, 15 листопада 2000 року Комісія випустила рекомендацію із забезпечення якості обов'язкового аудиту в Європейському Союзі: мінімальні вимоги (9), а 16 травня 2002 року - рекомендацію щодо незалежності аудиторів у ЄС: набір фундаментальних принципів (10).

_______________

(9) OB L 91, 31.3.2001, С. 91.

(10) OB L 191, 19.7.2002, С. 22.

(5) Ця Директива має на меті загальну, хоч і не повну, гармонізацію вимог до обов'язкового аудиту. Держава-член, що вимагає проведення обов'язкового аудиту, може встановлювати суворіші вимоги, якщо ця Директива не містить інших положень.

(6) Аудиторські кваліфікації, отримані аудиторами на підставі цієї Директиви, мусять вважатися еквівалентними. Таким чином, держави-члени більше не зможуть наполягати на тому, щоб більшість голосів в аудиторській фірмі належала аудиторам, допущеним місцевими органами, або на тому, щоб більшість членів адміністративного або керівного органу аудиторської фірми були допущені місцевими органами.

(7) Обов'язковий аудит передбачає наявність адекватних знань у таких сферах, як корпоративне, податкове та соціальне право. Такі знання мають бути перевірені, перш ніж аудитор з іншої держави-члена може бути допущений.

(8) Для захисту третіх сторін усі допущені аудитори та аудиторські фірми мають вноситися в доступний для публіки реєстр, що містить базову інформацію про аудиторів та аудиторські фірми.

(9) Аудитори мають дотримуватися найвищих етичних стандартів. Це означає, що до них мають застосовуватися вимоги професійної етики, що регулюють, як мінімум, їхні функції, котрі стосуються суспільних інтересів, їхню добросовісність та об'єктивність, а також їхню професійну компетентність та належну обачливість. Функція аудиторів, що стосується суспільних інтересів, означає, що на якість роботи аудитора покладаються ширші кола людей та установ. Висока якість аудиту гарантує впорядкованість функціонування ринків, добросовісність та ефективність фінансової звітності. Комісія може вжити заходів із впровадження мінімальних стандартів професійної етики. Роблячи це, вона може розглянути принципи, які містяться в Кодексі етики Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC).

(10) Важливо, щоб аудитори та аудиторські фірми поважали приватність своїх клієнтів. Це означає, що до них мають застосовуватися суворі правила дотримання конфіденційності та професійної таємниці, котрі, однак, мають стати на заваді належного застосування цієї Директиви. Ці правила дотримання конфіденційності також мають бути чинними для будь-якого аудитора чи аудиторської фірми, які припинили виконання певного завдання з аудиту.

(11) Аудитори та аудиторські фірми мають бути незалежними при проведенні обов'язкових аудиторських перевірок. Вони можуть інформувати суб'єкта, що перевіряється, про питання, які виникають в результаті аудиторської перевірки, але не повинні брати участі у внутрішніх процесах ухвалення рішень суб'єкта. Якщо вони опиняться у ситуації, за якої рівень загрози їхній незалежності залишається надто високим навіть після вжиття захисних заходів, спрямованих на усунення загроз, то вони повинні відмовитися або утриматися від проведення аудиту. Висновок щодо наявності стосунків, які компрометують незалежність аудитора, з приводу стосунків між аудитором та суб'єктом, що перевіряється, може відрізнятися від аналогічного висновку з приводу стосунків між мережею та суб'єктом, що перевіряється. Якщо кооператив, який відповідає визначенню статті 2(14), або подібний суб'єкт, про який йдеться у статті 45 Директиви 86/635/ЄЕС , повинен або може, згідно з національним законодавством, бути членом неприбуткового аудиторського суб'єкта, то об'єктивний, раціональний та поінформований орган не дійде висновку про те, що стосунки членства ставлять під загрозу незалежність аудитора, якщо при проведенні таким аудиторським суб'єктом обов'язкової аудиторської перевірки одного зі своїх членів щодо аудиторів, які виконують аудиторську перевірку, й до осіб, що можуть впливати на обов'язковий аудит, застосовуються принципи незалежності. Прикладами загроз незалежності аудитора або аудиторської фірми є прямий або опосередкований фінансовий інтерес до суб'єкта, що перевіряється, та надання додаткових неаудиторських послуг. Крім того, незалежність аудитора або аудиторської фірми можуть поставити під загрозу рівень винагород, отриманих від одного суб'єкта, що проходить аудит, та/або структура таких винагород. Для обмеження або усунення таких загроз можуть вживатися такі захисні заходи, як заборони, обмеження, інші політики та процедури й розкриття інформації. Аудитори та аудиторські фірми повинні відмовлятися від надання будь-яких додаткових неаудиторських послуг, що ставлять під загрозу їхню незалежність. Комісія може вжити заходів із впровадження мінімальних стандартів незалежності. Роблячи це, Комісія може взяти до уваги принципи, викладені у вищезгаданій Рекомендації від 16 травня 2002 року. Для визначення незалежності аудиторів необхідно чітко визначити концепцію "мережі", в якій працюють аудитори. У цьому зв'язку необхідно враховувати різноманітні обставини, наприклад, наявність випадків, до яких структура може розглядатися як мережа, через те що вона націлена на розподіл прибутку або витрат. Критерії визначення наявності мережі мають оцінюватися та зважуватися на основі всіх фактичних обставин, що склалися, зокрема з урахуванням наявності спільних звичайних клієнтів.

(12) Якщо у випадках самоконтролю або власної зацікавленості виникає потреба в забезпеченні незалежності аудитора або аудиторської фірми, то рішення щодо того, чи повинен аудитор або аудиторська фірма відмовитися чи утриматися від аудиторського завдання, що стосується їхніх клієнтів з аудиту, ухвалюється державою-членом, а не аудитором чи аудиторською фірмою. Водночас це не повинно вести до ситуації, за якої держави-члени покладають на себе загальний обов'язок щодо запобігання наданню неаудиторських послуг аудиторами чи аудиторськими фірмами своїм клієнтам з аудиту. З метою визначення випадків недоцільності проведення аудитором чи аудиторською фірмою обов'язкових аудиторських перевірок у разі власної зацікавленості чи самоконтролю для забезпечення незалежності аудитора чи аудиторської фірми мають ураховуватися такі фактори, як питання щодо того, чи були випущені пов'язаним суб'єктом суспільного інтересу, що перевіряється, передавальні цінні папери, допущені до обігу на регульованому ринку згідно з визначенням підпункту 14 статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових інструментів (1).

_______________

(1) OB L 145, 30.4.2004, С. 1.

(13) Дуже важливо постійно забезпечувати високу якість усіх обов'язкових аудиторських перевірок, яких вимагає законодавство Співтовариства. Через це всі обов'язкові аудиторські перевірки мають виконуватися на основі міжнародних стандартів аудиту. Заходи з упровадження цих стандартів у Співтоваристві здійснюються згідно з Рішенням Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, що встановлює порядок використання повноважень з реалізації, наданих Комісії (2). Технічний комітет або група з питань аудиту мають допомогти Комісії в проведенні оцінки технічної обґрунтованості всіх міжнародних стандартів аудиту із залученням системи органів суспільного нагляду держав-членів. Для досягнення максимального рівня гармонізації державам-членам необхідно дозволити встановлювати додаткові національні процедури або вимоги щодо аудиту лише тоді, коли необхідність цього випливає зі специфічних національних юридичних вимог, що стосуються обсягу обов'язкового аудиту річної чи консолідованої звітності, якщо такі вимоги не були охоплені впровадженими міжнародними стандартами аудиту. Держави-члени можуть зберігати такі додаткові процедури аудиту доти, доки процедури чи вимоги щодо аудиту не будуть охоплені ухваленими пізніше міжнародними стандартами аудиту. Однак, якщо ухвалені міжнародні стандарти аудиту містять процедури аудиту, виконання яких може призвести до виникнення юридичного конфлікту з національним правом з огляду на специфічні національні вимоги щодо обсягу обов'язкового аудиту, то держави-члени можуть вилучити із застосування конфліктну частину міжнародного стандарту аудиту доти, доки існуватимуть такі конфлікти за умови вжиття заходів, передбачених статтею 26(3). Будь-яке додавання або вилучення, що здійснюється державами-членами, має підвищувати рівень достовірності річної звітності компаній та йти на користь суспільству. Це означає, що держави-члени, наприклад, можуть вимагати надання додаткового аудиторського звіту наглядовій раді або встановлювати інші вимоги до звітності та аудиту на основі національних правил корпоративного управління.

_______________

(2) OB L 184, 17.7.1999, С. 23.

(14) Для того, щоб Комісія схвалила міжнародний стандарт аудиту для застосування у Співтоваристві, він має бути загальноприйнятим у міжнародному масштабі та бути розробленим за повноцінної участі всіх зацікавлених сторін згідно з відкритою та прозорою процедурою, підвищувати достовірність та якість річної й консолідованої звітності та сприяти суспільній користі в Європі. Потреба у схваленні Міжнародного положення з практики аудиту як складової стандарту має оцінюватися згідно з Рішенням 1999/468/ЄС на індивідуальній основі. Комісія має забезпечити проведення розгляду до початку процесу схвалення з метою перевірки дотримання зазначених вимог та доповісти членам Комітету, утвореного за цією Директивою, про результати такого розгляду.

(15) У випадку консолідованої звітності слід забезпечувати чітке визначення обов'язків аудиторів, які проводять аудиторську перевірку складових групи. З цією метою на аудитора групи покладається повна відповідальність за аудиторський звіт.

(16) Для розширення можливості порівняння компаній, що застосовують одні й ті самі стандарти бухгалтерського обліку, а також, щоб підняти рівень довіри суспільства до аудиту. Комісія може впровадити спільний аудиторський звіт про аудиторську перевірку річної звітності або консолідованої звітності, що складається на основі затверджених міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, якщо відповідний стандарт для складення такого звіту не був впроваджений на рівні Співтовариства.

(17) Регулярні перевірки є добрим засобом отримання постійно високої якості обов'язкових аудиторських перевірок. Отже, до аудиторів та аудиторських фірм має застосовуватися система забезпечення якості, організована так, щоб забезпечити її незалежність від аудиторів і аудиторських фірм, що контролюються. Для застосування статті 29 про системи забезпечення якості держави-члени можуть ухвалити рішення про необхідність розгляду вимог лише до аудиторських фірм, якщо окремі аудитори мають спільну політику забезпечення якості. Держави-члени можуть організувати систему забезпечення якості в спосіб, що передбачає перевірку окремих аудиторів з метою забезпечення якості принаймні один раз на шість років. У цьому зв'язку фінансування системи забезпечення якості має бути вільним від неналежного впливу. Комісія компетентна вживати заходів з упровадження питань, що стосуються організації систем забезпечення якості та її фінансування, у тих випадках, коли довіру суспільства до системи забезпечення якості серйозно скомпрометовано. Системи суспільного нагляду держав-членів мають заохочуватися до формування узгодженого підходу до виконання перевірок для забезпечення якості й для того, щоб уникнути нав'язування непотрібного тягаря зацікавленим сторонам.

(18) Розслідування та відповідні санкції допомагають запобігати неадекватному проведенню обов'язкової аудиторської перевірки й виправляти його наслідки.

(19) Аудитори та аудиторські фірми відповідають за виконання своєї роботи з належною ретельністю, тому вони несуть відповідальність за фінансові збитки, спричинені браком належної обачливості. Водночас здатність аудиторів та аудиторських фірм отримувати страхове покриття професійної відповідальності може залежати від того, чи несуть вони необмежену фінансову відповідальність. Зі свого боку Комісія має намір вивчити ці питання, взявши до уваги той факт, що режими відповідальності держав-членів можуть значно відрізнятися один від одного.

(20) Держави-члени мають організувати ефективну систему суспільного нагляду за аудиторами та аудиторськими фірмами на основі принципу контролю з боку країни походження. Регуляторні заходи із забезпечення суспільного нагляду мають уможливлювати результативну співпрацю на рівні Співтовариства в тому, що стосується наглядової діяльності держав-членів. Системами суспільного нагляду мають керувати непрактикуючі особи, які мають знання у сферах, що стосуються обов'язкового аудиту. Такі непрактикуючі особи можуть бути фахівцями, що ніколи не були пов'язані з аудиторською професією, або колишніми аудиторами-практиками, які залишили професію. Разом з тим держави-члени можуть дозволити меншості фахівців-практиків брати участь у керуванні системою суспільного нагляду. Компетентні органи держав-членів мають співпрацювати один з одним, коли це є необхідним для виконання ними обов'язків з нагляду за схваленими ними аудиторами чи аудиторськими фірмами. Така співпраця може зробити суттєвий внесок у забезпечення постійно високої якості обов'язкового аудиту у Співтоваристві. Оскільки необхідно забезпечити результативну співпрацю та координацію на європейському рівні серед компетентних органів, визначених державами-членами, визначення одного органу, відповідального за забезпечення співпраці, не повинно обмежувати здатність кожного окремого органу співпрацювати напряму з іншими компетентними органами держав-членів.

(21) На виконання статті 32(3) про принципи суспільного нагляду непрактикуюча особа вважається такою, що має знання у сферах, які пов'язані з обов'язковим аудитом, або завдяки своїм колишнім професійним навичкам, або, як альтернатива, завдяки наявним знанням принаймні в одній зі сфер, зазначених у статті 8.

(22) Аудитор чи аудиторська фірма мають бути призначені загальними зборами акціонерів або учасників суб'єкта, що перевіряється. Для захисту незалежності аудитора важливо, щоб звільнення було можливим лише за наявності поважних підстав і за умови доведення цих підстав до відома органу чи органів, відповідальних за суспільний нагляд.

(23) Оскільки суб'єкти суспільного інтересу є помітнішими та економічно важливішими, то до них мають застосовуватися суворіші вимоги, якщо йдеться про обов'язковий аудит їхньої річної або консолідованої звітності.

(24) Комітети з аудиту та ефективна система внутрішнього контролю допомагають звести до мінімуму фінансові, операційні ризики та ризики дотримання, а також підвищити якість фінансової звітності. Держави-члени можуть взяти до уваги Рекомендацію Комісії від 15 лютого 2005 року про роль невиконавчих або наглядових директорів компаній, зареєстрованих на фондовій біржі, та комітетів (спостережної) ради (1), котра визначає порядок утворення та діяльності комітетів з аудиту. Держави-члени можуть установити, що функції, покладені на комітет з аудиту або орган, який виконує еквівалентні функції, можуть виконуватися адміністративним або спостережним органом у повному складі. Що ж стосується обов'язків комітету з аудиту за статтею 41, то аудитор або аудиторська фірма не повинні підпорядковуватися комітетові ні в який спосіб.

_______________

(1) OB L 52, 25.2.2005, С. 51.

(25) Держави-члени можуть також звільнити своїм рішенням суб'єктів суспільного інтересу, котрі є інститутами спільного інвестування, чиї передавальні цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку, від обов'язку мати комітет з аудиту. При цьому враховується той факт, що в разі функціонування інститутів спільного інвестування лише для об'єднання активів утворення комітету з аудиту не завжди буде доцільним. Фінансова звітність та пов'язані з нею ризики є незрівнянними зі звітністю та ризиками інших суб'єктів суспільного інтересу. Крім того, інститути спільного інвестування в передавальні цінні папери (ІСІПЦП) та компанії з управління їхніми активами працюють у суворо визначеному регуляторному середовищі, в якому до них застосовуються особливі механізми управління, наприклад, контроль з боку їхніх депозитаріїв. Для тих інститутів спільного інвестування, що не гармонізовані Директивою 85/611/ЄЕС (2), але підлягають запобіжним заходам, еквівалентним передбаченим зазначеною Директивою, державам-членам дозволяється, в цьому конкретному випадку, встановлювати такий самий режим, що й для інститутів спільного інвестування, гармонізованих з вимогами Співтовариства.

_______________

(2) Директива Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року про координацію законів, нормативних актів та адміністративних положень щодо інститутів спільного інвестування в передавальні цінні папери (UCITS) (OB L 375, 31.12.1985, С. 3). Директива з поправками, внесеними Директивою 2005/1/ЄС Європейського Парламенту та Ради (OB L 79, 24.3.2005, С. 9).

(26) Для зміцнення незалежності аудиторів суб'єктів суспільного інтересу має здійснюватися ротація ключових партнерів з аудиту, котрі проводять аудит таких суб'єктів. Щоб організувати таку ротацію, держави-члени повинні висунути вимогу про заміну ключового партнера (партнерів) з аудиту, які працюють з суб'єктом, що перевіряється, дозволивши при цьому аудиторській фірмі, з якою пов'язаний (пов'язані) ключовий партнер (ключові партнери) з аудиту залишитися надалі аудитором такого суб'єкта. Як альтернатива, держава-член може висунути вимогу про заміну аудиторської фірми без обмеження статті 42(2), якщо держава-член вважає це доцільним для досягнення поставлених цілей.

(27) Взаємозв'язок ринків капіталу загострює потребу в забезпеченні високої якості робіт, що виконуються аудиторами з третіх країн щодо ринку капіталу Співтовариства. Такі аудитори підлягають реєстрації, що уможливлює здійснення перевірок їх діяльності з метою забезпечення якості та застосування системи розслідувань і санкцій. Має бути передбачена можливість скасування деяких вимог на основі взаємності за умови перевірки еквівалентності, що має проводитися Комісією у співпраці з державами-членами. У будь-якому разі суб'єкт, що емітував передавальні цінні папери на регульованому ринку згідно з визначенням підпункту 14 статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС, завжди має перевірятися аудитором, який або зареєстрований у державі-члені, або працює під наглядом компетентних органів третьої країни, з якої цей аудитор походить, якщо зазначена третя країна визнана Комісією або державою-членом як така, що відповідає вимогам, еквівалентним вимогам Співтовариства у сфері принципів нагляду, систем забезпечення якості та систем розслідувань і санкцій, та якщо це робиться на основі взаємності. Хоча певна держава-член може вважати систему забезпечення якості третьої країни еквівалентною, решта держав-членів не зобов'язані дотримуватися цієї думки, котра при цьому не повинна визначати рішення Комісії.

(28) Складність аудиторських перевірок міжнародних груп зумовлює необхідність належної співпраці між компетентними органами держав-членів та третіх країн. Через це держави-члени повинні надавати компетентним органам третіх країн доступ до робочих документів аудиту та інших документів через національні компетентні органи. Для захисту інтересів зацікавлених сторін та одночасного спрощення доступу до таких паперів і документів державам-членам дозволяється надавати компетентним органам третіх країн безпосередній доступ до них за умови узгодження з національним компетентним органом. Одним із критеріїв надання доступу є відповідність компетентних органів третіх країн вимогам, визначеним Комісією як адекватні. Доки таке рішення Комісією не ухвалене й без обмеження його положень держави-члени можуть самостійно оцінювати адекватність вимог.

(29) Розкриття інформації, передбачене статтями 36 та 47, має здійснюватися згідно з правилами передання особистих даних у треті країни, викладеними в Директиві 95/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 1995 року про захист осіб у тому, що стосується обробки особистих даних і вільного руху таких даних (1).

_______________

(1) OB L 281, 23.11.1995, С. 31. Директива з поправками, внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003 (OB L 284, 31.10.2003, С. 1).

(30) Заходи, необхідні для впровадження цієї Директиви, мають вживатися згідно з Рішенням 1999/468/ЄС із належним врахуванням заяви, зробленої Комісією в Європейському Парламенті 5 лютого 2002 року з приводу впровадження законодавства у сфері фінансових послуг.

(31) Європейському Парламентові надається тримісячний термін від дати першого подання проектів поправок та впроваджувальних заходів для їхнього розгляду та висловлення своєї позиції. Водночас цей період може бути скорочений за необхідності й за умови належного обґрунтування. Якщо протягом такого періоду Європейський Парламент ухвалить резолюцію, то Комісія повинна переглянути проекти поправок або заходів.

(32) Оскільки цілі цієї Директиви - а саме: висунення вимог щодо застосування єдиного набору міжнародних стандартів аудиту, оновлення вимог до освіти, визначення професійної етики та технічна реалізація співпраці між компетентними органами держав-членів, а також між такими органами й органами третіх країн для подальшого підвищення якості та гармонізації обов'язкового аудиту у Співтоваристві та для посилення співпраці між державами-членами та з третіми країнами з метою зміцнення довіри до обов'язкового аудиту - не можуть достатньою мірою бути досягнуті державами-членами, а отже, з огляду на масштаб та наслідки цієї Директиви, можуть бути краще досягнуті на рівні Співтовариства, то Співтовариство може запровадити заходи згідно з принципом субсидіарності, викладеним у статті 5 Договору. Згідно з принципом пропорційності, викладеним у зазначеній статті, ця Директива не виходить за межі того, що є необхідним для досягнення зазначених цілей.

(33) Для досягнення більшої прозорості стосунків між аудитором чи аудиторською фірмою та суб'єктом, що перевіряється, у Директиви 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС мають бути внесені зміни, які встановлюють вимоги щодо розкриття інформації про винагороду за аудит та винагороду, сплачену за неаудиторські послуги, в примітках до річної звітності та консолідованої звітності.

(34) Директива 84/253/ЄЕС скасовується, оскільки в ній бракує комплексного набору правил, спрямованих на формування належної інфраструктури аудиту, що включає в себе суспільний нагляд, дисциплінарні системи й системи забезпечення якості, та оскільки вона не містить положень щодо регуляторної співпраці між державами-членами та третіми країнами. Для забезпечення юридичної визначеності слід зазначити, що аудитори та аудиторські фірми, які були допущені за Директивою 84/253/ЄЕС, вважаються допущеними за цією Директивою,

Ухвалили цю директиву:

Глава І
Предмет та визначення

Стаття 1
Предмет

Ця Директива встановлює правила проведення обов'язкового аудиту річної та консолідованої звітності.

Стаття 2
Визначення

У цілях цієї Директиви застосовуються такі визначення:

1. "обов'язковий аудит" - аудит річної звітності або консолідованої звітності, наскільки його вимагає законодавство Співтовариства;

2. "аудитор" - це фізична особа, допущена згідно з цією Директивою компетентними органами держави-члена до проведення обов'язкових аудиторських перевірок;

3. "аудиторська фірма" - це юридична особа або будь-який інший суб'єкт незалежно від його правової форми, допущений згідно з цією Директивою компетентними органами держави-члена до проведення обов'язкових аудиторських перевірок;

4. "суб'єкт аудиторської діяльності з третьої країни" - це суб'єкт незалежно від його правової форми, що проводить аудит річної або консолідованої звітності компанії, зареєстрованої в третій країні;

5. "аудитор із третьої країни" - це фізична особа, котра проводить аудит річної або консолідованої звітності компанії, зареєстрованої в третій країні;

6. "аудитор групи" - це аудитор (аудитори) або аудиторська фірма (аудиторські фірми), що проводять обов'язковий аудит консолідованої звітності;

7. "мережа" - це велика структура:

- спрямована на співпрацю й до якої належить аудитор чи аудиторська фірма, а також

- очевидно націлена на розподіл прибутку або витрат, або має спільні власність, контроль чи керівництво, спільні політики та процедури контролю якості, спільну ділову стратегію, спільно використовує бренд або значну частку професійних ресурсів;

8. "філія аудиторської фірми" - це будь-яке підприємство незалежно від правової форми, пов'язане з аудиторською фірмою спільними власністю, контролем або керівництвом;

9. "аудиторський звіт" - це звіт, передбачений статтею 51a Директиви 78/660/ЄС та статтею 37 Директиви 83/349/ЄЕС, складений аудитором або аудиторською фірмою;

10. "компетентні органи" - це органи, визначені законодавством як такі, що відповідають за регулювання діяльності аудиторів та аудиторських фірм та/або нагляд над ними, або над конкретними аспектами цієї діяльності; при згадуванні "компетентного органу" у певній статті йдеться про орган (органи), відповідальні за виконання функцій, зазначених у такій статті;

11. "міжнародні стандарти аудиту" - це Міжнародні стандарти аудиту (ISA) й відповідні Положення та Стандарти настільки, наскільки вони доречні для обов'язкового аудиту;

12. "міжнародні стандарти бухгалтерського обліку" - це Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS), Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS) та відповідні Тлумачення (тлумачення SIC-IFRIC), подальші поправки до цих стандартів і відповідні тлумачення та майбутні стандарти й відповідні тлумачення, випущені або ухвалені Радою з питань міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB);

13. "Суб'єкти суспільного інтересу" - це суб'єкти, що регулюються законодавством держави-члена й чиї передавальні цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку будь-якої держави-члена згідно з визначенням підпункту 14 статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС, кредитні установи, визначені в підпункті 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року про початок і здійснення діяльності кредитних установ (1) та суб'єктів страхової діяльності згідно з визначенням статті 2(1) Директиви 91/674/ЄЕС. Держави-члени можуть також визначити інших суб'єктів як суб'єктів суспільного інтересу, наприклад, суб'єктів, що мають суттєве суспільне значення через природу їхньої діяльності, їхній розмір або чисельність їхнього персоналу;

_______________

(1) OB L 126, 26.5.2000, С. 1. Директива з поправками, внесеними Директивою Комісії 2006/29/ЄС (OB L 70, 09.3.2006, С. 50).

14. "кооператив" - це Європейське кооперативне товариство, що відповідає визначенню статті 1 Регламенту Ради (ЄС) N 1435/2003 від 22 липня 2003 року про Статут Європейського кооперативного товариства (ЄКТ) (1), або будь-який інший кооператив, для якого встановлено обов'язковий аудит згідно із законодавством Співтовариства, на кшталт кредитних установ, визначених у підпункті 1 статті 1 Директиви 2000/12/ЄС та суб'єктів страхової діяльності згідно з визначенням у статті 2(1) Директиви 91/674/ЄЕС;

_______________

(1) OB L 207, 18.8.2003, С. 1.

15. "непрактикуюча особа" - це будь-яка фізична особа, котра протягом принаймні трьох років до свого залучення до управління системою суспільного нагляду не проводила обов'язкових аудитів, не мала прав голосу в аудиторській фірмі й не була членом адміністративного або керівного органу аудиторської фірми, а також не була найнятою аудиторською фірмою й не пов'язана з нею в інший спосіб;

16. "ключовий партнер з аудиту" - це:

a) аудитор, призначений аудиторською фірмою для певного аудиторського завдання як особа, відповідальна за проведення обов'язкового аудиту від імені аудиторської фірми; або

b) у випадку аудиту групи - принаймні аудитор, призначений аудиторською фірмою для певного аудиторського завдання як особа, відповідальна за проведення обов'язкового аудиту на рівні групи, та аудитор, призначений відповідальним на рівні суттєвих дочірніх структур; або

c) аудитор, який підписує аудиторський звіт.

Глава II
Допуск, безперервна освіта та взаємне визнання

Стаття 3
Допуск аудиторів та аудиторських фірм

1. Обов'язковий аудит проводиться лише аудиторами або аудиторськими фірмами, допущеними державою-членом, що вимагає проведення обов'язкового аудиту.

2. Кожна держава-член призначає компетентні органи, відповідальні за допуск аудиторів та аудиторських фірм.

Компетентними органами можуть бути професійні асоціації, якщо до них застосовується система суспільного нагляду, передбачена у главі VIII.

3. Без обмеження статті 11 компетентні органи держав-членів можуть допускати як аудиторів лише фізичних осіб, які задовольняють принаймні умовам, викладеним у статтях 4 та 6 - 10.

4. Компетентні органи держав-членів можуть допускати як аудиторські фірми лише тих суб'єктів, котрі задовольняють таким умовам:

a) фізичні особи, що проводять обов'язкові аудиторські перевірки від імені аудиторської фірми, повинні задовольняти принаймні умовам статей 4 та 6 - 12, і мусять бути допущені як аудитори у відповідній державі-члені;

b) більшість прав голосу в суб'єкті має належати аудиторським фірмам, які допущені у будь-якій державі-члені, або фізичним особам, котрі відповідають принаймні умовам статей 4 та 6 - 12. Держави-члени можуть вимагати, щоб такі фізичні особи були допущені в іншій державі-члені. Для обов'язкового аудиту кооперативів та подібних суб'єктів, про які йдеться в статті 45 Директиви 86/635/ЄЕС , держави-члени можуть встановлювати інші особливі положення щодо прав голосу;

c) більшість - не більше 75 % - членів адміністративного або керівного органу суб'єкта має припадати на аудиторські фірми, допущені в будь-якій державі-члені, або на фізичних осіб, що відповідають принаймні умовам, установленим статтями 4 та 6 - 12. Держави-члени можуть вимагати, щоб такі фізичні особи були допущені в іншій державі-члені. Якщо до складу такого органу входить не більше двох членів, то один із таких членів має відповідати принаймні умовам, установленим цим підпунктом;

d) фірма має відповідати умові, встановленій статтею 4. Держави-члени можуть установлювати додаткові умови лише за підпунктом (c). Такі умови мають бути сумірними з поставленими цілями й не повинні виходити за межі того, що є суворо необхідним.

Стаття 4
Добра репутація

Компетентні органи держави-члена можуть надавати допуск лише фізичним особам або фірмам із доброю репутацією.

Стаття 5
Скасування допуску

1. Допуск аудитора або аудиторської фірми скасовується, якщо добру репутацію такої особи чи фірми було серйозно скомпрометовано. Водночас держави-члени можуть передбачити розумний строк для виконання вимог щодо доброї репутації.

2. Допуск аудиторської фірми скасовується в разі недотримання будь-якої з умов, установлених підпунктами (b) та (c) статті 3(4). Водночас держави-члени можуть передбачити розумний строк для виконання зазначених умов.

3. У разі скасування допуску аудитора чи аудиторської фірми з будь-яких причин компетентний орган держави-члена, в якій скасовується допуск, доводить цей факт та причини скасування до відома відповідних компетентних органів держав-членів, де аудитор або аудиторська фірма також мають допуск і де їх внесено у реєстр держави-члена згідно з підпунктом (c) статті 16(1).

Стаття 6
Вимоги до освіти

Без обмеження статті 11 фізична особа може бути допущена до проведення обов'язкового аудиту лише після досягнення рівня освіти, передбаченого для вступу в університети, або еквівалентного йому рівня, проходження курсу теоретичного навчання, проходження практичного навчання та складання іспиту на професійну компетентність на рівні випускних іспитів університетів або на еквівалентному йому рівні, що організовується або визнається відповідною державою-членом.

Стаття 7
Іспит на професійну компетентність

Передбачений статтею 6 іспит на професійну компетентність гарантує необхідний рівень теоретичних знань суб'єктів обов'язкового аудиту та їхню здатність застосовувати зазначені знання на практиці. Цей іспит хоча б частково має бути письмовим.

Стаття 8
Перевірка теоретичних знань

1. Перевірка теоретичних знань у складі іспиту охоплює, зокрема, такі теми:

a) загальну теорію та принципи бухгалтерського обліку;

b) юридичні вимоги та стандарти щодо складання річної й консолідованої звітності;

c) міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

d) фінансовий аналіз;

e) облік витрат та управлінський облік;

f) управління ризиком та внутрішній контроль;

g) аудиторські та професійні навички;

h) юридичні вимоги та професійні стандарти щодо обов'язкового аудиту й аудиторів;

i) міжнародні аудиторські стандарти;

j) професійну етику та незалежність.

2. Перевірка має також охоплювати такі питання в обсязі, доречному для аудиту:

a) корпоративне право та корпоративне управління;

b) законодавство про неплатоспроможність та інші процедури;

c) податкове право;

d) цивільне та господарське право;

e) законодавство про соціальне забезпечення та трудове право;

f) інформаційні технології та комп'ютерні системи;

g) бізнес, загальну та фінансову економіку;

h) математику та статистику;

i) основні принципи фінансового управління підприємствами.

3. Комісія може змінювати перелік тем, що підлягають включенню в обсяг перевірки теоретичних знань, передбачений частиною 1 цієї статті, згідно з процедурою, передбаченою у статті 48(2). Ухвалюючи такі впроваджувальні заходи, Комісія має взяти до уваги розвиток ситуації в галузі аудиту та аудиторській професії.

Стаття 9
Винятки

1. На обмеження дії статей 7 та 8 держава-член може встановити, що особа, яка склала університетський або еквівалентний іспит чи має університетський диплом або еквівалентну кваліфікацію за одним чи кількома предметами, перелік яких подано у статті 8, може бути звільнена від перевірки теоретичних знань за предметами, включеними до зазначеного іспиту або охопленими зазначеним дипломом.

2. На обмеження дії статті 7 держава-член може встановити, що особа, котра має університетський диплом або еквівалентну кваліфікацію за одним чи кількома предметами, перелік яких подано у статті 8, може бути звільнена від перевірки здатності застосовувати свої теоретичні знання на практиці за такими предметами, якщо вона пройшла практичне навчання за ними, що підтверджується іспитом або дипломом, який визнається державою.

Стаття 10
Практичне навчання

1. Для забезпечення здатності застосовувати теоретичні завдання на практиці, перевірка якої входить до складу іспиту, курсант має пройти практичне навчання тривалістю не менше трьох років у сфері, зокрема, аудиту річної звітності, консолідованої звітності або подібних фінансових звітів. Принаймні дві третини такого практичного навчання мають бути пройдені з аудитором чи аудиторською фірмою, допущеними в будь-якій державі-члені.

2. Держави-члени забезпечують проведення навчання особами, які надають адекватні гарантії щодо своєї здатності проводити практичне навчання.

Стаття 11
Кваліфікація через тривалий практичний досвід

Держава-член може допустити особу, що не відповідає умовам, викладеним у статті 6, до роботи аудитора, якщо вона може продемонструвати або:

a) що вона протягом 15 років проводила професійну діяльність, котра дозволила їй набути достатнього досвіду в царині фінансів, права та бухгалтерського обліку, й склала іспит на професійну компетентність, передбачений статтею 7, або

b) що вона протягом семи років проводила професійну діяльність за зазначеними напрямами й додатково пройшла практичне навчання, передбачене статтею 10, і склала іспит на професійну компетентність, передбачений статтею 7.

Стаття 12
Поєднання практичного навчання та теоретичного навчання

1. Держави-члени можуть установлювати, що строки теоретичного навчання за предметами, зазначеними у статті 8, враховуються як періоди професійної діяльності, передбачені статтею 11, за умови атестації такого навчання іспитом, що визнається державою. Таке навчання має тривати не менше одного року й не може скорочувати період професійної діяльності більш як на чотири роки.

2. Період професійної діяльності та практичного навчання не повинен бути коротшим від теоретичного курсу разом із практичним навчанням, як це вимагається у статті 10.

Стаття 13
Безперервна освіта

Держави-члени забезпечують висунення вимог до аудиторів щодо участі у відповідних програмах безперервної освіти з метою збереження теоретичних знань, професійних навичок та цінностей на достатньо високому рівні, причому в разі невиконання вимог щодо безперервної освіти застосовуються відповідні санкції, передбачені статтею 30.

Стаття 14
Допуск аудиторів із інших Держав-членів

Компетентні органи держав-членів установлюють процедури допуску аудиторів, допущених в інших державах-членах. Такі процедури не повинні бути більшими за вимогу пройти перевірку на професійну придатність згідно зі статтею 4 Директиви Ради 89/48/ЄЕС від 21 грудня 1988 року про загальну систему визнання дипломів про вищу освіту, виданих після завершення професійної освіти та навчання тривалістю не менше трьох років (1). Перевірка на професійну придатність, яка проводиться однією з мов, дозволених правилами використання мов, що є чинними у відповідній державі-члені, має охоплювати лише адекватність знання аудитором законодавства та нормативних документів держави-члена, котрі стосуються обов'язкових аудиторських перевірок.

_______________

(1) OB L 19, 24.1.1989, С. 16. Директива з поправками, внесеними Директивою 2001/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради (OB L 206, 31.7.2001, С. 1).

Глава III
Реєстрація

Стаття 15
Державний реєстр

1. Кожна держава-член забезпечує внесення аудиторів та аудиторських фірм у державний реєстр згідно зі статтями 16 та 17. За виняткових обставин держави-члени можуть відмовитися від застосування вимог, установлених цією статтею та статтею 16, до розкриття інформації лише в обсязі, необхідному для пом'якшення неминучої та значної загрози особистій безпеці будь-якої особи.

2. Держави-члени забезпечують ідентифікацію кожного аудитора та аудиторської фірми в державному реєстрі шляхом присвоєння індивідуального номера. Реєстраційна інформація зберігається в реєстрі в електронній формі й має бути доступна широкому загалові по електронних каналах.

3. У державному реєстрі також зазначаються назва та адреса компетентних органів, відповідальних за допуск, згідно зі статтею 3, за забезпечення якості - згідно зі статтею 29, за розслідування та застосування санкцій до аудиторів та аудиторських фірм - згідно зі статтею 30 і за суспільний нагляд - згідно зі статтею 32.

4. Держави-члени забезпечують введення державних реєстрів в експлуатацію до 29 червня 2009 року.

Стаття 16
Реєстрація аудиторів

1. До державного реєстру включається принаймні така інформація щодо аудиторів:

a) повне ім'я, адреса та реєстраційний номер;

b) за необхідності, назва, адреса, адреса сайту й реєстраційний номер аудиторської фірми (аудиторських фірм), на які працює аудитор або з якими він пов'язаний як партнер або в інший спосіб;

c) усі інші реєстрації як аудитора в компетентних органах інших держав-членів та як аудитора в третіх країнах із зазначенням назви (назв) органів (органу) реєстрації та, за наявності, реєстраційного номеру (реєстраційних номерів).

2. Аудитори третіх країн, зареєстровані згідно зі статтею 45, чітко визначаються в реєстрі як такі, а не як аудитори, що проводять обов'язковий аудит.

Стаття 17
Реєстрація аудиторських фірм

1. До державного реєстру включається принаймні така інформація щодо аудиторських фірм:

a) назва, адреса та реєстраційний номер;

b) правова форма;

c) контактні дані, основна контактна особа та, за потреби, адреса сайту;

d) адреси всіх офісів у державі-члені;

e) повні імена й реєстраційні номери всіх аудиторів, які працюють на аудиторську фірму або з якими вона пов'язана як з партнерами або в інший спосіб;

f) повні імена та юридичні адреси всіх власників та акціонерів;

g) повні імена та юридичні адреси всіх членів адміністративного або керівного органу;

h) за потреби, членство в мережі та перелік назв і адрес фірм-членів мережі та філій, або зазначення місця, де таку інформацію оприлюднено;

i) усі інші реєстрації як аудиторської фірми в компетентних органах інших держав-членів та як суб'єкта аудиторської діяльності в третіх країнах із зазначенням назви (назв) органів (органу) реєстрації та, за наявності, реєстраційного номера (реєстраційних номерів).

2. Суб'єкти аудиторської діяльності третіх країн, зареєстровані згідно зі статтею 45, чітко визначаються в реєстрі як такі, а не як аудиторські фірми.

Стаття 18
Оновлення реєстраційної інформації

Держави-члени забезпечують невідкладне надання аудиторами та аудиторськими фірмами відомостей про будь-які зміни у складі інформації, внесеної до державного реєстру, компетентним органам, що ведуть державний реєстр. Реєстр оновлюється без непотрібних затримок після надходження повідомлення.

Стаття 19
Відповідальність за реєстраційну інформацію

Інформація, що надається відповідним компетентним органам згідно зі статтями 16, 17 та 18, має бути підписана аудитором або аудиторською фірмою. Якщо компетентний орган передбачає надання інформації в електронній формі, то вона може підписуватися, наприклад, електронним підписом, що відповідає визначенню підпункту 1 статті 2 Директиви 1999/93/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 грудня 1999 року про Структуру Співтовариства для електронних підписів (1).

_______________

(1) OB L 13, 19.1.2000, С. 12.

Стаття 20
Мова

1. Інформація вноситься в державний реєстр однією з мов, передбачених правилами використання мов, чинними у відповідній державі-члені.

2. Держави-члени можуть додатково передбачати внесення інформації в державний реєстр будь-якою іншою офіційною мовою Співтовариства. Держави-члени можуть вимагати завірення перекладу інформації.

У будь-якому разі відповідна держава-член забезпечує зазначення в реєстрі відомостей щодо того, чи є переклад завіреним, чи ні.

Глава IV
Професійна етика, незалежність, об'єктивність,
конфіденційність та професійна таємниця

Стаття 21
Професійна етика

1. Держави-члени забезпечують діяльність усіх аудиторів та аудиторських фірм згідно з принципами професійної етики, що охоплюють принаймні їхню функцію, пов'язану із суспільним інтересом, їхню добросовісність та об'єктивність, а також їхню професійну компетентність і належну обачливість.

2. Для забезпечення довіри до функцій аудиту та уніфікованого застосування частини 1 цієї статті Комісія може згідно з процедурою, передбаченою статтею 48(2), вжити впроваджувальних заходів, побудованих на принципах професійної етики.

Стаття 22
Незалежність та об'єктивність

1. Держави-члени забезпечують незалежність аудитора та/або аудиторської фірми під час проведення обов'язкового аудиту від суб'єкта, що перевіряється, та їхню неучасть в ухваленні рішень суб'єктом, що перевіряється.

2. Держави-члени забезпечують невиконання аудитором чи аудиторською фірмою обов'язкового аудиту в разі наявності будь-яких прямих або опосередкованих фінансових, ділових, трудових або інших стосунків (включаючи надання додаткових неаудиторських послуг) між аудитором, аудиторською фірмою чи мережею та суб'єктом, що перевіряється, щодо яких об'єктивна, розумна та поінформована третя сторона може дійти висновку про те, що незалежність аудитора чи аудиторської фірми поставлено під загрозу. Якщо незалежність аудитора або аудиторської фірми знаходиться під загрозою у випадках існування обставин самоконтролю, власної зацікавленості, захисту, знайомства або довіри чи залякування, то аудитор чи аудиторська фірма мусять вжити запобіжних заходів для зменшення такої загрози. Якщо рівень загрози порівняно із вжитими запобіжними заходами є таким, що його чи її незалежність є скомпрометованою, то аудитор або аудиторська фірма не повинні виконувати обов'язковий аудит.

Крім того, у випадку обов'язкових аудиторських перевірок суб'єктів суспільного інтересу та для забезпечення незалежності аудитора або аудиторської фірми держави-члени мають забезпечити непроведення аудитором чи аудиторською фірмою обов'язкового аудиту в разі існування обставин самоконтролю або власної зацікавленості.

3. Держави-члени забезпечують документування аудитором чи аудиторською фірмою в робочій документації аудиту всіх суттєвих загроз їхній незалежності, а також запобіжних заходів, вжитих для зменшення таких загроз.

4. Для забезпечення довіри до функцій аудиту та уніфікованого застосування частин 1 та 2 цієї статті Комісія може згідно з процедурою, передбаченою статтею 48(2), вжити впроваджувальних заходів, побудованих на принципах щодо:

a) загроз і запобіжних заходів, передбачених частиною 2;

b) ситуацій, за яких рівень загроз, зазначених у частині 2, є таким, що незалежність аудитора або аудиторської фірми є скомпрометованою;

c) випадків самоконтролю та власної зацікавленості, зазначених у другому пункті частини 2, за яких обов'язковий аудит може або не може бути проведений.

Стаття 23
Конфіденційність та професійна таємниця

1. Держави-члени забезпечують захист усієї інформації та всіх документів, до яких мають доступ аудитор або аудиторська фірма під час проведення обов'язкового аудиту, адекватними правилами дотримання конфіденційності та професійної таємниці.

2. Правила конфіденційності та професійної таємниці, встановлені для аудиторів або аудиторських фірм, не повинні заважати застосуванню положень цієї Директиви.

3. У разі заміни аудитора або аудиторської фірми іншим аудитором чи аудиторською фірмою колишній аудитор або аудиторська фірма надає новому аудиторові чи аудиторській фірмі доступ до всієї доречної інформації про суб'єкта, що перевіряється.

4. До аудитора або аудиторської фірми, які припинили виконання конкретного аудиторського завдання, та до колишнього аудитора чи аудиторської фірми й надалі застосовуються положення частин 1 та 2 в тому, що стосується такого аудиторського завдання.

Стаття 24
Незалежність та об'єктивність аудиторів, що виконують
обов'язковий аудит від імені аудиторських фірм

Держави-члени забезпечують невтручання власників чи акціонерів аудиторської фірми, а також членів адміністративних, керівних та спостережних органів таких фірм або пов'язаних фірм у виконання обов'язкового аудиту в будь-який спосіб, що ставить під загрозу незалежність та об'єктивність аудитора, який виконує обов'язковий аудит від імені аудиторської фірми.

Стаття 25
Винагорода за аудит

Держави-члени забезпечують наявність адекватних правил, згідно з якими винагорода за обов'язковий аудит:

a) не повинна залежати від надання додаткових послуг суб'єктові, що перевіряється, й не повинна визначатися таким наданням;

b) не повинна ґрунтуватися на випадкових подіях будь-якого роду.

Глава V
Аудиторські стандарти та аудиторська звітність

Стаття 26
Аудиторські стандарти

1. Держави-члени вимагають від аудиторів та аудиторських фірм проведення обов'язкових аудиторських перевірок згідно з міжнародними аудиторськими стандартами, схваленими Комісією відповідно до процедури, передбаченої статтею 48(2). Держави-члени можуть застосовувати національний аудиторський стандарт доти, доки Комісія не схвалить міжнародний стандарт аудиту з того самого питання. Схвалені міжнародні стандарти аудиту оприлюднюються в повному обсязі кожною з офіційних мов Співтовариства в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Комісія може ухвалити рішення про чинність міжнародних стандартів у межах Співтовариства аудиту в порядку, передбаченому в статті 48(2). Комісія схвалює міжнародні стандарти аудиту для застосування у Співтоваристві лише в тому разі, якщо вони:

a) були розроблені відповідно до належного процесу під суспільним контролем в умовах прозорості та є загальноприйнятими в міжнародному масштабі;

b) забезпечують високий рівень достовірності та якості річної або консолідованої звітності згідно з принципами, викладеними у статті 2(3) Директиви 78/660/ЄЕС та у статті 16(3) Директиви 83/349/ЄЕС; а також

c) сприяють суспільній користі в Європі.

3. Держави-члени можуть встановлювати процедури аудиту або вимоги до нього на додачу до/або, у виняткових випадках, шляхом скасування частин - міжнародних стандартів аудиту лише тоді, коли це пов'язано зі специфічними національними юридичними вимогами до обсягу обов'язкових аудиторських перевірок. Держави-члени забезпечують відповідність таких процедур або вимог щодо аудиту положенням, викладеним у підпунктах (b) та (c) підпункту 2, й доводять їх до відома Комісії та держав-членів до їхнього ухвалення. У винятковому випадку скасування частин міжнародного стандарту аудиту держави-члени доводять свої специфічні національні юридичні вимоги, а також підстави для їхнього збереження до відома Комісії та інших держав-членів принаймні за шість місяців до їхнього впровадження або, якщо такі вимоги вже існують, на час впровадження міжнародного стандарту аудиту, протягом трьох місяців з дати впровадження відповідного міжнародного стандарту аудиту.

4. Держави-члени можуть установлювати додаткові вимоги до обов'язкового аудиту річної та консолідованої звітності протягом періоду, що спливає 29 червня 2010 року.

Стаття 27
Обов'язковий аудит консолідованої звітності

Держави-члени стежать за тим, щоб у випадку обов'язкового аудиту консолідованої звітності групи підприємств:

a) аудитор групи ніс повну відповідальність за аудиторський звіт щодо консолідованої звітності;

b) аудитор групи проводив розгляд аудиторських робіт, виконаних аудитором (аудиторами) з третіх країн, аудитором (аудиторами), суб'єктом (суб'єктами) аудиторської діяльності з третіх країн або аудиторською фірмою (аудиторськими фірмами), і вів документацію щодо такого розгляду в цілях аудиту групи. Документація, що залишається в розпорядженні аудитора групи, має забезпечувати можливість належного контролю над роботою аудитора групи з боку відповідного компетентного органу;

c) якщо складова групи підприємств перевіряється аудиторами або суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн, котрі не мають домовленостей з приводу порядку виконання робіт, передбачених статтею 47, то аудитор групи відповідає за забезпечення належного подання, в разі надходження відповідного запиту, органам суспільного нагляду документації щодо аудиторських робіт, виконаних аудиторами або суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн, включаючи робочі документи, що стосуються аудиту групи. Для забезпечення можливості такого подання аудитор групи зберігає копію такої документації або, як альтернатива, узгоджує з аудиторами чи суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн порядок свого належного й необмеженого доступу на запит або вживає інших необхідних заходів. Якщо юридичні або інші перешкоди заважають доступу робочих документів з аудиту із третьої країни аудиторові групи, то документація, котра зберігається аудитором групи, має містити докази того, що він здійснив усі необхідні процедури для отримання доступу до документації з аудиту, а у випадку перешкод неюридичного характеру, що випливають із законодавства країни, - докази, що підтверджують існування такої перешкоди.

Стаття 28
Аудиторська звітність

1. Якщо аудиторська фірма проводить обов'язковий аудит, то аудиторський звіт підписується принаймні аудитором (аудиторами), що виконують обов'язковий аудит від імені аудиторської фірми. За виняткових обставин держави-члени можуть передбачити нерозголошення підпису перед широким загалом, якщо розкриття таких відомостей може призвести до неминучої та суттєвої загрози для особистої безпеки будь-якої особи. У будь-якому випадку імена зазначених осіб мають бути відомими відповідним компетентним органам.

2. Незважаючи на положення статті 51a(1) Директиви 78/660/ЄЕС, якщо Комісія не впровадила спільний стандарт для аудиторських звітів згідно зі статтею 26(1) цієї Директиви, то вона може в порядку, передбаченому статтею 48(2) цієї Директиви, схвалити спільний стандарт для аудиторських звітів про перевірку річної чи консолідованої звітності, які були складені згідно із затвердженими міжнародними стандартами бухгалтерського обліку задля зміцнення довіри суспільства до функції аудиту.

Глава VI
Забезпечення якості

Стаття 29
Системи забезпечення якості

1. Кожна держава-член стежить за тим, щоб до всіх аудиторів та аудиторських фірм застосовувалася система забезпечення якості, що відповідає принаймні таким критеріям:

a) система забезпечення якості організовується так, щоб забезпечити її незалежність від аудиторів і аудиторських фірм, що контролюються, з урахуванням суспільного нагляду, передбаченого у главі VIII;

b) фінансування системи забезпечення якості має бути гарантованим і вільним від будь-якого можливого неналежного впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм.

c) система забезпечення якості повинна мати достатні ресурси;

d) особи, що проводять перевірки з метою забезпечення якості, повинні мати належну професійну освіту та відповідний досвід у царині обов'язкового аудиту та фінансової звітності, поєднаний із тематичним навчанням з питань проведення перевірок для забезпечення якості;

e) підбір контролерів для виконання перевірок з метою забезпечення якості має проводитися за об'єктивною процедурою, спрямованою на забезпечення відсутності конфлікту інтересів між контролерами й аудитором чи аудиторською фірмою, що перевіряється;

f) в обсязі перевірки для забезпечення якості, що спирається на адекватну перевірку відібраних аудиторських справ, має передбачатися оцінка дотримання чинних стандартів аудиту та вимог щодо незалежності, кількості та якості витрачених ресурсів, очікуваної винагороди за аудит та внутрішньої системи контролю якості аудиторської фірми;

g) за результатами перевірки з метою забезпечення якості складається звіт, що має містити основні висновки перевірки для забезпечення якості;

h) перевірки з метою забезпечення якості проводяться принаймні один раз на шість років;

i) загальні результати системи забезпечення якості оприлюднюються раз на рік;

j) зауваження за результатами перевірок для забезпечення якості враховуються аудитором або аудиторською фірмою в розумний строк.

У разі неврахування зауважень, зазначених у підпункті (j), до аудитора чи аудиторської фірми, за необхідності, застосовується система дисциплінарних заходів чи санкцій, передбачена статтею 30.

2. Для забезпечення довіри до функцій аудиту та уніфікованого застосування підпунктів (a), (b) та (e) - (j) частини 1 цієї статті Комісія може, в порядку, передбаченому статтею 48(2), вжити впроваджувальних заходів.

Глава VII
Розслідування та санкції

Стаття 30
Система розслідувань та санкцій

1. Держави-члени забезпечують наявність ефективних систем розслідувань та санкцій для виявлення, виправлення випадків неадекватного виконання обов'язкового аудиту й запобігання їм.

2. Без обмеження для режимів цивільної відповідальності держав-членів держави-члени передбачають результативні, пропорційні та переконливі санкції для аудиторів і аудиторських фірм на випадок невиконання обов'язкового аудиту згідно з положеннями, ухваленими на впровадження цієї Директиви.

3. Держави-члени передбачають належне оприлюднення інформації про вжиття заходів щодо аудиторів і аудиторських фірм та вжиття санкцій до них. Санкції мають передбачати можливість скасування допуску.

Стаття 31
Відповідальність аудиторів

До 1 січня 2007 року Комісія має подати доповідь про вплив чинних національних положень щодо відповідальності за виконання обов'язкових аудитів на європейські ринки капіталу та умови страхування відповідальності аудиторів та аудиторських фірм із проведенням об'єктивного аналізу обмежень фінансової відповідальності. За можливості. Комісія має провести публічні консультації. У світлі зазначеної доповіді Комісія надасть рекомендації державам-членам, якщо вважатиме це за доцільне.

Глава VIII
Суспільний нагляд та регуляторні домовленості
між державами-членами

Стаття 32
Принцип суспільного нагляду

1. Держави-члени організовують ефективну систему суспільного нагляду над аудиторами та аудиторськими фірмами на основі принципів, викладених у частинах 2 - 7 цієї статті.

2. Усі аудитори та аудиторські фірми підлягають суспільному нагляду.

3. Системою суспільного нагляду керують непрактикуючі особи, які мають знання у сферах, що стосуються обов'язкового аудиту. Водночас держави-члени можуть дозволити меншості фахівців-практиків брати участь у керуванні системою суспільного нагляду. Особи, залучені до керування системою суспільного нагляду, добираються згідно з незалежною та прозорою процедурою висування.

4. Система суспільного нагляду несе основну відповідальність за нагляд над:

a) допуском та реєстрацією аудиторів та аудиторських фірм;

b) впровадженням стандартів професійної етики, внутрішнього контролю якості аудиторських фірм та аудиту, а також

c) системами безперервного навчання, забезпечення якості, розслідувань і санкцій.

5. Система суспільного нагляду повинна мати право проводити, за потреби, розслідування діяльності аудиторів та аудиторських фірм, а також право вживати відповідних заходів.

6. Система суспільного нагляду має бути прозорою. Ця вимога передбачає оприлюднення річних програм робіт та звітів про проведену діяльність.

7. Система суспільного нагляду має адекватно фінансуватися. Фінансування системи суспільного нагляду має бути гарантованим і вільним від будь-якого неналежного впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм.

Стаття 33
Співпраця між системами суспільного нагляду
на рівні Співтовариства

Держави-члени стежать за тим, щоб регуляторні домовленості щодо систем суспільного нагляду уможливлювали результативну співпрацю на рівні Співтовариства в тому, що стосується наглядової діяльності держав-членів.

З цією метою кожна держава-член призначає один орган, відповідальний за забезпечення такої співпраці.

Стаття 34
Взаємне визнання заходів з регулювання
між державами-членами

1. Заходи з регулювання держав-членів мають відповідати принципові регулювання за країною походження та нагляду з боку держави-члена, в якій допущено аудитора чи аудиторську фірму і в якій суб'єкт, що перевіряється, має зареєстроване місце знаходження.

2. У випадку обов'язкового аудиту консолідованої звітності, держави-члени, що вимагають обов'язкового аудиту консолідованої звітності, не можуть установлювати додаткових вимог щодо обов'язкового аудиту в тому, що стосується реєстрації, перевірок з метою забезпечення якості, стандартів аудиту, професійної етики та незалежності, до аудитора чи аудиторської фірми, які проводять обов'язковий аудит дочірнього підприємства, утвореного в іншій державі-члені.

3. У випадку компанії, чиї цінні папери знаходяться в обігу на регульованому ринку іншої держави-члена, ніж та, в якій зареєстроване місце знаходження такої компанії, держава-член, у якій здійснюється обіг цінних паперів, не може висувати ніяких додаткових вимог щодо обов'язкового аудиту, які стосуються реєстрації, перевірок для забезпечення якості, стандартів аудиту, професійної етики та незалежності, до аудитора чи аудиторської фірми, які проводять обов'язковий аудит річної або консолідованої звітності такої компанії.

Стаття 35
Призначення компетентних органів

1. Держави-члени призначають один чи кілька компетентних органів з метою виконання завдань, передбачених цією Директивою. Держави-члени інформують Комісію про їхнє призначення.

2. Компетентні органи організовуються так, щоб запобігти виникненню конфліктів інтересів.

Стаття 36
Професійна таємниця та регуляторна співпраця
між державами-членами

1. Компетентні органи держав-членів, які відповідають за затвердження, реєстрацію, забезпечення якості, інспектування та дисципліну, співпрацюють один з одним, якщо це є необхідним для виконання ними своїх обов'язків за цією Директивою. Компетентні органи держави-члена, що відповідають за затвердження, реєстрацію, забезпечення якості, інспектування та дисципліну, надають допомогу компетентним органам в інших державах-членах. Зокрема, компетентні органи обмінюються інформацією та співпрацюють при проведенні розслідувань з питань виконання обов'язкового аудиту.

2. Обов'язок дотримання професійної таємниці встановлюється для всіх осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах. Інформація, що становить професійну таємницю, може бути розголошена будь-якій іншій особі чи будь-якому іншому органові лише в силу законів, нормативних документів або адміністративних процедур держави-члена.

3. Частина 2 цієї статті не забороняє компетентним органам обмінюватися конфіденційною інформацією. Для обміняної таким чином інформації встановлюється обов'язок дотримання професійної таємниці для всіх осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах.

4. Компетентні органи надають будь-яку інформацію, необхідну в цілях, зазначених у частині 1 цієї статті, на відповідний запит і без непотрібних затримок. За необхідності, компетентні органи, до яких надійшов такий запит, мають вжити належних заходів до збирання необхідної інформації без непотрібних затримок. Для наданої таким чином інформації встановлюється обов'язок дотримання професійної таємниці для всіх осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах.

Якщо компетентний орган, до якого надійшов запит, не в змозі надати необхідну інформацію без затримок, він має повідомити компетентний орган, що звернувся із запитом, про причини цього.

Компетентні органи можуть відмовитися від надання інформації на запит, якщо:

a) надання інформації може мати несприятливі наслідки для суверенітету, безпеки або громадського порядку держави-члена, до якої надійшов запит, чи призвести до порушення правил національної безпеки; або

b) вже розпочалося судочинство щодо тих самих дій та проти тих самих аудиторів або аудиторських фірм перед органами держави-члена, до якої надійшов запит; або

c) органами держави-члена, до якої надійшов запит, винесено остаточне судове рішення щодо тих самих дій та тих самих аудиторів або аудиторських фірм.

Без обмеження обов'язків, покладених на них у судочинстві, компетентні органи, що отримують інформацію за частиною 12 цієї статті, можуть користуватися нею лише для виконання своїх функцій в обсязі цієї Директиви та в контексті адміністративних або судових процесів, безпосередньо пов'язаних із виконанням таких функцій.

5. Якщо компетентний орган дійде висновку, що на території іншої держави-члена проводиться або проводилася діяльність, яка суперечить положенням цієї Директиви, то він повідомляє про цей свій висновок компетентний орган іншої держави-члена в якнайконкретніший спосіб. Компетентний орган іншої держави-члена вживає належних заходів. Він повідомляє компетентний орган, що надіслав повідомлення, про його відпрацювання та, наскільки це можливо, про суттєві проміжні події.

6. Компетентний орган однієї держави-члена може також звернутися з проханням про проведення компетентним органом іншої держави-члена розслідування на території останньої. Крім того, він може звернутися по дозвіл для своїх працівників супроводжувати працівників компетентного органу іншої держави-члена протягом розслідування. Розслідування проводиться під загальним контролем тієї держави-члена, на чиїй території воно відбувається. Компетентні органи можуть відмовитися від задоволення запиту про проведення розслідування, передбаченого положеннями першого пункту або запиту про супровід свого персоналу працівниками компетентного органу іншої держави-члена, передбаченого положеннями другого пункту, якщо:

a) таке розслідування може мати несприятливі наслідки для суверенітету, безпеки або громадського порядку держави-члена, до якої надійшов запит;

b) вже розпочалося судочинство щодо тих самих дій та проти тих самих осіб перед органами держави-члена, до якої надійшов запит; або

c) органами держави-члена, до якої надійшов запит, винесено остаточне судове рішення щодо тих самих дій та тих самих осіб.

7. У порядку, передбаченому статтею 48(2), Комісія може схвалити впроваджувальні заходи для забезпечення співпраці між компетентними органами за процедурами обміну інформацією та умовами транскордонних розслідувань, передбаченими частинами 2 - 4 цієї статті.

Глава IX
Призначення та звільнення

Стаття 37
Призначення аудиторів та аудиторських фірм

1. Аудитор чи аудиторська фірма призначаються загальними зборами акціонерів або учасників суб'єкта, що перевіряється.

2. Держави-члени можуть передбачати альтернативні системи чи умови призначення аудитора або аудиторської фірми, якщо такі системи чи умови забезпечують незалежність аудитора чи аудиторської фірми від виконавчих членів адміністративного органу або від керівного органу суб'єкта, що перевіряється.

Стаття 38
Звільнення та відставка аудиторів або аудиторських фірм

1. Держави-члени стежать за тим, щоб аудитори або аудиторські фірми могли бути звільнені лише за наявності належних підстав. Розбіжності в поглядах на режим обліку або процедури аудиту не вважаються належними підставами для звільнення.

2. Держави-члени стежать за тим, щоб суб'єкт, що перевіряється, та аудитор або аудиторська фірма інформували орган чи органи, відповідальні за суспільний нагляд, про звільнення або відставку аудитора або аудиторської фірми протягом строку призначення й надавали достатні пояснення причин цих дій.

Глава X
Особливі положення щодо обов'язкового аудиту суб'єктів
суспільного інтересу

Стаття 39
Застосування до суб'єктів суспільного інтересу,
не зареєстрованих на біржі

Держави-члени можуть звільнити суб'єктів суспільного інтересу, які не емітували передавальні цінні папери, допущені до обігу на регульованому ринку згідно з визначенням підпункту 14 статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС, та їхніх аудиторів чи їхні аудиторські фірми від дотримання однієї чи кількох вимог цієї глави.

Стаття 40
Звіт про прозорість

1. Держави-члени стежать за тим, щоб аудитори та аудиторські фірми, що проводять обов'язковий аудит суб'єктів суспільного інтересу, оприлюднювали на своїх сайтах протягом трьох місяців після завершення кожного фінансового року річні звіти про прозорість, що містять принаймні такі відомості:

a) опис юридичної структури та структури володіння;

b) якщо аудиторська фірма входить до складу мережі, опис мережі, а також правових і структурних домовленостей у мережі;

c) опис структури управління аудиторською фірмою;

d) опис внутрішньої системи управління якістю аудиторської фірми та заяву адміністративного чи керівного органу про ефективність її функціонування;

e) зазначення дати проведення останньої перевірки для забезпечення якості, передбаченої статтею 29;

f) перелік суб'єктів суспільного інтересу, в яких аудиторська фірма провела обов'язковий аудит протягом попереднього фінансового року;

g) заяву про практику забезпечення незалежності аудиторської фірми, яка також підтверджує проведення внутрішньої перевірки дотримання вимог щодо безпеки;

h) заяву про політику, що проводиться аудиторською фірмою в царині безперервного навчання аудиторів, передбаченого статтею 13;

i) фінансову інформацію, що демонструє вагу аудиторської фірми, наприклад, сукупні обороти з поділом на винагороду за обов'язковий аудит річної та консолідованої звітності й винагороду за інші послуги завіряння, послуги податкового консультування та інші неаудиторські послуги;

j) інформацію про базу виплати винагород партнерам. За виняткових обставин держави-члени можуть відмовитися від застосування вимог, установлених підпунктом (f), в обсязі, необхідному для пом'якшення неминучої та значної загрози особистій безпеці будь-якої особи.

2. Звіт про прозорість підписується, залежно від ситуації, аудитором або аудиторською фірмою. Це може робитися, наприклад, за допомогою електронного підпису, визначеного у статті 2(1) Директиви 1999/93/ЄС.

Стаття 41
Комітет з аудиту

1. Кожний суб'єкт суспільного інтересу повинен мати комітет з аудиту. Держава-член визначає, чи повинні комітети з аудиту складатися з невиконавчих членів адміністративного органу та/або членів спостережного органу суб'єкта, що перевіряється, та/або членів, призначених загальними зборами акціонерів суб'єкта, що перевіряється. Принаймні один член комітету з аудиту має бути незалежним та компетентним у царині бухгалтерського обліку та/або аудиту. У суб'єктах суспільного інтересу, що відповідають критеріям підпункту (f) статті 2(1) Директиви 2003/71/ЄС (1), держави-члени можуть надати дозвіл на виконання функцій, покладених на комітет з аудиту, адміністративному або спостережному органові в цілому за тієї умови, що якщо голова такого органу є його виконавчим членом, то він не може очолювати комітет з аудиту.

_______________

(1) Директива 2003/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 листопада 2003 року про проспект емісії, що підлягає оприлюдненню в разі пропонування цінних паперів публіці або їхнього випуску в обіг (OB L 345, 31.12.2003, С. 64).

2. Без обмеження відповідальності членів адміністративних, керівних або спостережних органів, чи інших членів, призначених загальними зборами акціонерів суб'єкта, що перевіряється, комітет з аудиту має, зокрема:

a) вести моніторинг процесу фінансової звітності;

b) вести моніторинг результативності внутрішнього контролю в компанії, внутрішнього аудиту за його наявності, та систем управління ризиком;

c) вести моніторинг обов'язкового аудиту річної та консолідованої звітності;

d) перевіряти та контролювати незалежність аудитора чи аудиторської фірми, зокрема, в разі надання суб'єктові, що перевіряється, додаткових послуг.

3. У суб'єктах суспільного інтересу подання адміністративного або керівного органу про призначення аудитора або аудиторської фірми має ґрунтуватися на рекомендації комітету з аудиту.

4. Аудитор чи аудиторська фірма доповідають комітетові з аудиту про ключові питання, пов'язані з обов'язковим аудитом, та, зокрема, суттєві прогалини у внутрішньому контролі в прив'язці до процесу фінансової звітності.

5. Держави-члени можуть передбачити незастосування положень частин 1 - 4 цієї статті до будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, який має орган, що виконує функції, еквівалентні функціям комітету з аудиту, та який утворений і працює згідно з положеннями, чинними в державі-члені, в якій зареєстрований зазначений суб'єкт. У такому випадку суб'єкт має розкрити інформацію про те, який саме орган виконує зазначені функції, та про порядок його формування.

6. Держави-члени можуть звільнити від обов'язку мати комітет з аудиту:

a) будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, що є дочірнім підприємством згідно з визначенням статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС, якщо суб'єкт відповідає вимогам, викладеним в частинах 1 - 4 цієї статті на рівні групи;

b) будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, що є інститутом спільного інвестування згідно з визначенням статті 1(2) Директиви 85/611/ЄЕС. Держави-члени можуть також звільняти від виконання вимог суб'єктів суспільно інтересу, єдиним предметом діяльності яких є колективне інвестування капіталу, наданого широким загалом, які працюють на основі принципу поділу ризику й не прагнуть до отримання юридичного чи управлінського контролю над будь-яким із емітентів основних інвестицій, якщо такі інститути спільного інвестування отримали відповідні повноваження, підлягають наглядові з боку компетентних органів та мають депозитарій, що виконує функції, еквівалентні функціям, передбаченим Директивою 85/611/ЄЕС;

c) будь-якого суб'єкта суспільного інтересу, єдиним видом діяльності якого є емісія цінних паперів, забезпечених активами, згідно з визначенням статті 2(5) Регламенту Комісії (ЄС) N 809/2004 (2). У таких випадках держава-член вимагає від суб'єкта роз'яснень для широкого загалу причин, через які він вважає недоцільним мати або комітет з аудиту, або адміністративний чи спостережний орган, уповноважений виконувати функції комітету з аудиту;

_______________

(2) OB L 149, 30.4.2004, С. 1.

d) будь-яку кредитну установу згідно з визначенням статті 1(1) Директиви 2000/12/ЄС , чиї акції не допущені до обігу на регульованому ринку будь-якої держави-члена згідно з визначенням підпункту 14 статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС, та яка емітувала, безперервно або з повторенням, лише боргові цінні папери, якщо сукупна номінальна вартість усіх таких боргових цінних паперів не перевищує 100000000 млн. євро, та яка не оприлюднювала проспект емісії, передбачений Директивою 2003/71/ЄС.

Стаття 42
Незалежність

1. Додатково до положень статей 22 та 24 держави-члени стежать за тим, щоб аудитори чи аудиторські фірми, які проводять обов'язковий аудит суб'єкта суспільного інтересу:

a) щороку підтверджували на письмі в заяві, адресованій комітетові з аудиту, свою незалежність від суб'єкта суспільного інтересу, що перевіряється;

b) щороку доповідали комітетові з аудиту про будь-які додаткові послуги, надані суб'єктові, що перевіряється; та

c) обговорювали з комітетом з аудиту загрози його незалежності та запобіжні заходи, вжиті до зменшення цих загроз і задокументовані ними згідно зі статтею 22(3).

2. Держави-члени стежать за тим, щоб ключові партнери з аудиту, що відповідають за проведення обов'язкового аудиту, піддавалися ротації протягом періоду, що не перевищує семи років від дати призначення, й щоб їм дозволялося знов брати участь в аудиті суб'єкта, що перевіряється, після завершення періоду тривалістю не менше двох років.

3. Аудиторові або ключовому партнерові з аудиту, що проводить обов'язковий аудит від імені аудиторської фірми, не дозволяється обіймати ключову керівну посаду в суб'єкті, що перевіряється, протягом не менше двох років від дати відмови від виконання завдання з аудиту як аудитора чи ключового партнера з аудиту.

Стаття 43
Забезпечення якості

Перевірка в цілях забезпечення якості, передбачена статтею 29, проводиться щодо аудиторів або аудиторських фірм, що проводять обов'язковий аудит суб'єктів суспільного інтересу, не рідше одного разу на три роки.

Глава XI
Міжнародні аспекти

Стаття 44
Допуск аудиторів із третіх країн

1. На основі взаємності компетентні органи держави-члена можуть допустити аудитора з третьої країни як аудитора в разі надання ним підтвердження відповідності вимогам, еквівалентним вимогам статей 4 та 6 - 13.

2. До надання допуску аудиторові з третьої країни, який задовольняє вимогам частини 1 цієї статті, компетентні органи держави-члена застосовують вимоги, викладені у статті 14.

Стаття 45
Реєстрація аудиторів та суб'єктів аудиторської
діяльності з третіх країн

1. Компетентні органи держави-члена реєструють згідно зі статтями 15 - 17 всіх аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності з третіх країн, які подають аудиторський звіт стосовно річної або консолідованої звітності компанії, зареєстрованої поза Співтовариством, чиї передавальні цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку такої держави-члена згідно з визначенням підпункту 14 статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС, за винятком тих випадків, коли компанія є емітентом винятково боргових цінних паперів, допущених до обігу на регульованому ринку держави-члена згідно з визначенням статті 2(1)(b) Директиви 2004/109/ЄС (1), деноміновані принаймні по 50000 за одиницю або, у випадку боргових цінних паперів, деномінованих в іншій валюті, еквівалентних станом на дату емісії принаймні 50000 євро.

_______________

(1) Директива 2004/109/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог до прозорості інформації про емітентів, чиї цінні папери допущені до обігу на регульованому ринку (OB L 390, 31.12.2004, С. 38).

2. Застосовуються статті 18 та 19.

3. Держави-члени залучають аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності з третіх країн у свої системи нагляду, системи забезпечення якості та системи розслідувань і санкцій. Держави-члени можуть звільнити зареєстрованих аудиторів або суб'єктів аудиторської діяльності з третіх країн від залучення до своєї системи забезпечення якості, якщо система забезпечення якості іншої держави-члена або третьої країни, що була оцінена як еквівалентна згідно зі статтею 46, провела перевірку якості відповідного аудитора або суб'єкта аудиторської діяльності з третьої країни протягом попередніх трьох років.

4. Без обмеження статті 46 аудиторські звіти щодо річної звітності або консолідованої звітності, зазначені в частині 1 цієї статті, які були складені аудиторами або суб'єктами аудиторської діяльності з третіх країн, не зареєстрованими в державі-члені, не мають юридичної чинності в такій державі-члені.

5. Держава-член може зареєструвати суб'єкт аудиторської діяльності з третьої країни лише якщо:

a) він задовольняє вимогам, еквівалентним вимогам статті 3(3);

b) більшість членів адміністративного або керівного органу суб'єкта аудиторської діяльності з третьої країни задовольняють вимогам, еквівалентним вимогам статей 4 - 10;

c) аудитор з третьої країни, що виконує аудит від імені суб'єкта аудиторської діяльності з третьої країни, задовольняє вимогам, еквівалентним вимогам статей 4 - 10;

d) аудиторські перевірки річної або консолідованої звітності, зазначені в частині 1 цієї статті, проводяться згідно з міжнародними стандартами аудиту, передбаченими статтею 26, а також вимогами статей 22, 24 та 25 або згідно з еквівалентними стандартами та вимогами;

e) він оприлюднює на своєму сайті річний звіт про прозорість, що містить відомості, визначені у статті 40, або виконує еквівалентні вимоги до розкриття інформації.

6. Для забезпечення уніфікованого застосування частини 5(d) цієї статті, еквівалентність, про яку в ній ідеться, підлягає оцінці Комісією у співпраці з державами-членами, причому рішення щодо еквівалентності ухвалюється Комісією в порядку, передбаченому статтею 48(2). До ухвалення Комісією такого рішення держави-члени можуть оцінювати еквівалентність, про яку йдеться в частині 5(d) цієї статті, доти, доки Комісія не ухвалить рішення.

Стаття 46
Відступи в разі еквівалентності

1. Держави-члени можуть відмовитися від застосування вимог статті 45(1) та (3) або змінити їх на основі взаємності лише тоді, коли аудитори чи суб'єкти аудиторської діяльності з третіх країн залучені до систем суспільного нагляду, забезпечення якості, розслідувань і санкцій у третій країні, що відповідають вимогам, еквівалентним вимогам статей 29, 30 та 32.

2. Для забезпечення уніфікованого застосування частини 1 цієї статті еквівалентність, про яку в ній ідеться, підлягає оцінці Комісією у співпраці з державами-членами, причому рішення щодо еквівалентності ухвалюється Комісією в порядку, передбаченому статтею 48(2). До ухвалення Комісією такого рішення держави-члени можуть оцінювати еквівалентність, про яку йдеться в частині 1 цієї статті, або застосовувати оцінки, виконані іншими державами-членами, доти, доки Комісія не ухвалить рішення. Якщо Комісія вирішить, що вимога щодо еквівалентності, передбачена частиною 1 цієї статті, не виконана, вона може дозволити відповідним аудиторам та суб'єктам аудиторської діяльності продовжити свою аудиторську діяльність згідно з вимогами відповідної держави-члена протягом відповідного перехідного періоду.

3. Держави-члени інформують Комісію про:

a) свої оцінки еквівалентності, передбачені частиною 2 цієї статті; та

b) основні елементи їхніх домовленостей про співпрацю з системами суспільного нагляду, забезпечення якості, розслідувань та санкцій третіх країн на основі частини 1 цієї статті.

Стаття 47
Співпраця з компетентними органами третіх країн

1. Держави-члени можуть дозволяти надання компетентним органам третьої країни робочих документів аудиту або інших документів, що знаходяться в розпорядженні допущених ними аудиторів або аудиторських фірм, за таких умов:

a) такі робочі документи аудиту або інші документи стосуються аудиту компаній, які емітували цінні папери в такій третій країні або які належать до групи, що складає обов'язкову консолідовану звітність у такій третій країні;

b) надання відбувається через компетентні органи держави походження компетентним органам такої третьої країни та на їхній запит;

c) компетентні органи відповідної третьої країни відповідають вимогам, визнаним адекватними, згідно з частиною 3 цієї статті;

d) існують робочі домовленості на основі взаємності між відповідними компетентними органами;

e) передавання особистих даних у третю країну здійснюється у відповідності до глави IV Директиви 95/46/ЄС .

2. Робочі домовленості, про які йдеться в частині 1(d), мають забезпечувати:

a) надання компетентними органами обґрунтування мети запиту про надання робочих документів аудиту та інших документів;

b) накладення зобов'язань з дотримання професійної таємниці на осіб, які працюють чи працювали в компетентних органах третьої країни, які отримують інформацію;

c) можливість використання робочих документів аудиту та інших документів компетентними органами третьої країни лише для виконання їхніх функцій щодо суспільного нагляду, забезпечення якості та розслідувань, які відповідають вимогам, що еквівалентні вимогам статей 29, 30 та 32;

d) запит компетентного органу третьої країни про надання робочих документів аудиту або інших документів, що перебувають у розпорядженні аудитора чи аудиторської фірми, може бути відхилений:

- якщо надання таких робочих паперів або документів може мати несприятливі наслідки для суверенітету, безпеки або громадського порядку Співтовариства або держави-члена, до якої надійшов запит; або

- якщо вже розпочалося судочинство щодо тих самих дій та проти тих самих осіб перед органами держави-члена, до якої надійшов запит.

3. Рішення щодо адекватності, про яку йдеться в частині 1(c) цієї статті, ухвалюється Комісією в порядку, передбаченому статтею 48(2), для спрощення співпраці між компетентними органами. Оцінка адекватності проводиться у співпраці з державами-членами та на основі вимог статті 36 або вимог, що ведуть до суттєво еквівалентних функціональних результатів. Держави-члени вживають заходів, необхідних для виконання рішення Комісії.

4. За виняткових обставин та на відступ від положень частини 1 цієї статті держави-члени можуть дозволяти допущеним ними аудиторам та аудиторським фірмам надавати робочі документи аудиту та інші документи безпосередньо компетентним органам третьої країни за таких умов:

a) компетентними органами в такій третій країні було започатковане розслідування;

b) передання не суперечить обов'язкам, що мають виконуватися аудиторами та аудиторськими фірмами, в тому, що стосується надання робочих документів аудиту та інших документів компетентному органові країни їхнього походження;

c) з компетентними органами такої третьої країни налагоджені робочі стосунки, які забезпечують компетентним органам держави-члена взаємний безпосередній доступ до робочих документів аудиту та інших документів суб'єктів аудиторської діяльності такої третьої країни;

d) компетентний орган третьої країни, що звертається із запитом, заздалегідь повідомляє компетентний орган країни походження аудитора або аудиторської фірми про кожний прямий запит інформації із зазначенням причин для нього;

e) дотримано умови, визначені а частині 2 цієї статті.

5. У порядку, передбаченому статтею 48(2), Комісія може зазначити виняткові обставини, про які йдеться в частині 4 цієї статті, для забезпечення співпраці між компетентними органами та для уніфікованого застосування частини 4 цієї статті.

6. Держави-члени доводять до відома Комісії робочі домовленості, про які йдеться в частинах 1 та 4 цієї статті.

Глава XII
Перехідні та прикінцеві положення

Стаття 48
Порядок роботи Комітету

1. Діяльності Комісії сприяє комітет (що надалі йменується "Комітет").

2. У разі посилань на цю частину застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС, з урахуванням положень статті 8 зазначеного документа.

Період, передбачений статтею 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, дорівнює трьом місяцям.

3. Комітет ухвалює власний Регламент.

4. Без обмеження вже схвалених впроваджувальних заходів та за винятком положень, викладених у статті 26, через два роки після прийняття цієї Директиви та не пізніше 1 квітня 2008 року зупиняється застосування положень цієї Директиви, що вимагають ухвалення технічних правил, поправок та рішень згідно з частиною 2 цієї статті. Діючи на основі подання Комісії, Європейський Парламент і Рада можуть відновити зазначені положення в порядку, передбаченому статтею 251 Договору, причому з цією метою вони мають розглянути їх до завершення періоду або настання дати, що зазначені вище.

Стаття 49
Внесення змін та доповнень до
Директиви 78/660/ЄЕС та Директиви 83/349/ЄЕС

1. До Директиви 78/660/ЄЕС вносяться такі зміни та доповнення:

a) до статті 43(1) додати підпункт такого змісту:

(15) "окремо сукупну винагороду за фінансовий рік, нараховану аудитором чи аудиторською фірмою за обов'язковий аудит річної звітності, сукупну винагороду, нараховану за інші послуги завіряння, сукупну винагороду, нараховану за послуги податкового консультування, та сукупну винагороду, нараховану за інші неаудиторські послуги.

Держави-члени можуть передбачити незастосування цієї вимоги, якщо компанія включається до консолідованої звітності, що мусить складатися за статтею 1 Директиви 83/349/ЄЕС, за умови подання відповідної інформації в примітках до консолідованої звітності";

b) частину 1 статті 44 замінити текстом такого змісту:

1. "Держави-члени можуть дозволяти компаніям, зазначеним у статті 11, складати скорочені примітки до своєї звітності без подання відомостей, передбачених статтею 43(1)(5) - (12), (14)(a) та (15). Водночас ці примітки мусять розкривати інформацію, передбачену статтею 43(1)(6), у вигляді сукупних сум по всіх відповідних статтях";

c) частину 2 статті 45 замінити текстом такого змісту:

2. "Частина 1(b) цієї статті стосується також інформації, зазначеної у статті 43(1)(8).

Держави-члени можуть дозволяти компаніям, зазначеним у статті 27, не розкривати інформацію, зазначену в статті 43(1)(8). Держави-члени можуть також дозволяти компаніям, зазначеним у статті 27, не розкривати інформацію, зазначену у статті 43(1)(15), якщо така інформація подається в систему суспільного нагляду, передбачену статтею 32 Директиви 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 року про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності (1) на запит такої системи суспільного нагляду".

_______________

(1) OB L 157, 9.6.2006, С. 87.

2. До статті 34 Директиви 83/349/ЄЕС додати підпункт такого змісту:

(16) "Окремо сукупну винагороду за фінансовий рік, нараховану аудитором чи аудиторською фірмою за обов'язковий аудит річної звітності, сукупну винагороду, нараховану за інші послуги завіряння, сукупну винагороду, нараховану за послуги податкового консультування, та сукупну винагороду, нараховану за інші неаудиторські послуги".

Стаття 50
Скасування Директиви 84/253/ЄЕС

Директива 84/253/ЄЕС втрачає свою чинність з 29 червня 2006 року. Посилання на скасовану Директиву мають тлумачитися як посилання на цю Директиву.

Стаття 51
Перехідне положення

Аудитори та аудиторські фірми, допущені компетентними органами держав-членів згідно з Директивою 84/253/ЄЕС до набрання чинності положеннями статті 53(1), вважаються такими, що допущені згідно з цією Директивою.

Стаття 52
Мінімальна гармонізація

Держави-члени, що вимагають проведення обов'язкового аудиту, можуть установлювати суворіші вимоги, якщо ця Директива не містить інших положень.

Стаття 53
Перенесення в законодавство

1. Держави-члени ухвалюють та оприлюднюють положення, необхідні для виконання цієї Директиви, до 29 червня 2008 року. Про це вони негайно повідомляють Комісію.

2. При ухваленні таких положень вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням під час свого офіційного оприлюднення. Методи включення таких посилань визначаються державами-членами.

3. Держави-члени доводять до відома Комісії тексти основних положень національного законодавства, ухваленого ними в царині, що регулюється цією Директивою.

Стаття 54
Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності на двадцятий день після її оприлюднення в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 55
Адресати

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі, 17 травня 2006 року

 За Європейський Парламент                    Президент

                                              J. BORRELL FONTELLES

 За Раду                                      Президент

                                              H. WINKLER