ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
03.04.2007 N 05-5-46/8142

Про визнання недійсним договору
про відступлення права вимоги,
та стягнення грошової суми

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.

суддів: Барбари В.П., Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Івченко О.А.,

НАК "Нафтогаз України" - Мельника В.В.

та дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Бойка Д.Д., Вдовиченка О.О., Щербакова А.А.,

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року N 05-5-46/8142 у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України" та дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Юридична фірма "Нафтогаз", ТОВ "Нафтогазенерго" та ТОВ "Анкодор-Інвест-Плюс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17 березня 2004 року N 09/03 та стягнення з ТОВ "Нафтогазенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3 421 669,47 грн., встановила:

У липні 2006 року заступник Генерального прокурора України подав до господарського суду міста Києва позов в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України" та дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Юридична фірма "Нафтогаз", ТОВ "Нафтогазенерго" та ТОВ "Анкодор-Інвест-Плюс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17 березня 2004 року N 09/03 та стягнення з ТОВ "Нафтогазенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3 421 669,47 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року позов повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року вищевказану ухвалу суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року N 05-5-46/8142 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року залишено без змін.

Ця ухвала та постанови мотивовані тим, що прокурором подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

У касаційному поданні Генерального прокурора України ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року N 05-5-46/8142, постанови Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року, ухвали господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року та передачу справи до суду першої інстанції для розгляду позову по суті. Посилання зроблено на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах. Зокрема зазначено, що судовими інстанціями зроблено неправильний висновок, що прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави лише у випадку, коли безпосередньо зачіпаються інтереси органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, тобто органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, який і повинен бути єдиним позивачем у справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 березня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року N 05-5-46/8142.

Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Касаційна інстанція, залишаючи без змін попередні судові рішення, послалась на те, що дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи у порядку, визначеному статтями 41-49 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

Висновки, зроблені касаційною інстанцією, не відповідають вимогам закону.

Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до пунктів 1, 5.2 статуту НАК "Нафтогаз України" ( 747-98 ) засновником та єдиним акціонером цієї Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Державою надано НАК "Нафтогаз України" спеціальний дозвіл на транспортування та безперебійне постачання природного газу, який є стратегічною природною сировиною і має для України загальнодержавне значення.

Для здійснення цих функцій НАК "Нафтогаз України" створено дочірню компанію "Газ України", функціями якої є організація роботи, направленої на забезпечення надійного функціонування систем газопостачання та скрапленого газу.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону ( 1789-12 ) визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ), так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Зазначені обставини не було враховано при розгляді даної справи.

Крім того, підставою для повернення позовної заяви прокурора було її підписання особою, яка не має права підпису.

Однак, відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором чи його заступником.

Позов підписано заступником Генерального прокурора України, тобто в межах наданої чинним законодавством компетенції.

У зв'язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року N 05-5-46/8142, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року і ухвала господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог по суті.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року N 05-5-46/8142, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року і ухвалу господарського суду міста Києва від 19 липня 2006 року скасувати. Справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті позовних вимог.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.