Внутрішній регламент Конгресів

( Регламент затверджено Указом Президента
N 564/2006 від 21.06.2006 )

Офіційний переклад

Стаття 1
Загальні положення

Цей Внутрішній регламент (тут і далі - Регламент), складений на підставі Актів Союзу й підпорядковується ним. У випадку розбіжності між одним з його положень і будь-яким положенням Актів, Акти мають переважну силу.

Стаття 2
Делегації

1. Слово "делегація" означає особу або групу осіб, призначених країною-членом для участі в Конгресі. Делегація складається із глави делегації, а також, у випадку необхідності, заступника глави делегації, одного або декількох делегатів, а також, можливо, одного або декількох співробітників делегації (в тому числі експертів, секретарів і т.д.).

2. Глави делегації, їхні заступники, а також делегати є представниками країн-членів у тому розумінні, як це зазначено в статті 14.2 Статуту, якщо вони наділені повноваженнями, які відповідають умовам, визначеним у статті 3 цього Регламенту.

3. Члени делегації допускаються на засідання й мають право приймати участь в обговореннях, але в принципі вони не мають права голосу. Однак Глава делегації може дозволити їм голосувати від імені своєї країни на засіданнях Комітету. Подібні дозволи повинні вручатися голові відповідної Комісії в письмовому вигляді до початку засідання.

Стаття 3
Повноваження делегатів

1. Повноваження делегатів підписує Глава Держави або Глава Уряду або Міністр закордонних справ відповідної країни. Вони складаються в правильній і належній формі. Повноваження делегатів, яким дозволяється підписувати Акти (уповноважені), повинні визначати значення такого підписання (підписання за умови ратифікації або схвалення, підписання "ad refendum", остаточне підписання). За відсутності такого визначення підпис розглядається як такий, що означає ратифікацію або схвалення.

Повноваження, що дозволяють підписувати Акти, включають яке мається на увазі право на обговорення й голосування. Делегатам, яких компетентні влади наділили повноваженнями, не уточнюючи їх значення, дозволяється брати участь в обговоренні, голосуванні й підписанні Актів, якщо тільки зворотне явно не випливає з тексту повноважень.

2. На відкритті Конгресу повноваження здаються на зберігання відповідному органу влади, призначеному для цієї мети.

3. Делегати, які не мають повноважень або не надали їх, можуть брати участь в обговореннях і голосуванні із самого початку своєї участі в роботі Конгресу, якщо їхній Уряд повідомив їхні імена Уряд приймаючої країни. Те саме стосується делегатів, чиї повноваження будуть визнані не зовсім правильними. Цим делегатам більше не буде дозволено голосувати з того моменту, коли Конгрес схвалить останній звіт Комісії з перевірки повноважень, у якому буде встановлено, що їхні повноваження є недостатніми або неправильними. І це рішення буде залишатися в силі доти, допоки положення не буде врегульовано. Останній звіт повинен бути схвалений Конгресом до виборів, що не стосується виборів Голови Конгресу, і перед затвердженням проектів Актів.

4. Повноваження країни-члена, що представлена на Конгресі делегацією іншої країни-члена (за дорученням), повинні бути представлені в тій самій формі, що й повноваження, про які згадується в пункті 1.

5. Повноваження й доручення, надіслані телеграмою, не приймаються. Проте приймаються телеграми, які надсилаються у відповідь на запит про інформацію стосовно повноважень.

6. Делегація, яка, представивши свої повноваження, не має можливості бути присутньою на одному чи більше засідань, може бути представлена делегацією іншої країни за умови, що про це буде повідомлено в письмовому вигляді голові відповідного засідання. Однак делегація може представляти тільки одну країну, крім своєї.

7. Делегати країн-членів, які не є сторонами Угоди, можуть брати участь в обговореннях Конгресу стосовно цієї Угоди без права голосувати.

Стаття 4
Порядок розсаджування країн

1. На засіданнях Конгресу й Комісій делегації розсаджуються в порядку французького алфавіту представлених країн-членів.

2. Голова Адміністративної ради в належний час проводить жеребкування, яка країна посяде перше місце перед головною трибуною на засіданнях Конгресу й Комісій.

Стаття 5
Спостерігачі де-юре

1. Представники Організації Об'єднаних Націй приймаються як спостерігачі для присутності й участі в обговореннях Конгресу.

2. Регіональні союзи допускаються на засідання Конгресу та його Комісій як спостерігачі.

3. Ліга арабських держав і Африканський союз (АС) допускаються на засідання Конгресу та його Комісій як спостерігачі.

4. Члени Консультативного комітету допускаються на засідання Конгресу та його Комісій як спостерігачі.

5. Спостерігачі, про які йдеться в параграфах 1 - 4, не мають права голосу, але можуть виступати з дозволу голови зборів.

6. За виняткових обставин, право спостерігачів, про яке йдеться в параграфі 4, на участь у деяких зборах або частині зборів може бути обмежено, якщо того вимагає конфіденційний характер обговорюваної теми. У такому випадку їх потрібно якнайшвидше про це інформувати. Рішення про таке обмеження може в кожному окремому випадку прийматися будь-яким відповідним органом або його головою. Ці рішення розглядає Бюро Конгресу, яке має право підтверджувати або скасовувати їх простою більшістю під час голосування.

Стаття 6
Запрошувані особи й організації

1. Представники спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй та міжурядових організацій визначаються Адміністративною радою для присутності на окремих засіданнях Конгресу або його Комісій, коли обговорюються питання, що становлять інтерес для цих організацій.

2. Представники будь-якої міжнародної організації, асоціації або підприємства чи будь-яка кваліфікована особа, належним чином визначені Адміністративною радою, допускаються на окремі засідання Конгресу або його Комісій.

3. Запрошувані, про яких йдеться в параграфах 1 і 2, не мають права голосу, але можуть виступати з дозволу голови зборів.

Стаття 7
Старійшина Конгресу

1. Поштова адміністрація країни-члена місця проведення Конгресу пропонує, за узгодженням з Міжнародним бюро, призначити Старійшину Конгресу. Адміністративна рада належним чином ухвалює це призначення.

2. Під час відкриття першого пленарного засідання кожного Конгресу Старійшина головує на Конгресі доти, допоки не буде обраний його Голова. Крім того, він виконує функції, які на нього покладаються цим Регламентом.

Стаття 8
Голови й заступники Голови Конгресу й Комісій

1. На своєму першому пленарному засіданні Конгрес за пропозицією Старійшини обирає Голову Конгресу, потім затверджує за пропозицією Адміністративної ради призначення країн-членів, які будуть виконувати функції заступника Голови Конгресу, а також Голів та заступників Голів Комісій. Ці призначення здійснюються з максимальним урахуванням, справедливого географічного розподілу країн-членів.

2. Голови відкривають і закривають засідання, на яких вони головують, керують обговореннями, надають слово ораторам, ставлять на голосування пропозиції та оголошують більшість, необхідну для голосування, повідомляють рішення й, за умови схвалення Конгресом, тлумачать ці рішення.

3. Голови стежать за дотриманням цього Регламенту й збереженням порядку під час засідань.

4. Будь-яка делегація може оскаржити перед Конгресом або Комісією рішення, прийняте Головою Конгресу або Комісії, на основі існуючого положення Регламенту або його тлумачення; проте рішення Голови залишається чинним, якщо воно не відміняється більшістю членів, які є присутніми й голосують.

5. Якщо країна-член, яку було призначено на головування, не може більше виконувати своїх обов'язків, один із заступників голови призначається Конгресом або Комісією, щоб його замінити.

Стаття 9
Бюро Конгресу

1. Бюро є центральним органом, відповідальним за керівництво роботою Конгресу. Воно складається з Голови й заступників Голови Конгресу, а також із голів Комісій. Бюро періодично збирається для розгляду ходу роботи Конгресу та його Комісій і для вироблення рекомендацій, спрямованих на забезпечення нормального ходу роботи. Воно допомагає Голові розробляти порядок денний для кожного пленарного засідання й координувати роботу Комісій. Дає рекомендації стосовно закриття Конгресу.

2. Генеральний секретар Конгресу й заступник Генерального секретаря, згадані в статті 12.1, повинні бути присутніми на зборах Бюро.

Стаття 10
Членство у комісіях

1. Країни-Члени, представлені на Конгресі, є по праву членами Комісій, які відповідають за розгляд пропозицій стосовно Статуту, Загального регламенту й Конвенції.

2. Країни-Члени, представлені на Конгресі, будучи сторонами однієї або декількох факультативних Угод, є по праву членами Комісії та (або) Комісій, на які покладений перегляд цих Угод. Право на голосування членів Комісії чи Комісій обмежується Угодою або Угодами, сторонами яких вони є.

3. Делегації, які не є членами Комісій, що розглядають Угоди, мають право бути присутніми на засіданнях цих Комісій і брати участь в обговореннях без права голосувати.

Стаття 11
Робочі групи

Конгрес і кожна Комісія можуть створювати робочі групи для вивчення спеціальних питань.

Стаття 12
Секретаріат Конгресу й Комісій

1. Генеральний директор і заступник Генерального директора Міжнародного бюро виконують відповідно функції Генерального секретаря й заступника Генерального секретаря Конгресу.

2. Генеральний секретар і помічник Генерального секретаря присутні на засіданнях Конгресу й Бюро Конгресу, де вони беруть участь в обговореннях без права голосувати. Вони можуть також, на тих самих умовах, бути присутніми на засіданнях Комісій чи бути представлені там службовцем вищого рангу Міжнародного бюро.

3. Робота Секретаріату Конгресу, Бюро Конгресу й Комісій забезпечується персоналом Міжнародного бюро разом з поштовою адміністрацією приймаючої країни.

4. На службовців вищого рангу Міжнародного бюро покладають функції секретарів Конгресу, Бюро Конгресу й Комісій. Вони допомагають голові на засіданнях і несуть відповідальність за складання звітів.

5. Роботі Секретарів Конгресу й Комісій сприяють заступники.

Стаття 13
Мови, що використовуються під час обговорень

1. За умови дотримання положень пункту 2, французька, англійська, іспанська й російська мови можуть використовуватися для обговорень із використанням системи синхронного або послідовного перекладу.

2. Обговорення Редакційної комісії проходять французькою мовою.

3. Під час обговорень можуть також використовуватися інші мови, зазначені в пункті 1. У цьому випадку мова країни-організатора є пріоритетом. Делегації, які використовують інші мови, забезпечують синхронний переклад на одну з мов, згаданих в пункті 1, або за допомогою системи синхронного перекладу, коли є можливість унести технічні зміни, або за допомогою окремих перекладачів.

4. Витрати за установку й обслуговування технічного устаткування несе Союз.

5. Витрати, пов'язані із синхронним перекладом, розподіляються між країнами-членами, що використовують ту саму мову, пропорційно їхнім внескам до витрат Союзу.

Стаття 14
Мови, які використовуються для складання документів Конгресу

1. Документи, які складаються під час Конгресу, в тому числі проекти рішень, що подаються на затвердження Конгресу, видаються Секретаріатом Конгресу французькою мовою.

2. Із цією метою документи, які готуються делегаціями країн-членів, повинні подаватися цією мовою безпосередньо, або через служби перекладу, що підпорядковуються Секретаріату Конгресу.

3. Ці служби, організовані за їхній рахунок за лінгвістичними групами, створюваними згідно з відповідними положеннями Загального регламенту , можуть також перекладати документи Конгресу на свої відповідні мови.

Стаття 15
Пропозиції

1. З усіх питань, що виносяться на розгляд Конгресу, можуть подаватися пропозиції.

2. Будь-які пропозиції, опубліковані Міжнародним бюро до відкриття Конгресу, розглядаються як представлені Конгресу.

3. За два місяці до відкриття Конгресу не розглядається жодна пропозиція, за винятком тих, які змінюють попередні пропозиції.

4. Зміною вважається будь-яка пропозиція про зміну, яка, не змінюючи суті пропозиції, містить скасування, доповнення до будь-якої частини первісної пропозиції або перегляд частини цієї пропозиції. Жодна пропозиція про зміну не буде розглядатися як зміна, якщо вона не сумісна зі змістом або метою початкової пропозиції. У випадках, коли це викликає сумнів, це питання вирішує Конгрес або Комісія.

5. Зміни, які пропонуються на Конгресі стосовно вже зроблених пропозицій, передаються в письмовому вигляді французькою мовою в Секретаріат до полудня, за два дні до їхнього обговорення, для того щоб у той самий день їх можна було роздати делегатам. Цей термін не застосовується до змін, які випливають безпосередньо з обговорень на Конгресі або на Комісії. У цьому останньому випадку, якщо про це просять, автор виправлення повинен представити свій текст у письмовому вигляді французькою мовою або, у випадку утруднення, будь-якою іншою мовою, якою здійснюється обговорення. Відповідний Голова зараховує його сам або дає його зачитати.

6. Процедура, передбачена в пункті 5, застосовується також до подання пропозицій, не спрямованих на зміну тексту Актів (проекти резолюцій, рекомендацій, побажань і т.д.).

7. Будь-яка пропозиція або зміна повинні мати остаточну форму тексту, що повинен бути включений до Актів Союзу, за умови, звичайно, що вони будуть уточнені Редакційною комісією.

Стаття 16
Розгляд пропозицій на Конгресі й у Комітетах

1. Пропозиції редакційного характеру (номер яких супроводжується буквою "R") передаються до Редакційного комітету безпосередньо, якщо з боку Міжнародного бюро немає жодного сумніву стосовно їхнього характеру (перелік таких пропозицій складається Міжнародним бюро для Редакційного комітету), або після того, як інші Комітети підтвердили, що пропозиції є суто редакційними, якщо, на думку Міжнародного бюро, є сумніви в характері пропозиції (такий перелік також складається для відповідних Комітетів). Однак якщо такі пропозиції пов'язані з іншими пропозиціями по суті, які повинні розглядатися Конгресом або іншими Комітетами, Редакційний комітет починає їх вивчати лише після того, як Конгрес або інші Комітети прийняли рішення стосовно відповідних пропозицій по суті.

Пропозиції, номери яких не супроводжуються буквою "R", але які на думку Міжнародного бюро носять редакційний характер, безпосередньо передаються Комітетам, які займаються відповідними пропозиціями по суті. Ці Комітети із самого початку своєї роботи вирішують, які із цих пропозицій повинні бути відразу ж передані до Редакційного комітету. Список цих пропозицій складається Міжнародним бюро для відповідних Комітетів.

2. Якщо із одного й того самого питання надходить кілька пропозицій, Голова приймає рішення стосовно порядку обговорення цих пропозицій, починаючи, як правило, із пропозиції, яка найбільше відхиляється від основного тексту й яка містить найбільшу зміну стосовно статус-кво.

3. Якщо певна пропозиція може бути розділена на кілька частин, кожна з них, зі згоди автора пропозиції або зборів, може бути окремо розглянута й поставлена на голосування.

4. Будь-яка пропозиція, знята на Конгресі або на Комісії її автором, може бути знову представлена делегацією іншої країни-члена. Так само, якщо зміна до пропозиції, прийнята автором цієї пропозиції, інша делегація може знову подати первісну пропозицію, що не була змінена.

5. Будь-яка зміна до пропозиції, прийнята делегацією, яка подала цю пропозицію, негайно включається в текст пропозиції. Якщо автор первісної пропозиції не погоджується зі зміною, то Голова вирішує, чи варто спочатку голосувати стосовно виправлення або стосовно пропозиції, починаючи з тексту, що найбільше відхиляється від змісту або мети основного тексту і який спричиняє найбільшу зміну стосовно статус-кво.

6. Процедура, описана в пункті 5, застосовується також, коли вноситься кілька змін до тієї самої пропозиції.

7. Голова Конгресу й Голови Комітетів передають Редакційному комітету після кожного засідання письмовий текст прийнятих пропозицій, виправлень або рішень.

Стаття 17
Обговорення

1. Делегати можуть виступати лише після дозволу Голови зборів. Їм рекомендується говорити повільно й чітко. Голова надає делегатам можливість вільно й повністю висловлювати свої думки стосовно обговорюваної теми доти, поки це відповідає нормальному ходу обговорень.

2. Якщо більшість членів, які є присутніми й голосують, не приймуть іншого рішення, виступи не повинні перевищувати п'яти хвилин. Голові дозволяється перервати будь-якого оратора, який перевищує встановлений час. Він може також звернутися до делегата з проханням не відхилятися від теми.

3. Під час обговорень Голова може за згодою більшості членів, які є присутніми й голосують, закрити список виступаючих після того, як він його зачитає. Коли список ораторів вичерпаний, він закриває обговорення за умови надання авторові обговорюваної пропозиції, навіть після закриття списку ораторів, права відповісти на будь-яку вимовлену промову.

4. Голова, за згодою більшості членів, які є присутніми й голосують, може також обмежити кількість виступів однієї й тієї самої делегації за пропозицією або певною групою пропозицій, але авторові пропозиції надається можливість представити пропозицію і згодом виступити, якщо він звернеться із таким проханням, для того, щоб надати додаткові відомості у відповідь на виступ інших делегацій, і таким чином він може стати останнім доповідачем, якщо він висловить таке бажання.

5. За згодою більшості членів, які є присутніми й голосують, Голова може обмежити кількість виступів за будь-якою пропозицією або певною групою пропозицій; але це обмеження не повинно становити менше п'яти голосів "за" і п'яти голосів "проти" обговорюваної пропозиції.

Стаття 18
Пропозиції стосовно порядку ведення й порядку процедури

1. У ході обговорення будь-якого питання й навіть, де це можливо, після закриття дебатів делегація може внести пропозицію стосовно порядку ведення зборів для того, щоб звернутися з проханням стосовно:

- роз'яснень стосовно проведення дебатів;

- дотримання Внутрішнього регламенту;

- зміни порядку обговорення пропозицій, запропонованого Головою.

Пропозиція стосовно порядку ведення зборів має пріоритет перед усіма питаннями, в числі пропозиціями стосовно процедури, зазначеної в пункті 3.

2. Голова відразу надає необхідні уточнення або приймає рішення, яке він вважає доцільним по суті пропозиції стосовно порядку ведення зборів. У випадку заперечення, рішення Голови одразу ставиться на голосування.

3. Крім того, у ході обговорення питання делегація може висунути пропозицію процедури для того, щоб запропонувати:

a) тимчасове припинення засідання;

b) закриття засідання;

c) перенесення обговорення з розглянутого питання;

d) припинення обговорення з розглянутого питання.

Пропозиції стосовно процедури мають пріоритет у порядку, визначеному вище, перед усіма іншими пропозиціями, за винятком пропозицій стосовно порядку ведення зборів, зазначених в пункті 1.

4. Пропозиції стосовно тимчасового припинення або закриття засідання не обговорюються, а одразу ставляться на голосування.

5. Коли делегація пропонує відкласти або закрити обговорення питання, що знаходиться на розгляді, слово надається тільки двом ораторам, які виступають проти того, щоб обговорення було відкладене або закрите, після чого пропозиція ставиться на голосування.

6. Делегація, яка подає пропозицію стосовно порядку ведення зборів або стосовно процедури, не може у своєму виступі говорити по суті обговорюваного питання. Автор пропозиції по процедурі може зняти його до голосування, і будь-яка подібна виправлена або невиправлена пропозиція, яка була знята, може бути знову представлена іншою делегацією.

Стаття 19
Кворум

1. Відповідно до положень пунктів 2 та 3, кворум, необхідний для відкриття засідань і голосувань, становить половину країн-членів, представлених на Конгресі, які мають право голосувати.

2. Для голосування стосовно внесення змін до Статуту й Загального регламенту необхідний кворум складається із двох третин країн-членів Союзу, що мають право голосувати.

3. Що стосується Угод, то кворум, необхідний для відкриття засідань і голосувань, становить половину країн-членів, представлених на Конгресі, які є сторонами відповідної Угоди і мають право голосувати.

4. Делегації, які є присутніми, але не беруть участі в певному голосуванні або які заявляють, що вони не хочуть у ньому брати участь, не розглядаються як відсутні для визначення кворуму, який вимагається відповідно до положень пунктів 1, 2 та 3.

Стаття 20
Принцип і процедура голосування

1. Питання, які не можуть бути вирішені за загальною згодою, вирішуються шляхом голосування.

2. Голосування проводиться за традиційною системою або за допомогою електронної системи голосування. Зазвичай воно проводиться за допомогою електронної системи, якщо вона є в розпорядженні зборів. Однак у випадку таємного голосування традиційна система може бути використана на прохання однієї делегації, яку підтримує більшість делегацій, що є присутніми й голосують.

3. Для традиційної системи методами голосування є такі:

a) голосування підняттям руки: якщо результати подібного голосування викликають сумнів, то Голова, на свій розсуд або на прохання однієї з делегацій, може негайно організувати поіменне голосування із цього самого питання;

b) поіменне голосування: на прохання однієї з делегацій або на розсуд голови; Поіменне голосування здійснюється в порядку французького алфавіту представлених країн, починаючи із країни, яку шляхом жеребкування визначає голова.

Результати голосування разом зі списком країн, об'єднаних у групи відповідно до того, як вони голосували, вносяться до звіту засідання;

c) таємне голосування: із використанням бюлетенів для голосування, на прохання двох делегацій.

У цьому випадку Голова призначає трьох членів лічильної комісії та організовує таємне голосування.

4. Для електронної системи голосування методами голосування є такі:

a) незареєстроване голосування: воно заміняє голосування підняттям руки;

b) зареєстроване голосування: воно заміняє поіменне голосування; однак назви країн не називаються за винятком тих випадків, коли про це просить одна із делегацій та якщо ця пропозиція підтримана більшістю членів, які є присутніми й голосують;

c) таємне голосування: заміняє таємне голосування за допомогою бюлетенів для голосування.

5. Незалежно від використовуваної системи, таємне голосування має пріоритет перед будь-якою іншою процедурою голосування.

6. Після початку голосування жодна делегація не може його перервати, за винятком тих випадків, коли йдеться про саму процедуру голосування.

7. Після голосування Голова може дозволити делегатам пояснити своє голосування.

Стаття 21
Умови затвердження пропозицій

1. Для того, щоб пропозиції про зміну Актів були прийняті, вони повинні бути схвалені:

a) стосовно Статуту: принаймні двома третинами країн-членів Союзу, які мають право голосувати;

b) стосовно Загального регламенту : більшістю країн-членів, представлених на Конгресі, що мають право голосувати;

c) стосовно Конвенції: більшістю країн-членів, які є присутніми й голосують, які мають право голосувати;

d) стосовно Угод: більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які є сторонами Угод і мають право голосувати.

2. Процедурні питання, які не можуть бути врегульовані за взаємною згодою, вирішуються більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право голосувати. Те саме застосовується до рішень, які не стосуються змін Актів, якщо тільки Конгрес не вирішить інакше більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право на голосування.

3. За умови дотримання положень пункту 5, "країнами-членами, що є присутніми й голосують", вважаються країни-члени, які мають право голосувати, і які голосують "за" або "проти", причому під час підрахунку голосів, необхідних для одержання більшості, ті, що утрималися до уваги не приймаються, так само як не враховуються незаповнені або недійсні бюлетені під час таємного голосування.

4. У випадку рівності голосів пропозиція вважається відхиленою.

5. Якщо кількість тих, що утрималися, а також недійсних або незаповнених бюлетенів перевищує половину тих, що проголосували (за, проти, утримався), розгляд питання відкладається на наступне засідання, під час якого ті, що утрималися, незаповнені або недійсні бюлетені враховуватися не будуть.

Стаття 22
Обрання членів Адміністративної ради й
Ради поштової експлуатації

Для визначення країн, які під час обрання членів Адміністративної ради або Ради поштової експлуатації однакову кількість голосів, Голова призначає жеребкування.

Стаття 23
Вибори Генерального директора й заступника
Генерального директора Міжнародного бюро

1. Вибори Генерального директора й заступника Генерального директора Міжнародного бюро проводяться таємним голосуванням послідовно на одному чи кількох засіданнях, які відбуваються в той самий день. Обирається той кандидат, який одержав більшість голосів, поданих присутніми й голосуючими країнами-членами. Проводиться стільки турів голосувань, скільки необхідно, щоб один кандидат одержав цю більшість.

2. Присутніми й голосуючими країнами-членами вважаються країни, що голосують за одного із регулярно названих кандидатів, причому ті, що утрималися, а також недійсні або незаповнені бюлетені під час підрахунку голосів, необхідних для встановлення більшості, не враховуються.

3. Якщо кількість тих, що утрималися, й недійсних або незаповнених бюлетенів перевищує половину поданих голосів відповідно до положень пункту 2, вибори переносяться на наступне засідання, на якому ті, що утрималися, а також недійсні або незаповнені бюлетені не будуть більше враховуватися.

4. Кандидатура, яка одержала в одному з турів голосування найменшу кількість голосів, знімається.

5. У випадку рівності голосів, проводиться додаткове й навіть ще одне додаткове голосування з тим, щоб прийти до певного рішення у випадку рівності кандидатів, причому голосування проходить тільки по цих кандидатах. Якщо результат негативний, то переходять до жеребкування. Жеребкування проводиться Головою.

Стаття 24
Звіти

1. У звітах пленарних засідань Конгресу відтворюється хід засідань, коротко викладаються виступи, згадуються пропозиції й результати обговорень.

2. Обговорення на засіданнях Комісій наводяться у звітах для Конгресу. Як правило, робочі групи складають звіт для того органу, до якого вони належать.

3. Однак кожний делегат має право звертатися з проханням будь-яку його заяву до звітів дослівно або у вигляді резюме, за умови, що текст французькою або англійською мовою буде передано до Секретаріату не пізніше двох годин після закінчення засідання.

4. Після того як серед делегатів був розповсюджений проект звітів, вони мають можливість протягом 24 годин надати свої зауваження до Секретаріату, який, у випадку потреби, є посередником між заінтересованою особою та Головою відповідного засідання.

5. Як правило й відповідно до положень пункту 4, на початку засідань Конгресу Голова ставить на затвердження звіт попереднього засідання. Така сама процедура встановлена для звітів Комісій.

Звіти останніх засідань, які не могли бути затверджені на Конгресі або Комісіях, затверджуються відповідними Головами цих зборів. Міжнародне бюро враховує також можливі зауваження, які делегати країн-членів повідомлять йому протягом 40 днів після відправлення згаданих звітів.

6. Міжнародному бюро відповідно до пункту 5 дозволяється виправляти у звітах засідань Конгресу й Комісій помилки, які не були виявлені під час їхнього затвердження.

Стаття 25
Апеляції стосовно рішень,
прийнятих Комісіями й Конгресом

1. Будь-яка делегація може подати апеляцію стосовно рішень, що стосуються пропозицій (Акти, резолюції й т.д.), затверджених або відхилених на Комісії. Заява про апеляцію подається Голові Конгресу в письмовому вигляді протягом 48 годин після закриття засідання Комісії, на якому пропозиція була затверджена або відхилена. Апеляція повинна розглядатися на наступному пленарному засіданні.

2. Якщо пропозиція була схвалена або відхилена Конгресом, вона може бути розглянута ще раз тим самим Конгресом тільки в тому випадку, якщо апеляція була підтримана принаймні десятьма делегаціями. Така апеляція повинна затверджуватися більшістю у дві третини присутніх і голосуючих членів, що мають право голосувати. Ця можливість обмежується пропозиціями, представленими безпосередньо на пленарних засіданнях, з огляду на те, що стосовно одного й того самого питання не може бути подано більше однієї апеляції.

Стаття 26
Затвердження Конгресом проектів рішень
(Акти, резолюції й т.д.)

1. Як правило, кожний проект Акта, представлений редакційною Комісією, вивчається постатейно. Голова, за згодою більшості, може використовувати більш швидку процедуру, наприклад, обговорення за Розділами. Кожний Акт уважається затвердженим тільки після одержання позитивних результатів голосування в цілому. Для цього голосування застосовується стаття 21.1.

2. Міжнародному бюро дозволяється виправляти в остаточних Актах помилки, які не були помічені під час розгляду проектів Актів, нумерацію статей і параграфів, а також посилання.

3. Проекти рішень, крім тих, що змінюють Акти, подані редакційною Комісією, як правило, розглядаються в цілому. До проектів цих рішень застосовуються також положення пункту 2.

Стаття 27
Розподіл вивчень між Адміністративною радою
та Радою поштової експлуатації

За рекомендацією свого Бюро Конгрес розподіляє вивчення між Адміністративною радою та Радою поштової експлуатації, з огляду на склад і відповідну компетенцію цих двох органів так, як вони визначені в статтях 102 і 104 Загального регламенту .

Стаття 28
Застереження до Актів

1. Застереження подаються до секретаріату в письмовому вигляді у формі пропозиції однією з робочих мов Міжнародного бюро (пропозиції, що стосуються Заключного протоколу) у найкоротший термін після затвердження пропозиції, що стосується статті, до якої вноситься застереження.

2. Щоб забезпечити одержання пропозицій, що стосуються застережень, усіма країнами-членами до затвердження Заключного протоколу Конгресом, секретаріат Конгресу установлює строк для подання застережень і повідомляє про це країнам-членам.

3. Застереження до Актів Союзу, подані після закінчення строку, установленого секретаріатом, не розглядаються ні секретаріатом, ні Конгресом.

Стаття 29
Підписання Актів

Акти, остаточно схвалені Конгресом, передаються на підписання Повноважним представникам.

Стаття 30
Зміни до Регламенту

1. Кожний Конгрес може змінювати Внутрішній регламент. Для того, щоб пропозиції стосовно зміни цього Регламенту були поставлені на обговорення, якщо тільки вони не подані одним із органів ВПС, який має право вносити пропозиції, вони повинні бути підтримані на Конгресі не менше ніж десятьма делегаціями.

2. Для того, щоб пропозиції стосовно внесення змін до цього Регламенту були прийняті, вони повинні бути схвалені, принаймні, двома третинами країн-членів, які представлені на Конгресі й мають право голосувати.