КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 12 липня 2006 р. N 396-р
Київ

Про схвалення Концепції Державної програми
розвитку освіти на 2006-2010 роки

1. Схвалити Концепцію Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки, що додається.

Визначити МОН замовником Програми.

2. МОН, Мінфіну, Мінекономіки, Мінсім'ямолодьспорту, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки.

Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ

Схвалено
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 12 липня 2006 р. N 396-р

Концепція
Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки

Проблеми, на розв'язання яких спрямована Програма

Державна програма розвитку освіти на 2006-2010 роки (далі - Програма) спрямована на розширення обсягів охоплення населення освітою та інтеграцію України в європейський освітній простір.

На сьогодні в Україні ще не досягнуто європейського рівня якості та доступності освіти.

Вітчизняна освіта не повною мірою спрямована на утвердження національної ідеї і патріотизму і поки що не відповідає вимогам формування громадянського суспільства, демократизації, відкритості та прозорості.

Обмежене фінансування освіти і науки з державного та місцевих бюджетів призвело до погіршення стану матеріально-технічної бази навчальних закладів та їх соціальної інфраструктури, що гальмує впровадження сучасних інноваційних технологій і засобів навчання.

Аналіз причин погіршення стану справ у сфері освіти

Навчально-виховний процес ще не спрямовується на всебічний розвиток особистості, задоволення її потреб, виховання свідомого громадянина, патріота, забезпечення запитів суспільства та ринку праці у конкурентоспроможних, компетентних та відповідальних фахівцях.

Знизився престиж педагогічної і наукової праці, відбувається відплив перспективної творчої молоді в інші галузі економіки та за межі України, має місце процес старіння педагогічних і науково-педагогічних кадрів.

Діюча мережа навчальних закладів малоефективна через нечисленність навчальних закладів, зокрема в сільській місцевості. Територіальна розпорошеність навчальних закладів, зокрема вищих, як і їх підпорядкування, не сприяє впровадженню ефективного управління галуззю на загальнодержавному рівні і на рівні регіонів.

Поки що відсутня відповідальність за якість освіти з боку тих, хто причетний до її забезпечення. Порушилися партнерські зв'язки підприємств та організацій з навчальними закладами. Роботодавці поки що не беруть участі у формуванні змісту освіти та забезпеченні належної професійно-практичної підготовки молоді.

Існуюча модель управління освітою не повністю відповідає сучасним вимогам демократичності, які передбачають розширення впливу громадської думки на прийняття адекватних управлінських рішень, динамічне реагування на потреби суспільства, перерозподіл функцій управління між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Не проводиться постійний моніторинг якості освіти на всіх рівнях за участю учнів, студентів, батьків, представників громадських організацій, а також оцінювання діяльності навчальних закладів та оприлюднення його результатів.

Мета Програми

Метою Програми є підвищення якості освіти і виховання, інноваційний розвиток, адаптація до соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграція в європейський та світовий освітній простір, забезпечення рівного доступу до здобуття якісної освіти, удосконалення механізму управління та фінансування, соціальний захист усіх учасників навчально-виховного процесу, прискорення розвитку вищої освіти як визначального чинника інноваційного розвитку суспільства.

Розв'язання зазначених проблем потребує скоординованих на державному рівні дій центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що може бути забезпечено шляхом прийняття Програми.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язання
проблем реформування освіти та обґрунтування
оптимального варіанта

Можливі варіанти розв'язання проблеми реформування освіти ґрунтуються на результативності інновацій, що здійснюються у процесі трансформування галузі. Базова модель реформування освіти може бути утворювальною, руйнівною або змішаною.

Як оптимальний варіант пропонується змішана модель розвитку освіти в Україні, що базується на поєднанні переваг утворювальної і руйнівної моделей. В основу реформування освіти за змішаною моделлю покладено принципи інноваційного розвитку пріоритетних організаційних структур та надання певної допомоги тим з них, що здатні до саморозвитку. Така модель позитивно сприймається громадськістю і не створюватиме соціальної напруженості. Упровадження інновацій потребує менше зусиль для гармонізації нормативно-правової бази та розроблення організаційно-розпорядчого механізму діяльності навчальних закладів і найбільше відповідає сучасному стану суспільства та галузі освіти зокрема.

Шляхи і способи розв'язання проблем реформування освіти
на основі оптимального варіанта

Виконання Програми здійснюється за такими напрямами:

досягнення європейського рівня якості і забезпечення доступності освіти;

визначення духовних орієнтирів в освіті;

розвиток демократизму;

підвищення соціального статусу педагогів;

підвищення ефективності використання фінансових та матеріально-технічних ресурсів, які залучаються для забезпечення розвитку галузі.

Європейський рівень якості і доступності освіти є національним пріоритетом і передумовою національної безпеки країни, дотримання міжнародних норм і вимог національного законодавства щодо реалізації конституційних прав громадян України на здобуття якісної освіти.

Основними способами розв'язання проблем у цій сфері є:

здійснення профільного навчання учнів старшої школи;

розроблення та впровадження державних стандартів нового покоління, національної системи кваліфікацій, інформатизації та комп'ютеризації навчально-виховного процесу;

створення умов для здобуття якісної освіти у сільській місцевості;

оцінювання здібностей дітей, учнів і студентів за допомогою об'єктивних методів та індивідуалізації програм їх навчання;

оновлення змісту і методичного забезпечення навчального процесу, індивідуалізація та диференціація навчання обдарованої молоді;

створення умов для здобуття якісної освіти дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, інвалідами;

забезпечення варіативності здобуття якісної базової, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей громадян з обмеженими можливостями, орієнтованої на інтеграцію їх у соціально-економічне середовище;

передача відомчих навчальних закладів до сфери управління МОН;

визначення критеріїв обчислення вартості підготовки фахівців за державним замовленням, розроблення методики розрахунку видатків, пов'язаних із здобуттям вищої освіти;

забезпечення доступу до високоякісної вищої освіти та мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та підприємств, упровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання відповідно до вимог Болонської декларації;

створення ефективної системи підготовки і перепідготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів, їх атестації та професійного удосконалення;

удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів.

Доступ до високоякісної освіти передбачає прозорість і наступність на всіх її рівнях, швидке реагування на демографічні та соціально-економічні зміни.

Основними шляхами розв'язання проблем у цій сфері є:

забезпечення доступності і безоплатності різних форм здобуття високоякісної освіти в дошкільних і позашкільних державних та комунальних навчальних закладах; обов'язковості і безоплатності здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державного стандарту загальної середньої освіти; безоплатності здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах для дітей з особливими потребами; безоплатності здобуття першої робітничої професії та першої вищої освіти на конкурсних засадах у державних і комунальних навчальних закладах;

формування мережі навчальних закладів, здатних забезпечувати надання високоякісних освітніх послуг - створення дошкільних навчальних закладів різних типів, профілів та форм власності, цілісних міжгалузевих багаторівневих систем позашкільних навчальних закладів; оптимізація структури загальноосвітніх навчальних закладів для однозмінного навчання, створення умов для профільного, екстернатного і дистанційного навчання; упорядкування регіональної мережі спеціальних навчальних закладів усіх рівнів освіти для громадян з особливостями психічного і фізичного розвитку, забезпечення інтеграції їх у загальний освітній простір;

оптимізація та розвиток мережі професійно-технічних навчальних закладів різних форм власності з урахуванням демографічної ситуації, забезпечення трудоресурсної безпеки країни; підвищення ефективності мережі вищих навчальних закладів для задоволення потреб держави у фахівцях з вищою освітою;

інтеграція системи військової освіти і системи підготовки військових фахівців з вищою освітою на єдиних законодавчих засадах, загальних організаційних, змістовних та технологічних принципах навчання і підготовки;

оптимізація мережі вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів з метою покращення якісних показників їх діяльності;

формування безперервної ступеневої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців для військових формувань і правоохоронних органів протягом усієї служби з урахуванням розширення цивільного сектору в органах управління;

упровадження принципів демократичності, прозорості та гласності у процесі формуванні контингенту учнів і студентів, створення Українського центру оцінювання якості освіти та його регіональних підрозділів;

розширення можливостей здобуття вищої освіти у процесі упровадження індивідуального кредитування та удосконалення його механізму.

Духовні орієнтири освіти визначаються як самостійність, самодостатність та здатність до самореалізації особистості, її творча активність, що є основою демократичного громадянського суспільства, фактором розвитку і духовно-моральної збалансованості ринкових відносин. Основними шляхами розв'язання проблем у цій сфері є:

активізація процесів національної самоідентифікації особистості, підвищення національної свідомості, громадянського авторитету індивідууму, зміцнення статусу українця у міжнародному соціокультурному середовищі;

забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної освіти в європейському і світовому освітньому просторі, захищеності і мобільності людини на ринку праці в контексті особистісного, духовно-світоглядного вибору;

інтегрування національної системи освіти у світовий освітній простір, реалізація основних завдань і заходів, визначених Дакарським (1999 р.), Паризьким (1998 р.) і Сеульським (1999 р.) всесвітніми форумами та Болонською декларацією, розширення участі у міжнародних проектах і програмах;

забезпечення подальшого розвитку співпраці з міжнародними міжурядовими і неурядовими організаціями, фондами і програмами (ООН, ЄС, ЮНЕСКО, Радою Європи, Світовим банком), залучення додаткових джерел для підтримки реформування освіти в Україні та створення каналів інформаційного обміну з іноземними державами.

Демократизація в освіті передбачає посилення ролі органів громадського самоврядування, активізацію участі професійних і громадських організацій у навчально-виховній, науково-методичній, господарській діяльності навчальних закладів, прогнозуванні їх розвитку, оцінюванні якості освітніх послуг.

Основними шляхами розв'язання проблем у цій сфері є:

всебічна підтримка та сприяння активній діяльності батьківських комітетів, опікунських рад, меценатів, громадських організацій, фондів, засобів масової інформації, залучення їх до розроблення та виконання рішень у галузі освіти, розширення ролі студентського і учнівського самоврядування в навчально-виховному процесі;

поєднання державного і громадського контролю, упровадження нової етики управлінської діяльності, що ґрунтується на принципах взаємоповаги і позитивної мотивації;

відкритість процесу розроблення нормативно-правових документів, їх експертизи і апробації та затвердження;

створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях, організація проведення експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій із залученням громадськості.

Для підвищення соціального статусу педагогів необхідно передбачити спрямування бюджетних ресурсів на здійснення першорядних соціальних видатків (заробітна плата працівників освіти, стипендії, соціальна підтримка учнів і студентів) та модернізацію навчально-лабораторної бази і розвиток соціальної інфраструктури навчальних закладів.

Основними шляхами розв'язання проблем у цій сфері є:

встановлення і дотримання науково обґрунтованих та диференційованих норм навчального навантаження, тривалості робочого часу та основної щорічної відпустки;

визначення механізму забезпечення житлом педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Розвиток суспільства базується на єдності освіти і науки, що є основою розвитку системи освіти, дієвим фактором реформування суспільства.

Основними шляхами розв'язання проблем у цій сфері є:

створення вітчизняної освітньо-наукової інфраструктури, інтенсифікація фундаментальних та прикладних наукових досліджень у вищих навчальних закладах та наукових установах, упровадження наукових результатів у навчальний процес, формування змісту освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

оптимальне фінансування наукових досліджень у вищих навчальних закладах та підтримка вітчизняних наукових видань;

інноваційна освітня діяльність навчальних закладів усіх типів, рівнів акредитації, форм власності та правовий захист освітніх інновацій як інтелектуальної власності;

підвищення рівня наукової та науково-технічної експертизи, зокрема під час підготовки державних стандартів, підручників, інноваційних систем навчання і виховання;

запровадження цільових програм, що сприяють інтеграції освіти і науки; поглиблення співпраці і кооперування навчальних закладів та наукових установ, широке залучення до навчально-виховного процесу і дослідницької роботи в навчальних закладах учених Національної академії наук, Академії педагогічних наук та інших галузевих академій; залучення до наукової діяльності учнівської та студентської обдарованої молоді, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

створення науково-інформаційного простору для дітей, молоді і всього активного населення, використання для цього можливостей нових комунікаційно-інформаційних засобів.

Підвищення ефективності використання фінансових та матеріально-технічних ресурсів, які залучаються для забезпечення діяльності галузі, можна досягти шляхом:

здійснення об'єктивного контролю у рамках "економічність - ефективність - результативність";

розроблення і затвердження державних стандартів освіти з урахуванням вартості навчання у розрахунку на календарний рік за умови дотримання вимог державного стандарту.

Очікувані результати

Виконання Програми дасть можливість забезпечити перехід до нової якості освіти і виховання, що випливає з їх пріоритетності для розвитку України, зокрема:

підвищення індексу рівня освіти (ІРО) та індексу людського розвитку (ІЛР) на регіональному та загальнодержавному рівні відповідно до рейтингу України за цими індикаторами, більш рівномірний розподіл інтелектуального потенціалу у розрізі регіонів;

залучення громадян до національної культури, зміцнення моралі і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, патріотизму;

приведення у відповідність з європейськими стандартами наукового та науково-методичного забезпечення усіх ланок освіти на підставі розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень, прикладних розробок у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації та наукових установах;

створення рівних умов і можливостей для здобуття громадянами повноцінної освіти протягом життя, для особистісного розвитку і творчої самореалізації;

підвищення професіоналізму та соціального статусу педагогічних і науково-педагогічних працівників, забезпечення їх державної підтримки;

підвищення якості навчання і виховання, що позитивно вплине на рівень кваліфікації, компетентності та відповідальності фахівців усіх напрямів підготовки і перепідготовки кадрів, упровадження новітніх педагогічних та інформаційних технологій, поглиблення інтеграції освіти і науки;

узгодження потреб ринку освітніх послуг та ринку праці, забезпечення працевлаштування випускників шкіл, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, надання їм першого робочого місця;

підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

створення ефективного механізму залучення та використання ресурсів держави на потреби освіти.

Фінансове забезпечення

Видатки, пов'язані з виконанням Програми, здійснюються за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, а також за рахунок інших джерел.