Протокол
про надавання притулку громадянам держав-членів
Європейського Союзу

2 жовтня 1997 року

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ОСКІЛЬКИ, згідно з частиною другою статті 6 Договору про Європейський Союз, Союз шанує засадничі права, що їх гарантовано Європейською Конвенцією про захист прав людини та засадничих свобод, підписаною 4 листопада 1950 року в Римі,

ОСКІЛЬКИ Суд Європейських спільнот має юрисдикцію забезпечувати дотримування права Європейської Спільноти у тлумаченні й застосовуванні частини другої статті 6 Договору про Європейський Союз,

ОСКІЛЬКИ, згідно зі статтею 49 Договору про Європейський Союз, будь-яка європейська держава, що звернулася з поданням про набуття членства в Союзі, має шанувати принципи, сформульовані у частині першій статті 6 Договору про Європейський Союз,

ПАМ'ЯТАЮЧИ, що стаття 309 Договору про заснування Європейської Спільноти запроваджує механізм зупинення деяких прав у разі, якщо держава-член тяжко й тривало порушує ці принципи,

НАГАДУЮЧИ, що кожен громадянин держави-члена, як громадянин Союзу, користується спеціальним статусом і захистом, що його гарантують держави-члени згідно з положеннями Частини другої Договору про заснування Європейської Спільноти,

ПАМ'ЯТАЮЧИ, що Договір про заснування Європейської Спільноти створює простір без внутрішніх кордонів і надає кожному громадянинові право вільно пересуватися й перебувати на території держав-членів,

НАГАДУЮЧИ, що питання екстрадиції громадян держав-членів Союзу є предметом Європейської конвенції про екстрадицію від 13 грудня 1957 року і Конвенції від 27 вересня 1996 року, що її створено на підставі статті 31 Договору про Європейський Союз, яка стосується екстрадиції між державами-членами Європейського Союзу,

ПРАГНУЧИ запобігти використанню інститут притулку з іншою метою, ніж в ньому закладено,

ОСКІЛЬКИ цей Протокол поважає мету і цілі Женевської конвенції від 28 липня 1951 року про правовий статус біженців,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про заснування Європейської Спільноти належить додати такі положення:

Єдина стаття

Зважаючи на рівень захисту засадничих прав і свобод у державах - членах Європейського Союзу, держави-члени є одна щодо одної надійними країнами походження з усіх правових і практичних цілей, дотичних питань притулку. Отже, держава-член може взяти до розгляду чи оголосити прийнятним до розгляду будь-яке прохання громадянина іншої держави-члена про надання притулку лише у таких випадках:

(а) якщо після набрання чинності Амстердамського договору держава-член, громадянин якої подав прохання, застосовуючи статтю 15 Конвенції про захист прав людини і засадничих свобод, вживає на своїй території заходів, що відступають від її зобов'язань за Конвенцією;

(b) якщо почато процедуру, зазначену в частині першій статті 7 Договору про Європейський Союз, і до того часу, коли Рада ухвалить рішення щодо цього;

(с) якщо Рада, діючи на підставі частини першої статті 7 Договору про Європейський Союз, визнає, що держава-член, громадянин якої подав прохання, тяжко й тривало порушує принципи, зазначені в частині першій статті 6;

(d) якщо держава-член односторонньо прийме таке рішення щодо прохання громадянина іншої держави-члена; у такому випадку належить негайно повідомити про це Раду; перевіряючи прохання належить виходити з того, що прохання є очевидно безпідставним, не впливаючи у будь-який спосіб, якою б не була справа, на повноваження держави-члена ухвалювати рішення.

"Конституційні акти Європейського Союзу" (частина I), 2005 р.