Рекомендація 1513 (2001)
Парламентської Асамблеї Ради Європи
"Виконання обов'язків і зобов'язань, взятих
Україною при вступі до Організації"

1. Розглядаючи питання виконання обов'язків і зобов'язань, взятих Україною, Асамблея приймає до уваги Резолюції 1179 (1999), 1194 (1999), 1239 (2001) і 1244 (2001) та Рекомендації 1395 (1999), 1416 (1999), 1451 (2000) і 1497 (2001).

2. Незважаючи на декілька позитивних заходів, здійснених українськими органами влади, особливо ратифікацію Протоколу N 6 Європейської Конвенції з прав людини від 4 квітня 2000 року, постанову Конституційного Суду України про неконституційність смертної кари, Асамблея вважає, що Президент, Уряд та Парламент (Верховна Рада) не змогли виконати обов'язки і зобов'язання України, як країни-члена Ради Європи.

3. У цьому зв'язку Асамблея пригадує тверду обіцянку української делегації та керівників партій і фракцій у Верховній Раді про те, що зобов'язання України у законодавчій сфері, перелічені Асамблеєю у Висновку 190 (1995), будуть виконані. Дані зобов'язання включають:

і. рамковий акт щодо правової політики України в питаннях захисту прав людини ( 699-14 ),

іі. рамковий акт щодо правової та судової реформи ( 698-14 ),

ііі. нові Кримінальний ( 2341-14 ) та Кримінально-процесуальний кодекси,

iv. нові Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси,

v. трансформація ролі і функцій Прокуратури.

Крім того, Україна має завершити призупинений процес ратифікації Європейської Хартії про регіональні мови або мови меншин та забезпечити належний захист усіх меншин в Україні.

4. Асамблея стурбована вбивствами, неодноразовими нападами та безперервним залякуванням журналістів, парламентарів та опозиційних політиків в Україні, частими та серйозними зловживаннями з боку українських органів виконавчої влади стосовно свободи слова та зборів.

5. Асамблея закликає українські органи влади, особливо Президента, покінчити з практикою залякування і репресій опозиційних політиків і незалежної преси та прийняти усі необхідні заходи з метою припинення нападів і погроз на адресу журналістів та інших представників ЗМІ. Вона знову закликає відповідні органи української влади удосконалити загальні умови роботи ЗМІ, визначені у параграфі 5 Резолюції 1239 (2001):

і. оперативне та прозоре розслідування усіх випадків насилля та смерті журналістів;

іі. термінове скасування постанов та відмова від практичних дій, які дозволяють позасудове закриття органів інформації й припинення телетрансляцій та радіомовлення;

ііі. прийняття без будь-яких подальших зволікань поправок до законодавства щодо штрафів чи збитків, заподіяних наклепом, та декриміналізації наклепів;

iv. поправки до Закону про Національну Раду з питань телебачення і радіомовлення ( 538/97-ВР ) у відповідності з експертизою, проведеною Радою Європи;

v. створення однакових умов для функціонування усіх ЗМІ, особливо шляхом внесення поправок до Закону про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів від 1997 року ( 540/97-ВР );

vi. припинення практики тиску на ЗМІ через створення перешкод підчас друкування та розповсюдження;

vii. сприяння розвитку громадського телебачення та радіомовлення;

viii. ратифікація Європейської Конвенції про транскордонне телебачення.

6. Водночас Асамблея зазначає, що в останній час з метою виконання положень Резолюції 1239 (2001) Україна здійснила декілька заходів:

- декриміналізація наклепів з прийняттям нового Кримінального кодексу ( 2341-14 );

- відсутність повідомлень з січня 2001 року про позасудове закриття органів інформації та прикладів тиску на ЗМІ через створення перешкод під час друкування та розповсюдження;

- створення 13 квітня 2001 року за дорученням Президента України робочої групи з питань підготовки до створення мережі громадського телебачення та радіомовлення;

- січнева (2001 року) рекомендація Верховного Суду України народним судам дотримуватися "розумних меж" при розгляді справ про наклепи та дефамацію.

Асамблея ще раз звертається до України з закликом продовжувати роботу з залучення правових та інших механізмів з метою забезпечення вільної та безперешкодної діяльності засобів масової інформації.

7. Асамблея вважає, що тільки повага до прав людини, плюралістична демократія і верховенство закону, особливо шляхом належних правових процедур, справжня свобода преси, слова і зборів без страху перед репресіями - у поєднанні з серйозним політичним діалогом - зможуть сприяти виходу України з політичної кризи. Вона закликає усі сторони, причетні до кризи, - політичні партії, парламентську та позапарламентську опозицію і Президента - взяти на себе відповідальність і без зволікань розпочати змістовний політичний діалог при повній повазі до демократичних прерогатив кожної сторони. В цьому зв'язку Асамблея закликає українські органи влади негайно надати демократичній опозиції час в ефірі державних телевізійних каналів та каналів радіомовлення.

8. Асамблея також висловлює рішучу підтримку спробам реформування політичного процесу та зміцнення громадянського суспільства, створення справжнього розподілу та збалансування виконавчої, законодавчої та судової влади, а також справді відкритої, чесної та підзвітної системи врядування.

9. Асамблея висловлює жаль з приводу того, що попередні резолюції, зокрема Резолюції 1194 (1999) та 1239 (2001), очевидно, не переконали українські органи влади в необхідності проведення низки заходів з виконання обов'язків та зобов'язань, взятих нею, як країною-членом Ради Європи. У відповідності з Резолюцією 1194 (1999) Асамблея приймає рішення про те, що коли до відкриття сесії у червні 2001 року не буде досягнуто значного прогресу у виконанні обов'язків і зобов'язань, то вона, згідно положень 6 та 9 Правил Процедури, відповідно розгляне питання введення санкцій проти парламентської делегації України.

10. Асамблея рекомендує Комітету Міністрів:

і. приділити належну увагу позиції Парламентської асамблеї у зв'язку з виконанням обов'язків і зобов'язань Україною;

іі. в тому випадку, коли до відкриття сесії в червні 2001 року не буде досягнуто значного прогресу, розглянути питання позбавлення України права представництва у відповідності зі статтею 8 Статуту Ради Європи.

ііі. інтенсифікувати виконання програм співробітництва між Радою Європи та Україною, зокрема, шляхом пошуку додаткових фінансових ресурсів, особливо, для виконання Плану дій, запропонованого Секретаріатом, з огляду на надання допомоги українським органам влади в їх зусиллях здійснити важкий перехід до демократії та забезпечити основні права і свободи, зокрема свободу слова та ЗМІ.

Дебати Асамблеї 26 квітня 2001 року (14-е засідання). Див. Док. 9030, Доповідь Комітету з питань відслідковування виконання обов'язків і зобов'язань, що взяли при вступі до Організації країни-члени Ради Європи (доповідачі: пані Северінсен та пані Вольвенд).

Текст прийнято Асамблеєю 26 квітня 2001 року (15-е засідання).