КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА
IV сесія XXIV скликання

РІШЕННЯ
N 597/757 від 10.07.2003

Про Основні вимоги проведення оцінки майна комунальної
власності територіальної громади міста Києва для
бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ), статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1554 "Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації", Положення (Стандарт) 19 "Об'єднання підприємств", Положення (Стандарт) 7 "Основні засоби", Стандарту 3 Міжнародних стандартів оцінки "Оцінка для фінансової звітності та відповідних бухгалтерських рахунків", рішення Київської міської ради від 11.07.2002 N 142/142 "Про заходи щодо визначення справедливої вартості основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва" та з метою встановлення єдиного методологічного підходу щодо проведення оцінки майна комунальної власності територіальної громади міста Києва для бухгалтерського обліку та фінансової звітності Київська міська рада вирішила:

1. Затвердити Основні вимоги проведення оцінки майна комунальної власності територіальної громади міста Києва для бухгалтерського обліку та фінансової звітності згідно з додатком.

2. Взяти до уваги, що Основні вимоги проведення оцінки майна комунальної власності територіальної громади міста Києва для бухгалтерського обліку та фінансової звітності мають тимчасовий характер і чинні до прийняття загальнодержавних нормативно-правових актів з цього питання.

3. При початковому визначенні справедливої вартості майна комунальної власності територіальної громади міста Києва для бухгалтерського обліку серед інших підходів перевагу надавати витратному підходу.

4. Вважати за можливе використання матеріалів оцінки справедливої вартості майна комунальної власності територіальної громади міста Києва для бухгалтерського обліку, які проведені до прийняття цього рішення, для визначення орендної плати.

5. Продовжити термін дії підпункту 2.1 пункту 2 рішення Київради від 11.07.02 N 142/142 "Про заходи щодо визначення справедливої вартості основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва" (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київради від 27.02.2003 N 311/471 до 31.01.2004 та підпункту 4.3 пункту 4 цього рішення до 31.04.2004 року.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісій Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Київський міський голова О.Омельченко

Додаток
до рішення Київради
від 10.07.2003 N 597/757

Основні вимоги
проведення оцінки майна комунальної власності
територіальної громади м. Києва для бухгалтерського
обліку та фінансової звітності

1. Визначення термінології

1.1. Справедлива (ринкова) вартість - вірогідна ціна, за яку майно може бути продано на дату оцінки на відкритому конкурентному ринку за відсутності додаткових інвестиційних умов угоди між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами.

1.2. Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

1.3. Справедлива вартість - грошова сума, за яку міг би здійснитися обмін або було б погашено зобов'язання в результаті комерційної угоди між обізнаними зацікавленими сторонами.

1.4. Ринкова вартість - це розрахункова грошова сума, за яку було б здійснено обмін активу на дату оцінки між зацікавленим покупцем та зацікавленим продавцем в результаті комерційної угоди після проведення належного маркетингу, при якій кожна із сторін діяла будучи обізнаною та без примушення.

1.5. Залишкова вартість заміщення - поточна вартість витрат на придбання (будівництво) об'єкта, що подібний за функціональним призначенням тому, який оцінюється, і може бути йому задовільною заміною за врахуванням усіх видів зносу (фізичного, функціонального, зовнішнього тощо) (Методика оцінки вартості майна під час приватизації.

1.6. Спеціалізоване майно - спеціалізованими є засоби, що можуть бути використані виключно з метою забезпечення основної діяльності підприємства, не можуть бути перепрофільовані і продані окремо без заподіяння шкоди (зупинки) основній діяльності підприємства.

1.7. Спеціалізовані активи та Активи з обмеженими можливостями реалізації рідко продаються (якщо продаються взагалі) на відкритому ринку інакше як в складі бізнесу, невід'ємною частиною якого вони являються (його іноді називають бізнесом у володінні). Якщо найбільш ймовірне використання таких активів невід'ємно пов'язане з бізнесом у володінні, то процес оцінки їх вартості не являється ринковим та може потребувати оцінки вартості всього підприємства з наступним розподіленням цієї вартості по його складових частинах. Деякі активи можуть мати спеціальну вартість тільки як частина діючого підприємства.

1.8. Надлишкове майно - активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результату, та використання яких на даному підприємстві у зазначений спосіб та належним чином є фізично неможливим або економічно неефективним.

2. Методика проведення оцінки майна комунальної
власності територіальної громади міста Києва для
бухгалтерського обліку та фінансової звітності

2.1. Загальні принципи

При оцінці майна для бухгалтерського обліку відповідно до пунктів 16-19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначається його справедлива вартість.

Первісною вартістю основних засобів, що віднесені до статутного капіталу підприємства, визначається погодження засновниками (підприємств) їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 7 "Основні засоби". Згідно з пунктом 8 П(С)БО N 7 первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придбані для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позичкового капіталу.

При оцінці майна для бухгалтерського обліку відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" (2658-14 ) визначається його справедлива вартість (виз. 1.3).

Переоцінка основних засобів здійснюється в порядку, визначеному пунктами 16-21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 7 "Основні засоби".

Справедлива (виз. 1.3) і ринкова вартість можуть бути еквівалентними поняттями, якщо Справедлива вартість (виз. 1.3) задовольняє вимоги визначення Ринкової вартості. Справедлива вартість (виз. 1.3) буде Ринковою вартістю, коли є ринок об'єктом оцінки. Коли ринку немає, для розрахунку Справедливої вартості (виз. 1.3) необхідно використовувати інші способи.

При визначенні Справедливої вартості (виз. 1.3) майна оцінювачі повинні враховувати один з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності - принцип обачності - тобто запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

При проведенні оцінки для фінансової звітності фундаментальне значення має дотримання Оцінювачем ринкових принципів оцінки, об'єктивність та повне розкриття пов'язаних з даною оцінкою обставин. У випадках, коли спеціалізований характер майна не допускає використання концепцій Ринкової вартості, застосовується концепція використання Методу Затрат на заміщення з врахуванням зносу.

Питання включення або не включення в справедливу вартість (виз. 1.3) майна комунальної власності міста, вартості права користування земельними ділянками та вартості капітальних ремонтів визначається окремо в кожному окремому випадку з обов'язковим мотивуванням прийнятого рішення.

В основу проведення незалежної оцінки основних засобів 1 групи для бухгалтерського обліку повинна бути покладена їх класифікація за такими ознаками:

- функціональне призначення відповідно до структури основних засобів, визначеної бухгалтерським обліком;

- фізичні і технічні характеристики (площа, будівельний об'єм, протяжність, матеріал тощо);

- термін корисного використання;

- спеціалізація (спеціалізовані та неспеціалізовані);

- фізична можливість та економічна доцільність використання основних засобів у процесі звичайної діяльності підприємства;

- можливість продажу основного засобу як окремого об'єкта без заподіяння шкоди технологічному процесу (основній діяльності підприємства);

- інші ознаки, які додатково обгрунтовуються у звіті про незалежну оцінку.

2.2. Особливості оцінки майна комунальної власності
територіальної громади м. Києва для бухгалтерського
обліку та фінансової звітності

Особливістю оцінки майна для фінансової звітності є те, що предметом окремих досліджень і розрахунків виступають наступні групи активів:

- неспеціалізовані активи;

- активи, що віднесені до спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції. До них відносяться будівлі, споруди та передавальні пристрої, які не можуть функціонувати окремо, без зв'язку з підприємством (цехом, дільницею, структурним підрозділом) та не можуть бути продані (куплені) окремо;

- активи з обмеженими можливостями реалізації (обмеженим ринком).

Деякі об'єкти не мають ринку через особливе розташування, обумовленого особливостями їх функціонування:

- надлишкове та інвестиційне майно;

- функціонально незалежні об'єкти нерухомості - об'єкти, які функціонують незалежно від інших активів підприємства, які можуть бути окремо продані (куплені) на відкритому ринку;

- непридатні для експлуатації активи.

Вибір бази оцінки залежить від класифікації та особливостей майна, яке оцінюється, а також нормативних вимог.

Проведення незалежної оцінки активів з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, повинне здійснюватись наступним чином:

- справедлива вартість (виз. 1.3) усіх неспеціалізованих активів повинна визначатись на базі ринкової вартості при найбільш ефективному їх використанні;

- справедлива вартість (виз. 1.3) активу, що віднесений до спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції, дорівнює його залишковій вартості заміщення (відтворення). Так само визначається справедлива вартість активів з обмеженими можливостями реалізації. Спеціалізовані активи й активи з обмеженими можливостями реалізації рідко продаються (якщо продаються взагалі) на відкритому ринку інакше як у складі бізнесу, невід'ємною частиною якого вони є.

Активи місцевих або центральних державних органів можуть підпадати під категорію спеціалізованих тоді, коли вони не мають або не можуть мати вільних грошових потоків. Як справедлива визнаається їх залишкова вартість заміщення (відтворення):

- функціонально незалежне та інвестиційне майно оцінюється виходячи з концепції ринкової вартості;

- надлишкові активи оцінюються з урахуванням принципу їх найбільш ефективного використання із застосуванням таких баз оцінки, як ринкова вартість або вартість ліквідації з дотриманням відповідних умов, що діють для їх визначення. Оцінка може допускати будь-яке альтернативне використання активу аж до вартості ліквідації або брухту, якщо подібні припущення узгоджуються з принципом найбільш ефективного використання. Вартість ліквідації розраховується як сума валових доходів, які очікується отримати від реалізації об'єкта оцінки як цілого або його складових частин, виходячи з принципу найбільш ефективного використання, за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з такою ліквідацією.

При оцінці спеціалізованих об'єктів майна, таких, як готелі, бензозаправні станції, ресторани і т.п., визначається їх ринкова вартість з урахуванням того, що до неї включаються не тільки земельні ділянки і будівлі, але й інші активи. Такі об'єкти майна, які називають в деяких країнах "майном із торговим потенціалом", звичайно продаються на ринку як єдиний діючий комплекс, для якого встановлення окремо вартості землі, будівель і інших об'єктів є важким або неможливим. Проводячи оцінку ринкової вартості таких об'єктів. Оцінювач повинний виділяти вартість земельної ділянки, будівлі й інших складових або чітко зазначити, що оцінка проведена усього комплексу в цілому.

2.3. Вимоги до замовників оцінки майна комунальної
власності територіальної громади м. Києва
для бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Оцінка майна комунальної власності здійснюється суб'єктами господарювання, які отримали сертифікати суб'єкта оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14 ).

Замовниками оцінки майна можуть бути юридичні особи, у яких майно перебуває на законних підставах.

Сторони договору на проведення оцінки майна мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності за умови виконання вимог, встановлених ст.8 та ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ).

Керівники підприємств-власників надають Оцінювачу список активів, які підлягають оцінці, із зазначенням спеціалізованих, неспеціалізованих, операційних (тобто необхідних для основної діяльності підприємства), надлишкових, інвестиційних та інших активів.

Якщо Оцінювач отримує завдання, що не містять інформації щодо класифікації майна, він повинен оцінювати активи, базуючись на їх фактичному використанні, тобто повинен сам визначити, чи є вони неспеціалізованими, спеціалізованими і т.п. та надати відповідні пояснення у звіті про оцінку.

2.4. Звіт про оцінку майна

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Звіт про оцінку майна для бухгалтерського обліку, закріпленого за підприємствами, заснованими на комунальній власності, погоджується органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади м. Києва.

3. Заключні положення

3.1. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ) оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Висновки Оцінювача щодо вартості майна комунальної власності територіальної громади м. Києва для бухгалтерського обліку та фінансової звітності мають рекомендаційний характер.

Згідно з п. 30 та п. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) відповідальність за прийняття рішень щодо використання результатів оцінки майна покладається на власника майна, або на уповноважену на це особу.

3.2. Оцінювач не несе відповідальності за збитки та наслідки, які можуть наступити при використанні результатів оцінки майна комунальної власності територіальної громади міста Києва для бухгалтерського обліку та фінансової звітності від цілей, відмінних від вказаної.

3.3. При прийнятті рішення про відчуження майна та при здачі його в оренду, продажна вартість майна чи вартість майна, яка є базою для визначення орендної плати, повинна бути не меншою вартості, визначеної відповідно до цих вимог. При необхідності проводиться додаткова оцінка майна.

Заступник міського голови - секретар Київради В.Яловий