РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ
19.05.2004

Рішення Палати у справі
"Тотева проти Болгарії"

Комюніке Секретаря Суду

Сьогодні Європейський суд з прав людини письмово повідомив рішення(1) у справі "Тотева проти Болгарії" (Toteva v. Bulgaria) (заява N 42027/98).

(1) Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає, колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.

Суд одноголосно постановив:

- що було порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини (заборона нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження чи покарання), оскільки заявницю було піддано нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню з боку поліцейських та оскільки розслідування жорстокого поводження з нею було неефективним.

Відповідно до статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд присудив доньці заявниці 3500 євро компенсації за нематеріальну шкоду та 3000 євро - за судові витрати і видатки.

(Рішення викладено лише англійською мовою).

1. Основні факти

Заявниця - Ґіргіна Дімова Тотева (Girgina Dimova Toteva), 1928 року народження, була громадянкою Болгарії і проживала у Севлієво (Sevlievo), Болгарія, померла 30 серпня 2003 року. Її донька, Светла Тодорова Мартинова, отримала дозвіл продовжувати провадження від її імені.

Пані Тотеву, якій на той час виповнилося 67 років, було заарештовано у квітні 1995 року внаслідок скарги сусідки, яку вона побила палицею.

Після очної ставки з обвинувачкою у поліційному відділенні почалася суперечка, і заявницю було взято під варту за суперечливих обставин. Поліцейські стверджують, що її було затримано після того, як вона образила одного з них, дала йому ляпаса та вдарила ногою по щиколотці. Пані Тотева стверджувала, що її били з метою отримати зізнання. Її вдарили по голові та били ногами. Падаючи на підлогу, вона вдарилась головою об край столу і знепритомніла.

Під час огляду в лікарні у неї було виявлено травми голови та спини. Невропатолог зазначив, що в неї контузія голови та струс мозку ("[с]ontusio captitis and [с]ommotio cerebri").

Пізніше заявницю було засуджено за завдання легких тілесних ушкоджень та образу посадової особи і призначено покарання у вигляді шестимісячного ув'язнення з відстрочкою виконання вироку на три роки. Її апеляції, спочатку до компетентного регіонального суду, а потім до Верховного суду, були безуспішними.

Тим часом донька заявниці подала скаргу до окружної прокуратури. Після доповіді прокуратури, в якій стверджувалося, що заявницю не було побито, та було рекомендовано не починати кримінального розслідування, жодних подальших заходів не було вжито.

Донька заявниці подала також скарги до Міністерства внутрішніх справ та Директорату національної поліції в Габрово (Gabrovo). Видається, що ці органи влади не вжили жодних подальших слідчих дій.

2. Процедура і склад Суду

Заяву подано до Комісії 17 червня 1998 року та передано до Суду 1 листопада 1998 року, коли набрав чинності Протокол N 11. Суд оголосив заяву частково прийнятною 3 квітня 2003 року.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:

     Крістос Розакіс (Греція), голова
     Пер Лоренцен (Данія)
     Франсуаза Тюлкен (Бельгія)
     Снежана Ботучарова (Болгарія)
     Анатолій Ковлер (Росія)
     Владиміро Загребельський (Італія)
     Ханлар Гаджиєв (Азербайджан),
     а також Сьорен Нільсен, секретар секції.

3. Стислий виклад судового рішення(2)

_______________

(2) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд не зобов'язує.

Оскарження

Заявниця стверджувала, що зазнала жорстокого поводження з боку поліцейських під час її арешту в квітні 1995 року і що подальше розслідування жорстокого поводження з нею було неефективним. Вона посилалася на статтю 3 Конвенції .

Рішення Суду
Стаття 3 - жорстоке поводження із заявницею

Свідчення дають підставу вважати, що до арешту заявниця була здорова. Після того як вона залишила поліційне відділення, їй було поставлено діагноз черепно-мозкова контузія і зафіксовано гематоми під правою лопаткою та на лівій скроні. Суд вважає, що ці ушкодження, особливо з огляду на вік заявниці, були досить тяжкими і становили жорстоке поводження в значенні статті 3 Конвенції . Отже, органи влади мали надати правдоподібні пояснення виникнення цих ушкоджень та надати відповідні докази, які могли б поставити під сумнів версію подій, викладену заявницею.

З огляду на заяви поліцейських, які суперечили виявленим ушкодженням, та певним недвозначно встановленим фактам, Суд дійшов висновку, що Уряд не надав достатнього та переконливого пояснення, а отже, ушкодження заявниці були наслідком поводження, за яке Уряд несе відповідальність. Суд наголосив, що будь-яке застосування фізичної сили по відношенню до особи, позбавленої свободи, якщо воно не було викликане нагальною необхідністю з огляду на її поведінку, принижує людську гідність і в принципі є порушенням права, закріпленого у статті 3.

Отже, було порушення статті 3, оскільки заявницю було піддано нелюдському і такому, що принижує гідність, поводженню.

Стаття 3 - неефективне розслідування

Суд вважає, що медичний висновок, скарги заявниці та її свідчення викликають розумну підозру, що ушкодження могли бути завдані їй поліцією.

Щодо заходів, ужитих органами влади, заслуговує на увагу те, що прокурор, котрий брав участь у кримінальному провадженні проти заявниці, яке було проведено досить швидко, не вдався до незалежної перевірки обгрунтованості тверджень доньки пані Тотевої. Перевірку було доручено тому самому поліцейському, який брав участь у провадженні проти заявниці. Як виявилося, не було зроблено жодної спроби отримати медичні висновки стосовно ушкоджень заявниці. Після цієї перевірки не проводилося подальшого розслідування і офіційного рішення стосовно скарг її доньки не було.

Зважаючи на неповне та неефективне розслідування стверджуваного заявницею жорстокого поводження з нею, Суд визнав, що було порушення статті 3 і в цьому аспекті.