Угода
між Кабінетом Міністрів України
та Урядом Республіки Таджикистан
про взаємну охорону секретної інформації

( Угоду ратифіковано Законом
N 1762-IV від 04.06.2004 )

Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Таджикистан, далі "Сторони",

виходячи з прагнення забезпечити охорону секретної інформації, обмін якою здійснюється в ході політичного, військового, економічного, науково-технічного або іншого співробітництва між Україною та Республікою Таджикистан, а також створеної в процесі такого співробітництва Сторін,

з огляду на взаємні інтереси Сторін у забезпеченні охорони секретної інформації, відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та Республіки Таджикистан,

з огляду на взаємну заінтересованість у реалізації Угоди про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 22 січня 1993 року,

погодилися про таке:

Стаття 1

Визначення термінів

Для цілей цієї Угоди терміни, що використовуються в цій Угоді, означають таке:

"секретна інформація" - відомості, виражені в будь-якій формі, що захищаються відповідно до законодавства держав Сторін, передані в порядку, встановленому кожною із Сторін і цієї Угодою, а також створені в процесі співробітництва Сторін, несанкціоноване поширення яких може завдати шкоди безпеці й інтересам України та Республіки Таджикистан;

"носії секретної інформації" - матеріальні об'єкти, у тому числі фізичні поля, на/в яких секретна інформація, що захищається, відображена у вигляді символів, образів, сигналів, технічних рішень і процесів;

"ступінь секретності" - категорія, що характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї і рівень її охорони державами Сторін, на підставі якої проставляється гриф секретності;

"гриф секретності" - реквізит носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації, який проставляється на носії секретної інформації або зазначається у супровідній документації до нього;

"договір" - договір, угода або контракт, що укладається між уповноваженими органами держав Сторін, у рамках якого утворюється або передається секретна інформація;

"допуск до секретної інформації" - процедура оформлення права фізичних осіб на доступ до секретної інформації, а уповноважених органів - на проведення робіт із використанням такої інформації;

"доступ до секретної інформації" - надання дозволу фізичній або юридичній особі на ознайомлення із секретною інформацією;

"уповноважений орган" - державний орган або юридична особа, що уповноважені Сторонами передавати, одержувати, зберігати, захищати, використовувати передану або створену в процесі співробітництва Сторін секретну інформацію;

"компетентний орган" - державний орган, відповідальний за координацію діяльності по реалізації цієї Угоди при здійсненні міждержавного співробітництва.

Стаття 2

Порівнянність ступенів секретності

Відповідно до законодавств держав Сторін ступені секретності порівнюватимуться наступним чином:

------------------------------------------------------------------
|      В Україні       |                     |   У Республиці    |
|                      |                     |   Таджикистан     |
|----------------------+---------------------+-------------------|
|"Особливої важливості"|"Особой важности"    |"Фавкулодда мухим" |
|(особлывой важлывости)|                     |                   |
|----------------------+---------------------+-------------------|
|"Цілком таємно"       |"Совершенно секретно"|"Комилан махфи"    |
|(цилком таемно)       |                     |                   |
|----------------------+---------------------+-------------------|
|"Таємно" (таемно)     |"Секретно"           |"Махфи"            |
------------------------------------------------------------------

Стаття 3

Заходи охорони секретної інформації

1. Відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та Республіки Таджикистан Сторони зобов'язуються:

охороняти секретну інформацію, передану або створену в процесі співробітництва Сторін;

не змінювати гриф секретності, наданий уповноваженим органом держави Сторони, що здійснює передачу, без його письмової згоди;

у поводженні з отриманою секретною інформацією вживати таких же заходів охорони, що використовуються по відношенню до власної секретної інформації, ступені секретності якої порівняні відповідно до статті 2 цієї Угоди;

користуватися секретною інформацією, отриманою від уповноваженого органу держави іншої Сторони, винятково в передбачених при її передачі цілях;

не надавати третій стороні доступу до секретної інформації без попередньої письмової згоди Сторони, що її передала.

2. Доступ до секретної інформації дозволяється тільки особам, яким ознайомлення з даною інформацією необхідне для виконання службових обов'язків з метою, передбаченою при її передачі. Доступ до секретної інформації таким особам надається при наявності відповідного допуску.

3. У разі потреби, додаткові вимоги щодо охорони секретної інформації включаються в договори на визначений вид діяльності, у яких викладаються зобов'язання щодо поводження з секретною інформацією та заходи її охорони.

Стаття 4

Передача секретної інформації

1. У разі наміру уповноваженого органу держави однієї Сторони передати секретну інформацію уповноваженому органу держави іншої Сторони, він попередньо запитує у компетентного органу держави своєї Сторони письмове підтвердження про те, що уповноважений орган держави іншої Сторони має відповідний допуск.

Компетентний орган держави однієї Сторони запитує у компетентного органу держави іншої Сторони письмове підтвердження наявності в уповноваженого органу держави іншої Сторони відповідного допуску, а також необхідних можливостей для забезпечення належної охорони секретної інформації.

2. Рішення про передачу конкретної секретної інформації приймається Сторонами в кожному окремому випадку відповідно до законів та інших нормативно-правових актів держав Сторін.

3. Передача секретної інформації з однієї держави до іншої здійснюється дипломатичними каналами, фельд'єгерською службою або іншими уповноваженими на те службами відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Сторони. Відповідний компетентний або уповноважений орган підтверджує одержання секретної інформації.

4. Для передачі носіїв секретної інформації значного обсягу відповідні компетентні органи держав Сторін у кожному окремому випадку встановлюють засоби транспортування, маршрут і форму супроводу.

Компетентні органи держав Сторін обмінюються інформацією про кожний такий випадок.

Стаття 5

Поводження з секретною інформацією та
носіями секретної інформації

1. Уповноважений орган, відповідальний за одержання переданої секретної інформації, додатково позначає носії секретної інформації грифами секретності, порівнянними відповідно до статті 2 цієї Угоди.

Необхідність позначення грифами секретності також поширюється на носії секретної інформації, створеної в процесі співробітництва Сторін, у результаті перекладу, тиражування або розмноження.

Секретна інформація, створена на основі переданої секретної інформації, повинна мати ступінь секретності не нижче ступеня секретності переданої секретної інформації.

2. Передана або створена секретна інформація зберігається і обліковується відповідно до вимог, що діють стосовно власної секретної інформації держав Сторін.

3. Ступінь секретності секретної інформації може змінюватися або скасовуватися уповноваженим органом держави Сторони, якому вона передана, тільки за письмовим дозволом відповідного уповноваженого органу держави Сторони, що її передала.

Ступінь секретності секретної інформації, створеної в процесі співробітництва Сторін, визначається, змінюється або скасовується за взаємним погодженням уповноважених органів держав Сторін.

Уповноважений орган держави Сторони, що передав секретну інформацію, своєчасно повідомляє відповідний уповноважений орган іншої Сторони про зміну або скасування ступеня секретності даної секретної інформації.

4. Носії секретної інформації повертаються або знищуються за письмовим запитом або повідомленням уповноваженого органу держави Сторони, що їх передав.

Тиражування або розмноження секретної інформації та її носіїв здійснюється за письмовим дозволом уповноваженого органу держави Сторони, що її передав. Знищення секретної інформації провадиться у встановленому в державах Сторін порядку, а самий процес знищення має гарантувати її невідтворення надалі.

Стаття 6

Договори

У договори, що укладаються уповноваженими органами держав Сторін, включається окремий розділ, у якому визначаються:

перелік секретної інформації, що передається та (або) створюється, та ступені її секретності;

особливості охорони секретної інформації, що передається та (або) створюється;

порядок вирішення спірних питань та відшкодування можливого збитку від несанкціонованого розповсюдження секретної інформації, що передається та (або) створюється.

Стаття 7

Компетентні органи

1. Компетентними органами є:

в Україні - Служба безпеки України;

у Республіці Таджикистан - Головне Управління з питань державних секретів при Уряді Республіки Таджикистан.

2. Залежно від характеру співробітництва Сторони можуть визначити інші компетентні органи, відповідальні за реалізацію цієї Угоди, про що вони повідомляють один одного дипломатичними каналами.

Стаття 8

Консультації

1. Компетентні органи держав Сторін обмінюються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами держав Сторін у сфері охорони секретної інформації в обсязі, необхідному для виконання цієї Угоди.

2. З метою забезпечення співробітництва при виконанні цієї Угоди, компетентні органи держав Сторін проводять спільні консультації на прохання одного з них.

Стаття 9

Візити

1. Візити представників уповноважених органів держави однієї Сторони, що передбачають їхній доступ до секретної інформації держави іншої Сторони, здійснюються з дозволу компетентного органу держави Сторони, що приймає. До візиту компетентні органи держав Сторін повідомляють один одного про ступінь секретності інформації, передача якої передбачена під час візиту. Дозвіл на такі візити дається тільки особам, зазначеним у пункті 2 статті 3 цієї Угоди.

2. Звернення щодо можливості таких візитів надсилається компетентним органом держави Сторони, що направляє, компетентному органу держави Сторони, що приймає, і складається відповідно до процедур, прийнятих у державі Сторони, що приймає, та містить такі відомості:

- прізвище та ім'я відвідувача, дата і місце народження, громадянство і номер паспорта;

- професія і посада відвідувача, назва уповноваженого органу, в якому він працює;

- наявність допуску до секретної інформації відповідного ступеня секретності;

- передбачувана дата відвідування та запланована тривалість візиту, назва уповноважених органів, відвідування яких планується, мета візиту;

- перелік посадових осіб, з якими відвідувачі мають намір зустрітися.

3. Представники уповноваженого органу держави однієї Сторони знайомляться з правилами роботи із секретною інформацією відповідного ступеня секретності іншої Сторони і додержуються цих правил у ході візиту.

Стаття 10

Витрати на проведення заходів охорони секретної інформації

Витрати уповноважених органів держав однієї Сторони, що виникають у зв'язку з проведенням заходів охорони секретної інформації, не підлягають відшкодуванню уповноваженими органами держав іншої Сторони.

Стаття 11

Порушення вимог щодо охорони секретної інформації

У разі порушень вимог щодо охорони секретної інформації, які призвели до несанкціонованого поширення секретної інформації, переданої уповноваженим органом держави іншої Сторони, або виникнення загрози такого несанкціонованого поширення, уповноважений або компетентний орган держави відповідної Сторони негайно повідомляє уповноважений або компетентний орган держави іншої Сторони, проводить необхідне розслідування та інформує компетентний орган держави Сторони, що передала секретну інформацію, про результати розслідування та про заходи, вжиті відповідно до законодавства держави Сторони, на території якої відбулися порушення.

Стаття 12

Відношення до інших домовленостей

Існуючі між державами Сторін домовленості, що регулюють режим забезпечення збереження секретної інформації, продовжують діяти, якщо їхні положення не суперечать цій Угоді.

Стаття 13

Вирішення спірних питань

Спори щодо тлумачення або застосування цієї Угоди вирішуються шляхом переговорів між компетентними органами держав Сторін. Під час таких переговорів Сторони продовжують виконувати свої зобов'язання відповідно до цієї Угоди.

Стаття 14

Набуття чинності, термін дії, зміна
і припинення дії Угоди

1. Ця Угода набуває чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності, і діє необмежений час.

2. За згодою Сторін до цієї Угоди можуть вноситися зміни і доповнення, оформлені окремими протоколами, які становлять невід'ємну частину цієї Угоди і набувають чинності відповідно до пункту 1 цієї статті.

3. Кожна зі Сторін може припинити дію цієї Угоди шляхом направлення дипломатичними каналами не менше ніж за шість місяців письмового повідомлення про це іншій Стороні.

4. У разі припинення дії цієї Угоди по відношенню до переданої або створеної в процесі співробітництва Сторін секретної інформації продовжують застосовуватися заходи її охорони, передбачені статтею 3 цієї Угоди, поки не буде скасовано гриф секретності.

Вчинено в м. Душанбе 9 квітня 2003 року в двох примірниках, кожний українською, таджицькою та російською мовами, при цьому всі тексти мають однакову силу.

У разі виникнення розбіжностей щодо тлумачення положень цієї Угоди, Сторони керуватимуться текстом, викладеним російською мовою.

 За Кабінет Міністрів                                                                             За Уряд
 України                                                                                          Республіки Таджикистан