Статут
Продовольчої та сільськогосподарської
організації ООН

( Статут прийнято Законом
N 1334-IV від 25.11.2003 )

Офіційний переклад

Преамбула

Країни, які приймають цей Статут, маючи намір поліпшити загальний добробут шляхом сприяння окремим і колективним діям зі свого боку з метою:

- підвищення рівня харчування та стандартів життя народів, які знаходяться під їхньою відповідною юрисдикцією;

- забезпечення зростання продуктивності виробництва та розподілу всього продовольства та сільськогосподарської продукції;

- поліпшення умов життя сільського населення;

- і, таким чином, сприяння зростанню світової економіки, і забезпечення свободи людства від голоду;

при цьому створюють Продовольчу та сільськогосподарську організацію ООН, далі - "Організація", за посередництвом якої члени будуть звітуватися один перед одним про вжиті заходи та прогрес досягнутий у сфері діяльності, визначеній вище.

Стаття I

Функції Організації

1. Організація збирає, аналізує, тлумачить і поширює інформацію, яка стосується харчування, продовольства і сільського господарства. У цьому Статуті термін "сільське господарство" та його похідні включає рибальство, морські продукти, лісове господарство та сировину лісового господарства.

2. Організація сприяє і, у разі необхідності, рекомендує здійснення національних та міжнародних дій щодо:

а) наукових, технологічних, соціальних та економічних досліджень, що стосуються харчування, продовольства та сільського господарства;

b) вдосконалення освіти та управління, що стосуються харчування, продовольства і сільського господарства, а також поширення загальних знань з питань харчування та сільськогосподарської науки й практики;

с) збереження природних ресурсів та застосування удосконалених методів сільськогосподарського виробництва;

d) поліпшення обробки, маркетингу та розподілу продовольства і сільськогосподарської продукції;

е) прийняття політики для надання адекватного сільськогосподарського кредиту, національного та міжнародного;

f) прийняття міжнародної політики з урахуванням домовленостей з сільськогосподарської продукції.

3. Функцією Організації є також:

а) надавати таку технічну допомогу, за якою можуть звернутися уряди;

b) організовувати у співпраці з відповідними урядами такі місії, які можуть бути необхідними у наданні їм допомоги для виконання зобов'язань, що випливають у зв'язку з прийняттям ними рекомендацій Конференції Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН та цього Статуту; та

с) загалом вдаватися до всіх необхідних та відповідних дій для досягнення цілей Організації, викладених у Преамбулі.

Стаття II

Членство та асоційоване членство

1. Країнами-членами Організації, які можуть бути її засновниками, є такі з країн, визначених у Додатку I, які приймають цей Статут, відповідно до положень статті XXI.

2. Конференція може більшістю, що складає дві третіх поданих голосів, за умови присутності більшості країн-членів Організації, вирішувати питання про прийняття як додаткового члена Організації будь-якої країни, яка подала заяву про прийняття в члени та декларацію, складену у вигляді офіційного документа про те, що вона бере на себе зобов'язання Статуту, чинні на момент прийняття.

3. Конференція може більшістю, що складає дві третіх поданих голосів, за умови присутності більшості країн-членів Організації, вирішувати питання щодо прийняття в члени Організації будь-якої регіональної організації економічної інтеграції, що відповідає критеріям, викладеним у пункті 4 цієї статті, яка подала на розгляд заяву про прийняття в члени та декларацію, складену у вигляді офіційного документа про те, що вона бере на себе зобов'язання Статуту, чинні на момент прийняття. За умови дотримання пункту 8 цієї статті посилання на країни-члени згідно з цим Статутом включає організації-члени, якщо чітко не передбачене інше.

4. Для того, щоб мати право подавати заяву про прийняття в члени Організації згідно з пунктом 3 цієї статті, регіональна організація економічної інтеграції повинна бути такою, що складається з суверенних держав, більшість з яких є країнами-членами Організації, і яким її держави-члени передали повноваження з ряду питань в межах компетенції Організації, включаючи повноваження приймати рішення, які є обов'язковими для її держав-членів стосовно таких питань.

5. Кожна регіональна організація економічної інтеграції, яка подає заяву про прийняття в члени Організації, під час подання такої заяви подає декларацію про повноваження, зазначаючи питання, щодо яких держави-члени передали їй повноваження.

6. Передбачається, що держави-члени організації-члена зберігають повноваження з усіх питань, стосовно яких Організації не було спеціально зроблено заяву або повідомлено про передачу повноважень.

7. Про будь-яку зміну щодо розподілу повноважень між організацією-членом та її державами-членами, організація-член або її держава-член повідомляють Генеральному директору, який повідомляє цю інформацію іншим країнам-членам Організації.

8. Організація-член здійснює права члена на альтернативній основі з її державами-членами, які є країнами-членами Організації у сферах їхніх відповідних повноважень і згідно з правилами, визначеними Конференцією.

9. Якщо у цій статті не передбачене інше, організація-член має право брати участь у розгляді питань у межах її повноважень на будь-якому засіданні Організації, включаючи будь-яке засідання Ради або іншого органу, крім органів обмеженого членства, згаданих нижче, в яких будь-яка з її держав-членів має право брати участь. Організація-член не має права бути обраною або призначеною до будь-якого такого органу, або бути обраною чи призначеною до будь-якого органу утвореного разом з іншими організаціями. Організація-член не має права брати участь в органах обмеженого членства, визначених у правилах, затверджених Конференцією,

10. Якщо інше не передбачене у цьому Статуті або в правилах, встановлених Конференцією, і не зважаючи на пункт 4 статті III, організація-член може використовувати з питань, які знаходяться у межах її повноважень, на будь-якому засіданні Організації, в якому вона має право брати участь, кількість голосів, що дорівнює кількості її держав-членів, які мають право голосувати на такому засіданні. Кожного разу, коли організація-член здійснює своє право голосу, її держави-члени не здійснюють свої права голосу, і навпаки.

11. Конференція може на тих самих умовах стосовно необхідної більшості і кворуму, як передбачено у пункті 2 вище, приймати рішення про прийняття як асоційованого члена Організації будь-якої території або групи територій, яка не несе відповідальності за здійснення її міжнародних відносин, за заявою, зробленою від її імені країною-членом або органом, які несуть відповідальність за її міжнародні відносини за умови, що така країна-член або орган подали декларацію, складену у вигляді офіційного документа про те, що вони приймуть від імені запропонованого асоційованого члена зобов'язання відповідно до Статуту, чинні на момент прийому, і що вони беруть на себе відповідальність за забезпечення дотримання положень пункту 4 статті VIII, пунктів 1 і 2 статті XVI та пунктів 2 і 3 статті XVIII цього Статуту щодо асоційованого члена.

12. Характер та обсяг прав і зобов'язань асоційованих членів визначені у відповідному положенні цього Статуту і правилах та постановах Організації.

13. Членство та асоційоване членство набувають чинності на дату, на яку Конференція схвалить заяву про прийняття.

Стаття III

Конференція

1. На Конференції Організації кожна країна-член та асоційований член представлені одним делегатом. Асоційовані члени мають право брати участь в обговореннях Конференції, але не повинні займати посаду чи мати право голосу.

2. Кожна країна-член та асоційований член можуть призначати замісників, помічників і консультантів свого делегата. Конференція може визначити умови участі замісників, помічників та консультантів у її роботі, але будь-яка така участь буде без права голосування, за винятком випадків, коли замісник, помічник або консультант, бере участь замість делегата.

3. Жодний делегат не може представляти більше ніж одну країну-члена або асоційованого члена.

4. Кожна країна-член має лише один голос. Країна-член, яка має заборгованість за платежами своїх фінансових внесків до Організації, не має права голосу на Конференції, якщо розмір її заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, які вона мала сплатити за два попередні календарні роки. Конференція може, проте, дозволити такій країні-члену голосувати, якщо вона переконається у тому, що несплата зумовлена обставинами, які країна-член не може контролювати.

5. Конференція може запрошувати будь-яку міжнародну організацію, яка несе відповідальність, пов'язану з відповідальністю Організації, бути представленою на її засіданнях на умовах, визначених Конференцією. Жодний представник такої організації не має права голосу.

6. Конференція скликається один раз кожні два роки на чергову сесію. Вона може збиратися на позачергові сесії:

а) якщо на будь-якій черговій сесії Конференція більшістю поданих голосів прийме рішення зібратися наступного року;

b) якщо Рада дасть таке розпорядження Генеральному директору або, якщо цього вимагатиме принаймні одна третя країн-членів.

7. Конференція обирає своїх посадових осіб.

8. Якщо інше чітко не передбачене цим Статутом або правилами, складеними Конференцією, всі рішення Конференції приймаються більшістю поданих голосів.

Стаття IV

Функції Конференції

1. Конференція визначає політику і затверджує бюджет Організації та здійснює інші повноваження надані їй цим Статутом.

2. Конференція приймає Загальні правила і Фінансовий регламент Організації.

3. Конференція може більшістю, що складає дві третіх поданих голосів, давати рекомендації країнам-членам та асоційованим членам, щодо питань, які стосуються продовольства і сільського господарства, для розгляду ними з метою імплементації за допомогою дій на національному рівні.

4. Конференція може давати рекомендації будь-якій міжнародній організації з будь-якого питання, яке стосується цілей Організації.

5. Конференція може переглядати будь-яке рішення, прийняте Радою або будь-якою комісією чи комітетом Конференції або Ради, або будь-яким допоміжним органом таких комісій чи комітетів.

Стаття V

Рада Організації

1. Рада Організації, яка складається з сорока дев'яти країн-членів, обирається Конференцією. Кожна країна-член на Раді має одного представника і має лише один голос при голосуванні. Кожний член Ради може призначати замісників, помічників і консультантів свого представника. Рада може визначати умови участі замісників, помічників та консультантів у її роботі, проте будь-яка така участь буде без права голосування, за винятком випадків, коли замісник, помічник або консультант, бере участь у роботі Ради замість представника. Жодний представник не може представляти більше одного члена Ради. Перебування на посаді та інші умови служби членів Ради підпадають під правила, складені Конференцією.

2. Конференція, крім того, призначає незалежного Голову Ради.

3. Рада має такі повноваження, які Конференція може їй делегувати, але Конференція не може делегувати повноваження, визначені у пунктах 2, 3 і 11 статті II, статті IV, пункту 1 статті VII, пункту 4 статті XIII, пунктів 1 і 6 статті XIV і статті XX цього Статуту.

4. Рада призначає своїх посадових осіб крім Голови і, за умови дотримання будь-яких рішень Конференції, приймає власні Правила процедури.

5. Якщо інше не передбачене цим Статутом або правилами, складеними Конференцією або Радою, всі рішення Ради приймаються більшістю поданих голосів.

6. У виконанні її функцій Раді надають допомогу Комітет з програм, Фінансовий Комітет, Комітет з конституційних і правових питань, Комітет з проблем товарів вжитку, Комітет з риболовства, Комітет з лісового господарства, Комітет з сільського господарства та Комітет з безпеки світового продовольства. Ці комітети звітують перед Радою, а їхній склад і компетенція визначаються правилами, прийнятими Конференцією.

Стаття VI

Комісії, комітети, конференції, робочі групи та консультації

1. Конференція або Рада може створювати комісії, членство в яких є відкритим для всіх країн-членів та асоційованих членів, або регіональні комісії, відкриті для всіх країн-членів або асоційованих членів, території яких розташовані повністю або частково в одному або більше регіонах, для консультацій з формулювання і здійснення політики, а також для того, щоб координувати здійснення політики. Конференція або Рада може також створювати разом з іншими міжурядовими організаціями спільні комісії, відкриті для всіх країн-членів та асоційованих членів Організації, а також інших відповідних організацій, або спільні регіональні комісії, відкриті для країн-членів та асоційованих членів Організації, а також інших відповідних організацій, території яких розташовані повністю або частково у регіоні.

2. Конференція, Рада або Генеральний директор за дорученням Конференції чи Ради може створювати комітети й робочі групи для вивчення і звітування з питань, які стосуються цілей Організації, які складаються з відібраних країн-членів та асоційованих членів, або з окремих осіб, призначених у їхній особистій якості через їхню спеціальну компетенцію з технічних питань. Конференція, Рада або Генеральний директор за дорученням Конференції або Ради можуть у співпраці з іншими міжурядовими організаціями також створювати спільні комітети і робочі групи, які складаються з відібраних країн-членів та асоційованих членів Організації та з інших відповідних організацій або окремих осіб, призначених у їхній особистій якості. Що стосується Організації, відібрані країни-члени та асоційовані члени призначаються Конференцією чи Радою, або Генеральним директором, якщо Конференція або Рада прийме таке рішення. Окремі особи, призначені у їхній особистій якості, стосовно Організації, призначаються Конференцією, Радою, відібраними країнами-членами чи асоційованими членами, або Генеральним директором, як це буде вирішено Конференцією або Радою.

3. Конференція, Рада або Генеральний Директор за дорученням Конференції або Ради визначають компетенцію і процедури звітування, коли це доцільно, комісій, комітетів і робочих груп, створених Конференцією, Радою чи Генеральним директором, залежно від обставин. Такі комісії й комітети можуть приймати власні правила процедури та зміни до них, які набуватимуть чинності після схвалення Генеральним директором. Компетенція та процедури звітування спільних комісій, комітетів і робочих груп, створених за співпраці з іншими міжурядовими організаціями, визначаються після консультації з іншими відповідними організаціями.

4. Генеральний директор може створювати після консультації з країнами-членами, асоційованими членами та Національними комітетами ФАО групи експертів з метою здійснення консультацій з провідними фахівцями у різних сферах діяльності Організації. Генеральний директор може скликати засідання кількох або всіх цих експертів для проведення консультацій з конкретних питань.

5. Конференція, Рада або Генеральний директор за дорученням Конференції або Ради можуть проводити загальні, регіональні технічні чи інші конференції, робочі групи або консультації країн-членів та асоційованих членів, визначаючи їхню компетенцію і процедури звітування, і можуть передбачати участь національних і міжнародних органів, що мають відношення до харчування, продовольства і сільського господарства у таких конференціях, робочих групах і консультаціях, у такий спосіб, який вони можуть визначити.

6. Коли Генеральний директор переконається у тому, що потрібно вжити термінових дій, він може створювати комітети й робочі групи та проводити конференції, засідання робочих груп і консультації, передбачені у пунктах 2 і 5 вище. Про такі дії Генеральний директор повідомляє країнам-членам та асоційованим членам і доповідає наступній сесії Ради.

7. Асоційовані члени, включені до складу членів комісій, комітетів або робочих груп, або ті, які відвідують конференції, наради робочих груп чи консультації, згадані у пунктах 1, 2 і 5 вище, мають право брати участь у обговореннях таких комітетів, комісій, конференцій, робочих груп і консультацій, але не повинні обіймати посаду чи мати право голосу.

Стаття VII

Генеральний директор

1. Генеральний директор призначається Конференцією терміном на шість років. Він має право бути переобраним.

2. Призначення Генерального директора згідно з цією статтею здійснюється за допомогою таких процедур та на таких умовах, які може визначити Конференція.

3. Якщо посада Генерального директора стає вакантною до закінчення терміну його перебування на посаді, Конференція призначає Генерального директора відповідно до положень пунктів 1 і 2 цієї статті на черговій або позачерговій сесії, скликаній відповідно до пункту 6 статті III цього Статуту. Однак термін перебування на посаді Генерального директора, призначеного на позачерговій сесії, закінчується в кінці року третьої, після дати його призначення, чергової сесії Конференції.

4. За умови загального нагляду Конференції та Ради, Генеральний директор має право та повноваження керувати роботою Організації.

5. Генеральний директор або представник, призначений ним, беруть участь, без права голосу, в усіх засіданнях Конференції і Ради та розроблюють пропозиції щодо вжиття відповідних дій стосовно питань, які постають перед ними, для розгляду Конференцією і Радою.

Стаття VIII

Персонал

1. Персонал Організації призначається Генеральним директором відповідно до такої процедури, яка може бути визначена правилами, складеними Конференцією.

2. Персонал Організації підзвітний Генеральному директорові. Його обов'язки мають виключно міжнародний характер. Персонал не має права звертатись за розпорядженням або отримувати його від будь-якого органу поза Організацією щодо виконання його обов'язків. Країни-члени та асоційовані члени беруть на себе зобов'язання повністю поважати міжнародний характер обов'язків персоналу і не намагатись впливати на будь-кого з їхніх громадян щодо виконання таких обов'язків.

3. Призначаючи персонал, Генеральний директор, за умови пріоритетної значущості забезпечення найвищих стандартів результативності й технічної компетентності, приділяє належну увагу важливості відбору персоналу, набраного на основі якнайширшого географічного представництва.

4. Кожна країна-член та асоційований член зобов'язуються, наскільки це може бути можливим згідно з їхньою конституційною процедурою, надавати Генеральному директорові та керівному складу персоналу дипломатичні привілеї та імунітети, а також надавати іншим членам персоналу всі пільги та імунітети, які надаються недипломатичному персоналу, прикомандированому до дипломатичних місій, або, як альтернатива, надавати таким іншим членам персоналу імунітет і пільги, які після цього можуть надаватись рівноцінним членам персоналу інших громадських міжнародних організацій.

Стаття IX

Місце розташування

Місце розташування Організації визначається Конференцією.

Стаття X

Регіональні й контактні офіси

1. Генеральний директор, за умови схвалення Конференцією, може прийняти рішення щодо регіональних та субрегіональних офісів.

2. Генеральний директор може призначати посадових осіб для зв'язку з певними країнами або областями за умови згоди відповідного уряду.

Стаття XI

Звіти країн-членів та асоційованих членів

1. Усі країни-члени та асоційовані члени регулярно передають Генеральному директору після опублікування тексти законів і постанов щодо питань, які знаходяться в межах компетенції Організації, і які Генеральний директор вважає корисними для цілей Організації.

2. Щодо цих самих питань, усі країни-члени та асоційовані члени також регулярно передають Генеральному директорові статистичну, технічну та іншу інформацію, опубліковану або в інший спосіб видану урядом або таку, яку уряд може без затримки отримати. Генеральний директор час від часу зазначає характер інформації, яка була б найбільш корисною для Організації, і форму, в якій ця інформація могла бути надана.

3. До країн-членів та асоційованих членів може бути надісланий запит про надання в такий час і в такій формі, які Конференція, Рада або Генеральний директор можуть визначити, іншої інформації, звітів або документації щодо питань, які знаходяться в межах компетенції Організації, включаючи звіти про дії, вжиті на основі постанов або рекомендацій Конференції.

Стаття XII

Відносини з Організацією Об'єднаних Націй

1. Організація підтримує відносини з Організацією Об'єднаних Націй як спеціалізована установа у значенні статті 57 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

2. Угоди, що визначають характер відносин між Організацією Об'єднаних Націй, підлягають схваленню Конференцією.

Стаття XIII

Співробітництво з організаціями та особами

1. З метою забезпечення тісного співробітництва між Організацією та іншими міжнародними організаціями з відповідними обов'язками, Конференція може укладати угоди з компетентними органами таких організацій, визначаючи розподіл обов'язків та методи співпраці.

2. Генеральний директор може, відповідно до будь-якого рішення Конференції, укладати угоди з іншими міжурядовими організаціями для надання спільних послуг, здійснення спільних заходів щодо набору персоналу, навчання, умов служби та інших пов'язаних з цим питань, а також для обміну персоналом.

3. Конференція може схвалювати домовленості, згідно з якими інші міжнародні організації, які займаються питаннями, пов'язаними з продовольством і сільським господарством, підпадають під керівництво Організації на таких умовах, які буде погоджено з компетентними органами відповідної організації.

4. Конференція складає правила, що визначають процедуру, якої слід дотримуватися для забезпечення належних консультацій з урядами стосовно відносин між Організацією і національними установами або приватними особами.

Стаття XIV

Конвенції та Угоди

1. Конференція може більшістю, що становить дві третіх поданих голосів, та згідно з правилами, прийнятими Конференцією, схвалити й передати на розгляд країнам-членам конвенції та угоди, які стосуються продовольства і сільського господарства.

2. Рада, згідно з правилами, які повинні прийматися Конференцією, може шляхом голосування більшістю, що становить принаймні дві третіх голосів членів Ради, схвалити і передати на розгляд країнам-членам:

а) угоди щодо питань, пов'язаних з продовольством та сільським господарством, які становлять особливий інтерес для країн-членів географічних областей, зазначених у таких угодах, і які призначені для застосування тільки щодо таких областей;

b) додаткові конвенції або угоди, призначені для виконання будь-якої конвенції чи угоди, яка набула чинності відповідно до пунктів 1 або 2(а).

3. Конвенції, угоди, а також додаткові конвенції та угоди:

а) подаються на розгляд Конференції або Раді через Генерального директора від імені технічних зборів або конференції, яка складається з країн-членів, що брали участь у підготовці проекту конвенції або угоди і які запропонували, щоб вона була подана відповідним країнам-членам для прийняття;

b) містити положення щодо країн-членів Організації і таких держав, що не є членами Організації, але є членами Організації Об'єднаних Націй, будь-якої з її спеціалізованих установ чи Міжнародного агентства з атомної енергії, а також регіональних організацій з економічної інтеграції, включаючи організації-члени, яким їхні держави-члени передали повноваження з питань, які знаходяться в межах компетенції конвенцій, угод, додаткових конвенцій і угод, включаючи повноваження укладати щодо них договори, які можуть стати їх сторонами, та щодо кількості країн-членів, які їх схвалили, необхідної для того, щоб така конвенція, угода, додаткова конвенція або угода набула чинності і таким чином гарантувала, що вона буде значним внеском у досягнення її цілей. Що стосується конвенцій, угод, додаткових конвенцій і угод, якими створюються комісії або комітети, участь держав, які не є членами Організації, але які є членами Організації Об'єднаних Націй, будь-якої з її спеціалізованих установ або Міжнародного агентства з атомної енергії чи регіональних організацій з економічної інтеграції, крім організацій-членів, підлягає також попередньому схваленню принаймні двома третіми голосів членів таких комісій або комітетів. У разі, якщо будь-яка конвенція, угода, додаткова конвенція чи угода передбачає, що організація-член або регіональна організація з економічної інтеграції, яка не є організацією-членом може стати її стороною, в ній визначаються права щодо голосування, які здійснюватимуть такі організації та інші умови участі. Будь-яка така конвенція, угода, додаткова конвенція або угода у разі, якщо держави-члени організації не беруть участі у цій конвенції, угоді, додатковій конвенції або угоді, і якщо інші сторони користуються тільки одним голосом, передбачає, що організація користується тільки одним голосом у будь-якому органі, створеному такою конвенцією, угодою, додатковою конвенцією або угодою, але мають рівні права участі з країнами-членами, які є сторонами такої конвенції, угоди, додаткової конвенції або угоди;

с) не спричиняють жодних фінансових зобов'язань для країн-членів, які не є її сторонами, крім їхніх внесків до Організації, передбачених у пункті 2 статті XVIII цього Статуту.

4. Будь-яка конвенція, угода, додаткова конвенція або угода, схвалена Конференцією або Радою для передачі на розгляд країні-члену, набуває чинності для кожної договірної сторони, як це може визначити конвенція, угода, додаткова конвенція або угода.

5. Що стосується асоційованого члена, конвенція, угода, додаткова конвенція або угода передається на розгляд до органу, відповідального за міжнародні відносини асоційованого члена.

6. Конференція розробляє правила, що встановлюють процедуру, якої слід дотримуватись для забезпечення належних консультацій з урядами та відповідної технічної підготовки перед розглядом Конференцією або Радою запропонованих конвенцій, угод, додаткових конвенцій та угод.

7. Два примірники будь-якої конвенції, угоди, додаткової конвенції або угоди, схваленої Конференцією або Радою, автентичною мовою або мовами засвідчуються відповідно Головою Конференції або Ради, а також Генеральним директором. Один з цих примірників здається на зберігання до архіву Організації. Інший примірник передається Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відразу після того, як конвенція, угода, додаткова конвенція або угода набуде чинності в результаті дій, вжитих згідно з цією Статтею. Крім того, Генеральний директор засвідчує примірники цих конвенцій, угод, додаткових конвенцій або угод і передає один примірник кожній країні-члену Організації і таким державам або регіональним організаціям з економічної інтеграції, які не є членами і які можуть стати сторонами конвенцій, угод, додаткових конвенцій та угод.

Стаття XV

Угоди між Організацією та країнами-членами

1. Конференція може уповноважити Генерального директора укладати угоди з країнами-членами про створення міжнародних установ, що займаються питаннями, які стосуються продовольства та сільського господарства.

2. На виконання політичного рішення, прийнятого Конференцією більшістю, що складає дві третіх поданих голосів, Генеральний директор може вести переговори та укладати такі угоди з країнами-членами за умови дотримання положень нижченаведеного пункту 3.

3. Підписання таких угод Генеральним директором підлягає попередньому схваленню Конференцією більшістю, що складає дві третіх поданих голосів. Конференція може в окремому випадку або випадках делегувати Раді повноваження щодо схвалення, при цьому вимагаючи, щоб проголосувало принаймні дві третіх членів Ради.

Стаття XVI

Правовий статус

1. Організація має дієздатність юридичної особи для вчинення будь-якої правової дії, що відповідає її меті, яка не перевищує повноваження, надані їй цим Статутом.

2. Кожна країна-член та асоційований член зобов'язується, наскільки це може бути можливим згідно з її конституційною процедурою, надавати Організації всі імунітети та пільги, які вони надають дипломатичним місіям, включаючи недоторканність приміщень та архівів, імунітет від позовів та звільнення від оподаткування.

3. Конференція передбачає визначення адміністративним судом спорів, які стосуються умов призначення членів персоналу.

Стаття XVII

Тлумачення Статуту та вирішення правових питань

1. Будь-яке питання або спір, що стосується тлумачення цього Статуту, якщо вони не вирішені Конференцією, передається до Міжнародного суду згідно з Статутом Суду, або до такого іншого органу, як це може визначити Конференція.

2. Будь-який запит Організації до Міжнародного суду з метою отримання консультативного висновку з правових питань, які виникають в межах сфери її діяльності, відповідає будь-якій угоді між Організацією та Організацією Об'єднаних Націй.

3. Посилання на будь-яке питання чи спір згідно з цією статтею, або який-небудь запит з метою отримання консультативного висновку підлягає процедурам, які визначає Конференція.

Стаття XVIII

Бюджет та внески

1. Генеральний директор подає на кожну чергову сесію Конференції бюджет Організації для схвалення.

2. Кожна країна-член та асоційований член зобов'язується щорічно вносити до Організації свою частку бюджету, яка визначається Конференцією. Визначаючи внески, які повинні сплачуватися країнами-членами та асоційованими членами, Конференція враховує різницю в статусі між країнами-членами та асоційованими членами.

3. Кожна країна-член та асоційований член після схвалення

їхньої заяви сплачує як свій перший внесок частину бюджету за поточний фінансовий період, яка визначається Конференцією.

4. Фінансовий період Організації складає два календарних роки після стандартної дати чергової сесії Конференції, якщо Конференція не визначить інше.

5. Рішення щодо рівня бюджету приймаються більшістю, що складає дві третіх поданих голосів.

6. Організація-член не повинна робити внесок до бюджету, як визначено в пункті 2 цієї статті, але вона сплачує Організації суму, яка визначається Конференцією, щоб покрити адміністративні та інші витрати, які є результатом її членства в Організації. Організація-член не голосує з питань бюджету.

Стаття XIX

Вихід

Будь-яка країна-член може повідомити про вихід зі складу Організації в будь-який час після закінчення чотирьох років з дати прийняття нею цього Статуту. Повідомлення про вихід асоційованого члена подається країною-членом чи органом, який несе відповідальність за її міжнародні відносини. Таке повідомлення набуває чинності після закінчення одного року з дати повідомлення про це Генеральному директору. Фінансове зобов'язання перед організацією країни-члена, яка повідомила про вихід, або асоційованого члена, від імені якого було повідомлено про відкликання, включає повний календарний рік, протягом якого повідомлення набуває чинності.

Стаття XX

Внесення до Статуту змін

1. Конференція може вносити зміни до цього Статуту більшістю, що складає дві третіх поданих голосів, за умови, що така більшість складає більше половини країн-членів Організації.

2. Зміна, яка не спричиняє нові зобов'язання для країн-членів чи асоційованих членів, набуває чинності негайно, якщо резолюція, якою вона приймається, не передбачить інше. Зміни, які спричиняють нові зобов'язання, набувають чинності для кожної країни-члена та асоційованого члена, які прийняли зміни, після того, як їх приймуть дві третіх країн-членів Організації. Після цього для кожних країни-члена або асоційованого члена, які залишилися, зміни набувають чинності після їх прийняття ними. Що стосується асоційованого члена, прийняття змін, які спричиняють нові зобов'язання, подається від його імені країною-членом або органом, який несе відповідальність за міжнародні відносини асоційованого члена.

3. Пропозиції щодо внесення змін до Статуту можуть вноситися або Радою, або країною-членом у повідомленні, направленому на ім'я Генерального директора. Генеральний директор відразу інформує всі країни-члени та асоційовані члени про всі пропозиції щодо внесення змін.

4. Жодна пропозиція щодо внесення змін до Статуту не вноситься до порядку денного будь-якої сесії Конференції, якщо повідомлення про це не було відправлено Генеральним директором країнам-членам та асоційованим членам принаймні за 120 днів до відкриття сесії.

Стаття XXI

Набуття Статутом чинності

1. Цей Статут є відкритим для прийняття країнами зазначеними у Додатку I.

2. Документи про прийняття передаються кожним урядом до Тимчасової продовольчої та сільськогосподарської комісії Організації Об'єднаних Націй, яка повідомляє про їхнє отримання урядам країн зазначеним у Додатку I. Про прийняття може бути повідомлено Тимчасовій комісії через дипломатичного представника. У цьому випадку документ про прийняття повинен бути переданий до Комісії якомога скоріше після цього.

3. Після отримання Тимчасовою комісією 20 повідомлень про прийняття, Тимчасова комісія вживає заходів для підписання цього Статуту в одному примірнику, належним чином для цього уповноваженими дипломатичними представниками країн, які повідомили про своє прийняття, і після того, як Статут був таким чином підписаний від імені не менше ніж 20 країн, зазначених у Додатку I, цей Статут відразу набуває чинності.

4. Прийняття, повідомлення про які отримані після набуття цим Статутом чинності, набувають чинності після того, як його отримає Тимчасова комісія або Організація.

Стаття XXII

Автентичні тексти Статуту

Тексти цього Статуту англійською, арабською, іспанською, китайською та французькою мовами мають однакову силу.

Додаток I: Країни, які мають право
бути членами-засновниками

Австралія
Бельгія
Болівія
Бразилія
Великобританія
Венесуела
Гаїті
Гватемала
Гондурас
Греція
Данія
Домініканська Республіка
Еквадор
Ефіопія
Єгипет
Індія
Ірак
Іран
Ісландія
Канада
Китай
Колумбія
Коста-Рика
Куба
Ліберія
Люксембург
Мексика
Нідерланди
Нікарагуа
Нова Зеландія
Норвегія
Панама
Парагвай
Перу
Південно-Африканський Союз
Польща
Сальвадор
Союз Радянських Соціалістичних Республік
Співтовариство Філіппін
Сполучені Штати Америки
Уругвай
Франція
Чехословаччина
Чилі
Югославія