Подiлитися 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ
Справа N 25/144 від 22.03.2002
м.Київ

За позовом корпорації
до Кабінету Міністрів України

Щодо визнання недійсним п. 9 постанови КМУ
від 10.01.2002 р. N 21

(Витяг)

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним п. 9 постанови КМУ від 10.01.2002 р. N 21 "Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету України у I кварталі 2002 року".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним пунктом позивач вніс зміни до Порядку випуску, обігу і погашення податкових векселів, якими ввів додаткові, не передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), обмеження щодо права платників ПДВ на видачу податкових

векселів, що суперечить п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначений пункт прийнятий з перевищенням повноважень КМУ. З прийняттям спірної постанови безпосередньо порушуються права позивача, оскільки йому відмовляють у здійсненні митного оформлення імпортних товарів із застосуванням податкового векселя.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) КМУ забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. Згідно з частиною другою ст. 120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності КМУ, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Статтею 9 Закону України від 16.04.91 р. N 959-XII ( 959-12 ) "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що КМУ вживає заходів щодо здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України. Крім того, відповідно до частини восьмої п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється КМУ. На виконання цього пункту КМУ видано постанову від 01.10.97 р. N 1104 ( 1104-97-п ) "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України". Саме до зазначеного Порядку і були внесені зміни оскаржуваною Постановою. Отже, в даному випадку КМУ діяв у межах наданої йому компетенції та відповідно до чинного законодавства. Твердження Позивача про те, що оскаржувана Постанова суперечить Закону України "Про податок на додану вартість" у тій частині, що він не містить ніяких обмежень щодо кола осіб (платників податків), які мають право на оформлення податкового векселя при ввезенні товару на територію України, не відповідає дійсності. Вищезгаданий Закон взагалі не містить переліку осіб, якими може бути виданий податковий вексель, а також не передбачено, яким саме чином відбуваються операції з випуску, обігу та погашення податкового векселя. Перелік кола осіб, якими може бути видано податковий вексель, встановлюється саме Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, який затверджений постановою КМУ від 01.10.97 р. N 1104. Зазначена Постанова була розроблена на виконання п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість". Оскаржувана Постанова посилила вимоги до статусу осіб, які мають право надавати митним органам податкові векселі на суму податкового зобов'язання. Ці заходи розривають ланцюг безлічі створених посередників та фіктивних фірм, які зловживають з відшкодуванням ПДВ, запобігають процесу вимивання коштів із держбюджету, а також протидіють безпідставним спробам суб'єктів підприємницької діяльності отримати бюджетні відшкодування. Поряд із цим ці заходи не стосуються вітчизняних товаровиробників, які імпортують товари для власних потреб та перед якими держава має заборгованість. Крім того, позитивним у цій постанові є те, що товаровиробник, користуючись правом надання податкового векселя, буде вишукувати продавця необхідних йому товарів без посередників, що, в свою чергу, призведе до здешевлення продукції та її конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Також ст. 48 Закону України від 20.12.2001 р. N 2905-III "Про Державний бюджет України на 2002 рік" заборонено здійснення розрахунків з бюджетом не в грошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій або зарахування зустрічних платіжних вимог у фінустановах, за винятком операцій, пов'язаних з держборгом України. У частині першій ст. 4 Бюджетного кодексу України (2542-14) наведено вичерпний перелік нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні, серед яких називаються також: Конституція України ( 254к/96-ВР ); Бюджетний кодекс України; Закон про Держбюджет України; нормативно-правові акти КМУ, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України, передбачених вищезгаданою статтею, а частина друга цієї ж статті передбачає, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону про Держбюджет України (в даному випадку Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік").

Позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом заборони до закінчення розгляду справи органам Держмитслужби України відмовляти у митному оформленні товарів, що імпортуються, на підставі п. 9 постанови КМУ від 10.01.2002 р. N 21.

Відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки КМУ не має статусу юрособи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд встановив:

Пунктом 9 постанови КМУ від 10.01.2002 р. N 21 "Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету України у I кварталі 2002 року" пункт 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.97 р. N 1104, доповнений новими абзацами п'ятим та шостим такого змісту:

"має право на відшкодування ПДВ з бюджету за результатами попереднього звітного періоду, якщо така заборгованість з відшкодування ПДВ на день видачі податкового векселя не погашена;

здійснює ввезення товарів за прямими договорами для власних виробничих потреб".

Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затверджений постановою КМУ від 01.10.97 р. N 1104, розроблений відповідно до п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Ним встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (видаються) платниками ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання, про що прямо зазначено в п. 1 Порядку.

Пунктом 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено, що з моменту набрання чинності цим Законом платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель).

Цим же пунктом (абзац дев'ятий) передбачено, що порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється КМУ.

За змістом п. 11.5 регулює механізм сплати ПДВ під час митного оформлення товарів, що імпортуються.

Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування (ст. 1). Відповідно до ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) ці повноваження відносяться до компетенції ВРУ.

У п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) містяться основні положення щодо використання податкового векселя під час митного оформлення. При визначенні кола осіб, які мають право застосовувати податковий вексель, законодавець обмежується тільки зазначенням того, що таке право мають платники ПДВ.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (п. 11.5) визначає дві умови для використання імпортером податкового векселя під час митного оформлення: імпортер повинен бути платником ПДВ та мати бажання надавати податковий вексель органам митного контролю.

Платниками ПДВ відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) є:

особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 нмдг (п. 2.1);

особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України (п. 2.2)...

Згідно із п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) особи, що підпадають під визначення платників податку згідно зі ст. 2 Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі ДПС за місцем їх знаходження; будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку (п. 9.2 цього ж Закону).

Пунктом 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.97 р. N 1104, до прийняття відповідачем постанови від 10.01.2002 р. N 21 передбачалося, що податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам:

є платником ПДВ відповідно до вимог ст. 2 Закону ( 168/97-ВР );

зареєстрована як платник ПДВ згідно із ст. 9 Закону ( 168/97-ВР ) та внесена до реєстру платників ПДВ;

має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику ПДВ.

Особи, які не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя".

Отже, до внесення змін у п. 4 Порядку ( 1104-97 ) спірною постановою цей пункт відповідав вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і не містив інших обмежень щодо кола осіб, які можуть надавати податковий вексель під час митного оформлення імпортних товарів, крім того, що такі особи повинні бути зареєстровані як платники ПДВ.

На момент прийняття відповідачем постанови від 10.01.2002 р. N 21 змін до п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не внесено, умови пункту щодо кола осіб, які мають право надавати податковий вексель, не змінювалися.

із внесенням змін до п. 4 спірним п. 9 постанови КМУ від 10.01.2002 р. N 21 виникли додаткові умови для застосування податкового векселя під час митного оформлення:

1) така особа повинна мати непогашену бюджетну заборгованість з ПДВ за попередній звітний період, що виключає застосування податкових векселів особами, які не мають такої бюджетної заборгованості;

2) така особа повинна здійснювати ввезення товарів за прямими договорами для власних виробничих потреб, що виключає можливість застосування податкового векселя під час митного оформлення іншими особами, зокрема, тими, які здійснюють торговельну діяльність, які надають посередницькі послуги резидентам та нерезидентам у галузі зовнішньоекономічної діяльності та іншими.

Оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) таких обмежень не містить, суд вважає, що з прийняттям спірного пункту Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України (1104-97), обмежує права позивача щодо застосування п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість". Спірний п. 9 постанови від 10.01.2002 р. N 21 не відповідає положенням п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оскільки визначення механізму справляння податку, в тому числі справляння ПДВ під час митного оформлення імпортних товарів, відноситься до компетенції ВРУ, інше визначення цього механізму, в тому числі щодо окремого кола платників податків чи звуження кола платників податків, які можуть застосовувати такий механізм, відповідними актами, в тому числі постановами КМУ, не допускається.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов, судом не приймаються з таких мотивів:

Визначення порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів не включає в себе повноваження визначати коло осіб, які мають право використовувати податковий вексель під час митного оформлення товарів.

Зазначення в Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) права платників податків застосовувати податковий вексель не може бути обмежено КМУ для певних категорій платників податків, оскільки це прямо не передбачено Законом.

Посилання відповідача на те, що прийняття спірної постанови від 10.01.2002 р. N 21 є заходом, який розриває ланцюг безлічі створених посередників та фіктивних фірм, які зловживають з відшкодуванням ПДВ, ці заходи запобігають процесу вимивання коштів із держбюджету, а також протидіють безпідставним спробам суб'єктів підприємницької діяльності отримати бюджетне відшкодування судом, вважаються недостатньою підставою для обмеження прав позивача, оскільки відповідачем не надано доказів того, що позивач є посередником або фіктивною фірмою, яка зловживає з відшкодуванням ПДВ, що позивач безпідставно спробує отримувати бюджетне відшкодування. Однак у матеріалах справи знаходяться докази (копія талону відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів N 18/02/012 від 16.01.2002 р.), з яких вбачається, що позивачу створюються перешкоди з посиланням на спірний пункт постанови відповідача у митному оформленні товарів.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на ст. 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" ( 2905-14 ), якою заборонено здійснення розрахунків з бюджетом не в грошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, оскільки в п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України (1104-97) йдеться про спеціальні векселі - податкові векселі, які мають певні особливості випуску, обігу та погашення. Відповідно до п. 11.5 Закону України "Про податок на додану вартість" видача податкового векселя не погашає зобов'язання платника зі сплати ПДВ, а лише є фактично відстрочкою зі сплати податку. Після настання строку погашення податкового векселя ця сума включається до податкових зобов'язань платника податку у відповідному податковому періоді та підлягає сплаті в порядку, передбаченому Законом України "Про податок на додану вартість".

У наведеній вище ст. 48 ( 2905-14) не йдеться про податкові векселі, що дає підстави вважати, що законодавець заборонив розрахунки з бюджетом шляхом звичайних векселів (простих та переказних), а тому заперечення відповідача в цій частині також не приймаються.

Клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) заходи щодо забезпечення позову вживаються, якщо є підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову в разі його задоволення зробить неможливим або ускладнить виконання рішення суду. Оскільки акт, про визнання недійсним якого заявлений позов, стає недійсним з моменту набрання рішенням Господарського суду законної сили, відсутні підстави визнати, що рішення суду не буде виконане.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.10.98 р. N 13-рп/98 (справа N 1-7/98) КМУ може бути стороною в господарському процесі.

Керуючись ст. 33, 49, 82 - 84 ГПК України ( 1798-12 ), вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним п. 9 постанови КМУ від 10.01.2002 р. N 21 "Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету України у I кварталі 2002 року".

Зобов'язати КМУ оприлюднити резолютивну частину рішення після набрання ним законної сили.

Головуючий суддя О.Муравйов

Судді Ю.Власов I.Усатенко

"Бухгалтерія", N 45/1-2, 4 листопада 2002 р.

^ Наверх