ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ
від 25.04.2002 Справа N 20/207

Про визнання недійсними пунктів рішення

За позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" до Київської міської ради

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними пунктів 4, 5 і 7 рішення Київської міської ради від 14 липня 1998 року N 94.

Позивач просить визнати зазначені пункти рішення недійсними з підстав, зазначених у позовній заяві.

На порушення своїх прав і охоронюваних законом інтересів позивач посилається на те, що у відношенні нього відповідними спецінспекціями по контролю за благоустроєм на підставі вищезазначеного рішення складаються приписи-попередження з подальшим притягненням до відповідальності шляхом прийняття постанов про стягнення плати за порушення правил благоустрою, санітарного і технічного стану міста.

Відповідач у судові засідання свого представника не направляв, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа слухається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши докази, що мають суттєве значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

14 липня 1998 року Київська міська рада прийняла рішення за N 94 стосовно деяких питань благоустрою (надалі - Рішення).

Пунктом 1 Рішення затверджено Правила благоустрою території по забезпеченню чистоти і порядку у місті Києві, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) та відповідальність юридичних осіб.

Пунктами 4 і 5 зазначеного Рішення затверджено Положення про порядок оплати дій юридичних осіб і фізичних осіб, що призвели до порушення нормативних актів про зовнішній благоустрій міста (надалі - Положення) і Прейскурант тарифів оплати дій юридичних і фізичних осіб, що призвели до порушення нормативних актів про зовнішній благоустрій міста (надалі Прейскурант) відповідно.

Вищезазначеним Положенням встановлено порядок застосування відповідальності за порушення юридичними особами чи фізичними особами нормативів про благоустрій міста, визначено органи, які мають право перевірки об'єктів на предмет дотримання зазначених нормативів по благоустрою міста, а також коло осіб, які складають приписи про усунення недоліків та протоколи про притягнення до відповідальності.

Вищезазначеним Прейскурантом визначені конкретні види порушень благоустрою міста і встановлено розміри відповідальності у співвідношенні до неоподаткованого мінімуму доходів громадян в залежності від порушення.

В залежності від порушення до стягнення згідно із Прейскурантом підлягають суми від 0,5 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 7 Рішення Головному управлінню контролю за благоустроєм міста та Державному управлінню екологічної безпеки по м. Києву надане право користуватися цим Рішенням та застосовувати Прейскурант, а також Положення.

Таким чином, приймаючи вищезазначене Рішення, Київська міська рада фактично встановила відповідальність за порушення правил благоустрою міста, порядок її застосування та розмір штрафів, які накладаються на юридичних і фізичних осіб.

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з таких підстав:

Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції (254к/96-ВР) винятково законами України визначаються основи цивільно-правової відповідальності; дії, що є злочинами, адміністративними чи дисциплінарними правопорушеннями, і відповідальність за них.

Таким чином, незалежно від виду відповідальності, до якої притягають юридичну особу, така відповідальність повинна бути передбачена виключно законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади, їхні посадові особи повинні діяти тільки на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 44 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) до компетенції міських рад входить тільки затвердження відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність.

Аналогічну норму містить п. 2 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" ( 401-14 ).

Відповідно до цього пункту у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада в межах своєї компетенції, встановленої законами України, має право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування.

Відповідно до вищенаведених норм, міські ради, в тому числі і Київська, можуть затверджувати винятково Правила благоустрою (але не відповідальність за їх порушення). При цьому судом береться до уваги те, що відповідальність осіб за порушення Правил благоустрою встановлено ст. 152 КпАП України (80731-10).

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

Визнати недійсними пункти 4, 5 і 7 рішення Київської міської ради від 14 липня 1998 року N 94.

2. <...>.

Суддя В.Андрієнко

"Закон & Бізнес", N 37, 12 жовтня 2002 р.