МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
N 233 від 29.07.96
м.Київ

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
17 вересня 1996 р.за N 536/1561

Про затвердження інструкцій щодо надання
медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз

З метою посилення протитуберкульозних заходів в Україні, відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ) від 19.11.92 р., та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) від 24.02.94 р. НАКАЗУЮ :

1. Затвердити:

1.1. Інструкцію про направлення хворих на туберкульоз на санаторне лікування (додається);

1.2. Інструкцію про проведення флюорографічних обстежень ;

1.3. Інструкцію про застосування туберкулінових проб ;

1.4. Інструкцію про застосування вакцини туберкульозної БЦЖ-М, БЦЖ ;

1.5. Інструкцію про поділ на групи контингентів протитуберкульозних диспансерних закладів ;

1.6. Інструкцію про порядок оформлення відпусток хворих на туберкульоз із лікарень і санаторіїв.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України:

2.1. Наказ МОЗ СРСР від 05.07.88 р. N 527 "Про удосконалення протитуберкульозної допомоги в країні" (додатки N 2, N 3, N 4, N 5, N 6, N 7, N 10).

2.2. Наказ МОЗ СРСР від 28.02.89 р. N 128 "Про поширення дії наказу МОЗ СРСР від 02.02.84 р. N 125 на туберкульозні лікарні і санаторії".

3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести зазначені інструкції до працівників охорони здоров'я, керівників установ, організацій і підприємств різних форм власності та контролювати їх виконання.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Перший заступник міністра А.М.Сердюк

Затверджено
наказом Міністерства охорони
здоров'я України від
29.07.1996 р. N 233
"Про затвердження інструкцій
щодо надання медико-санітарної
допомоги хворим на туберкульоз"

Інструкція
про направлення хворих на туберкульоз
на санаторне лікування

1. Загальні положення

1.1. Санаторне лікування - важливий етап в організації комплексного лікування хворих на туберкульоз. Воно використовується в таких випадках:

1.1.1. Додання до комплексу лікувальних заходів природно-кліматичних факторів, при непереносності протитуберкульозних препаратів, несприятливих для хворого кліматичних сезонах за місцем проживання, наявності супутніх захворювань, при яких показані кліматичні фактори. Ці категорії хворих в першу чергу направляються в санаторії, що розташовані в курортно-кліматичних зонах.

1.1.2. Перебування хворого в лікувальному закладі, коли його загальний стан і стан туберкульозного процесу дозволяє зміни лікарняних умов на санаторні.

1.1.3. Закріплення результатів лікування, що досягнуті на попередньому лікарняному етапі.

1.1.4. Недостатньо тривалого (з різних причин) лікарняного лікування хворого.

1.1.5. Попередження загострень або рецидивів туберкульозного процесу, в тому числі шляхом лікування супутніх захворювань і підвищення опору організму.

1.1.6. Відновлення або підтримання працездатності, функціональної реабілітації.

1.1.7. Завершення лікування, коли відсутня можливість забезпечення контрольованої антибактеріальної терапії в амбулаторних умовах.

1.2. В санаторії для хворих на туберкульоз легень і в санаторії для хворих на позалегеневі форми туберкульозу, в яких є хірургічні відділення, направляють також хворих, які потребують хірургічного втручання.

1.3. Для переважної більшості вперше виявлених хворих на туберкульоз попереднє лікарняне лікування є обов'язковим, за винятком частини дорослих хворих з вогнищевим туберкульозом, дітей і підлітків з туберкульозною інтоксикацією. Всі інші хворі при відсутності протипоказань для санаторного лікування, а також особи всіх вікових груп із затихлим, неактивним туберкульозом і з груп підвищеного ризику попереднього лікарняного лікування не потребують.

1.4. Строки перебування хворих в санаторії визначаються індивідуально для кожного хворого з урахуванням форми туберкульозного процесу, обтяжуючих факторів, у тому числі супутньої патології, тривалості й результатів попереднього стаціонарного або амбулаторного лікування, умов праці.

2. Показання для санаторного лікування дорослих хворих на
туберкульоз органів дихання

2.1. Хворі із вперше в житті діагностованим туберкульозом, із загостренням або рецидивом специфічного процесу (I-А підгрупа диспансерного обліку):

2.1.1. Дисемінований, вогнищевий, інфільтративний у фазі розсмоктування й ущільнення вогнищевих та інфільтративних змін, загоєння (повного чи неповного) деструктивних змін, туберкульома.

Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці.

2.1.2. Кавернозний і фіброзно-кавернозний туберкульоз (після зняття проявів інтоксикації).

Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці.

2.1.3. Туберкульозний плеврит у фазі розсмоктування. Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці.

2.1.4. Стан після хірургічних втручань.

Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці.

2.2. Хворі на хронічний туберкульоз органів дихання (I-Б підгрупа диспансерного обліку):

2.2.1. Фіброзно-кавернозний туберкульоз (без ознак загострення й легенево-серцевої недостатності III ст.).

Тривалість санаторного лікування - 1-2 місяці.

2.2.2. Циротичний туберкульоз (без ознак загострення і легенево-серцевої недостатності III ст.).

Тривалість санаторного лікування - 1-2 місяці.

2.2.3. Осумкована емпієма плеври без нориць (без легенево-серцевої недостатності III ст.).

Тривалість санаторного лікування - 1-2 місяці.

2.3. Хворі на активний туберкульоз органів дихання, що згасає (II група диспансерного обліку):

2.3.1. Всі форми туберкульозу органів дихання при наявності обтяжуючих факторів і супутніх захворювань.

Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців.

2.4. Особи III і VII груп диспансерного обліку з наявністю обтяжуючих факторів і супутніх хвороб:

2.4.1. Особи III групи диспансерного обліку з великими залишковими змінами при наявності у них обтяжуючих факторів і супутніх захворювань.

Тривалість санаторного лікування - 1 місяць, а особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, при потребі санаторне лікування може бути продовжене до 1,5-2 місяців.

2.4.2. Особи VII групи диспансерного обліку з великими залишковими змінами при наявності у них обтяжуючих факторів і супутніх захворювань.

Тривалість санаторного лікування - 1 місяць, а особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, при потребі санаторне лікування може бути продовжене до 1,5-2 місяців.

3. Показання для санаторного лікування хворих на кістково-суглобовий
туберкульоз (всі вікові групи)

3.1. Всі хворі з вперше виявленим або з рецидивним процесом (V-А диспансерна підгрупа) після стаціонарного лікування.

Тривалість санаторного лікування - до 6 місяців.

3.2. Хворі на хронічні форми (V-А диспансерна підгрупа). Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

3.3. Хворі з туберкульозним кістково-суглобовим процесом, що згасає (V-Б диспансерна підгрупа).

Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців.

3.4. Хворі після хірургічного втручання. Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців.

3.5. Особи з неактивним процесом, що спостерігаються у V-В диспансерній підгрупі або у з V-Г диспансерній підгрупі.

Тривалість санаторного лікування - 1 місяць.

3.6. Особи, які потребують коригуючих операцій після перенесеного кістково-суглобового туберкульозу (V-В і V-Г диспансерні підгрупи).

Тривалість санаторного лікування - 1 місяць, а при хірургічному лікуванні в санаторії вона продовжується залежно від перебігу післяопераційного періоду.

4. Показання для санаторного лікування інших (крім
кістково-суглобового) позалегеневих форм туберкульозу

4.1. Хворі із вперше виявленим або свіжим рецидивним процесом (V-А диспансерна підгрупа).

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

4.2. Хворі на туберкульоз хронічної форми (V-А диспансерна підгрупа).

Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців.

4.3. Хворі після хірургічних втручань (V-А диспансерна підгрупа).

Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців.

4.4. Хворі з процесом, що згасає (V-Б диспансерна підгрупа). Тривалість санаторного лікування - 2 місяці.

4.5. Особи, які потребують коригуючих операцій після перенесеного туберкульозу (V-В і V-Г диспансерні підгрупи).

Тривалість санаторного лікування - 1 місяць, а при хірургічному втручанні в санаторії може бути продовжене.

4.6. Особи з неактивним туберкульозом і з післятуберкульозними змінами (V-В і V-Г диспансерні підгрупи).

Тривалість санаторного лікування - 1 місяць.

5. Показання для санаторного лікування дітей і підлітків,
які хворі на туберкульоз, а також із груп підвищеного
ризику з туберкульозу

5.1. Первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз бронхіальних лімфатичних вузлів, дисемінований, вогнищевий, інфільтративний туберкульоз, туберкульома легень у фазі розсмоктування й ущільнення (I диспансерна група). Мета санаторного лікування - повна медична і функціональна реабілітація.

Тривалість санаторного лікування - до повного клінічного одужання.

5.2. Кавернозний і фіброзно-кавернозний туберкульоз легень у фазі розсмоктування й ущільнення вогнищевих змін (I диспансерна група). Туберкульозний плеврит у фазі розсмоктування протягом 3 років від початку захворювання (I, II диспансерні групи).

Тривалість санаторного лікування - до повного клінічного одужання.

5.3. Рання туберкульозна інтоксикація (I диспансерна група). Тривалість санаторного лікування - до 6 місяців.

5.4. Стан після хірургічного втручання на легенях протягом перших 3-х років після операції (I і II диспансерні групи).

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.5. Всі локальні форми внутрішньогрудного туберкульозу, що згасають після ефективного лікарняного лікування (I диспансерна група).

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.6. Хронічна туберкульозна інтоксикація (III-А і III-Б диспансерні групи).

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.7. Клінічне одужання після внутрішньогрудного туберкульозу (III-А і III-Б диспансерні групи).

Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці.

5.8. Віраж реакції на туберкулін. Гіперергічна реакція на туберкулін (VI-А і VI-Б диспансерні підгрупи).

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.9. Здорові, які контактують з хворими відкритою і закритою активними формами туберкульозу (IV диспансерна група).

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.10. Інфіковані туберкульозом, в тому числі ті, які часто хворіють неспецифічними захворюваннями, мають вогнища хронічної неспецифічної інфекції, а також перебувають у несприятливих побутових умовах.

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.11. Диференційно-діагностичні хворі з туберкульозною інтоксикацією, локальними формами внутрішньогрудного туберкульозу, туберкульозним лімфаденітом. Ускладнені реакції після щеплення і ревакцинації БЦЖ (0 диспансерна група).

Санаторне лікування показане після уточнення діагнозу в протитуберкульозному диспансері.

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.12. Всі позалегеневі форми активного туберкульозу, що згасає, і затихлого неактивного туберкульозу, крім кістково-суглобного (V-Б, V-В і V-Г диспансерні підгрупи).

Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців.

5.13. Реконвалесценти після туберкульозного менінгоенцефаліту при відсутності протипоказань з боку центральної нервової системи (V-Б, V-В і V-Г диспансерні підгрупи).

Тривалість санаторного лікування - 3-4 місяці.

6. Протипоказання до направлення хворих на туберкульоз у
спеціалізовані санаторії

6.1. Загальні протипоказання для направлення в санаторії:

6.1.1. Всі захворювання в гострій стадії, хронічні захворювання в стадії загострення, а також при ускладненні гострогнійними процесами.

6.1.2. Гострі інфекційні захворювання до закінчення терміну ізоляції.

6.1.3. Всі венеричні хвороби в гострій заразливій стадії.

6.1.4. Психічні захворювання. Всі форми наркоманії, хронічний алкоголізм. Епілепсія.

6.1.5. Всі хвороби крові в гострій стадії та в стадії загострення.

6.1.6. Кахексія різного походження.

6.1.7. Злоякісні новоутворення.

6.1.8. Всі захворювання, що потребують лікарняного лікування, в тому числі хірургічного. Всі захворювання, при яких хворі не здатні самостійно пересуватися та обслуговувати себе і потребують постійного спеціального догляду.

6.1.9. Ехінокок різної локалізації.

6.1.10. Кровотечі, що часто повторюються або з великою втратою крові.

6.1.11. Нормальна вагітність, починаючи з 6-го тижня, і вагітність при наявності патології й токсикозів.

6.2. Протипоказання, що зумовлені туберкульозним процесом:

6.2.1. Гостро- і підгостроплинні форми туберкульозу із схильністю до розпаду.

6.2.2. Поширені форми туберкульозу, коли хворий потребує постільного режиму.

6.2.3. Важкі ускладнення туберкульозного процесу або супутні захворювання, лікування яких не може бути забезпечене в санаторних умовах, в тому числі й у випадках, коли хворі не потребують постільного режиму.

6.2.4. Ексудативні плеврити в гострій фазі.

6.2.5. Кровохаркання, що часто повторюються.

6.2.6. Туберкульоз органів дихання, ускладнений туберкульозом інших органів, який потребує лікування в спеціалізованих закладах (якщо в санаторії немає відповідних, спеціалізованих відділень), і навпаки.

6.2.7. Туберкульоз органів дихання з наявністю нориць.

7. Додаткові протипоказання

7.1. Для гірсько-кліматичних курортів:

7.1.1. Гіпертонічна хвороба II-III стадій.

7.1.2. Миготлива аритмія, пароксизмальна тахикардія.

7.1.3. Чітко виявлена неврастенія і психастенія.

7.1.4. Тиреотоксикоз.

7.1.5. Стан після хірургічного втручання на легенях у зв'язку з туберкульозом (до 6-ти місяців після операції).

7.1.6. Вагітність (незалежно від строків) для санаторіїв, що розташовані вище рівня моря на 1000 метрів, якщо хвора не проживає в гірській місцевості.

7.2. Для кліматичних курортів Південного берега Криму:

7.2.1. Серцево-судинна або легенево-серцева недостатність II-III стадій.

7.2.2. Гіпертонічна хвороба II-Б і III стадій.

7.2.3. Бронхіальна астма вище I стадії.

7.2.4. Амілоїдоз нирок.

7.3. Для курортів лісостепової зони:

7.3.1. Хвороби печінки і жовчовивідних шляхів (гепатит, холангіт та ін.).

7.3.2. Ожиріння.

7.3.3. Фіброзно-кавернозний туберкульоз у хворих, що мешкають на півдні України і в Криму.

7.4. Для санаторіїв, в яких немає торакальних хіругічних відділень:

7.4.1. Ускладнення після торакальних операцій (емпієма, бронхіальні, торакальні нориці та ін.).

7.4.2. Рани після торакальних операцій, що потребують перев'язок і консультації фтизіохірурга.