КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 6 липня 2002 р. N 939
м.Київ

Про затвердження Програми підвищення
безпеки праці на вугільних шахтах

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Програму підвищення безпеки праці на вугільних шахтах (далі - Програма), що додається.

2. Міністерству фінансів під час складання проекту державного бюджету на відповідний рік передбачати видатки на виконання Програми в межах загальних асигнувань за бюджетними призначеннями відповідним міністерствам.

3. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству палива та енергетики щороку включати до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України заходи з виконання Програми.

Прем'єр-міністр України А.КІНАХ

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 6 липня 2002 р. N 939

Програма
підвищення безпеки праці на вугільних шахтах

Сучасний стан і проблеми охорони праці

Вугільні шахти України, особливо Донбасу, характеризуються найскладнішими гірничо-геологічними умовами у порівнянні з іншими країнами. Середня глибина розробки пластів перевищує 720 метрів, а 33 шахти працюють на глибині 1000-1400 метрів. Із 190 діючих шахт 90 відсотків небезпечні за вмістом газу метану, 60 - за вибухами вугільного пилу, 45 - за раптовими викидами та гірничими ударами, 22 відсотка - за самозайманням вугілля. Третина стаціонарного обладнання, транспортних засобів і виїмкової техніки відпрацювали свій термін і потребують заміни. Засоби протиаварійного захисту морально застарілі та не відповідають сучасним вимогам ведення гірничих робіт.

Серед провідних країн світу Україна займає 10 місце з видобутку вугілля, а за кількістю загиблих на шахтах - одне з перших.

Незважаючи на істотне скорочення протягом останнього десятиріччя обсягів видобутку вугілля та чисельності працівників, рівень аварійності та смертельного травматизму не зменшився. За цей період у підземних виробках сталося 38 вибухів газу та пилу, 78 спалахів метану, 1512 газодинамічних явищ, 1376 завалів гірничих виробок, 702 підземні пожежі, внаслідок чого загинуло 3401 чоловік. У 2001 році травмовано 16 тисяч чоловік (295 чоловік - смертельно). За 3 місяці поточного року загинуло 64 чоловіки, сталося 4 аварії з груповим травматизмом, у тому числі через вибухи та спалахи метану.

Безпосередніми причинами вибухів є загазування виробок через низьку ефективність їх вентиляції та дегазаційних робіт, запиленість гірничих виробок, недосконалість апаратури контролю за пилогазовим режимом.

Питання сталого провітрювання багатьох шахт і дільниць залишається невирішеним: гірничі вибої не забезпечуються потрібною кількістю повітря; 92 шахти мають понаднормативні (більше 30 відсотків) витоки повітря; значна частина шахт потребує заміни вентиляторів головного провітрювання; не використовуються потужні вентилятори місцевого провітрювання.

Протягом 1991-2001 рр. середня ефективність дегазації шахт зменшилася з 23 до 17 відсотків. Обсяг метану, вилученого дегазаційними системами, зменшився з 590 до 230 млн. кубічних метрів за рік. Кількість шахт, які використовують дегазацію, зменшилась з 86 до 45. На 26 шахтах у дегазаційних трубопроводах циркулюють вибухонебезпечні концентрації метану. Існуюче на шахтах та геологорозвідувальних підприємствах устаткування для буріння дегазаційних свердловин застаріле і не забезпечує необхідних параметрів та режими дегазації. Обсяги дегазаційного буріння з поверхні землі зменшилися у 20, а з підземних гірничих виробок - у 8 разів. Темпи буріння дегазаційних свердловин не відповідають сучасним темпам ведення очисних робіт. Існуючі дегазаційні системи фізично зношені (понад 50 відсотків) і потребують реконструкції та оновлення. Практично на жодній шахті дегазаційні системи не забезпечують необхідної технічної продуктивності.

Значно збільшилася кількість газодинамічних явищ (раптові викиди вугілля та газу, суфлярні виділення газу у гірничі виробки тощо). Їх зростання пов'язано як з погіршенням гірничо-геологічних умов, так і з недосконалістю прогнозування через відсутність методів та апаратури сучасного технічного рівня.

Підвищений рівень запиленості рудникового повітря спричиняє вибухи вугільного пилу та зростання захворюваності пневмоконіозом.

Однією із аварійно небезпечних ланок гірничого виробництва залишається шахтний підземний транспорт (25 відсотків загальної кількості випадків травматизму), що зумовлено низьким технічним рівнем локомотивного парку, недостатньою ефективністю засобів запобігання аваріям на конвеєрному транспорті, невідповідністю стану гірничих виробок та рейкових колій вимогам правил безпеки.

Через невідповідність існуючих вибухових матеріалів та технічних засобів сучасним вимогам 35 відсотків усіх аварій пов'язано з вибухами газу та пилу під час проведення підривних робіт.

Шахти практично не мають обладнання для штучного охолодження повітря, а холодильні машини загально-промислового виробництва на шахтах непрацездатні і потребують модернізації. На 20 шахтах температура повітря в окремих очисних і підготовчих виробках досягає 32 градусів. Внаслідок роботи гірників в умовах високих температур повітря збільшується частота серцево-судинних захворювань, що призводить до раптової смерті гірників на робочих місцях. Крім того, різко знижується працездатність, скорочується ефективний робочий час (до 2-х годин), зменшуються норми виробітку (до 25 відсотків), збільшуються доплати до тарифних ставок (до 42 відсотків), надаються додаткові оплачені відпустки (до 14 днів) та інші пільги.

Зазначені чинники разом з низькою організацією робіт і погіршенням дисципліни праці зумовили високий рівень аварійності, травматизму та професійної захворюваності на вугільних шахтах. Майже 180 тисяч постраждалих та членів їх сімей одержують допомогу за регресними позовами. У галузі нараховується 56 тисяч чоловік з професійними захворюваннями. Все це щороку призводить до втрати близько 1 млрд. гривень.

Незадовільний стан безпеки праці на вугільних шахтах зумовлений такими факторами:

складними гірничо-геологічними умовами ведення гірничих робіт, особливо на великих глибинах і пластах, схильних до газодинамічних явищ;

зношеністю гірничошахтного обладнання та його невідповідністю сучасним технічним вимогам експлуатації;

низькою ефективністю вентиляції та дегазаційних робіт;

недосконалістю шахтного транспорту та підйомних комплексів;

недостатньою ефективністю систем протиаварійного захисту, що запобігають небезпечним ситуаціям на шахті, дільниці, технологічних лініях, машинах і робочих місцях;

невідповідністю умов праці гірників санітарним нормам і вимогам через велику запиленість гірничих виробок, високу температуру шахтного повітря та недостатність і неефективність засобів індивідуального захисту;

недосконалістю нормативно-технічної документації з охорони праці;

незадовільним науковим супроводженням гірничих робіт;

низькою виконавчою дисципліною робітників.

Мета, основні завдання та шляхи їх розв'язання

Метою цієї Програми є зниження рівня аварійності з тяжкими наслідками, виробничого травматизму на вугільних шахтах і професійної захворюваності шахтарів.

Програма розроблена на підставі аналізу стану безпеки праці на вугільних шахтах з урахуванням завдань Указів Президента України від 13 липня 2001 р. N 515 "Про невідкладні заходи щодо запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням" і від 16 січня 2002 р. N 26 "Про невідкладні заходи щодо поліпшення умов праці та вдосконалення державного нагляду за її охороною на підприємствах вугільної промисловості", виробничо-технічних можливостей підприємств України, досягнень вітчизняної науки та світового досвіду.

Обсяги та джерела фінансування, терміни виконання та головні виконавці заходів з реалізації Програми наведено у додатках 1, 2.

Фінансове забезпечення

Фінансування Програми здійснюється за рахунок видатків державного бюджету, коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інвестицій та інших коштів.

Бюджетне фінансування Програми у 2002 році здійснюється відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2002 рік" ( 2905-14 ) в обсязі 80 млн. гривень, у тому числі 6 млн. гривень - на поточні науково-технічні роботи та 74 млн. гривень - на забезпечення шахтарів засобами індивідуального і колективного захисту.

Бюджетні видатки для виконання Програми на 2003-2005 рр. щороку затверджуються законом про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з реальних можливостей бюджету в межах асигнувань, передбачених Міністерству палива та енергетики, Міністерству екології і природних ресурсів.

Реалізація заходів дасть змогу істотно підвищити рівень безпеки праці на вугільних шахтах та заощаджувати майже 500 млн. гривень щороку.

Терміни виконання основних завдань Програми розраховані на 2002-2005 роки.

Додаток 1
до Програми

Розрахункова потреба фінансування
заходів Програми за розділами

(тис. гривень)

Додаток 2
до Програми

Заходи
щодо виконання Програми підвищення
безпеки праці на вугільних шахтах