Конвенція
про процедуру встановлення мінімальної
заробітної плати в сільському господарстві
N 99

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1951 року на свою тридцять четверту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно процедури встановлення мінімальної заробітної плати в сільському господарстві, що є восьмим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят першого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1951 року про процедуру встановлення мінімальної заробітної плати в сільському господарстві:

Стаття 1

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується розробити відповідну процедуру, за якою можуть встановлюватись мінімальні розміри заробітної плати працівників, зайнятих на сільськогосподарських підприємствах, і працівників суміжних професій.

2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, вільний визначати, після консультації з заінтересованими та найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації є, до яких підприємств, професій та категорій осіб застосовується процедура встановлення мінімальної заробітної плати, зазначена в попередньому параграфі.

3. Компетентні органи можуть вилучити зі сфери застосування всіх або деяких положень цієї Конвенції ті категорії осіб, до яких застосування таких положень неможливе на підставі умов їхньої зайнятості, наприклад, членів сім'ї фермера, найнятих ним на роботу.

Стаття 2

1. Державне законодавство, колективні договори або арбітражні рішення можуть дозволяти часткову виплату мінімальної заробітної плати у формі допомоги натурою в тих випадках, коли виплата у формі такої допомоги є звичайною чи бажаною.

2. У тих випадках, коли часткову виплату мінімальної заробітної плати у формі допомоги натурою дозволено, вживають відповідних заходів для забезпечення того, щоб:

а) така допомога видавалася для особистого використання та особистої вигоди працівника і його сім'ї;

b) вартість такої допомоги була обгрунтованою та розумною.

Стаття 3

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вільний встановлювати, враховуючи умови, викладені в наступних параграфах, зміст і форму процедури визначення мінімальної заробітної плати, а також методи її здійснення.

2. Такому визначенню передують широкі консультації з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, якщо такі організації існують, а також з іншими найбільш кваліфікованими внаслідок своєї професії або функцій особами, консультації з якими компетентний орган влади вважає за корисне.

3. Заінтересовані роботодавці та працівники беруть участь у здійсненні процедури встановлення мінімальної заробітної плати, у консультаціях та мають право викласти власну думку таким способом і такою мірою, як це встановлено національним законодавством, але в будь-якому разі на основі повної рівності.

4. Встановлені мінімальні ставки заробітної плати є обов'язковими для заінтересованих роботодавців та працівників і не підлягають зменшенню.

5. Компетентний орган влади може дозволити винятки з мінімальних ставок заробітної плати в окремих випадках, коли це потрібно, щоб запобігти скороченню можливостей працевлаштування фізично або психічно хворих працівників.

Стаття 4

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вживає потрібних заходів для забезпечення інформування заінтересованих роботодавців і працівників про чинні мінімальні ставки заробітної плати, а також для забезпечення виплат заробітної плати, за розміром не меншої, ніж ці ставки, у тих випадках, коли вони застосовуються; такі заходи охоплюють забезпечення нагляду, інспекції та санкцій, що можуть бути потрібними і відповідають умовам, які склалися в сільськогосподарській сфері заінтересованої країни.

2. Працівник, щодо якого застосовуються положення про мінімальні ставки заробітної плати і який отримував зарплату, меншу за розміром, ніж ці ставки, має право стягнути через суд або за допомогою іншої процедури суму, яку йому не було виплачено, з урахуванням таких обмежень у часі, які може бути встановлено державним законодавством.

Стаття 5

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, щороку подає Міжнародному бюро праці загальний звіт, де зазначає методи і результати застосування процедури, а також, у стислій формі, перелік професій та приблизну кількість працівників, до яких її було застосовано, встановлені мінімальні ставки заробітної плати та найважливіші з умов, якщо такі є, пов'язані з мінімальними ставками.

Стаття 6

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 7

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 8

1. Заяви, надіслані Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до параграфа 2 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, зазначають:

а) території, щодо яких заінтересований член Організації зобов'язується застосовувати положення Конвенції без змін;

b) території, щодо яких він зобов'язується застосовувати положення Конвенції зі змінами, а також детальний опис цих змін;

с) території, щодо яких Конвенція не застосовується, і в такому разі підстави її незастосування;

d) територій, щодо яких він відкладає рішення до подальшого розгляду своєї позиції.

2. Зобов'язання, що містяться в пунктах а) та b) параграфа 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною ратифікації і спричиняють однакові з нею наслідки.

3. Будь-який член Організації може за допомогою нової заяви відмовитися від усіх або від частини застережень, зроблених у першій заяві на підставі пунктів b), с) або d) параграфа 1 цієї статті.

4. Кожний член Організації може в будь-який час, коли Конвенція відповідно до положень статті 10 підлягає денонсації, передати Генеральному директорові заяву, що змінює будь-які інші умови будь-якої попередньої заяви та відображає його поточну позицію щодо територій, визначених у заяві.

Стаття 9

1. У заявах, надісланих Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до параграфів 4 і 5 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, зазначається, чи будуть положення Конвенції застосовуватись на відповідній території без змін або з урахуванням змін; коли заява зазначає, що положення Конвенції будуть застосовуватись з урахуванням змін, у ній наводиться детальний опис зазначених змін.

2. Заінтересовані член або члени Організації, або міжнародний орган можуть у будь-який час за допомогою нової заяви відмовитись повністю або частково від права вдаватися до будь-яких змін, зазначених у будь-якій попередній заяві.

3. Заінтересовані член або члени Організації, або міжнародний орган можуть у будь-який час, коли Конвенція підлягає денонсації згідно з положеннями статті 10, подати Генеральному директорові заяву, котра змінює будь-які інші умови будь-якої попередньої заяви та відображає їхню поточну позицію щодо застосування цієї Конвенції.

Стаття 10

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, то ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 11

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Стаття 12

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх статей.

Стаття 13

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 14

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 10, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 15

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 23 серпня 1953 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева