Конвенція
про соціальні наслідки нових методів
обробки вантажів у портах
N 137

( Зміни до Конвенції див. в Рекомендаціях МЗС від 25.06.73 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1973 року на свою п'ятдесят восьму сесію,

беручи до уваги важливі зміни, яким підлягають і продовжують підлягати методи обробки вантажів у портах - такі, як впровадження уніфікованих вантажів, застосування суден для перевезень навантажених автопоїздів, розширення механізації і автоматизації, - і системи руху вантажів, і що ці зміни вірогідно ще більше поширюватимуться в майбутньому,

беручи до уваги, що такі зміни, які призводять до росту швидкості руху вантажів, скорочення часу перебування суден у портах і зниження транспортних витрат, можуть принести вигоду всій економіці відповідної країни і можуть сприяти підвищенню життєвого рівня,

беручи до уваги, що такі зміни також відображають рівень зайнятості в портах і умови праці та життя портових робітників і що слід вжити заходів з метою запобігання і уникнення труднощів, які виникають таким чином,

беручи до уваги, що портові робітники повинні отримувати свою частку переваг від впровадження нових методів обробки вантажів і що через це, разом із плануванням і впровадженням нових методів, повинні плануватися і здійснюватися заходи щодо забезпечення постійного поліпшення становища портових робітників у такий спосіб, як регулювання зайнятості і стабілізація прибутку, та іншими шляхами в галузі умов їхньої праці та життя, а також у галузі техніки безпеки та гігієни праці на портових роботах,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо соціальних наслідків нових методів обробки вантажів (у портах), що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят третього року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1973 року про портові роботи:

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується до тих осіб, які регулярно використовуються для роботи в якості портових робітників і для яких така робота є основним джерелом їхнього річного прибутку.

2. В цілях цієї Конвенції терміни "портові робітники" і "портові роботи" означають осіб і види діяльності, які визначаються як такі національним законодавством або практикою. Із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників проводяться консультації, або тим чи іншим способом забезпечується їхня участь у розробці і перегляді таких визначень. При цьому враховуються нові методи обробки вантажів і їх вплив на різноманітні професії портових працівників.

Стаття 2

1. Заохочення всіх зацікавлених сторін у справі забезпечення всіх портових працівників, наскільки це практично можливо, постійною чи регулярною зайнятістю є національною політикою.

2. У будь-якому випадку портовим працівникам гарантуються мінімальні періоди зайнятості чи мінімальний прибуток, розмір і характер яких визначаються залежно від економічного і соціального стану відповідної країни і порту.

Стаття 3

1. Для всіх категорій портових працівників вводяться і ведуться реєстри відповідно до вимог, передбачених національним законодавством і практикою.

2. Зареєстровані портові працівники мають пріоритет при наймі на портові роботи.

3. Зареєстровані портові працівники повинні бути готовими виконувати роботу відповідно до вимог, передбачених національним законодавством чи практикою.

Стаття 4

1. Чисельність зареєстрованих портових працівників періодично переглядається з метою приведення її у відповідність до потреб порту.

2. Необхідне скорочення чисельності зареєстрованих портових працівників супроводжується заходами, які направлені на те, щоб запобігти або звести до мінімуму шкідливі наслідки такого скорочення для портових працівників.

Стаття 5

Для забезпечення найбільш повного використання соціальних переваг нових методів обробки вантажів заохочується співпраця між роботодавцями або їх організаціями, з одного боку, і організаціями працівників, з іншого боку, в справі підвищення ефективності роботи в портах, за участю, у відповідних випадках, компетентних органів влади, що є національною політикою.

Стаття 6

Держави-члени забезпечують, щоб портові працівники були охоплені відповідними правилами і положеннями, які стосуються техніки безпеки, гігієни праці, соціально-побутового обслуговування і професійної підготовки.

Стаття 7

Положення цієї Конвенції здійснюються шляхом національного законодавства чи правил тією мірою, наскільки вони не втілюються в життя іншим шляхом: колективними договорами, арбітражними рішеннями чи іншим шляхом відповідно до практики цієї країни.

Стаття 8

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 9

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 10

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 11

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 12

Генеральний директор Міжнародного бюро праві надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 13

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про повний або частковий її перегляд.

Стаття 14

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 10, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності.

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 15

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 24 липня 1975 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева