Рекомендація
щодо соціальних наслідків нових
методів обробки вантажів у портах
N 145

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1973 року на свою п'ятдесят восьму сесію,

беручи до уваги важливі зміни, яким підлягають і продовжують підлягати методи обробки вантажів у портах - такі, як впровадження уніфікованих вантажів, застосування суден для перевезень навантажених автопоїздів, розширення механізації та автоматизації, - і системи руху вантажів, і що ці зміни вірогідно ще більш поширюватимуться в майбутньому,

беручи до уваги, що такі зміни, які приводять до підвищення швидкості руху вантажів, скорочення часу перебування суден у портах і зниження транспортних витрат, можуть принести вигоду всій економіці відповідної країни і можуть сприяти підвищенню життєвого рівня,

беручи до уваги, що такі зміни також значно відбуваються на рівні зайнятості в портах і умовах праці та життя портових робітників, і що слід вживати заходів з метою запобігання і пом'якшення труднощів, які виникають таким чином,

беручи до уваги, що портові робітники повинні отримувати свою частку переваг від впровадження нових методів обробки вантажів і що через це разом із плануванням і впровадженням нових методів повинні плануватися і вживатися заходи щодо забезпечення постійного поліпшення становища портових робітників, такі, як регулювання зайнятості й стабілізації прибутку, та іншими способами в галузі умов їхньої праці та життя, а також у галузі техніки безпеки та гігієни праці на портових роботах,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо соціальних наслідків нових методів обробки вантажів (у портах), що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1973 року про портові роботи,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят третього року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1973 року про портові роботи:

I. Сфера застосування та визначення

1. Крім винятків, передбачених у параграфі 36, ця Рекомендація застосовується до тих осіб, які регулярно використовуються для роботи в якості портових робітників і для яких така робота є основним джерелом їхнього річного прибутку.

2. В цілях цієї Рекомендації терміни "портові робітники" і "портові роботи" означають осіб і види діяльності, які визначаються як такі національним законодавством або практикою. Із зацікавленими організаціями роботодавців і трудящих проводяться консультації або тим чи іншим способом забезпечується їхня участь у розробці та перегляді таких визначень. При цьому враховуються нові методи обробки вантажів і їхній вплив на різноманітні професії портових робітників.

II. Вплив змін у методах обробки вантажів

3. У кожній країні та, якщо це доцільно, в кожному порту, вірогідний вплив змін у методах обробки вантажів, в тому числі їхній вплив на можливості зайнятості й умови праці портових робітників, а також на професійну структуру в портах, повинен регулярно й систематично визначатися, а заходи, яких необхідно вживати в результаті такого впливу, мають систематично переглядатися органами, в яких беруть участь представники зацікавлених організацій роботодавців і працівників, а також, якщо це доцільно, представники компетентних органів влади.

4. Впровадження нових методів обробки вантажів і пов'язаних із цим заходів повинно погоджуватися з національними і регіональними програмами і політикою в галузі розвитку робочої сили.

5. Для цілей, викладених у параграфах 3 і 4, повинна постійно збиратися інформація з цього питання, включаючи, зокрема:

а) статистичні дані про рух вантажів через порти із зазначенням використання методів обробки;

b) схеми руху, із зазначенням пунктів відправки і призначення основних потоків вантажів, які оброблюються, а також місця збору і розподілу вмісту контейнерів та інших уніфікованих вантажів;

с) оцінку тенденцій на майбутнє, яка по можливості оформлена аналогічним чином;

d) прогнози щодо робочої сили, яка буде необхідною в портах для обробки вантажів з урахуванням майбутніх змін в методах обробки вантажів і в походженні та призначенні основних потоків вантажів.

6. Наскільки це можливо, кожна країна повинна приймати ті зміни в методах обробки вантажів, які найбільш прийнятні для її економіки, з урахуванням, зокрема, відносної наявності капіталу, особливо іноземної валюти, і робочої сили, а також можливостей внутрішнього транспорту.

III. Регулювання зайнятості й прибутку

А. Постійна й регулярна зайнятість

7. Наскільки це практично можливо, всім портовим робітникам повинна бути забезпечена постійна або регулярна робота.

В. Гарантія зайнятості або прибутку

8. 1) Там, де практично неможливо забезпечити постійну або регулярну зайнятість, повинні бути забезпечені гарантії зайнятості і (або) прибутку, причому методи забезпечення та обсягу гарантій будуть залежати від економічного і соціального становища у відповідній країні та порту.

2) До переліку таких гарантій можуть належати всі або деякі з таких заходів:

а) надання роботи протягом встановленої кількості годин або змін протягом року, місяця або тижня, або відповідної компенсаційної виплати;

b) виплати на очікування тим, хто прибув за викликом на роботу або готовий іншим чином стати до роботи, але не отримав її, які надаються в межах системи, до якої портові робітники не сплачують будь-яких фінансових внесків;

с) допомога по безробіттю, коли роботи немає.

9. Всіма зацікавленими сторонами повинні вживатися позитивні заходи щодо уникнення або зведення, наскільки це можливо, до мінімуму будь-яких скорочень робочої сили без шкоди для ефективного здійснення робіт у портах.

10. У випадку неминучого скорочення робочої сили повинні існувати відповідні положення для забезпечення захисту фінансових інтересів портових робітників такими засобами, як:

а) страхування по безробіттю або інші форми соціального забезпечення;

b) вихідні допомоги або інші види допомоги у разі звільнення, які виплачуються роботодавцями;

с) будь-яке поєднання допомоги, яке може бути передбачене національним законодавством, чи правилами, чи колективними договорами.

С. Реєстрація

11. Відповідно до порядку, перебаченого національним законодавством або практикою, повинні бути введеними і вестися журнали реєстрації для всіх професійних категорій портових робітників для того, щоб:

а) запобігти використанню додаткової робочої сили, коли обсяг наявної роботи є недостатнім для того, щоб забезпечити портовим робітникам достатні засоби існування;

b) застосовувати системи регулювання зайнятості або забезпечення стабільності заробітку та системи розміщення робочої сили в портах.

12. Кількість спеціалізованих категорій портових робітників повинна бути скороченою і обсяг цих категорій повинен змінюватися залежно від змін у характері роботи і відповідно до того, як все більша кількість портових робітників стає здатною виконувати різноманітну роботу.

13. Там, де це можливо, повинна бути ліквідована різниця між роботою на борту суден і на березі з тим, щоб досягнути найбільшої взаємозамінюваності робітників, гнучкості в розміщенні та ефективності операцій.

14. Там, де неможливо забезпечити всіх портових робітників постійною і регулярною роботою, журнали повинні вестись у формі:

а) або єдиного журналу реєстрації;

b) або окремих журналів реєстрації для:

і) портових робітників, які працюють більш чи менш регулярно;

іі) робітників, які перебувають у резерві. 15. На роботу, як правило, не повинні прийматися особи, які не зареєстровані в якості портових робітників. В порядку винятку на роботу в портах можуть прийматися й інші робітники, якщо всі зареєстровані портові робітники забезпечені роботою.

16. Зареєстровані портові робітники повинні з'являтися на роботу в порядку, передбаченому національним законодавством чи практикою.

D. Регулювання чисельності зареєстрованих портових робітників

17. Чисельність зареєстрованих портових робітників повинна періодично переглядатися зацікавленими сторонами для того, щоб визначати рівні, які відповідають потребам порту, але які не перевищують ці потреби. При проведенні таких переглядів слід брати до уваги всі фактори, які стосуються до цього питання, зокрема, довгострокові фактори, такі, як методи обробки вантажів, що змінюються, і тенденції в торгівлі, що змінюються.

18. 1) Коли потреба у визначених категоріях портових робітників зменшується, повинні прикладатися всі зусилля для збереження відповідних портових робітників на роботі в портах шляхом перепідготовки їх для роботи в інших категоріях; така перепідготовка повинна забезпечуватися задовго до внесення будь-яких передбачуваних змін у методах роботи.

2) Якщо скорочення загальної чисельності зареєстрованих робітників стає неминучим, то докладають усіх необхідних зусиль для надання допомоги портовим робітникам при влаштуванні на іншу роботу шляхом надання їм можливостей перепідготовки за допомогою державних служб зайнятості.

19. 1) Будь-яке необхідне скорочення зареєстрованих портових робітників повинно, наскільки це практично можливо, здійснюватися поступово і без звільнень. В цьому відношенні в портах може використовуватись досвід планування кадрів на рівні підприємства.

2) При визначенні масштабу скорочення слід звертати увагу на:

а) природний збиток;

b) припинення набору, за винятком працівників, котрі мають спеціальну кваліфікацію, для якої неможливо підготувати вже зареєстрованих портових робітників;

с) виключення з журналу реєстрації тих робітників, які не заробляють основних засобів до існування роботою в портах;

d) зниження віку виходу на пенсію, заохочення добровільного дострокового виходу на пенсію шляхом надання допомоги, додаткових виплат до державних пенсій або одноразової допомоги;

е) переведення портових робітників кожен раз, коли дозволяє становище, і за умови дотримання колективних договорів, а також за згодою відповідних робітників портів, де існує надлишок робочої сили, на постійну роботу в порти, де таких робітників не вистачає.

3) Припинення трудових відносин може бути передбачено як засіб, що використовується лише після належного врахування міркувань, зазначених у пункті 2 цього параграфа, і за умови дотримання будь-яких існуючих гарантій в галузі зайнятості. Припинення трудових відносин повинно, наскільки це можливо, базуватися на узгоджених критеріях; крім того, звільненню повинно передувати попереднє повідомлення, і супроводжувати його повинні виплати, передбачені в параграфі 10.

Е. Розподіл

20. За винятком тих випадків, коли портові робітники постійно чи регулярно працюють у відповідного роботодавця, повинні бути узгоджені системи розподілу, які:

а) за умови дотримання положень параграфів 11, 15 і 17 забезпечують кожному роботодавцю кількість портових робітників, необхідну для швидкого обороту суден, або, в разі недостачі робочої сили, справедливого її розподілу відповідно до будь-якої установленої системи черговості;

b) забезпечують кожному зареєстрованому портовому робітнику справедливу частку роботи;

с) зменшують до мінімуму необхідність з'являтися за викликом для вибору та розподілу на роботи, а також час, необхідний для цього;

d) забезпечують, наскільки це практично здійсненно й за умови необхідного чергування змін, можливість для портових робітників закінчувати розпочату ними роботу.

21. За умови дотримання положень законодавства або правил, або колективних договорів, може бути дозволене, у разі необхідності, переведення портових робітників, які постійно працюють у одного роботодавця, на тимчасову роботу до іншого роботодавця.

22. За умови дотримання положень національного законодавства чи правил, чи колективних договорів, може бути дозволене, у разі необхідності, тимчасове переведення портових робітників на добровільних засадах з одного порту до іншого.

IV. Трудові відносини

23. Обговорення та переговори між зацікавленими роботодавцями і працівниками повинні бути спрямовані не лише на регулювання таких поточних питань, як заробітна плата й умови праці, а й на прийняття угоди загального порядку, яка охоплює різноманітні соціальні заходи, необхідні для того, щоб справитись із впливом нових методів обробки вантажів.

24. Вкрай важливим для цієї мети слід визнати наявність організацій роботодавців і портових робітників, створених відповідно до принципів Конвенції 1948 року про свободу асоціації і захист права на організацію і Конвенції 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів, які можуть вільно вступати в переговори і забезпечити виконання досягнутих домовленостей.

25. Там, де ще цього не існує, повинен бути організований відповідний об'єднаний галузевий орган з метою створення атмосфери довіри та співпраці між портовими робітниками і роботодавцями; в цій атмосфері соціальні й технічні зміни можуть проводитись без напруги чи конфліктів, а скарги певним чином врегульовані відповідно до Рекомендації 1967 року щодо розгляду скарг.

26. Організації роботодавців і працівників разом, у разі необхідності, з компетентними органами повинні брати участь у здійсненні необхідних соціальних заходів і застосуванні систем регулювання зайнятості або стабілізації заробітків.

27. Відповідно до Рекомендації 1967 щодо зв'язків на підприємстві повинна бути розроблена ефективна політика зв'язку між роботодавцями і членами цих організацій; ця політика повинна здійснюватися усіма можливими способами і на всіх рівнях.

V. Організація роботи в портах

28. З метою забезпечення найбільш повних соціальних переваг від нових методів обробки вантажів повинні укладатися угоди між роботодавцями або їхніми організаціями, з одного боку, і організаціями працівників, з іншого боку, з метою забезпечення їхнього співробітництва в справі підвищення ефективності роботи в портах за участю, у випадку необхідності, компетентних органів влади.

29. Засоби, передбачені такими угодами, могли б включати:

а) використання наукових знань і методів, які стосуються виробничого навколишнього середовища, з особливим урахуванням умов у портах;

b) всеохоплюючі системи професійної підготовки, які включають підготовку з техніки безпеки;

с) спільні зусилля з ліквідації старої практики;

d) більшу гнучкість при розподілі робочої сили для робіт у тому чи іншому трюмі, на тому чи іншому судні, на судні й на березі і тільки на березі;

е) застосування кожного разу, коли це необхідно, позмінної роботи і роботи у вихідні дні;

f) організацію праці та професійну підготовку, метою яких є дати змогу портовим робітникам виконувати декілька суміжних завдань;

g) пристосування розмірів бригад до узгоджених потреб з урахуванням необхідності забезпечувати розумні періоди відпочинку;

h) спільні зусилля з ліквідації, якщо це практично можливо, невиробничих затрат часу;

і) забезпечення ефективного використання механічного обладнання з урахуванням обмежень ваги, встановлених нормами безпечної експлуатації механізму, і дотримання відповідних норм техніки безпеки.

30. Ці заходи повинні супроводжуватись гарантіями, які стосуються регулювання зайнятості чи забезпечення сталих заробітків і покращання умов праці, що визначається в нижченаведеному розділі.

VI. Умови праці та життя

31. Законодавство та правила з питань техніки безпеки й гігієни праці, соціально-побутового обслуговування та професійної підготовки, які стосуються промислових підприємств, повинні з необхідними технічними змінами ефективно застосовуватись у портах; повинні здійснюватись заходи відповідної кваліфікованої інспекції праці.

32. Норми тривалості робочого часу, щотижневого відпочинку, оплачуваних відпусток і інші умови для портових робітників повинні бути не гіршими, ніж для більшості працівників на промислових підприємствах.

33. Слід вживати заходів відносно роботи по змінах, зокрема:

а) заходи щодо запобігання роботи одного й того самого працівника протягом декількох змін підряд, за винятком тих випадків, коли така змінна робота виконується в межах, установлених національним законодавством чи правилами, або колективними договорами;

b) спеціальна компенсація працівникові за незручності, викликані роботою по змінах, включаючи роботу у вихідні дні;

с) встановлення максимальної тривалості змін і їх відповідного розкладу з урахуванням місцевих умов.

34. У разі впровадження нових методів обробки вантажів і застосування оплати залежно від тоннажу оброблених вантажів та інших форм відрядної оплати слід вжити заходів щодо вивчення і, якщо це необхідно, перегляду методів оплати та шкали заробітної плати. Там, де це можливо, заробітки портових робітників повинні бути збільшені в результаті впровадження нових методів обробки вантажів.

35. Слід ввести відповідні пенсійні системи там, де таких ще немає.

VII. Різне

36. Відповідні положення цієї Рекомендації повинні наскільки це практично можливо, застосовуватись також до випадкових і сезонних портових робітників відповідно до національного законодавства та практики.

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева