Конвенція
про харчування і столове обслуговування екіпажів
на борту суден

N 68

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Сіетлі Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1946 року на свою двадцять восьму сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно харчування і столового обслуговування команд на борту суден, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять сьомого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1946 року про харчування і столове обслуговування команд на борту суден:

Стаття 1

1. Кожний член Міжнародної організації праці, щодо якого ця Конвенція набула чинності, несе відповідальність за встановлення відповідних норм харчування і столового обслуговування команд своїх морських суден, що є державною чи приватною власністю, які використовуються для комерційних перевезень вантажів або пасажирів і зареєстровані на території, стосовно якої ця Конвенція набула чинності.

2. Національне законодавство, а за відсутності такого законодавства колективні угоди, укладені між роботодавцями і працівниками, встановлюють, за яких умов судна або категорії суден вважаються морськими відповідно до мети цієї Конвенції.

Стаття 2

Компетентні органи влади візьмуть на себе такі функції, оскільки вони не здійснюються належним чином стосовно виконання колективних угод:

а) опрацювання і запровадження в життя правил щодо забезпечення їжею, водою та столового обслуговування, а також будування, вибір місця розташування, вентиляція, опалення, освітлення, водопостачання та обладнання кухонних і морозильних камер;

b) інспекція запасів їжі та води, які є на борту, а також приміщень, установок і обладнання для складування, обробки й приготування продуктів харчування;

с) видача свідоцтв про кваліфікацію тим членам команди, від яких вимагається певна кваліфікація;

d) вивчення методів, що дадуть змогу забезпечити команди задовільним харчуванням і столовим обслуговуванням, а також поширення відомостей про такі методи.

Стаття 3

1. Компетентний орган влади проводить свою роботу у тісному співробітництві з організаціями судновласників і моряків, а також із відповідними центральними й місцевими органами влади, які відають питаннями харчування та громадської гігієни, і може в разі потреби користуватися обслуговуванням, яке забезпечують ці органи.

2. Робота цих різних органів належним чином координується з тим, щоб запобігти дублюванню чи сумнівам щодо їхньої компетенції.

Стаття 4

Компетентний орган влади має укомплектований постійний штат кваліфікованих працівників, серед них інспекторів.

Стаття 5

1. Кожний член Організації дотримується законодавства, яке регулює норми харчування і столового обслуговування, з метою охорони здоров'я та забезпечення добробуту команд суден, згаданих у статті 1.

2. Це законодавство передбачає:

а) задовільне забезпечення їжею і водою, враховуючи склад команди, а також тривалість і вид рейсу, з погляду кількості, поживності, якості та різноманітності;

b) облаштування і обладнання харчоблоку на борту всіх суден з метою забезпечення команд якісною їжею.

Стаття 6

Законодавство країни передбачає систему нагляду, що здійснюється відповідним органом влади щодо:

а) запасів їжі та води;

b) всіх приміщень і обладнання, яке використовується для складування та обробки запасів їжі й води;

с) кухонних та інших установок для приготування їжі та її подачі;

d) професійної підготовки членів команди, зайнятих на кухні та в обслуговуванні, від яких згідно з цим законодавством вимагається певна кваліфікація.

Стаття 7

1. Національним законодавством, а за відсутності такого законодавства колективними угодами між роботодавцями і працівниками передбачається проведення в певні проміжки часу в морі капітаном чи його уповноваженими офіцерами у супроводі відповідального за харчоблок члена команди оглядів:

а) запасів їжі й води;

b) усіх приміщень і обладнання для складування та обробки запасів їжі й води, а також кухонних та інших установок для приготування їжі і її подачі.

2. Результати огляду кожний раз мають бути відображені в акті.

Стаття 8

Представники компетентного органу влади території реєстрації проводять особливу інспекцію у разі надходження скарг від певної кількості членів екіпажу чи від законодавчо визначеної його частини або скарги від імені визнаних організацій судновласників чи моряків. Для того, щоб не затримувати відходу судна, такі скарги подаються якомога раніше, принаймні за 24 години до визначеного часу відходу з порту.

Стаття 9

1. Інспектори мають повноваження давати судновласнику, капітанові судна чи іншій відповідальній особі поради з метою вдосконалення норм столового обслуговування.

2. Національне законодавство передбачає санкції відносно:

а) судновласника, капітана, члена команди чи іншої відповідальної особи за непідкорення вимогам чинного законодавства;

b) будь-якої особи за спроби протидії інспекторам під час виконання ними службових обов'язків.

3. Інспектори подають до компетентного органу влади встановлені за єдиним зразком періодичні доповіді з переліком проведеної ними роботи та її результатів.

Стаття 10

1. Компетентний орган влади складає щорічний звіт.

2. Щорічний звіт може бути вільно надано раніше, ніж скінчиться рік, усім зацікавленим організаціям і особам.

3. Кілька примірників звіту щорічно надсилаються до Міжнародного бюро праці.

Стаття 11

1. Дія підготовки працівників харчоблоку морських суден організовуються навчальні курси у виділених для цього навчальних закладах або за допомогою інших засобів, які визначаються за взаємною згодою організацій судновласників і моряків.

2. Передбачається організація курсів удосконалення для осіб, які вже пройшли професійну підготовку з тим, щоб привести їхні знання і навички у відповідність до сучасного рівня.

Стаття 12

1. Компетентний орган влади збирає по можливості останні відомості щодо харчування і методів закупок, складування та зберігання харчів, а також стосовно приготування й подачі їжі, з урахуванням вимог щодо обслуговування на суднах.

2. Ці відомості надаються безплатно або за помірну плату у розпорядження представників промисловості й торгівлі, які постачають на судна продукти харчування і кухонно-столові речі, капітанів, офіціантів і кухарів суден, а також судновласників і моряків та їх організацій взагалі. Для цього застосовуються відповідні засоби пропаганди: видання навчальних посібників, плакатів, брошур і діаграм або розміщення об'яв у професійних журналах.

3. Компетентний орган влади видає рекомендації з метою недопущення псування продуктів, полегшення дотримання неодмінних норм чистоти і забезпечення максимальної зручності у виконанні роботи.

Стаття 13

Компетентний орган влади може виконувати свою роботу, пов'язану з видачею свідоцтв про кваліфікацію працівникам харчоблоку, а також із збиранням і поширенням відомостей, покладаючи цю роботу чи її частину на центральні організації або органи, які виконують аналогічні функції щодо моряків у цілому.

Стаття 14

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції подаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 15

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через шість місяців після дати реєстрації документа про ратифікацію дев'ятьма країнами з числа таких: Австралія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Греція, Данія, Індія, Італія, Ірландія, Канада, Китай, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Фінляндія, Франція, Туреччина, Чилі, Швеція та Югославія, беручи принаймні п'ять країн, кожна з яких має торговельний флот тоннажністю не менш ніж один мільйон брутто-реєстрових тонн. Це положення внесено з метою полегшити і прискорити ратифікацію цієї Конвенції членами Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Міжнародної організації праці через шість місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 16

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду від дня, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористався своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після кожного десятирічного періоду відповідно до встановленого цією статтею порядку.

Стаття 17

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію і актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Надсилаючи повідомлення членам Організації про реєстрацію останнього документа про ратифікацію, потрібного для того, щоб Конвенція набула чинності, Генеральний директор звертає увагу членів Організації на дату, коли Конвенція набула чинності.

Стаття 18

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 19

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 20

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не перадбачено іншого, то:

а) ратифікація будь-яким членом Організації нової конвенції, яка переглядає цю Конвенцію, спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 16, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою і змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 21

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 24 березня 1957 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева