ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 02.06.98

Про перевірку законності і обгрунтованості рішення
Вищого арбітражного суду України від 5 березня 1998 року зі справи N 1/59

Справа N 04-1/1-17/1

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України за заявою Кабінету Міністрів України перевірила законність і обгрунтованість рішення Вищого арбітражного суду України від 5 березня 1998 року зі справи N 1/59 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності громадянина Басманова Валерія Миколайовича до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним пункту 24 Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 року ( 1209-97 ), в частині заборони продажу екземплярів творів та фонограм в дрібнороздрібній торговельній мережі (кіосках, палатках, лотках, автомагазинах).

Рішенням позов задоволено, виходячи з того, що згадана заборона запроваджена всупереч вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) і законам України, а саме:

- статей 19 та 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якими органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі Конституції та законів України, а правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно законами України;

- статті 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ), згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

- статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ), якою передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом;

- Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ), яким підприємницька діяльність з продажу примірників творів і фонограм не тільки не заборонена, але й не потребує ліцензування.

Заявник - Кабінет Міністрів України просить скасувати згадане рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи це тим, що, затверджуючи Правила ( 1209-97 ), Уряд не порушував вимоги статей 19, 22, 42 та 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і діяв у межах повноважень, встановлених законом, оскільки:

- відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) Кабінет Міністрів України має право затверджувати правила торгівельного, побутового та інших видів обслуговування;

- жодне з положень Правил ( 1209-97 ) не скасовує право суб'єкта підприємницької діяльності на здійснення діяльності, а тільки регламентує його порядок відповідно до статті 42 Конституції ( 254к/96-ВР ) України, за якою держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції та усіх видів послуг і робіт;

- Правилами ( 1209-97 ) запроваджено механізм державного регулювання підприємницької діяльності у сфері торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм відповідно до вимог статей 3, 4, 12 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), якими передбачені обов'язки державних органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів;

- прийняття Правил ( 1209-97 ) сприяє захисту інтелектуальної власності, авторських прав відповідно до вимог статті 54 і пункту 2 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про авторські і суміжні права" ( 3792-12 ).

Відзив Басманова В.М. на заяву Кабінету Міністрів України про перевірку в порядку нагляду не надійшов, хоча копія поданої до арбітражного суду заяви надіслана йому 27 квітня 1998 року, про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія встановила таке.

Громадянин Басманов В.М., який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, звернувся до Вищого арбітражного суду України з позовом про визнання недійсним пункту 24 Правил ( 1209-97 ), оскільки, на його думку, встановлюючи передбачені у цьому пункті Правил обмеження, Уряд перевищив свої повноваження, порушив Конституцію України ( 254к/96-ВР ), яка не допускає обмеження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та гарантує право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

З порушенням конституційних прав позивач фактично пов'язує і невідповідність оскарженого акта Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ), згідно з яким підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Отже, по суті позивачем порушено питання не про відповідність акта Кабінету Міністрів України закону, а про його неконституційність. Беручи до уваги, що: відповідно до статті 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та пункту 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) прийняття рішень та подача висновку щодо конституційності актів Кабінету Міністрів України віднесено до компетенції Конституційного Суду України;

статтею 12 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) до підвідомчості арбітражного суду віднесено вирішення спорів про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. До його компетенції не віднесено вирішення спорів, яке законами України покладено на інші органи;

судова колегія дійшла такого висновку.

Арбітражний суд, приймаючи рішення зі справи за позовом Басманова В.М. про визнання недійсним пункту 24 Правил ( 1209-97-п ), вийшов за межі компетенції арбітражного суду, встановленої Арбітражним процесуальним кодексом України ( 1798-12 ), тому прийняте рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.

Керуючись статтями 106 - 108 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:

1) рішення Вищого арбітражного суду України від 5 березня 1998 року зі справи N 1/59 скасувати, а провадження у справі припинити.

2) у разі подання доказів про стягнення коштів за наказом N 1/59 від 5 березня 1998 року видати накази про повернення державного мита.

"Вісник Вищого арбітражного суду України", N 4, 1998 р.