Документ втратив чиннiсть!

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 25 жовтня 1991 р. N 289
Київ

( Постанову відмінено згідно Постанови КМ
N 330 від 16.06.92 )

Про затвердження Положення про Державний комітет
України по вугільній промисловості

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про Державний комітет України по вугільній промисловості, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, пункти 1, 3, 4 постанови Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. N 275 "Питання Державного комітету УРСР по вугільній промисловості" (ЗП УРСР, 1990 р., N 10, ст. 58).

Прем'єр-міністр України В.ФОКІН

Державний секретар Кабінету Міністрів України В.ПЄХОТА

Затверджене
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 жовтня 1991 р. N 289

Положення
про Державний комітет України по вугільній промисловості

1. Державний комітет України по вугільній промисловості (Держвуглепром України) є центральним органом державного управління, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Держвуглепром України здійснює керівництво у сфері вугільної промисловості республіки з метою задоволення потреб народного господарства і населення у вугіллі, захисту прав і законних інтересів працівників, підприємств, установ, організацій.

2. Держвуглепром України у своїй діяльності керується Конституцією України ( 888-09 ), законами та іншими рішеннями Верховної Ради України та її Президії, указами Президента України, а також цим Положенням. У межах своєї компетенції Комітет організує виконання законодавчих актів, рішень Уряду України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням.

3. Головними завданнями Держвуглепрому України є:

задоволення потреб народного господарства і населення у вугіллі, реалізація соціальних та економічних інтересів трудових колективів галузі та інтересів держави;

вивчення наявних і перспективних потреб у вугіллі за марками та сортами на внутрішньому і світовому ринках;

визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку видобутку вугілля (зокрема коксівного), в тому числі на шахтах з крутоспадними пластами, а також вуглепереробки й вуглехімії;

організація на договірній основі з підприємствами галузі видобутку та поставки вугілля для державних потреб;

розробка і фінансування комплексних програм поліпшення екологічної обстановки у вугільних регіонах республіки, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів, впровадження безвідхідних технологій;

вирішення питань, пов'язаних з переходом вугільної промисловості на ринкові відносини, зокрема забезпечення соціального захисту працівників галузі, організація на першому етапі становлення ринкових відносин постачання підприємствам матеріально-технічних ресурсів (кріпильного лісу, металокріплення, труб, канатів, емульсії, цементу, металопрокату тощо), забезпечення підприємств галузі фондами на них;

поліпшення житлових і культурно-побутових умов робітників і службовців підприємств, організацій, установ галузі, а також створення безпечних умов праці на виробництві.

4. Держвуглепром України при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими органами державного управління України та Кримської АРСР, органами місцевого самоврядування.

5. Держвуглепром України, підвідомчі йому підприємства, об'єднання, організації та установи становлять систему Комітету.

6. Держвуглепром України відповідно до покладених на нього завдань:

а) визначає напрями науково-технічного розвитку вугільної промисловості відповідно до республіканських та регіональних програм;

б) розробляє та реалізує заходи щодо комплексного розвитку вугільної промисловості;

в) координує міжреспубліканське та централізоване державне обслуговування вугільних підприємств всіма видами допоміжних та обслуговуючих виробництв;

створює у взаємодії з державними органами управління необхідні умови для сталого забезпечення підприємств галузі гірничо-шахтним та іншим технологічним устаткуванням, приладами, запасними частинами, іншими матеріально-технічними ресурсами;

організує роботу по економії матеріальних ресурсів, підвищенню заінтересованості трудових колективів у бережливому та раціональному їх використанні, широкому залученню додаткових ресурсів у господарський оборот;

г) забезпечує централізований розподіл матеріально-технічних ресурсів для виконання державного замовлення на постачання продукції;

д) проводить ефективну інвестиційну політику щодо технічного розвитку галузі;

є) визначає напрями розвитку вугільного машинобудування і здійснює заходи щодо його демонополізації, координує поставки продукції заводів вугільного машинобудування, визначає наявні й перспективні потреби в гірничо-шахтному устаткуванні та запасних частинах до нього;

здійснює заходи для спеціалізації машинобудівних і ремонтних виробництв;

ж) сприяє розвиткові прямих зв'язків підприємств по видобутку та збагачуванню вугілля, шахт, розрізів, збагачувальних фабрик із споживачами вугільної продукції;

з) розглядає розроблені підприємствами плани і показники перспективного розвитку виробництва, аналізує їх збалансованість та ефективність;

будує свої відносини з підприємствами, використовуючи економічні методи;

разом з об'єднаннями бере участь в розробці прогнозних показників економічного і соціального розвитку галузі в умовах здійснення антимонопольної політики;

подає допомогу в налагодженні внутрі- та міжгалузевої кооперації, забезпеченні матеріально-технічними ресурсами;

разом з підприємствами забезпечує розробку та реалізацію галузевих програм, спрямованих на зміцнення фінансів, раціональне використання та економію бюджетних асигнувань;

і) розробляє пропозиції щодо джерел фінансування витрат на розвиток і здійснення виробничої діяльності та соціальних програм галузі;

залучає на добровільних та взаємовигідних умовах кошти підвідомчих та інших підприємств, заінтересованих партнерів для реалізації галузевих, територіально-галузевих і міжгалузевих науково-технічних, інвестиційних, виробничих та інших програм і проектів. З цією метою організує випуск акцій, облігацій та інших цінних паперів;

к) у випадках, передбачених чинним законодавством щодо ціноутворення, розробляє спільно із заінтересованими підприємствами проекти цін;

контролює дотримання підвідомчими підприємствами державної дисципліни цін;

вивчає рівень та динаміку розрахункових цін, організує забезпечення підприємств по видобутку та збагачуванню вугілля відповідною інформацією;

складає зведені квартальні, річні бухгалтерські, статистичні звіти і баланси за видами діяльності;

проводить комплексні ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств галузі;

забезпечує подання Мінфіну України необхідної інформації щодо прогнозних фінансових показників для складання бюджету;

узагальнює і поширює передовий досвід господарювання та управління;

створює на демократичних засадах корпорації, концерни, міжгалузеві об'єднання, спілки, акціонерні підприємства, а також спільні підприємства;

л) затверджує статути підприємств галузі;

м) проводить добір кадрів і призначає на посади керівників підприємств на контрактній основі;

н) дає згоду на вихід окремих підприємств із складу об'єднань або їх реорганізацію згідно з законодавством;

вустановленому порядку створює, реорганізує, ліквідує підприємства, організації, установи;

надає майно підвідомчих підприємств в оренду;

о) проводить на підвідомчих підприємствах єдину технічну політику щодо створення здорових і безпечних умов праці, охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу виробництва, забезпечення раціонального використання надр;

п) здійснює заходи щодо вдосконалення існуючих та створення нових умов і засобів безпечної розробки вугільних родовищ, профілактики та боротьби з професійними захворюваннями;

р) проводить кадрову політику в умовах самоврядування трудових колективів, організує формування резерву керівних кадрів;

с) контролює дотримання підприємствами та організаціями трудового законодавства і проведення загальнодержавної політики в галузі оплати, умов та охорони праці і соціального захисту працюючих;

організує розробку галузевих угод і бере участь у розробці міжгалузевих норм і нормативів трудових затрат, подає підприємствам та організаціям з цих питань інформаційну, методичну, консультативну й інші види допомоги для їх впровадження;

т) розвиває прогресивні форми зовнішньоекономічних зв'язків із зарубіжними країнами;

координує діяльність підприємств галузі з питань зовнішньоекономічних зв'язків, розробляє та здійснює заходи щодо їх розвитку та вдосконалення, готує пропозиції про видачу квот та ліцензій на продаж продукції за межі України в установленому порядку;

забезпечує участь комплексних державних делегацій і представників підприємств та організацій у міжнародних конгресах, конференціях, симпозіумах та інших заходах.

Держвуглепром України здійснює функції по управлінню державним майном, закріпленим за підвідомчими Комітетові підприємствами, установами та організаціями, за винятком функцій, що входять до компетенції Фонду державного майна України.

7. Держвуглепром України має право:

а) одержувати від міністерств і відомств України, об'єднань, підприємств, організацій та установ галузі інформацію, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань;

б) подавати Кабінету Міністрів України пропозиції з питань розвитку вугільної промисловості та регіонів, де розташовані об'єднання, підприємства, організації та установи галузі, а також надання податкових та інших пільг;

в) залучати заінтересовані організації, вчених, спеціалістів, у тому числі із зарубіжних країн, для розробки найбільш складних проблем розвитку галузі, а також проведення консультацій та експертизи;

г) передавати частину своїх функцій підвідомчим об'єднанням (комбінатам, трестам).

8. Держвуглепром України в межах своєї компетенції видає на основі й на виконання чинного законодавства України накази та інструкції, а в необхідних випадках разом з іншими міністерствами і органами державного і господарського управління України - спільні накази та інструкції, організує та перевіряє їх виконання.

9. Держвуглепром України очолює голова, який призначається Кабінетом Міністрів України.

Голова Комітету має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Розподіл обов'язків між заступниками голови проводиться головою Комітету.

Голова Держвуглепрому України несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комітет завдань і здійснення ним своїх функцій.

10. Для погодженого вирішення питань державного управління в галузі вугільної промисловості, обговорення найважливіших питань діяльності й розвитку у Держвуглепромі України створюється колегія у складі голови Комітету, заступників голови за посадою, а також інших керівних працівників Комітету.

До складу колегії можуть входити керівники інших органів державного управління та представники відповідних громадських об'єднань.

Члени колегії Комітету затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами Комітету.

11. Для розгляду вузлових питань економічного, науково-технічного і соціального розвитку галузі, визначення пріоритетів та основних напрямів її економічного, науково-технічного і соціального розвитку, розробки рекомендацій щодо підвищення ефективності виробництва та поширення передового досвіду в галузі при Держвуглепромі України утворюється соціально-економічна рада з керівників підприємств і організацій, вчених, представників рад трудових колективів, профспілок, робітничих комітетів. Склад ради і положення про неї затверджуються головою Комітету.

12. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Держвуглепрому України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Структура центрального апарату Комітету затверджується Віце-прем'єр-міністром України.

Штатний розпис центрального апарату і положення про його структурні підрозділи затверджуються головою Комітету.

13. Держвуглепром України є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з зображенням Державного герба України і з своїм найменуванням.