Угода
між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки
Узбекистан про приймання та передачу осіб, які
перебувають на території держав нелегально

( Угоду схвалено і подано на ратифікацію Постановою КМ
N 672 від 21.06.2001 )

Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Узбекистан, далі "Сторони",

поважаючи права та гарантії, що забезпечуються чинними законами та нормами,

керуючись положеннями міжнародних договорів,

маючи намір вести боротьбу з нелегальною міграцією на основі взаємності,

погодилися про наступне:

Стаття 1

Приймання та передача громадян Сторін

1. Кожна зі Сторін за поданням другої Сторони приймає або передає осіб, які не дотримуються умов в'їзду або перебування на території держави Сторони, що передає, при наявності доказів належності до громадянства держави Сторони, що приймає, зі складанням відповідних документів.

2. Сторона, що передає, без зволікання оформлює проїзні документи, необхідні для передачі осіб, які повинні бути прийняті.

3. Сторона, що передала, на таких самих умовах приймає осіб з невстановленим громадянством, якщо наступними перевірками буде доведено, що вони не мали громадянства держави Сторони, що прийняла, на момент їх приймання-передачі.

Стаття 2

Приймання та передача громадян третіх держав

1. За поданням Сторони, що передає, Сторона, що приймає, громадян третіх держав або осіб без громадянства, які в'їхали з території держави Сторони, що приймає, на територію держави Сторони, що передає, в порушення правил в'їзду та перебування держави Сторони, що передає.

2. Обов'язки щодо приймання-передачі осіб, у відповідності з пунктом 1 цієї статті, не застосовуються до осіб, які мали в'їзну візу або дійсні дозволи на проживання, оформлені відповідними органами держави в'їзду, після того, як особи прибули на її територію.

3. Сторони докладають усіх зусиль для відправлення громадян третіх держав, які нелегально знаходяться на території держав Сторін, до держав їх походження.

4. Якщо особа, що прибула на територію держави Сторони, що передає, не виконує умов в'їзду або перебування, і якщо така особа має дійсну візу або дозвіл на проживання, надані їй Стороною, що приймає, ця особа повинна бути прийнята Стороною, що приймає.

Стаття 3

Тимчасові обмеження

1. Сторона, що приймає, відповідає на запити про приймання та передачу за будь-яких умов протягом тридцяти діб.

2. Сторона, що приймає, приймає осіб, питання про приймання і передачу яких вже погоджене, за будь-яких обставин, без затримки, в термін не більший тридцяти днів. Цей термін може бути продовжено на запит Сторони, що передає, за наявності умов, які перешкоджають своєчасній передачі осіб.

3. Подання на приймання та передачу осіб, вказаних в статті 2, повинні бути розглянуті протягом шести місяців з дати, коли Сторона, що передає, визнала незаконним в'їзд з території держави Сторони, що приймає, та проживання таких осіб на території своєї держави.

Стаття 4

Транзитний проїзд з метою приймання-передачі осіб

1. Сторони дозволяють громадянам третіх держав та особам без громадянства проїжджати через території своїх держав транзитом для приймання та передачі осіб у випадку, якщо одна зі Сторін висловлює прохання про це, та якщо приймання та передача осіб гарантується іншими державами транзиту та державою місця призначення.

2. Сторона, що запитується, не зобов'язана оформляти транзитну візу.

3. Незважаючи на будь-який виданий дозвіл, особи, чий транзитний проїзд підтверджений, можуть бути повернуті другій Стороні на умовах, передбачених пунктом 3 статті 1. Вказані особи можуть бути повернуті другій Стороні, якщо їхній транзитний проїзд через територію третьої держави або їхнє приймання державою призначення не гарантується, а також, коли вислана особа особисто несе відповідальність за неприбуття в наступну державу транзиту або в державу призначення.

4. Сторони намагатимуться обмежити маршрут транзиту особам, які можуть бути повернуті безпосередньо до держави свого походження.

Стаття 5

Обмеження в наданні інформації

У випадку, якщо для реалізації цієї Угоди повинні передаватися особисті дані, інформація може стосуватися тільки:

1) відомостей про особу, яку передають, та, за необхідності, про членів його сім'ї (прізвище, ім'я, будь-які попередні імена, інші імена, псевдоніми, дата та місце народження, стать, нинішнє та будь-яке інше громадянство);

2) паспорта чи будь-якого іншого документа, який посвідчує особу (включаючи інформацію про номер, термін дії, дату видачі, орган видачі, місце видачі і т.п.);

3) інших даних, необхідних для ідентифікації осіб, які передаються;

4) місць зупинок та маршрутів;

5) дозволів на проживання або віз, оформлених однією зі Сторін.

Стаття 6

Витрати

1. Витрати на перевезення осіб, зазначених у статтях 1 та 2 цієї Угоди, покриваються Стороною, що передає, до кордону держави Сторони, що приймає.

2. Витрати транзитного перевезення до кордону держави призначення та, за необхідності, витрати можливого повернення оплачуються Стороною, що передає.

Стаття 7

Вирішення суперечок

Будь-які суперечки між Сторонами стосовно застосування або тлумачення цієї Угоди будуть вирішуватися шляхом консультацій або переговорів.

Стаття 8

Виконавчі положення

Міністерство внутрішніх справ України та Міністерство внутрішніх справ Республіки Узбекистан підписують окремий протокол, який є невід'ємною частиною цієї Угоди, та погоджують необхідні умови для застосування цієї Угоди, зокрема щодо:

1) способу взаємних зносин;

2) документів та даних, які необхідні для приймання-передачі;

3) домовленості про зустрічі органів, відповідальних за реалізацію цієї Угоди;

4) переліку міжнародних пунктів пропуску через державний кордон для приймання та передачі осіб;

5) умов транспортування.

Стаття 9

Відношення до інших міжнародних договорів

Ця Угода не впливає на права та зобов'язання Сторін, які випливають з інших міжнародних договорів, учасниками яких є Україна та Республіка Узбекистан.

Стаття 10

Внесення доповнень та змін

Сторони за взаємною згодою можуть вносити до цієї Угоди доповнення та зміни, які після набуття чинності в порядку, передбаченому пунктом 1 Статті 11 цієї Угоди, будуть складати її невід'ємну частину.

Стаття 11

Набуття чинності

1. Ця Угода укладається на необмежений термін та набуває чинності на тридцятий день після того, як Сторони шляхом обміну нотами по дипломатичних каналах повідомлять одна одну про виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття чинності в силу цієї Угоди.

2. Чинність цієї Угоди втрачає силу по закінченню дев'яноста днів з дати отримання однією зі Сторін відповідної ноти другої Сторони.

Вчинено в місті Ташкент 12 жовтня 2000 року, у двох примірниках, кожний українською, узбецькою, та російською мовами, при цьому усі тексти мають однакову силу.

Для тлумачення положень цієї Угоди використовується текст російською мовою;

За Кабінет Міністрів За Уряд України Республіки Узбекистан