Конвенція
про режим судноплавства на Дунаї

( Із змінами, внесеними згідно з Додатковим Протоколом
від 26.03.98 )

Союз Радянських Соціалістичних Республік, Народна Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Румунська Народна Республіка, Українська Радянська Соціалістична Республіка, Чехословацька Республіка і Федеративна Народна Республіка Югославія,

Беручи до уваги постанову Ради Міністрів Закордонних Справ від 12 грудня 1946 року про скликання Конференції для вироблення нової Конвенції про режим судноплавства на Дунаї в складі представників зазначених у цьому рішенні держав і

Бажаючи забезпечити вільне судноплавство на Дунаї відповідно до інтересів і суверенних прав придунайських країн, а також з метою зміцнення економічних і культурних зв'язків придунайських країн між собою і з іншими країнами,

Вирішили укласти Конвенцію про режим судноплавства на Дунаї і з цією метою призначили нижчепідписаних як своїх повноважних представників, які після пред'явлення своїх повноважень, визнаних у порядку і належній формі, умовились про таке:

Глава I

Загальні положення

Стаття 1

Навігація на Дунаї повинна бути вільною і відкритою для громадян, торгових суден і товарів усіх держав на основі рівності щодо портових і навігаційних зборів та умов торгового судноплавства. Викладене вище не поширюється на перевезення між портами однієї і тієї самої держави.

Стаття 2

Конвенція поширюється на судноплавну частину Дунаю від Кельхейма до Чорного моря через Сулинське гирло з виходом до моря через Сулинський канал.

( Стаття 2 в редакції Додаткового Протоколу від 26.03.98 )

Стаття 3

Придунайські держави зобов'язуються утримувати свої ділянки Дунаю в судноплавному стані для річкових і на відповідних ділянках морських суден і виконувати необхідні роботи для забезпечення і поліпшення умов судноплавства, а також не чинити перешкод для судноплавства на фарватерах Дунаю. З питань, зазначених у цій статті, придунайські держави консультуються з Дунайською Комісією (стаття 5 нижче).

Прибережні держави можуть в своїх межах організувати роботи по забезпеченню судноплавства, виконання яких необхідно в зв'язку з виниклими терміновими і непередбаченими обставинами. Держави повідомлять Комісію про причини, що викликали ці роботи, і подадуть короткий опис цих робіт.

Стаття 4

В разі, коли яка-небудь придунайська держава не буде спроможна сама організувати роботи, що входять в її територіальну компетенцію і необхідні для забезпечення нормального судноплавства, то така держава повинна буде передати виконання цих робіт Дунайській Комісії (стаття 5) на умовах, що їх вкаже Комісія, без права передоручення виконання цих робіт іншій державі, за винятком тієї частини річкового шляху, що становитиме кордон даної держави. В цьому останньому випадку Комісія визначить умови виконання таких робіт. Придунайські держави зобов'язуються надавати всіляке сприяння Комісії або державі, яка виконує зазначені роботи.

Глава II

Організаційні положення

Розділ I

Дунайська Комісія

Стаття 5

Засновується Дунайська Комісія, далі "Комісія", до складу якої входять по одному представнику від кожної Договірної Сторони. ( Стаття 5 в редакції Додаткового Протоколу від 26.03.98 )

Стаття 6

Комісія обирає із свого складу голову, віце-голову і секретаря на трирічний строк.

Стаття 7

Комісія встановлює строки своїх сесій і свої правила процедури. Перше засідання Комісії відбудеться в шестимісячний строк з дня, коли ця Конвенція набере чинності.

Стаття 8

Компетенція Комісії поширюється на Дунай згідно з статтею 2. В компетенцію Комісії входить:

а) нагляд за виконанням постанов цієї Конвенції;

b) складання загального плану основних робіт в інтересах судноплавства на базі пропозицій і проектів придунайських держав і спеціальних річкових Адміністрацій (статті 2О і 21), а також складання загального кошторису витрат, що відносяться до цих робіт;

с) виконання робіт у випадках, передбачених статтею 4;

d) консультація і рекомендації придунайським державам, що стосуються виконання робіт, зазначених у пункті "b" даної статті, з врахуванням при цьому технічних і економічних інтересів, планів і можливостей зазначених держав;

е) консультація і рекомендація спеціальним річковим Адміністраціям (статті 2О і 21) і обмін з ними інформацією;

f) встановлення єдиної системи навігаційної шляхової обстановки на всій судноплавній течії Дунаю, а також, з урахуванням специфічних умов окремих ділянок, основних положень про плавання по Дунаю, включаючи основні положення лоцманської служби;

g) уніфікація правил річкового нагляду;

h) координація гідрометеорологічної служби на Дунаї, видання єдиного гідрологічного бюлетеня і гідрологічних прогнозів, короткотермінових і довготермінових, для Дунаю;

і) статистика судноплавства на Дунаї з питань, що входять в компетенцію Комісії;

j) видання довідників, лоцій, навігаційних карт і атласів для потреб судноплавства;

к) складання і затвердження бюджету Комісії, а також встановлення і стягнення зборів, передбачених статтею 1О.

Стаття 9

Для виконання зазначених у попередній статті завдань Комісія має свій Секретаріат і необхідний апарат, персонал яких комплектується з громадян придунайських держав. Організація Секретаріату і апарату встановлюється самою Комісією.

Стаття 1О

Комісія складає свій бюджет і затверджує його більшістю голосів усіх Договірних Сторін. У бюджеті мають бути передбачені витрати на утримання Комісії та її апарату, які покриваються за рахунок внесків Договірних Сторін, що робляться щороку в однаковому для кожної Договірної Сторони розмірі. ( Стаття 10 в редакції Додаткового Протоколу від 26.03.98 )

Стаття 11

Рішення Комісії ухвалюються більшістю голосів присутніх членів, крім випадків, спеціально передбачених в цій Конвенції (статті 1О, 12 і 13).

Кворум Комісії - п'ять членів.

Стаття 12

Рішення Комісії з питань, передбачених пунктами "b","с", "f", "g" статті 8, повинні бути ухвалені більшістю голосів усіх членів Комісії, проте, без майоризування держави, на території якої повинні виконуватися роботи.

Стаття 13

Місцем перебування Комісії є місто Галац. Комісія може, проте, рішенням, ухваленим більшістю голосів усіх членів, змінити місце свого перебування.

Стаття 14

Комісії надаються права юридичної особи згідно з законодавством держави за місцем її перебування.

Стаття 15

Офіційними мовами Комісії є німецька, російська та французька. ( Стаття 15 в редакції Додаткового Протоколу від 26.03.98 )

Стаття 16

Члени Комісії і уповноважені нею службові особи користуються дипломатичним імунітетом. Службові приміщення, архіви і всякого роду документи Комісії недоторканні.

Стаття 17

Службові особи Комісії, які мають відповідні повноваження, сповіщають компетентні власті придунайських держав про порушення правил судноплавства, санітарних правил і правил річкового нагляду, що стали відомі Комісії. Компетентні власті повинні, в свою чергу, сповістити Комісію про заходи, вжиті в зв'язку із згаданими вище повідомленнями про порушення.

Стаття 18

Комісія має свою печатку і свій прапор, що піднімається на службових приміщеннях і суднах Комісії.

Стаття 19

Придунайські держави подадуть Комісії, а також її службовим особам і персоналу необхідне сприяння для виконання їх обов'язків, що випливають з цієї Конвенції.

Ці службові особи і персонал матимуть право вільно пересуватися при виконанні своїх службових обов'язків по річці і в портах у межах юрисдикції Комісії, при умові поважання ними законодавства даної держави.

Розділ II

Спеціальні річкові адміністрації

Стаття 20

У пониззях Дунаю (від гирла Сулинського каналу до Браїлова включно) створюється спеціальна річкова Адміністрація для виконання гідротехнічних робіт і регулювання судноплавства, в складі представників прибережних суміжних держав (Румунської Народної Республіки і Союзу Радянських Соціалістичних Республік).

Адміністрація діє на підставі угоди між Урядами країн-учасниць Адміністрації.

Місцем перебування Адміністрації є місто Галац.

Стаття 21

На ділянці Залізних Воріт (від Вінце до Костола по правому берегу і від Молдова-Веке до Турну-Северіна по лівому берегу Дунаю) створюється спеціальна річкова Адміністрація Залізних Воріт у складі представників Румунської Народної Республіки і Федеративної Народної Республіки Югославії для виконання гідротехнічних робіт і регулювання судноплавства у зазначеному районі.

Адміністрація діє на підставі угоди між Урядами країн-учасниць Адміністрації.

Місцем перебування Адміністрації є Оршова і Текія.

Стаття 22

Угоди про спеціальні річкові Адміністрації (які далі називаються "Адміністрації"), згадані в статтях 20 і 21, доводяться до відома Комісії.

Глава III

Режим судноплавства

Розділ I

Навігація

Стаття 23

Судноплавство в пониззях Дунаю і в районі Залізних Воріт здійснюється відповідно до правил плавання, встановлених Адміністраціями зазначених районів. Судноплавство на решті ділянок Дунаю здійснюється згідно з правилами, встановленими відповідними придунайськими країнами, по території яких протікає Дунай, а в тих районах, де береги Дунаю належать двом різним державам,- згідно з правилами, встановленими за угодою між цими державами.

При встановленні правил плавання придунайсьі держави і Адміністрації зважатимуть на основні положення про плавання по Дунаю, встановлені Комісією.

Стаття 24

Судна, що плавають по Дунаю, мають право, додержуючись правил, встаноалених відповідними придунайськими державами, заходити в порти, виконувати в них вантажні і розвантажувальні операції, посадку і висадку пасажирів, а також поповнювати запаси палива, предметів постачання і т. д.

Стаття 25

Перевезення пасажирів і вантажів у місцевому сполученні і перевезення між портами однієї і тієї самої держави не можуть проводитись суднами під іноземним прапором інакше, як за погодженістю з національними правилами відповідної придунайської держави.

Стаття 26

Санітарні і поліцейські правила, що застосовуються на Дунаї, повинні здійснюватися без дискримінації з мотивів національної приналежності суден, пунктів їх відправлення і призначення або з будь-яких інших причин.

Функції митного, санітарного і річкового нагляду на Дунаї здійснюються придунайськими державами, які повідомляють Комісію про видані ними правила, щоб Комісія могла сприяти уніфікації митних та санітарних правил і здійснити уніфікацію правил річкового нагляду (стаття 8, пункт "g").

Митні, санітарні і поліцейські правила повинні бути такими, щоб не перешкоджати судноплавству.

Стаття 27

При проходженні транзитних вантажів через ділянки, де обидва береги річки Дунаю належать одній і тій самій державі, ця держава має право опечатувати або брати під охорону митного нагляду транзитний товар. При цьому дана держава має право вимагати від капітана чи судновласника письмової декларації тільки про те, чи перевозить він товар, ввезення якого заборонене даною державою, але без права заборони транзиту цього товару. Ці формальності не можуть викликати ні огляду товару, ні уповільнення транзиту. За подання неправильної декларації капітан чи судновласник підлягає відповідальності за законами держави, якій була зроблена декларація.

Якщо річка Дунай є кордоном між двома державами, то судна, плоти, пасажири і транзитний товар звільняються при проходженні по річці від усіх митних формальностей.

Стаття 28

Судна, виділені придунайськими державами для несення служби річкового нагляду (поліції), повинні нести свій національний прапор і, крім того, мати розпізнавальний однаковий знак; опис і номери цих суден повідомляються Комісії. Плавання по Дунаю цих суден, а так само митних суден всіх придунайських країн може мати місце тільки в межах країни, прапор якої несе судно, а поза цими межами - тільки за згодою відповідних придунайських держав.

Стаття 29

Суднам, що плавають по Дунаю, надається можливість користуватися як судновими радіостанціями, так і береговими засобами зв'язку для навігаційних цілей.

Стаття 30

Плавання по Дунаю військових кораблів усіх непридунайських країн забороняється.

Плавання по Дунаю військових кораблів придунайських країн за межами країни, прапор якої несе корабель, може здійснюватися лише за домовленістю між заінтересованими придунайськими державами.

Розділ II

Лоцманська служба

Стаття 31

В пониззях Дунаю і в районі Залізних Воріт створюються лоцманські корпуси, підпорядковані відповідним Адміністраціям (стаття 22).

Правила лоцманської служби встановлюються Адміністраціями згідно з основними положеннями про плавання по Дунаю (стаття 8, пункт "g") і повідомляються Комісії.

Стаття 32

Проведення суден у пониззях Дунаю і в районі Залізних Воріт здійснюється лоцманами, які входять до складу відповідних лоцманських корпусів, або лоцманами, які склали іспит в органах відповідної річкової Адміністрації і допущені цією Адміністрацією до проведення суден.

Стаття 33

Склад лоцманських корпусів комплектується з громадян придунайських країн-учасниць відповідних Адміністрацій. Порядок комплектування корпусів встановлюється спеціальними угодами між зазначеними вище (статті 20 і 21) учасниками цих Адміністрацій.

Глава IV

Порядок покриття витрат по забезпеченню судноплавства

Стаття 34

Фінансування гідротехнічних робіт на Дунаї, що проводяться придунайськими країнами згідно з статтею 3 цієї Конвенції, здійснюється відповідними придунайськими країнами.

Фінансування робіт, передбачених статтею 8, пункт "с", проводиться Комісією.

Стаття 35

Для покриття витрат по забезпеченню судноплавства придунайські держави, за погодженістю з Комісією, можуть встановлювати з суден навігаційні збори, розмір яких визначається в залежності від вартості утримання обстановки і вартості робіт, зазначених у статті 34.

Стаття 36

Для покриття витрат по забезпеченню судноплавства і по роботах, що проводяться Адміністраціями, останні встановлюють особливі збори, які стягуються з суден, що проходять на ділянках між гирлом Сулинського каналу і Браїловим і від Вінце до Костола по правому берегу і від Молдова-Веке до Турну-Северіна по лівому берегу Дунаю.

Про встановлені Адміністраціями особливі збори і порядок їх стягання Адміністрації інформують Комісію.

Стаття 37

Суми спеціальних, навігаційних і особливих зборів, що їх стягають Комісія, придунайські держави і Адміністрації, не повинні приносити прибутку.

Стаття 38

Порядок стягання спеціальних, навігаційних і особливих зборів визначається інструкціями, розробленими відповідно Комісією, придунайськими державами і Адміністраціями.

Інструкції, що видаються придунайськими державами і Адміністраціями, погоджуються з Комісією.

Обчислення зборів проводиться за вантажомісткістю суден.

Стаття 39

Виконання робіт і розподіл витрат по проведенню цих робіт на ділянках Дунаю, що утворюють державний кордон, регулюються за угодою між відповідними прикордонними державами.

Стаття 40

Портові збори з суден стягуються властями відповідних придунайських держав. При цьому не допускатиметься ніякої дискримінації з мотивів національної належності суден, пунктів їх відправки чи призначення або з якихось інших причин.

Стаття 41

Судна, що заходять в порти для вантажно-розвантажувальних робіт, матимуть право користуватися вантажно-розвантажувальними механізмами, пристосуваннями, складами, складськими площами і т.п. на підставі угод з відповідними транспортно-експедиторськими установами. При цьому при встановленні розміру оплати за проведені роботи не допускатиметься ніякої дискримінаціі. Не вважатимуться дискримінацією пільги, які, відповідно до торговельних звичаїв, надаються залежно від обсягу робіт і характеру вантажу.

Стаття 42

Ніякі збори за транзит як такий з суден, плотів, пасажирів і товарів установлюватись не будуть.

Стаття 43

Тарифи лоцманських зборів у пониззях Дунаю і в районі Залізних Воріт встановлюються відповідними Адміністраціями і повідомляються Комісії.

Глава V

Заключні постанови

Стаття 44

У цій Конвенції вирази "придунайська держава" або "придунайська країна" означають державу, яка має берег або береги по Дунаю в розумінні, встановленому статтею 2.

Стаття 45

Будь-який спір між учасниками цієї Конвенції відносно застосування і тлумачення Конвенції, не вирішений шляхом прямих переговорів, на вимогу будь-якої з спорячих сторін буде переданий на вирішення погоджувальної комісії із членів, призначуваних по одному від кожної з спорячих сторін, і одного члена, який призначається головою Дунайської Комісії з числа громадян держав, які не беруть участі у спорі, а якщо голова Комісії є громадянином держави, яка бере участь у спорі, то Дунайською Комісією.

Рішення погоджувальної комісії визнається остаточним і обов'язковим для спорячих сторін.

Стаття 46

Зміни до цієї Конвенції приймаються за взаємною згодою всіх Договірних Сторін. Вони набувають чинності першого числа місяця, що йде за тим, коли всі Договірні Сторони повідомлять Уряд Союзної Республіки Югославія про те, що внутрішньодержавні процедури, необхідні для набуття чинності вищезгаданими змінами, ними виконані. ( Стаття 46 в редакції Додаткового Протоколу від 26.03.98 )

Стаття 47

Ця Конвенція з Додатками, російський і французький тексти якої є автентичними, має бути ратифікована і набере чинності після здачі шести ратифікаційних грамот. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Уряду Федеративної Народної Республіки Югославії, в архівах якого зберігатиметься оригінал цієї Конвенції.

Уряд Федеративної Народної Республіки Югославії надішле всім учасникам Конвенції завірені копії оригіналу і повідомлятиме учасників Конвенції про здачу ратифікаційних грамот на зберігання в міру їх надходження.

Додаток I

Про входження Австрії до складу Дунайської Комісії

1. Представник Австрії увійде до складу Дунайської Комісії після врегулювання питання про Договір з Австрією.

2. Цей Додаток набере чинності одночасно з Конвенцією про режим судноплавства на Дунаї як її невід'ємна частина.

Додаток II

Про ділянку Габчіково - Геню

Щодо робіт, необхідних для забезпечення нормальних умов судноплавства на ділянці Габчіково-Геню (від 1821 до 1791 км), Договірні Сторони згодні визнати, що утримання цієї ділянки у належному судноплавному стані є спільним інтересом і що необхідні для цього роботи далеко виходять за межі робіт, яких можна розумно вимагати від відповідних прибережних країн.

Тому умовлено, що Дунайська Комісія повинна обговорити і розв'язати питання про те, чи буде для досягнення цієї мети доцільно заснувати для даної ділянки спеціальну річкову Адміністрацію, подібну до тих, які передбачені у статтях 20 і 21 або чи буде досить застосувати до даної ділянки постанови статей 4 і 34 (абзац,2) цієї Конвенції.

Правила, аналогічні до статті 20 даної Конвенції, невід'ємною частиною якої є цей Додаток, будуть застосовні у випадку, коли Адміністрація буде заснована.

На посвідчення чого нижчепідписані уповноважені підписали цю Конвенцію і приклали до неї печатки. Складено в місті Бєлграді серпня 18 дня тисяча дев'ятсот сорок восьмого року.

(Підписи)

Додатковий Протокол
до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї,
підписаної у Бєлграді 18 серпня 1948 року

1. Констатується, що раніше застосовуваний режим судноплавства на Дунаї, так само як і акти, що передбачали встановлення цього режиму, зокрема, Конвенція, підписана в Парижі 23 липня 1921 року, втратили свою чинність.

2. Все майно, що належало колишній Європейській Дунайській Комісії, передається спеціальній річковій Адміністрації в пониззях Дунаю, засновуваній згідно з статтею 20 Конвеиції, до якої відноситься цей Протокол.

3. Досягнуто угоди про визнання погашеними всіх зобов'язань колишньої Європейської Дунайської Комісії по сплаті кредитів, наданих їй Великобританією, Францією, Росією та іншими державами.

4. Зобов'язання колишньої Міжнародної Дунайської Комісії, так само як і зобов'язання колишньої Адміністрації Залізних Воріт і Катарактів, і гарантії в забезпечення цих зобов'язань визнаються погашеними.

5. Неліквідоване майно колишньої Міжнародної Дунайської Комісії передається Дунайській Комісії, передбаченій статтею 5 Конвенції, до якої відноситься цей Протокол. Частина майна колишньої Міжнародної Дунайської Комісії, передана у розпорядження колишньої Адміністрації Залізних Воріт і Катарактів, і все майно колишньої Адміністрації Залізних Воріт і Катарактів передаються спеціальній річковій Адміністрації Залізних Воріт, засновуваній згідно з статтею 21 Конвенції, до якої відноситься цей Протокол. Складено в місті Бєлграді 18 серпня тисяча дев'ятсот сорок восьмого року.

(Підписи)

Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Конвенцію про режим судноплавства на Дунаї 18 лютого 1949 р. Конвенція ратифікована також всіма державами, які беруть в ній участь: Болгарією, Румунією. Союзом РСР, Угорщиною, Чехословаччиною та Югославією.

Конвенція набрала чинності 11 травня 1949 р.