Конвенція
про мінімальні норми соціального забезпечення

Конвенція N 102

Офіційний переклад

(Конвенцію ратифіковано із заявою Законом ВР
N 1024-VIII від 16.03.2016)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

скликана в м. Женева Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та яка зібралася 4 червня 1952 року на свою тридцять п’яту сесію,

прийнявши рішення стосовно ухвалення низки пропозицій щодо мінімальних норм соціального забезпечення, які включені до п’ятого пункту порядку денного сесії,

визначивши, що ці пропозиції мають набути форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев’ятсот п’ятдесят другого року таку Конвенцію, на яку можна посилатися як на Конвенцію 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення:

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1

1. У цій Конвенції:

a) термін "встановлений" означає визначений національним законодавством або такий, що випливає з нього;

b) термін "проживання" означає звичайне проживання на території держави-члена, термін "житель" означає особу, яка звичайно проживає на території держави-члена;

c) термін "дружина" означає дружину, яка перебуває на утриманні свого чоловіка;

d) термін "вдова" означає жінку, яка перебувала на утриманні свого чоловіка на момент його смерті;

e) термін "дитина" означає дитину, яка не досягла віку закінчення шкільної освіти або не досягла 15-річного віку, як це може бути встановлено;

f) термін "стаж" означає або період сплати внесків, або період зайнятості, або період проживання, а також будь-яке поєднання цих періодів, як це може бути встановлено.

2. У статтях 10, 34 і 49 термін "допомога" означає допомогу, яка надається безпосередньо у формі догляду або опосередковано у формі відшкодування витрат, понесених відповідною особою.

Стаття 2

Кожна держава-член, щодо якої ця Конвенція є чинною:

a) повинна дотримуватися:

i) Розділу I;

ii) не менше ніж трьох з Розділів II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX та X, у тому числі щонайменше одного з Розділів IV, V, VI, IX та X;

iii) відповідних положень Розділів XI, XII і XIII, та

iv) Розділу XIV; і

b) повинна визначити у своїй ратифікаційній грамоті ті Розділи від II до X, щодо яких вона бере на себе зобов’язання за Конвенцією.

Стаття 3

1. Будь-яка держава-член, економіка та медичні установи якої ще не досягли достатнього рівня розвитку, може, в тому випадку й доти, доки компетентний орган державної влади вважає це необхідним, за допомогою заяви, що додається до ратифікаційної грамоти, скористатися тимчасовими вилученнями, передбаченими у таких статтях: 9 d); 12 (2); 15 d); 18 (2); 21 (c); 27 (d); 33 (b); 34 (3); 41 (d); 48 (c); 55 (d) та 61 (d).

2. Кожна держава-член, яка зробила заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, включає до своєї щорічної доповіді про застосування цієї Конвенції, яка подається згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, заяву щодо кожного вилучення, яким вона скористалася, про те:

a) що причина для збереження такого вилучення продовжує існувати; або

b) що вона відмовляється від використання свого права на таке вилучення починаючи із заявленої дати.

Стаття 4

1. Кожна держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію, може згодом повідомити Генеральному директору Міжнародного бюро праці, що вона бере на себе зобов’язання за Конвенцією стосовно одного чи більше Розділів від II до X, які не були раніше зазначені в її ратифікаційній грамоті.

2. Зобов’язання, зазначені в пункті 1 цієї статті, вважаються невід’ємною частиною ратифікації й такими, що мають силу ратифікації з дати повідомлення.

Стаття 5

У випадках, коли з метою дотримання будь-якого з Розділів від II до X цієї Конвенції, які включаються до ратифікації, від держави-члена вимагається надати захист визначеним категоріям осіб, які становлять не менше визначеного відсотка працюючих або жителів, то перш ніж узяти на себе зобов’язання стосовно дотримання такого Розділу, держава-член повинна пересвідчитися, що відповідного відсотка досягнуто.

Стаття 6

З метою дотримання Розділів II, ІІІ, IV, V, VIII (наскільки це стосується медичної допомоги), IX або X цієї Конвенції держава-член може брати до уваги захист за допомогою страхування, яке, хоча і не є згідно з національним законодавством обов’язковим для осіб, які підлягають захисту, але:

a) контролюється державними органами або перебуває під спільним управлінням роботодавців і працівників відповідно до визначених стандартів;

b) охоплює значну частину осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого для фізичної роботи робітника чоловічої статі, та

c) задовольняє, у сукупності з іншими видами захисту, де це необхідно, відповідні положення Конвенції.

Розділ II. Медичне обслуговування

Стаття 7

Кожна держава-член, для якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам, коли їхній стан потребує медичного обслуговування профілактичного або лікувального характеру, надання допомоги згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

Стаття 8

Охоплювані ризики включають будь-який хворобливий стан, незалежно від його причини, а також вагітність, пологи та їх наслідки.

Стаття 9

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, а також їхніх дружин і дітей, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, а також їхніх дружин і дітей, або

c) встановлені категорії жителів, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх жителів, або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, що мають 20 чи більше працівників, а також їхніх дружин і дітей.

Стаття 10

1. Допомога охоплює щонайменше:

a) у випадку хворобливого стану:

i) обслуговування лікарем загальної практики, включаючи візити додому;

ii) обслуговування спеціалізованим лікарем стаціонарних або амбулаторних хворих у лікарнях та таке саме обслуговування, яке може надаватися поза лікарнями;

iii) надання основних фармацевтичних засобів, які приписав лікар або інший кваліфікований практик, і

iv) госпіталізацію в разі необхідності, і

b) у випадку вагітності й пологів та їх наслідків:

i) обслуговування до, під час та після пологів, що надається або лікарем, або кваліфікованою акушеркою, та

ii) госпіталізацію в разі необхідності.

2. Бенефіціарій або його годувальник можуть бути залучені до часткової участі в оплаті вартості медичного обслуговування бенефіціарія у випадку його хворобливого стану; правила такої участі визначаються таким чином, щоб вона не виявилась непосильною.

3. Допомога, передбачена цією статтею, надається з метою збереження, відновлення та поліпшення здоров’я захищеної особи, її працездатності й здатності самостійно задовольняти власні потреби.

4. Установи або урядові відомства, відповідальні за надання допомоги, заохочують захищених осіб способами, які можуть вважатися доцільними, користуватися службами загальної охорони здоров’я, що надаються їм у розпорядження державними органами або іншими службами, які визнані такими органами.

Стаття 11

Допомога, зазначена у статті 10, повинна гарантуватися в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій захищеній особі, яка набула або годувальник якої набув такий стаж, що може бути визнаним необхідним для запобігання зловживанням.

Стаття 12

1. Допомога, зазначена у статті 10, повинна надаватися протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, за винятком того, що вона може бути обмежена 26 тижнями для кожного випадку хворобливого стану; однак медичне обслуговування не повинно призупинятися доти, доки виплачується допомога у зв’язку з хворобою, а для визначених захворювань, визнаних такими, що вимагають тривалого лікування, повинні бути прийняті положення про продовження зазначеного вище обмеження.

2. У випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, тривалість надання допомоги може обмежуватися 13 тижнями для кожного випадку.

Розділ III. Допомога у зв’язку з хворобою

Стаття 13

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги у зв’язку з хворобою відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

Стаття 14

Охоплюваний ризик включає спричинену хворобливим станом непрацездатність, яка зумовлює призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством.

Стаття 15

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) всіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67; або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Стаття 16

1. Коли захист поширюється на категорії працюючих або категорії економічно активного населення, допомога надається у вигляді періодичних виплат, що нараховуються таким чином, щоб виконувалися вимоги або статті 65, або статті 66.

2. Коли захист поширюється на всіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, допомога надається у вигляді періодичних виплат, що нараховуються таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67.

Стаття 17

Допомога, зазначена у статті 16, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій захищеній особі, яка набула стаж, що може бути визнаним необхідним для запобігання зловживанням.

Стаття 18

1. Допомога, зазначена у статті 16, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику за винятком того, що вона може бути обмежена 26 тижнями для кожного випадку захворювання і не виплачуватися за перші три дні призупинення заробітку.

2. Коли діє заява, зроблена за статтею 3, тривалість допомоги може обмежуватися:

a) таким періодом, щоб загальна кількість днів, за які надається допомога у зв’язку з хворобою в цьому році, перевищувала би щонайменше в десять разів середню чисельність захищених осіб у цьому році, або

b) 13 тижнями для кожного випадку захворювання з можливістю невиплати допомоги за перші три дні призупинення заробітку.

Розділ IV. Допомога по безробіттю

Стаття 19

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги по безробіттю відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

Стаття 20

Охоплюваний ризик включає призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством, спричинене неможливістю для захищеної особи, яка здатна і готова працювати, отримати роботу, що їй підходить.

Стаття 21

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) усіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67, або

c) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Стаття 22

1. Коли захист поширюється на категорії працюючих, допомога надається у вигляді періодичних виплат, які нараховуються таким чином, щоб дотримувалися або вимоги статті 65, або вимоги статті 66.

2. Коли захист поширюється на всіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, допомога повинна надаватися у вигляді періодичних виплат, нарахованих таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67.

Стаття 23

Допомога, зазначена у статті 22, гарантується у разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій захищеній особі, яка набула стаж, що може бути визнаним необхідним для запобігання зловживанням.

Стаття 24

1. Допомога, зазначена у статті 22, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, за винятком того, що вона може бути обмежена:

a) коли захисту підлягають категорії працюючих, - 13 тижнями в рамках 12-місячного періоду; або

b) коли захисту підлягають всі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, - 26 тижнями в рамках 12-місячного періоду.

2. Коли національним законодавством передбачається, що тривалість виплати допомоги залежить від тривалості періоду сплати внесків та/або від допомоги, отриманої раніше протягом встановленого періоду, положення підпункту а) пункту 1 вважаються виконаними, якщо середня тривалість виплати допомоги не є меншою ніж 13 тижнів у рамках 12-місячного періоду.

3. Допомога може не виплачуватися за період очікування протягом перших 7 днів у кожному випадку призупинення заробітку, причому дні безробіття до і після тимчасового працевлаштування на строк, який не перевищує встановленого періоду, зараховуються як частина одного і того самого випадку призупинення заробітку.

4. У випадку сезонних працівників тривалість виплати допомоги та періоду очікування може бути адаптована до умов їхньої зайнятості.

Розділ V. Допомога по старості

Стаття 25

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам допомогу по старості відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

Стаття 26

1. Охоплюваним ризиком є перевищення встановленого віку.

2. Встановлений вік не повинен перевищувати 65 років або такої вищої вікової межі, яка може бути визначена компетентними органами державної влади з належним урахуванням працездатності осіб похилого віку в цій країні.

3. Національне законодавство може призупиняти надання допомоги, якщо особа, яка має на неї право, займається будь-якою встановленою оплачуваною діяльністю, а також зменшувати допомогу, яка базується на системі внесків, - коли заробіток бенефіціарія перевищує встановлену суму, а за системою, яка не базується на внесках, - коли заробіток бенефіціарія або його інші кошти чи сукупність таких коштів і заробітку разом перевищують встановлену суму.

Стаття 27

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67, або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Стаття 28

Допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким чином, щоб:

a) у випадку, коли захисту підлягають категорії працюючих чи категорії економічно активного населення, дотримувались або вимоги статті 65, або вимоги статті 66;

b) у випадку, коли захисту підлягають всі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, дотримувались вимоги статті 67.

Стаття 29

1. Допомога, зазначена у статті 28, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше:

a) захищеній особі, яка набула до настання охоплюваного ризику відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 30 років сплати внесків або зайнятості чи 20 років проживання, або

b) захищеній особі, яка набула встановлений стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було сплачено встановлене середньорічне число внесків, коли, в принципі, підлягає захисту все економічно активне населення.

2. Коли допомога, згадана в пункті 1, обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:

a) захищеній особі, яка до настання охоплюваного ризику набула відповідно до встановлених правил 15-річний стаж сплати внесків або зайнятості; або

b) захищеній особі, яка набула встановлений стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було сплачено половину середньорічного числа внесків, встановленого відповідно до підпункту b) пункту 1 цієї статті, коли в принципі підлягає захисту все економічно активне населення.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються дотриманими, якщо допомога, обчислювана відповідно до положень Розділу XI, але на 10 відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, яка відповідно до встановлених правил набула 10-річний стаж сплати внесків або зайнятості або 5-річний стаж проживання.

4. Відсотковий рівень, зазначений в додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшений, коли стаж, необхідний для отримання скороченої у відсотковому рівні допомоги, перевищує 10 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим ніж 30 років; якщо такий стаж перевищує 15 років, виплачується скорочена допомога відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. У разі, коли виплата допомоги, згаданої в пунктах 1, 3 або 4 цієї статті, обумовлена мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога виплачується у встановлених умовах захищеній особі, яка лише через свій похилий вік під час набрання чинності положеннями щодо застосування цього Розділу Конвенції не змогла виконати умов, визначених відповідно до пункту 2 цієї статті, за винятком випадків, коли після досягнення віку, який перевищує звичайний вік, такій особі гарантується допомога відповідно до пунктів 1, 3 або 4 цієї статті.

Стаття 30

Допомога, зазначена у статтях 28 і 29, надається протягом всієї тривалості охоплюваного ризику.

Розділ VI. Допомога у випадку трудового каліцтва
або професійного захворювання

Стаття 31

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги у випадку трудового каліцтва або професійного захворювання відповідно до наведених нижче статей цього Розділу.

Стаття 32

Охоплювані ризики включають такі, якщо вони спричинені нещасним випадком або встановленим захворюванням, що настало внаслідок зайнятості:

a) хворобливий стан;

b) непрацездатність, зумовлену таким станом, яка спричиняє призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством;

c) повну втрату здатності заробляти або її часткову втрату понад встановленого ступеня, коли вона може набути постійного характеру, або відповідну втрату функціональної повноцінності, та

d) втрату засобів до існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника; у випадку вдови право на допомогу може обумовлюватися її визнанням згідно з національним законодавством нездатною утримувати себе самостійно.

Стаття 33

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, а стосовно допомоги в разі смерті годувальника - також їхніх дружин і дітей, або

b) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників, а стосовно допомоги в разі смерті годувальника - також їхніх дружин і дітей.

Стаття 34

1. У випадку хворобливого стану допомога повинна надаватися у вигляді медичного обслуговування, зазначеного в пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медичне обслуговування включатиме:

a) обслуговування лікарем загальної практики та спеціалізованим лікарем стаціонарних або амбулаторних хворих, включаючи візити додому;

b) стоматологічне обслуговування;

c) обслуговування медичними сестрами вдома чи в лікарнях або інших лікувальних закладах;

d) утримання в лікарнях, будинках для одужуючих, санаторіях або інших лікувальних закладах;

e) забезпечення стоматологічними, фармацевтичними та іншими медичними чи хірургічними засобами, включаючи протезні пристрої, підтримувані в справному стані, й окуляри; та

f) обслуговування, здійснюване під наглядом лікаря або дантиста, працівниками іншої професії, яку в законному порядку визнано суміжною з медичною.

3. У випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, медичне обслуговування включає щонайменше:

a) обслуговування лікарем загальної практики, включаючи візити додому;

b) обслуговування спеціалізованим лікарем стаціонарних та амбулаторних хворих у лікарнях та обслуговування, яке може надаватися таким лікарем поза лікарнями;

c) забезпечення основними фармацевтичними засобами, які приписав лікар або інший кваліфікований практик, і

d) госпіталізацію, в разі необхідності.

4. Медичне обслуговування, передбачене попередніми пунктами, надається з метою збереження, відновлення та поліпшення здоров’я захищеної особи, її працездатності й здатності самостійно задовольняти власні потреби.

Стаття 35

1. Установи або урядові відомства, які управляють медичним обслуговуванням, повинні співпрацювати, де це доцільно, із загальними службами професійної реабілітації з метою повернення осіб з обмеженими можливостями на прийнятну для них роботу.

2. Національне законодавство може вповноважити такі установи або відомства вживати заходів щодо професійної реабілітації осіб з обмеженими можливостями.

Стаття 36

1. Стосовно непрацездатності, повної втрати здатності до заробітку, коли вона може набути постійного характеру, або відповідної втрати функціональної повноцінності, а також у разі смерті годувальника допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким чином, щоб дотримувалися вимоги або статті 65, або статті 66.

2. У разі часткової втрати здатності до заробітку, яка може набути постійного характеру, або відповідної втрати функціональної повноцінності належна допомога надається у вигляді періодичних виплат, визначених у відповідній пропорції до допомоги, що має виплачуватися в разі повної втрати здатності до заробітку або відповідної втрати функціональної повноцінності.

3. Періодична виплата може бути замінена виплатою одноразової фіксованої допомоги:

a) якщо ступінь втрати працездатності невеликий, або

b) якщо компетентний орган державної влади отримає гарантію того, що одноразова допомога буде належним чином використана.

Стаття 37

Допомога, визначена статтями 34 і 36, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій підзахисній особі, яка працювала на території цієї держави-члена в момент нещасного випадку, якщо отримане ушкодження є наслідком нещасного випадку, або під час виникнення хвороби, якщо отримане ушкодження є наслідком хвороби; допомога у вигляді періодичних виплат у разі смерті годувальника надається його вдові та дітям.

Стаття 38

Допомога, визначена статтями 34 і 36, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, проте у разі непрацездатності допомога може не виплачуватися за перші три дні в кожному випадку призупинення заробітку.

Розділ VII. Родинна допомога

Стаття 39

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання родинної допомоги згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

Стаття 40

Охоплюваним ризиком є утримання дітей, як це встановлено.

Стаття 41

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усіх жителів, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Стаття 42

Допомога включає:

a) періодичну виплату будь-якій захищеній особі, що досягнула встановленого стажу, або

b) надання дітям чи для дітей їжі, одягу, житла, умов для відпочинку чи допомоги на дому, або

c) сукупність видів допомоги, зазначених у пунктах a) і b).

Стаття 43

Допомога, зазначена в статті 42, гарантується щонайменше тій захищеній особі, яка у рамках встановленого періоду досягла стажу, який може включати три місяці сплати внесків або зайнятості чи один рік проживання, як це може бути встановлено.

Стаття 44

Загальна сума допомоги, наданої захищеним особам згідно зі статтею 42, повинна становити:

a) 3 відсотки заробітної плати звичайного дорослого робітника чоловічої статі, визначеної згідно з правилами, зазначеними у статті 66, помножені на загальну кількість дітей всіх захищених осіб, або

b) 1,5 відсотка зазначеної заробітної плати, помножені на загальну кількість дітей усіх жителів.

Стаття 45

Коли допомога складається з періодичної виплати, вона повинна надаватися протягом усього охоплюваного ризику.

Розділ VIII. Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами

Стаття 46

Кожна держава-член, щодо якої є чинним цей Розділ Конвенції, гарантує захищеним особам допомогу у зв’язку з вагітністю і пологами згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

Стаття 47

Охоплювані ризики включають вагітність і пологи, їхні наслідки, а також пов’язане із цим призупинення заробітку, як це визначається національним законодавством.

Стаття 48

Захищені особи включають:

a) усіх жінок в установлених категоріях працюючих, що охоплюють не менше ніж 50 відсотків загальної кількості працюючих, а щодо медичного обслуговування у зв’язку з вагітністю і пологами - також дружин чоловіків у цих категоріях, або

b) усіх жінок в установлених категоріях економічно активного населення, що охоплюють не менше ніж 20 відсотків загальної кількості жителів, а щодо медичного обслуговування у зв’язку з вагітністю і пологами - також дружин чоловіків у цих категоріях, або

c) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, усіх жінок в установлених категоріях працюючих, що охоплюють не менше ніж 50 відсотків загальної кількості працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників, а щодо медичного обслуговування у зв’язку з вагітністю і пологами - також дружин чоловіків у цих категоріях.

Стаття 49

1. Під час вагітності, пологів та їхніх наслідків медична допомога у зв’язку з вагітністю і пологами надається у вигляді медичного обслуговування, зазначеного в пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медичне обслуговування включає щонайменше:

a) обслуговування до, під час та після пологів, що надається або лікарем, або кваліфікованою акушеркою, і

b) госпіталізацію, у разі необхідності.

3. Медичне обслуговування, зазначене в пункті 2 цієї статті, надається для збереження, відновлення і поліпшення здоров’я захищеної жінки, а також її працездатності і здатності самостійно задовольняти особисті потреби.

4. Установи чи урядові відомства, що управляють медичною допомогою у зв’язку з вагітністю і пологами, заохочують захищених жінок такими способами, які можуть вважатися доцільними, користуватися службами загальної охорони здоров’я, що надаються їм державними органами або іншими службами, визнаними такими органами.

Стаття 50

У разі призупинення заробітку у зв’язку з вагітністю, пологами та їхніми наслідками допомога надається у вигляді періодичної виплати, обчислюваних таким чином, щоб дотримувалися вимоги або статті 65, або статті 66. Розмір періодичної виплати може змінюватися протягом усієї тривалості охоплюваного ризику за умови, що середній розмір такої виплати буде відповідати цим вимогам.

Стаття 51

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше тій жінці в захищених категоріях, що досягла стажу, який може бути визнано необхідним для запобігання зловживанням; а допомога, зазначена у статті 49, гарантується також дружині того чоловіка в захищених категоріях, який також набув зазначений стаж.

Стаття 52

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику, проте періодична виплата може бути обмежена 12 тижнями або таким тривалішим періодом відсутності на роботі, який є не меншим, ніж такий, що вимагається чи допускається згідно з національним законодавством.

Розділ IX. Допомога по інвалідності

Стаття 53

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги по інвалідності згідно із наведеними нижче статтями цього Розділу.

Стаття 54

Охоплюваний ризик включає нездатність у встановленій мірі займатися будь-якою прибутковою діяльністю, коли ця нездатність може набути постійного характеру або зберігається після припинення виплати допомоги у разі хвороби.

Стаття 55

Захищені особи включають:

a) встановлені категорії працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) встановлені категорії економічно активного населення, які становлять не менше ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67, або

d) у випадках, коли дія заява, зроблена за статтею 3, встановлені категорії працюючих, що охоплюють не менше ніж 50 відсотків загальної кількості працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Стаття 56

Допомога надається у вигляді періодичної виплати, яка обчислюється таким чином, щоб:

a) у випадку, коли захищеними є категорії працюючих або категорії економічно активного населення, дотримувалися вимоги або статті 65, або статті 66;

b) у випадку, коли захищеними є всі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують встановлених меж, дотримувалися вимоги статті 67.

Стаття 57

1. Допомога, зазначена у статті 56, гарантується у разі настання охоплюваного ризику щонайменше:

a) захищеній особі, яка до настання охоплюваного ризику набула відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 15 років сплати внесків чи зайнятості або 10 років проживання, або

b) захищеній особі, яка набула встановлений трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було внесено установлену середньорічну кількість внесків, коли, в принципі, захищеним є все економічно активне населення.

2. Коли допомога, зазначена в пункті 1, обумовлена мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:

a) захищеній особі, яка до настання охоплюваного ризику набула відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати внесків або зайнятості, або

b) захищеній особі, яка набула встановлений трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було внесено половину середньорічної кількості внесків, встановленої згідно з підпунктом b) пункту 1 цієї статті, коли, в принципі, захищеним є все економічно активне населення.

3. Положення пункту 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями Розділу XI, але на 10 відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, яка набула відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати внесків, зайнятості або проживання.

4. Відсотковий рівень, зазначений у додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшено в тому разі, коли стаж, необхідний для отримання скороченої пенсії, перевищує 5 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим, ніж 15 років; скорочена пенсія виплачується згідно з пунктом 2 цієї статті.

Стаття 58

Допомога, зазначена у статтях 56 і 57, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику або до початку виплати допомоги по старості.

Розділ X. Допомога у зв’язку з втратою годувальника

Стаття 59

Кожна держава-член, щодо якої цей Розділ Конвенції є чинним, гарантує захищеним особам надання допомоги у зв’язку з втратою годувальника згідно з наведеними нижче статтями цього Розділу.

Стаття 60

1. Охоплюваний ризик включає втрату засобів до існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника; право на допомогу може обумовлюватися визнанням вдовою, згідно з національним законодавством, нездатною утримувати себе самостійно.

2. Національне законодавство може призупиняти надання допомоги, якщо особа, яка має на неї право, займається будь-якою встановленою оплачуваною діяльністю, а також зменшувати допомогу, яка базується на системі внесків, - коли заробіток бенефіціарія перевищує встановлену суму, а за системою, яка не базується на внесках, - коли заробіток бенефіціарія або його інші кошти чи сукупність таких коштів і заробітку разом перевищують встановлену суму.

Стаття 61

Захищені особи включають:

a) дружин та дітей годувальників у встановлених категоріях працюючих, які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх працюючих, або

b) дружин та дітей годувальників у встановлених категоріях економічно активного населення, які становлять не менше, ніж 20 відсотків усіх жителів, або

c) усіх вдів та дітей зі статусом жителя, які втратили годувальника і кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують меж, встановлених таким чином, щоб дотримувалися вимоги статті 67, або

d) у випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, дружин та дітей годувальників у встановлених категоріях працюючих, які становлять не менше, ніж 50 відсотків усіх працюючих на промислових підприємствах, які мають 20 чи більше працівників.

Стаття 62

Допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних таким чином, щоб:

a) у випадку, коли захищеними є категорії працюючих або категорії економічно активного населення, дотримувалися вимоги статті 65 або вимоги статті 66;

b) у випадку, коли захищеними є усі жителі, кошти яких під час охоплюваного ризику не перевищують установлених меж, дотримувалися вимоги статті 67.

Стаття 63

1. Допомога, зазначена у статті 62, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше:

a) захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 15 років сплати внесків чи зайнятості або 10 років проживання, або

b) захищеній особі, годувальник якої набув трирічний стаж сплати внесків і в період працездатного віку якого за нього було внесено встановлену середньорічну кількість внесків, коли, в принципі, захищеними є дружини та діти всього економічно активного населення.

2. Коли допомога, зазначена в пункті 1, обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:

a) захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил п’ятирічний стаж сплати внесків або зайнятості, або

b) захищеній особі, годувальник якої набув трирічного стажу сплати внесків і в період працездатного віку якого за нього було внесено половину середньорічної кількості внесків, встановленої згідно з підпунктом b) пункту 1 цієї статті, коли, в принципі, захищеними є дружини та діти всього економічно активного населення.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються дотриманими, якщо допомога, обчислювана згідно з вимогами Розділу XI, але на 10 відсотків менша, ніж зазначено в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил п’ятирічний стаж сплати внесків або зайнятості чи проживання.

4. Відсотковий рівень, зазначений у додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшений, коли стаж, необхідний для отримання скороченої у відсотковому рівні допомоги, перевищує 5 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим, ніж 15 років; скорочена допомога виплачується згідно з пунктом 2 цієї статті.

5. Набуття права на допомогу у зв’язку зі смертю годувальника бездітною вдовою, визнаною нездатною самостійно утримувати себе, може бути обумовлене вимогою мінімальної тривалості перебування в шлюбі.

Стаття 64

Допомога, зазначена у статтях 62 і 63, надається протягом усієї тривалості охоплюваного ризику.

Розділ XI. Обчислення періодичних виплат

Стаття 65

1. У випадку періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття, розмір допомоги, збільшений на суму будь-якої родинної допомоги, яка виплачується під час охоплюваного ризику, повинен досягати для типового бенефіціарія, зазначеного в додатку до цього Розділу та стосовно такого ризику, щонайменше зазначений у цьому додатку відсоток від всього попереднього заробітку бенефіціарія або його годувальника та розміру будь-якої родинної допомоги, що виплачується захищеній особі, яка має однакові з типовим бенефіціарієм сімейні обов’язки.

2. Попередній заробіток бенефіціарія або його годувальника обчислюється відповідно до встановлених правил, а якщо захищені особи або їхні годувальники класифікуються за розмірами заробітку, розмір їхнього попереднього заробітку може обчислюватися виходячи з базового заробітку того класу, до якого вони належать.

3. Може встановлюватися максимальний розмір допомоги або заробітку, з якого вона обчислюється, за умови, що цей максимальний розмір встановлюється таким чином, щоб дотримувались положення пункту 1 цієї статті в тих випадках, коли попередній заробіток бенефіціарія або його годувальника дорівнює заробітній платі кваліфікованого для фізичної роботи робітника чоловічої статі.

4. Попередній заробіток бенефіціарія або його годувальника, заробітна плата кваліфікованого для фізичної роботи робітника чоловічої статі, розмір допомоги та будь-які родинні допомоги обчислюються за один і той самий період.

5. Для інших бенефіціаріїв розмір допомоги обчислюється у розумному співвідношенні з розміром допомоги для типового бенефіціарія.

6. Для цілей цієї статті кваліфікованим для фізичної роботи робітником чоловічої статі є:

a) слюсар або токар на машинобудівному підприємстві, за винятком електротехнічного машинобудування, або

b) особа, що вважається типовою для кваліфікованої праці, визначена згідно з положеннями наведеного нижче пункту, або

c) особа, заробіток якої дорівнює або вище ніж заробіток 75 відсотків усіх захищених осіб, визначений за один рік або за коротші періоди, як це може бути встановлено, або

d) особа, заробіток якої дорівнює 125 відсоткам середнього заробітку всіх захищених осіб.

7. Типовим кваліфікованим робітником для цілей підпункту b) попереднього пункту є особа, зайнята в основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних захищених осіб чоловічої статі щодо охоплювального ризику або годувальників захищених осіб, визначених у кожному конкретному випадку, та з урахуванням найбільшої кількості зазначених осіб або годувальників; із цією метою використовується Міжнародна стандартна господарська класифікація усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948 року і наведена в додатку до цієї Конвенції, або така ж класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути до неї внесені.

8. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від району, кваліфікований для фізичної роботи робітник чоловічої статі може бути визначений для кожного району окремо згідно з пунктами 6 і 7 цієї статті.

9. Заробітна плата кваліфікованого для фізичної роботи робітника чоловічої статі визначається на основі ставок заробітної плати за нормальну кількість робочих годин, встановлену колективними договорами або національним законодавством чи на його підставі, залежно від випадку, або звичаєм, включаючи допомогу, пов’язану з вартістю життя, якщо така передбачається; у випадку, коли такі ставки розрізнюються за районами, але при цьому не застосовується пункт 8 цієї статті, береться середня ставка.

10. Розміри поточних періодичних виплат по старості, у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням (за винятком непрацездатності), по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника переглядаються в разі істотних змін у загальному рівні заробітків, якщо такі зміни є наслідком істотних змін у вартості життя.

Стаття 66

1. При періодичних виплатах, до яких застосовується ця стаття, розмір допомоги, збільшений на суму родинної допомоги, що виплачується під час охоплюваного ризику, повинен досягати для типового бенефіціарія, зазначеного в додатку до цього Розділу та стосовно такого ризику, щонайменше зазначеного в ньому відсотка заробітної плати звичайного дорослого робітника чоловічої статі, та розміру будь-якої родинної допомоги, що виплачується захищеній особі, яка має однакові з типовим бенефіціарієм сімейні обов’язки.

2. Заробітна плата звичайного дорослого робітника чоловічої статі, розмір допомоги та будь-якої іншої родинної допомоги обчислюються за той самий період.

3. Для інших бенефіціаріїв допомога обчислюється у розумному співвідношенні з розміром допомоги типовому бенефіціарію.

4. Для цілей цієї статті звичайним дорослим робітником чоловічої статі є:

a) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці на машинобудівному підприємстві, за винятком електротехнічного машинобудування, або

b) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці, визначена згідно з положеннями наведеного нижче пункту.

5. Типовим некваліфікованим робітником відповідно до цілей підпункту b) попереднього пункту є особа, зайнята в основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних захищених осіб чоловічої статі щодо охоплювального ризику або годувальників захищених осіб, визначених у кожному конкретному випадку, та з урахуванням найбільшої кількості зазначених осіб або годувальників; із цією метою застосовується Міжнародна стандартна господарська класифікація усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-йсесії 27 серпня 1948 року і наведена у додатку до цієї Конвенції, або така сама класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути до неї внесені.

6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від району, звичайний дорослий робітник чоловічої статі може визначатися для кожного району окремо згідно з пунктами 4 і 5 цієї статті.

7. Заробітна плата звичайного дорослого робітника чоловічої статі визначається на основі ставок заробітної плати за нормальну кількість робочих годин, встановлену колективними договорами або національним законодавством чи на його підставі, залежно від випадку, або звичаєм, включаючи допомогу, пов’язану з вартістю життя, якщо така передбачається; у випадку, коли такі ставки розрізнюються за районами, але при цьому не застосовується пункт 6 цієї статті, береться середня ставка.

8. Розміри поточних періодичних виплат по старості, у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням (за винятком непрацездатності), по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника переглядаються в разі істотних змін в загальному рівні заробітків, якщо такі зміни є наслідком істотних змін у вартості життя.

Стаття 67

При періодичних виплатах, до яких застосовується ця стаття:

a) розмір допомоги визначається згідно зі встановленою шкалою або згідно зі шкалою, що визначається компетентним органом державної влади відповідно до встановлених правил;

b) такий розмір допомоги може бути скорочений лише в тій мірі, у якій інші кошти родини бенефіціарія перевищують встановлені значні суми або значні суми, що визначаються компетентним органом державної влади відповідно до встановлених правил;

c) загальна сума допомоги та будь-яких інших коштів після відрахування значних сум, згаданих у підпункті b), повинна бути достатньою для утримання родини бенефіціарія в здорових і гідних умовах життя і не може бути меншою, ніж відповідна допомога, обчислена згідно з вимогами статті 66;

d) положення підпункту с) вважаються виконаними, якщо загальна сума допомоги, що виплачується за відповідним Розділом, перевищує щонайменше на 30 відсотків загальну суму допомоги, яка була б отримана внаслідок застосування положень статті 66 та положень:

i. підпункту b) статті 15 для Розділу III;

ii. підпункту b) статті 27 для Розділу V;

iii. підпункту b) статті 55 для Розділу IX;

iv. підпункту b) статті 61 для Розділу X.

Додаток
до Розділу XI

Періодичні виплати типовому бенефіціарію

Розділ XII. Рівноправність іноземних жителів

Стаття 68

1. Особи, які не є громадянами країни проживання, мають такі самі права, як і громадяни, що проживають у цій країні. При цьому для громадян, які народилися поза територією держави-члена, та іноземних жителів можуть бути встановлені спеціальні правила стосовно тих видів допомоги або її частин, які виплачуються повністю або головним чином з державних коштів, а також стосовно перехідних режимів.

2. При системі соціального забезпечення, що базується на внесках і яка захищає працюючих, захищені особи, які є громадянами іншої держави-члена, яка взяла на себе зобов’язання відповідного Розділу цієї Конвенції, мають на підставі того Розділу такі самі права, як і громадяни цієї держави-члена. При цьому застосування цього пункту може бути обумовлене наявністю двосторонньої чи багатосторонньої угоди, яка передбачає взаємність.

Розділ XIII. Загальні положення

Стаття 69

Допомога, на яку захищена особа мала би право за інших обставин за будь-яким з Розділів від II до X цієї Конвенції, може бути призупинена в тій мірі, як це може бути встановлено:

a) на весь час відсутності заінтересованої особи на території відповідної держави-члена;

b) на весь час, протягом якого заінтересована особа перебуває на державному утриманні або на утриманні будь-якого закладу чи служби соціального забезпечення, за умови, що будь-яка частина допомоги, яка перевищує вартість такого утримання, надається утриманцям бенефеціарія;

c) на весь час, протягом якого заінтересована особа отримує іншу грошову допомогу по соціальному забезпеченню, крім родинної допомоги, та на період, протягом якого їй виплачується компенсація за той самий ризик третьою стороною, за умови, що частина допомоги, виплату якої призупинено, не перевищує розміру іншої допомоги або компенсації, що виплачується третьою стороною;

d) якщо заінтересована особа намагалась отримати допомогу на підставі обману;

e) якщо причиною настання охоплюваного ризику був кримінальний злочин, вчинений заінтересованою особою;

f) якщо причиною настання охоплюваного ризику стало умисне правопорушення, вчинене заінтересованою особою;

g) у відповідних випадках, коли заінтересована особа нехтує послугами медичних або реабілітаційних служб, наданих у її розпорядження, або не виконує правил, встановлених для перевірки настання чи продовження охоплюваного ризику, або правил поведінки бенефіціарія;

h) щодо допомоги по безробіттю, коли відповідна особа не скористалася наданими їй послугами служб зайнятості;

i) щодо допомоги по безробіттю, коли така особа втратила роботу безпосередньо внаслідок припинення роботи через трудовий конфлікт, або ця особа припинила роботу за власним бажанням без обгрунтованої причини, і

j) щодо допомоги у зв’язку з втратою годувальника, на весь час, доки вдова живе з іншим чоловіком як його дружина.

Стаття 70

1. Кожна особа, яка звернулася із запитом на отримання допомоги, має право на апеляцію в разі відмови у наданні допомоги та право на оскарження стосовно якості або розміру допомоги.

2. У випадках, коли для застосування цієї Конвенції управління медичним обслуговуванням покладається на урядове відомство, відповідальне перед законодавчим органом, право на апеляцію, передбачене в пункті 1 цієї статті, може бути замінене правом подати на розгляд належному органу влади скаргу щодо відмови в наданні медичного обслуговування або щодо якості отриманого обслуговування.

3. У випадках, коли звернення розглядається спеціальним судовим органом, який створено для розгляду питань соціального забезпечення і в якому представлені захищені особи, окреме право на апеляцію не вимагається.

Стаття 71

1. Витрати на всі види допомоги, передбачені на підставі цієї Конвенції, та витрати, пов’язані з управлінням ними, покриваються у колективному порядку страховими внесками або шляхом оподаткування чи обома цими способами так, щоб це не було обтяжливим для осіб з малим заробітком, і щоб було взято до уваги економічний стан держави-члена та відповідних категорій захищених осіб.

2. Загальна сума страхових внесків, які виплачують захищені працюючі особи, не повинна перевищувати 50 відсотків всіх фінансових ресурсів, призначених для забезпечення захисту працюючих, їхніх дружин та дітей. Для встановлення того, чи дотримується ця умова, можуть бути взяті в сукупності всі види допомоги, що надаються державою-членом на виконання цієї Конвенції, за винятком родинної допомоги та допомоги у зв’язку з трудовим каліцтвом і професійним захворюванням, якщо остання забезпечується окремим способом.

3. Держава-член бере на себе загальну відповідальність за належне надання допомоги, передбаченої згідно із цією Конвенцією, і вживає із цією метою всіх необхідних заходів; вона забезпечує, щоб у відповідних випадках необхідні актуарні обстеження та розрахунки, пов’язані з фінансовою рівновагою, проводилися періодично та у всіх випадках до моменту внесення будь-яких змін до допомоги, ставок страхових внесків або податків, які спрямовані на покриття цих ризиків.

Стаття 72

1. У разі, якщо управління не доручено установі, що перебуває під державним контролем, або урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом, то представники захищених осіб повинні брати участь в управлінні або залучатися до управління як консультанти на встановлених умовах; національне законодавство може в аналогічний спосіб вирішувати питання про участь представників як роботодавців, так і органів державної влади.

2. Держава-член бере на себе загальну відповідальність за належне управління установами та службами, залученими до застосування цієї Конвенції.

Розділ XIV. Інші положення

Стаття 73

Ця Конвенція не застосовується до:

a) охоплюваних ризиків, які настали до набрання чинності відповідним Розділом цієї Конвенції для відповідної держави-члена;

b) допомоги за охоплюваними ризиками, які настали після набрання чинності відповідним Розділом цієї Конвенції для відповідної держави-члена, якщо право на отримання такої допомоги виникло в період, який передував цій даті.

Стаття 74

Ця Конвенція не вважається такою, що переглядає будь-яку з існуючих конвенцій.

Стаття 75

Якщо будь-яка Конвенція, яка може бути в подальшому прийнята Конференцією з будь-якого питання або питань, які порушує ця Конвенція, передбачить це, то ті положення цієї Конвенції, які будуть зазначені у вищезгаданій Конвенції, втрачають свою чинність для будь-якої держави-члена, яка ратифікувала вищезгадану Конвенцію, з дати набрання нею чинності для цієї держави-члена.

Стаття 76

1. Кожна держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію, повинна включати до щорічної доповіді про застосування цієї Конвенції, яка представляється згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці:

a) повну інформацію стосовно національного законодавства, відповідно до якого застосовуються положення цієї Конвенції, і

b) дані, що підтверджують дотримання статистичних умов, зазначених у нижчезазначених статтях, подані за формою, яка, наскільки це практично можливо, буде максимально відповідати пропозиціям Адміністративної ради Міжнародного бюро праці стосовно одноманітності подання цих даних у:

i) статтях 9 a), b), c) або d); 15 a), b) або d); 21 a) або c); 27 a), b) або d); 33 a) або b); 41 a), b) або d); 48 a), b) або c); 55 a), b) або d); 61 a), b) або d) щодо кількості захищених осіб;

ii) статтях 44, 65, 66 та 67 щодо розмірів допомоги;

iii) підпункті а) пункту 2 статті 18 щодо тривалості виплати допомоги у випадку захворювання;

iv) пункті 2 статті 24 щодо тривалості виплати допомоги по безробіттю; та

v) пункті 2 статті 71 щодо тієї частини фінансових ресурсів, що складається зі страхових внесків захищених працівників.

2. Кожна держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію, подає доповідь Генеральному директору Міжнародного бюро праці через визначені проміжки часу на запит Адміністративної ради про стан свого законодавства та практики щодо будь-якого з Розділів від II до X Конвенції, не зазначених нею під час ратифікації або в повідомленні, надісланому згодом на підставі статті 4.

Стаття 77

1. Ця Конвенція не застосовується до моряків або морських рибалок; захист моряків і морських рибалок передбачено Міжнародною конференцією праці в Конвенції 1946 року про соціальне забезпечення моряків та в Конвенції 1946 року про пенсії морякам.

2. Держава-член може виключити моряків та морських рибалок із числа працюючих, економічно активного населення або жителів під час обчислення відсотка працюючих або жителів, захищених згідно з будь-яким із Розділів від II до X, зазначеним державою-членом під час ратифікації.

Розділ XV. Прикінцеві положення

Стаття 78

Офіційні ратифікаційні грамоти цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 79

1. Ця Конвенція є обов’язковою для виконання лише для тих держав-членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких були зареєстровані Генеральним директором.

2. Конвенція набирає чинності через 12 місяців з дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох держав-членів.

3. Надалі ця Конвенція набирає чинності для кожної держави-члена через 12 місяців з дати реєстрації її ратифікаційної грамоти.

Стаття 80

1. У заявах, надісланих Генеральному директору Міжнародного бюро праці згідно з пунктом 2 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, повинні зазначатися:

a) території, до яких відповідна держава-член зобов’язується застосовувати положення Конвенції без змін;

b) території, до яких вона зобов’язується застосовувати положення Конвенції або положення будь-якого з її Розділів зі змінами, і подробиці цих змін;

c) території, до яких Конвенція не застосовується, і в таких випадках - причини її незастосовності;

d) території, стосовно яких держава-член резервує своє рішення до подальшого визначення позиції.

2. Зобов’язання, згадані в підпунктах a) і b) пункту 1 цієї статті, вважаються невід’ємною частиною ратифікації та мають силу ратифікації.

3. Будь-яка держава-член може в будь-який час подальшою заявою відмовитися від усіх або частини застережень, зроблених в її попередній заяві, на підставі підпунктів b), c) чи d) пункту 1 цієї статті.

4. Будь-яка держава-член у будь-який період, коли Конвенція може бути денонсована згідно з положеннями статті 82, може передати Генеральному директору нову заяву, якою змінюються в будь-якому аспекті умови будь-якої зробленої раніше заяви та визначається її нова позиція стосовно таких територій, які держава-член може зазначити.

Стаття 81

1. У заявах, що надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці згідно з пунктами 4 і 5 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, зазначається, чи будуть положення Конвенції або її Розділів, зазначених в заяві, застосовуватися до відповідної території зі змінами чи без змін; якщо в заяві зазначається, що положення Конвенції чи деяких її Розділів будуть застосовуватися зі змінами, в ній уточнюється, в чому полягають ці зміни.

2. Відповідна держава-член, інші держави-члени або заінтересований міжнародний орган можуть у будь-який час за допомогою нової заяви відмовитися повністю або частково від права користуватися змінами, визначеними в будь-якій попередній заяві.

3. Відповідна держава-член, інші держави-члени або заінтересований міжнародний орган можуть у будь-який період, коли ця Конвенція може бути денонсована згідно з положеннями статті 82, надіслати Генеральному директору нову заяву, якою змінюються в будь-якому аспекті умови будь-якої зробленої раніше заяви і повідомляється теперішня позиція щодо застосування цієї Конвенції.

Стаття 82

1. Держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту початкового набрання нею чинності, денонсувати Конвенцію чи будь-який з її Розділів від II до X актом про денонсацію, надісланим Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація набирає чинності через один рік після дати реєстрації такого акта.

2. Для кожної держави-члена, що ратифікувала цю Конвенцію та протягом року після закінчення зазначеного в попередньому пункті десятирічного періоду не використала свого права на денонсацію, передбаченого в цій статті, Конвенція залишається чинною на наступний період тривалістю десять років, і надалі вона може денонсувати цю Конвенцію чи будь-який з її Розділів від II до X після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому цією статтею.

Стаття 83

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всім державам-членам Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот, заяв та актів про денонсацію, надісланих йому державами-членами Організації.

2. Сповіщаючи державам-членам Організації про реєстрацію отриманої ним другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набрання чинності Конвенцією.

Стаття 84

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй для реєстрації згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй повні відомості стосовно всіх ратифікаційних грамот, заяв та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 85

У випадку, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це необхідним, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та розглядає доцільність включення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 86

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо у новій конвенції не передбачено інше, то:

a) ратифікація будь-якою державою-членом нової переглянутої конвенції спричиняє ipso jure, незалежно від згаданих вище положень статті 82, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова переглянута конвенція набрала чинності;

b) починаючи від дати набрання чинності новою переглянутою конвенцією ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації державами-членами.

2. У будь-якому разі ця Конвенція залишається чинною за формою та змістом для тих держав-членів, які її ратифікували, але не ратифікували нову переглянуту конвенцію.

Стаття 87

Англійський і французький тексти цієї Конвенції є рівноавтентичними.

Приложение

Додаток
Міжнародна стандартна господарська класифікація усіх
видів економічної діяльності (переглянута до 1969 року)

Перелік
розділів, підрозділів і основних груп

Розділ 1. Сільське господарство, мисливство,
лісове господарство та рибальство

Розділ 2. Гірничовидобувна промисловість

Розділ 3. Обробна промисловість

Розділ 4. Електроенергія, газ і вода

Розділ 5. Будівництво

Розділ 6. Оптова та роздрібна торгівля,
ресторани та готелі

Розділ 7. Транспорт, складське господарство та зв’язок

Розділ 8. Фінансова справа, страхування, операції з
нерухомим майном та комерційні послуги

Розділ 9. Комунальне, соціальне та
особисте обслуговування

Розділ 0. Види діяльності, які не
визначені з достатньою точністю