Рекомендація
щодо професійного навчання в сільському господарстві
N 101

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 6 червня 1956 року на свою 39-у сесію,

постановивши прийняти ряд пропозицій щодо професійного навчання в сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, і

вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят шостого року нижченаведену рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1956 року щодо професійного навчання в сільському господарстві:

беручи до уваги, що Міжнародна конференція праці на своїй 3-й сесії прийняла Рекомендацію 1921 року щодо технічної освіти (в сільському господарстві), яка закликає кожного члена докласти зусиль до розвитку технічної освіти в сільському господарстві, зокрема, до відкриття доступу до нього найманих сільськогосподарських працівників на однакових умовах із всіма іншими особами, які зайняті у сільському господарстві;

беручи до уваги, що Міжнародна конференція праці докладно обговорила питання професійного навчання взагалі і, зокрема, ухвалила Рекомендацію 1939 року щодо професійного навчання і Рекомендацію 1950 року щодо професійного навчання дорослих;

беручи до уваги, що Постійний сільськогосподарський комітет Міжнародної організації праці вивчив окремі види професійного навчання в сільському господарстві і зробив щодо цього пропозиції;

беручи до уваги необхідність встановлення і розширення членами Організації належних систем професійного навчання в сільському господарстві,

Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації застосував нижченаведені положення, як тільки це дозволять умови країни, і подав Міжнародному бюро праці, на запит Адміністративної ради, доповідь з викладенням заходів, вжитих для втілення в життя цих пропозицій:

I. Принципи та мета навчання

1. У кожній країні органи влади, інші належні органи або ж ті та інші повинні разом стежити за тим, щоб професійне навчання у сільському господарстві забезпечувалося і організовувалося згідно з дієвою, продуманою, систематичною та узгодженою програмою.

2. 1) Мета професійного навчання у сільському господарстві має бути чітко визначена в кожній країні з врахуванням таких умов, як необхідність:

а) прищеплювати сільськогосподарським працівникам різних категорій (некваліфікованим, напівкваліфікованим і кваліфікованим працівникам, керівникам, землевласникам і домашнім господаркам) практичні навички і знання, необхідні для їхньої професійної діяльності, викликати в них почуття соціального значення виконуваної ними роботи і прагнути до визнання громадською думкою цінності сільськогосподарської професії;

b) використовувати більш ефективно в сільському господарстві землю, інші природні ресурси, робочу силу і капітали;

с) забезпечувати зберігання земель та інших природних ресурсів, необхідних для сільського господарства;

d) підвищувати продуктивність праці, випуск продукції та врожайність в сільському господарстві, покращувати якість сільськогосподарських продуктів, способи їх виготовлення і переробки у господарствах з метою полегшення їх збуту і головним чином з метою підвищення рівня харчування;

е) підвищувати доходи і рівень життя, покращувати умови праці, збільшувати можливості зайнятості і просування по роботі в сільському господарстві, щоб сприяти усуненню існуючої у цьому відношенні невідповідності між сільським господарством та іншими видами занять;

f) заохочувати механізацію там, де це доцільно, а також техніку безпеки сільськогосподарської праці і полегшувати сільськогосподарські роботи, особливо жінкам і дітям;

g) досягати в галузі зайнятості належної рівноваги між сільським господарством та іншими галузями економічної діяльності;

h) забезпечувати сільську молодь необхідним професійним орієнтуванням;

і) заохочувати належною мірою влаштування достатньої кількості молодих людей на роботу до різних галузей сільського господарства;

j) вирішувати проблеми сезонного безробіття і недостатньої зайнятості в сільському господарстві;

k) усувати розрив між новітніми досягненнями агротехніки і практичним їх застосуванням;

l) покращувати сільський побут взагалі, спрямовуючи зусилля на те, щоб сільськогосподарська робота стала джерелом більш повного задоволення.

2) У цьому зв'язку навчання повинне включати ознайомлення учнів з належними даними агротехніки і методами роботи; розвинення в них здатності мислення і навчання, в міру необхідності, плануванню сільських робіт і принципам на практиці управління господарством; викладання має враховувати здатність сільського населення сприймати навчання, що визначається, зокрема, ступенем його соціально-економічного розвитку, і повинно бути організоване так, щоб врешті-решт сільське населення мало змогу, в міру можливостей, отримувати освіту і підготовку, рівноцінні якісно, якщо не в деталях, освіті і підготовці, отримуваним міським населенням.

II. Обсяг програми навчання

3. 1) Програма професійного навчання в сільському господарстві повинна охоплювати все населення, зайняте в сільському господарстві, незалежно від раси, релігії, національної належності або статі, а також правового відношення до землі; вона, наприклад, повинна поширюватися на всіх осіб, які є сільськогосподарськими працівниками або землеробами, або бажають стати такими, включаючи сезонних працівників, сільських працівниць і працівників, зайнятих на роботах, тісно пов'язаних із сільським господарством.

2) В міру необхідності на початковій стадії і в слаборозвинутих країнах така програма може обмежуватися навчанням осіб, які живуть на доступній відстані і яких може навчати наявний персонал, а також поширюватися лише на ті райони і категорії осіб, які найбільш потребують навчання і можуть дістати від цього навчання найбільшу користь.

3) У слаборозвинутих районах, де спостерігається недостатність засобів навчання, одним з перших заходів повинно бути створення штату кваліфікованих викладачів та інструкторів, які розуміють і люблять сільськогосподарське середовище і мають, в міру можливостей, особистий досвід сільськогосподарського життя і роботи.

4) Навіть у тих випадках, коли немає таких кваліфікованих викладачів та інструкторів, слід сприяти організації навчання в сільських господарствах і маєтках, де землероби достатньо досвідчені, щоб надавати практичну підготовку.

4. 1) У слаборозвинутих країнах у першу чергу має здійснюватися навчання грамоті. До професійного навчання або разом з ним має проводитися курс загальної освіти, який включає основні предмети, що відповідають прийнятим у даній країні нормам. Коли професійне навчання надається в школі, воно має супроводжуватись курсом загальної освіти.

2) В міру можливостей програми професійного навчання в сільському господарстві повинні включати теоретичну підготовку, а також викладання таких суміжних, що носять загальний характер, предметів, як соціальні питання сільського життя.

5. При розробленні програм навчання повинні, зокрема, враховуватися:

а) учні та ступінь професійної кваліфікації, досягнення якої є метою викладання;

b) аграрна структура, ступінь розвитку, досягнута у сільському господарстві, і тип сільськогосподарського виробництва;

с) тенденція ринку сільської зайнятості, а також рухомість робочої сили або потреба в цій рухомості;

d) устрій соціального життя, побут, звичаї і прагнення сільськогосподарських общин;

е) загальна лінія національної політики.

6. 1) Наскільки це можливо і доцільно, професійна підготовка сільськогосподарського населення повинна включати додаткове навчання, зокрема, виготовленню і ремонту сільськогосподарських знарядь, утриманню і простому лагодженню сільськогосподарських машин, переробці сільськогосподарських продуктів, а також будівництву і утриманню сільськогосподарських будівель.

2) У районах, де спостерігається або може виникнути недостатня зайнятість, повинна, коли це виявиться можливим і доцільним, передбачатися організація курсів навчання осіб обох статей сільським або іншим ремеслам, щоб забезпечити їх можливістю отримання додаткового або іншого заробітку.

III. Методи навчання

Допрофесійне навчання

7. Слід вжити належних заходів для досягнення однакового рівня освіти в сільських і міських місцевостях і організації цієї освіти на одній загальній основі. Методи викладання і, коли доцільно, програми початкових сільських шкіл повинні відповідати вимогам сільських районів і середовища, в якому живуть сільські діти.

8. Для забезпечення загальної освіти на міцній, широкій основі, для розвитку розуміння природи, спритності рук і спостережливості класне викладання в початкових школах повинне доповнюватися, в міру можливостей, практичним навчанням у шкільних садках і курсами навчання кустарному ремеслу, що входять у шкільну програму. Це практичне навчання не повинне здійснюватися на шкоду курсам і програмам загальної освіти.

9. У сільських місцевостях слаборозвинутих районів повинні проводитися програми популяризації основ знань для ознайомлення учнів, у рамках узгодженої програми, із вдосконаленою технікою в галузі сільського господарства, а також в галузі сільських промислів, санітарії, охорони здоров'я, харчування, дитячої гігієни, зберігання харчових продуктів, житлового будівництва, сільського благоустрою і шляхів сполучення. В слаборозвинутих країнах слід приділяти особливу увагу належному навчанню знедоленої частини сільськогосподарського населення, особливо тієї, що веде племінний спосіб життя, застосовує первісні методи сільського господарства і має дуже низький рівень життя.

Сільськогосподарська освіта в середніх школах

10. 1) Коли це є бажаним і коли навчання має чисто професійний характер і не передбачається в середній школі, сільськогосподарська освіта в сільських школах має носити загальний характер. В сільських районах вона має відповідати загальнодержавним і місцевим умовам. Коли сільське господарство не викладається, має передбачатися поступове введення цього предмета в курс середніх сільських шкіл. Це викладання не повинне здійснюватися на шкоду загальноосвітнім курсам і програмам.

2) В міру можливостей це викладання повинне доповнюватися практичними заняттями, що проводяться в шкільних, дослідних та інших сільських господарствах, при цьому такого роду роботи повинні обмежуватися вимогами щодо викладання.

Сільськогосподарські навчальні заклади

11. Повинне передбачатися заснування сільськогосподарських навчальних закладів, що забезпечують належної тривалості підготовку до сільськогосподарських робіт, виробництва і збуту сільськогосподарських продуктів, оволодіння методами експлуатації і керівництва, а також інших відповідних предметів.

12. На подальших стадіях розробки програм професійного навчання повинне передбачатися заснування:

а) відкритих для учнів обох статей навчальних закладів або спеціальних відділів навчальних закладів, що готують до роботи у певних галузях сільського господарства;

b) відкритих для учнів обох статей навчальних закладів або спеціальних відділів навчальних закладів, що готують сільськогосподарських працівників особливих категорій або навчають спеціальним знанням, потрібним у сільському господарстві;

с) навчальних закладів або спеціальних відділів навчальних закладів, що навчають сільському домашньому господарству.

13. Де це виявиться можливим і доцільним, при сільськогосподарських навчальних закладах повинні існувати господарства з тим, щоб пов'язати теоретичне навчання з сільськогосподарською працею і надати учням необхідну практичну підготовку; у разі неможливості або в тих випадках, коли є бажаним доповнити таку підготовку, повинні здійснюватися заходи, спрямовані на проведення необхідного практичного навчання на підхожих господарствах або дослідних станціях за умови, що воно обмежиться навчанням, необхідним для учнів.

14. При заснуванні сільськогосподарських навчальних закладів необхідно враховувати:

а) особливо у слабозаселених країнах з великими сільськими господарствами - вигоди, які може надати для учнів можливість вступити до таких навчальних закладів у ролі пансіонерів або напівпансіонерів;

b) у місцевостях з достатнім ступенем грамотності - організація курсів заочного навчання і радіообслуговування сільського населення віддалених районів з організацією, в міру можливостей, додаткових курсів в навчальних закладах із гуртожитком;

с) застосування наочно-слухових посібників.

Скорочені курси

15. 1) Скорочені, сезонні, вечірні і пересувні курси повинні розглядатися як особливо корисні:

а) для заохочення синів і дочок дрібних фермерів і найманих працівників покращувати свою професійну кваліфікацію і розширювати свої загальні пізнання;

b) для ознайомлення спеціалістів або фермерів і найманих працівників із вдосконаленими або найновішими методами;

с) для навчання окремих категорій працівників спеціальним знанням і методам, як, наприклад, вирощування окремих культур, догляд за худобою і годування її, утримання і користування знаряддями або машинами, загальне утримання господарства і боротьба з хворобами тварин і рослин, а також з шкідниками.

2) Розклад занять на цих курсах повинен відповідати місцевим вимогам, і вони не повинні замінювати більш тривалих курсів, коли влаштування останніх є можливим і бажаним.

Навчання у господарствах

16. 1) Коли це є необхідним і доцільним, органи влади та інші належні органи або ж ті та інші разом повинні організовувати влаштування практикантів у певні господарства, зокрема, щоб забезпечити підготовку майбутніх землеробів, особливо в районах з відносно високим рівнем агротехніки; як правило, такій підготовці має передувати належна загальна освіта, причому вона повинна бути організована з врахуванням притаманного даному району типу виробничої одиниці: чи то село, великий маєток чи плантація, кооперативне господарство, групове поселення, дрібне або середнє господарство.

2) Господарство, в якому проводиться це навчання, має ретельно вибиратися з урахуванням, коли доцільно, можливості використовувати з цією метою інше господарство, ніж те, в якому проживає учень. Навчання в господарствах повинне, коли це можливо, доповнюватися теоретичним навчанням.

Служби розповсюдження сільськогосподарських знань

17. 1) Повинні створюватися і розширюватися служби розповсюдження сільськогосподарських знань згідно із ступенем розвитку кожної окремої країни, з тим щоб дати землеробам можливість практично використовувати результати науково-технічної роботи і повідомляти відповідні установи про технічні проблеми, що виникають, з метою їх вирішення.

2) Слід заохочувати розробку фермерами та сільськогосподарськими організаціями, включаючи організації роботодавців і працівників, власних програм розповсюдження сільськогосподарських знань, і у всякому разі вони повинні залучатися до участі в розробці і у виконанні офіційних програм і в подібній освітницькій діяльності.

18. Беручи до уваги, що в слаборозвинутих країнах доцільними програмами професійного навчання є прості програми практичного характеру, що піддаються розширенню як їхнього географічного обсягу, так і їхнього змісту, розповсюдженню сільськогосподарських знань слід приділяти особливе місце в розробці таких програм і у справі втілення в життя планів розвитку сільського господарства.

19. Служби розповсюдження сільськогосподарських знань повинні, в міру необхідності, брати участь спільно з іншими заінтересованими установами у розробці програм для молоді, заснуванні сільськогосподарських клубів для підлітків і в справі покращення сімейного і суспільного побуту.

Учнівство

20. 1) Коли сільське господарство добре організоване і коли цього вимагають застосовувані методи, повинна розглядатися розробка програм учнівства.

2) При розробці цих програм особлива увага повинна приділятися вимогам окремих галузей сільського господарства, окремих районів і окремих категорій працівників; програми повинні здійснюватися в навчальних закладах із гуртожитком або у господарствах, викладачі або фермери яких володіють необхідною кваліфікацією і належними здібностями.

3) Заходи щодо навчання в обраній учнем галузі сільського господарства, обмеження призначених йому завдань роботами, необхідними для його навчання, забезпечення його необхідним обладнанням і покладений на нього обов'язок відвідувати загальноосвітні і технічні навчальні заклади повинні затверджуватися належним органом або належними органами.

4) Згадані в попередніх пунктах заходи повинні проводитися в порядку законів, постанов і рішень органів державного управління, на яких покладений контроль над учнівством, в порядку колективних договорів, шляхом поєднання зазначених методів і, за їх відсутністю, за допомогою інших відповідних методів.

21. Представницькі організації підприємств і працівників, де такі існують, повинні залучатися, на засадах повної рівноправності, до тісного співробітництва в розробці і практичному застосуванні навчальних програм і спостереженні за їх втіленням у життя.

22. 1) Доступ до учнівства повинен бути відкритий для кандидатів, які володіють достатньою кваліфікацією, виявили бажання займатися сільським господарством, закінчили або закінчать курс обов'язкової освіти.

2) Доступ до учнівства і програма навчання повинні знаходитись під наглядом таких встановлених законодавчим або іншим шляхом органів з питань праці, сільського господарства або освіти, які будуть визнані найбільш підхожими за існуючих у даній країні умов.

3) При визначенні кількості молодих практикантів слід враховувати кількість зайнятих у даному господарстві досвідчених дорослих працівників як в інтересах практикантів, так і в інтересах дорослих працівників.

4) Практиканти, які успішно закінчили курс навчання, повинні вважатися кваліфікованими працівниками та отримувати на це посвідчення від належного органу.

23. 1) Умови праці учнів, установлені в порядку двостороннього контракту, колективного договору, закону чи інакше, повинні точно визначати відповідні обов'язки фермера та учня, тривалість навчання, ступінь пізнань і кваліфікації, яких повинен набути учень для досягнення задовільного рівня у виконанні сільськогосподарських робіт, а також можливий обов'язок відвідувати школи, що надають загальну і технічну освіту. Ці умови повинні, крім того, забезпечувати, щоб роботи, які вимагаються від учнів, обмежувалися працею, необхідною для його навчання, і щоб будь-який спір передавався належному органу для вирішення.

2) Мінімальні ставки винагороди, її збільшення, тривалість робочого дня, відпустка, харчування і житлові умови, страхування, відшкодування по хворобі і нещасним випадкам повинні визначатися щодо учнів у порядку законів, постанов, арбітражних рішень, колективних договорів або рішень, винесених особливо уповноваженими органами.

3) Представницькі організації роботодавців і працівників, де такі існують, повинні залучатися до участі, на основах повної рівноправності, у розробці і втіленні в життя правил про учнівську працю і нагляд за їх дотриманням.

24. 1) На початкових стадіях навчання повинна виконуватися оцінка досягнутих успіхів із зазначенням виконаної роботи, тривалості навчання і досягнутого учнем ступеня кваліфікації як у цілому, так і у виконанні окремих видів роботи; ця оцінка повинна, в міру необхідності, доповнюватися проведенням практичних випробувань.

2) По досягненні найвищих стадій навчання або при особливо розроблених програмах перевірка успішності закінчення програми учнівства повинна здійснюватися належним органом управління. З цією метою має передбачатися ряд практичних і теоретичних випробувань із загальних питань сільського господарства і тієї його окремої галузі, якій присвячує себе учень.

Підготовка викладачів і сільських керівників

25. 1) Будь-яка програма навчання в сільському господарстві повинна передбачати, в порядку першочерговості, підготовку викладачів і співпрацівників установ в галузі сільського господарства і підсобних промислів; ці викладачі та співпрацівники повинні, в міру можливості, мати особистий досвід сільськогосподарського життя і праці.

2) Це навчання повинне, в міру необхідності, прискорюватися такими шляхами, як:

а) створення належних підготовчих установ;

b) створення центрів сільського благоустрою і показово-освітніх центрів;

с) влаштування спеціальних короткотермінових курсів для випускників вищих сільськогосподарських навчальних закладів; такі курси повинні, в міру необхідності, крім технічних предметів висвітлювати також питання викладання та адміністрування, з тим щоб краще готувати слухачів до активної діяльності в галузі професійної освіти, яка відповідає вимогам сільського господарства і забезпечує досконале володіння найновітнішою технікою.

26. Викладачі та інструктори вищих сільськогосподарських учбових закладів повинні:

а) бути переважно особами з університетською або рівноцінною освітою;

b) отримувати допомогу і заохочення для поповнення своїх знань шляхом відвідування курсів удосконалення і шляхом надання їм особливих періодичних відпусток.

Навчальні посібники та матеріали

27. Посібники та матеріали, що використовуються при здійсненні програм професійного навчання, повинні відповідати висновкам науково-дослідних установ та іншим науковим даним; викладачам та учням належить регулярно доставляти належну документацію.

28. 1) Зважаючи на те, що сільськогосподарська освіта повинна брати до уваги місцеві та регіональні умови і проблеми, навчальні посібники та матеріали мають вибиратися з врахуванням економічної структури районів, де учень буде працювати.

2) Якщо навчальні посібники та матеріали привозяться з інших країн і районів, то вони повинні бути відповідно пристосовані до місцевих вимог.

29. Коли існує група країн, які мають спільні риси і стоять перед однаковими проблемами, то, особливо на початковій стадії професійного навчання, повинна вивчатися можливість вироблення для цих країн стандартизованих навчальних посібників шляхом безпосередньої консультації між ними. У всякому випадку повинен заохочуватися вільний обмін навчальними посібниками.

30. Наочно-слухові посібники повинні широко використовуватися при здійсненні програм професійного навчання, особливо в місцевостях з високим ступенем неграмотності. Однак вони не повинні замінювати інших засобів і методів викладання. Необхідно мати на увазі особливу цінність діафільмів і діапозитивів.

IV. Сільськогосподарські та інші заінтересовані
організації

31. Організації фермерів і сільськогосподарських працівників (у тому числі професійні союзи), жіночі сільськогосподарські організації та організації сільської молоді та інші заінтересовані організації, як, наприклад, кооперативи, повинні відігравати важливу роль на всіх стадіях професійного навчання. Слід всіляко заохочувати прояви ними дійсного інтересу до покращення цього навчання.

V. Діяльність у національному плані

32. 1) Відповідальність за програми професійного навчання повинна покладатися на орган або органи влади, які здатні досягнути найкращих результатів; коли ця відповідальність покладена спільно на декілька органів влади, то повинні передбачатися засоби, спрямовані на узгоджене виконання таких програм. У здійсненні цих програм повинні брати участь місцеві органи влади. Належить тісно співпрацювати з організаціями сільськогосподарських роботодавців і працівників та з іншими заінтересованими організаціями, де такі існують.

2) Слід заохочувати певну узгодженість між програмами приватної і державної освіти, з тим щоб:

а) учні могли вільно переходити з одного ступеня на інший;

b) належно задовольнялися потреби різних районів і галузей сільськогосподарської професії з дотриманням необхідної міри однаковості програм навчання;

с) сільськогосподарські науково-дослідні заклади, служби розповсюдження сільськогосподарських знань і всі сільськогосподарські навчальні заклади здійснювали тісне співробітництво.

33. 1) Належні органи влади повинні поступово розробляти загальні норми, що відповідають, у разі необхідності, окремим районам з таких питань, як: умови допуску до професійного навчання в різних галузях сільського господарства; тривалість навчання і тривалість курсів; навчальні матеріали і посібники; кваліфікація викладачів; їхня заробітна плата та умови праці; кількісний склад класів; програми навчання; іспити; умови, за яких навчання може вважатися закінченим. При розробці цих норм слід вживати відповідних заходів, спрямованих на встановлення узгодженості з представницькими організаціями фермерів і сільськогосподарських працівників та з іншими заінтересованими організаціями, де такі існують.

2) На всіх стадіях професійного навчання повинна заохочуватися приватна діяльність, спрямована на розробку і виконання програм навчання, а застосування норм повинне доручатися визнаним навчальним закладам, які перебувають, в міру необхідності, під контролем належних органів.

34. Хоча для втілення в життя програм професійного навчання нерідко потрібна місцева фінансова підтримка, державна влада також повинна допомагати, в міру можливості і необхідності, здійсненню державних і приватних програм професійного навчання такими шляхами, як: забезпечення грошовими коштами, земельними ділянками, спорудами, транспортними засобами, навчальними матеріалами та інвентарем; участь, шляхом надання навчальних стипендій або іншим способом, у витратах на утримання або навчання учнів і надання безкоштовного прийняття до навчальних закладів з гуртожитком учнів, які мають належну кваліфікацію, особливо тих, які не можуть платити за навчання.

35. 1) Органи влади, інші належні органи або ті та інші спільно повинні координувати програми професійного навчання з іншими державними заходами в галузі сільського господарства. Зокрема, вони повинні слідкувати за тим, щоб ці програми розроблялися з урахуванням існування можливості тривалої зайнятості і поселення майбутніх сільськогосподарських працівників, що визначається, між іншим, наявністю земель, сільськогосподарського кредиту та ринків.

2) Органи влади, інші належні органи або ті та інші спільно повинні вживати всіх необхідних практичних заходів, щоб полегшити працевлаштування учнів після закінчення професійного навчання, і повинні допомагати випускникам знаходити підхожі для них господарства чи роботу, що відповідають їхній кваліфікації.

36. Органи влади, інші належні органи або ті та інші спільно повинні розробляти методи оцінки ефективності програм навчання і визначати, наприклад, чи сприяють вони підвищенню життєвого рівня і рівня виробництва у сільському господарстві і досягненню перелічених у параграфі 2 цілей; вони також повинні часто перевіряти досягнуті успіхи.

VI. Діяльність в міжнародному плані

37. 1) В міру можливостей повинен заохочуватися, особливо між країнами з подібним укладом сільського господарства, взаємний обмін фермерами, сільськогосподарськими працівниками, сільськогосподарською молоддю, викладачами, дослідниками, експертами, а також обмін науковими виданнями з питань сільського господарства.

2) Там, де це доцільно, слід сприяти розвитку міжнародних науково-дослідних центрів, центрів по розповсюдженню сільськогосподарських знань і центрів професійного навчання і організації міжнародних нарад для осіб, які займаються дослідженням або розповсюдженням сільськогосподарських знань, і викладачів сільськогосподарських навчальних закладів.

"Міжнародне законодавство про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП, Київ, 1997 р.