Рекомендація
щодо літніх працівників
N 162

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 4 червня 1980 року на 66-у сесію,

нагадуючи, що Конвенція і Рекомендація 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять не називають вік в числі наведених в них мотивів дискримінації, але передбачають можливість розширення переліку цих мотивів,

нагадуючи спеціальні положення про літніх працівників Рекомендації 1964 року щодо політики в галузі працевлаштування і Рекомендації 1975 року щодо розвитку людських ресурсів,

нагадуючи положення існуючих актів у питанні соціального забезпечення літніх працівників, зокрема, положень Конвенції і Рекомендації 1967 року про допомогу по інвалідності, по старості і в разі втрати годувальника,

нагадуючи також положення пункту 3 статті 6 Декларації про рівність можливостей і ставлення для працюючих жінок, прийнятої 60-ю сесією Міжнародної конференції праці у 1975 році,

вважаючи бажаним доповнити існуючі акти нормами про рівність ставлення та можливостей для літніх працівників, про їхній захист у питанні працевлаштування та про підготовку й вихід на пенсію,

вирішивши ухвалити ряд пропозицій про літніх працівників: праця та вихід на пенсію, що є пунктом 4 порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,

ухвалює двадцять третього червня тисяча дев'ятсот вісімдесятого року нижченаведену рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1980 року щодо літніх працівників:

I. Загальні положення

1. 1) Ця Рекомендація поширюється на всіх працівників, які з віком можуть відчувати труднощі в галузі праці та занять.

2) При здійсненні цієї Рекомендації кожна країна відповідно до національних законодавства та практики і місцевих умов може більш точно визначати тих працівників, на котрих вона поширюється, із зазначенням окремих вікових категорій.

3) Працівники, на яких поширюється ця Рекомендація, в подальшому називаються літніми працівниками.

2. Проблеми працевлаштування літніх працівників слід розглядати в рамках загальної та збалансованої стратегії повної зайнятості і - на рівні підприємств - в рамках загальної та збалансованої соціальної політики, приділяючи належну увагу всім групам населення та забезпечуючи тим самим, щоб проблеми зайнятості не переносились з однієї групи на іншу.

II. Рівність ставлення та можливостей

3. Кожна держава-член в рамках національної політики, спрямованої на сприяння рівності ставлення та можливостей для працівників незалежно від їхнього віку, та в рамках законодавства і практики в цій галузі повинна вживати заходів до недопущення дискримінації літніх працівників у галузі праці та занять.

4. Кожна держава-член методами, які відповідають національним умовам та практиці:

а) вживає необхідних заходів, щоб організації роботодавців і працівників могли ефективно брати участь у розробці політики, вказаної в пункті 3 цієї Рекомендації;

b) вживає необхідних заходів, щоб організації роботодавців і працівників могли ефективно брати участь у сприянні прийняттю та проведенню цієї політики;

с) приймає таке законодавство і/або заохочує такі програми, які можуть забезпечити прийняття та проведення цієї політики.

5. Літні працівники без дискримінації за віком повинні користуватися рівністю можливостей та ставлення нарівні з іншими працівниками, зокрема, відносно:

а) доступу до служб професійної орієнтації та працевлаштування;

b) доступу, з урахуванням їхніх особистих здібностей, досвіду та кваліфікації:

і) до роботи за їхнім вибором як у державному, так і у приватному секторах: однак у виключних випадках можуть встановлюватись вікові обмеження з огляду на особливі вимоги, умови або правила для деяких видів роботи;

іі) до можливостей професійної підготовки, зокрема, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;

ііі) до оплачуваної навчальної відпустки, зокрема, з метою професійної підготовки та профспілкової освіти;

iv) до просування по службі та справедливого розподілу роботи;

с) гарантії зайнятості з урахуванням національних законодавства та практики про припинення трудових відносин і з урахуванням результатів розгляду, згаданого в пункті 22 цієї Рекомендації;

d) винагороди за рівну працю;

е) заходів соціального забезпечення та соціальної допомоги;

f) умов праці, включаючи заходи в галузі техніки безпеки та гігієни праці;

g) можливостей мати житло, доступу до соціальних та медичних служб, зокрема, коли ці можливості і цей доступ пов'язані з професійною діяльністю або зайнятістю.

6. Кожна держава-член розглядає відповідні законодавчі положення та адміністративні правила і практику, щоб пристосувати їх до політики, згаданої в пункті 3 цієї Рекомендації.

7. Кожна держава-член методами, які відповідають національним умовам та практиці:

а) забезпечує, в міру можливостей, проведення політики, згаданої в пункті 3 цієї Рекомендації, в усіх видах діяльності, що знаходяться під керівництвом або контролем державного органу;

b) сприяє проведенню цієї політики в усіх інших видах діяльності в співробітництві з організаціями роботодавців і працівників, а також з усіма іншими відповідними органами.

8. Літні працівники та профспілкові організації, а також роботодавці та їхні організації повинні мати доступ до органів, уповноважених розглядати скарги про рівність можливостей і ставлення, та проводити розслідування з метою виправлення будь-якої практики, що суперечить такій політиці.

9. Повинні вживатися всі відповідні заходи, щоб служби професійної орієнтації, підготовки та працевлаштування забезпечували літніх працівників коштами, консультаціями та допомогою, в яких вони можуть мати потребу, щоб користуватись повною мірою рівністю можливостей та ставлення.

10. Застосування згаданої в пункті 3 цієї Рекомендації політики не повинно несприятливо відбиватися на визнаних необхідними спеціальних заходах допомоги літнім працівникам або їхнього захисту.

III. Захист

11. В рамках національної політики покращення умов праці та виробничого середовища на всіх етапах трудового життя за участю представницьких організацій роботодавців і працівників повинні розроблятися заходи, які відповідають національним умовам та практиці, спрямовані на те, щоб літні працівники мали можливість продовжувати працювати в задовільних умовах.

12. 1) За участю організацій роботодавців і працівників необхідно проводити дослідження з метою визначення тих видів діяльності, які прискорюють процес старіння або при яких літні працівники відчувають труднощі адаптації до вимог їхньої роботи, а також з метою визначення причин цього та розробки відповідних рішень.

2) Такі дослідження можуть проводитись в рамках загальної системи оцінки робіт і відповідних кваліфікацій.

3) Результати досліджень повинні широко розповсюджуватись, зокрема, серед організацій роботодавців і працівників, а також, у разі необхідності, за їхньою допомогою серед відповідних літніх працівників.

13. Якщо обмеження адаптацій літніх працівників пов'язані головним чином з віком, слід вживати заходів щодо видів діяльності, які розглядаються, наскільки це практично здійсненно, з тим, щоб:

а) покращувати ті умови праці та виробничого середовища, які можуть прискорювати процес старіння;

b) змінювати форми організації праці та упорядкування робочого часу, якщо вони призводять до непомірних щодо можливостей відповідних працівників напруги та ритму, зокрема шляхом понаднормової роботи;

с) пристосовувати робоче місце і завдання до працівника, використовуючи усі наявні технічні засоби і, зокрема, принцип ергономіки, щоб зберегти здоров'я та працездатність і попередити нещасні випадки;

d) передбачувати більш систематичний контроль за станом здоров'я працівників;

е) передбачати на робочих місцях відповідний контроль за забезпеченням безпеки та гігієни праці працівників.

14. Серед заходів, спрямованих на здійснення пункту 13 "b" цієї Рекомендації, на рівні підприємства після консультації з представниками працівників або за участю їх представницьких організацій, або шляхом колективних переговорів, залежно від існуючої у кожній країні практики, могли б застосовуватися наступні:

а) скорочення нормальної тривалості робочого дня або робочого тижня літніх працівників, зайнятих на важких, небезпечних або шкідливих роботах;

b) поступове скорочення тривалості робочого часу для всіх літніх працівників на їхнє прохання протягом встановленого періоду, що передував даті досягнення ними нормального віку для отримання допомоги по старості;

с) збільшення тривалості щорічної оплачуваної відпустки, беручи за основу вислугу років або вік;

d) дозвіл літнім працівникам організовувати на власний розсуд свій робочий час і відпочинок, зокрема, надаючи їм можливість працювати неповний робочий час та за змінним (гнучким) графіком;

е) сприяння призначенню літніх працівників на роботу, яка виконується у звичайний денний час, після певної кількості років використання їхньої праці на повністю або частково змінній роботі.

15. Для визначення труднощів, яких зазнають літні працівники, необхідно докладати всіх зусиль шляхом вжиття заходів у галузі професійної орієнтації та підготовки, зокрема, таких, що передбачені пунктом 50 Рекомендації 1975 року щодо розвитку людських ресурсів.

16. 1) За участю представницьких організацій роботодавців і працівників слід вживати заходів з метою поширення на літніх працівників, у міру можливості, систем винагороди, пристосованих до їхніх потреб.

2) Ці заходи можуть охоплювати:

а) використання систем винагороди, в яких ураховується не тільки швидкість виконання роботи, але також уміння та досвід;

b) переведення літніх працівників з системи відрядної на систему почасової оплати.

17. Можуть також вживатись заходи для надання літнім працівникам, за їхнім бажанням, інших можливостей для роботи за тією ж або іншою спеціальністю, де вони зможуть застосовувати свої здібності та досвід по можливості без втрат у зарплаті.

18. У разі скорочення чисельності працівників, особливо в галузях промисловості, що знаходяться на спаді, слід вживати особливих заходів, щоб урахувати конкретні потреби літніх працівників, наприклад, сприяючи їхній перекваліфікації для роботи в інших галузях промисловості, надаючи їм допомогу у забезпеченні новою роботою або гарантуючи їм відповідний захист їхніх доходів або відповідну грошову компенсацію.

19. Слід вживати особливих заходів, щоб сприяти прийняттю на роботу або відновленню трудової діяльності літніх осіб, які шукають роботу і не працювали через сімейні обставини.

IV. Підготовка до виходу на пенсію та вихід на пенсію

20. В цілях цього розділу цієї Рекомендації:

а) "встановлений" означає визначений заходами або на виконання заходів, згаданих в пункті 31 цієї Рекомендації;

b) "допомога по старості" означає пенсію, що виплачується особі після досягнення встановленого віку;

с) "допомога у зв'язку з відставкою" означає пенсію по старості, виплата якої обумовлена припиненням будь-якої діяльності, що приносить прибуток;

d) "нормальний вік виходу на пенсію по старості" означає встановлений вік, починаючи з якого виплата допомоги по старості може або провадитись достроково, або відкладатися;

е) "допомога за вислугу років" означає пенсію, виплата якої залежить тільки від стажу роботи, без урахування віку;

f) "стаж" означає період сплати внесків або період трудової діяльності, або період життя, або будь-яке їх сполучення відповідно до встановлених правил.

21. По можливості слід вживати заходів з метою:

а) гарантії того, щоб в рамках системи, яка дозволяє поступовий перехід від трудового життя до режиму вільної діяльності, вихід на пенсію здійснювався на добровільній основі;

b) забезпечення гнучкості у встановленні віку виходу на пенсію по старості.

22. Законодавчі та інші положення, що встановлюють обов'язковий вік для припинення трудових відносин, повинні розглядатися в світлі попереднього пункту та пункту 3 цієї Рекомендації.

23. 1) З урахуванням політики, яка стосується спеціальної допомоги, кожна держава-член повинна прагнути до забезпечення того, щоб літні працівники, тривалість робочого часу яких поступово скорочується до встановленого рівня, й ті, що починають працювати неповний робочий час, протягом встановленого періоду, що передував даті досягнення ними нормального віку виходу на пенсію по старості, отримували спеціальну допомогу, яка частково або повністю компенсувала б скорочення винагороди за працю.

2) Повинні встановлюватися розмір та умови виплати спеціальної допомоги, згаданої у підпункті 1; у відповідних випадках спеціальна допомога повинна розглядатися як заробіток при обчисленні допомоги по старості, а тривалість періоду, впродовж якого вона виплачується, повинна також ураховуватися під час її обчислювання.

24. 1) Літні працівники, які є безробітними протягом встановленого періоду часу, що передував даті досягнення ними нормативного віку виходу на пенсію по старості, повинні за наявності системи страхування по безробіттю отримувати впритул до цієї дати допомогу по безробіттю або відповідне грошове утримання.

2) За відсутності такої системи літні працівники, які є безробітними не менше року, повинні мати право на отримання дострокової допомоги у зв'язку з відставкою протягом встановленого періоду, що передує даті досягнення ними нормального віку виходу на пенсію по старості; однак надання дострокової допомоги у зв'язку з відставкою не повинно обумовлюватись збільшенням стажу праці порівняно з тим, що вимагається для нормального віку виходу на пенсію по старості, а її розмір, відповідний розміру допомоги, яку такі працівники отримували б у цьому віці, не повинен зменшуватись, щоб компенсувати можливе збільшення тривалості виплати, маючи на увазі, що при обчислюванні розміру цієї допомоги різниця в часі між фактичним віком виходу на пенсію та нормальним віком виходу на пенсію по старості може не включатись до стажу роботи.

25. 1) Літні працівники, які:

а) займались такою роботою, що згідно з національними законодавством або практикою вважається важкою або шкідливою з метою надання допомоги по старості; або

b) визнаються непрацездатними у встановленому ступені, повинні мати право на отримання дострокової допомоги у зв'язку з відставкою протягом встановленого періоду, що передував даті досягнення ними нормального віку виходу на пенсію по старості, надання якої може обумовлюватись встановленим стажем роботи; її розмір, відповідний розміру допомоги, котру такі працівники могли б отримувати у віці, який звичайно дає право на отримання допомоги по старості, не повинен зменшуватися, щоб компенсувати можливе збільшення тривалості виплати; при обчисленні розміру цієї допомоги різниця між фактичним віком виходу на пенсію та нормальним віком виходу на пенсію по старості може не включатися до стажу роботи.

2) Положення підпункту 1 не поширюються:

а) на осіб, які отримують пенсію по інвалідності або непрацездатності, ступінь інвалідності або непрацездатності яких якнайменш дорівнює ступеню непрацездатності, необхідному для отримання дострокової допомоги у зв'язку з відставкою;

b) на осіб, щодо яких передбачена система виплати пенсії залежно від професії або іншої допомоги по соціальному забезпеченню.

26. Літні працівники, на яких не поширюються положення пунктів 24 і 25, повинні мати право на отримання дострокової допомоги по старості протягом встановленого періоду, що передує даті досягнення ними нормального віку виходу на пенсію по старості, за умови зменшення розміру періодично виплачуваної допомоги, яку вони отримували б у цьому віці.

27. В системах, де надання допомоги по старості залежить від сплати внесків або від періоду трудової діяльності, літні працівники, які мають встановлений стаж роботи, повинні мати право на отримання допомоги за вислугу років.

28. Положення пунктів 26 і 27 цієї Рекомендації можуть не застосовуватись у системах, в яких вік виходу на пенсію по старості дорівнює або менше 65 років.

29. Працездатним літнім працівникам необхідно надавати можливість не звертатися за допомогою по старості після досягнення нормального віку виходу на пенсію, наприклад, або з метою виконання всіх необхідних умов стажу для отримання допомоги, або збільшення розміру допомоги, з урахуванням більш літнього віку, і, при необхідності, виконання додаткової роботи і внесення додаткових внесків.

30. 1) Програми підготовки до виходу на пенсію повинні здійснюватись у роки, що передують завершенню трудового життя, з урахуванням представницьких організацій роботодавців і працівників та інших відповідних органів. У зв'язку з цим необхідно брати до уваги Конвенцію 1974 року про оплачувані відпустки.

2) Такі програми повинні, зокрема, дозволяти відповідним особам планувати свій вихід на пенсію і пристосовуватися до нової обстановки, надаючи їм інформацію відносно:

а) доходів і, зокрема, допомоги по старості, на отримання якої вони можуть розраховувати, обкладення податками пенсіонерів та додаткових наданих їм пільг, таких, як медична допомога, соціальні послуги та знижені розцінки на визначені види державних послуг;

b) можливостей та умов продовження трудової діяльності, зокрема, неповний робочий час та можливість працювати не за наймом;

с) процесу індивідуального старіння та заходів, що запобігають цьому процесу, таких, як медичні огляди, фізичні вправи і відповідна дієта;

d) використання вільного часу;

е) наявності можливостей навчання дорослих або з метою подолання окремих труднощів виходу на пенсію, або для підтримання чи розвитку інтересів та кваліфікацій.

V. Застосування

31. Ця Рекомендація може здійснюватись, при необхідності, поетапно, за допомогою законодавства, колективних договорів або іншим способом, сумісним з національною практикою та з урахуванням національних економічних та соціальних умов.

32. Необхідно вживати відповідних заходів з метою інформування населення, зокрема, працівників служб професійної орієнтації, професійної підготовки, працевлаштування та інших відповідних соціальних служб, а також роботодавців, працівників та їхніх відповідних організацій щодо проблем, з якими літні працівники можуть стикатися, зокрема, в галузях, зазначених в пункті 5 цієї Рекомендації, а також щодо бажаності надання їм допомоги у вирішенні цих проблем.

33. Необхідно вживати заходів, щоб забезпечувати повне інформування літніх працівників про їхні права та можливості і заохочувати користування цими правами та можливостями.

"Міжнародне законодавство про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1997 р.