Конвенція
про збереження морських живих ресурсів
Антарктики

( Про участь у конвенції див. Постанову ВР
N 3937-12 від 04.02.94 )

Договірні сторони,

визнаючи важливість охорони навколишнього середовища і захисту цілісності екосистеми морів, які омивають Антарктиду,

беручи до уваги концентрацію морських живих ресурсів в водах Антарктики та зростаючий інтерес до можливостей використання цих ресурсів як джерела протеїну,

усвідомлюючи пекучу потребу у забезпеченні збереження морських живих ресурсів Антарктики,

вважаючи необхідним розширення знань про морську екосистему Антарктики та її компонентів з тим, щоб мати можливість приймати рішення відносно промислу на основі правильної наукової інформації,

вважаючи, що збереження, морських живих ресурсів Антарктики вимагає міжнародного співробітництва з належним врахуванням положень Договору про Антарктику та при активній участі всіх держав, які ведуть дослідження або промисел в антарктичних водах,

визнаючи основну відповідальність держав-учасниць Консультативних Нарад по Договору про Антарктику стосовно охорони і захисту антарктичного навколишнього середовища і, зокрема, їх відповідальність в силу пункту 1 (і) статті 1X Договору про Антарктику щодо охорони та збереження живих ресурсів в Антарктиці,

нагадуючи про кроки, вже зроблені державами-учасницями Консультативних Нарад по Договору про Антарктику, включаючи зокрема, узгоджені заходи по охороні фауни і флори Антарктики, а також положення Конвенції про збереження тюленів Антарктики,

маючи на увазі занепокоєність збереженням морських живих ресурсів Антарктики, висловлену державами-учасницями Дев'ятої Консультативної Наради по Договору про Антарктику, та важливе значення Рекомендації 1X (2), що привела до прийняття цієї Конвенції,

вважаючи, що інтересам всього людства відповідає збереження вод, оточуючих антарктичний континент, для використання виключно в мирних цілях та запобігання перетворенню їх в арену або предмет міжнародних розбіжностей,

визнаючи, в світлі сказаного вище, що бажано створити належний механізм винесення рекомендацій, сприяння розробці, прийняття рішень і здійснення координації стосовно заходів та наукових досліджень, необхідних для забезпечення збереження морських живих ресурсів Антарктики,

погодились про таке:

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується до антарктичних морських живих ресурсів району на південь від 60 градусів південної широти та до антарктичних морських живих ресурсів району, який знаходиться між цією широтою і Антарктичною конвергенцією, які є частиною морської екосистеми Антарктики.

2. "Морські живі ресурси" означають популяції плавцевих риб, молюсків, ракоподібних і всіх інших видів живих організмів, включаючи птахів, які мешкають на південь від Антарктичної конвергенції.

3. "Морська екосистема Антарктики" означає комплекс взаємовідносин морських живих ресурсів Антарктики один з одним та з оточуючим їх фізичним середовищем.

4. Антарктичною конвергенцією вважається лінія, яка з'єднує такі точки вздовж паралелей широти та меридіанів довготи:

Стаття 2

1. Метою цієї Конвенції є збереження морських живих ресурсів Антарктики.

2. Для цілей Конвенції термін "збереження" включає раціональне використання.

3. Будь-який промисел і пов'язана з цим діяльність в районі застосування цієї Конвенції проводяться згідно з положеннями цієї Конвенції та наступними принципами збереження:

а) запобігання скороченню чисельності будь-якої висловлюваної популяції до рівнів нижче таких, які забезпечують її стійке поповнення. З цією метою належить не допускати її скорочення нижче рівня, близького до того, який забезпечує найбільший чистий річний приріст;

в) підтримування екологічних взаємозв'язків між висловлюваними, залежними від них та пов'язаними з ними популяціями морських живих ресурсів Антарктики та відновлення виснажених популяцій до рівнів, визначених в підпункті а) вище;

с) запобігання змінам або зведення до мінімуму небезпеки змін в морській екосистемі, які є потенціально необоротними протягом двох або трьох десятиріч, беручи до уваги стан існуючих знань про прямий та побічний вплив промислу, вплив внесення не властивих даному району видів, наслідки пов'язаної з цим діяльності для морської екосистеми і наслідки змін у навколишньому середовищі з тим, щоб було можливе тривале збереження морських живих ресурсів Антарктики.

Стаття 3

Договірні Сторони, незалежно від того, чи є вони учасницями Договору про Антарктику чи ні, погоджуються, що в районі дії Договору про Антарктику вони не будуть здійснювати ніякої діяльності, які суперечать принципам і цілям цього Договору, і що в своїх відносинах одна з одною вони зв'язані зобов'язаннями, які містяться в статтях 1 і V Договору про Антарктику.

Стаття 4

1. В тому, що стосується району дії Договору про Антарктику, всі Договірні Сторони, незалежно від того, чи є вони учасницями Договору про Антарктику чи ні, у своїх відносинах між собою пов'язані положеннями статей 4 та 6 Договору про Антарктику.

2. Ніщо з того, що міститься в цій Конвенції, та ніякі дії або види діяльності, які мають місце, доки ця Конвенція знаходиться в силі:

а) не створюють підстави для заяви, підтримання або заперечення будь-якої претензії на територіальний суверенітет в районі дії Договору про Антарктику та не створюють ніяких прав суверенітету в районі дії Договору про Антарктику;

в) не повинні тлумачитися як відмова будь-якої з Договірних Сторін від якого-небудь права або претензії, або підстави для претензії, або як їх скорочення або як-таке, що завдає їм шкоди в тому, що стосується здійснення юрисдикції прибережної держави згідно з міжнародним правом в межах району застосування цієї Конвенції;

с) не повинні тлумачитися як такі, що завдають шкоди позиції будь-якої з Договірних Сторін щодо визнання чи невизнання нею будь-якого такого права, претензії або підстави для претензії;

д) не зачіпають положення пункту 2 статті 4 Договору про Антарктику про те, що ніяка нова претензія або розширення існуючої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляються, доки Договір про Антарктику має чинність.

Стаття 5

1. Договірні Сторони, які не є учасницями Договору про Антарктику, визнають особливі зобов'язання та відповідальність держав-учасниць Консультативних Нарад по Договору про Антарктику в тому, що стосується охорони та збереження навколишнього середовища у сфері дії Договору про Антарктику.

2. Договірні Сторони, які не є учасницями Договору про Антарктику, погоджуються, що при здійсненні діяльності в районі дії Договору про Антарктику вони будуть дотримуватися у відповідних випадках згоджених заходів по охороні фауни та флори Антарктики, а також інших заходів, які були рекомендовані державами-учасницями Консультативних Нарад по Договору про Антарктику в порядку здійснення ними своєї відповідальності за охорону навколишнього середовища Антарктики від усіх видів згубного втручання людини.

3. Для цілей цієї Конвенції "держави-учасниці Консультативних Нарад по Договору про Антарктику" означають Договірні Сторони по Договору про Антарктику, представники яких беруть участь у нарадах, передбачених статтею 1X Договору про Антарктику.

Стаття 6

Ніщо з того, що міститься в цій Конвенції не зменшує прав та обов'язків Договірних Сторін щодо Міжнародної Конвенції про регулювання китобійного промислу та Конвенції про збереження тюленів Антарктики.

Стаття 7

1. Договірні Сторони цим засновують та погоджуються утримувати Комісію по збереженню морських живих ресурсів Антарктики, далі іменовану "Комісія".

2. Членський склад Комісії такий:

а) кожна Договірна Сторона, що брала участь у нараді, на якій була ухвалена ця Конвенція, є Членом Комісії;

в) кожна держава-учасниця, яка приєдналася до цієї Конвенції згідно зі статтею 29, має право бути членом Комісії протягом того часу, доки ця приєднана сторона проводить дослідження або промисел морських ресурсів, до яких састосовується ця Конвенція;

с) кожна організація регіональної економічної інтеграції, яка приєдналася до цієї Конвенції згідно зі статтею 29, має право бути Членом Комісії протягом того часу, доки держави-члени цієї організації мають право на це;

д) Договірна Сторона, яка бажає брати участь в роботі Комісії згідно з підпунктами (в) та (с) вище, повідомляє Депозитарія про те, на якій підставі вона бажає стати Членом Комісії, та про свою готовність вжити діючих заходів по збереженню. Депозитарій повідомляє кожного Члена Комісії про таке повідомлення та про інформацію, що його супроводжує. Протягом двох місяців після отримання від Депозитарія такого повідомлення будь-який Член Комісії може звернутися з проханням про проведення спеціальної сесії Комісії для розгляду цього питання. Після одержання такого прохання Депозитарій скликає таку сесію. При відсутності прохання про проведення сесії Договірна Сторона, яка направила повідомлення, вважається такою, що відповідає вимогам членства в Комісії.

3. Кожний член Комісії буде представлений в ній одним представником, якого можуть супроводжувати заступники представника та радника.

Стаття 8

Комісія є юридичною особою і користується на території кожної Договірної Держави такою право- та дієздатністю, які можуть бути необхідними, щоб дозволити їй виконувати свої функції та досягти цілей Конвенції. Привілеї та імунітети, якими користуються Комісія та її співробітники на території будь-якої Договірної Держави, визначаються угодою між Комісією та зацікавленою Договірною Державою.

Стаття 9

1. Функцією Комісії є здійснення цілі та принципів, викладених у статті 2 цієї Конвенції. З цією метою вона:

а) сприяє проведенню досліджень та всебічного вивчення морських живих ресурсів Антарктики і антарктичної морської екосистеми;

в) збирає дані про стан популяцій морських живих ресурсів Антарктики, зміни в них та про фактори, які впливають на розподіл, чисельність та продуктивність висловлюваних видів і залежних від них або пов'язаних з ними видів чи популяцій;

с) забезпечує збір статистичних даних про улови та промислові зусилля в тому, що торкається висловлюваних популяцій;

д) аналізує, розповсюджує та публікує інформацію, згадану в підпунктах (в) і (с) вище, та доповіді Наукового комітету;

е) установлює потребу в збереженні та аналізує ефективність заходів по збереженню;

f) з урахуванням положень пункту 5 цієї статті розробляє, вживає та переглядає заходи по збереженню на основі найкращої існуючої наукової інформації;

g) застосовує систему нагляду та інспекції, створену згідно зі статтею 24 цієї Конвенції;

h) проводить таку іншу діяльність, яка необхідна для досягнення мети цієї Конвенції.

2. Згадані в пункті 1 (f) вище заходи по збереженню включають таке:

а) визначення кількості будь-якого виду, яка може виловлюватись в районі застосування цієї Конвенції;

в) визначення районів і підрайонів на основі розподілу популяцій морських живих ресурсів Антарктики;

с) визначення кількості, яка може виловлюватись із популяцій районів та підрайонів;

d) визначення видів, що охороняються;

е) визначення розміру, віку та, у відповідних випадках, статі видів, які можуть виловлюватись;

f) визначення сезонів, відкритих та закритих для промислу;

g) визначення відкритих та закритих зон, районів чи підрайонів для цілей наукового вивчення або збереження, включаючи особливі зони охорони та наукового вивчення;

h) регулювання промислових зусиль та засобів лову, в тому числі знарядь лову, з метою, зокрема, уникнення надмірного зосередження промислу в будь-якому районі чи підрайоні;

і) вживання таких інших заходів по збереженню, які Комісія вважає необхідними для здійснення мети цієї Конвенції, включаючи заходи стосовно наслідків промислу та пов'язаної з ним діяльності для компонентів морської екосистеми, інших ніж виловлювані популяції.

3. Комісія публікує всі діючі заходи по збереженню та веде їх облік.

4. При виконанні своїх функцій, зазначених в пункті 1 вище Комісія цілком враховує рекомендації та думку Наукового комітету.

5. Комісія цілком враховує будь-які відповідні заходи або правила, які прийняті чи рекомендовані Консультативними Нарадами згідно зі статтею 9 Договору про Антарктику, або прийняті чи рекомендовані існуючими комісіями по риболовству, відповідальними за види, які можуть опинитися в районі застосування цієї Конвенції, щоб уникнути невідповідності між правами та обов'язками Договірної Сторони, що випливають з таких правил чи заходів, та заходами по збереженню, які можуть бути прийняті Комісією.

6. Заходи по збереженню, які прийняті Комісією згідно з цією Конвенцією, виконуються Членами Комісії таким чином:

а) Комісія повідомляє про заходи по збереженню всіх Членів Комісії;

в) заходи по збереженню стають обов'язковими для всіх Членів Комісії після закінчення 180 днів після такого повідомлення, за винятком випадків, передбачених у підпунктах (с) і (в) нижче;

с) якщо протягом дев'яноста днів після повідомлення, зазначеного в підпункті (а), Член Комісії повідомить Комісію про те, що він не може прийняти, повністю або частково, цей захід по збереженню, такий захід не стає у зазначеному ступені обов'язковим для цього Члена Комісії;

d) у випадку, якщо який-небудь Член Комісії застосовує процедуру, яка викладена у підпункті (с) вище, Комісія на прохання будь-якого з Членів Комісії проведе сесію з метою розгляду такого заходу по збереженню. Під час такої сесії і протягом тридцяти днів після неї будь-який член Комісії має право заявити про те, що він більше не може прийняти такий захід по збереженню, і в такому випадку цей захід не є обов'язковим для цього Члена Комісії.

Стаття 10

1. Комісія звертає увагу будь-якої держави, яка не є учасницею цієї Конвенції, на будь-яку діяльність, що здійснюється її громадянами або судами, яка, на думку Комісії, негативно впливає на досягнення мети цієї Конвенції.

2. Комісія звертає увагу всіх Договірних Сторін на будь-яку діяльність, яка, на думку Комісії, впливає на досягнення будь-якою Договірною Стороною мети цієї Конвенції або виконання такою Договірною Стороною її обов'язків по цій Конвенції.

Стаття 11

Комісія прагнутиме співробітничати з Договірними Сторонами, які можуть здійснювати юрисдикцію в морських районах, прилеглих до району застосування цієї Конвенції, щодо збереження будь-якого запасу або запасів асоційованих видів, які зустрічаються як в межах цих районів, так і в районі застосування цієї Конвенції, з метою узгодження заходів по збереженню, які вживаються у відношенні таких запасів.

Стаття 12

1. Рішення Комісії з питань сутності приймаються на основі консенсусу. Питання про те, чи є це питання питанням сутності, розглядається як питання сутності.

2. Рішення з питань, крім згаданих в пункті 1 вище, приймаються простою більшістю голосів Членів Комісії, які присутні та беруть участь у голосуванні.

3. Під час розгляду Комісією будь-якого питання, яке вимагає прийняття рішення, має бути чітко зазначено, чи буде організація регіональної економічної інтеграції брати участь у прийнятті цього рішення, і, якщо вона буде брати участь, чи будуть також брати участь які-небудь з держав-членів цієї організації. Число Договірних Сторін, які таким чином беруть участь у прийнятті рішення, не повинно перевищувати числа держав-членів організації регіональної економічної інтеграції, які є Членами Комісії.

4. Під час прийняття рішень згідно з цією статтею організація регіональної економічної інтеграції має тільки один голос.

Стаття 13

1. Місце перебування Комісії установлюється в Хобарті, Тасманія, Австралія.

2. Комісія проводить щорічно регулярні сесії. Інші сесії можуть також проводитись на прохання однієї третини її Членів, якщо інше не передбачене Конвенцією. Перша сесія Комісії відбудеться протягом трьох місяців після набрання Конвенцією чинності за умови, що серед Договірних Сторін будуть принаймі дві держави, які ведуть промисел в районі, до якого застосовується ця Конвенція. В будь-якому випадку перша сесія відбудеться протягом року з моменту набрання Конвенцією чинності. Депозитарій консультуватиметься з державами, які підписали Конвенцію, щодо першої сесії Комісії, беручи до уваги, що широке представництво таких держав необхідне для ефективної роботи Комісії.

3. Депозитарій скликає першу сесію Комісії в місці перебування Комісії. В подальшому сесії Комісії проводяться, якщо Комісія не приймає рішення про інше, в місці її перебування.

4. Комісія обирає з числа своїх Членів Голову та Заступника голови, кожний з яких обирається на два роки і може бути переобраний на один додатковий термін. Перший Голова може, однак, бути обраний на первісний термін у три роки. Голова та Заступник голови не повинні бути представниками однієї і тієї ж Договірної Сторони.

5. Комісія приймає правила процедури ведення своїх засідань, за винятком питань, викладених у статті 12 цієї Конвенції, та, у випадку необхідності, вносить до них поправки.

6. Комісія може створювати такі допоміжні органи, які будуть необхідні для виконання її функцій.

Стаття 14

1. Договірні Сторони цим засновують Науковий комітет по збереженню морських живих ресурсів Антарктики (далі "Науковий комітет"), який є консультативним органом Комісії. Науковий комітет, як правило, проводить свої засідання в місці перебування Комісії, якщо він не приймає рішення про інше.

2. Кожний Член Комісії є Членом Наукового комітету і призначає одного представника, що має належну наукову кваліфікацію, якого можуть супроводжувати експерти та радники.

3. Науковий комітет може залучати для консультацій, коли це буде необхідно, інших вчених та експертів на основі ad hoc.

Стаття 15

1. Науковий комітет з центром для консультацій і співробітництва в галузі збирання та вивчення інформації про морські живі ресурси, до яких застосовується ця Конвенція, і обміну такою інформацією. Він заохочує співробітництво в галузі наукових досліджень з метою розширення знань про морські живі ресурси морської екосистеми Антарктики і сприяє такому співробітництву.

2. Науковий комітет здійснює таку діяльність, яку Комісія може доручити йому для досягнення мети цієї Конвенції, та:

а) установлює критерії та методи ухвалення рішень стосовно заходів по збереженню, згаданих у статті 9 цієї Конвенції;

в) періодично оцінює стан і тенденції популяцій морських живих ресурсів Антарктики;

с) аналізує дані про прямі та побічні наслідки промислу для популяцій морських живих ресурсів Антарктики;

d) оцінює наслідки змін, що пропонуються, в методах або рівнях промислу і пропонованих заходів по збереженню;

е) за запитом або за власною ініціативою направляє Комісії оцінки, аналізи, доповіді та рекомендації щодо заходів та досліджень для досягнення мети цієї Конвенції;

f) розробляє пропозиції про проведення міжнародних і національних програм досліджень по морським живим ресурсам Антарктики.

3. Під час виконання своїх функцій Науковий комітет враховує роботу інших відповідних технічних і наукових організацій, а також наукову діяльність, яка здійснюється в рамках Договору про Антарктику.

Стаття 16

1. Перша сесія Наукового комітету відбудеться не пізніше, ніж через три місяці після першої сесії Комісії. Надалі Науковий комітет проводить свої сесії так часто, як це необхідно для виконання своїх функцій.

2. Науковий комітет приймає свої правила процедури та, у випадку необхідності, вносить до них поправки. Такі правила процедури та будь-які поправки до них затверджуються Комісією. Правила процедури включатимуть процедуру подання доповідей меншості.

3. Науковий комітет може засновувати, за згодою Комісії, такі допоміжні органи, які необхідні для виконання його функцій.

Стаття 17

1. Комісія призначає Виконавчого секретаря, який забезпечує обслуговування Комісії та Наукового комітету, згідно з такою процедурою і на таких умовах, які Комісія може установити. Виконавчий секретар призначається на термін чотири роки і може бути призначений знову.

2. Комісія санкціонує такий штат персоналу Секретаріату, який може бути необхідний, а Виконавчий секретар призначає персонал Секретаріату, керує ним і здійснює нагляд за його роботою згідно з такими правилами та процедурою, які Комісія може визначити.

3. Виконавчий секретар і Секретаріат здійснюють функції, покладені на них Комісією.

Стаття 18

Офіційними мовами Комісії і Наукового комітету є англійська, французька, російська та іспанська.

Стаття 19

1. На кожній щорічній сесії Комісія затверджує на основі консунсусу свій бюджет і бюджет Наукового комітету.

2. Виконавчий секретар підготовлює проект бюджету Комісії, Наукового комітету і будь-яких допоміжних органів і подає його Членам Комісії принаймі за шістдесят днів до початку щорічної сесії Комісії.

3. Кожний Член Комісії вносить внесок в бюджет. До закінчення п'яти років після набрання чинності цією Конвенцією кожний Член Комісії вносить рівний внесок. Згодом внесок буде визначатися згідно з двома критеріями: обсяг вилову і рівний розподіл внесків між усіма Членами Комісії. На основі консенсусу Комісія визначатиме пропорціональне застосування цих двох критеріїв.

4. Фінансова діяльність Комісії і Наукового комітету здійснюється згідно з фінансовими правилами, затвердженими Комісією, і підлягає щорічній ревізії обраними зовнішніми ревізорами.

5. Кожний Член Комісії оплачує свої власні витрати, пов'язані з його участю в сесіях Комісії і Наукового комітету.

6. Член Комісії, який не сплатив свій внесок протягом двох послідовних років, буде позбавлений права брати участь у прийнятті рішень Комісії до того часу, поки його заборгованість не буде погашена.

Стаття 20

1. Члени Комісії в максимально можливому ступені щороку подають Комісії і Науковому комітету такі статистичні, біологічні та інші дані та інформацію, які можуть бути потрібні Комісії і Науковому комітету для виконання їх функцій.

2. Члени Комісії повідомляють таким чином та через такі проміжки часу, які можуть бути встановлені, інформацію про свою промислову діяльність, включаючи відомості про райони промислу та судна, з тим, щоб забезпечити можливість складання зведень достовірних статистичних даних про улови та промислові зусилля.

3. Члени Комісії подають Комісії через такі проміжки часу, які можуть бути встановлені, інформацію про зроблені кроки для виконання ухвалених Комісією заходів по збереженню ресурсів.

4. Члени Комісії погоджуються, що при будь-якому промислі, який вони ведуть, будуть використані можливості для збирання даних, необхідних для оцінки впливу промислу.

Стаття 21

1. Кожна Договірна Сторона вживає відповідних заходів в межах своєї компетенції з метою забезпечення дотримання положень цієї Конвенції та виконання ухвалених Комісією заходів по збереженню, які є обов'язковими для цієї Сторони згідно зі статтею 9 цієї Конвенції.

2. Кожна Договірна Сторона надсилає Комісії інформацію про заходи, вжиті згідно з пунктом 1 вище, включаючи застосування санкцій у випадку будь-якого порушення.

Стаття 22

1. Кожна Договірна Сторона зобов'язується докладати відповідних зусиль, що сумісні з Статутом Організації Об'єднаних Націй, з тим, щоб ніхто не проводив ніякої діяльності, яка суперечить меті цієї Конвенції.

2. Кожна Договірна Сторона повідомляє про всі випадки коли їй стане відомо про таку діяльність.

Стаття 23

1. Комісія та Науковий комітет співробітничають з державами-учасницями Консультативних нарад по Договору про Антарктику з питань, які входять до компетенції останніх.

2. Комісія та Науковий комітет співробітничають, у відповідних випадках, з Продовольчою і сільськогосподарською організацією Об'єднаних Націй та іншими спеціалізованими установами.

3. Комісія та Науковий комітет прагнутимуть розвивати, у відповідних випадках, робочі відносини співробітництва з міжурядовими та неурядовими організаціями, які можуть сприяти їх роботі, включаючи Науковий комітет по антарктичним дослідженням, Науковий комітет по океанічним дослідженням і Міжнародну китобійну комісію.

4. Комісія може, у відповідних випадках, укладати угоди зі згаданими в цій статті організаціями та іншими організаціями. Комісія та Науковий комітет можуть запрошувати такі організації направити спостерігачів на свої сесії та сесії їхніх допоміжних органів.

Стаття 24

1. Для сприяння досягненню мети і забезпечення додержання положень цієї Конвенції Договірні Сторони погоджуються створити систему спостереження та інспекції.

2. Система спостереження та інспекції розробляється Комісією на основі таких принципів:

а) Договірні Сторони співробітничають одна з одною з метою забезпечення ефективного застосування системи спостереження та інспекції з урахуванням існуючої міжнародної практики. Ця система включає, зокрема, процедуру відвідування судна спостерігачами та інспекторами, призначеними Членами Комісії, і проведення ними інспекції, а також процедуру судового переслідування державою прапора і застосування санкцій на підставі доказів, отриманих в результаті такого відвідування судна та інспекції. Повідомлення про такі заходи судового переслідування і застосованих санкціях включається в інформацію, згадану в статті 21 цієї Конвенції;

в) з метою перевірки дотримання заходів, вжитих згідно з цією Конвенцією, спостереження та інспекція проводяться на борту суден, які ведуть наукові дослідження або промисел морських живих ресурсів в районі, до якого застосовується ця Конвенція, за допомогою спостерігачів та інспекторів, призначених Членами Комісії і діючих відповідно до умов, які визначає Комісія;

с) призначені спостерігачі та інспектори продовжують залишатись під юрисдикцією Договірної Сторони, громадянами якої вони є. Вони доповідають Члену Комісії, яким вони призначені та який, в свою чергу, доповідає Комісії.

3. Надалі до створення системи спостерігання та інспекції Члени Комісії прагнутимуть розробки проміжних угод з метою призначення спостерігачів і інспекторів, і такі призначені спостерігачі та інспектори будуть мати право проводити інспекцію відповідно до принципів, викладених в пункті 2 вище.

Стаття 25

1. У випадку виникнення якого-небудь спору між двома або кількома Договірними Сторонами відносно тлумачення або застосування цієї Конвенції такі Договірні Сторони консультуються між собою з метою розв'язання спору шляхом переговорів, розслідування, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду або іншими мирними засобами за їх власним вибором.

2. Будь-який спір такого роду, який не буде розв'язаний зазначеним шляхом, передається, за згодою в кожному випадку всіх сторін, які беруть участь в спорі, на розв'язання до Міжнародного Суду або на арбітраж проте, якщо не буде досягнута домовленість про передачу спору до Міжнародного Суду або на арбітраж, сторони, які беруть участь в спорі не звільняються від обов'язків продовжувати пошуки його розв'язання будь-яким з різних мирних засобів, зазначених в пункті 1 вище.

3. В тих випадках, коли спір передається на арбітраж, арбітражний трибунал створюється відповідно до положень, викладених у Додатку до цією Конвенції.

Стаття 26

1. Ця Конвенція відкрита для підписання в Канберрі з 1 серпня 1980 року по 31 грудня 1980 року державами, які брали участь в Конференції по збереженню морських живих ресурсів Антарктики, що відбулася в Канберрі з 7 по 20 травня 1980 року.

2. Держави, що підписали таким чином цю Конвенцію, є первісними учасниками Конвенції.

Стаття 27

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, схваленню або прийняттю державами, що її підписали.

2. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття чи схвалення здаються на зберігання Уряду Австралії, який цим призначається Депозитарієм.

Стаття 28

1. Ця Конвенція набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання восьмої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або схвалення державами, згаданими в пункті 1 статті 26 цієї Конвенції.

2. Для кожної держави чи організації регіональної економічної інтеграції, які після набрання чинності цією Конвенцією здадуть на зберігання ратифікаційну грамоту або документ про прийняття, схвалення чи приєднання, Конвенція набирає чинності на тридцятий день після здачі такого інструмента або документа.

Стаття 29

1. Ця Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави, зацікавленої в дослідній або промисловій діяльності, що має відношення до морських живих ресурсів, до яких застосовується ця Конвенція.

2. Ця Конвенція відкрита для приєднання створених суверенними державами організацій регіональної економічної інтеграції, до складу яких входять одна чи більше держав-членів Комісії і яким держави-члени організації передали, повністю або частково, компетенцію стосовно питань, охоплених цією Конвенцією. Приєднання таких регіональних організацій економічної інтеграції є предметом консультацій між Членами Комісії.

Стаття 30

1. Поправки до цієї Конвенції можуть бути внесені в будь-який час.

2. Якщо одна третина Членів Комісії висловиться за проведення наради для обговорення запропонованої поправки, то Депозитарій скликає таку нараду.

3. Поправка набирає чинності, коли Депозитарій одержить від усіх Членів Комісії грамоту про її ратифікацію або документ про її прийняття або схвалення.

4. Згодом така поправка набирає чинності для будь-якої іншої Договірної Сторони після одержання Депозитарієм повідомлення про ратифікацію, схвалення або прийняття нею цієї поправки. Будь-яка така Договірна Сторона, від якої таке повідомлення не було одержано протягом одного року від дня, коли ця поправка набрала чинності, відповідно до пункту 3 вище, вважається такою, що вийшла з цієї Конвенції.

Стаття 31

1. Будь-яка Договірна Сторона може вийти з числа учасників цієї Конвенції 30 червня будь-якого року, якщо надішле не пізніше 1 січня того ж року письмове повідомлення Депозитарію, який після одержання такого повідомлення негайно повідомить про це решті Договірних Сторін.

2. Будь-яка інша Договірна Сторона може на протязі шестидесяти днів після одержання копії такого письмового повідомлення від Депозитарія також сповістити Депозитарія про свій вихід, і в такому разі для Договірної Сторони, яка зробила таке повідомлення, Конвенція втрачає чинність 30 червня того ж року.

3. Вихід з Конвенції будь-якого Члена Комісії не зачіпає його фінансових зобов'язань по Конвенції.

Стаття 32

Депозитарій сповіщає всі Договірні Сторони про таке:

а) про підписання цієї Конвенції та здачу на зберігання ратифікаційних грамот, документів про прийняття, схвалення або приєднання;

в) про дату набрання цією Конвенцією чинності і будь-які поправки до неї.

Стаття 33

1. Ця Конвенція, англійський, французький, російський та іспанський тексти якої мають однакову силу, буде здана на зберігання Уряду Австралії, який надішле певним чином засвідчені копії Конвенції всім Сторонам, які підписали її і приєдналися до неї.

2. Ця Конвенція буде зареєстрована Депозитарієм відповідно до положень статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Здійснено в Кенберрі двадцятого травня 1980 року.

В посвідчення того ті, що підписалися нижче, певним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Додаток
про арбітражний трибунал

1. Згаданий в пункті 3 статті 25 арбітражний трибунал складається з трьох арбітрів, які призначаються таким чином:

а) Сторона, яка збуджує розгляд, повідомляє прізвище арбітра іншій стороні, яка, в свою чергу, протягом 40 днів після одержання такого повідомлення повідомляє прізвище другого арбітра. Протягом 60 днів після призначення другого арбітра сторони призначають третього арбітра, який не повинен бути громадянином жодної з цих сторін і не повинен мати громадянство, яке має той чи інший з двох перших арбітрів. Третій арбітр стає головою трибуналу.

в) В тому разі, якщо другий арбітр не буде призначений в установлений термін або, якщо сторони не досягнуть домовленості в установлений термін відносно призначення третього арбітра, то цей арбітр, на прохання будь-якої з сторін, призначається Генеральним секретарем Постійної палати третейського суду з числа осіб, які користуються міжнародною репутацією і не є громадянами держави, що бере участь в цій Конвенції.

2. Арбітражний трибунал установлює своє місце перебування і приймає свої власні правила процедури.

3. Рішення арбітражного трибуналу приймається більшістю голосів його Членів, які не можуть утримуватися при голосуванні.

4. Будь-яка Договірна Сторона, яка не є стороною в спорі, може, за згодою арбітражного трибуналу, брати участь в розгляді.

5. Рішення арбітражного трибуналу є остаточним і обов'язковим для всіх сторін в спорі і для будь-якої держави, яка брала участь у розгляді, і підлягає негайному виконанню. Арбітражний трибунал дає тлумачення рішення на прохання однієї з сторін в спорі або будь-якої держави, що брала участь у розгляді.

6. Якщо арбітражний трибунал не ухвалить іншого рішення у зв'язку з особливими обставинами справи, то витрати трибуналу, включаючи винагороду його Членів, несуть у рівних долях сторони, які беруть участь в спорі.

СРСР підписав Конвенцію 11 вересня 1980 року.
Документ про схвалення Конвенції Урядом СРСР зданий на зберігання Уряду Австралії 26 травня 1981 року.
Відповідно до пункту 1 статті 28 Конвенція набрала чинності 7 квітня 1982 року.