ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

УКАЗ

Про Основні напрями розвитку кінематографії
в Україні на період до 2005 року

З метою створення належних умов для проведення державної політики у галузі кінематографії постановляю:

1. Схвалити подані Кабінетом Міністрів України Основні напрями розвитку кінематографії в Україні на період до 2005 року (далі - Основні напрями), що додаються.

2. Кабінету Міністрів України забезпечити:

врахування Основних напрямів у проектах загальнодержавних програм соціального та економічного розвитку;

розроблення проекту Державної програми розвитку національної кіноіндустрії в Україні на період до 2005 року та внесення його на розгляд Верховної Ради України.

3. Міністерству культури і мистецтв України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державній митній службі України, Державній податковій адміністрації України подати в установленому порядку Кабінету Міністрів України законопроекти, підготовлені на виконання Основних напрямів.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити і затвердити до кінця 2000 року регіональні програми поліпшення кінообслуговування населення і вжити заходів до вдосконалення структури місцевих органів управління кінематографією.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 14 вересня 2000 року
N 1070/2000

Схвалено
Указом Президента України
від 14 вересня 2000 року
N 1070/2000

Основні напрями
розвитку кінематографії в Україні
на період до 2005 року

1. Стан і перспективи розвитку кінематографії

Однією з важливих складових культури є кінематографія. Задовольняючи потребу у творах кіномистецтва, ця галузь відіграє значну роль у формуванні суспільної свідомості. Україна завжди належала до впливових кінематографічних держав. У світі широко відомі українське поетичне кіно, київська школа наукового кіно, творчі досягнення документалістів і аніматорів.

Проте у період реформування суспільно-економічних відносин вітчизняний кінематограф опинився в кризовому стані. Державну систему кінематографії зруйновано, хоча концептуально нову модель кінематографічної індустрії ще не сформовано. Галузь, що перебувала на повному самофінансуванні і вагомо наповнювала бюджет, значно зменшила обсяг виробництва фільмів. Кіно- і телеекрани, ринок домашнього відео переповнені іноземною продукцією. Українська кінематографія втрачає значні кошти, які могли б стимулювати її розвиток.

Отже, перспективи української кінематографії повинні визначатися державною політикою у галузі національного кіномистецтва як одного з пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної культури.

2. Мета і основні напрями реформування кінематографії

Основною метою реформування кінематографії є створення належних умов для розвитку національного кіномистецтва в умовах переходу суспільства до ринкових відносин, відновлення його ролі і впливу в соціальній і духовній сфері, у формуванні духовних і естетичних цінностей.

Для реалізації поставленої мети визначаються такі основні напрями:

забезпечення державного протекціонізму українському кіномистецтву та державна підтримка розвитку української кінематографії;

забезпечення гарантії свободи творчості, доступу громадян, особливо молоді, до сучасних творів національного кіномистецтва і кіноспадщини;

проведення структурної перебудови в галузі кінематографії;

сприяння розвитку ринкової інфраструктури кінематографії, формуванню сучасної кіноіндустрії;

виконання регіональних програм поліпшення кінообслуговування населення;

впровадження нових екранних технологій;

забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності на кінотвори;

організація міжнародного співробітництва, передусім з європейськими структурами, в галузі кінематографії, інтеграції суб'єктів кінематографії в загальноєвропейські кіноструктури.

3. Стратегія розвитку національної кіноіндустрії

Стратегія розвитку національної кіноіндустрії полягає у створенні самоокупної конкурентоспроможної галузі культури. Йдеться передусім про національний кіноринок, а також про забезпечення гідної присутності українського кіно у світовому кінопроцесі.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

забезпечення через удосконалення актів законодавства ефективного державного протекціонізму національному кіномистецтву;

відновлення рентабельності кіногалузі шляхом запровадження нових форм і методів господарювання в кінематографії, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування, залучення в кінематографію інвестицій, у тому числі іноземних;

удосконалення системи оподаткування підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом і розповсюдженням національної кінопродукції;

запровадження багатоканальної продюсерської системи фінансування виробництва кінопродукції, яка б забезпечувала самоокупність цієї продукції;

законодавче врегулювання господарських відносин суб'єктів кіно-, теле- і відеобізнесу, легалізація "тіньового" відеоринку;

створення телеканалу "Культура";

реформування матеріально-технічної бази кінематографії, визначення пріоритетних технологічних напрямів, забезпечення оснащення та використання новітніх технологій у процесі виробництва фільмів та кінопоказу;

організаційне і економічне сприяння у формуванні інфраструктури кінематографії та мережі сучасних сервісних підприємств, надання підтримки приватизації об'єктів кінематографії без зміни профілю їх діяльності;

вдосконалення структури державного управління кінематографією, поліпшення кінообслуговування населення;

удосконалення національної системи захисту прав інтелектуальної власності, задіяння ефективних правових і економічних методів боротьби з кіно-, теле- і відеопіратством;

всіляке сприяння міжнародному кінематографічному співробітництву, особливо з європейськими структурами, у галузі кінематографії.

4. Поліпшення кінообслуговування населення

Реальні зміни в національній кіноіндустрії неможливі без поліпшення системи кінопрокату, який є економічним базисом кінематографії.

З метою поліпшення кінообслуговування населення необхідно:

удосконалити порядок показу фільмів на телебаченні та в кінотеатрах, розповсюдження їх для домашнього відео;

продовжити створення в обласних центрах і великих містах базових кінотеатрів - центрів вітчизняного кіномистецтва і нових форм кінопоказу;

провести реконструкцію кінозалів з метою створення комфортних умов для перегляду фільмів, оснащення кінотеатрів сучасним обладнанням, яке забезпечує високу якість показу і стереозвуковідтворення;

здійснити будівництво нових сучасних кінотеатрів за рахунок різних джерел фінансування;

використовувати сучасні відеопроекційні системи для показу фільмів у сільській місцевості (де це економічно і технічно доцільно).

Для забезпечення реконструкції діючих кінотеатрів слід визначити умови довгострокової оренди чи акціонування кінотеатрів інвесторами.

З цією метою необхідно:

установити порядок передачі кінотеатрів в оренду на конкурсній основі за умови збільшення обсягів кінообслуговування населення;

передбачати залучення до технічного і технологічного переоснащення діючої кіномережі позабюджетних коштів, а також коштів, що надходять до місцевих бюджетів від приватизації кінотеатрів.

Стан роботи з проведення державної політики щодо поліпшення кінообслуговування населення залежить в першу чергу від позиції місцевих органів виконавчої влади.

Питання поліпшення кінообслуговування населення повинні вирішуватися з урахуванням місцевих умов і передбачати:

наявність державних структур, що відповідають за стан і розвиток мережі кінообслуговування населення;

розроблення і виконання регіональних програм поліпшення кінообслуговування населення з наданням фінансової підтримки за рахунок коштів місцевих бюджетів;

модернізацію системи прокату і показу фільмів;

поповнення фільмофонду;

взаємодію місцевих органів управління кінематографією з місцевими державними телерадіокомпаніями;

здійснення контролю за додержанням нормативно-правових вимог щодо розповсюдження кіно- і відеофільмів;

створення інформаційно-маркетингової бази кінообслуговування.

5. Механізм реалізації Основних напрямів

Реалізація Основних напрямів розвитку кінематографії в Україні на період до 2005 року потребує розроблення механізму її правового, фінансового та інформаційного забезпечення.

Комплексне управління роботою, пов'язаною з реалізацією Основних напрямів, покладається на Міністерство культури і мистецтв України, яке повинно співпрацювати з цих питань із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Міністерство культури і мистецтв України зобов'язано забезпечити формування перспективних пріоритетів розвитку кінематографії та їх реалізацію, розроблення дійових механізмів державної підтримки національного кіномистецтва.

Джерелами фінансування кіногалузі можуть бути:

кошти державного бюджету на фінансування виробництва і розповсюдження фільмів за державним замовленням, на відновлення і збереження кіноспадщини, наукові дослідження і підготовку фахівців;

кошти місцевих бюджетів на поліпшення кінообслуговування населення, модернізацію діючих кінотеатрів та поповнення фільмофонду;

доходи суб'єктів кінематографічної діяльності, інших суб'єктів господарювання;

вітчизняні та іноземні інвестиції, кредитні ресурси, спонсорські надходження, внески меценатів, інші надходження, не заборонені законодавством України.

Потреби кінематографії в основному повинні задовольнятися шляхом залучення позабюджетних коштів. З цією метою слід удосконалити механізм залучення таких коштів, зокрема:

підготувати пропозиції щодо запровадження збору на розвиток української кінематографії від розповсюдження і демонстрування іноземних фільмів;

зменшення ставок ввізного мита на кінопродукцію, кіноматеріали та кінообладнання, що ввозяться в Україну і використовуються для виробництва, розповсюдження і демонстрування національних фільмів та поновлення матеріально-технічної бази кінематографії.

Правовому забезпеченню реалізації Основних напрямів розвитку кінематографії в Україні на період до 2005 року сприятиме внесення змін до актів законодавства щодо посилення адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, підтримання недержавних структур, які займаються проблемами захисту цих прав.

Глава Адміністрації Президента України В.ЛИТВИН