Додатковий протокол
до Європейської конвенції про інформацію щодо
іноземного законодавства

( Про приєднання до Додаткового протоколу див. Постанову ВР
N 3386-12 від 14.07.93 )

Держави-члени Ради Європи, які підписали цей Протокол,

беручи до уваги положення Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, відкритої для підписання в Лондоні 7 червня 1968 року (далі "Конвенція"),

вважаючи за доцільне розширювати систему міжнародної взаємодопомоги, створену цією Конвенцією в галузі кримінально-процесуального права, спираючись на багатосторонню основу, відкриту для участі всіх Договірних Сторін Конвенції,

вважаючи, що для усунення економічних перешкод судочинству та надання можливостей матеріально малозабезпеченим особам вільніше здійснювати свої права у державах-членах, доцільно також поширити систему, створену Конвенцію, на правову допомогу та юридичне консультування з цивільних та комерційних питань,

відзначаючи, що пункт 2 статті 1 Конвенції передбачає, що дві або більше Договірних Сторін можуть прийняти рішення про поширення між ними сфери застосування Конвенції на галузі, не згадані в Конвенції,

відзначаючи, що пункт 3 статті 3 Конвенції передбачає, що дві або більше Договірних Сторін можуть прийняти рішення про поширення між ними сфери застосування Конвенції на запити не тільки судових, але й інших органів,

погодились про таке:

Розділ I

Стаття 1

Договірні Сторони зобов'язуються надавати одна одній у відповідності до положень цієї Конвенції інформацію щодо свого матеріального і процесуального права та організації судової влади у кримінальній сфері, включаючи органи судового переслідування, а також щодо законодавства, яке стосується забезпечення виконання карних заходів. Це зобов'язання стосується розгляду всіх злочинів, переслідування за які на час запиту про інформацію належить до компетенції судових органів Сторони, що звертається із запитом.

Стаття 2

Запит про інформацію з питань, що згадані у статті 1, може:

а) походити не тільки від суду, але й від будь-якого юридичного органу, до компетенції якого належить переслідування за злочини або виконання вироків, що мають остаточну і обов'язкову силу; та

б) бути зроблені не тільки у випадку фактичного порушення справи, але й тоді, коли порушення справи передбачається.

Розділ II

Стаття 3

В рамках зобов'язання, яке міститься в пункті 1 статті 1 Конвенції, Договірні Сторони погоджуються, що запити про інформацію можуть:

а) походити не тільки від судового органу, але й від будь-якої установи або особи, які діють в рамках офіційних систем правової допомоги або юридичного консультування від імені матеріально малозабезпечених осіб; та

б) бути зроблені не тільки у випадку фактичного порушення справи, але й тоді, коли порушення справи передбачається.

Стаття 4

1. Кожна Договірна Сторона, яка не створила або не призначила один або більше органів як надсилаючу установу відповідно до пункту 2 статті 2 Конвенції, створює або призначає таку установу або такі установи з метою надсилання будь-якого запиту про інформацію відповідно до статті 3 цього Протоколу компетентній іноземній одержуючій установі.

2. Кожна Договірна Сторона повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи назву та адресу надсилаючої установи або надсилаючих установ, створених або призначених відповідно до попереднього пункту.

Розділ III

Стаття 5

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання може зробити заяву про те, що вона бере на себе зобов'язання тільки за розділом I або II цього Протоколу.

2. Будь-яка держава, яка зробила таку заяву, може у подальшому в будь-який час заявити шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що вона бере на себе зобов'язання відповідно до положень як розділу I так і розділу II. Таке повідомлення набирає чинності з дати його одержання.

3. Будь-яка Договірна Сторона, яка взяла на себе зобов'язання відповідно до розділу I і розділу II, може в будь-який час заявити шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що вона бере на себе зобов'язання тільки за розділом I або розділом II. Таке повідомлення набирає чинності через шість місяців після дати одержання такого повідомлення.

4. Положення розділу I або розділу II відповідно застосовуються тільки між тими Договірними Сторонами, які взяли на себе зобов'язання за один і тим же розділом.

Стаття 6

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами-членами Ради Європи, які підписали Конвенцію і які можуть стати його учасниками шляхом:

а) підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття або схвалення;

б) підписання із застереженням щодо ратифікації, прийняття або схвалення з подальшою ратифікацією, прийняттям або схваленням.

2. Документи про ратифікацію, прийняття або схвалення здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Держава-член Ради Європи не може підписати цей Протокол без застереження щодо ратифікації, прийняття або схвалення чи ратифікувати, прийняти або схвалити його, якщо вона одночасно або раніше не ратифікувала або не прийняла Конвенцію.

Стаття 7

1. Цей Протокол набирає чинності через три місяці після дати, на яку три держави-члени Ради Європи стануть учасниками Протоколу у відповідності до положень статті 6.

2. Для тих держав, які в подальшому підписуватимуть Протокол без застереження щодо ратифікації, прийняття або схвалення які ратифікуватимуть, прийматимуть або схвалюватимуть його, Протокол набирає чинності через три місяці після дати підписання або дати здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття або схвалення.

Стаття 8

1. Після набрання чинності цим Протоколом Комітету міністрів може запропонувати будь-якій державі ,яка приєдналася до Конвенції або якій було запропоновано приєднатися до неї, приєднатися також і до цього Протоколу.

2. Таке приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання і набирає чинності через три місяці після дати здачі його на зберігання.

Стаття 9

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання може визначити територію або території, до яких застосовуватиметься цей Протокол.

2. Будь-яка держава під час здачі на зберігання свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання або в будь-який інший час після цього може шляхом направлення заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дію цього Протоколу на будь-яку іншу територію або території, які визначені у заяві і за міжнародні відносини яких вона несе відповідальність або від імені яких вона уповноважена брати на себе зобов'язання.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до попереднього пункту щодо будь-якої території згаданої у такій заяві, може бути відкликана шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Таке відкликання набирає чинності через шість місяців після дати одержання повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

Стаття 10

1. Будь-яка Договірна Сторона може у тому, що її стосується, денонсувати цей Протокол шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності через шість місяців після дати одержання Генеральним секретарем Ради Європи такого повідомлення.

3. Денонсація Конвенції автоматично тягне за собою денонсацію цього Протоколу.

Стаття 11

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени Ради і будь-яку державу, яка приєдналася до Конвенції, про:

а) будь-яке підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття або схвалення;

б) будь-яке підписання із застереженням щодо ратифікації, прийняття або схвалення;

в) будь-яку здачу на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання;

г) будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до його статті 7;

д) будь-яке повідомлення, одержане відповідно до положень статті 4;

е) будь-яку заяву або повідомлення, одержане відповідно до положень статті 5;

ж) будь-яку заяву, одержану відповідно до положень статті 9, та будь-яке відкликання будь-якої такої заяви;

з) будь-яке повідомлення, одержане відповідно до положень статті 10, та дату набрання денонсацією чинності.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали цей Протокол.

Учинено у Страсбурзі п'ятнадцятого березня тисяча дев'ятсот сімдесят восьмого року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в єдиному примірнику, який зберігатиметься в архівах Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії кожній з держав, що підписали Протокол і приєдналися до нього.