Протокол N 6
до Конвенції про захист прав і основних свобод людини,
який стосується скасування смертної кари

(Страсбург, 28.IV. 1983)

Держави-члени Ради Європи, які підписали цей Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, підписаної в Римі 4 листопада 1950 року (далі "Конвенція"),

вважаючи, що розвиток подій, який мав місце в різних державах - членах Ради Європи, відображає загальну тенденцію до скасування смертної кари,

дійшли згоди про таке:

Стаття 1

Смертна кара скасовується. Жодна людина не може бути засуджена до такого покарання або страчена.

Стаття 2

Держава може передбачити у своєму законодавстві смертну кару за діяння, вчинені під час війни або неминучої загрози війни; таке покарання застосовується лише у випадках, передбачених законом і згідно з його положеннями. Держава сповіщає Генерального секретаря Ради Європи про відповідні положення такого закону.

Стаття 3

Жодні відступи від положень цього Протоколу на підставі статті 15 Конвенції не дозволяються.

Стаття 4

Жодні застереження щодо положень цього Протоколу на підставі статті 64 Конвенції не дозволяються.

Стаття 5

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання свого документа про ратифікацію, прийняття або схвалення може визначити територію або території, до яких застосовуватиметься цей Протокол.

2. Будь-яка держава може надалі в будь-який час надіслати на ім'я Генерального секретаря Ради Європи заяву про поширення дії цього Протоколу на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві. Щодо такої території Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена на підставі двох попередніх пунктів, може бути відкликана щодо будь-якої території, визначеної в цій заяві, шляхом надіслання повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає після дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 6

Держави-учасниці розглядають положення статей 1-5 цього Протоколу як додаткові статті Конвенції, і всі положення Конвенції застосовуються відповідним чином.

Стаття 7

Цей Протокол відкрито для підписання державами-членами Ради Європи, які підписали Конвенцію. Він підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Держава-член Ради Європи не може ратифікувати, прийняти або схвалити цей Протокол, якщо вона - одночасно або раніше - не ратифікувала Конвенцію. Документи про ратифікацію, прийняття або схвалення здаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.

Стаття 8

1. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після дати, на яку п'ять держав-членів Ради Європи висловили свою згоду взяти на себе зобов'язання за цим Протоколом згідно з положеннями статті 7.

Для будь-якої держави-члена, яка надалі висловить свою згоду взяти на себе зобов'язання за цим Протоколом, Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після дати здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття або схвалення.

Стаття 9

Генеральний секретар Ради Європи сповіщає держави-члени Ради про:

а) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якого документа про ратифікацію, прийняття або схвалення;

с) будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтями 5 і 8;

d) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення, які стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче належним чином на те уповноважені представники, підписали цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі двадцять восьмого дня квітня місяця 1983 року англійською та французькою мовами, причому, обидва тексти є цілком автентичні, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі - членові Ради Європи.