Конвенція
про безробіття
№2

Дата підписання: 29.10.1919

Дата набрання чинності для України: 16.05.1995

( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
№ 3931-XII від 04.02.1994 року)

Генеральна Конференція Міжнародної Організації Праці, скликана у Вашингтоні урядом Сполучених Штатів Америки 29 жовтня 1919 року, яка

ухвалила прийняти ряд пропозицій з питання про запобігання безробіттю та про заходи проти його наслідків, що є другим пунктом порядку денного Вашингтонської сесії Конференції, і

вирішила надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

приймає нижченаведену Конвенцію, яка іменуватиметься Конвенцією 1919 року про безробіття і яка підлягає ратифікації Членами Міжнародної Організації Праці відповідно до положень Статуту Міжнародної Організації Праці.

Стаття 1

Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, направляє до Міжнародного Бюро Праці якомога частіше, у всякому разі не рідше, ніж кожні три місяці, всю наявну інформацію, яка містить статистичні та інші дані щодо безробіття, включаючи доповіді про заходи, яких він вживає або він має намір вжити для боротьби проти безробіття. У всіх випадках, коли це є здійсненним, ця інформація збирається з таким розрахунком, щоб повідомити її протягом трьох місяців, які безпосередньо йдуть за періодом, до якого вона відноситься.

Стаття 2

1. Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, установлює систему безплатних державних бюро зайнятості під контролем центрального органу. Засновуються комітети, в яких представлені підприємці та трудящі, з метою консультацій з питань щодо функціонування цих бюро.

2. При паралельному існуванні бесплатних державних і приватних бюро зайнятості вживаються заходи для узгодження діяльності цих заходів у загальнодержавному масштабі.

3. Діяльність систем різних країн координується Міжнародним Бюро Праці за погодженням з зацікавленими країнами.

Стаття 3

Члени Міжнародної Організації Праці, які ратифікують цю Конвенцію і встановили систему страхування на випадок безробіття, на умовах, погоджених між заінтересованими Членами, вживають заходів з тим, щоб трудящі громадяни одного з Членів, які працюють на території другого Члена, одержували страхову допомогу в тому ж розмірі, що й трудящі громадяни останнього.

Стаття 4

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції направляються Генеральному Директору Міжнародного Бюро Праці для реєстрації відповідно до положень Статуту Міжнародної Організації Праці.

Стаття 5

1. Кожний Член Міжнародної Організації Праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її до своїх колоній, проекторатів і володінь, що не користуються повною мірою самоуправлінням:

а) за винятком тих випадків, коли в силу місцевих умов її положення незастосовані; або

b) з такими змінами, які можуть виявитись необхідними для пристосування її положень до місцевих умов.

2. Кожний Член Організації сповіщає Міжнародне Бюро Праці про заходи, вжиті щодо кожної з своїх колоній, проекторатів і володінь, які не користуються повною мірою самоуправлінням.

Стаття 6

Як тільки документи трьох Членів Міжнародної Організації Праці про ратифікацію зареєстровані, Генеральний Директор Міжнародного Бюро Праці сповіщає про це всіх Членів Міжнародної Організації Праці.

Стаття 7

Ця Конвенція набирає чинності в той день, коли вищезазначене повідомлення розсилається Генеральним Директором Міжнародного Бюро Праці; вона зв'язує лише тих Членів Міжнародної Організації Праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані в Міжнародному Бюро Члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному Бюро Праці.

Стаття 8

Кожний Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, погоджується ввести в дію положення не пізніше 1 липня 1921 року і вживати усіх заходів, необхідних для їх здійснення на практиці.

Стаття 9

Будь-який Член Організації, який ратифікував цю Конвенцію може після закінчення десятирічного періоду з моменту її первісного вступу в силу денонсувати її шляхом акта про денонсацію, направленого Генеральному Директору Міжнародного Бюро Праці для реєстрації. Денонсація набирає чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному Бюро Праці.

Стаття 10

Щоразу, коли Адміністративна Ради Міжнародного Бюро Праці вважає це необхідним, вона подає Генеральній Конференції, доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід включати до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 11

Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.