Угода
про реекспорт товарів та порядок видачі дозволу на реекспорт

( Угоду схвалено та подано на ратифікацію Верховної Ради згідно з Постановою КМ
N 649 від 14.08.95 )

Уряди держав-учасниць даної Угоди, надалі - Сторони,

виходячи з положень Угоди про співробітництво в галузі зовнішньоекономічної діяльності від 15 травня 1992 р. і Договору про створення Економічного союзу від 24 вересня 1993 р.,

прагнучи сприяти один одному в забезпеченні та захисті взаємних інтересів у галузі зовнішньоекономічної діяльності,

домовились про нижчевикладене:

Стаття 1

Предметом цієї Угоди є реекспорт товарів, стосовно вивозу яких Сторони, з митної території яких походять ці товари, застосовують заходи тарифного і/або нетарифного регулювання або надають зовнішньоекономічні пільги при їх вивозі зі своєї митної території.

Реекспорт товарів, вказаних в частині першій цієї статті, може бути здійснено тільки при наявності належним чином оформленого письмового дозволу, виданого уповноваженим відомством країни походження товарів.

Сторони обмінюються переліком товарів, реекспорт яких може бути здійснено тільки при наявності такого, належно оформленого письмового дозволу.

Дана Угода не розповсюджується на реекспорт специфічних товарів (зброя, наркотики, лікарські препарати, дорогоцінні метали і каміння тощо), реекспорт яких здійснюється в особливому порядку.

Реекспорт інших товарів здійснюється у відповідності з загальноприйнятими у міжнародній торгівлі правилами.

Стаття 2

Для цілей цієї Угоди під реекспортом розуміється вивіз товарів походженням з митної території однієї із Сторін іншою Стороною за межі митної території останньої з метою вивозу в країну, що не є Стороною даної Угоди.

Під санкціонованим реекспортом розуміється реекспорт товарів, здійснений при наявності належним чином оформленого письмового дозволу, виданого уповноваженим відомством країни походження товарів.

Під несанкціонованим реекспортом розуміється реекспорт товарів, заявлених у переліках Сторонами, здійснений без належним чином письмового оформленого дозволу, виданого уповноваженим відомством країни походження товарів.

Країна походження товарів визначається у відповідності з Правилами визначення країни походження товарів, затвердженими Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав 24 вересня 1993 року.

Стаття 3

Сторони не будуть допускати несанкціонованого реекспорту.

Стаття 4

Сторони погодились:

при видачі дозволу на реекспорт товарів уповноважене відомство країни походження товарів керується чинним національним законодавством, угодами про торгово-економічне співробітництво і торговий режим з державою-реекспортером, нормами міжнародного права;

для одержання дозволу на реекспорт товарів заінтересовані суб'єкти господарської діяльності звертаються до уповноваженого відомства країни походження товарів з мотивованою заявою на реекспорт, до якої додають копію контракту на придбання товарів і суттєві умови реекспортної угоди (країна призначення, кількість, ціни і якість товарів, що реекспортуються, базис поставки, терміни поставки, код Гармонізованої системи опису і кодування товарів);

уповноважене відомство країни походження товарів протягом десяти днів від дня одержання заяви розглядає запит і повідомляє заінтересовані суб'єкти господарської діяльності та уповноважене відомство держави-реекспортера щодо прийнятого рішення і при позитивному рішенні - про умови реекспорту.

Як одну з умов країна походження товарів може вимагати від суб'єкта господарської діяльності - реекспортера зобов'язання про відшкодування їй частини, але не більше половини, різниці між ціною договору реекспорту товарів і контрактною ціною по вивозу товарів із країни походження шляхом перерахування цієї різниці у валюті контракту реекспорту товарів на рахунок, зазначений уповноваженим відомством країни походження товарів.

Уповноважене відомство країни походження товарів має право при прийнятті позитивного рішення звернутися до уповноваженого відомства держави-реекспортера з проханням проконтролювати виконання реекспортного контракту з офіційним повідомленням про фактичну відповідність суттєвих умов реекспортного контракту, продекларованих в мотивованій заяві суб'єкта господарської діяльності.

Стаття 5

Сторони погодились, що у видачі дозволу на реекспорт може бути відмовлено в разі:

повідомлення свідомо недостовірних даних про контракт;

застосування демпінгових цін або інших елементів недобросовісної торгової практики, що завдає шкоди економічним інтересам країни походження товарів;

наявності обмежень з боку третіх країн ввезення на їх митну територію відповідних товарів.

Стаття 6

У разі несанкціонованого реекспорту країна походження товарів може вимагати компенсації заподіяної шкоди і застосування санкцій.

Сторони будуть сприяти прийняттю національних нормативних актів, що передбачають відповідальність суб'єктів господарської діяльності за несанкціонований реекспорт.

Стаття 7

Сторони погодились, що у випадках, якщо обсяг несанкціонованого реекспорту товарів завдає економічної шкоди країні походження товарів, потерпіла Сторона може призупинити поставки цих товарів в державу, суб'єкти господарської діяльності якої допустили несанкціонований реекспорт, або застосувати інші санкції, передбачені нормами міжнародного права.

Доказ факту несанкціонованого реекспорту покладається на уповноважене відомство країни походження товарів. Воно повинно надати уповноваженому відомству держави-реекспортера необхідні і достатні докази порушення конкретними суб'єктами господарської діяльності даної Угоди.

Стаття 8

Сторони домовились, що уповноважене відомство держави-реекспортера сприятиме уповноваженому відомству країни походження товарів у виявленні фактів несанкціонованого реекспорту та покаранні суб'єктів господарської діяльності, що його допустили, відповідно до свого національного законодавства.

Стаття 9

Сторони погодились, що різні суперечності та розбіжності, що виникають при виконанні Сторонами взаємних обов'язків за цією Угодою, будуть вирішуватись шляхом консультацій між уповноваженими на те представниками Сторін.

Стаття 10

Ця Угода відкрита для приєднання будь-якої держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав.

Стаття 11

Ця Угода набирає чинності з дня здачі на зберігання депозитарію третього повідомлення про виконання Сторонами необхідних внутрішньодержавних процедур.

Угода укладена строком на 5 років і автоматично продовжується на наступні п'ятирічні періоди. Будь-яка із Сторін може припинити свою участь в Угоді шляхом направлення офіційного письмового повідомлення депозитарія про свої наміри вийти з Угоди за 6 місяців до свого виходу.

Здійснено в місті Москві 15 квітня 1994 р. в одному оригінальному примірнику російською мовою. Оригінал зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, що є депозитарієм даної Угоди, який надішле державам, що підписали Угоду, її завірену копію.