КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
N 10-рп/98, від 6 липня 1998 року
м.Київ

Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням народних депутатів
України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Указу Президента України від
24 квітня 1997 року N 371 "Про Національне бюро
розслідувань України"
(справа щодо утворення
Національного бюро розслідувань України)

Справа N 03/2444-97
N 1-9/98

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Яценка Станіслава Сергійовича - суддя-доповідач,

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання - народних депутатів України - Омельченка Григорія Омеляновича, народного депутата України, Голови Комітету Верховної Ради України попереднього скликання з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, представників Президента України - Дурдинця Василя Васильовича, Директора Національного бюро розслідувань України, та Підпалова Леоніда Васильовича, заступника Глави Адміністрації Президента України, розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) Указу Президента України від 24 квітня 1997 року N 371 "Про Національне бюро розслідувань України".

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало конституційне подання сорока п'яти народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно з частиною першою статті 71 та статтею 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору стосовно конституційності утворення Указом Президента України Національного бюро розслідувань України.

Заслухавши суддю-доповідача Яценка С.С., пояснення Омельченка Г.О., Дурдинця В.В. та Підпалова Л.В., дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Указ Президента України від 24 квітня 1997 року N 371 "Про Національне бюро розслідувань України" виданий з перевищенням повноважень Президента України і не відповідає Конституції України, оскільки організація і діяльність таких формувань визначаються відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України.

У листі до Конституційного Суду України від Президента України стверджується, що зазначений Указ видано в межах компетенції Президента України й відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України, згідно з якою вирішення питань щодо утворення, реорганізації, ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади є прерогативою Президента України.

2. Президент України Указом від 24 квітня 1997 року N 371 утворив Національне бюро розслідувань України як центральний орган виконавчої влади, про що зазначено в преамбулі Указу, для зміцнення національної безпеки держави, забезпечення належного захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, посилення боротьби зі злочинністю, особливо організованими її формами.

Указом визначено основні завдання утворюваного органу, а саме:

"проведення відповідно до законодавства України досудового слідства та оперативно-розшукових заходів в особливо складних кримінальних справах про злочини, які становлять значну суспільну небезпеку;

інформаційно-аналітична робота з метою виявлення і усунення причин та умов, які сприяють корупції, вчиненню інших небезпечних злочинів, прогнозування динаміки злочинності в суспільстві".

Правовою підставою для утворення Національного бюро розслідувань України Президент України вважає положення пунктів 1 та 15 частини першої статті 106 Конституції України, відповідно до яких глава держави "забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави", а також "утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади".

Згідно з частиною другою статті 120 Конституції України "організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України". Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів дізнання і слідства.

У статті 9 Указу Президента України зроблено застереження про те, що "проведення досудового слідства і оперативно-розшукових заходів Національне та регіональні бюро розслідувань здійснюють після внесення в установленому порядку змін і доповнень до відповідних законодавчих актів". 7 травня 1997 року Президент України подав до Верховної Ради України проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів", а 29 листопада цього ж року - проекти Законів України "Про Національне бюро розслідувань України" та "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів у зв'язку з утворенням Національного бюро розслідувань України". Ці проекти Верховною Радою України не було розглянуто, формування Національного бюро розслідувань України та його регіональних підрозділів не відбулося, фінансування в Державному бюджеті України на поточний рік не передбачено, а їх діяльність, відповідно до зазначеного Указу Президента України, не розпочато.

Системний аналіз змісту відповідних положень статей 106 та 114 Конституції України свідчить, що конституційне повноваження Президента України утворювати центральні органи виконавчої влади не пов'язується з наявністю законів стосовно організації і діяльності центральних органів виконавчої влади.

Отже, наведені аргументи підтверджують, що створення Президентом України Указом від 24 квітня 1997 року N 371 Національного бюро розслідувань України як центрального органу виконавчої влади відповідає Конституції України і здійснено в межах його конституційних повноважень.

3. Стаття 3 Конституції України проголошує одну з визначальних конституційних засад:

"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави".

Оскільки здійснення функцій органів дізнання і слідства безпосередньо зачіпає основні права та свободи людини і громадянина, Конституція України (пункт 14 статті 92) передбачає їх особливий статус, згідно з яким організація, повноваження та порядок діяльності цих органів регулюються виключно законами.

За змістом та характером завдань, визначених у статті 2 Указу Президента України від 24 квітня 1997 року N 371, Національне бюро розслідувань України є водночас органом досудового слідства та органом, що здійснює оперативно-розшукові заходи. А Перехідними положеннями Конституції України (пункт 9 розділу XV) передбачено "сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування".

Тому Указ Президента України від 24 квітня 1997 року N 371 "Про Національне бюро розслідувань України" не відповідає Конституції України у частині тих положень, які визначають:

- організаційну структуру Національного бюро розслідувань України (стаття 4, положення про регіональні бюро розслідувань у статтях 5, 6, 9, абзаці третьому статті 10);

- порядок затвердження структури, граничної чисельності працівників і штатного розпису Національного бюро розслідувань України (стаття 5) та затвердження Положення про Національне бюро розслідувань України (стаття 8);

- підпорядкованість Директора Національного бюро розслідувань України безпосередньо Президентові України (частина перша статті 3);

- порядок призначення Президентом України на посади та звільнення з посад першого заступника і заступників Директора Національного бюро розслідувань України (частина третя статті 3) та начальників регіональних бюро розслідувань (частина друга статті 4).

4. Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Національне бюро розслідувань України є збройним (військовим) формуванням, створення і функціонування яких, якщо вони не передбачені законом, забороняється (частина шоста статті 17 Конституції України). Разом з тим Національне та регіональні бюро розслідувань формуються з працівників існуючих оперативно-слідчих підрозділів правоохоронних органів, військовослужбовців тощо, які приймаються на роботу на підставі контракту. Народні депутати України посилаються також на абзац третій статті 10 Указу, в якому дано доручення Кабінету Міністрів України визначити порядок присвоєння працівникам Національного бюро розслідувань України та регіональних бюро розслідувань "спеціальних звань, прирівнявши цих працівників за своїм статусом до військовослужбовців".

Однак із зазначених норм, інших статей Указу Президента України не випливає, що ним створюється військове (збройне) формування, оскільки не вказано, що працівники Національного бюро розслідувань України перебуватимуть на військовій службі. Передбачено, що їм, зокрема й колишнім військовослужбовцям, будуть присвоювати не військові, а спеціальні звання; на них також поширюватимуться соціальний і правовий захист, умови пенсійного забезпечення, встановлені законом для військовослужбовців.

На основі викладеного та керуючись статтями 147, 150 і 152 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 61, 63, 65, 69, 70 і 77 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив:

вирішив:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Указу Президента України від 24 квітня 1997 року N 371 "Про Національне бюро розслідувань України" щодо:

1.1. визначення організаційної структури Національного бюро розслідувань України (стаття 4, положення про регіональні бюро розслідувань у статтях 5, 6, 9, абзаці третьому статті 10);

1.2. визначення порядку затвердження структури, граничної чисельності працівників і штатного розпису Національного бюро розслідувань України (стаття 5) та затвердження Положення про Національне бюро розслідувань України (стаття 8);

1.3. визначення підпорядкованості Директора Національного бюро розслідувань України (положення "який безпосередньо підпорядковується Президентові України" в частині першій статті 3), порядку призначення на посади та звільнення з посад першого заступника і заступників Директора Національного бюро розслідувань України (положення "яких за його поданням призначає на посади та звільняє з посад Президент України" в частині третій статті 3), призначення на посади та звільнення з посад начальників регіональних бюро розслідувань (частина друга статті 4).

2. Положення Указу Президента України від 24 квітня 1997 року N 371 "Про Національне бюро розслідувань України", що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

3. Обов'язки щодо забезпечення виконання Рішення Конституційного Суду України покласти на Президента України та Кабінет Міністрів України.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.