Документ втратив чиннiсть!

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 22.08.1980 р.N 5
м.Київ

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду України
N 3 від 28.03.2008)

Про діяльність судів України по запобіганню
злочинам та іншим правопорушенням при розгляді
кримінальних та цивільних справ

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами
Пленуму Верховного Суду України
N 8 від 23.12.83
N 13 від 25.12.92
N 3 від 13.01.95
N 12 від 03.12.97 )

Виходячи з положень ст.68 Конституції України та чинного законодавства, суди покликані повно й ефективно використовувати можливості запобіжно-виховного впливу судових процесів у кримінальних та цивільних справах. ( Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

Пленум Верховного Суду України відмічає, що в останні роки суди України підвищили рівень розгляду кримінальних і цивільних справ, стали приділяти більше уваги культурі судових процесів, виявленню й усуненню причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень. ( Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

Разом з тим у діяльності судів по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням ще є істотні недоліки, які значно знижують її ефективність.

Не викоренені факти несвоєчасного й неякісного розгляду кримінальних і цивільних справ, іноді складаються недостатньо обгрунтовані та юридично грамотні судові рішення, що негативно позначається на виховному впливові судової діяльності. Мають місце випадки неналежної підготовки судових засідань.

Не в усіх справах суди виконують вимоги закону про виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, і вжиття заходів до їх усунення.

Нерідко в окремих ухвалах неповно наводяться факти, з приводу яких вони постановлені, і докази на підтвердження цих фактів. У ряді випадків в окремих ухвалах даються рекомендації, які стосуються порядку здійснення оперативно-господарської діяльності організацій, що виходять за межі компетенції суду. Окремі ухвали іноді надсилаються не тим посадовим чи службовим особам, які в силу свого службового стану можуть і повинні усунути зазначені в них недоліки. З боку деяких судів не забезпечується належний контроль за виконанням окремих ухвал (постанов). ( Абзац шостий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

Деякі суди не приділяють належної уваги узагальненню судової практики та використанню цих матеріалів для запобігання правопорушенням.

Суди вищого рівня, розглядаючи в касаційному і наглядному порядку кримінальні і цивільні справи, не завжди належним чином реагують на недоліки в роботі судів і органів розслідування по проведенню профілактичних заходів. ( Абзац восьмий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 ) ( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на істотні недоліки в їх діяльності по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних і цивільних справ та необхідність вжиття рішучих заходів по їх усуненню, суворого виконання вимог закону й постанов Пленуму Верховного Суду України з цих питань. (Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92)

При цьому особливу увагу слід приділяти вдосконаленню діяльності судів по запобіганню порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина, посяганням на власність, порушенням державної, трудової, договірної дисципліни, громадського порядку, пияцтву, хабарництву, економічним і екологічним правопорушенням. ( Абзац другий пункту 1 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

2. Судам необхідно вжити належних заходів до суворого додержання процесуальних строків та підвищення якості розгляду кримінальних і цивільних справ, культури судочинства, маючи на увазі, що своєчасний і правильний розгляд кожної кримінальної та цивільної справи є важливою умовою зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Вироки, рішення, ухвали й постанови судів мають повною мірою відповідати вимогам процесуального законодавства. Винесення необгрунтованих, немотивованих судових рішень знижує їх виховне й запобіжне значення. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92, N 12 від 03.12.97 )

3. ( Пункт 3 втратив силу на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

4. ( Пункт 4 втратив силу на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

5. ( Пункт 5 втратив силу на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

6. При розгляді кримінальних і цивільних справ судам належить суворо виконувати вимоги закону про виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, вживати через відповідні органи заходи до їх усунення.

У стадії віддання обвинуваченого до суду слід ретельно перевіряти, чи виконані органами дізнання та досудового слідства ці вимоги закону, і в необхідних випадках вживати заходи до встановлення зазначених обставин у судовому засіданні. З цією метою суд може викликати в судове засідання додаткових свідків і витребувати інші докази. ( Абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

7. При винесенні окремих ухвал (постанов) судам необхідно додержуватись вимог статей 23 ( 1001-05 ), 340, 382 КПК України ( 1003-05 ), статей 235, 320, 342 ЦПК України ( 1503-06 ) і враховувати роз'яснення, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, про те, що: ( Абзац перший пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

а) окремі ухвали (постанови) мають містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення, і грунтуватися на доказах, досліджених у судовому засіданні;

б) в окремих ухвалах (постановах) з приводу недоліків у діяльності підприємств, установ, організацій судові належить зазначати, в чому конкретно ці недоліки полягають, і звертати увагу відповідних керівників або інших посадових осіб на необхідність їх усунення, не допускаючи при цьому рекомендацій щодо оперативної й господарської діяльності підприємств та організацій, для дачі яких суд не встановив необхідних даних або які виходять за межі його компетенції; ( Підпункт "б" пункту 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 12 від 03.12.97 )

в) після набрання судовим рішенням законної сили окрема ухвала (постанова) має надсилатися для виконання тій посадовій особі або тій організації, які зобов'язані усувати виявлені судом причини й умови, що сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення. ( Абзац перший підпункту "в" пункту 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 12 від 03.12.97 )

У випадках, коли ці причини й умови були наслідком особливо серйозних порушень, а також якщо вони стосуються кількох підприємств чи керівника підприємства, установи, організації, окрему ухвалу (постанову) належить надсилати відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування чи вищестоящій організації; ( Абзац другий підпункту "в" пункту 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 12 від 03.12.97 )

г) має встановлюватися суворий контроль за виконанням керівниками підприємств, установ і організацій вимог закону, який зобов'язує їх вжити необхідні заходи до усунення недоліків, зазначених в окремих ухвалах (постановах), а у випадку невиконання окремих ухвал або формального ставлення до усунення зазначених у них недоліків з боку окремих керівників ставити перед відповідними органами питання про їх відповідальність (в тому числі передбачену ст.185-6 КпАП ( 80731-10 ). ( Підпункт "г" пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

Зазначені роз'яснення слід мати на увазі також при внесенні подання про усунення порушень закону або причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень. ( Пункт 7 доповнено абзацом згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 ) ( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

8. При виявленні фактів несвоєчасного порушення кримінальних справ, необгрунтованого закриття їх і інших порушень закону в стадії попереднього розслідування, які знижують ефективність боротьби зі злочинністю, суди зобов'язані окремими ухвалами (постановами) звертати на них увагу відповідного прокурора і керівників органів розслідування. ( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

9. У разі надходження клопотання громадської організації або трудового колективу про умовне засудження й передачу винного на перевиховання і виправлення суд має перевірити, чи правомочним органом заявлене таке клопотання, приєднати його до матеріалів справи і в мотивувальній частині вироку навести мотиви задоволення або відхилення клопотання, а в резолютивній - викласти прийняте рішення.

За наявності до того підстав рішення про умовне засудження й передачу винного на перевиховання й виправлення громадській організації або трудовому колективу може бути прийняте при розгляді справи в касаційному або наглядному порядку, незалежно від того, чи було таке клопотання вперше подано у вищестоящий суд, чи воно вже розглядалось судом першої інстанції.

10. Застосовуючи у порядку, передбаченому ст.46-1 КК України (2001-05), відстрочку виконання вироку суд зобов'язаний у кожному випадку обговорити питання про можливість покладення на трудовий колектив або окрему особу, за їх згодою, обов'язку по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи. Якщо ж засуджений неповнолітній, суд відповідно до ст.445 КПК України ( 1003-05 ) зобов'язаний також обговорити питання, чи немає необхідності в призначенні неповнолітньому громадського вихователя. ( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 13.01.95 )

11. ( Пункт 11 втратив силу на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

12. ( Пункт 12 втратив силу на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 )

13. При вивченні судової практики з кримінальних і цивільних справ судам необхідно глибше аналізувати причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень, ефективність заходів по їх усуненню, що вживаються, і повноту використання інших форм профілактичної діяльності при розгляді судових справ.

14. Рекомендувати судам на підставі аналізів судової статистики, а також матеріалів узагальнень у кримінальних і цивільних справах розробляти й здійснювати конкретні заходи по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням, вносити пропозиції з цих питань відповідному компетентному органу. ( Пункт 14 в редакції Постанови Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

15. Судовим колегіям Верховного Суду України, Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил при перевірці законності й обгрунтованості вироків і рішень в касаційному й наглядному порядку звертати увагу на виконання вимог закону в частині запобігання злочинам та іншим правопорушенням. При невиконанні цих вимог закону реагувати шляхом винесення окремих ухвал (постанов). ( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

16. Судовим колегіям Верховного Суду України посилити нагляд за діяльністю судів нижчого рівня по виконанню вимог закону й роз'яснень постанов Пленуму Верховного Суду України про заходи по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних і цивільних справ. (Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92, N 12 від 03.12.97)