Документ втратив чиннiсть!

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН

Про збір на обов'язкове соціальне страхування

(Закон відмінено згідно Закону України
N 2213-III від 11.01.2001)

Про збір на обов'язкове соціальне страхування

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 686/97-ВР від 03.12.97, ВВР, 1998, N 14, ст. 53
N 800/97-ВР від 30.12.97, ВВР, 1998, N 20, ст.101
N 25/98-ВР від 15.01.98, ВВР, 1998, N 25, ст.147
N 135-XIV від 30.09.98
N 320-XIV від 17.12.98
N 403-XIV від 15.01.99
N 722-XIV від 03.06.99)

( Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області з питань оподаткування згідно із Законом N 25/98-ВР від 15.01.98 )

( Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників платників фіксованого сільськогосподарського податку з питань оподаткування згідно із Законом N 320-XIV від 17.12.98 )

Цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Стаття 1. Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;

3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.

Стаття 2. Об'єктом оподаткування є:

1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 цього Закону, сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;

3) для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону, сукупний оподатковуваний доход, обчислений відповідно до законодавства України.

Забороняється використовування цих коштів не за цільовим призначенням, у тому числі на фінансування державних та інших органів, а також їх апарату.

Збір на обов'язкове соціальне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття платники зборів сплачують до Державного бюджету України в порядку, визначеному законодавством України.

Стаття 3. Збір на обов'язкове соціальне страхування, крім збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, платники збору сплачують на рахунок Фонду соціального страхування України. Нагляд за його фінансовою діяльністю здійснює наглядова рада Фонду соціального страхування України. ( Частина перша статті 3 в редакції Закону N 800/97-ВР від 30.12.97)

Положення про Фонд соціального страхування України, наглядову раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України за погодженням з профспілковими об'єднаннями України. ( Частина друга статті 3 в редакції Закону N 800/97-ВР від 30.12.97 )

Кошти обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України.

Управління цими коштами здійснюється у порядку, встановленому для управління коштами Державного бюджету України, відповідним міністерством, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Стаття 4. На обов'язкове соціальне страхування (в тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) встановлюються ставки збору у таких розмірах:

1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 1 статті 2 цього Закону (у тому числі 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до фонду соціального захисту інвалідів.

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств; (Пункт 1 статті 4 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 686/97-ВР від 03.12.97 )

2) для платників збору, визначених пунктами 3 та 4 статті 1 цього Закону, - 0,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного відповідно пунктами 2 та 3 статті 2 цього Закону, тільки на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На період функціонування спеціальної економічної зони "Яворів" звільняються від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття суб'єкти цієї зони, які реалізують інвестиційні проекти, затверджені Яворівською районною державною адміністрацією. ( Статтю 4 доповнено частиною згідно із Законом N 403-XIV від 15.01.99 )

На період функціонування спеціальної економічної зони "Славутич" звільняються від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття суб'єкти цієї зони, які реалізують інвестиційні проекти, затверджені виконавчим комітетом Славутицької міської ради. (Статтю 4 доповнено частиною згідно із Законом N 722-XIV від 03.06.99)

( З 1 жовтня 1998 року встановлюється ставка збору у розмірі 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 1 статті 2 Закону згідно із Законом N 135-XIV від 30.09.98 )

Стаття 5.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, а стаття 3 - з 1 січня 1998 року, та діє до законодавчого врегулювання питань запровадження збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2. Комітету Верховної Ради України з питань бюджету при доопрацюванні проекту Закону України про Державний бюджет України на 1997 рік на третє читання виключити з нього доходи та видатки Фонду соціального страхування України.

3. Кабінету Міністрів України:

протягом місяця після дня опублікування Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" подати Верховній Раді України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

протягом двох тижнів після дня опублікування Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА

м.Київ, 26 червня 1997 року
N 402/97-ВР

"Урядовий кур'єр", 27.12.97 р., N 242-243 (1183-1184)