Документ втратив чиннiсть!

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
N 22001/116 від 24.05.93
м.Київ

( Положення втратило чинність на підставі Постанови Нацбанку
N 204 від 02.08.96 )

Положення
про безготівкові розрахунки в господарському обороті України

I. Загальні положення

1. Положення про безготівкові розрахунки визначає загальний регламент щодо організації, форм розрахунків, стандартів документів і документообороту, які впроваджуються в господарський оборот України з метою забезпечення у найкоротший час компенсації виробникам продукції, що поставляється, виконаних робіт і наданих послуг у грошовій формі, прискорення обігу коштів.

При різноманітності форм власності і підприємницької діяльності Положення про безготівкові розрахунки грунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах, угодах чи окремих домовленостях і невтручанні установ банків у ці договірні відносини.

Вимогами цього положення повинні керуватися всі підприємства, організації і установи (далі - "підприємства"), незалежно від форм власності, фізичні особи, всі установи банків та розрахунково-касові центри.

2. Банк на договірній основі проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування з їх рахунків наявних коштів та здійснює інші банківські операції, передбачені Законом України "Про банки та банківську діяльність", їх статутом, господарськими угодами, домовленостями між підприємствами, банками (РКЦ).

Кошти з рахунків підприємств списують за розпорядженням власника рахунків у черговості, яка визначається керівником підприємства, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

У разі, якщо у підприємстві накопичились документи за платежами у зв'язку із беззаперечним стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх має здійснюватися банками при надходженні коштів у примусовому порядку, за календарною черговістю надходження цих документів.

Суб'єкти господарської діяльності мають здійснювати усі платежі з рахунків у безготівковій формі і в цілих грошових одиницях (без копійок).

3. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:

- платіжних доручень;

- платіжних вимог-доручень;

- чеків;

- акредитивів;

- векселів.

4. Комерційні банки повинні постійно вивчати стан розрахунків і рекомендувати клієнтам застосовувати найбільш доцільні форми, зважаючи на специфіку їх діяльності і організації взаємних відносин, виявляти можливості і організовувати заліки взаємної заборгованості обслуговуємих підприємств, використовуючи планові платежі, попередню оплату.

II. Порядок оформлення
розрахункових документів

5. Документи, які подаються клієнтами в банк на перерахування чи отримання коштів, повинні мати такі реквізити:

а) назва, номер розрахункового документу;

б) число, місяць, рік його виписки.

Число вказують цифрами, місяць - прописом, рік - цифрами. На розрахункових документах, які заповнюються на обчислювальних машинах, можливе зазначення місяця цифрами (01-12);

в) чітко визначене повне або скорочене найменування платника, яке відповідає зареєстрованому у статуті, і одержувача коштів, їх номери рахунків;

г) чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер (код) банку платника і одержувача, розрахунково-касових центрів, де перебувають їх коррахунки, номери коррахунків;

д) суму платежу цифрами та прописом у цілих грошових одиницях (без копійок);

е) мотив для перерахування чи отримання коштів (номери та дати договору, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг і таке інше, засіб платежу або кодову позначку);

є) підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи (і вони внесені у картку зразків підписів, представлену банкові) для здійснення розрахунково-грошових операцій, на першому примірнику та відбиток його печатки.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються філіями, підписують особи, уповноважені від імені головного підприємства.

Розрахункові документи за операціями, які утворюються підприємцями без утворення юридичної особи, можуть прийматися до виконання за наявністю на них одного підпису, вказаного у картці із зразком підпису і за наявністю заявленого штампа або без нього.

6. Розрахункові документи банк приймає до виконання незалежно від їх суми, але не менш ніж 100 карбованців.

При цьому розрахункові документи на суму понад 100 тисяч карбованців формуються платником та здаються у банк для виконання кожен окремо. Банк приймає документи від підприємств протягом "операційного дня", залежно від часу роботи банку з клієнтами. При цьому документи, прийняті банком від підприємств в "операційний день", проводяться ним за рахунками того ж самого дня.

7. Розрахункові платіжні документи виписують, як правило, з використанням технічних засобів за один раз під копіювальний папір у кількості примірників, потрібних банкові та усім сторонам, які беруть участь в розрахунках.

Виправлення і підчистки у розрахункових документах неприпустимі.

8. Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа.

III. Розрахунки із застосуванням
платіжного доручення

9. Платіжне доручення (далі "доручення") - це бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, який його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунку.

10. Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення.

/ Див. зміни від 2 червня 1994 р. /

11. Доручення приймається банком до виконання тільки у сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

Доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг, приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунку клієнтів. У разі відсутності коштів доручення враховуються на окремому позабалансовому рахунку (9929).

12. Підприємства можуть здійснювати перекази коштів через підприємства зв'язку без обмеження суми за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком:

- на ім'я окремих громадян: пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар;

- підприємствам на виплату заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків;

- для зарахування на рахунок у банках торгової виручки, податків та інших коштів.

Розрахунки за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком, можуть здійснюватись між філіями одного банку або при встановленні між юридично незалежними банками кореспондентських відносин, в яких передбачено цю форму розрахунків.

13. При рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями розрахунки між ними можуть здійснюватись у порядку планових платежів на підставі договорів, угод з використанням у розрахунках платіжних доручень.

14. Платіжні доручення застосовуються для здійснення попередньої оплати за отримані товари, надані послуги, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

IV. Розрахунки із застосуванням
платіжних вимог-доручень

15. Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин:

- верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

- нижня - доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку суми, проставленої у графі "сума до оплати" цифрами та прописом.

16. Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцеві.

З метою гарантованої прискореної доставки вимог-доручень платникам рекомендується передавати їх у комплекті розрахункових та відвантажувальних документів за поставлену, передбачену договором (угодою), продукцію, виконані роботи та надані послуги.

17. У разі згоди оплатити платіжну вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк.

Платіжну вимогу-доручення банк приймає до оплати в сумі, яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту.

Порядок та строки подання платником у банк платіжної вимоги-доручення визначаються сторонами у договорі і банком не контролюються.

При необхідності здійснення платежу телеграфом постачальник на всіх примірниках платіжної вимоги-доручення зверху на полях проставити напис "Платіж провести телеграфом" або "Телеграфом".

18. У разі відмови оплатити вимогу-доручення мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо постачальникові у порядку та в строки, зазначені у договорі. У договорі може передбачатись відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжної вимоги-доручення в банк для оплати.

19. Вимоги-доручення можуть застосовуватися для здійснення попередньої оплати.

V. Розрахунки чеками

20. Чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.

21. Чеки використовують юридичні та фізичні особи при розрахунках, передбачених п. 2 Положення.

Не допускаються розрахунки чеками між фізичними особами.

Допускається прийом чеків від юридичних осіб для перерахування коштів на вклади громадян (на їх особові рахунки у банках) на умовах, визначених банком-емітентом, або банком-кореспондентом.

22. Бланки чеків та чекові книжки, виготовлені за зразком, затвердженим Національним банком України, банки-емітенти видають юридичним та фізичним особам, яким відкрито рахунки у банках. Порядок їх використання передбачається угодами між банками з виконанням вимог розділу 5.

Строк дії чекової книжки встановлює установа банку за погодженням з підприємством.

23. Гарантована оплата чека забезпечується:

- шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку у банку чекодавця;

- наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при наданні чекової книжки.

У цьому разі банк може гарантувати чекодавцю за тимчасової відсутності коштів на його рахунку оплату чека за рахунок коштів банку шляхом надання кредиту та його оформлення кредитним розпорядженням під наявні зобов'язання чекодавця.

Гарантія банку, у межах якої може бути оплачено чеки, враховується банком-гарантом на забалансовому рахунку "Гарантії, поручительства, видані банком".

24. Для одержання чекової книжки підприємство подає у банк заяву в одному примірнику (у двох примірниках - для одержання чеків, оплата яких гарантована банком) за підписами осіб, яким за статутом надано право підпису документів для здійснення операцій за рахунком підприємства і з відбитком його печатки.

У заяві та талоні до неї підприємство (чекодавець) проставляє номер рахунку, з якого мають бути оплачені чеки.

25. З метою забезпечення платежів за чеками разом із заявою на видачу чекової книжки надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця.

26. Банк повинен під розписку (на заяві) ознайомити особу, що одержала чекову книжку, про порядок її заповнення, а також попередити про відповідальність за її втрату і втрату виписаних чеків, за перевищення суми виписаного чека понад депоновану або гарантовану банком на рахунку.

27. Чек має бути пред'явлений чекодержателем в установу банку протягом 10 днів з моменту його заповнення, не враховуючи дня його заповнення.

Якщо після закінчення строку день пред'явлення чеку в банк припадає на неробочий день, тоді останнім строком визнається наступний робочий день.

Після закінчення зазначеного строку чек банком не приймається.

28. При видачі чеків банк вписує у кожний чек реквізити:

а) найменування, місцезнаходження, номери (код) банку чекодавця (банк може проставити свій штамп або фірмову позначку), РКЦ, де знаходиться його коррахунок, номер коррахунку;

б) найменування юридичної особи (чекодавця), якій видано чек та номер її рахунку (поточний або розрахунковий) у спеціальній зоні лівої частини чека, яка виділена рамкою. Якщо чеки видаються фізичній особі, вписується прізвище, ім'я та по батькові і номер рахунку, відкритий їй у банку.

Банк веде позасистемний облік номерів чеків, які видаються. На заяві чекодавця зазначають номери виданих чеків.

На обкладинці чекової книжки банк проставляє граничну суму - ліміт (цифрами та прописом) і засвідчує її підписом уповноваженої особи банку та печаткою.

Крім загальної суми, банк може проставити на кожному чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Ця сума може бути визначена згідно з заявленою сумою та розміром депонованої або гарантованої суми.

Розмір ліміту за одним чеком банк завіряє своєю печаткою та підписом уповноваженої особи на звороті чека.

Чекодавець або його представник, визначаючи суму, в момент встановлення платежу вписує у чек реквізити:

а) суму - цифрами (у цілих грошових одиницях) у спеціальній зоні правої частини чека, та прописом - у центральній частині чека;

б) мотив для перерахування над графою "сума прописом";

в) найменування отримувача платежу в полі "кому";

г) дату, місце складання на спеціальних полях чека.

Чек завіряється підписом чекодавця або його представника в момент здійснення оплати (вручення чека одержувачу).

Право чекодавця на доручення підпису своєму представнику повинно бути передбачено його статутом .

У разі, якщо чек завіряється представником, на чеку робиться напис "За дорученням".

Установи банку не відповідають перед чекодавцями за оплату з їх рахунків чеків, підписаних особами, не уповноваженими на це чекодавцями.

Не можна підписувати чек до здійснення платежу.

29. Нижня частина чека (цільова смуга) призначена для машинної обробки у банку, який одержує чек, і не повинна заповнюватися чекодавцем.

30. Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки, де вказує дату виписки, номер чека, кому видано чек та на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою.

У разі невикористання або зіпсуття чеків чекову книжку має бути поверенено у банк чекодавця.

При цьому невикористана сума ліміту чекової книжки на підставі доручення чекодавця відновлюється на його рахунку.

31. Чекодержатель здає у банк чеки з реєстрами.

У реєстрі має бути відображено інформацію про чек:

а) найменування банку платника (чекодавця) і його номер (код), найменування і номер банку (РКЦ), де відкрито кореспондентський рахунок банку платника, номер коррахунку;

б) номер рахунку чекодавця;

в) суму чека;

г) номер чека.

Реєстр чеків повинен завірятися підписом та печаткою чекодержателя згідно з карткою зразків.

32. Банк, який приймає до оплати чеки, зобов'язаний перевірити правильність складання реєстрів і реквізитів чеків.

Виписаний для оплати чек при поданні його банкові одержувача повинен бути завірений підписом службових осіб чекодержателя та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.

33. Після перевірки правильності складання реквізитів чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекодержателя на підставі реєстру чеків і залишає у себе 1-й примірник цього реєстру. Чек, погашений штампом банку чекодержателя, разом з дебетовим авізо і одним примірником реєстру чеків надсилається в банк чекодавця.

34. За бажанням клієнтів розрахунки чеками між філіями одного банку повинні здійснюватися в обов'язковому порядку.

Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків, незалежно від місця функціонування, комерційні банки повинні укладати між собою кореспонденські угоди і передбачати в них взаємні зобов'язання щодо оплати чеків і відповідальність сторін за порушення правил розрахунків.

У разі відсутності такої угоди банки, однак, зобов'язані приймати від клієнтів чеки і інкасувати їх у ті банки, які обслуговують чекодавця. В цьому разі кошти на рахунок пред'явника чека може бути зараховано тільки за умови отримання їх з банку-емітента чека. Тобто чек пересилається банкові платника.

З метою запобігання випадків загублення чеків реєстр оприбутковують в банку чекодержателя на забалансовий рахунок "Реєстри чеків, що чекають оплати" (9930).

35. Міністерство фінансів України може використовувати спеціальні чеки для перерахування сум, зайво внесених до бюджетів.

VI. Розрахунки акредитивами

37. Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві.

38. У банку покупця або постачальника можуть відкриватися такі акредитиви:

- покриті (депоновані в банку постачальника або в банку платника);

- непокриті (гарантовані).

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

39. Покритим депонованим в банку постачальника є акредитив, при відкритті якого банк-емітент перераховує кошти платника у банк постачальника (банк-виконавець) за умови зарахування його на окремий балансовий рахунок "Акредитиви" на весь строк дії зобов'язання банку-емітента. Прийнятий до виконання акредитив у банку платника враховується на позабалансовому рахунку "Акредитиви до оплати".

Покритим депонованим в банку платника є акредитив, який враховується в банку платника на окремому балансовому рахунку "Акредитив", а прийнятий для виконання акредитив в банку постачальника враховується на позабалансовому рахунку "Акредитиви до оплати". Розрахунки можуть здійснюватись при встановленні між банками кореспондентських відносин і при розрахунках філій одного банку.

В умовах широко розвинутої мережі банків як юридично самостійних осіб і нерозвинутості між ними кореспондентських відносин найбільш доцільною є практика використання в розрахунках акредитивів з депонуванням коштів у банку постачальника.

Непокритим (гарантованим) є акредитив, який відкривається покупцеві у банку постачальника шляхом надання йому права списувати всі суми акредитива з коррахунку банку-емітента у разі встановлення між банками кореспондентських відносин.

Відкриття банком-емітентом гарантованих акредитивів у банку-постачальника здійснюється за домовленістю постачальника і покупця відповідно до умов кореспондентських відносин їх банків. Використання таких акредитивів банком постачальника здійснюється у встановленому порядку. Заява підприємства про виставлення непокритого акредитива записується на приход банком-емітентом на окремий забалансовий рахунок "Гарантії, поручительства, видані банком".

40. На кожному акредитиві повинно бути чітко вказано, чи є він відзивним, чи безвідзивним. Якщо такої вказівки немає, акредитив є відзивним.

Відзивний акредитив - це такий акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з постачальником (наприклад, у разі недодержання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента гарантувати платежі за акредитивом). Усі розпорядження про зміни умов відзивного акредитива платник може дати постачальникові тільки через банк-емітент, який повідомляє банк постачальника (банк-виконавець), а останній - постачальника. Проте виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які відповідають умовам акредитива, виставлені постачальником і прийняті банком постачальника до одержання останнім повідомлення про зміни або анулювання акредитива.

Безвідзивний акредитив - це такий акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він був відкритий.

Постачальник може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо це передбачено умовами акредитива.

41. Акредитив може відкриватися для розрахунків тільки з одним постачальником.

42. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у договорі між платником і постачальником.

43. Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банкові (банку-емітентові) заяву на відкриття акредитива, де платник повинен вказати:

- номер договору, за яким відкривається акредитив;

- строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива);

- найменування постачальника;

- найменування банку, що виконує акредитив;

- вид акредитива;

- умови реалізації акредитива (документи, види товарів та інше);

- суму акредитива.

44. Заява про відкриття акредитива подається в кількості примірників, які потрібні банкові платника для виконання умов акредитива.

Умови акредитива повинні бути формалізовані таким чином, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати і, з іншого, - забезпечували б інтереси сторін, які використовують форму розрахунків акредитивами.

45. Для одержання коштів за акредитивом, депонованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив товари: подає реєстр рахунків та передбачені умовами акредитива документи в обслуговуючий банк до закінчення строку дії акредитива. Банк-виконавець повинен ретельно перевірити подані постачальником документи на предмет відповідності всіх умов акредитива і, в разі порушення хоча б однієї з умов, виплати за акредитивом не проводити, про що він інформує сторони.

Виплати постачальникові за акредитивом проводять з рахунку "Акредитиви".

Списання коштів з позабалансового рахунку "Акредитиви до оплати" у банку платника здійснюються на підставі отриманих від банку постачальника реєстру рахунків та доданих до них товарно-транспортних документів.

У разі використання акредитива, депонованого у банку платника, виплати постачальникові за акредитивом здійснюються в банку постачальника на підставі отримання від постачальника реєстру рахунків з відповідними документами. Списання коштів з балансового рахунку "Акредитиви" в банку платника здійснюється на підставі отриманих від банку постачальника дебетових авізо при реєстрі рахунків та поданих до них товарно-транспортних документів.

46. Якщо умовами акредитива передбачено акцепт уповноваженого покупця, тоді перевіряється наявність акцептного надпису і відповідність його поданому зразку.

47. Уповноважений покупця повинен подати виконуючому банку:

- паспорт або інший документ, що його замінює;

- зразок свого підпису, якщо такого немає у банку (заповнюється у банку на картці зразків підписів);

- посвідчення про відрядження або доручення, видані організацією, яка відкрила акредитив на його повноваження.

На реєстрах рахунків або на товарно-транспортних документах, акцептованих для оплати за рахунок акредитива, уповноважений робить такий напис:

"Акцептований за рахунок акредитива від ___________ N ______

уповноваженим ______________________________________________________________________________

(найменування організації покупця)

Підпис

"____" ____________ 19__ р."

48. Не приймаються до оплати з акредитива документи без зазначення в них дати відвантаження, номерів товарно-транспортних документів, номерів поштових квитанцій при відправленні товарів через підприємства зв'язку, номерів або дат приймально-здавальних документів та виду транспорту, яким відправлено вантаж після прийому товару представником покупця на місці у постачальника, якщо це передбачалось умовами акредитива.

Банки чітко контролюють дотримання умов акредитива і не відповідають за наслідки затримки або втрати в дорозі будь-яких документів.

49. Акредитив у банку постачальника закривається:

а) після закінчення обумовленого строку акредитива. Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент;

б) за заявою постачальника про припинення дій відзивного акредитива до закінчення його строку. Банку-емітентові надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонувались кошти;

в) за заявою покупця за відзивним акредитивом про відмову акредитива повністю або частково. Акредитив закривається або зменшується у день одержання повідомлення від банку-емітента. Про закриття акредитива виконуючий банк надсилає повідомлення банкові-емітенту.

50. Всі претензії до постачальника, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку.

51. Поштово-телеграфні витрати здійснюються за рахунок клієнта.

52. Акредитиви можуть застосовуватись для оплати векселів у тих випадках, коли місце оплати їх визначене в місці знаходження векселедавця.

VII. Беззаперечне стягнення коштів

54. Беззаперечне стягнення коштів з рахунків у банках може бути звернено за виконавчими листами, виданими судами, за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визначеними чинним законодавством України.

Згідно з Декретом Кабінету міністрів України N 8 від 21.01.93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" у беззаперечному порядку стягуються суми недоїмки:

а) за податками, податковим кредитом та іншими платежами у Державний бюджет України, бюджет Республіки Крим, бюджети місцевого самоврядування, інші місцеві бюджети, у державні цільові фонди і позабюджетні фонди з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності за розпорядженням державних податкових органів за весь час ухилення, крім випадків, передбачених цим Декретом та чинним законодавством:

а) за платежами з державного обов'язкового і державного соціального страхування, що їх належить одержати з підприємств, установ і організацій - за розпорядженням Української державної страхової комерційної організації, Пенсійного фонду України, центральних комітетів профспілок працівників аграрно-промислового комплексу та працівників рибного господарства.

Згідно із законами України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" та "Про Державну контрольно-ревізійну службу в України" установи банків повинні приймати до беззаперечного стягнення коштів розпорядження Антимонопольного комітету та державної контрольно-ревізійної служби України.

Установи банків також повинні приймати до беззаперечного стягнення коштів розпорядження підприємств за результатами розгляду претензій щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів згідно з статтею 3 Арбітражного процесуального кодексу України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.91 N 1798-XXII, в тих випадках, коли боржник визнав претензію.

До розпорядження повинна бути додана відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розміру визначеної суми, до розпорядження додається також копія претензії.

Тимчасово, до розроблення нового механізму беззаперечного стягнення коштів, ці стягнення здійснюватимуться на підставі розпоряджень стягувачів, які подаються на бланку платіжної вимоги-доручення.

VIII. Економічна відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань

55. Платники і одержувачі коштів контролюють своєчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому порядку без участі банківських установ.

56. Платник, незалежно від форм власності, повинен в обов'язковому порядку сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу на користь одержувача коштів за кожен день прострочення, якщо більшого розміру пені не обумовлено угодами сторін.

57. У разі затримки грошових надходжень на рахунок клієнта з вини банку одержувач коштів отримує від банка пеню у розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення, якщо більшого розміру пені не передбачено угодою сторін про проведення розрахунково-касових операцій.

58. Платники повинні самостійно нараховувати в обов'язковому порядку пеню за несплачену суму й подавати банку доручення на її перерахування за умови наявності коштів на рахунку.

59. Комерційні банки, включаючи філії банків-нерезидентів, також сплачують пеню за несвоєчасне зарахування коштів у розмірі не нижче 0,5 відсотка за кожен день затримки, якщо вони визнають вимоги клієнтів щодо цього обгрунтованими. У тих випадках, коли комерційний банк вважає, що затримка перерахування коштів відбулась не з його вини, то питання оплати пені повинно вирішуватись арбітражним судом.

У такому ж порядку повинні вирішуватись подібні питання між установами Національного банку України (РКЦ) і комерційними банками.

У випадках, коли філії банків-резидентів або РКЦ не задовольняють вимог клієнта, він може звернутись до тих організацій, яким вони підпорядковані.

60. Комерційним банкам і РКЦ в угодах з клієнтами на касово-розрахункове обслуговування доцільно передбачити найбільш реальні (в межах 3 днів) строки валютування сум грошових документів, які надійшли. Платіж з вини банку вважається затриманим, починаючи з наступного дня після закінчення строку валютування.

Порядок використання векселів в господарському обороті регулюється окремим положенням.